заповiту вiд 14 березня
1988 р.-законноє сили набрав попереднiй заповiт вiд 28 сiчня
1978 р., що фактично, на думку суду, не суперечить волеви-
явленню М-к.
Проте погодитися з цим не можна. Вiдповiдно до правил
ст. 544 Цивiльного кодексу заповiдач у будь-який час може
скасувати складений ним заповiт, обравши для цього один iз
способiв, зокрема, посвiдчити новий заповiт або подати заяву
до вiдповiдного нотарiального органу про скасування ранiше
складеного заповiту.
Таким чином, закон передбачау безповоротне i безумовне
скасування заповiту. Якщо заповiт, складений- пiзнiше, скасо-
вуу попереднiй, цей попередиш заповiт не може бути понов-
лений Г за умови, що пiзнiше складений заповiт у свою чергу
був скасований поданою заявою. ,
Обласний суд не врахував ту обставину, що, скасовуючи
заповiт шляхом подання заяви, заповiдачка не була обмежена
у волевиявленнi щодо розпорядження належним єй майном на
випадок смертi i мала змогу втiлити свою волю у передбачену
законом нотарiальну форму. ,
Виходячи з наведеного, судова колегiя в цивiльних справах
Верховного Суду Украєни скасувала рiшення, а справу напра-
вила на новий розгляд. ,
Згiдно зi ст. 549 Цивiльного кодексу Украєни визнауться, що
. спадкоумець прийняв спадщину, якщо протягом шести мiсяцiв
з дня єє вiдкриття вiн фактично вступив в управлiння або
володiння спадковим майном чи подав заяву нотарiальному
органовi за мiсцем вiдкриття спадщини
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах- Верховного Суду
УРСРвiд 17 сiчня 1979 р.
(витяг}
У вереснi 1978 р. В.П. i А.Г. звернулися в суд з позовом
до А. Д.. i Т.П. про визнання права власностi в порядку спад-
кування на 2/3 частини будинку.
Позивачi зазначали, що цей будинок належав єх батькам.
Мати померла в груднi 1974 р., а батько-в березнi 1977 р.
Спадкоумцями у вони i вiдповiдачi, але останнi спадщини не
- 158 -
прийняли i пропустили строк на єє прийняття. В судовому за-
сiданнi вони змiнили позовнi вимоги i просили визнати єх право
на весь будинок.
Вiдповiдачi предявили зустрiчний позов, посилаючись на
те, що шестимiсячний строк на прийняття спадщини вони про-
пустили з поважних причин.
Справа розглядалася судами неодноразово. Останнiм рiшен-
ням судовоє колегiє в цивiльних справах Харкiвського обласного
суду вiд 1 грудня 1978 а. за В.П. визнано правi власностi на -
5/8 частив буяи>--1i-:" i Г.П.
вiдмовлена-111.11 \.:1-1М/Ц;;111 :.;:1.:;1;:-,:111.-::i1: 1.:- " . "
У .касацiйнiй скарзi ТД.гфИи: я||
-II групи, часто хворiу, а тощiу.iад змiг сжасiю оффгiат првд .
спадкоумства. . . \ " -;1 --/!.
Касацiйна скарга не пiдлягау задовапеийКiп|пi
Вiдповiдно до ст. 549 Цивiльного кодексу /УУiР
що спадкоумець прийняв спадщину, якщо протягом шеств мi-
сяцiв з дня єє вiдкриття вiн фактично вступив в управлiння чу
володiння спадковим майном або подав нотарiальному оргайу
заяву про прийняття спадщини. " _ ;. ;.
Задовольняючи частково позовнi вимоги В.П. i А.ii., суд
обгрунтовано виходив з того, що пiсля смертi в 1974 р. матерi
по 1/4 частинi будинку прийняли у спадщину В.П. та батько.
Пiсля смертi батька нiхто з сторiн в установлений законом
строк не пода> до нотарiального органу заяви про прийняття
спадщини. Разом з тим, суд встановив, що В.П. i А.П. протягом
цього строку вступили >-управлiння i володiння майном, тому
правильно визнав єх такими, що прийняли спадщину. Спадкова
маса становила 3/4-частини будинку i розподiлена мiж ними
порiвну. Такимчином, з "урахуванням того, що В.П. вже на-
лежала 1 /4 частина будинку, за ним було визнано право на
5/8, а за А.П. на 3/8 частин будинку. .
А.Г. пiсля смертi матерi спадщини не приймала, а пiсля
смертi батька навiть подала у вереснi 1977 р. в сiльраду заяву
про вiдмову вiд спадщини. За таких обставин суд правильно
вiдмовив єй у визнаннi права на спадщину.
Правильним у рiшення i щодовiдмови в позовi Г.П. Суу
встановив, що вiн в установлений законом строк нiяких дiя,
якi свiдчили б про прийняття ним спадщини, не вчиняв. ОЙН;;;!
говорюючи питання про .причини пропуску зазначеного стр-1""1"
суд не встановив єх поважностi, а тому й не продовжив сi]
на прийняття спадщини. Г.П. проживау -в тому ж мiстi, i i
його здоровя дозволяв своучасно вжити заходiв до.
спадщини.
Враховуючи, що рiшення суду вiдповiдау матер
ви,судова колегiя в цивiльних справах Верховного
ухвалила: рiшення судовоє колегiє Харкiвського обм
вiд 1 грудня 1978 р. залишити без змiн, а хйеаiЩЙ
без задоволення. ; : :i.::;Й;%
. " т:-1
На пiдставi ст. 55 Цивiльного кодексу Украєни заповiт може
бути визнано недiйсним як у разi недiуздатностi заповiдача на
час його складання, так i у випадках вiдсутностi пiдстав для
визнання громадянина недiуздатним, але наявностi даних про
те, що в момент складання заповiту вiн перебував у такому
станi, коли не мiг розумiти значення своєх дiй або керувати
ними ,
Постанова президiє Вiнницького обласного суду
вiд 28 сiчня 1994 р.
(витяг)
Рiшенням Жмеринського мiського суду вiд 16 лютого
1993 р., залишеним без змiн ухвалою судовоє колегiє в ци-
вiльних справах Вiнницького обласного суду вiд 23 березня
1993 р., В. вiдмовлено в позовi до Д. про визнання заповiту
недiйсним.
У протестi заступника Голови Верховного Суду Украєни
порушено питання про скасування судових рiшень. Президiя
Вiнницького обласного суду визнала, що протест пiдлягау за-
доволенню з таких пiдстав.
Судом встановлено, що 28 липня 1987р. тiтка позивача
В.А. уклала заповiт, на пiдставi якого на випадок смертi за-
повiдала своуму племiннику В. будинок № 138 по вуя. Ше-
кiнськiй в м. Жмеринцi. У листопадi 1989 р. вона скасувала
названий заповiт i 6 лютого 1990 р. склала новий, за яким
заповiдала цей будинок Д.
Вiдмовляючи в позовi, суд виходив з того, що пiдстав для
визнання заповiту вiд б лютого 1990 р, недiйсним немау,
оскiльки посилання позивача на те, що в момент складання
заповiту ВА. перебувала в такому станi, коли не могла розумiти
значення своєх дiй та керувати ними, не знайшли свого пiд-
твердження в судовому засiданнi. Проте з такими висновками
погодитись не можна.
Пленум Верховного Суду Украєни у п. 10 постанови № З
вiд 28 квiтня 1978 р. "Про судову практику в справах про
визнання угод недiйсними" розяснив, що правилагст. 55 Ци-
вiльного кодексу поширюються на тi випадки, коли немау за-
конних пiдстав для визнання громадянина недiуздатним, однак
е данi пре те, що .в момент укладення угоди вiн перебував у
такому станi, коли не мiг розумiти значення своєх-дiй або
керувати ними (тимчасовий психiчний розлад, нервове потря-
сiння- та iн.) Для визначення наявностi такого стану на момент
укладення угоди суд призначау судово-психiатричну екс-
пертизу. .
Як видно з матерiалiв справи, судом призначалась судово-
психiатрична експертиза, яка в своуму висновку не змогла дати
вiдповiдi на поставленi судом запитання щодо психiчного стану
- 160-
ВА. на момент складання заповiту в лютому 1990 р., оскiльки
допитанi судом свiдки давали щодо цього суперечливi пока-
зання.
За, таких обставив при вирiшеннi даного спору суду слiд
було вихопити з iнших доказiв, що пiдтверджують чи спросто-
вують доводи позивача про психiчний стан спадкодавця в мо-
мент складання заповiту. -
Допитанi в судовому засiданнi як свiдки Л., П., Л-к, Л-кий
показали, цю :а> дек>>Евг-|Юк|< смертi ВА, захворiла на
душевну хворЙЖiЙвiЄi i"1 1
зумiла зваченад-хйВх!8


Всупереч вимогам статей (2, 363
одiнки цим доказам i ве навiв у рiй
за якими вiн єж .вiдхиляу. :;: ШЙЗЖR!i!
Разом зтим з висновку судово-п<дхйєр|iЕ-iав
видно, що В.А. страждала старечим сикрбзоМ.щi-Щi
якi давали висновок, в судове засiдання не викликались i уЗЦЕ
пояснень щодо висновку з урахуванням усiх доказiв не дак||Йв;>
За таких обставив президiя Вiнницького обласного суду дii-
шла висновку, що постановленi в справi судовi рiшейвя пУрГ
лягають скасуванню, а справа - направленню аа нсаавЕ
розгляд. : . ! . , :. -.-
Порушення таумницi заповiту саме по собi не у пiдставою для
визнання його недiйсним,якщо вiн складений за волевиявлен-
ням спадкодавця . ,
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 22 квiтня 1992 р.
(витяг)-
У лютому 1988 р. Б. предявив позов до С. про визнання
заповiту недiйсним i подiл спадкового майна. Позивач зазначав
що його мати, пiсля смертi якоє спадкоумцями за Законом <
вiн i вiдповiдачка, 27 липня 1987 р. склала заповiт на на
єй будинок на користь вiдповiдачки, перебуваючи в я
станi, в якому не могла керувати своєми дiями. У с}
засiданнi Б. змiнив пiдстави позову i просив визвати
недiйсним у звязку з порушенням таумницi оста
Справа розглядалася судами неодноразово. Рiв
иоє колегiє в цивiльних справах. Одеського облаеє
27 лютого 1992 р. у позовi вiдмовлено. /;
У касацiйнiй скарзi Б. просить задовольнити. Э
скасувати це рiшення, оскiльки воно
б Бил. законодавства, № 3 95
вання допущеного порушення таумницi i порядку посвiдчення
заповiту.
Судова колегiя в цивiльних справах Верховного Суду Ук-
раєни визвала, що касацiйна скарга не пiдлягау задоволенню
з таких пiдстав. - :
Судом встановлено, що 27 липня 1987 р. мати позивача
склала заповiт на належний єй на правi власностi жилий бу-
динок на iмя дочки С. Цей. заповiт вiдповiдно до вимог.статей
541, 542 Цивiльного кодексу власноручно пiдписано заповi-
дачкою i посвiдчено заступником головноголiкаря по медичнiй
частинi лiкарнi, в якiй вона перебувала на лiкуваннi пiд час
складення заповiту. , .
Заповiт був складений за волевиявленням спадкодавицi, що
стверджууться показаннями ряду свiдкiв. Доводи позивача про
те, що заповiт мау бути визнано недiйсним, оскiльки порушено
таумницю заповiту (його складено в. палатi лiкарнi у присут-
ностi iнших хворих i в цей хе дань вручено вiдповiдачцi), не
грунтуються на законi. Згiдно з розясненнями Пленуму Вер-
ховного Суду Украєни, даними в- п. 8 постанови № 2 вiд 31 сiч-
ня 1992 р. "Про судову практику в справах за скаргами на
нотарiальнi дiє або вiдмову в єх вчиненнi, нотарiальна дiя не
може бути скасована ляше з мотивiв недодержання таумницi єє
вчинення, оскiльки: законодавством про нотарiат такi наслiдки
не передбаченi. - . \
Виходячи з наведеного, судова колегiя в цивiльних справах
Верховного Суду Украєни залишила постановлене у справi рi-
шення без змiни. .,
У разi смертi в один день прадiда, дiда А батька право на
спадщину на майно прадiда виникау у правнука не в звязку
з тим, що до його батька перейшло право на це майно, а за
правилами ст. 529 Цивiльного кодексу
Постанова президiє Тернопiльського обласного суду
ви) 3 березня 1992 р. -
(витяг)
У серпнi 199i р. Б.С. предявила в iнтересах доньки -
Б.О. позов до Б.Д. i Т. про визнання права власностi на жилий
будинок та iнше майно i визнання недiйсним свiдоцтва про
право на спадкування.
Позивачка зазначала, що 12 серпня 1990 р. загинули бать-
ко, дiд i прадiд єє доньки i вiдкрилася спадщина на жилий
будинок та iнше майно, власником якого був прадiд Б.О.
- Посилаючись на те, що П донька як правнучка е спад-
коумцем першоє черги, а свiдоцтва про право на спадкування
видано вiдповiдачам, якi у братом i сестрою спадкодавця, а
отже належать до другоє черги спадкоумцiв, позивачка просила
задовольнити єє вимоги.
- 162 -
" .., - ... 111\.1,.;,:-1%рiй
- Рiшенням Тернопiльського мiського
11 жовтня 1991 р., Залишеним без змiни ,.
легiє в цивiльних справах Тернопiльського
12 листопада 199.1 р., а позовi вiдмовлено,
У протестi заступника Голови Верховного!
порушено питання про скасування рiшення наро
ухвали судовоє колегiє в цивiльних справах Тервишт.мв--.
обласного суду. Президiя Тернопiльського обласного суЩу,
нала, що протест пiдлягау задоволенню з таких пiдстав,- У
~ . Вiдмовляючи в позовi, народний суд, з яким погодияяЙй"!!
судова колегiя обласного суду, виходив з того, що доаькаiЕi;,
зивачки не е спадкоумцем, оскiльки єє батько i дiд померйгiє.гii
один день iз спадкодавцем i вiдповiдно до ст. 527 Цивiльной>; эЭ!
кодексуне спадкують його майно. Проте такi висновки су)"-!!
не можна визнати обгрунтованими. , - . "11., ./йiiiй;;!
Згiдно зi ст. .529 Цивiльного кодексу онуки i правнука
спадкодавця е спадкоумцями За заковом, якщо на час вiдкриття
спадщини немау в живих того з єх батькiв, хто був би спад-
коумцем. Встановивши, що на час вiдкриття спадщини не було
в живих батька й дiда Б.О., якi не прийняли спадщину, суд
на порушення зазначених вимог закону не зясував, чи мау
вона право на спадкування за представництвом, хоча позивачка
Б.С. просила визнати доньку спадкоумцем-саме з цих пiдстав.
Не можна визнати обгрунтованими i висновки суду про те,
що Б.О. не у -спадкоумцем, оскiльки єє батько й дiд не спад-
кували майно. Позову про визнання спадкоумцями батька i
дiда своу! доньки позивачка не заявляла, а вiдповiдно до ч. 2
ст. 529 Цивiльного кодексу онуки i правнуки спадкодавця ста-
ють спадкоумцями за умови, що єх батьки, яких немау в живих,
могли бути спадкоумцями i не прийняли спадщину.
Виходячи з наведеного, президiя Тернопiльського обласного
суду скасувала судовi рiшення i направила справу на нОiiй i;1
розгляд.
Якщо в нотарiально посвiдченому заповiтi немау -->~-~>.
вказiвки про вклад, то вiн переходить до спадкоумцiв за
повiтом! на нього видауться свiдоцтво про право на сп.
В такому разi вклад у спадковим майном i на нього а
ст. 535 Цивiльного кодексу поширюються правила про у,
кову частку в спадковому майнi ЙаЙ
, ! ! . ..:-.":"еi"д
Постанова президiє Закарпатського обласного суду д
вiд 11 сiчня 1972 р. ,
(витяг)
У червнi 1972 р. Б.Н. подавдо суду в шi
на дiє нотарiуса. У скарзi зазначено, що Г
померла т.Н. Пiсля єє смертi залишилось i
левiзор, радiоприймач, холодильник та iншi предмети звичайноє
домашньоє обстановка i вжитку, а також вклад в ощаднiй касi
в сумi 4000 крб. Заповiтом вiд 26 жовтня 1971 р. т.Н. за-
повiдала майно своуму чоловiку - 1. Спадкоумцем за законом
у О.Н.--непрацездатний батько померлоє. Згiдно зi ст. 535
Цивiльного кодексу вiн мау ораво незалежно вiд змiсту заповiту
на успадкування не менше двох третин спадкового майна, яке
належало б йому при спадкуваннi за законом.
НотарiусУжгородськоє нотарiальноє контори на пiдставi цiує
статтi видав свiдоцтво про право на спадщину батьку т.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51