Припустимо, що постійні витрати дорівнюють 100 тис.
грошових одиниць. Це - незмінна величина для будь-
якого обсягу виробництва. Змінні витрати становлять 10
грошових одиниць на кожну одиницю товару. Отже, на
виготовлення 5 000 одиниць товару загальні витрати ста-
новитимуть:
100000 + (10 х 5000) Ї 150000 грошових одиниць.
На виготовлення 20 000 одиниць товару загальні витрати
становитимуть:
100000 + (10 х 20000) =300000 грошових одиниць.
Тепер оцінимо доход від продажу продукції за умови,
шо ціна одиниці товару дорівнює 100 грошових одиниць.
Тоді за 5000 одиниць товару ми одержимо:
122

5000 х 100 - 500 000 грошових одиниць.
Грошова виручка, яку одержує підприємець за свій
товар, називається виручкою фірми від реалізації.
Зрозуміло, що підприємця цікавить не сама виручка, а та
її частина, що залишається після відшкодування витрат на
виробництво. З виручки від реалізації він відраховує витрати
яа виробництво і одержує валовий прибуток. Якщо реалізу-
ється 5 тис. виробів, то валовий прибуток становитиме:
500 000 - 150 000 - 350 000 грошових одиниць.
Отже, валовий прибуток - це різниця між виручкою
від реалізації продукції та витратами на її виробництво.
Але й валовий прибуток не надходить безпосередньо у
власність підприємця. З нього треба заплатити податки.
Якщо, наприклад, підприємству встановлено 30-процент-
ний податок на прибуток, то це в нашому випадку ста-
новитиме:
350 000 х 0,3 = 105 000 грошових одиниць.
Після сплати податку в підприємця залишиться чистий
прибуток, який становитиме:
350 000 - 105 000 = 245 000 грошових одиниць.
Отже, чистий прибуток - це різниця між валовим
прибутком і сумою податкових платежів. Чистий прибуток
є головною частиною підприємницького доходу. Його одер-
жання свідчить про ефективність роботи підприємства. Для
одержання економічного прибутку з виручки підприємця
вираховуються не лише явні, а й приховані витрати. Ста-
тистика підприємства оперує лише поняттям чистого при-
бутку.
Незалежно від фінансових результатів діяльності, під-
приємець одержує ще й нормальний прибуток. Це ви-
нагорода підприємця за його працю. Він не береться з
прибутку фірми, а входить у її витрати. Не одержуючи
нормального прибутку, підприємець не став би займатися
даною справою. Нормальний прибуток - обовязкова,
невідємна частина підприємницького доходу. Чистого
прибутку може й не бути, або він може мати відємне
значення (коли витрати більші від доходу). Чистий при-
буток залежить від здатності підприємця до інновацій
та ризику.
Отже, підприємницький доход складається з нормаль-
ного і чистого прибутків.
123

Iснує й інша структура підприємницького доходу. Вона
також складається з двох частин: а) підприємницького дохо-
ду, шо капіталізується, тобто перетворюється в нові фактори
виробництва; б) підприємницького доходу, що надходить в
особисте користування підприємця. Перша частина перева-
жає, адже головною метою підприємця є не тимчасова виго-
да, а збільшення свого багатства внаслідок безперервного
розвитку виробництва. У країнах Заходу держава стимулює
процес капіталізації доходу. Частина прибутку, що поверта-
ється у виробництво, оподатковується менше, ніж та, що йде
на задоволення особистих потреб підприємця.
Кожний підприємець прагне до одержання підприєм-
ницького доходу. Він залежить від внутрішніх і зовнішніх
факторів. Розглянемо найважливіші з них за допомогою
схеми (див. мал. 36).
Внутрішні фактори - ціна, за якою реалізується про-
дукція, та витрати на її виробництво. Фірма має зменшу-
вати витрати з розрахунку на одиницю продукції. Змен-
шення витрат досягається через ефективне використання
всіх факторів виробництва, а саме: зростання продуктив-
ності праці, ефективне використання матеріальних ресурсів
і коштів, розумний ризик і всебічне знання риту.
Фкгорв збільшенії> оипрвеиввюкого юхоху
Зроспши
приуіпвиості
праці



Попит в< томр.
що внробпяеіься

Ефотвне





мкосспвях



Ковтктура

мпсріальнвх



рввжу

ресурсі>





Забезпеченії>



Налагоххеаісі>

ввсохої



>хжиі

каліталовиит



пртверм>

Успіх



Розмір

піхпряпвпшькпг



поишв

дшльяості



іпрвбутку

Віпчеаяя



Вештав
бшкітеьхого

рИШЕУ









происята


Малюнок 36
124

Зовнішні фактори збільшення прибутку, а отже, і під-
приємницького доходу такі: попит на продукцію спожива-
чів, лояльна податкова політика держави, дотримання угод
між партнерами, вигідні умови кредитування банками.
Слід зауважити: що прибуток (доход) фірми може бути й
відємною величиною, наприклад, коли грошова виручка,
одержана фірмою від продажу товару, не перевищує загаль-
них витрат на його виробництво. Це стає підставою для рипу-
чих змін в політиці фірми, фірма може скоротити вироб-
ництво такого товару чи істотно поліпшити його якість.
ПIДСУМКИ
1. Діяльність підприємця полягає у виконанні ним певних
ролей (власника, господаря, менеджера) і функцій (ре-
сурсної, управлінської, інноваційної, ризику).
2. Доход, який одержує підприємець, поділяється на
нормальний прибуток і чистий прибуток.
3. Нормальний прибуток - це відшкодування підприєм-
цю за його працю з організації ресурсів та управління
виробництвом, що повязано з ресурсною та управлін-
ською функціями. Чистий прибуток - це специфічна ча-
стина підприємницького доходу, одержання якого повя-
зано з функціями інновації та ризику.
4. Між показниками діяльності підприємства (підприємця)
існує певний звязок. Загальна виручка залежить від ціни
одиниці товару та кількості реалізованих товарів і може
мати такий вигляд:
виручка від реалізації = валовий прибуток + витрати ви-
робництва.
5. Витрати виробництва складаються з таких елементів:
а) оплата праці найманих працівників і самого підпри-
ємця;
б) придбання будівель та обладнання;
в) витрати на сировину, паливо, матеріали.
Ви-і-рати виробництва поділяються на постійні (незалежні
ьД обсягів виробництва) та змінні (залежні від обсягів
робництва).
КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯ
1 Наведіть приклади випадків, коли інтереси підприємців суперечать ін-
ресам суспільства. Як можна розвязати цю суперечність?
- Розкрийте зміст основних функцій підприємця.
125

3. Фірма реалізує 8 000 одиниць товару по 5 000 грошових одиниць за
одну
Одиницю товару. Постійні втрати на виробництво продукції становлять
200 тис. грошових одиниць. Змінні витрати - 100 грошових одиниць -
кожний виріб. Визначте валовій прибуток фірми. Яким буде чистий при-
буток, якщо всі платежі з валового прибутку становлять 28 %?
4. Одне підприємство функціонує у добувній промисловості. Найбільша
ча-
стка його витрат йде на придбання й утримання будівель та
обладнання.
Друге функціонує як консультативна фірма, профіль яко? визначають
мі- і
сококваліфіковані і високооплачувані фахівці; третє тільки
розпочинає свою !
діяльність і шукає власне місце на ринку.
Які фактори збільшення підприємницького доходу мають, на ваш погляд,
першочергове значення для кожного з цих трьох підприємств?
Тема 5. Управління підприємством
(менеджмент)
Однією з функцій підприємця є функція управління. У не-
великих фірмах її не відокремлюють від інших, тобто вона
є частиною обовязків самого підприємця. У великих орга-
нізаціях управління підприємством здійснюють професіона-
ли-менеджери. Їхня діяльність охоплює різні види менедж-
менту: фінансовий, виробничий, транспортний, кадровий,
маркетинговий. Діяльність сучасного підприємства немож-,
лива без досконалого управління процесом виробництва, тоб-
то без менеджменту.
Сутність і складові управлінської діяльності. Люди
обєднуються в організації для спільної праці. Школа, лі-
цей, інститут, перукарня, завод, фермерський колектив -
усе це конкретні організації. Те, що їх обєднує, становить
суть організації. ,
У процесі праці між людьми виникають звязки дво<
типів - горизонтальний і вертикальний. Горизонталь)
звязки виникають внаслідок поділу праці на окремі ко>
поненти. Наприклад, робітники, які складають автомобіл
вступають у відносини взаємодії, зумовлені послідовніст
їхніх функцій. Вертикальні звязки виникають через не-і
обхідність координації, узгодження діяльності багатьох ро-
бітників, які виконують різноманітні виробничі функції.
У цеху, де складають автомобілі, керівник розподіляє за-|
вдання для робітників, налагоджує взаємодію між ними>;
організовує постачання комплектуючих деталей, контро-;
126

лює збут продукції, тобто управляє людьми, які виконують
конкретну роботу. За жартівливим висловом американців,
управління - це вміння <робити будь-що руками інших>.
Управління, або менеджмент (від англійського шапа-
е - управляти),- це діяльність з координації праці інших
людей. Сутність управління (менеджменту) полягає у
здійсненні таких функцій: планування, організації, моти-
вації, контролю. Ці функції і є складовими процесу управ-
ління. Розглянемо їх детальніше.
Планування - це сукупність методів, засобів, дій,
шо забезпечують спрямованість зусиль всього колективу
на досягнення спільної мети. Планування дає відповіді на
такі запитання:
1. Де ми нині перебуваємо? Менеджер реально оцінює
с-ан фінансових, матеріальних, трудових ресурсів фірми,
рівень її наукових розробок.
2. Чого ми хочемо досягти? Фірма визначає цілі та
орієнтири розвитку. Серед них розрізняють такі: а) збіль-
шення продажу тієї продукції, яку фірма вже виробляє;
6; розробка нових видів продукції та її продаж на існуючих
ринках; в) розширення ринків збуту, тобто продаж товарів
ф оми на нових ринках; г) диверсифікація виробничо-збу-
тової діяльності фірми, тобто розробка нових видів товару
з наступною реалізацією їх на нових ринках.
3. -к м> можемо досягти наших цілей? фірма вико-
р лсрує конкретні засоби планової діяльності: розподіляє
рурСї!, вивчає зовнішнє середовище, координує діяльність
В..А підрозділів, прогнозує своє майбутнє.
Відповіді на всі ці запитання фірма дає вже на початку
своєї діяльності під час розробки бізнес-плану. Його скла-
д?-?пя є великим мистецтвом, що визначає подальший
; ліх фірми.
Процес планування управлінської діяльності фірми є
о-зперервним, оскільки існування фірми не припиняється
п еля досягнення першої поставленої мети. Виникають нові
Ці, для досягнення яких розробляються нові плани. Крім
з, у фірми можуть виникнути (і виникають) неперед-
о--єні обставини. Тому плани переглядаються, узгоджу-
ються з реальною дійсністю, шо постійно змінюється.
Організація - це процес створення структури під-
нємства, яка дає можливість людям ефективно співпра-
гозати для досягнення спільної мети. Організація має два
аспекти: формування підрозділів відповідно до цілей і роз-
поділ повноважень між різними рівнями і ланками вироб-
ництва. Для глибшого зясування суті організації розгля-
127

ЛIНIЙНУ (ДЕ
немо найпростішу організаційну структуру
мал. 37).


А
А,
Малюнок 37. Лінійна організаційна структура
Організація ділиться на підрозділи АI, А2, АЗ. Кожі
підрозділ має відповідні повноваження, і безпосередв
(лінійно) підпорядковується головній ланці А.
Передача повноважень від менеджера керівникам під-
розділів називається делегуванням повноважень. Керівник
підрозділів беруть на себе відповідальність, тобто зобовї
зання виконувати завдання і відповідати за наслідки св
роботи.
Мотивація - це процес спонукання до діяльне
заради досягнення спільної мети організації. Хоча менедд
вдало здійснив планування та організацію, без мотива
діяльності фірма не досягне успіху. Менеджер повине
зацікавити кожного виконавця в необхідності і доцільної
плідної праці.
Щоб мотивувати працю людей, слід впливати, по-пе
ше, на їхні потреби і, по-друге, на їхні сприйняття
очікування. Відповідно до цього мотиваційні теорії подН
ляють на змістовні та процесуальні.
Змістовні мотиваційні теорії повязані з визначення!
потреб людей, що змушують їх діяти так або інакше
Завданням менеджера є вивчення потреб своїх підлеглі
і розробка індивідуальних стимулів, що спонукатимуть
до трудової активності.
З перших розділів підручника ви вже знаєте про потр(
та їх класифікацію. Пропонуємо ще одну класифікаї
потреб, поширену в практиці сучасного менеджменту. ]
класифікацію (ієрархію) потреб розробив американсьг
дослідник А. Маслоу (див. мал. 38).
Фізіологічні потреби (в їжі, житлі, одязі, відпочинку;!
тещо) - найнеобхідніші для виживання. Потреби безпекв|
і захисту від фізичних і моральних небезпек з боку нав-|
колишнього світу є гарантією того, що фізіологічні потребя|
128


Малюнок 38. Iєрархія потреб за А. Маслоу
задовольнятимуться. Соціальні потреби та потреби поваги
передбачають визнання людини, підтримку її авторитету
серед інших людей. Є також потреба самовиразу як не-
обхідність повного розкриття людиною своїх можливостей
і зростання її як особистості.
Ці потреби різною мірою властиві людині. Потреби
вищого рівня виникають після задоволення попередніх.
Менеджер, враховуючи це, розробляє методи задоволення
індивідуальних потреб своїх підлеглих. Наприклад, у пра-
цівника А переважають фізіологічні потреби. Методами
його стимулювання до праці будуть підвищення заробітної
плати, забезпечення товарами за зниженими цінами, по-
ліпшення житлових умов. Працівниця В має сильні потреби
в соціальних контактах. Щоб заохотити її до ефективнішої
праці, слід створювати їй умови для спілкування, участі
в нарадах, соціальної активності поза виробництвом. Спів-
робітникові С, для якого на першому плані - потреба в
повазі та визнанні його авторитету, треба підшукати змі-
стовнішу роботу, надати йому додаткових повноважень,
забезпечити просування по службі.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33