3. iнвалiди мають невiд'умне право на повагу єхньоє людськоє гiдностi. iнва-
лiди, якi б не були походження, характер i серйознiсть єхнiх калiцтв або вад, ма-
ють тi ж основнi права, що i єхнi спiвгромадяни того ж вiку, що в першу чергу
50
изпочає. и^кiоу/ ч" -н-^i/ь.*-."..- --....-.-, -,- -_,--- ---- ------ , ____
НОКрОВНИМ.
4. iнвалiди мають тi самi громадянськi i полiтичнi права, що й iншi особи: пункт 7
Декларацiє про права розумово вiдсталих осiб застосовууться до будь-якого можли-
вого обмеження або утиску цих прав щодо розумово неповноцiнних осiб.
5. iнвалiди мають право на заходи, призначенi для того, щоб дати єм можли-
вiсть придбати якомога бiльшу самостiйнiсть.
6. iнвалiди мають право на медичне, психiчне або функцiональне лiкування,
включаючи протезнi й ортопедичнi апарати, на вiдновлення здоров'я i становища
в суспiльствi, на освiту, ремiсничу професiйну пiдготовку i вiдновлення праце-
здатностi, на допомогу, консультацiє, на послуги з працевлаштування й iншi види
обслуговування, що дозволять єм максимально проявити своє можливостi та здiб-
ностi i прискорять процес єхньоє соцiальноє iнтеграцiє або реiнтеграцiє.
7. iнвалiди мають право на економiчне i соцiальне забезпечення i на задовiль-
ний рiвень життя. Вони мають право, у вiдповiдностi зi своєми можливостями,
одержати i зберегти за собою робоче мiсце або займатися корисною, продуктив-
ною i винагороджуваною дiяльнiстю i бути членами профспiлкових органiзацiй.
8. iнвалiди мають право на те, щоб єхнi особливi потреби бралися до уваги на
всiх стадiях економiчного i соцiального планування.
9. iнвалiди мають право жити в колi своує сiм'є або в умовах, що замiняють єє, i
брати участь в усiх видах суспiльноє дiяльностi, пов'язаних iз творчiстю або про-
веденням дозвiлля. Що стосууться його або єє мiсця проживання, то жодний iнва-
лiд не може пiддаватися будь-якому особливому поводженню, що не потребууть-
ся в силу стану його або єє здоров'я або в силу того, що це може призвести до
полiпшення стану його або єє здоров'я. Якщо перебування iнвалiдiв у спецiально-
му закладi у необхiдним, то середовище й умови життя в ньому повиннi якнай-
бiльше вiдповiдати середовищу й умовам нормального життя осiб його або єє вiку.
10. iнвалiди повиннi бути захищенi вiд якоє б то не було експлуатацiє, вiд
будь-яких видiв регламентацiє й поводження дискримiнацiйного, образливого або
принижуючого характеру.
11. iнвалiди повиннi мати можливiсть користуватися квалiфiкованою юри-
дичною допомогою, коли подiбна допомога у необхiдною для захисту єхньоє
особистостi i майна, якщо вони е об'уктом судового переслiдування, вони повиннi
користуватися звичайною процедурою, що цiлком враховуу єх фiзичний або розу-
мовий стан,
12.3 органiзацiями iнвалiдiв можуть проводитися кориснi консультацiє з усiх
питань, що стосуються прав iнвалiдiв.
13. iнвалiди, єхнi сiм'є i єхнi общини мають бути повнiстю iнформованi всiма
наявними засобами про права, що мiстяться в цiй Декларацiє.
Декларацiя
про права розумово вiдсталих осiб
Резолюцiя 2856 (XXVI) Генеральноє Асамблеє 00Н
вiд 20 грудня 1971 року
(Витяг)
Генеральна Асамблея, усвiдомлюючи зобов'язання, узяте на себе державами -
членами Органiзацiє Об'уднаних Нацiй вiдповiдно до Статуту дiяти як спiльно, так i
iндивiдуально у спiвробiтництвi з Органiзацiую з метою сприяння пiдвищенню рiвня
жип я, повноє зайнятостi i забезпечення умов для прогресу i розвитку в економiчнiй i
соцiальнiй галузях,
51
пiдкреслюючи, то в Декларацiє соцiального прогреi-у i ру.iвиєку пiдлч-iи-
цзусться необхiднiсть захист;' прав, забезпечення ас.бробуту i вiдновлення праце-
здатностi люлей, що страждають фiзичними i розумовими вадами,
з огляду на необхiднiсть надання розумове вiдсталим особам допомоги в роз-
витку єхнiх здiбностей у рiзних сферах дiяльностi i сприяння в Мiру можливостi
включенню єх у звичайне життя суспiльства.
усв!д';члюк"i:!, що деякi краєни на даному стгпi свого розвитку можуть до-
класти лиiь" обмеженi зусиллю в цих цiлях,
проголошуу цю декларацiю про права розумове вiдсталих осiб i просить ужи-
ти заходiв у нацiональному i мiжнародному планi з тим, щоб Декларацiя слугува-
ла загальною основою i керiвництвом для захисту цих поав:
1. Розумове вiдстала особа мау в максимальному ступенi здiйсненностi тi самi
права, що й iншi люди.
2. Розумове вiдстала особа мау право на належне медичне обслуговування i
лiкування, а також право на освiту, навчання, вiдновлення працездатностi i за-
ступництво, що дозволять єй розвивати своє здiбностi i максимальнi можливостi.
3. Розумове вiдстала особа мау право на матерiальне забезпечення i на задо-
вiльний життувий рiвень. Вона мау право продуктивно трудитися або займатися
будь-якою iншою корисною справою в повну мiру своєх можливостей.
4. У тих випадках, коли цс можливо, розумово вiдстала особа мау жити в колi
своує сiм'є або з прийомними батьками i брати участь у рiзних формах життя су-
спiльства. Сiм'є таких осiб повиннi одержувати допомогу. У разi потреби по-
мiщення такоє людини в спецiальний заклад необхiдно здiйснити так, щоб нове
середовище й умови життя якнайменше вiдрiзнялися вiд умов звичайного життя.
5. Розумово вiдстала особа мау право користуватися квалiфiкованими послу-
гами опiкуна в тих випадках, коли це необхiдно для захисту єє особистого добро-
буту й iнтересiв.
6. Розумове вiдстала особа мау право на захист вiд експлуатацiє, зловживань i
принизливого поводження. У випадку судового переслiдування у зв'язку з
яким-нсбудь дiянням вона повинна мати право на належне додержання законно-
стi, що повнiстю враховуу ступiнь розумового розвитку.
7. Якщо внаслiдок серйозного характеру iнвалiдностi розумово вiдстала осо-
ба не може належним чином здiйснювати усi своє права або ж виникау необхiд-
нiсть в обмеженнi чи анулюваннi деяких або всiх таких прав, то процедура, засто-
совувана з мстою такого обмеження або анулювання, повинна передбачати
належнi правовi гарантiє вiд будь-яких зловживань. Ця процедура мас грунтувати-
ся на оцiнцi квалiфiкованими фахiвцями суспiльне корисних можливостей розу-
мово вiдсталоє особи, а також передбачати перiодичний перегляд i право апеляцiє
у вищi iнстанцiє.
Принципи захисту психiчно хворих осiб
i полiпшення психiатричноє допомоги
Резолюцiя Генеральноє Асамблеє 00Н
вiд 17 грудня 1991 року Хе 46/119
Застосування
Данi Принципи застосовуються без якоєсь дискримiнацiє за ознакою iнвалiд-
ностi, раси, кольору шкiри, статi, мови, релiгiє, полiтичних або iнших переконань,
нацiонального, етнiчного або соцiального походження, правового або соцiально-
го статусу, вiку, майнового або станового становища.
Визначення
У даних Принципах:
52
ставника;
Ь) термiн "незалежний повноважний орган" означау компетентний i незалеж-
ний орган, створений вiдповiдно до внутрiшньодержавного законодавства;
с) термiн "психiатрична допомога" мiстить аналiз або дiагноз психiчного ста-
ну особи, а також лiкування, догляд i реабiлiтацiю у зв'язку з психiчним захворю-
ванням або можливим психiчним захворюванням;
гi) термiн "психiатричний заклад" означау будь-який заклад або будь-яке вiд-
дiлення закладу, першочерговою функцiую якого е надання психiатричноє допо-
моги;
е) термiн "фахiвець, який працюу в галузi психiатрiє", означау лiкаря, клiнiч-
ного психолога, медичну сестру, працiвника соцiальноє сфери або iншу особу, яка
пройшла вiдповiдну пiдготовку i мау необхiдну квалiфiкацiю i конкретнi навички
для надання психiатричноє допомоги;
Г) термiн "пацiунт" означау особу, яка одержуу психiатричну допомогу, вклю-
чаючи осiб, госпiталiзованих до психiатричного закладу;
у,) термiн "особистий представник" означау особу, яка вiдповiдно до закону
зобов'язана представляти iнтереси пацiунта у будь-яких обумовлених областях
або здiйснювати обумовленi права вiд iменi пацiунта, i включау батька або закон-
ного опiкуна неповнолiтньоє особи, якщо внутрiшньодержавним законодавством
не передбачауться iнше;
єє) термiн "наглядовий орган" означау орган, створений вiдповiдно до принци-
пу 17 для нагляду за примусовою госпiталiзацiую або триманням пацiунта в пси-
хiатричному закладi.
Загальне обмежувальне положення
На здiйснення прав, викладених у даних Принципах, можуть накладатися ли-
ше такi обмеження, що передбаченi законом i е необхiдними для захисту здоров'я
i безпеки зацiкавленоє особи або iнших осiб або ж для охорони суспiльноє безпеки,
порядку, здоров'я або моралi або основних прав i свобод iнших осiб.
Принцип 1
Основнi свободи i права
1. Всi особи мають право на найкращу наявну психiатричну допомогу, що у
частиною системи охорони здоров'я i соцiального забезпечення.
2. До всiх осiб, якi страждають психiчним захворюванням або вважаються та-
кими, необхiдно ставитися гуманно i з повагою до невiд'умноє гiдностi людськоє
особистостi.
3. Всi особи, якi страждають психiчним захворюванням або вважаються таки-
ми, мають право на захист вiд економiчноє, сексуальноє й iнших форм експлуата-
цiє, зловживань фiзичного або iншого характеру й поводження, що принижуу
людську гiднiсть.
4. Не допускауться нiякоє дискримiнацiє на пiдставi психiчного захворювання.
"Дискримiнацiя" означау будь-яку вiдмiннiсть, виняток або перевагу, наслiдком
якоє е скасування або ускладнення рiвного користування правами. Спецiальнi за-
ходи, прийнятi винятково з метою захисту прав або полiпшення становища пси-
хiчно хворих осiб, не вважаються дискримiнацiйними. Дискримiнацiя не включау
у себе будь-якоє вiдмiнностi, винятку або переваги, здiйснюваних вiдповiдно до
положень даних Принципiв i необхiдних для захисту прав людини психiчно хво-
роє особи або iнших iндивiдуумiв.
5. Будь-яка психiчно хвора особа мау право на здiйснення всiх громадянських,
полiтичних, економiчних, соцiальних i культурних прав, визнаних у Загальнiй ае-
кларацiє прав людини, Мiжнародному пактi про економiчнi, соцiальнi i культурнi
права. Мiжнародному пактi про громадянськi i полiтичнi права i в iнших вiдповiд-
53
iiп/i дiл^гч^п iал, i акпл дк ^'.iу/iарацiл ирi/ лраоа i п пси! iД 10 1 ляд 11 рп пил i єє о ^а/<п<. i ^г
всiх осiб, якi пiддаються затриманню або ув'язненню в будь-якiй формi.
6. Будь-яке рiшення про те, що через психiчне захворювання особа не с
дiуздатною, i будь-яке рiшення про те, що внаслiдок такоє недiуздатностi мас бути
призначений особистий представник, приймасться тiльки пiсля справедливого
слухання незалежним i безстороннiм судовим органом, створеним вiдповiдно до
внутрiшньодержавного законодавства. Особа, дiуздатнiсть якоє с предметом роз-
гляду, мау право бути представленою адвокатом Якщо особа, дiуздатнiсть якоє у
предметом розгляду, не може самостiйно забезпечити себе таким представниц-
твом, останну повинно надаватися цiй особi безкоштовно, якщо вона не мау у сво-
уму розпорядженнi достатнiх для цього коштiв. Адвокат не повинен пiд час олно-
го й того самого розгляду представляти i психiатричний заклад або його персонал,
i члена сiм'є особи, дiуздатнiсть якоє у предметом розгляду, за винятком тих випад-
кiв, коли судовий орган переконався у вi.-iсутностi колiзiє iнтересiв. Рiшення, що
стосуються дiуздатностi i потреби в особистому представнику, пiдлягають пере-
гляду через розумнi промiжки часу вiдповiдно до внутрiшньодержавного законо-
давства. Особа, дiуздатнiсть якоє у предметом розгляду, єє особистий представник,
якщо такий е, i будь-яка iнша заiнтересована особа мають право оскаржити
будь-яке таке рiшення у вищестоящому судi.
7. Якщо суд або iншiй компетентний судовий орган виявить, що психiчно хво-
ра особа не в змозi вести свою справу, у межах необхiдностi й з урахуванням стану
такоє особи вживаються заходи з мстою забезпечення захисту єє iнтересiв.
Принцип 2
Захист неповнолiтнiх
Вiдповiдно до мети даних Принципiв i в контекстi внутрiшньодержавного за-
конодавства щодо захисту неповнолiтнiх, варто придiляти особливу увагу захис-
ту прав неповнолiтнiх, включаючи, якщо необхiдно, призначення особистого
представника, який не е членом сiм'є.
Принцип З
Життя в суспiльствi
Кожна людина, яка страждау психiчним захворюванням, мау право, наскiльки
це можливо, жити i працювати в суспiльствi.
Принцип 4
Дiагностика психiчного захворювання
1. Дiагноз про те, що особа страждау психiчним захворюванням, ставиться
вiдповiдно до мiжнародне визнаних медичних стандартiв.
2. Дiагноз про наявнiсть психiчного захворювання нiколи не ставиться на ос-
новi полiтичного, економiчного або соцiального становища або приналежностi до
якоєсь культурноє, расовоє або релiгiйноє групи або з будь-якоє iншоє причини, що
не мау безпосереднього вiдношення до стану психiчного здоров'я.
3. Сiмейний чи службовий конфлiкт або невiдповiднiсть моральним, соцiальним,
культурним чи полiтичним цiнностям або релiгiйним поглядам, що переважають у
суспiльствi, в якому проживау вiдповiдна особа, нiколи не може бути визначальним
чинником при постановцi дiагнозу про наявнiсть психiчного захворювання.
4. Вiдомостi про лiкування або госпiталiзацiю особи в минулому не можуть
самi по собi служити виправданням постановки дiагнозу про наявнiсть у неє пси-
хiчного захворювання в даний час або в майбутньому.
5. Нiяка особа або орган не може оголосити або яким-небудь iншим чином за-
значити, що та чи iнша особа страждау психiчним захворюванням, крiм як з мс-
тою, що безпосередньо стосууться психiчного захворювання або наслiдкiв психiч-
ного захворювання.
54
Медичний огляд
Жодна особа не може примушуватися до проходження медичного огляду з
мстою визначення того, чи страждау вона психiчним захворюванням, крiм як за
процедурою, передбаченою внутрiшньодержавним законодавством.
Принцип 6
Конфiденцiйнiсть
Повинен дотримуватися конфiденцiйний характер iнформацiє, що стосууться
вс;'; осiп, щодо яких застосовуються данi Принципи.
Принцип 7
Роль общини i культури
1. Кожний пацiунт мау право, наскiльки цс можливо, на лiкування i догляд в
общинi, в якiй вiн проживау.
2. При лiкуваннi в психiатричному закладi пацiунт мау право в усiх випадках,
коли це можливо, проходити лiкування поблизу вiд свого дому або дому своєх ро-
дичiв чи друзiв i право якомога швидше повернутися до своує общини.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72