Автобусний парк мiг бути звiльнений вiд нього обовязку,
якби довiв, що шкода виникла внаслiдок, непереборноє сили або
умислу потерпiлого, чого у данiй справi не встановлено. Об-
ласний хе суд невiрнопрюягиув содввiяновiдачем К.
На пiдставi наведеного, керуючись статтями Зiв i 331 ЦПК,
судова колегiя Верховного Суду в позовi Р.. до К. вiдмовила та
, стягнула збитки, на користь Р. з Суiiського автобусного парку.
Суд жохе зменшити розмiр вiдшкодування шкоди, заподiяноє
громадянином, залежно вiд його майнового стану
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 1 червня19Є6 9-
(витяг).
О; перебуваючи в крамницi Суєкiвепького сiльського спо-
хивчого товариства, де його дружина працювала завiдуючою,
своєми необережними дiями (не виключив електроплитки, якою
обiгрiвався), викликав пожежу, вщкуiiдок чого завдано збиткiв
на 16989 крб.
Вироком народного суду Ярмолинецького району вiд 11
жовтня 1974 р. його визнано виннвдi у, необережному знищеннi
громадського майна i засуджено зя ст. 92 КК до двох рокiв
позбавлення волi умовно, В сiчнi 1975 р. споживче товариство
предявило до нього позов про стягнення 8222 крб., зазнача-
ючи, що решту суми збиткiв вiдшкодовано Ярмолинецькою
iнспекцiую держстраху.
Рiшенням народного суду Ярмолинецького району вiд 15
сiчня Є975 р. аозоя задоиояево.
Постановою президiє Хмельницького обласного суду вiд 26
березня 1976 р. прбивст заступника Голови Верховного Суду
УРСР, в якому ставилося питання про скасування рiшеная i
- 204 -
направлення справи на новий розгляд, задоволене частково.
Рiшення народного суду скасовано, з О. на користь Сугкi-
вецького сiльського споживчого товариства стягнуто 4000 крб.
У протестi Голови Верховного Суду ставилось питання про
скасування зазначених судових рiшень i направлення справи
на новий розгляд. .
Протест пiдлягав задоволенню з таких пiдстав. Вiдповiдаю
до ст. 454 Цивiльвоге кодексу суд може зменшити розмiр
вiдшкодування збиткi>, завданих громадянином, залежно вiд
.його майнового спивуi-й-1" /
. Зматерiiвсiфавимдш>,пюгiдп
мiру завданих з його вини збиткiв, але ороежв хрохувати при
визначеннi розмiру вiдшкодування, що вiн, крiм вяплжчуваноє
йому як iнвалiду Вiтчизняноє вiйни другоє групи пеиЙВ В сумi
59 крб., майна, на яке можна було б звернути стягнення, не
мау. Проте в порушення ст. 203 ЦПК суд у рiшеннi не обго-
ворив питання про можливiсть врахувати майновий стан вiд-
повiдача i не навiв доводiв, з яких вiн не взяв до уваги про-
хання про це вiдповiдача.
. Президiя обласного суду дiйшла висновку, що народний суд .
порушив ст. 454 Цивiльного кодексу, i визнала, що з враху-
ванням майнового стану вiдповiдача розмiр сум>, яку належить
стягнути з нього, слiд зменшити до 4000 крб. При цьому пре-
зидiя послалася на те, що О. е iнвалiдок вiтчизняноє вiйни,
одержуу пенсiю 59 крб. i: користууться пiжяiднбшiю дiлянкою
в розкiрi0,43 т. 1, ..Ы1..17-.-:...; ;-.й. .
Однак з висновком президiє обласного суду щадо розмiру
стягнутих збиткiв не можна повнiстю погодитися, оскiльки пре-
зидiя не врахувала всiх обставин, що мають значення для ви-
рiшення цього питання.- Правила ст. 454 Цивiльного кодексу,
зокрема, передбачають i те, щоб рiшення про присудження
вiдшкодування збиткiв з громадянина, було реальним, тобто мог-
ло бути виконано шляхом звернення стягнення на його майно,
заробiток або iншi прибутки.
Вiдповiдач заподiяв шкоду внаслiдок необережностi, вiн < :1
iнвалiдом Вiтчизняноє вiйни другоє, групи, основним джерелом ;


його матерiального забезпечення у пенсiя. З доданих до справи
документiв вбачауться, iцо у звязку з пожежою, що стайаея
його необережностi, вiдповiдальнiсть по вiдшкодуванню мате-
рiальних збиткiв вiн несе i перед органами державного стр
хування. За таких обставин не можна визнати, що вiдповiдi
мау реальну можливiсть вiдшкодувати збитки у визначе
президiую обласного суду розмiрi. Йi.iєєє
Враховуючи викладене, судова колегiя Верховно "
УРСР протест Голови Верховного Суду задовольнила, i.
народного суду Ярмолинецького району i пост;
Хмельницького обласного суду скасувала, а сй|
до народного суду на новий розгляд в iншому {


Поклавши вiдповiдальнiсть по вiдшкодуванню шкоди на без-
посереднього єє заподiювана, а також на власника джерела
пiдвищеноє небезпеки, який не забезпечив належноє його схо-
ронностi, суд обгрунтовано виходив з того, що при заподiяннi
шкода джерелом пiдвищеноє небезпеки, що вибуло з володiння
власника чи iншого володiльця, поряд з безпосереднiм запо- \
дiювачем шкоди, вiдповiдальнiсть несе володiлець за наявностi
винних дiй останнього
; , \ -
Ухвала судовоє колега в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР : . , "". .-
(в и т я-г) :. ; " ,
Т. предявив позов до В.Ж про стягнення шкода, заподiяноє
внаслiдок наєзду на належний йомуавтомобiль мотоцикла, ке-
. рованого вiдповiдачем. До участi у справi як вiдповiдач був
також притягнутий батько В.Ж. - Ф.Ж., на прiзвище якого
зареустровано мотоцикл. _
Рiшенням судовоє колегiє Ворошиловградського /обласного
суду позов задоволене i заподiяну шкоду стягнуто з обох вiд-
повiдачiв. .. . .
У касацiйних скаргах останнi посилались на те, що "виснов-
ки суду про наявнiсть вини у дорожньо-транспортнiй подiє вип-
ливають з матерiалiв розслiдування обставин, а також на без-
пiдставнiсть притягнення до вiдповiдальностi володiльця мото-
цикла.
Судова колегiя Верховного Суду УРСР касацiйнi скарги
залишила без задоволення i в ухвалi вказала на таке. Висновки
суду про наявнiсть вини В.Ж. у заподiяннi позивачевi шкоди
належним чином обгрунтовуються дослiдженими в ходi судового
розгляду доказами, в томучислi матерiалами кримiнальноє
справи, порушеноє за фактом ДТП, i постановою слiдчого про
встановленая в дiях вiдповiдача складу злочину, передбаченого
ч. 1 ст. 215 КК. Такi висновки обгрунтованi протоколами ог-
ляду мiсця подiє, показаннями свiдкiв, а також висновком ав-
тотехнiчноє експертизи. Достовiрнiсть цих доказiв суд перевiрив
з-участю сторiн i дав єм належну оцiнку, тому посилання у
касацiйнiй скарзi на недоведенiсть вини е безпiдставними.
Вiдповiдно до розяснень, даних Пленумом Верховного Суду
СРСР у п. 11 постанови вiд 5 вересня 196 р. , при заподiяннi
шкоди джерелом пiдвищеноє небезпеки, що вибуло з володiння
власника, за наявностi також його виви, вiдповiдальнiсть за
заподiяну, шкоду суд може покласти як на особу, яка викори-
1 Аналогiчнi розясяеяяя дав Пленум Верховного Суду Украєни у
п. З постанови № 6 вiд: 27 березня 1992 р. "Про практику розгляду
су дами цивiльних справ й позовами про вiдшкодування шкоди".
--, ., ., . . - . .",. ,
- т -.
стовувала це джерело, так i на його володiльця. Ф.Жйте;-
перечував того, що вiн -не забезпечив належного ЗберiгИн
мотоцикла, що дало його сину можливiсть безконтрольно iiавi
користуватися. . 1. 1 \-.-;1;/:i1%.,,,;,.". .
За таких обставин володшеєп> джерела пiдвищеноє иебезiяк
правильно притягнутий з сином до вiдповiдальностi з> авiбйгi;
дiяну останнiм шкоду i доводи касацiйноє скарги з цього бiм 11 єУ1
водуне можуть бутивзятi до уваги. . ; .." ;:аЖ;
- . - . - .. . -!" ...i"
Вiдповiдно до ст. 451 Цивiльного кодексу солiдарну вiдпо-
вiдальнiсть перед потерпiлим несуть лише особи, якi спiльно
заподiяли шкоду
Ухвала судова колега в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд> 28 жовтня 1974 р. - . Йф
. " . л.":> ;-... .:1,, : є:,,", .
Аii;
(витяг) , , -, г..йгч-
С. звернувся з. позовом до БаштаисыЕОГо виробничого кол-
госпно-радгоспного управлiння Миколаєвськоє областi про вiд-
шкодування шкоди у звязкуз калiцтвом.
Позивач зазначав, що вiв, керуючи належною йому авто-
машиною "Москвич", 5 листопада 1962 "р. єхав по трасi Кривий
Рiг - Миколаєв. У с. Зелений Яр його автомашина зiткнулася
з автомашиною ГАЗ-69, належною вiдповiдачу. Внаслiдок цього
йому заподiяно травму i вiн визнаний таким, що втратив про-
фесiйну працездатнiсть аа 100% i загальну - на 50%, а з
березня 1963 р. його визнано iнвалiдом другоє групи. Розмiр
пенсiє - 60 крб. на мiсяць.
Причиною зiткнення було те, що потерпiлого ослiадша зу-
стрiчна автомашина вiдповiдача i а<к по ходу руку ввго аюо-
машини на проєжджiй часа>iдая0Я
на, причепi беэ габiфитних ши ЯiМ
байн злiва, проте, зробити пы>п>;яв яаг,
частинi дороги бiля трактора зявився
рухалась автомашина вiдповiдача. Тому вiн змупмж-оу <ке-
рувати свою, машину в кювет, во дорозi вона зiтквулбс1 а
зустрiчною автомашиною i перекинулась. : " / -i
Посилаючись на те, що автоаварiя зчинилась з вини вiдао-
вiдача, якому належить автомашина ГАЗ-69, i власника ввм-
байна, позивач просив стягнути з вiдповiдачiв по 182 крб. щомi-
сяця, виходячи з середнього заробiтку до калiцтва в розмiрi
257 хрб.-..;.- - 1\ -- -. - ..Ц1.;1-
Останнiм рiшенням народного суду єнгулеиького ЙiА-
ону м. Кривого Рога вiд 11 травня 1973 р. з Баштане-
-207- , . . . ..,


кого управлiння сiльського господарства <-квристь С. стягнуто
1287 крб"~якi йому недоплачено протягом 196Э--1971 рр.
Судова колегiя Днiпропетровського обласного еуду зменши-
ла суму, що пiдлягала стягненню за минулi роки, до 206 крб.
У протестi Голови Верховного Суду УРСР ставилось питан-
ня про скасування цих судових рiшень i надiслання справи на
новий розгляд. Протест пiддягав задоволенню з таких пiдстав.
Народний суд виходив з того, що автоаварiя, внаслiдок якоє
позивач дiстав травму i втратив працездатнiсть, сталася як з
вини позивача, так i з вини водiєв автомашини ГАЗ-69 та
трактора. -
Суд дiйшов висновку, що вина С. дорiвнюу 25 процентiв,
вина власникiв автомашини i трактора - 75 процентiв. Оскiль-
ки власника трактора не встановлено, суд усю вiдповiдальнiсть
(75 процентiв) поклав на Бапгтанське управлiння сiльського
господарства за правилами солiдарноє вiдповiдальностi за спiль-
но заподiяну шкоду. З цими доводами погодилася судова ко-
легiя обласного суду. Проте такi доводи визнати обгрунтовани-
ми не можна.
Як вбачауться з матерiалiв справи, для встановлення причин
автоаварiє було проведено автотехнiчну експертизу, згiдно з
висновком якоє автоаварiя сталася з вини водiєв обох автомашин
i трактора.
Вина С. у тому, що вiн не зупинив автомашину, коли його
заслiпив транспорт, що рухався назустрiч, а продовжував ру-
хатись i не помiтив на проєжджiй частинi дороги комбайн.
Вина водiя автомашини ГАЗ-69 у тому, що вiн керував
автомашиною, не маючи на це прав, не переключив дальну
свiтло фар на ближну i тим самим заслiпив водiя зустрiчноє
автомашини С.
Тракторист винний у тому, що зупинив трактор з комбайном
на проєжджiй частинi шляху без габаритних вогнiв i вийшов
на проєжджу частину дороги.
Встановивши ступiнь вини кожного з осiб, причетних до
аварiє, суд, однак, визначив вину у процентному вiдношеннi
тiльки позивача, а ступiнь вини iншихосiб не розмежував.
Оскiльки ж не встановлено, кому належить трактор, вiдповi-
дальнiсть за заподiяну шкоду було покладено лише на власника
автомашини ГАЗ-69, застосувавши принцип солiдарноє вiдпо-
вiдальностi.
Проте солiдарну вiдповiдальнiсть перед потерпiлим вiдпо-
вiдно до ст. 451 Цивiльного -кодексу несуть лише особи, якi
спiльно заподiяли шкоду. В даному разi дiє вiдповiдачiв не були
спiльними. Кожний з них допустив рiзнi за: характером пору-
шення правил безпеки руху.
Крiм того, суд недостатньо зясував питання про ступiнь
вики в автоаварiє самого потерпiлого.
Як .видно зi .справи, зiткнення автомашини сталося з лiвого
боку за ходам руху автомашини позивача. На час зiткнення
машин, крiм Водiєв, у машинi ГАЗ-69 був У., а в машинi
- 208 -
позивача - Б. Схема дорожньоє подiє i висновки автотехнiчноє
експертизи складеш, в основному, за матерiалами допиту осiб,
присутнiх на мiсцi подiє. Проте Б. i У не були допитанi судом,
тим саме суд допустив неповноту зясування обставин справи.
Судова колегiя Верховного Суду УРСР протест Голови Вер-
ховного Суду задовольнила. Рiшення народного суду
iнгулепького району м. Кривого Рога та ухвалу Днiпропет-
ровського обласного суду скасувала, а справу направила на
розгляд Днiпропетровського обласного суду по першiй
iнстанцiє.
/ . .".ЛСЄЯЛ/ -л- ., ,
. ..К/. М- -
є.єiйi+аУа.
"й iє
,.,,. -;,,.._.;:,,! Є
-209-
.СУДОВА ПРАКТИКА
З ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПИТАНЬ
Суд прийняв i вирiшив по сутi позовну заяву про визнання
договору дарування недiйсним вiд особи, яка в силу ст. 5 ЩiК
не вправi предявляти даний позов
Ухвала судовоє колега в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 25 червня 1975 р.
(витяг) .-
В <ачнi. 1975 р. Сумський мясокомбiнат предявив позов до
Є.Г. та Г.Г. про визнання недiйсним договору дарування будин-
ку. Позивач зазначав, що в 1958 р. виконком Сумськоє мiськоє
Ради депутатiв трудящих видiлив Є.Г. в Сумах земельну дiлянку
для спорудження будинку. Пiд час будiвництва його сiмя про-
живала в двокiмнатнiй квартирi будинку, належного мясоком-
бiнату. Пiсля закiнчення будiвництва Є.Г, подарував будинок
своєй теиц - Г.Г., яка поселилася в ньому з молодшим сином.
Сам хе Є.Г. з дружиною i сiмую сина залишилися жити у
вказанiй квартирi.
Посилаючись на те, що договiр дарування i.Г. оформив без
намiру створити юридичнi наслiдки, а щоб залишити за своєм
сином квартиру в будинку мясокомбiнату, позивач просив суд
визнати цей договiр недiйсним.
Рiшенням народного суду Ковнакiвського району м. Сум
вiд 4 березня 1975 р. позов Сумського мясокомбiнату задо-
волено. ,-
. Судова колегiя Сумського обласного -суду ухвалою вiд
26 березня 1975 р. рiшення залишила без змiн.
У протестi заступника Прокурора УРСР ставиться питання
про скасування зазначених судових рiшень i направлення спра-
ви на новий розгляд. . .
Протест пiдлягау задоволенню з таких пiдстав. Суд прийняв
позовну заяву про визнання договору дарування недiйсним вiд
неналежного позивача. Згiдно зi ст. 5 ЩiК суд приступау до
розгляду цивiльноє справи: за заявою особи, яка звернулася за
захистом свого права або охоронюваного законом iнтересу; за
заявою прокурора; за заявою органiв державного управлiння,
профспiлок, державних установ, пiдприумств, колгоспiв та iн-
ших кооперативних 1 громадських органiзацiй або окремих гро-
мадян у випадках, коли за законом вони можуть звертатися до
суду за захистом прав, та iнтересiв iнших осiб.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51