Тому вiн
вiдповiдау веред кредитором не тiльки як спадкоумець, а й як
учасник спiльноє сумiсноє .власностi подружжя.
Посилання в касацiйнiй скарзi на те, що Л.М. фактично.
позичила лише 800 крб., що пiдтвердила свiдок К., не може
бути взято до уваги. Вiдповiдно до Ст. 375 Цивiльного кодексу
договiр позики на суму понад 50 крб. повинен бути укладений
в письмовiй формi i заперечення його за безгрошовiстю шляхом
показань свiдкiв не допускауться, за винятком випадкiв кри-
мiнальне караних дiй (ч. 2 ст. 376 Цивiльного кодексу).
Безпiдставними у також доводи касацiйноє скарги про те,
що стягнута судом сума перевищуу вартiсть спадкового майна.
Як ухе зазначалось, Л.Г. вiдповiдау перед кредитором не тiльки
у межах вартостi спадщини, а й вiдповiдно до Ст. 31 Кодексу
про шлюб та сiмю УРСР у "межах своує частки у спiльному
майнi подружжя, оскiльки позиченi грошi були використанi на
потреби всiує сiмє.
Керуючись статтями 310, 311 ЦПК, судова колегiя в ци-
вiльних справах Верховного Суду УРСР ухвалила: касацiйну
скаргу Л.Г. залишити без задоволення, а рiшення судовоє ко-
легiє в цивiльних справах Ворошиловградського обласного су-
ду-без змiни.
Право на обовязкову частку .у спадщинi мау визначатись з
урахуванням як майна, на яке складено заповiт, так и iншого
майна спадкодавця, в тому числi предметiв звичайноє домаш-
ньоє обстановки i вжитку, а також числа спадкоумцiв, як!
могли закликатись до спадкування
Постанова президiє Києвського обласного суду
вiд 14,сiчня 1993 р.
(ви тлг) .. "- ! . -
Л. предявив позов до К., Г. та К-ко про визнання права
- 152 -
власностi на 1/2 частину спадкового мйна i подiл останнього
в натурi. . -
Позивач послався тiа те, що 20 травня 1987 р. його батько
заповiв 1/2 частину жилого будинку в с. Пирново у рiвних
частках йому та К. 12 травня 1989 р. батько помер. Посила-
ючись на те, що К. житлом забезпечений, позивач просив ви-
дiлити йому половину будинку в натурi.
Г. i К-ко предявили до Л. позови про визнання, за ними
права на обовязкову частку в спадщинi 1/2 частини будинку,
а в ходi розгляду сiiравивс погодились передати належнi єм
частки у спадпппЦ вiдповiдачу


Рiшенням ВишгородськогО
Києвськоє областi вiд 23 сiчня 1
ухвалою судовоє колегiє в цивiльних ._._ ,,,_"_;
родного суду
""-"-(Г!>>.


ного суду вiд 2 червня 1992 р.,Iлов<ЙIзадЙI ,,.,.,
визнано право власностi в порядку спадкування з> Л. ,- i
1/6, а за К. - на 1./3 частину будинку. .; . ,
У протестi заступника Голови Верховного "Суду. УкраЄйГ
порушено питання про скасування зазначених рiшень з на-
правленням справи на новий розгляд. Протест-пiдлягау задо-
воленню з таких пiдстав.
Частково задовольняючи позови, народний суд виходив" з
того, що спадкова маса складауться з 1/2 частини будинку,
яку батько позивача заповiв у рiвних частках йому та вiд-
повiдачу, а також з того, що Г. i К-ко згiдно зi ст. 535 Ци-
вiльного кодексу мали право на обовязкову частку в спадщинi,
тобто разом - на 1/6 частину будинку, яку суд визнав за
можливе приуднати до видiленоє вiдповiдачу частки. Судова
колегiя обласного суду з такими висновками народного суду
погодилася. :
Проте вони зробленi без зясування дiйсних обставин справи..
Вiдповiдно до ст. 535 Цивiльного кодексу Г. i К-ко як
непрацездатнi за вiком дiти спадкодавця мали право ва обовяз-
кову частку в спадщинi.
Для правильного визначення розмiру обовязковоє частка
суду належало зясувати коло спадкоумцiв за законом, якi б
закликалися по спадщини за вiдсутностi заповiту. Проте суд
цих важливих обставин не зясував, а тому його висновки еєО>к:Ц:
совно розмiру iдеальних часток спадкоумцiв у правi власаой||ч
на спадкове майно не можна визнати обгрунтованими. / ;Ж>;i
Згiдно зi ст. 535 Цивiльного кодексу при визначеннi роз>
обовязковоє частки враховууться все спадкове майно, в
числi й предмети звичайноє домашньоє обстановки i
чого суд також не зробив, взявши до уваги лише
яке складено заповiт.
Виходячи з наведеного, президiя Києвського обла
скасувала судовi рiшення, а справу направила
розгляд. , . . . :-," , ..





Згiдно зi ст. 556 Цивiльного кодексу Украєни за боргами спад-
кодавця вiдповiдають лише спадкоумцi, якi прийняли спадщину
Ухвала судова колеги в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 27 листопада 1991 р. ,
(витяг) / -
О.О.Ц. предявила позов до О.Є.Ц., В.К. та О.В.Ц. про виз-
нання договору дарування автомобiля недiйсним i визнання
права власностi на нього. Позивачка, зазначала, що єє син пе-
ребував у шлюбi з О.В.Ц., бабуся якоє як iнвалiд могла при-
дбати для неє за-пiльговою чергою автомобiль. З цiую метою
О.О.Ц. зняла зi свого особового рахунку в Ощадбанку
10 тис. крб., оформила чек на суму 8900 крб. на iмя бабусi
вiдповiдачки, передала його синовi i вiн на iмя бабусi придбав
автомобiль, який та подарувала онуцi. До участi в справi за
клопотанням позивачки у звязку зi змiною нею позовних ви-
мог був притягнутий батько вiдповiдачки В.К. Змiнивши
пiдстави позову, О.О.Ц. просила стягнути з. вiдповiдачiв
вартiсть понесених нею витрат на придбання автомобiля.
Рiшенням судовоє колегiє в цивiльних справах Черкаського
обласного суду в позовi вiдмовлено.
У касацiйнiй скарзi О.О.Ц. просила скасувати рiшення суду,
а справу направити на новий розгляд, посилаючись на без-
пiдставнiсть висновкiв суду, який не врахував, що автомобiль
був придбаний на й кошта i дарувати його без єє згоди онуцi
бабуся не могла. -
Судова колегiя в цивiльних справах Верховного Суду Ук-
раєни касацiйну скаргу залишила без задоволення i в ухвалi
про залишення рiшення без змiни вказала на таке.
Судом встановлено, що бабуся вiдповiдачки придбала в Чер-
каському обласному центрi "Автовазтехобслуговування" авто-
мобiль, який подарувала своєй онуцi, а .незабаром померла.
Пiсля єє смертi син-вiдповiдач у сєiравi спадщини не приймав.
За таких .обставин висновок суду про те, що договiр дарування
укладено з додержанням вимог закону, вiдповiдау зiбраним у
справi доказам, i самапозивачка вiдмовилася вiд вимог про
визнання його недiйсним.
Що ж до вимог про вiдшкодування вартостi автомобiля i
стагнеиня 900 крб., переданих для його придбання, то йуд
обгрунтовано залишив єх без задоволення, оскiльки згiдно зi
ст, 556 Цивiльного кодексу за боргами- спадкодавця
вiдповiдають лише спадкоумцi, якi прийняли спадщину.
Вiдповiдач пiсля смертi матерi спадщини не приймав, тому i
не повкнеа яести вiдповiдальностi.
За таких обставик пiдстав для перегляду судового рiшення
судова колегiя Верховного Суду Украєни не встановила.
- 154 -
Заповiт повинен бути пiдписаний особисто заповiдачем. Якщо
ж в силу фiзичних вад, хвороби або з iнших причин заповiдач
не може власноручно пiдписати заповiт, його на прохання за-
повiдача може бути пiдписано iншою особою в присутностi
нотарiуса або iншоє службовоє особи (ст. 542 Цивiльного ко-
дексу Украєни) iз зазначенням причин, з яких заповiдач не
мiг зробити це власноручно
Ухвала судова колега в цивiльних справах Верховного Суду
УРСРвiдI2ли.)1!Щ,у. - - -
У серпнi 1971 р. Р. i Т. предявиш -> 6 iЮЗiЖ д0 Д. прог
визнання заповiту недiйсним. :
Позивачi зазначали, що єх матерi, а вiдповiдача - бабi
Д-кiй належав будинок, у с. Куровичах Львiвськоє областi.
13 сiчня 1971 р. вона померла. Як єм стало вiдомо, вiдповiдач
за кiлька днiв до смертi Д-коє, скориставшись безпорадним
станом останньоє, перевiз П з с. Куровичiв, де вона постiйно
проживала, до себе в с. Станимир Перемишлянського району
Львiвськоє воластi. 9 сiчня 1972 р. вiд iменi Д-коє там було
оформлено Заповiт, за яким єє будинок у с. Куровичах за-
повiдався Д.
Посилаючись на те, що заповiт були складено з порушенням
< вимог закону i на те, що єх як непрацездатних не могли по-
збавити обовязковоє частки у спадковому майнi, позивачi про-
сили визнати заповiт недiйсним.
Справа розглядалася судами неодноразово. Останнiм рiшен-
ням Львiвського обласного суду вiд 2 червня 1972 р. позов
задоволене, згаданий заповiт визнано недiйсним.
У касацiйнiй скарзi Д. просив рiшення скасувати i в позовi
вiдмовити, оскiльки вважав, що суд без достатнiх пiдстав задо-
вольнив вимоги позивачiв, не врахувавши дiйсного волевияв-
лення спадходавицi. "
Касацiйна скарга задоволенню не пiдлягау з таких пiдстав.
Як видно з матерiалiв справи, заповiт було оформлено Стани-
мирською сiльською Радою депутатiв трудящих з порушенням
вимог закону. Стаття 541 Цивiльного кодексу Украєни перед-
бачау, що заповiт мау бути пiдписаний особисто заповiдачем,
Заповiт же вiд iменi Д-коє про передачу майна Д. спадкодавнця
не пiдписала. ;
Згiдно зi ст. 543 Цивiльного кодексу, якщо заповiдач вна-
слiдок фiзичних вад, хвороби або iнших причин не може вд>ер
. норучно пiдписати заповiт, вiн на прохання заповiдача ;
бути пiдписаний у присутностi нотарiуса або: iншоє
особи (ст. 542 цього ж Кодексу) iншою особою з
причин, з яких. заповiдач не мiг пiдписати заповiт
У заповiтi зазначено, що Д-ка не пiдписала пеж
слiдок того, що вона неписьменна. Однак судам


що Д-ка була письменною. Це пiдтверджууться письмовими
доказами, зокрема, дорученням на виплату пенсiє, в якому у
зразок ЄЄ пiдпису, пiдписами в одержаннi пенсiє, записами в
погосподарських книгах.
Будь-яких iнших причин, з яких Д-ка не пiдписала за-
повiту, не зазначено. Не вказано в заповiтi й того, що вона
доручала будь-кому з присутнiх пiдписати заповiт вiд свого
iменi.
Беручи до уваги наведене i те, що вiдповiдач не донiв, що
дiйсне волевиявлення заповiдачки Д-коє було спрямоване на
передачу майна саме йому, висновок суду про визнання за-
повiту недiйсним слiд визнати обгрунтованим.
Вiдповiдно до ст. 544 Цивiльного кодексу Украєни заповiдач
у будь-який час може скасувати складений заповiт складенням
нового заповiту або шляхом подання до нотарiального органу
вiдповiдноє заяви. За змiстом закону внаслiдок цихдiй настау
безумЬвне i безповоротне скасування заповiту.. Якщо новий
заповiт скасовуу попереднiй, цей попереднiй заповiт не понов-
люуться, коли пiзнiше складений заповiт буде скасовано зая-
вою заповiдача
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 11 травня 1994 р.-
(витяг)
У березнi 1990 р. 3. та К. в iнтересах неповнолiтньоє К.А.
звернулися з позовом до М.М. про визнання права власностi
на жилий будинок. В заявi зазначалося, що пiсля смертi єх
баби М-к, яка померла 12 травня 1989 р., залишалось спадкове
майно, до складу якого входять жилий: будинок з господар-
ськими- будiвлями, розташований в с. Зарванцях Вiнницького
району по вул. iнтернацiональнiй, 22. За життя спадкодавиця
М-к залишила заповiт вiд 14 березня 1988 р., в якому визна-
чила єх як спадкоумцiв свого будинку. Вони вчасно звернулися
а нотарiальну, контору з заявою про прийняття спадщини за
заповiтом. Але єм стало вiдомо, що незадовго до смертi М-к єє
дочка, а вiдповiдача - мати М.Н. пiд приводом погостювати
та полiкуватися забрала спадкодавицю до себе додому в
м. Вiнницю, ввела ЄЄ в оману i змусила пiдписати новий заповiт
на користь М.М. ,
Пiзнiше, коли позивачам стало вiдомо, що спадаодавиця,
перебуваючи у матерi вiдповiдача у м. Вiнницi, пiд тиском
останньоє склала заяву про скасування заповiту, а не новий
156 -
заповiт, 3-i К. змiнили позовнi вимоги.
могла розумiти значення своєх дiй, оскiльки (
ною .i юридичне> неосвiченою, вони просили в
єх iмя дiйсним та визнати за ними право вл
будинок.
Дочка спадкодавипi М.Н. звернулась, до суду з
3., К., М.М. i П., в якому зазначала, що 12 травня
померла єє мати М-к. Пiсля смертi останньоє вiдкрилася
щина на жилий будинок, розташований в с. Зарванцях
нипького району. Мати за життя склала декiлька заловйЙЙ
останнiй скасувала заявою вiд 12 квiтня 1989 р. На спадковiвi
будинок у два спадкоумцi за законом - вона i єє сестра
вiдповiдачка єє. В звязку з тим, що мiж спадкоумцями винижi :
спiр про подiл будинку, нотарiальна контора не видау єй свiдоц> ;
тво про право спадкування за законом. Тому вона просиєь суд :д
визнати за нею право власностi на 1/2 частину жилого буднику
в порядку спадкування за законом.
М.М. звернувся до суду з зустрiчним позовом до 3., К.>
М.Н., П. про виключення iз спадковоє маси та визнання права
власностi на гарах вартiстю 7803 крб., посилаючись ва те, що
вiн не у власнiстю баби, а належить особисто йому. У 1986 р.,
коли зносили будинок, який належав його матерi i знаходився
в м. Вiнницi по вул. 40-рiччя Перемоги, 36, вiн з дозволу баби
перевiз свiй гараж в с. Зарванцi i встановив його на подвiрє й
будинку. Цим гаражем користувався тiльки вiн, а тому вважау,,
що гарах не входить до спадковоє маси. М.М. просив виключитиi
гарах iз спадкового майна, визнавши за ним право власностi |є
на цю будiвлю.., . , , . - . /i.
Справа розглядалась судами неодноразово. Останнiм рiшеа- р_
ням Вiнницького обласного суду вiд 27 грудня 1993 р. в за;; Й
доведеннi позову 3. i К. про визнання заповiту недiйсним та "
визнання права власностi на жилий будинок вiдмовлено. Позов"
М.Н. задоволене частково. Визнано право власностi за попе-,
реднiм заповiтом вiд 28 сiчня 1978 р. на 1/2 частину
будинку за М.М. та за К.
У касацiйнiй скарзi 3., К. та П. просили змiнити ]
обласного суду i визнати право власностi за П. на 1/3
будинку, а за К. i 3. - по 1/6 частиш цього ж буд
кожним та провести подiл будинку за запропонованим i
тизою 4 варiантом зi стягненням вiдповiдноє компенсацiє >|
Окрiм того, заявники зазначали, що суд иедостатяьо з
питання щодо скасування заповiту вiд 14 березня ii "
користь 3. та К. за заявою М-к вiд 12 квiтня 1989.
Судова колегiя в цивiльних справах Верховного
раєни визвала, що касацiйна скарга пiддягау часi
воленню, а рiшення обласного суду - скасуванв
обсязi з таких пiдстав. й(
Вiдмовляючи в задоволеннi позову 3., К.
вольняючи частково позов М.Н., суд виходхв я
вiд .12 квiтня 1989 р. М-к виявила вошо;
на пiдставi цiує заяви секретар сiльради зробила вiдмiтку на
заповiтi вiд 14 березня 1988 р. про його скасування. У пiй же
заявi М-к зазначала, що залишау в силi заповiт вiд 17 грудня
1970 р. Оскiльки X останнiй був скасований заповiтом вiд 28
сiчня 1978 р. на користь одних i тих же осiб, то пiсля скасу-
вання заявою вiд 12 квiтня 1989 р.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51