1 ст. 40
КЗпП у звязку з лiквiдацiую пiдприумства, установи,
органiзацiє.
Оскiльки обуднання на час розгляду справи було лiквi-
доване, суд обгрунтовано визнав звiльнення позивача з роботи
неправильним, а його звiльненим за п. 1 ст. 40 КЗпП.
Розмiр заробiтноє плати за час вимушеного прогулу пози-
вача судом визначено правильно.
За повiдомленням директора рiвненського державного вй-
робничо-комерцiйного пiдприумства "Укрторгбудматерiали" за-
робiтна плата за час вимушеного прогулу повнiстю виплачена
- 8 -
iвачу. Йому наданi, пiльги та гарантiє, передбаченi ст. 493
Праховуючи, що судовi рiшення вiдповiдають повно дослiд-
им i правильно встановленим обставинам справи, вимогам
ту, Пленум Верховного Суду протест заступника Гене-
iюго прокурора Украєни залишив без задоволення.


разi незаконного звiльнення працiвника з органiзацiє, яка
Гiм була лiквiдована, порушене право може бути поновлене
iДОм шляхом змiни формулювання причини звiльнення на п. 1
i, 40 Кодексу законiв про працю Украєни - в звязку з
рiдацiую органiзацiє, а вимоги про поновлення його на роботi
Органiзацiє, створенiй на базi лiквiдованоє, з якою вiн не
"збував у трудових вiдносинах, не можуть бути задоволенi
iiла судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
чє ни ви) 17 березня 1993 р.
V липнi 1992 р. Г. предявив позов до рiвненського держав-
i ииробничо-комерцiйного пiдприумства "Укрторгбудмате-
уiи" про поновлення на роботi та стягнення заробiтноє плати
.чиу вимушеного прогулу.
Пiiозивач зазначав, що з 1981 р. вiн працював заступником
|ктора рiвненського оптово-роздрiбного обуднання "Укр-
рудматерiали", яке було реорганiзоване в державне вироб-
Ю-комерцiйне пiдприумство "Укрторгбудматерiали". Нака-
" пiд ЗО червня 1992 р. Г. був незаконно звiльнений з роботи
_ переведений в обуднання "Спорттовари". 22 липня 1992 р.
i наказ був скасований, але попередня робота йому не була
тiє. Наказом вiд 14 вересня 1992 р. Г. був необгрунтоване
iiпiий з роботи за прогули. Пiсля скасування рiшення
iiюiо суду вiд 23 листопада 1992 р., яким вiн був понов-
"i на роботi, наказом вiд 26 сiчня 1993 р. його знову було
i iг i ю з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП.
i<" нлаючись на те, що у вiдповiдача мала мiсце не лiквi-
iОсднання, а реорганiзацiя, позивач просив суд про за-
II1111 Я ПОЗОВНИХ ВИМОГ.
iiр.iiiа розглядалася неодноразово.
iiiiiгнням судовоє колегiє Рiвненського обласного суду вiд
- iютого 1993 р. позов задоволений частково. Суд визнав
"i iiiiiсiiня Г. за прогули без поважних причин неправильним,


а його звiльненим за п. 1 ст. 40 КЗпП в звязку з лiквiдацiую
обуднання.
У касацiйнiй скарзi позивач просить скасувати прийняте i
постановити нове рiшення, яким поновити його на посадi за-
ступника директора згаданого обуднання з покладенням на ;
державне виробничб-комерцiйне пiдприумство "Укрторгбудма-
терiали" обовязку вирiшити питання про, його використання
на роботi або звiльнення вiдповiдно до чинного законодавства. !
Вказуу також, що визнання судом факту звiльнення його за
п. 1 ст. 40 КЗпП не надау йому гарантiй, пiльг i компенсацiй, ,
передбачених главою III-А КЗпП. Посилауться на те, що суд
при постановлена! рiшення не зазначив, з якого часу вiн вва-
жауться звiльненим за п. 1 ст. 40 КЗпП.
Касацiйна скарга не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Вiдповiдно до п..1 ст. 40 КЗпП трудовий договiр, укладений
на невизначений строк, а також строковий трудовий договiр до
закiнчення строку його чинностi можуть бути розiрванi влас-
ником пiдприумства, установи, органiзацiє або уповноваженим
ним органом у разi змiни в органiзацiє виробництва i працi, в
тому числi лiквiдацiє, реорганiзацiє або пепрепрофiлювання
пiдприумства, установи, органiзацiє, скорочення чисельностi або
штату працiвникiв.
При розглядi даноє справи встановлено, що позивач пра-
цював заступником директора рiвненського обласного оптово-
роздрiбного обуднання "Укрторгбудматерiали". Наказом Ук-
раєнського республiканського обуднання "Укрторгбудма-
терiали" вiд 20 березня 1992 р. рiвненське обласне обуднання
було лiквiдовано, а на його базi утворене державне виробничо-
комерцiйне пiдприумство. В звязку з цим була утворена
лiквiдацiйна комiсiя з покладенням на неє вiдповiдних
обовязкiв, прийнятий статут пiдприумства та вiдкритий новий
банкiвський рахунок; В штатному розкладi посада заступника
директора пiдприумства вiдсутня.
Доводи в скарзi позивача про те, що суд дiйшов неправиль-
ного висновку, вiдмовивши йому в задоволеннi позову про по-
новлення на роботi, необгрунтованi. Судом встановлено що Г.
звiльнено без законних пiдстав, але поновити його на попе-
реднiй роботi неможливо, оскiльки колишну обуднання припи-
нило свою дiяльнiсть. Тому суд правильно визнав його
звiльненим за п. 1 ст. 40 КЗпП. З цих же пiдстав неможливо ,
погодитись i з посиланням позивача на незаконнiсть його i
звiльнення в перiод тимчасовоє непрацездатностi - з 26 сiчня,
по 3 лютого 1993 р. 1
Враховуючи, що рiшення суду вiдповiдау вимогам п. 1. i
ст. 40 КЗпП та розясненням, якi викладенi в пп. 18, 19 по-;
станови № 9 Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 6 листо- !
пада 1992р. "Про практику розгляду судами трудових спорiв", i
судова колегiя Верховного Суду залишила рiшення обласного!
суду без змiни. !
- 10 -
Передбачена п. 1 ст. 36 Кодексу законiв про працю Украєни
угода сторiн у самостiйною пiдставою припинення трудового
договору, яка вiдрiзняуться вiд розiрвання трудового договору
i> iнiцiативи працiвника i з iнiцiативи власника пiдприумства,
установи, органiзацiє або уповноваженого ним органу тим, що
й цьому разi потрiбне спiльне волевиявлення сторiн, спрямоване
по припинення трудових вiдносин в обумовлений строк, i саме
а цих пiдстав таке волевиявлення з боку власника може вихо-
дити лише вiд тих осiб, якi уповноваженi приймати на роботу
звiльняти працiвникiв
хвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
краєни вiд 22 квiтня 1992 р.
и т я г)
У вереснi 1991 р. С. звернувся з позовом до Кременчуцькоє
(ндитерськоє фабрики про поновлення на роботi та стягнення
робiтноє плати за час вимушеного прогулу.
Вiн зазначав, що працював у вiдповiдача вантажником з
того 1987 р.
2 липня 1991 р. у нього стався конфлiкт з начальником
дiлу постачання та збуту готовоє продукцiє з приводу умов
вiц вантажникiв, внаслiдок якого останнiй запропонував йому
iльнитися. Перебуваючи у схвильованому станi, С. написав
ву про звiльнення завласним бажанням. Але через нетри-
пий промiжок часу передумав i звернувся до вiддiлу кадрiв
iроханням повернути йому заяву. Однак цього не було зроб-
но i наказом вiд 2 липня 1991 р. його звiльнили з роботи
п. 1 ст. 36 КЗпП за угодою сторiн.
Вважаючи це звiльнення незаконним, С. просив його позов
(онольнити.
Справа розглядалась неодноразово.
Рiшенням судовоє колегiє Полтавського -обласного суду вiд
березня 1992 р. позов задоволене. Постановлено поновити
па роботi i стягнути на його користь з фабрики 4306 крб.
юбiтноє плати за час вимушеного прогулу.
У касацiйнiй скарзi вiдповiдач просить скасувати судове
iсiiпя, посилаючись на те, що колегiя обласного суду нео-
iуптовано дiйшла висновку, що мiж позивачем та адмiнiс-
iцiг.ю не уло досягнуто угоди про розiрвання трудового
онору за угодою сторiн, оскiльки позивач написав заяву про
Лi.пення за власним бажанням без вiдпрацювання, а
(iнiстрацiя проти цього не заперечувала i тут же видала
ЕЛЗ.
Касацiйна скарга задоволенню не пiдлягау з таких пiдстав.
Вiдповiдно до п. 1 ст. 36 КЗпП угода сторiн у самостiйною
ставок) для розiрвання трудового договору, яка вiдрiзняуться
розiрвання трудового договору з iнiцiативи працiвника i з
- 11 -
ст. 493 цього Кодексу пiльг i компенсацiй не вiдповiдау фак-
тичним обставинам спору. З вивченого судом штатного розк-
ладу видно, що при плановiй чисельностi 12 водiєв фактично
єх працюу лише 10. Тому скорочення кiлькостi водiєв, про що
позивач зазначав у скарзi, насправдi не було.
Враховуючи, що рiшення суду вiдповiдау матерiалам справи
i вимогам п. 6 ст. 36 КЗпП, судова колегiя Верховного Суду
залишила його без змiни.
Вiдповiдно до п. 2 ст. 36 Кодексу законiв про працю Украєни
трудовий договiр, укладений на визначений строк, припиня-
уться пiсля закiнчення цього строку, крiм випадкiв, коли тру-
довi вiдносини фактично тривають й далi i жодна з сторiн не
поставила вимогу про єх припинення
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду}
Украєни вiд 15 квiтня 1992 р. \
(витяг)
Л. працював в сумському виробничому обуднаннi "Хiм-
пром" з 1972 р.
Наказом вiд 7 травня 1988 р. вiн був переведений на посаду
оператора котельноє "на час декретноє вiдпустки К.", а наказом
вiд 11 березня 1991 р. звiльнений з роботи за п. 2 ст. 36
КЗпП - в звязку з закiнченням строку трудового договору.
Вважаючи звiльнення незаконним i посилаючись на те, що
проведено воно з метою звiльнитися вiд нього як вiд небажаного
працiвника, без надання iншоє роботи, в квiтнi 1991 р. Л. подав
до суду позовну заяву, в якiй просив поновити його на роботi
та стягнути з обуднання "Хiмпром" заробiтну плату за час
вимушеного прогулу.
Рiшенням Зарiчного районного народного суду м. Сум вiд
10 травня 1991 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє колегiє
Сумського обласного суду вiд 17 липня 1991 р., в позовi вiд-
мовлено.
Протест в. о. прокурора Сумськоє областi про скасування
судових рiшень постановою президiє Сумського обласного суду
вiд 27 сiчня 1992 р. залишений без задоволення.
У протестi заступника Генерального прокурора ставиться
питання про скасування всiх постановлених у справi рiшень
передачу й" на новий розгляд з тих пiдстав, що жодна з судовиз
iнстанцiй не звернула уваги на те, що позивач був переведеннi
на роботу оператором котельноє лише ,на час вiдпустки К. пi
- 14 -
Гiтностi i родах. У подальшому ж єй була надана вiдпустка
iншоє пiдстави - по догляду за дитиною. Вiдпустка по ва-
Гностi i родах у К. закiнчилась 21 липня 1988 р. Позивач
продовжував працювати. Тому його трудовий договiр транс-
рмувався в договiр, укладений на невизначений строк, у
язку з чим у адмiнiстрацiє обуднання не було достатнiх
(став для його розiрвання за п. 2 ст. 36 КЗпП.
Суди не взяли до уваги й те, що в перiод роботи оператором
эивач був звiльнений з iнiцiативи адмiнiстрацiє i поновлений
роботi рiшенням суду без зазначення строку трудового до-
К>ру, що, на думку прокурора, також свiдчить про наявнiсть
паленого з ним трудового договору на невизначений строк.
Крiм того, при звiльненнi адмiнiстрацiя обуднання не вжила
[одiв щодо надання Л. попереднього мiсця роботи.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни вважау, що про-
iт не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Вiдповiдно до ст. 23 КЗпП, яка дiяла на час звiльнення Л.
"Яюти, трудовi договори могли укладатись на невизначений
Ж, на визначений строк не бiльше трьох рокiв i на час
Внання певноє роботи.
Згiдно з цiую нормою строковий трудовий договiр в зазна-
IX межах мiг укладатись, зокрема, для замiщення вiдсут-
1 тривалий час працiвника, за яким вiдповiдно до чинного
иодавства зберiгауться-мiсце роботи на час його вiдсутностi,
му числi i на перiод вiдпустки працiвницi по вагiтностi,
К i догляду за дитиною.
|к розяснив Пленум Верховного Суду Украєни в п. 13
"нови вiд ЗО березня 1984 р. "Про деякi питання застосу-
судами Кодексу законiв про працю Украєни", при по-
ннi вiдсутнього працiвника трудовi вiдносини з прийнятим
Кого замiщення працiвником припиняються в звязку з
<енням обумовленого строку.
матерiалiв справи вбачауться, що позивач був переведений
"угу оператором котельноє для замiщення вiдсутнього опе-
К., якiй з 2 квiтня 1988 р. була надана вiдпустка по
стi i родах. В наказi вiд 7 травня 1988 р. зазначалось,
переводиться "на час декретноє вiдпустки К." Однак це
ачас, що з позивачем був укладений трудовий договiр
Ма перiод вiдпустки К. по вагiтностi i родах.
|iне трудове законодавство передбачау надання жiнкам
Вк по вагiтностi i родах, по догляду за дитиною (ст. 179
|i не мiстить такого термiна, як "декретна вiдпустка".
нi у справi докази свiдчать про те, що 7 травня 1988 р.
Цивачем i адмiнiстрацiую обуднання був укладений тру-
договiр саме на весь час вiдсутностi К.
i" пiдтвердили допитанi в судовому засiданнi свiдки В. -
Ник директора обуднання по кадрах, К.В. - начальник
Його цеху, майстри змiни та по експлуатацiє котлiв С.,
iн. Цi особи показали, що пiд переведенням на час
~оє вiдпустки i вони i позивач розумiли переведення на
весь час вiдсутностi К., тобто до остаточного повернення Єi з 1
вiдпустки, повязаноє з народженням дитини: вiдпустки по ва-
гiтностi i родах, по догляду за дитиною.
Цих обставин фактично не оспорював i сам позивач. Проти
переведення на посаду оператора на таких умовах вiн не за-
перечував, на- наказi i в особовому листку по облiку кадрiв
своєм пiдписом пiдтвердив згоду про це. тдине, що його непо-
коєло в той час i про що вiн зазначив в позовнiй заявi i говорив
в судi, це тимчасовий характер роботи. З цього приводу вiн
звертався до адмiнiстрацiє, а 29 сiчня 1990 р., тобто тодi, коли
такоє потреби не було б, якби вiн вважав себе не тимчасовим
працiвником, написав заяву про надання йому постiйноє роботи.
Все це свiдчить про те, що пiдстав для визнання Л. постiй-
ним працiвником пiсля закiнчення вiдпустки К. по вагiтностi
i родах немау.
Приуднанi до протесту виписки з наказiв справдi свiдчать
про те, що К. тричi надавались вiдпустки по догляду за дити-
ною. Однак у даному разi вони нiяк не впливають на строк
дiє трудового договору, укладеного з позивачем. Законодавство
про працю не виключау можливостi укладення трудового до-
говору -для замiщення працiвницi на весь час передбачених для
неє законом вiдпусток у звязку з народженням дитини, в тому
числi i при-вищезазначеному порядку єх надання. Тому доводи
- протесту Про те, що в даному разi строковий трудовий договiр
трансформувався в договiр, укладений на невизначений строк,
не заслуговують на увагу.
Що ж до рiшення Зарiчного районного народного суду
м. Сум вiд 28 травня 1990 р., яким Л. був поновлений на
роботi, то воно також не може свiдчити про наявнiсть укладе-1
ного з позивачем трудового договору на невизначений строк,
оскiльки це не випливау з рiшення i суд не вправi був про це
твердити.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51