. -;-;1 - . . , . : .. . -:- .-..
Постанова президй Києвського мiського суду
вiд 7 червня 1994 р.
(ви т я г) .
У березнi 1992 р. Б. предявив позов до i. та ЖБК "Днш-
ровець" про визнання ордеру 6 рiшення загальних зборiв членiв
ЖБК недiйсними та про виселення i. Позивач зазначав, що
5 березня 1992 р. вiн купив у Ц.-квартиру № ИЗ в будинку
ЖБК "Днiпровець". Рiшенням загальних зборiв членiв ЖБК
вiд 27 листопада 1991 р. ця квартира видiлена вiдповiдачцi, а
9 березня 1992 р. iа був виданий ордер на заселення цiує
квартири. Посилаючись на те, що вiн е власником квартири,
позивач просив суд задовольнити позов. -
i. предявила зустрiчний позов до Б. i Ц. про визнання
свiдоцтва про право на спадщину i договору купiвлi-продажу
квартири недiйсними. При цьому i. посилалась на те, що єй у
встановленому законом порядку рiшенням загальних зборiв
членiв ЖБК "Днiпровець" 27 листопада 1991 р. була видiлена
спiрна квартира, вона отримала ордер i вселилась у цю квар-
тиру. Вiдповiдач Ц. Мав право лише на пай свого батька в
цьому кооперативi, оскiлькиостаннiй до дня смертi не виплатив
повнiстю вартостi квартири i тому не став єє власником. В
такому разi Ц. не успадкував квартири, не став єє власником,
а отже не мав права єє продавати.
Рiшенням Ватутiнського районного суду - м. Киува вiд
25 лютого 1993 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє ко-
легiє в цивiльних справах Києвського мiського судувiд 14 липня
1993 р., позов Б. задоволене, а в зустрiчному позгiвi вiдмовлено.
У протестi заступника Голови Верховного Суду Украєни
порушууться питання про скасування постановленого судом
рiшення та ухвали касацiйноє iнстанцiє та направлення справи
на новий розгляд.
Президiя Києвського мiського суду визнала, що протест
пiддягау задоволенню з таких пiдстав.
Задовольняючи позов Б. i вiдмовляючи в зустрiчному позовi,
суд послався на те, що Ц. успадкував квартиру i вправi,був П
продати. Судова колегiя мiського суду з цим погодилась. Проте
такi висновки зробленi без повного i всебiчного зясування дiй-
сних обставин справи. ,
Згiдно з чинним законодавством член ЖБК набувау права
власностi на надану йому квартиру, якщо вiн повнiстю внiс
пайовi внески.
. ; . . . -170-
Вiдповiдачка, заперечуючи проти позову i на пiдтвердження
своєх позовних вимог посилалась саме на те, що батько Ц. за
життя не виплатив повнiстю пайового внеску за квартиру. У
справi у довiдка ЖБК "Днiпровець" та висновок експерта, в
яких зазначено, що дiйсно на день смертi спадкодавця пайовi
Внески повнiстю виплаченi не буди. Свiдок Т. (бухгалтер ЖБК
"Днiпровець") також пiдтвердила, що на момент смертi батька
Ц. пай за квартиру не був повнiстю виплачений, його допла-
чував Ц, пiсля смертi батька.
Суд хе цих обставин достатньою мiрою не зясував i на-
лежноє оцiнки єм не дав, хоча вони мають iстотне значення
для правильного вирiшення справи.
У звязку з цим президiя Києвського мiського суду скасу-
вала судовi рiшення в справi i направила Й на новий розгляд.
При вирiшеннi спору про спадкування майна, що належало
колгоспному двору, слiд виходити з того, що за загальними
правилами спадкування спадщина на частку в цьому майнi
члена двору вiдкривауться, якщо його смерть мала мiсце пiсля
ЗО червня 1990 р, ..
Ухвала судовоє колега в цивiльних справах Верховного Суву
Украєни вiд 20 липня 1994 р.
(витяг)
У березнi 1993 р. К. предявила позов до Б, про визнання
недiйсним свiдоцтва про право на .спадкування за законом, про
продовження строку на прийняття спадщини та про визнання
права власностi на спадкове майно.
Позивачка зазначала, що пiсля смертi П батька Н., яка
сталася 14 червня 1985 р., для неє вiдкрилась спадщина на
майно колгоспного двору вiдповiдно до вимог ст. 563 Цивiль-
ного кодексу. Мати вiдповiдача - Б.О. поселилась у цей двiр
з Н та батька дозволу тимчасово. Проте, коли 10 лютого 1992 р.
вона померла, нотарiальна контора неправильно видала вiд-
повiдачу свiдоцтво про право на спадщину за законом на майно
колгоспного двору.
Посилаючись на те, що пiсля смертi батька, який уi>
нам членом колгоспного двору, вiдкрилась спадщина на :
не двору майно, щодо якого вона та сестрине еi
першоє черги, К. просила суд про задоволення позi
Рiшенням судовоє колегiє в цивiльних справах
обласного суду вiд 2 червня 1994 р. в позовi
. . -171 - . . :1
В касацiйнiй скарзi К/просить скасувати рiшення судовоє
колегiє обласного суду i постановити нове рiшення на пiдставi
вимог, передбачених ст. 529 Цивiльного кодексу Украєни, по-
силаючись на те, що П батько Н. не перебував у зареустро-
ваному шлюбi з матiрю вiдповiдача - Б.О., а тому вона не
набула права на майно колгоспного двору пiсля його смертi, в
звязку з чим на спiрне майно повиннi поширюватись правила
ст. 563 Цивiльного кодексу.
Судова колегiя в цивiльних справах Верховного Суду Ук-
раєни визнала, що касацiйна скарга не пiдлягау задоволенню
з таких пiдстав. :
Судом встановлено, що господарство, головою якого був Н.,
було колгоспним двором. Позивачка е дочкою Н., який помер
15 "червня 1985 р. Мати вiдповiдача -Б.О. значилась членом
колгоспного двору в с. Щепель, але з 1977 р. фактично хила
без реустрацiє шлюбу з Н. i: була членом його двору, перевезла
сюди худобу, меблi, iнше майно, як член сiмє Н. вела з ним
спiльне господарство, працювала з 1979 р< по 1988 р, в колек-
тивному сiльськогосподарському пiдприумствi "Нива".
Зазначенi обставини пiдтверджуються поясненнями сторiн,
показаннями свiдкiв, виписками з погосподарських книг Єва-
ничiвськоє та Шеiiельськоє сiльських Рад, довiдками сiльсько-
господарських пiдприумств "Нива" i "Шепель" та. iншими до-
казами, яким суд дав оцiнку вiдповiдно до вимог статей 62,
203 ЦПК Украєни.
За таких обставин суд дiйшов правильного висновку про те,
що мати вiдповiдача Б.О. була членом колгоспного двору Н. i
пiсля його смертi спадщина в цьому дворi не вiдкривалась,
оскiльки вона залишилась в ньому останнiм членом. Тому не-
обгрунтованими у доводи скарги про те, що в даному випадку
повиннi застосовуватись правила ст. 13 Кодексу про шлюб та
сiмю Украєни, ст. 529 Цивiльного кодексу, а не ст. 563 остан-
нього, згiдно з якою на той час застосовувались загальнi по-
ложення про спадкування, якщо пiсля смертi члена колгоспного
двору iнших членiв двору не залишалось. Вирiшуючи спiр, суд
правильно взяв до уваги ст. 563 Цивiльного кодексу, оскiльки
майно двору належало на правi сумiсноє власностi його членам
Н. та Б.О. (ст. 120 Цивiльного кодексу). Коли ж Н. помер,
Б.О. на тих же пiдставах продовжувала володiти i користуватись
цим майном. Пiсля єє смертi вiдповiдач Б. у встановленому
порядку отримав свiдоцтво про право на спадкування за зако-
ном згаданого майна.
Враховуючи, що рiшення суду вiдповiдау встановленим об-
ставинам справи, вимогам закону, судова колегiя залишила його
без змiни. .
- 172- . ;-
Особа, до якоє перейшло за заповiтом право власностi на ча-
стку в спiльнiй власностi на жилий будинок, вправi вимагати
вiд iнших учасникiв спiльноi власностi на нього усунення пе-
решкод у користуваннi примiщеннями, що вiдiйшли до неє,
тому числi й виселення єх з цих примiщень
Постанова Пленуму Верховного Суду Украєни
вiд Зi сiчця 1992 р.. ,
(в и т я г),


У березнi 1990 р. П-ко!
про подiл частини будинку та висел
Вона" зазначала, що 6/24; тасдаЙгаН.,.,,, ".,, .."" " ,,,,"
на правi власностi и батьку П.> який в червнi 19тар. попер,
заповiвши цю частину будинку iй. Але на час вiдкриття спад-
щини його дружина -мати вiдповiдачiв була непрацездатною,
тому на пiдставi ст. 535 Цивiльного кодексу Украєни вона
успадкувала .1/24 частину будинку, а пiсля єє смертi цю час"
"гину успадкували вiдповiдачi. Однак дiйти згоди в користуваннi
успадкованими частинами будинку вони не можуть. Тому/по-
силаючись на те, що вiдповiдно до висновку, експертизи
видiлити Г/24 частину будинку в натурi неможливо, П-ко про-
сила все, що належало в будинку батьковi, видiлити єй, а на
користь вiдповiдачiв стягнути грошову компенсацiю, виселивши
з цих примiщень П-ча разом з усiма проживаючими з ним
особами як таких, що поселились в них пiсля смертi батька.
Вiдповiдачi К. та П-ч предявили зустрiчний позов про виз-
нання права власностi на частину будинку, що належала бать-
ковi, за ними, оскiльки за домовленiстю з батьком вони. своєми
коштами i працею-брали участь в єє добудовi та переобладнаннi,
а тому набули самостiйного права на. неє.
Рiшенням. Деснянського районного народного СУДУ вiд
31 травня 1990 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє ва
легiЄ в цивiльних справах Чернiгiвського обласного суду вiд
З липня 1990 р. позов Пко задоволене, а в зустрiчному позовi
вiдмовлено. Постановою президiє цього ж обласного суду вiд
10 липня 1991 р.- протест прокурора Чернiгiвськоє областi,
а ухвалою судовоє колеги в ЦИВiЛЬРЗХ справах Верховного Суду
Украєни вiд 9 жовтня 1991 р.-протест заступника Генераль-
ного прокурора Украєни про скасування судових рiшень адкч; ;
шено без задоволення. .. - .1,.".:\iЙє":
У протестi заступника Генерального прокурора Украєни ЗДi1
рушууться питання про скасування судових рiшень в чiигуєiiiм.є
виселення родини вiдповiдача з видiлених П-ко примiщевiє
тих пiдстав, що суд не перевiрив його твердженкг щвг Й
примiщеннях вiн проживав i за життя батька, а; за;)
вiн може бути виселений лише при доведеностi єй
своує потреби в примiщеннях. Пленум Верховного
173-
раєни вважау, що протест не пiдлягау задоволенню з таких
пiдстав. " -
З матерiалiв справа видно, що 2/3 частин будинку належали
на правi спiльноє сумiсно! власностi батькам вiдповiдачiв.
Рiшенням Деснянського районного народного суду м. Чер-
нiгова вiд 2 жовтня 1975 р. ця частина будинку була подiлена
мiж батьками - батьку видiлено 11/30 частин, матерi - 3/10.
Протягом 1983-1984 рр. мати з дозволу виконавчого ко-
мiтету Деснянськоє районноє Ради -народних депутатiв добуду-
вала до своує частини будинку жилi й пiдсобнi примiщення, де
стали проживати й вiдповiдачi, батько ж самовiльно переоблад-
нав свою частину будинку, а в 1986 р. узаконив це переоб-
ладнання. Внаслiдок цього частки спiввласностi на будинок
змiнилися i батьковi стало належати 6/24 частив будинку. 18 чер-
вня 1988 р. вiн помер, а 29 вересня 1988 р. померла мага.
Вирiшуючи спiр про визнання права власностi на частину
будинку, що належала батьковi, та вiдмовляючи в ньому вiд-
повiдачам, суд виходив зтого, що переобладнання в нiй батько
виконав за своє кошти, нiяких достовiрних доказiв про на-
явнiсть мiж ним i вiдповiдачами сiмейних стосункiв, якi пiд-
тверджували б наявнiсть домовленостi на створення спiльноє""
власностi на цi примiщення, судом не встановлено, а тому й
право-власностi в порядку спадкування за заповiтом повинно
бути визнане за позивачкою.
Одночасно суд зазначив, i це пiдтверджууться матерiалами
справи, що вiдповiдач був i у забезпеченим житлом в цьому ж
будинку - разом зi своую сiмую, а не як член сiмє батька,
вiн займав вiдокремлену частину будинку i в даний час у його
спiввласником. А займаючи без згоди позивачки ще й при-
мiщення, що єй видiляються, вiл порушуу єє права як власника,
в звязку з чим зобовязаний звiльнити цi примiщення. Тобто
в даному випадку суд виходив iз необхiдностi захисту права
власностi вiдповiдно до вимог й. 149 Цивiльного кодексу, згiд-
но з якою власник може вимагати усунення будь-яких пору-
шень його прав, хоча б цi- порушення i не були поуднанi з
позбавленням володiння.
Виходячи з цього, зазначенi судом висновки не спростову-
ються долученими до справи довiдками, на якi зроблено поси-
лання в протестi.
Довiдка вуличного комiтету про те, пiр П-ч був прописаний
в будинку батька, сама по собi не у свiдченням фактичного
його Щюживання з ним. В подiбних випадках прописка прова-
диться безпосередньо в будинок як обукт права особистоє влас-
ностi, а не в якiсь конкретнi примiщення, до того ж зазначений
в довiдцi номер квартири не збiгауться з нумерацiую примiщень
в матерiалах бюро технiчноє iнвентаризацiє.
Тi факти, що пiсля смертi батька на вiдповiдача були пе-
реоформленi автомобiль (видiлений П.- як iнвалiду) i телефон,
самi по собi за вiдсутностi iнших достовiрних доказiв теж не
пiдтверджують проживання вiдповiдача з батьком як члена його_
- 174 - /
сiмє i повязувати єх з правом подальшого користування на-
лежною спадкодавцю частиною будинку не можна.
За таких обставив пiдстав для додатковоє перевiрки зазна-
чених у протестi доводiв немау.
Зобовязуючи одного iз ряад
брала учаоi> зйяощ "1"
дiвництвi господарських
не врахував, що згiдно ЗЄХЯЬ
ностi кiлькох спадкоумцiв вони вiдповiдiєкл , , ",
кодавця пропорцiонально до одержаних ними смдкоята часток
йогiв вiдшкодувати особi, яка
,йдиiiсу,_iбу-
""єiйвд
у~ЯК~~
iСЙiМ-
У хвала судова, колеги, в цивiльних справах Верзсскзного Суду
Укроєш вiд26 вересня 1992 р.
(а и т яг) -."
\ " - "- .-,. - .1 ... . -..;
Рiшенням Кельменепького районного народного суду, вiд
23 грудая 1991 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє ко-
легiє в цивiльних справах; Чернiвецького обласного суду вiд
12 лютого 1992 р., задоволене позови Д.Б. i Д.i. до Д. про
подiл спадкового майна, а зустрiчний позов Д. задо90леио ча-
стково. На користь вiдповiдачки Д.з Д.Б. стягнуто 1/2 частину
витрат на будiвництво господарських споруд i ремонт будинку
в сумi 3979 крб.
Постановою президiє Чернiвецького обласного судувiД
26 травня 1992 р. протест прокурора Чернiвецькоєобластi за-
лишено без задоволення, а рiшення - без змiни.
Заступник Голови Верховного Суду Украєни порушив у про-
тестi питання про скасування всiх постановлених у справi су-
дових рiшень i направлення и на новий розгляд. .
Судова колегiя в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни визнала, що протест пiдлягау задоволенню з таких
пiдстав. . . " . ;::1;
Постановлюючи дане рiшення, суд виходив з того, що пiд,";
час шлюбу iз спадкодавцем вiдповiдачка збудувала гарах, даii;
сарає, провела ремонт будинку, що не вплинуло на збiльшення
розмiру останнього, тому вона мау право на компенсацiю пор
ловини витрат на цi роботи, яку повинен сплатити позивач Д,|i:
Хоча з цими висновками погодились судова колегiя - ""
зидiя обласного суду, єх не можна визнати правадв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51