iнвалiди мають
374
право на вiдшкодування i у тому разi, коли єх фактична iнвалiднiсть була
юридичне оформлена пiсля смертi потерпiлого. Зберiгауться це право та-
кож за дружиною померлого у випадку реустрацiє нового шлюбу. За дiть-
ми право на одержання вiдшкодування зберiгауться i при усиновленнi єх
у майбутньому або коли в майбутньому до досягнення зазначеного вiку
вони стали iнвалiдами;
(Пiдпункт "б" пункту 20 в редакцiє Постанови Пленуму Верховного
Суду Украєни № 7 вiд 08.07.94)
в) право на одержання вiдшкодування у зв'язку з втратою годувальни-
ка виникау i у тому разi, коли останнiй помер внаслiдок одержаноє трав-
ми (що пiдтверджено висновком лiкарськоє експертизи) через деякий пе-
рiод пiсля призначення суми вiдшкодування або встановлення групи
iнвалiдностi у зв'язку з даним калiцтвом. У цьому випадку розмiр вiдшко-
дування кожному утриманцю визначауться на загальних пiдставах вихо-
дячи iз середньомiсячного заробiтку годувальника до калiцтва;
г) непрацездатнi члени сiм'є загиблого, якi мали самостiйний заробi-
ток або одержували пенсiю на час його смертi, можуть бути визнанi утри-
манцями потерпiлого, якщо частка заробiтку останнього, що припадала
на кожного з них, була основним i постiйним джерелом єх iснування. Роз-
мiр вiдшкодування у зв'язку з втратою годувальника у цих випадках ви-
значауться з його заробiтку без врахування заробiтку або пенсiє, що одер-
жували зазначенi особи.
21. Роз'яснити судам, що непрацездатним особам, якi знаходились на
утриманнi померлого i мають право на вiдшкодування у зв'язку з його
смертю, вiдшкодування визначауться у розмiрi середньомiсячного заро-
бiтку померлого (при одночаснiй смертi годувальникiв, якi разом єх утри-
мували, - в розмiрi загальноє суми заробiтку померлих) за вiдрахуванням
частки, що припадала на нього самого i працездатних осiб, якi знаходи-
лись на його утриманнi, але не мають права на вiдшкодування шкоди.
Сума заробiтку, що припадау на утриманцiв, дiлиться на єх кiлькiсть i
з одержаноє частки у випадках, передбачених статтями 457, 461 ЦК, вiд-
раховууться пенсiя у зв'язку з втратою годувальника (або вiдповiдна час-
тина пенсiє, призначеноє на всiх утриманцiв); у разi ушкодження здоров'я
з виконанням потерпiлим трудових обов'язкiв - пенсiя залiку не пiдлягау.
Неповнолiтнi дiти, на утримання яких потерпiлий виплачував або був зо-
бов'язаний виплачувати алiменти, вважаються такими, що перебували на
його утриманнi.
(Абзац другий пункту 21 в редакцiє Постанови Пленуму Верховного
Суду Украєни № 7 вiд 08.07.94)
Непрацездатним особам, якi не знаходились на його утриманнi, але
мали право на вiдшкодування, його розмiр визначауться сумами, що стя-
гувались за рiшенням суду (за заявою потерпiлого), а при єх вiдсутностi -
встановлюуться судом з врахуванням матерiального стану непрацездат-
ностi осiб i можливостi потерпiлого до смертi надавати єм допомогу
(статтi 33,89,90,97 КпШС) з вiдрахуванням пенсiє у зв'язку з втратою го-
дувальника.
(Абзац третiй пункту 21 iз змiнами, внесеними згiдно з Постановою
Пленуму Верховного Суду Украєни № 7 вiд 08.07.94)
Якщо право на вiдшкодування одночасно мають непрацездатнi особи,
якi перебували, i тi, що не перебували на утриманнi померлого, то спо-
375
чатку визначауться розмiр вiдшкодування для осiб, якi не перебували на
утриманнi померлого, пiсля чого визначауться розмiр вiдшкодування для
решти непрацездатних вiдповiдно до абзацу першого цього пункту.
При визначеннi у випадках, передбачених статтями 457, 461 ЦК, роз-
мiру вiдшкодування шкоди непрацездатним утриманцям загиблого за-
лiку пiдлягау лише пенсiя у зв'язку з смертю годувальника. Якщо цi осо-
би одержували ранiше пенсiю з iнших пiдстав в меншому розмiрi i
обрали пенсiю, призначену у зв'язку зi смертю годувальника, залiку пiд-
лягау лише частина пенсiє, що перевищуу ту, що непрацездатний одержу-
вав ранiше. Заробiток i iншi доходи (алiменти, будь-яка матерiальна до-
помога i т. iн.), якi мау особа, що одержуу вiдшкодування iз зазначених
пiдстав, залiку не пiдлягають.
21-1. При вирiшеннi позовiв про стягнення одноразовоє допомоги у
зв'язку з ушкодженням здоров'я судам слiд мати на увазi, що:
а) одноразова допомога виплачууться потерпiлому, а у разi смертi по-
терпiлого - його сiм'є, якщо ушкодження здоров'я було пов'язане з вико-
нанням потерпiлим трудових обов'язкiв, мало мiсце (або вперше встанов-
лена стiйка втрата працездатностi) пiсля вступу в дiю Закону Украєни
"Про охорону працi" (з 24 листопада 1992 року) i заподiяне з вини влас-
ника;
б) потерпiлий мау право на одноразову допомогу незалежно вiд того,
сталою чи тимчасовою була втрата його працездатностi та чи була вста-
новлена йому певна група iнвалiдностi;
в) у разi смертi потерпiлого його сiм'я i утриманцi мають право на
одноразову допомогу i у тих випадках, коли до смертi потерпiлий одер-
жав разову допомогу, якщо смерть знаходилась у причинному зв'язку з
калiцтвом чи професiйним захворюванням, вiдповiдальним за якi е
власник;
г) розмiр одноразовоє допомоги визначауться колективним догово-
ром, однак вiн не може бути меншим для потерпiлого, якому вiдповiдно
до медичного висновку встановлена стiйка втрата працездатностi, суми,
визначеноє з розрахунку його середньомiсячного заробiтку за кожний
процент втрати ним професiйноє працездатностi: для сiм'є потерпiлого -
п'ятирiчного заробiтку на сiм'ю i, крiм того, не менш однорiчного заро-
бiтку потерпiлого на кожного утриманця та його дитину, що народилась
пiсля його смертi. Середнiй заробiток визначауться вiдповiдно до Пра-
вил, а якщо тарифною угодою або колективним договором встановлено
бiльш пiльговий порядок його визначення, застосовууться цей порядок;
д) у тих випадках, коли ушкодження здоров'я мало мiсце не лише з ви-
ни власника, а й внаслiдок винного невиконання потерпiлим вимог нор-
мативних актiв з охорони працi, розмiр одноразовоє допомоги може бути
зменшено у порядку, визначеному трудовим колективом, але не бiльше
як на 50 процентiв. У цих межах залежно вiд встановлених обставин iз
зазначених пiдстав розмiр одноразовоє допомоги може бути зменшено
судом.
У разi спору суд вирiшуу це питання з врахуванням встановлених об-
ставин, але не може при зменшеннi з цих пiдстав розмiру одноразовоє до-
помоги вийти за зазначенi межi.
(Постанову доповнено пунктом 21-1 згiдно з Постановою Пленуму
Верховного Суду Украєни Лв 7 вiд 08.07.94)
376
25. Виходячи з вимог ст. 143 ЦПК суддя пiсля прийняття позовноє за-
яви зобов'язаний провести всi необхiднi дiє для забезпечення своучасного
й правильного вирiшення справи, зокрема, залежно вiд характеру остан-
ньоє роз'яснити сторонам необхiднiсть подати (сприяти в цьому): акти чи
iншi докази, що пiдтверджують заподiяння шкоди майну, реальний роз-
мiр цiує шкоди i не одержаних у зв'язку з єє заподiянням доходiв; акт про
нещасний випадок на пiдприумствi, в установi, органiзацiє, акти спе-
цiального розслiдування нещасного випадку, розслiдування професiйно-
го захворювання (отрууння) чи нещасних випадкiв невиробничого харак-
теру, копiю протоколу i постанови про адмiнiстративне правопорушення
або вироку суду, що стосуються нещасного випадку; висновок МСЕК (у
вiдповiдних випадках - судово-медичноє експертизи) про ступiнь втрати
професiйноє працездатностi, потреби у сторонньому доглядi, iнших ви-
дах допомоги, що потребують додаткових витрат, про причинний зв'язок
смертi потерпiлого з калiцтвом, за яке провадилось вiдшкодування,
висновок вiдповiдного науково-дослiдного iнституту чи закладу охорони
здоров'я про дiагноз професiйного захворювання, зв'язок останнього з
умовами працi; довiдки про розмiр заробiтку (доходiв) потерпiлого до
ушкодження здоров'я (до втрати працездатностi), про призначену i фак-
тично одержувану пенсiю або про розмiр пенсiє, що могла бути призначе-
на по iнвалiдностi у зв'язку з даним нещасним випадком (невиробничого
характеру), про пiдвищення розмiру тарифноє ставки чи посадового
окладу працiвника вiдповiдного виробничого пiдроздiлу (дiльницi, цеху)
пiдприумства (установи, органiзацiє), де працював потерпiлий на час
встановлення стiйкоє втрати професiйноє працездатностi, або про iндек-
сацiю доходiв населення, порiвняно з перiодом, за який обчислювався
середнiй заробiток (про середнiй заробiток такого працiвника пiсля пiд-
вищення тарифних ставок, коли провадиться перерахунок розмiру вiд-
шкодування), про рiвень зростання цiн на споживчi товари та послуги за
час затримки виплати вiдшкодування; довiдку про утриманцiв померло-
го, а також iншi необхiднi докази.
(Пункт 25 в редакцiє Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни № 15
вiд 25.05.98)
377
Роздiл 12
ОСОБЛИВОСТi ЗАСТОСУВАННЯ
ЗАХОДiВ ВПЛИВУ ДО iНВАЛiДiВ
Кодекс Украєни
про адмiнiстративнi правопорушення
Вводиться в дiю Постановою Верховноє Ради Украєнськоє РСР
№ 8074-Х вiд 7 грудня 1984 року
(З наступними змiнами)
(Витяг)
Роздiл II. Адмiнiстративне правопорушення
i адмiнiстративна вiдповiдальнiсть
i. Загальна частина
Глава 3. Адмiнiстративне стягнення
Стаття ЗО. Позбавлення спецiального права, наданого да-
ному громадяниновi
<...>
Позбавлення права керування засобами транспорту не може застосо-
вуватись до осiб, якi користуються цими засобами в зв'язку з iнвалiд-
нiстю, за винятком випадкiв керування в станi алкогольного, наркотич-
ного чи iншого сп'янiння, а також у разi невиконання вимоги працiвника
мiлiцiє про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення ви-
мог встановлених правил мiсця дорожньо-транепортноє пригоди, учас-
никами якоє вони у, ухилення вiд огляду на наявнiсть алкогольного, нар-
котичного чи iншого сп'янiння.
Позбавлення права полювання не може застосовуватись до осiб, для
яких полювання у основним джерелом iснування.
(Стаття ЗО iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом № 3785-Хii вiд
23.12.93)
Стаття 32. Адмiнiстративний арешт
<...>
Адмiнiстративний арешт не може застосовуватись до вагiтних жiнок,
жiнок, що мають дiтей вiком до дванадцяти рокiв, до осiб, якi не досягли
вiсiмнадцяти рокiв, до iнвалiдiв першоє i другоє груп.
378
Про дорожнiй рух
Закон Украєни
вiд ЗО червня 1993 року № 3353-ХiУ
(Вiдомостi Верховноє Ради (ВВР) 1993. № Зi. ст. 338)
(Вводиться в дiю Постановою ВР № 2953-12 вiд 28.01.93,
ВВР 1993, №31, ст. 339)
(З наступними змiнами)
(Витяг)
Роздiл III. Права та обов'язки
учасникiв дорожнього руху
Стаття 15. Основнi положення щодо допуску до керування
транспортними засобами
Адмiнiстративне стягнення у виглядi позбавлення права на керування
транспортними засобами не застосовууться до осiб, якi користуються ни-
ми у зв'язку з iнвалiднiстю, за винятком випадкiв керування в станi алко-
гольного, наркотичного чи iншого сп'янiння, а також у разi вiдмови зупи-
нити транспортний засiб на вимогу працiвника мiлiцiє з метою виконання
службових обов'язкiв, самовiльного залишення мiсця дорожньо-транс-
портноє подiє, ухилення вiд огляду на наявнiсть алкогольного, наркотич-
ного чи iншого сп'янiння.
Стаття 16. Основнi права та обов'язки водiя транспортного.
засобу
Водiй зобов'язаний:
вживати всiх можливих заходiв до забезпечення безпечних умов для
пересування найбiльш уразливих учасникiв дорожнього руху - дiтей, iн-
валiдiв, велосипедистiв i людей похилого вiку;
<...>
Стаття 17. Основнi права 1 обов'язки пiшохода
Пiшохiд, тобто особа, яка бере участь у дорожньому русi поза транс-
портними засобами i не виконуу на дорозi будь-яку роботу (до пiшоходiв
належать також особи, якi рухаються в iнвалiдних колясках без двигунiв,
ведуть велосипед, мопед чи мотоцикл, везуть санки, вiзок, дитячу або iн-
валiдну коляску), мау право:
на переважне перетинання проєзноє частини по позначених пiшохiд-
них переходах;
при вiдсутностi в зонi видимостi переходу чи перехрестя переходити
дорогу, вулицю, залiзничний переєзд пiд прямим кутом до краю проєзноє
частини на дiльницi, де вона добре проглядауться в обидвi сторони;
вимагати вiд державних та мiсцевих органiв влади, власникiв авто-
мобiльних дорiг, вулиць та залiзничних переєздiв створення необхiдних
умов для забезпечення безпеки руху.
379
Кримiнально-процесуальний Кодекс Украєни
Затверджено Законом вiд 28 грудня 1960 року
(ВВР. 1961, № 2 ст. 15)
(З наступними змiнами)
(Витяг)
Глава 33. Виконання вироку, ухвали
i постанови суду
Стаття 408'. Звiльнення вiд вiдбування покарання осiб,
умовно засуджених до позбавлення волi або
умовно звiльнених з мiсць позбавлення волi,
в зв'язку з єх iнвалiднiстю
Звiльнення вiд дальшого вiдбування покарання осiб, умовно засуджених
до позбавлення волi з обов'язковим залученням до працi або умовно звiльне-
них з мiсць позбавлення волi з обов'язковим залученням до працi, якi дiста-
ли iнвалiднiсть першоє чи другоє групи, або направлення таких осiб для вiд-
бування позбавлення волi з пiдстав, передбачених у статтi !091 Внправ-
но-трудового кодексу Украєни, здiйснюуться суддею районного (мiського)
суду за мiсцем єх роботи за поданням органу, що вiдау виконанням покаран-
ня, на пiдставi висновку лiкарсько-трудовоє експертноє комiсiє.
(Кодекс доповнено статтею 4081 згiдно з Указом ПВР № 1851-09 вiд
23.03.77, iззмiнами, внесеними згiдно з Законами № 2464-12 вiд 17.06.92,
№ 4018-ХПвiд 24.02.94)
Стаття 409. Суд, що вирiшуу питання, зв'язанi з виконан-
ням вироку
<...>
Питання про звiльнення засудженого вiд вiдбування покарання в
зв'язку з хворобою чи iнвалiднiстю, вiдповiдно до статей 408 i 408' цього
Кодексу, вирiшуються суддею районного (мiського) суду за мiсцем вiд-
бування покарання незалежно вiд того, яким судом було винесено вирок.
<...>
Стаття 411. Порядок вирiшення питань, зв'язаних з вико-
нанням вироку
Питання зв'язанi з виконанням вироку, вирiшуються судом у судово-
му засiданнi з участю прокурора.
В судове засiдання, як правило, викликауться засуджений, а за його
клопотанням i захисник. Якщо питання стосууться виконання вироку в
частинi цивiльного позову, викликауться також при необхiдностi цивiль-
ний позивач i цивiльний вiдповiдач. Неявка цих осiб не зупиняу розгляду
справи.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72