Форми власності
та організаційні форми
підприємства
а
Сучасні підприємства розрізняються не лише за сферами ді-<
яльності. Важлива відмінність між ними полягає у відносина
власності, що проявляються в різних організаційних форма
підприємства (одиницях бізнесу).
Відносини власності визначають, хто і як привласню
засоби виробництва та його результати і здійснює проце
управління. Нещодавно всі українські підприємства пере
бували у державній власності. Колгоспно-кооперативна
форма власності в сільському господарстві, по суті, мала
чим відрізнялася від державної. Перехід до ринкової еко-|
номіки грунтується насамперед на подоланні цієї одномач
нітності і створенні різних форм власності. |
Різні форми власності передбачають функціонуванні
різних організаційних форм підприємств. ;
Підприємство і власність. Підприємства, як відомо, Є
організаційною формою поєднання факторів виробництва.
Вони можуть належати або одній особі, або колективу
людей, або державі. Відповідно до цього виділяють три
основні форми власності: приватну, колективну (коопера-і
тивну), державну. I
Про державну і кооперативну форми власності в ринковії
економіці йтиметься далі. А зараз зясуємо, які організаційні
форми підприємств спричинив розвиток приватної власності>
Свобода приватної власності, як вам відомо, становить голові
ну умову підприємництва. Самого підприємця А. Сміт визі
начав як власника. В класичному вигляді приватна власніста
є власністю однієї особи. Проте в процесі еволюції вона набу-|
ває й інших форм. Це відбувається тоді, коли обєднуютьс
капітали двох чи більше осіб або коли приватна власніст
розподіляється між багатьма співвласниками капіталу чере
випуск і розміщення акцій.
Кожному етапові розвитку приватної власності відпс
відають певні організаційні форми підприємств. Класичн
форма приватної власності представлена в ринковій еко
номіці одиницями бізнесу, які називаються одноосібним>>
володіннями. Це - перша організаційна форма підприєм
ницької діяльності, що розглядається за критерієм вл
ності. Другою організаційною формою підприємницької
104

яльності є партнерство, або товариство, яке утворюється
в разі обєднання капіталів двох чи більше господарських
субєктів. Якщо ж власниками фірми є численні держателі
акцій, то це корпорація - третя основна організаційна
форма підприємства в ринковому середовищі.
У розвинутих країнах частка одноосібних володінь у
загальній кількості найбільша, хоч у грошовому обігу і
невелика. Це можна спостерігати на схемах, складених за
даними американської економіки (див. мал. 33).
Аналіз діаграм показує, що найпоширенішим типом
(Ьірм є одноосібні володіння. Вони властиві будівельній
індустрії, роздрібній торгівлі, сфері послуг. Великі корпо-
рації становлять лише близько 1/5 загальної кількості
підприємств. Сферою їх діяльності є галузі промисловості.
Що ж до загального грошового обігу, то за цим показником
лідирують корпорації.
Приблизно таке саме співвідношення між трьома ос-
новними організаційними формами бізнесу, як в амери-
канській економіці, існує і в усіх країнах з розвинутою
ринковою системою. Щоб глибше зрозуміти причини цього,
треба докладніше спинитися на перевагах і недоліках кож-
ного типу підприємств.
Одноосібне володіння. Суть його полягає в тому,
що все майно фірми належить одному власникові, який
самостійно управляє фірмою, одержує прибуток і несе
повну особисту відповідальність за всі зобовязання фірми.
Одноосібні володіння мають свої переваги.
По-перше, оскільки весь прибуток належить підприєм-
цеві, він кровно зацікавлений в ефективній праці. Зосе-
редження прибутку в одних руках дає можливість безпо-
середньо використовувати його в інтересах справи. До того
ж прибуток підприємця в ринковій економіці розглядається
як його індивідуальний доход і оподатковується лише ін-
дивідуальним прибутковим податком (а не податком на
прибуток, як в інших випадках).
По-друге, у власника фірми витрати на організацію
виробництва невеликі. Його управлінські рішення негайно
втілюються в життя. Він непідзвітний співвласникам чи
будь-яким керівним органам. Невеликі розміри фірми-да-
ють змогу підприємцеві підтримувати прямі контакти зі
своїми працівниками та клієнтами. Повна незалежність
Дуже цінується підприємцями.
По-третє, одноосібному володінню властива простота в
Їрганізації фірми та її ліквідації В обох випадках достатньо
-"інше рішення самого підприємця.
105

Корпорації Партнерства

Малюнок 33. Частка різних типів підприємств США:
а) до іх загально? кількості; б) у загальному обороті.
Водночас одноосібні володіння мають деякі недоліки,
які правильніше було б вважати обмеженнями. Це насам-
перед обмежені можливості для розширення капіталу.
Збільшення обсягів виробництва відбувається за рахунок
прибутку, якого може бути замало. Власники невеликих
фірм часто банкрутують, не можуть розраховувати на
значні кредити банків. Крім того, обмеженими є можливості
<одноосібника> в управлінні виробництвом. Адже одна особа
має приймати рішення з усіх виробничих, фінансових,
технічних, комерційних та інших питань. Часто підпри-
ємцеві бракує компетентності, що призводить до помил-
кових рішень.
До недоліків одноосібного володіння можна віднести і
повну відповідальність підприємця. За свої борги, кредити,
збитки він відповідає не лише активами фірми, а й своїм
особистим майном. Банкрутство фірми є одночасним бан-
крутством її єдиного власника.
Одноосібні володіння - найменш стійкі організаційні
форми бізнесу. Щорічно в країнах з ринковою економікою
велика частина новостворених фірм гине.
Отже, враховуючи переваги і недоліки одноосібного
підприємства, можна зробити висновки, що ця форма біль-
ше підходить тим підприємцям, які високо цінують власну
незалежність, здатні на неабиякий ризик, надають перевагу
виробництвам з коротким циклом, де швидко можна одер-
жати прибуток.
Партнерство, або товариство,- така форма органі-
зації бізнесу, коли дві чи більше окремих осіб ведуть
справу як співвласники на підставі укладеного договору.
Є два види партнерства: звичайне, або генеральне, та з
обмеженою відповідальністю. Партнери обєднують свої фі-
106

нансові ресурси і вміння вести справу. Вони розподіляють
ринок, прибутки, збитки згідно домовленості. Звичайне
партнерство передбачає необмежену відповідальність за
справи фірми в розмірах як свого внеску, так і своїх
особистих коштів. Обмежена ж відповідальність партнерів
ніколи не перевищує суми, яку вони внесли в справу.
Частка партнерств у ринковій економіці, як правило,
невелика, як і в грошовому обігу. Вони більш поширені
в таких галузях, як медицина, юриспруденція, бухгалтерія,
що повязано з економічними особливостями цієї форми.
Розглянемо, які переваги партнерство має перед одно-
осібними володіннями.
По-перше, зростають фінансові можливості фірми внас-
лідок обєднання кількох капіталів. Банки сміливіше дають
кредити таким фірмам.
По-друге, вдосконалюється управління фірмою. Зявля-
ється спеціалізація в управлінні, тобто розподіл управлін-
ських функцій між партнерами. Крім того, є можливість
найняти і професійних менеджерів.
По-третє, як і одноосібні володіння, партнерства користу-
ються податковими пільгами, оскільки прибуток кожного
учасника оподатковується як його індивідуальний доход.
Проте партнерства не позбавлені й недоліків (обмежень).
Можуть виникати непорозуміння між партнерами, розход-
ження в їхніх інтересах, що ускладнює процес управління.
Хоча фінансові можливості фірми і ширші, ніж у <одноосіб-
ників>, вони часто виявляються недостатніми для функці-
онування прибуткового підприємства. У партнерствах за-
вжди наявний елемент непередбаченості, наприклад
несподіваний вихід будь-якого учасника із справи. В цьому
разі інші учасники або третя особа зобовязані викупити його
частку в фірмі, бо інакше забрати цей внесок неможливо. За-
грозою для партнерства, ще більшою, ніж для одноосібного
володіння, може стати необмежена відповідальність. Кож-
ний партнер несе відповідальність за всі невдалі рішення -
як власні, так і своїх партнерів. У разі банхрутства кожний з
учасників може втратити більше, ніж уклав у справу. Ком-
паньйон, якому належить 1 % власності фірми, відповідає
так само, як і ті, кому належить решта 99 % (це, звичайно,
не стосується товариств з обмеженою відповідальністю).
Значні ускладнення виникають також під час реорганізації
фірми, переорієнтації її на інше виробництво.
Як бачимо, партнерська форма організації фірми доціль-
на для підприємців, які прагнуть збільшити свої фінансові
можливості та бажають співпрацювати з компаньйонами.
107

Третьою організаційною формою бізнесу є корпора-|
дія - провідна форма сучасного підприємництва. Хоча|
кількість корпорацій у країнах з ринковою економікою
невелика, їх частка у створенні валового національного,
продукту найбільша. Наприклад, у СIЛА на частку кор- :
порацій припадає 85 % валового національного продукту, |
приблизно 90 % обсягу продажу товарів і послуг. ]
Корпорація є юридичною особою. Це означає, що вона I
відокремлена від фізичних осіб, які володіють нею. Власни- |
ками корпорації виступають численні акціонери, між якими |
розподілена вся власність фірми. Кожний учасник - акці- 1
онер - відповідає у межах своєї частки за майно корпорації. ,
Від імені своїх вкладників корпорації як юридичні особи
можуть купувати ресурси, виробляти та продавати продукцію,
брати в борг, надавати кредити, укладати контракти.
Корпорація буває двох типів: приватна і державна (коли
значна частка її активів належить державі). Як зазнача-
лося, ми розглядатимемо тільки форми організації приват-
ного бізнесу.
Щоб зрозуміти, чому корпорації належить провідне міс-
це у ринковій економіці, розглянемо її переваги.
По-перше, корпорація - найефективніша форма залу-
чения грошового капіталу. Вона має три джерела фінан-
сування: нерозподілений прибуток, кредити банків, продаж
акцій та облігацій. Продаж цінних паперів дає змогу за-
лучати заощадження численних домашніх господарств. Та-
ким чином, якщо корпорація КЇ, наприклад, вирішила
побудувати завод, то вона не тільки зможе взяти кредит \
у банку, а й зібрати грошові кошти багатьох осіб, випу-
стивши акції та облігації. Ви вже знаєте, що придбання |
акцій та облігацій вигідно не тільки корпораціям, а й тим, "\
хто купує цінні папери, бо вони одержують право на |
грошову винагороду за свій капітал. Весь прибуток кор- ,
порації ділиться на дві частини. Одна надходить держате- |
лям акцій у вигляді дивідендів, друга стає нерозподіленим
прибутком, який використовується для розвитку вироб-
ництва (на переінвестування).
По-друге, співвласники корпорації (держателі акцій)
несуть обмежену відповідальність, тобто їх особисте майно
не ставиться під загрозу навіть у разі банкрутства. Людина
може вкласти гроші в десяток корпорацій і при цьому
мало чим ризикує, крім цих грошей.
По-третє, корпорації мають кращі можливості для ор-
ганізації виробництва й управління ним. Вони можуть -
використовувати технології масового виробництва, що
108

зменшує витрати на одиницю продукції. У корпораціях
розвиваються спеціалізація та кооперування виробництва.
В них народився і вдосконалюється менеджмент - наукові
методи управління виробництвом та реалізацією продукції.
По-четверте, корпорація - найстабільніша форма ор-
ганізації бізнесу. Акціонери можуть входити в корпорацію
та залишати її за власним бажанням. Корпорація, як юри-
дична особа, існує незалежно від своїх співвласників, які
постійно змінюються. Це дає можливість перспективного
планування, гарантує підтримку банків та уряду.
Слід звернути увагу на такі недоліки (обмеження) корпо-
рації. Сплачуються більші податки на одиницю прибутку по-
рівняно з іншими організаційними формами бізнесу, бо опо-
датковуються і прибуток корпорації, і дивіденди акціонерів.
Розмежовуються функції власності і контролю. Співвласни-
ки, які мають незначну частку в активах корпорації (одну
соту або навіть тисячну процента), не можуть брати повно-
цінної участі в управлінні, функції управління зосереджу-
ються у менеджерів. Iнтереси менеджерів та інших акціоне-
рів можуть не збігатися, наприклад щодо виплати дивідендів,
розвитку виробництва, розміру окладів посадових осіб та ін.
Це призводить до внутрішніх конфліктів.
Розглянувши основні переваги та обмеження корпорації,
можна зробити висновок, що це - найпривабливіша форма
розміщення капіталу для дрібних власників, які не нава-
жуються розпочати власну справу. Корпорація, звичайно,
не потрібна тим, хто хоче мати невеличке ательє, свою
перукарню чи крамницю. Але без неї не обійтися, коли
йдеться про реалізацію великого проекту. Це корисно вра-
ховувати в практичній діяльності. Адже нинішня Україна
впритул підійшла до створення ринкових форм організації
підприємств. Хоча й повільно, але зявляються приватні
підприємства, виникають товариства з обмеженою відпо-
відальністю (здебільшого у сфері торгівлі). Щодо акціону-
вання, то воно виступає формою роздержавлення, як і у
всіх країнах постсоціалістичного розвитку.
ПIДСУМКИ
Функціонування різних організаційних форм підпри-
ємств є реалізацією різних форм власності.
2- Основними формами організації бізнесу в ринковій
ономіці є одноосібні володіння, партнерства і корпо-
рації.
109

3. Організаційні форми бізнесу мають неоднакову чсі ,
в загальній кількості фірм та в сумарному гроіовомі
обігу.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33