Тільки третій варіант, що відповідає
ціні 300 грошових одиниць за 1 ц, забезпечує рівновагу
попиту і пропозиції.
Зобразимо дані таблиці на графіку (див, мал. 19).
Графічне зображення даних таблиці 7 показує, що криві
попиту (ВО) і пропозиції (55) перетинаються лише в одній
точці (Е). Цій точці відповідає ціна рівноваги попиту і
пропозиції (у нашому випадку - 300 грошових одиниць
58

Р л










Наї
ї
л
и
ш
і
а
к






А





500
1 400
0


-
9
=
і
у.



300


);





я


/
\




200

/,
//















100
,ч-




л




д
е
ф
щ
ит




О 10 20 ЗО 40 50 60 о
Кількість зерна в місяць,
тис. ц
Малюнок 19 Ціна ринкової рівноваги
за 1 ц зерна і врівноважуюча кількість продукту (у нашому
випадку - 25 ц зерна). Якщо ціна встановлюється на
рівні, який перевищує ціну рівноваги, пропозиція переви-
щує попит, і виникає надлишок продукту. Коли ціна ниж-
ча, ніж ціна рівноваги, попит перевищує пропозицію, і
виникає дефіцит.
Чи може в реальному житті трапитися так, що ринкова
ціна буде вищою, ніж ціна рівноваги попиту і пропозиції?
Звичайно, може. Але вища ціна спонукатиме виробників
збільшувати обсяги виробництва. Більша ж пропозиція
створить проблему, як реалізувати свій товар. Продавці,
конкуруючи між собою, почнуть знижувати ціну.
Так само ринкова ціна може встановитися на рівні
нижчому, ніж рівень рівноваги. В цьому разі попит пере-
вищить пропозицію і виникне дефіцит, який створить про-
блему, як придбати товар. Споживачі, конкуруючи між
собою, почнуть пропонувати вищу ціну.
Механізм ринкової конкуренції є тим реальним інстру-
ментом, що, незважаючи на можливі відхилення, повертає
ціну до такого рівня, який врівноважує попит і пропозицію,
а отже, узгоджує інтереси виробників і споживачів.
Ціна ринкової рівноваги не лише збалансовує попит і
пропозицію, а й інформує про шляхи раціонального роз-
поділу ресурсів. Підвищення ціни на певний товар дає
інформацію виробникам про необхідність збільшення об-
сягів його виробництва, а отже, і про доцільність перероз-
поділу виробничих ресурсів на його користь. Навпаки,
59

зменшення ціни інформує про необхідність скорочення
обсягів виробництва.
Ціна рівноваги забезпечує раціоналізацію попиту по-
купців, надаючи їм інформацію про те, як доцільно змінити
структуру споживання, на який обсяг продукції при своїх
доходах вони зможуть претендувати.
Ціна ринкової рівноваги є засобом саморегулювання
відносин покупців і продавців, до того ж засобом дуже
демократичним. Адже ніхто не змушує продавців забезпе-
чувати рянок тим чи іншим товаром і правити за нього
певау ціну. Так са>ю ніхто не змушує покупців купувати
ту чи іншу кількість товару за певною ціною. Спільну
діяльність людей організовує ціна ринвової рівноваги. В
нашому прикладі йшлося про зерно. Рівноважна ціна зерна
передбачає певні обсяги кого вщюбництва, відповідно до
яких виробники зериа замовляють техніку, добрива, хімічні
засоби захисту рослих. Виробники (+н>ськогосподарської
техніки формують попит на метал, енергію, фарби, пласт-
маси тощо.
Чи завжди цей механізм діє безвідмовно? Ні, не завжди.
Насамперед тому, що ринкова конкуренція не функціонує
в чистому вигляді. У суспільстві існують певні соціальні
та політичні обєднання з власними уявленнями про спра-
ведливість і <правильність> ціни. Пригадаймо хоча б цехові
організації середньовічних ремісників, які штучно утриму-
вали ціни на завищеному рівні, обмежуючи обсяги вироб-
ництва, регламентуючи його технологію й організацію.
Приблизно таку саму роль виконують сучасні виробники-
монополісти. Професійні спілки спрямовують свою діяль-
ність на те, щоб утримати ціну робочої сили (зарплату)
на якомога вищому рівні. Крім того, в особі держави навіть
у ринковій економіці іноді маємо прихильника заіюжеиої
ціни, особливо на товари без замінників, наприклад на
хліб, ліки.
Якщо механізм встановлення ціни рівноваги попиту і
пропозиції (тобто ринкової ціни) не діє безвідмовно, то
чи не овначає це, що його можна замінити чимось доско-
налішим? Такі спроби робилися в СРСР та інших соці-
алістичних країнах, які використовували систему центра-
лізованого визначення цін. Наслідками цієї системи були
хронічний дефіцит і нераціональне використання ресурсів.
Для того щоб централізовано встановлені ціни мали якесь
підурунтя, центральний плануючий орган мав визначати
потреби всіх споживачів та виробників і вчасно реагувати
на зміни цих потреб. Таке завдання є надмірним для
60

будь-якого органу. Отже, механізм встановлення ціни рів-
новаги вопкгу та прооозицв і використання аіеї ціни як
орївятира в розподілі виробничих ресурсів навряд чи може
бути замівеяив чимось досковаднним.
ПIДСУМКИ
1. Попмт і пропозиція е головними факторами ринку.
Попит - це та кількість продукту, яку споживачі спро-
можні придбати на ринку за певну ціну (тобто це рішення
купити). Пропозиція - це кількість продукту, яку вироб-
ні4к може доставити на ринок у певний час і за відповідну
ціну (тобто ца рішення продати).
2. Попит і пропозиція формуються під впливом багатьох
факторів, насамперед під впливом ціни даного (нашого)
товару. Залежність попиту від ціни є оберненою: зі збіль-
шенням ціни попит зменшується і навпаки. Залежність
пропозиції від ціни пряма: із збільшенням ціни пропозиція
збільшується.
3. Зображена на графіку залежність попиту від ціни
(мал. 15) називається кривою індивідуального попиту.
Кожна точка цієї кривої відбиває варіанти встановлення
обсягу попиту при різних цінах. Графічне зображення
залежності пропозиції від ціни (мал. 16} є кривою ін-
дивідуальної пропозиції. Кожна її точка демонструє
варіанти встановлення обсягу пропозиції при різних ці-
нах.
4. Крім ціни даного товару, попит визначається цінами
інших товарів, доходами покупців, їхніми смаками й упо-
добаннями та очікуваннями ринкових змін. факторами
пропозиції, крім ціни товару, є ціни ресурсних товарів,
застосовувані технології, податки і дотації. Вплив усіх інших
факторів, крім ціни, графічно відображається у зміщенні
кривих попиту та пропозиції праворуч або ліворуч.
5. Під впливом попиту і пропозиції на певний товар
встановлюється ціна ринкової рівноваги (ринкова ціна).
Взі-іа збалансовує попит і пропозицію, забезпечує їх уз-
гсижетсть. іЧа графіку ціна ринкової рівноваги відповідає
роекціі точки перетину кривих попиту і пропозиції на
йартикальну вісь, де відкладаються можливі варіанти ціни.
чці перетину кривих попиту і пропозиції також відпо-
"дае певний обсяг продукції. Саме цей обсяг задовольняє
інтереси і покупців, і продавців.
61

6. Ціна ринкової рівноваги є закономірним результатом
системи, заснованої на конкуренції. Встановленню рин-
кової ціни на рівні, що перевищує межу рівноваги, про-
тидіє конкуренція виробників, яка викликає зниження ціни.
Зниженню ціни протидіє конкуренція споживачів, яка при-
зводить до підвищення ціни.
7. Ціна ринкової рівноваги не лише збалансовує попит і
пропозицію, а й надає інформацію виробникам про необ-
хідність розширення (скорочення) виробництва, а спожива-
чам - про можливість збільшення (зменшення) спожи-
вання, отже, збалансовує виробництво і споживання.
КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯ
1. Сформулюйте закон попиту і закон пропозиції. Для цього дайте спочатку
відповіді на такі запитання: Між якими двома явищами існує звязок, відо-
бражений у кожному із законів? Який характер цього звязку?
2. Нехай протягом дня на ринку було продано 10 т яблук по 1,5 грошових
одиниці за 1 кг. Які зміни у пропозиції могли б відбутися, якби ціна за 1
кг: а) піднялась до 2 грошових одиниць? б) знизилась до 1 грошової одиниці?
3. У 1993 р. середньостатичний громадянин України спожив 138 кг картоплі,
що значно перевищує норми раціонального споживання і свідчить про низь-
кий рівень доходів. Що, на вашу думку, могло б статися з попитом на
картоплю, якби: а) зріс добробут громадян? б) знизилися ціни на овочі та
молочні вироби? в) на збіднілому споживчому ринку України у великій
кількості зявилися традиційні продукти харчування інших країн?
4. Заповніть четверту колонку таблиці, перенесіть її дані на графік і визначте
ціну ринкової рівноваги.
Попит на зубну
Ціна за 1 тю-

Пропозиція за
Надлишок (+)
пасту за місяць,
бик, грошових
місяць, тис.
чи нестача (-)
тис. тюбиків
одиниць
тюбиків

20
17
40

24
15
34

28
12
28

32
9
23

34
8
18


Тема 3. Види грошей та їх функції
Ринкова економіка <розмовляє> мовою грошей. Будь-яку ін-
формацію ринку ми сприймаємо тоді, коли вона подається
у грошовій формі. Рівень доходів і їх витрачання, розміри
62

угод і боргових зобовязань, обсяги виробництва і соціальні
витрати починають <промовляти> до нас лише за умови, що
вони мають грошові вирази.
Щоб розуміти мову ринку, треба зясувати, що таке
гроші. Одне з простих і водночас змістовних визначень їх
таке: <Гроші - це ті функції, які вони виконують>.
Чому у визначенні не йдеться про зовнішній вигляд
грошей, не виділяється їх головна функція? Тому, по-пер-
ше, що на різних історичних етапах розвитку людства
гроші набували різних форм, істотно змінювався їх зов-
нішний вигляд. Крім того, значна частина грошей у су-
часних умовах взагалі не є готівкою, їх не можна ні
побачити, ні взяти в руки. По-друге, гроші є багатофунк-
ціональним явищем, акцентування ж уваги на одній з
функцій лише збіднить їх зміст. Отже, розглянемо основні
функції грошей.
Функція засобу обігу здійснюється грошима тоді,
коли ними користуються, купуючи або продаючи певні това-
ри чи послуги. Щоразу, коли ми, вирішивши щось придбати
(зошит, книжку, магнітофонну касету, квиток у театр) чи ді-
стати послугу (перукаря, кравця), розраховуємося грошима,
то гроші виконують саме функцію засобу обігу.
Необхідність існування цієї функції грошей зумовлена
суспільним поділом праці. Окремі виробники створюють
певні товари та послуги і мають потреби в інших. Обмін
міг би відбуватися безпосередньо: продукт на продукт. Але
такий обмін (бартер) має великі незручності, а саме: по-
треби різних виробників можуть не збігатися, пропорції
обміну визначаються навмання і зовсім не гарантують
еквівалентності. Саме функціонування грошей забезпечує
узгодження потреб тих, хто здійснює обмін, і гарантує
його більшу еквівалентність.
Особливим виявом грошей як засобу обігу є так звана
функція засобу платежу. Коли йдеться про придбання
особливих товарів - виробничих ресурсів (землі, праці і
капіталу), то власники цих товарів отримують відшкоду-
вання у вигляді ренти, заробітної плати та процента, а
гроші функціонують саме як засіб платежу.
Ми вже розглядали кругообіг у ринковій економіці.
Внутрішнє коло кругообігу - це рух (потік) ресурсів та
продуктів. Зовнішнє коло кругообігу - це потік споживчих
та виробничих витрат і доходів, тобто коло руху грошей.
У тих випадках, коли руху товарів, послуг і виробничих
ресурсів протистоїть зворотний рух грошей, гроші викону-
ють функцію засобу обігу.
63

Функція засобу обігу є найбільш поширеною й очевид-
в.<>:> Тому івоф вояяття <гроші> визначають так: <Усе,
тс може застосовуватись як засіб обігу, і є гроші.
Функція міри вартості здійснюється грошима тоді,
коли вони використовуються для зіставлення цінностей,
або вартостей, різних товарів і послуг. Гроші тут є своє-
рідвим кзасштабом для зіставлення, таким, як, скажімо,
вуглець для ввзвачення молярної маси інших речовин або
світловий рік для ввмірювавия відстані між зорями.
Ми використовуємо функдуо міри вартості, коли, див-
лячись иа етикетку або в нхнжик, зясовуємо ціну товару
чи вослуги. В цей момент ми подушки зіставляємо ціну
дааого товару з иошляк та з власними доходами і робимо
пянпий вибір. Ця функція реалізується і шд час торгу між
продавцем і окунцем на вільному ринку, а також у
визначенні ціни за певні послуги, що надаватимуться в
мйЙуткьому.
У фуіяаої міри вартості гроші роблять велику послугу
як окремим особам, так і суспільству в цілому. Без деї
було б неможливим арявняття раціональних рішень щодо
роаподілу ресурсів і доходів, здансневня перспективних
розрахунків, визначення узагальнюючих аокдзників тощо.
Зокрема, не вдалося б розрахувати загалмгі обсяги вироб-
ництва, адже не можна додати центнери зерна, метри
тканин, кіловат-години виробленої енергії тощо, користу-
ючись натуральними воказииками. Оцінка всіх цих про-
дуктів у грошах дає змогу не даше визначити, зростає
виробвицтво чи скорочується, а й встановити частку окре-
мих сфер та галузей у створеному щюяукті.
Функцію засобу нагромадження гроии виконують
як особливий іяструмент зберігання та примноження ба-
гатства. Цз відбувається тоді, коли домаогаі господарства,
скорочуючи иоточне сгюжавания, роблять заощадження
або кояїї підприємці відкладають частину виручки від ре-
алізації товарів на оаовлеиня засобів виробництва чи збиоі-
віенкя кашталу. Зберігати багатство можна не лише у
грошовій формі. Наприклад, формами багатства є нерухо-
мість, цінні папери, твори мистецтва. На відміну від інших
форм багатства, його грошова форма дає змогу власникові
миттєво використати гроші для будь-яких розрахунків.
Зокрема, власники інших форм нагромадженого багатства
не можуть беавосередиьо скористатися ннмм для покриття
боргів, здайсиевня поточних розрахунків тощо.
Завдяки фуикцй грошей як засобу нагромадження існує
спадкоємність різних етапів розвитку виробництва та спо-і
64

живання. Нагромадивши кошти у поточному періоді, можна
забезпечити зростання виробництва і споживання у май-
бутньому.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33