Iз зростанням ролі особистого фактора зростають вимоги
до кваліфікації працівників, їхньої компетевтності, до знань
організації виробництва, ринкової діяльаості, нарешті, до
загальноосвітнього рівня. Культурва, освічена людина інак-
ше розуміє відповідальність, є ініціативнішою, вимогливі-
шою до себе. Основи знань з багатьох наук людина здобуває
в школі, там же закладаються основи її світогляду. Тому
школа відіграє не менше значення у творенні майбутнього
фахівця, ніж, скажімо, професійне училище, коледж чи
університет.
< Капітал як фактор виробництва являв собою майно (за-
соби виробництва), що належить підприємцям або іншим
власникам і використовується в процесі створення товарів і
послуг. Особливістю капіталу є те, що вій має бути кимось
нагромаджений, створений. Капітал існує лише у продук-
тивному використанні, саме тоді, коли його власники одер-
жують доходи від користування та володіння своїм майном.
Матеріально-речова основа капіталу - засоби та пред-
мети праці - перебуває у процесі постійних змін. Ті
зміни, що започатковані в середині XX ст., наживаються
науково-технічною революцією. Вона має такі ознаки;
широке застосування автоматично діючих машин, ро-
ботів (аж до заводів-автоматів), створення гнучких вироб-
ничих систем (ГВС), здатних до швидкої перебудови на
нові виробничі програми;
масове застосування мікроелектроніки і нових засобів
збирання, опрацювання і передачі інформації, використан-
ня компютерів у виробництві, торгівлі, банківській сфері,
освіті, побуті;
переворот в енергетиці - використання електричної
енергВ, добутої з атомної та ядерної;
застосування принципово нових предметів праці (поліме-
рів, кераміки, напівпровідникових і надтвердих матеріалів);
широке застосування у виробництві біотехнології, зокре-
ма генної і клітинної інжеиерії, що революціонізує систему
охорони здоровя, сільське господарство та івші галузі.
Крім трьох основних факторів виробництва: землі, праці
та капіталу, існує четвертий, особливий, фактор - здат-
ність до підприємництва. Ця риса людини дістає
своє матеріальне втілення у кінцевих результатах вироб-
ництва - у доході, який Отримує підприємець. Роль здат-
ності до підприємництва надзвичайно важлива. Для того
щоб якась справа (бізнес) була започаткована, хтось має
24

виявити ініціативу, відшукати невадоволвяу потребу, при-
дбати засоби виробництва, найняти дюаей. Щоб розпочате
виробництво продовжувало діяти і розвивалось, ваго не-
обхідно щоденно організовувати. Щоб справа процвітала,
хтось має ризикувати: знаходити джерела фінансування,
вчасно скорочувати або ровгортатя виробництво, приймати
інші рішення. Всі ці здібності й охоплюються поняттям
<підприємництво>. Здатність до підприємництва є рідкісяим
талантом, яким володіє незначна частина нації. Вчені вва-
жають, що тільки 5-7 % населення країни мають природну
здатність до підприємництва.
Сучасне виробництво вступило в нову інформаційну
еру. Це дає підставу визначати інформацію як окремий
фактор виробництва.
ПIДСУМКИ
1. Виробництво - це цілеспрямована діяльність л-дей,
які мають на меті створити споживчі блага для задово-
лення евоїх потреб,
2. Виробництво - складне суспільне явище. Залежно
від кута зору його можна розглядати: по-перше, як
взаємодію людини з природою і сукупність відносин мок
людьми; по-друге, як таке поєднання праці людей певні
кваліфікації, засобів праці та предметів праці, результатом
якого є продукт; по-третє, як організацію розподілу лю-
дей та засобів виробництва (спецклізація), обміну діяль-
ністю (кооперування), споживання засобів виробництва та
здатності до праці залучених працівників.
За структурою виробництво поділяється на матеріальне
і нематеріальне (частину першого і другого охоплює сфе-
ра поелуг, ступінь розвитку якої є критерієм роаеинутості
суспільства), на первинне, вторинне і третинне.
3. Факторами (ресурсами) виробництва є земля, праця,
капітал.
Земля - це узагальнююче визначення всієї сукупності ре-
сурсів, які людина, розпочинаючи виробництво, бере у при-
РОДИ. Це орні площі, територія, на якій розміщустьвя ви-
робництво, родовища мінеральних р<суров, води, ліси тощо.
Праця - це узагальнююче визначення людських ресу>-
"в, залучених до виробництва. Людські ресурси охоп-
люють фізичні можливості та розумові здібності людей,
їхній освітній і професійний рівень, виробничий досвід.
25

Капітал - це узагальнююче визначення майна (засобів
виробництва), що належить підприємцям або іншим влас-
никам і використовується для створення товарів і послуг.
Матеріально-речовий зміст капіталу становлять засоби ви-
робництва. Капітал існує лише в процесі продуктивного
використання - тоді, коли приносить своїм власникам
доход.
4. Особливим фактором виробництва є здатність до під-
приємництва, яка розкривається через сукупність таких
здібностей людини, як уміння виявляти ініціативу в нала-
годженні справи, організовувати процес виробництва, ри-
зикувати в момент його організації чи перебудови.
5. Окремим фактором виробництва вважається інфор-
мація, необхідна для його функціонування.
КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ Ї ЗАВДАННЯ
1. Земля одночасно є і засобом, і предметом праці. Опишіть таку ситуацію,
коли земля є засобом праці, і таку - коли є предметом праці.
2. Працездатне населення України в недалекому минулому було так роз-
поділене за галузями економіки:
Галузі
1985 р

1993 р


кількість
Ї/
/0
кількість
Ї/
/0

чоловік, тис.

чоловік, тис.

Промисловість і будівництво
10000

8800

Сільське і лісове господарство
5400

4900

Транспорт і звязок
2 100

1 600

Торгівля і громадське харчуван-





ня, матеріально-технічне по-





стачання і збут, заготівлі
2000

1 700

Охорона здоровя, фізкультура




і спорт, соціальне забезпечення
1 300

1 500

Народна освіта, культура 1 ми-





стецтво, наука і наукове обслу-





говування
2900

2700

Iнші галузі
1 900

2200

Усього
25600

23400


Виконайте такі завдання: 1) заповніть колонки 3 і 5, тобто розрахуйте, який
процент становили зайняті у кожній з галузей; 2) визначте, які зміни у
структурі зайнятості відбулися за 8 років.
3. Як пояснити, чому, незважаючи на вдосконалення техніки та її впровад-
ження у виробництво матеріальних благ і послуг, роль людини у виробництві
не зменшується?
26

Тема 4. Обмеженість
виробничих ресурсів.
Проблема економічного вибору
Розвиток виробництва має межі. Вони спричинені тим, що
у кожний момеит часу суспільство володіє лише певним об-
сягом виробничих ресурсів, миттєве збільшення яких є ие-
реальним. Через обмеженість ресурсів суспільство завжди
стоїть перед проблемою; як розподілити їх таким чииом, щоб
досягти найкращого результату, тобто як створити таку кіль-
кість споживчих благ, щоб мати змогу якнайповніше задо-
вольнити потреби?
Перш ніж безпосередньо перейти до розгляду цієї про-
блеми, домовимось, що поняття <виробничий ресурс> і
<фактор виробництва> ми для спрощення вважатимемо
тотожними, хоча між ними, безумовно, є певна відмінність.
Фактор (від латинського їасіог - той, що робить), або
чинник, є рушієм певного процесу. Ресурс (від французь-
кого ге88оигсе - цінність, запас, джерело засобів) потен-
ційно може стати фактором.
Пригадаємо, що факторами виробництва, а отже, і ви-
робничими ресурсами є земля, праця, капітал та здатність
до підприємництва.
Виробничі ресурси поділяються на відтворювані і не-
відтворювані.
До відтворюваних виробничих ресурсів нале-
жать ті, що створюються і відновлюються природою (грунт,
вода, повітря, ліс) і суспільством (засоби виробництва).
До відтворюваних одночасно і природою, і суспільством
належать трудові ресурси: людина зявляється на світ як
біологічна істота і набуває у суспільстві знань та навичок,
необхідних для виробничої діяльності.
До невідтворюваних виробничих ресурсів нале-
жать корисні копалини, що споживаються як сировина. Крім
того, час відтворення деяких ресурсів є таким тривалим, що
їх можна віднести до невідтворюваних. Йдеться, зокрема,
про знищені чорноземи, вирубані ліси, забруднені водойми.
Ця проблема, на жаль, є дуже актуальною для України. ЇЇ
найбільше багатство - чорноземи - перебувають у жахли-
вому стані, а головну водну артерію - Дніпро - перетина-
ють <мертві моря>, створені греблями кількох гідроелектро-
станцій. Для відтворення цих напівзиищених ресурсів
потрібні загальнонаціональні зусилля і не одне десятиліття.
27

Виробничі ресурси обмежені, одні - відносно, інші -
абсолютно.
Віднесна обмеженість існує тому, що потреби виперед-
жать можливості виробництва, а останні обмежені наявними
ресурсами. Обмеживши потреби, можна відносно зменшити
й обмеженість ресурсів. Проте таке пояснення причин об-
меженості ресурсів стосується лише одного боку проблеми.
Необхідно також зазначити, що окремі види ресурсів, і на-
самперед невідтворювані, обмежені самою природою, отже,
раніше чи пізніше настане час їх вичерпання. Вчені вже
підрахували загальні розміри запасів нафти, газу, вугілля й
інших корисних копалин та строки їх вичерпання. Обмеже-
ними є площі чорноземів, лісів, водойм, басейнів річок. Щодо
цих ресурсів можемо говорити про їх абсолютну обмеженість.
Обмеженість виробничих ресурсів зумовлює появу цілої
низки складних економічних процесів і ситуацій. По-пер-
ше, в кожний дайми момент при досягнутому рівні наукв-
во-техмічиого прогресу наявні виробничі ресурси обмежу-
ють виробничу діяльність. По-друге, виникає потреба в
пркскорвяні технічного прогресу, який допомагає вводити
в обіг усе нові й нові ресурси. По-третє, виникає необ-
хідність всебічної економії виробничих ресурсів, ефектив-
ного і раціояалмюго їх використання. I, по-четверте, ак-
туальною стає проблема вибору виробничих ресурсів і
пошуку альтернативних варіантів їх використання.
Для характеристики стану використання ресурсів вжи-
вають поняття <повна зайнятість> і <повний обсяг вироб-
ництва>.
Повна зайнятість ресурсів означав, що всі придатні
ресурси використовуються у виробництві. Придатність же
ресурсів до використаная визначається їх фізичним станем
I соціальними обставинами. Якщо йдеться про трудові ре-
сурси, тобто про працівників, то придатними до роботи є
особи в працездатному віці. Його тривалість, продовження
або змояшення залежать і від суспільства: добробуту, си-
стеми охорони здоровя, державного законодавства. Сус-
пільство також визначає придатність до використання таких
ресурсів, як земля, виробничі фонди. Так, частина орних
авмвль свідомо вилучається із сівозміни під пар. Може
виникнути потреба в зупинці цеху з метою його технічної
реконструкції або на період економічних криз.
Повний обсяг виробництва означає, що виробничі ре-
сурси суспільства використовуються в такій комбінації і
на такій техиічній основі, що забезпечують найбільший
економічний результат.
28

В умовах обмеженості ресурсів, як зазначалося вище, п-
ред суспільством і окремими виробниками виникає проблема
вибору, пошуку альтернативних варіантів використання
ресурсів. Вибір альтернативних варіантів полягає у пвшуках
найефективнішої комбінації ресурсів, а отже, і найраці-
ональнішого їх використання. Соціально-економічні орієн-
тири цього процесу, тобто його цілі, такі; 1) задоволення по-
треб людей у тих чи інших споживчих благах, оптимізація
процесу споживання; 2) збереження й охорона навколиш-
нього середовища; 3) економія ресурсів; 4) зростання віддачі
ресурсів; 5) здешевлення продукції та послуг; 6) удоскона-
лення виробництва; 7) забезпечення перспектив розвитку
виробництва і суспільного споживання.
Загальним орієнтиром у виборі альтернативних варіан-
тів використання ресурсів є досягнення повної їх зайнятості
і повного обсягу виробництва.
Таблиця 2
Альтернативні варіанти використання ресурсів на виробництво
засобів виробництва і предметів споживання
за умови повно? зайнятості ресурсів
Напрями використання ресурсів
В.
аріант
и
вибор
у
реув
а
в

А
В
С
0
Е
Засоби виробництва, тис. умов. од.
60
55
45
ЗО
0
Предмети споживання, тис. умов. од.
0
10
20
зо
40

Проілюструємо вибір альтернативних варіантів викори-
стання ресурсів на виробництві засобів виробництва і пред-
метів споживання. Приймемо за умову 5 варіантів вико-
ристання ресурсів з відповідною комбінацією Л, В, С, ,
Е (див. табл. 2). Варіант А передбачає, що наявні ресурси
використовуються винятково для виробництва засобів ви-
робництва Сіх було створено 60 тис. умовних одиниць),
варіант Е - для виробництва предметів споживання (їх
було створено 40 тис. умовних одиниць). Такі варіанти
не можуть бути прийняті як реальні. В, С, О є проміжними
варіантами використання ресурсів: із збільшенням частки
одного виду продукції частка іншого виду зменшується, і
навпаки.
Оптимальний варіант вибору і використання ресурсів
має прагнути до такої їх комбінації, яка б забезпечила
необхідний фонд особистого споживання і водночас фонд
виробничого споживання, що використовується для вгдш-
29

кодування спожитих засобів виробництва і впровадження
додаткових. Переключаючи ресурси на виробництво пред-
метів споживання, суспільство скорочує можливості для
створення засобів виробництва, і навпаки.
Якщо перенести дані таблиці 2 на графік, то матимемо
криву виробничих можливостей (див. мал. 11). Виробницт-
во засобів виробництва розміщено на вертикальній осі, а
предметів споживання - на горизонтальній. Точками А,
В, С, О, Е позначені можливі варіанти вибору ресурсів.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33