Це означав, що споживач оцінює кожне
наступне яблуко нижче за попереднє, наприклад четввр-

Кілмаст> яблук

Малюнок 6
16

те - нижче, ніж третє. Графік на малюнку 6 відображає
споживчу оцінку певної маси яблук. Крива графіка підні-
мається вправо вгору. Це означає, що споживач оцінює
чотири яблука вище, ніж, скажімо, два. Але ця оцінка не
прогюрційна кількості яблук. Якби він оцінював чотири
яблука рівно у 2 рази вище, ніж два, то така залежність
відображалась би пунктирною лінією.
Чи є бездоганним таке пояснення поведінки покупця яб-
лук на ринку? Звичайно, ні. По-перше, тому, що в ньомуне
враховано такого важливого фактора ринку, яким є ціна. По-
друге, навряд чя споживач здатний точно визначити для себе
цінність кожного наступного яблука щодо попереднього.
Для чого в такому разі ми звертаємося до вчеиня про
субєктивну оцінку споживчого блага, до правила змен-
шення граничного споживчого блага?
По-перше, субєктивні оцінки певних товарів (у нашому
прикладі - яблук), хоч і не вичерпують усіх факторів
поведінки споживача, б важливим моментом цієї поведінки,
нехтувати яким не можна.
По-друге, і власний досвід кожного з нас, і статистичні
дослідження представників маржиналізму підтверджують
зменшення нагальності потреби в міру її насичення, тобто
задоволення.
По-третє, знаючи звязок між субєктивною оцінкою
певного споживчого блага (у нашому прикладі - яблук),
можна передбачити момент насичення ринку (яблуками),
прогнозувати, коли попит переключиться на інші товари
(скажімо, апельсини чи яблучний сік).
ПIДСУМКИ
1. Потреба - це необхідність у певних речах, бажання
володіти ними, відчуття нестачі в чомусь.
2 Розрізняють потреби батові і породжені розвитком
цивілізації, першочергові і непершочергові, матеріальні і
нематеріальні
3 Потреби задовольняються споживчими благами. Носі-
ями споживчих благ є. товари особистого споживання,
товари виробничого призначення, особисті послуги, ко-
мерційні послуги.
4. Потреби людей безмежні. Багатство суспільства ви-
значається різноманітністю людських потреб та засобів їх
задоволення.
17

5. Задовольняючи свої потреби, людина керується субєк-
тивними оцінками споживчих благ. В економіці, для якої
характерним є насичення ринку споживчими благами, діє
правило зменшення граничного споживчого блага, люди
змінюють структуру споживання, прямуючи де оптималь-
ної моделі.
КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯ
1. Чим відрізняються потреби від споживчих благ?
2. У чому полягає відмінність між товарами особистого споживання і
товарами
виробничого привначення між особистими і комерційними послугами?
3. Проаналізуйте ситуацію. До вітрини магазину підходять два пвкупці, які
мають однакові заробітні плати й однакові суми грошей у гаманцях. Див-
лячись на ціну розкладеного на вітрині товару, перший з них каже: <Занадто
дорого>. Другий зауважує: <Цілком доступна ціна>. Чим, на ваш погляд,
можуть бути аумовлені такі різні оцінки?
5. Побудуйте графік, спираючись на дані таблиці:
Кількість товару
Споживча оцінка
1
15
2
12
3
10
4
9

Яку залежність зображено на графіку - пряму чи зворотну?
Тема 3. Виробництво. Фактори
виробництва: земля, праця,
капітал
Створення споживчих благ для задоволення потреб людей -
найголовніша мета виробництва. Тому вивчення виробницт-
ва, закономірностей його розвитку є не просто необхідним.
а першочерговим завданням для всіх, хто працює чи готу-
ється до трудової діяльності. Сьогодні це особливо актуально
для нашої дійсності, оскільки з переходом України до рин-
кових відносин дедалі більше утверджується хибне уявлення
про вирішальну роль торгівлі в суспільстві.
Зміст виробництва. Коли йдеться про виробництво,
уявляємо насамперед роботу фабрик, заводів, сільськогоспо-
18

дарських підприємств, кооперативів, ферм, транспорту та ін-
ші форми людської діяльності. Спільним у цій діяльності є
створеная матеріальних благ та послуг. Щоб жити і творити,
люди повинні мати їжу, одяг, житло, предмети культури. Во-
ни вирощують хліб, добувають паливо, роблять автомобілі,
продають товари, надають послуги, будують міста і заводи,
друкують книжки, виконують іншу роботу. Коли б ця діяль-
ність зупинилась на якийсь час, суспільству загрожувало б
вимирання.
Отже, виробництво матеріальних благ і послуг становить
основу життя і розвитку будь-якого суспільства. Воно не
тільки забезпечує людей необхідними споживчими благами,
а і є рушієм технічного прогресу й розвитку людини.
Сказане не заперечує ролі духовних факторів у житті
суспільства. Проте їх дія завжди передбачає наявність
певного рівня розвитку виробництва.
Виробництво має дві важливі сторони: воно одночасно
є взаємодією людини з природою і сукупністю відносин
між людьми (див. мал. 7). "
Людина для виробництва бере з природи матеріали,
використовує землю, воду, атмосферу. Проблема взаємодії
людини і природи включає два важливі моменти. По-перше,
природні ресурси обмежені і більшість їх невідтворювані.
Тому чим інтенсивніше людина використовує, наприклад,
сировинні ресурси, тим ближчим є момент їх вичерпання.
По-друге, людина сама є частиною природи. Тому зміни
природного середовища є одночасно і змінами самої лю-
дини, її фізичного здоровя та психічного стану. Взаємодія
людини з природою в процесі виробництва породила низку
екологічних проблем, від розвязання яких залежить ви-
живання людства.
У процесі виробництва люди також вступають у від-
носини між собою з приводу привласнення ресурсів, ор-
ганізації та управління. Такі відносини називаються ви-
робничими. Розвиток суспільства - це одночасно й
ускладнення та урізноманітнення виробничих відносин.
Розглянемо виробництво під кутом зору основних його
елементів, визначення стану яких дає розуміння техноло-
гічного рівня виробництва. Скористаємося схемою (див.
мал. 8).
Як видно зі схеми, елементами процесу виробництва є
власне праця, предмети праці та засоби праці.
Праця, або цілеспрямована діяльність, передбачає за-
стосування здібностей та трудових навичок людей, їхніх
фізичних та розумових зусиль,
19

Взаємодія людини

Виробництво

Відвосанн
з природою
4-
-

-->
МIЖ ЛЮДЬМИ

Малюнок 7. Дві сторони суспільного виробництва
Предмети праці - це обєкти цілеспрямованої ді-
яльності людини. До предметів праці належать земля,
сировина, матеріали тощо. Людина діє на предмети праці
за допомогою засобів праці.
Засоби праці - це машини, інструменти, обладнан-
ня, виробничі будівлі, нафто- та газопроводи, канал>,
мости, резервуари тощо.
У сукупності засоби та предмети праці становлять за-
соби виробництва.
Результатом виробництва є продукт. У ньому відо-
бражається праця: кваліфікована чи некваліфікована, про-
дуктивна чи непродуктивна, а також стан засобів праці.
Якщо праця, засоби та предмети праці були невисокеї
якості і до того ж погано організованими, то матимемо
низькі кількісні та якісні показники продукту.
Виробництво у своєму розвитку пройшло кілька тех-
нологічних етапів: ремісничої технології, машинної техно-
логії та сучасного автоматизованого виробництва. Кожний
етап має певний рівень розвитку елементів процесу ви-
робництва.

Малюнок 8. Основні елемент процесу виробництва
20

Якщо розглядати виробництво під кутом зору його ор-
ганізації, то воно передбачає: розподіл людей та засобів
виробництва (спеціалізацію), обмін діяльністю (коопе-
рування), споживання засобів виробництва і здат-
ності до праці залучених працівників. Отже, вироб-
ництво - це складний взаємозвязок безпосереднього
виробництва, розподілу, обміну та споживання.
Виробництво має певну структуру. З цього погляду
його можна подіяти на матеріальне та нематеріальне (див.
мал. 9).
Матеріальне виробиицтво охоплює ті підприємства
і галузі, що виробляють матеріальні блага (промисловість,
сільське господарство, будівництво), а також ті, що ви-
робляють матеріальні послуги (транспорт, торгівля, кому-
нальне господарство, побутове обслуговування, ремонт і
пошиття одягу, прання, хімічне чищення та ін.).
Нематеріальне виробництво охоплює галузі, в
яких створюються нематеріальні блага (духовні та інші
цінності), а також надаються нематеріальні послуги (охв-
рона здоровї, освіта, наукове консультування тощо).
У цілому суспільне виробництво включає, по-перше,
виробництво матеріальних і нематеріальних благ і, по-
друге, матеріальних і нематеріальних послуг (сферу па-
слуг) .
В Україні у сфері матеріального виробництва в 1993 р.
працювало 72,6 % населення, зайнятого у народному гос-
подарстві, а в нематеріальному виробництві - 27,4 %.
Така пропорція свідчить про недостатній розвиток нема-
теріального внробвицтва, зокрема сфери послуг. Водночас
це є свідченням низької продуктивності сфери матеріаль-
Вяробництао
Iм
ЮТ)
>--
.
"1
і-мате
іріалміе 1
, -<


/
" \ ,
иатсрімни
х
матер
ії
льн
их
всматсріиоввх
ВСМIТОрМ
ЛіВИЯ
благ
пос.
луг
послуг
пг

Сфера послуг
Малюнок 9. Поділ сусгільного виробництва на матеріальне
і немвтеріадиіе
21

ного виробництва, яка охоплює більшу частину зайнятих
у народному господарстві. В індустріальне розвинутих кра-
їнах на сферу нематеріального виробництва припадає біль-
ше половини зайнятих.
Структура виробництва може розглядатися і з повипії його
поділу на первинне, вторинне та третинне (див. мал. 10).
Така класифікація свідчить про те, що одні види виробничої
діяльності є похідними від інших.
Первинне виробництво грунтується на б-посеред-
ньому привласненні того, що дає людині природа. До
первинного виробництва належать сільське гоогдарство
(землеробство і тваринництво), гірничодобувна промисло-
вість, лісівництво, рибальство.
Вторинне виробництво грунтується на первинному
і є похідним від нього. Воно охоплює всі галузі обробної
промисловості, що створюють засоби виробництва та про-
дукти споживання, а також будівництво.
Третинне виробництво, що є похідним від первин-
ного та вторинного,- це створення різноманітних послуг.
Останні поділяються на такі, що обслуговують виробницт-
во, та на особисті.
Сукупність галузей, що обслуговують виробництво,
становить виробничу інфраструктуру. Це - транс-
порт, звязок, торгівля, фінансово-кредитна сфера, інфор-
мація, реклама, консультації з управління. Галузі, які
надають особисті послуги людині, задовольняють її соці-
альні і духовні потреби, становлять соціальну інфра-
структуру.
Послуги виробничого характеру надають оптовий та
роздрібний торговці, банкір, страховий та рекламний аген-
ти, брокер, водій та звязківець. Особисті послуги люди
одержують від лікарів, учителів, редакторів, адвокатів,
письменників, психологів.


ВвроС
ішцтво



Первшмс
(безпосереднє

Вто(
(прод
о
рввве
вжеоая


Треін-в
(вяровоаягао
привласвенвя

вервв
нвого)


послуг)
ресурсів прароди)







Малюнок 10- Поділ суспільного виробництва на первинне,
вторинне і третинне
22

В економічній теорії і практиці застосовують й інші
варіанти структурного аналізу суспільного виробництва,
зокрема галузеву, територіальну та інші структури.
Фактори виробництва. Процес виробництва завжди є
результатом взаємодії певних факторів, які в економічній
науці називають факторами виробництва або виробничими
ресурсами. Розрізняють матеріально-речові та особисті
фактори виробництва. В свою чергу, матеріально-речові
фактори поділяються на засоби виробництва, створені лю-
диною (капітал), і природні фактори, що обєднуються
поняттям <земля>. Особистий фактор визначається понят-
тям <праця>.
Земля як фактор виробництва відіграє особливу роль.
Відомий англійський економіст У. Петті ще у XVII ст.
підкреслював, що земля - мати багатства. Ї понині зна-
чення цього фактора не зменшується. Земля - це засіб
праці, створений природою. Поняття <земля> як фактор
виробництва має широкий зміст: земля є одночасно опе-
раційним базисом виробництва (в промисловості), схови-
щем природних ресурсів (родовища мінералів, нафти, газу),
природною основою сільськогосподарського виробництва
(орні землі, ліси, водоймища). У сільському господарстві
земля - це й основний засіб праці, і предмет праці.
Праця як фактор виробництва охоплює людські ресур-
си: фізичні та розумові здібності, освітній та професійний рі-
вень, виробничий досвід тих, хто зайнятий у виробництві.
Відомо, що з розвитком суспільного виробництва вдоскона-
люються й істотно змінюються засоби виробництва, виникає
повністю автоматизоване і роботизоване виробництво, не-
трудомісткі технології тощо. Але роль особистого фактора
при цьому не тільки не зменшується, а де в чому і зростає.
Зумовлюється це такими обставинами. По-перше, під впли-
вом науково-технічного прогресу вдосконалюються засоби
виробництва і вся його технологія, відповідно виникає потре-
ба у вищій кваліфікації працівників. По-друге, виробництво
стає дедалі більш наукомістким, тобто таким, що потребує
наукового забезпечення. По-третє, виробництво розвязує
дедалі складніші завдання, орієнтовані на зростаючі потреби
людей і обмежені ресурси, отже, досконалішим має бути й
управління. По-четверте, зростає екологічна складність ви-
робництва внаслідок зростання промислового навантаження
на природу, порушення стійких звязків в екологічному сере-
довищі, зростання потенційно негативного впливу вироб-
ництва на природу. По-пяте, зростає частка ризикових ви-
робництв (наприклад, атомна енергетика), що вимагає від
23

людини не лише високої кваліфікації, а й значного психічно-
го напруження.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33