Роздрібна торгівля - це діяльність з продажу товарів
або послуг безпосередньо кінцевим споживачам для їхнього
особистого використання. До роздрібної торгівлі належать
універмаги, спеціалізовані магазини, невеликі крамниці та
ін. Роздрібні торговці обирають цільові ринки, товарний
асортимент і комплекс послуг, політику цін, засоби сти-
мулювання споживача та місце розташування свого під-
приємства. Вони вивчають потреби споживача та його
економічну поведінку на ринку й організовують свою ді-
яльність відповідно до цього.
Оптова торгівля - це діяльність з продажу товарів і
послуг тим, хто купує їх для виробничого використання
або подальшого перепродажу. Оптові торговці проводять
операції збуту, закупок, складування, транспортування то-
варів. Вони пристосовують свої послуги до потреб спожи-
вачів, постійно вивчаючи попит.
Ціна на ринку товарів формується як ціна рівноваги
попиту та пропозиції.
В Україні тільки-но починає формуватися товарний ри-
нок. Ще й досі значне місце в економіці посідають державна
торгівля та централізоване постачання, які не є ринком у су-
часному значенні цього поняття. Перехід до ринкових форм
обміну передбачає: розвиток підприємництва у сфері торгів-
лі, демонополізацію торгівлі, створення нової системи ціно-
71

утворення, розвиток конкуренції, захист ринку та спожива-
чів від монополізму і протизаконних дій.
Ринок природних ресурсів. Найціннішим природним
ресурсом є земля. В умовах ринку ресурсів вона стає
обєктом купівлі-продажу. Як і на будь-який інший товар,
ціна на землю формується під впливом попиту і пропозиції.
Проте попит і пропозиція на землю мають свої особливості.
Попит на землю є похідним: він залежить від ціни про-
дукції, що виробляється на землі, і від продуктивності
землі. Щодо пропозиції на землю, то її основною ознакою
є нееластичність, тобто майже повна незалежність від ціни.
Це пояснюється тим, що площа землі в господарському
обороті відносно незмінна, її не можна штучно збільшити.
Земля - це невідтворюваний дар природи. Звичайно, мож-
на поліпшити якість землі, але на її кількості це не
позначиться.
Враховуючи зазначені особливості попиту на землю та
її пропозиції, зобразимо ринковий механізм формування
ціни землі за допомогою графіка (див. мал. 22). На гори-
зонтальній осі графіка позначено кількість землі, на вер-
тикальній - ціну землі, або ренту.
Крива попиту на землю ВО опускається зліва направо.
Це повязано з тим, що попит на землю є похідним від
ціни на продукти землеробства та від продуктивності землі.
Ціни на продукти повинні зменшуватися, щоб заохочувати
тих, хто працює на землі, збільшувати обсяги виробництва,
а продуктивність землі зменшується відповідно до закону
спадної продуктивності ресурсів. Лінія пропозиції 88 під-
німається вертикально вгору, що відображає обмеженість
землі та спричинену нею незалежність пропозиції від ціни
землі. Перетин ліній попиту і пропозиції визначає той
рівень ціни на землю, який влаштовує і покупців, і про-
давців землі.
В Україні земля ще не є обєктом купівлі-продажу,
оскільки вона перебуває в державній власності. Тільки
приватна власність на землю може стати умовою розвитку
ринкових відносин і появи ринку природних ресурсів у
нашій країні.
Ринок праці. Праця - це всі фізичні та розумові зу-
силля, які здійснює людина в процесі виробництва. В
умовах ринку фактор праці дістає адекватну ринкову оцін-
ку, яка формується в процесі взаємодії попиту та пропо-
зиції. Але і тут є свої особливості.
Попит на ринку праці, як і на ринках інших ресурсів, є
похідним від попиту на товари та послуги, що їх виробляють
72


працівники. Звичайно, той,
хто віртуозно виробляє ніко-
му не потрібні предмети, ні-
чого не одержить за свою
працю, а людина, яка ство-
рює звичайні, але потрібні
речі, дістане винагороду.
Крім того, попит на ринку
праці залежить від продук-
тивності праці. Продуктив-
ність праці кожного додатко-
во найнятого працівника,
починаючи з певного момен-
ту, зменшується. Зрозуміло,
що підприємець може най-
мати додаткових працівни-
ків, тобто збільшувати попит на працю, лише доти, доки
за-
робітна плата (витрати підприємця на ресурс праці) не
стане
перевищувати внесок працівника у створений продукт.

Малюнок 22. Попит на землю,
пропозиція землі, рента
Пропозиція праці формується під впливом багатьох
фак-
торів. Людина робить вибір: продавати чи не продавати
свою працю? Вирішуючи, яку кількість праці
запропону-
вати, вона вибирає між двома цінностями: своїм
дозвіллям
і тими споживчими благами, які зможе придбати на за-
робітну плату. При цьому враховуються такі умови.
1. В разі підвищення заробітної плати діє <ефект за-
міни>: працівникові вигідно відмовитися від годин
дозвілля
і збільшити свій робочий час, якщо ціна його праці за-
безпечує йому більше переваг у вигляді корисностей
тих
речей і послуг, які він зможе придбати,
2. Збільшуючи свій робочий час, працівник на
кожну
його додаткову одиницю витрачає більше фізичної та
ро-
зумової енергії: діє <ефект граничних витрат праці>. Це
означає, що лише за умови збільшення заробітної плати
індивід погодиться працювати більше.
3. Підвищення заробітної плати створює <ефект
доходу>.
Він проявляється в тому, що, задовольнивши свої
першо-
чергові потреби, працівник, який одержує високу
платню,
починає більше цінувати дозвілля. Щоб спонукати його
збільшувати пропозицію своєї праці на ринку, треба
під-
гищити йому заробітну плату. Звичайно, може
виникнути
ситуація, коли внаслідок <ефекту доходу> працівник
ско-
ротить свою пропозицію, надавши перевагу дозвіллю.
Проте
кд ринку праці така ситуація не позначиться, оскільки
для нових робітників спрацює <ефект заміни>.
73

Отже, підсумовуючи, зазначимо, що пропозиція праці
прямо залежить від ціни на неї. Зобразимо попит, про-
позицію праці та ціну праці на графіку (див. мал. 23).
На горизонтальній осі позначена кількість праці, а на
вертикальній - ціна праці, або зарплата - Н (від анг-
лійського уае - зарплата). Крива 00 відображає за-
лежність між зарплатою і величиною попиту на працю
з боку покупців. Крива пропозиції 55 відображає залеж-
ність між зарплатою та її пропозицією з боку працівників.
Крива попиту на працю ВВ є спадною. Це пояснюється
похідним характером даного попиту від попиту на товари
та послуги, з одного боку, потребою підприємця у збіль-
шенні найманих працівників - з другого. Крива пропо-
зиції є висхідною внаслідок <ефекту заміни>, <ефекту
граничних витрат праці>, <ефекту доходу>. Перетин кри-
вих ВВ і 88 у точці Е означає встановлення рівноважної
ціни праці або заробітну плату (Ин). Підвищення заро-
бітної плати вище точки рівноваги, скажімо до ЇУі, оз-
начатиме надлишкову пропозицію на ринку праці, або
безробіття. Зниження заробітної плати, скажімо до И,
призведе до нестачі працівників.
Розглянуті закономірності функціонування ринку праці
не можна вважати властивими українському ринку, який
лише формується. Встановлення заробітної плати і рух
робочої сили ще значною мірою регулюються державою.
В перспективі державне регулювання ринку праці буде
дедалі більше поєднуватися з ринковими формами руху
робочої сили.
Ринок капіталів. Ринком капіталів називається такий
ринок, на якому господарські субєкти та індивіди надають
і дістають позички з метою їх подальшого використання
у процесі виробництва. Надання грошей у позичку на
засадах повернення, терміновості й прибутковості назива-
ється кредитом. З цього визначення випливає, що гроші,
взяті у кредит, мають бути повернуті, причому обовязково
в зазначений строк, і повинні забезпечити прибуток.
Кредитор, або позичкодавець,- той, хто дає позичку.
Позичальник - той, хто бере позичку.
Кредитні відносини здійснюються між власниками тим-
часово вільних грошей і підприємцями, які хочуть вико-
ристовувати ці гроші у своїй виробничій діяльності.
Звідки ж беруться тимчасово вільні гроші для кредиту?
Джерелами кредитних ресурсів можуть бути: тимчасово
вільні гроші підприємців; грошові заощадження населення;
тимчасово вільні бюджетні кошти держави.
74

Головними позичальни-
ками капіталу є підприєм-
ці, домашні господарства,
органи державної та місце-
вої влади.

Розвиненість кредитних
відносин - невідємна умо-
ва успішного функціону-
вання ринкової економіки.
Вони забезпечують безпе-
рервність виробничого про-
цесу, створюють умови для
інновацій, розширення ви-
робництва та збільшення
прибутку. В ринковій еко-
номіці є кілька видів креди-
ту (див. мал.24).
Малюнок 23. Криві попиту і пропо-
зиції на рійку праці
Комерційний кредит надають підприємці один од-
ному у вигляді відстрочки платежу за товари та послуги.
При цьому укладається вексель-документ, в якому позна-
чено ціну за поставлені товари чи надані послуги плюс
процент за відстрочку платежу. Банківський кредит
надається банками підприємствам або особам у вигляді
грошових позичок. Споживчий кредит, з одного боку,
може надаватися споживачеві у вигляді товарів довгостро-
кового вжитку (меблі, телевізори) під процент за відстрочку
платежу, а з другого - у вигляді банківських позичок на
споживчі цілі (наприклад, на будівництво житла). Iпо-
течний кредит - це довгострокові позички під заставу
нерухомості (земля, будинок). Державний кредит на-
дається державою. Коли кредиторами виступають різні
держави, це - міжнародний кредит.

75
Комерційний
1
Банківської

Сп< <ж шчий



/



Види кредиту



/
1
\

Iпотечшш

Державний

Міжнародній

Малюнок 24

За терміном повернення кредити поділяються на: корот-
кострокові (до 1 року), середньострокові (від 2 до 7 років),
довгострокові (від 7 років і більше).
Ринок грошей дуже близький до ринку капіталів, адже
на обох ринках відбувається рух грошей. Розрізнити їх
можна за двома критеріями: а) на ринку капіталів купують
гроші для придбання засобів виробництва; на ринку гро-
шей - для придбання будь-яких товарів; б) вважається,
що ринок грошей охоплює лише короткострокові позички
(від одного дня до одного року), а також ринок валют, а
ринок капіталів- це ринок середньострокових і довгостро-
кових кредитів.
Як і на будь-який інший товар, є попит і на гроші.
Цьому попиту відповідає пропозиція грошей. З чого ж
складається попит на гроші? Пригадаємо функції грошей,
зокрема грошей як засобу обігу і грошей як засобу нагро-
мадження.
Як підприємцям, так і окремим споживачам, гроші
необхідні, насамперед, для оплати різних товарів і послуг.
Попит на гроші для таких цілей називається попитом на
гроші для угод. У нашому випадку угодою буде і покупка
нової пари взуття, й оплата праці робітника на підприєм-
стві, і придбання верстатів.
Попит на гроші для угод залежить від кількості товарів
і послуг, що виробляються в суспільстві: чим їх більше,
тим більше потрібно грошей для їх оплати.
Друга частина попиту на гроші випливає з їх функції
як засобу нагромадження. Люди й організації можуть збе-
рігати свої гроші у вигляді акцій, облігацій, чекових внес-
ків. Усе це різні форми фінансових активів. Попит на них
називається попитом з боку фінансових активів. Він за-
лежить, головним чином, від процентної ставки, або ціни
за гроші, що надаються в позичку. Чим вища процентна
ставка, тим вигідніше давати гроші під процент, а не
тримати їх у вигляді фінансових активів. 1 навпаки, при
низькій процентній ставці люди хочуть мати більше грошей |
у вигляді фінансових активів, <
Отже, загальний попит на гроші складається з попиту на I
гроші для угод і попиту на гроші з боку фінансових активів. /
Грошова пропозиція також має свою структуру. Відомо,
що елементами грошової маси є готівкові та безготівкові
гроші.
Як і на інших ринках, взаємодія попиту та пропозиції,
грошей веде до встановлення їх ціни, або норми процента
(див. мал. 25).
76

На горизонтальній осі
позначена кількість гро-
шей, а на вертикальній -
ціна грошей, або процент,
що є платою за користу-
вання грошима (2,). Лінія
ВО відображає залежність
між попитом на гроші та
величиною процента, а
лінія 55 - залежність
між пропозицією та про-
центом.

Грошову пропозицію на Малюнок 25. Попит та пропозиція
графіку зображено прямою на грошовому ринку і норма
вертикальною лінією (55), процента
бо для нормально функціонуючої ринкової економіки маса
грошей в обігу є величиною відносно стабільною. Гі не
можна довільно збільшити або зменшити. Попит на гропгі
є тим більшим, чим менша норма процента, тому він
зображується спадною лінією 00. Перетин ліній попиту
та пропозиції дає рівноважну ставку процента (2е).
В Україні, на противагу іншим ринкам (товарів, праці),
які вже починають функціонувати, грошовий ринок роз-
винутий найгірше. Гострими проблемами заляпаються роз-
балансування грошової маси, інфляція, невиконання гро-
шима їх функцій.
Ринок цінних паперів тісно повязаний з ринками гро-
шей і капіталів. Продаж цінних паперів, як і використання
кредиту, є джерелом додаткових коштів. Цінними паперами
є акції та облігації. Випуск акцій дає можливість акці-
онерному товариству одержати гроші, які фактично на-
завжди стають його влаогістю, а власник акції набуває
статусу співвласника капіталу й отримує частину доходів
від його функціонування. Власник акції не має права
вимагати від акціонерного товариства повернення своїх
грошей. Єдина можливість їх повернути - продати акцію
на ринку.
Продаж облігації робить того, хто її випустив - емі-
тента, боржником того, хто її придбав.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33