п. Вони
мовби весь час перебувають у положеннi мертвоє точки, з якоє
важко Єх зрушити. Тут проглядаються вiдголоски Едiповоє си-
туацiє, коли омертвiння своує активностi у найбезпечнiшим ви-
ходом iз неє. Доцiльно згадати висновок Райха21 про феномен
"бронювання" психiки як форми захисту вiд кровозмiшу-
вальних тенденцiй. Райх указуу на поступове нагромадження
та закупорку сексуальноє енергiє в органiзмi внаслiдок негатив-
ного впливу соцiуму. Ефект "бронювання" ми можемо бачити
в малюнках, коли люди зображають себе в тенетах колючого
дроту, в равлику, в чорнильницi, в танку, у вазi, фонтаном
iз-пiд гранiтноє плити чи камiнним зображенням.

Неповна розрядка лiбiдо може вилитися в девiантних фор-
мах поведiнки, у психоневрозi або садомазохiзмi. Тому допомо-
га субуктовi передбачау руйнування "тiлесноє бронi".

Райх стверджуу, що страх смертi - це те ж саме, що несвi-
домий оргазм. Прагнення до розчинення, до небуття - це не-
усвiдомлений потяг до оргазмiчного полегшення. Ось тут
знаходимо поуднання принципу задоволення з тенденцiую до
смертi - через лiбiдо. Пояснення цьому знаходимо в працях
Ранка22 про тс, що всi лиха вiд родовоє травми, а не вiд сексу-
альноє динамiки чи Едiпового комплексу. У Ранка своя мета
терапiє - домогтися, щоб пацiунт наново прожив родову трав-
му. Вiн вважау, що вербальний пiдхiд у психотерапiє мау обме-

171

жене значення й увесь акцент психотерапiє слiд перенести на
безпосереднiй досвiд.

Свою позицiю Ранк обгрунтовуу тим, що в процесi родiв
незлiченна кiлькiсть дiтей була вбита або тяжко травмована.
Образ "зубчастоє" пiхви являу собою узагальнення, що грунту-
уться на неправильному сприйманнi. Вiдбувауться викривлення
сприймання. Визнання псринатального рiвня несвiдомого усу-
вау серйозну логiчну прогалину психоаналiтичноє концепцiє.
3. Фрейд, хоч першим висловився про те, що страх смертi асо-
цiюуться з родовою травмою, яка може служити прихованим
джерелом i прототипом усiх страхiв у майбутньому, проте цю
iдею вiн не розробляв далi й не включав у психоаналiз.

Як уже зазначалося, тенденцiя "до смертi" на рiвнi поведiнки
(а не глибинних механiзмiв) проявляуться у тенденцiє психоло-
гiчноє iмпотенцiє- в типовiй регресивнiй поведiнцi, наприклад
у заздрощах, дискредитацiє iнших, мстивостi, ревнощах, скупо-
стi, вiдчуттi, що тебе обдурили, чогось недодали, готовностi до
недоброзичливостi, в переконаннi, що "iншi люди зобовяза-
нi...", що вони несуть загрозу, в невдячностi та iн. Початковим
моментом розвитку таких деструкцiй ми вважаумо Едiпову си-
туацiю дитинства, яка охоплюу все, що вiдповiдау позицiє
"назад" - повернення до чогось недосконалого, незрiлого,
iнфантильного, спричиненого викривленим сприйняттям ре-
альностi. Сам факт наявностi тенденцiй "психiчноє iмпо-
тенцiє" у психiчно здорових людей становить iнтерес iз точки
зору теорiє й практики прикладних наук. Адже це проблема
взаумин мiж людьми загалом, проблема щастя, проблема спря-
мування енергiє людини в просоцiальному напрямi.

Оскiльки проблема "психологiчноє iмпотенцiє" була постав-
лена в психоаналiзi, який убачав єє витоки в iнцестуозних тя-
жiннях субукта в дитячий перiод розвитку (Едiпiв комплекс),
то констатацiя даноє тенденцiє у психiчно здорових людей опо-
середковано свiдчить про наявнiсть аналогiчних табуйованих
потягiв у людей загалом, а не лише у невротикiв. Тому, гадаумо,
"психологiчна iмпотенцiя" - це проблема майбутнього. Вона
ще не знайшла належного мiсця в наукових дослiдженнях пси-
хологiв.

Ось приклад. На одному з мiжнародних семiнарiв ми запи-
тали вiдомого спецiалiста в галузi сексологiє: "Що таке психо-
логiчна iмпотенцiяi" Вiдповiдь: "Це психологiчнi фактори, що
зумовлюють чоловiчу iмпотенцiю". Стало ясно: поняття "пси-
хологiчна iмпотенцiя" на рiвнi налагодження контактiв у спiл-
куваннi людей цьому вченому незрозумiле. Справдi, психо-
логiчна iмпотенцiя може призводити до неможливостi фiзичноє
саморегуляцiє, проте цс поняття за змiстом значно ширше. Воно
передусiм указуу на глибоку суперечнiсть мiж фiзичним

172

потенцiалом i можливостями його реалiзацiє (й не
лише в сексi). Таким чином, "психологiчна iмпотенцiя" може
iснувати на фонi фiзичного потенцiалу лiбiдо, яка не мау мож-
ливостi сексуальноє реалiзацiє через дiю певних механiзмiв єє
гальмування. Час формування цих механiзмiв припадау на пе-
рiод дитинства, коли виникау заборонене лiбiдiозне тяжiння до
близьких (рiдних) людей. Вiковi змiни (статеве дозрiвання) не
здатнi вплинути на внутрiшнi механiзми протидiє реалiзацiє
лiбiдо настiльки, щоб вона вийшла з-пiд гальмуючого єє контро-
лю. Психологiчна iмпотенцiя проглядауться в тiй лiнiє життувоє
активностi людини, в якiй можна помiтити руйнiвнi функцiє
стосункiв з людьми, коли радiсть обертауться на смуток, коли
домiнують процеси iнверсiє, на якi вказував Кеппе.

"Психологiчна iмпотенцiя" - це також труднощi злиття нiж-
них, добрих почуттiв до людини з чуттувим потягом ("або одне -
або iнше"), як прояв Едiпового комплексу. 3. Фрсйд23 стверд-
жуу, що "психiчна iмпотенцiя" - найбiльш поширене страж-
дання, маючи на увазi паралiзуючий вплив вiдомих психiчних
комплексiв, недоступних свiдомостi iндивiда24. На першому
планi стоєть iнцсстуозна фiксацiя лiбiдо на матерi чи сестрi (чи
батьковi, братовi), яка зберегла силу впливу. При цьому вiдбу-
вауться затримка лiбiдо на дитячiй фiксацiє, що ускладнюу єє
симультанне злиття. Тому й iснуу розчленування цього почуття
на двi течiє: нiжнiсть i чуттувiсть.

Найдавнiша з цих двох течiй - нiжнiсть, iз якою повяза-
ний iнстинкт самозбереження. Це означау дитячий вибiр обук-
та лiбiдо серед членiв "кровноє" сiмє або вихователiв. З часу
статевоє зрiлостi до потягiв "нiжностi" приуднууться "чутту-
вiсть", яка сприяу лiбiдiозному усвiдомленню мети. ЄЄ реалiза-
цiую поза сiмую може бути випадок, коли вся чуттува енергiя
молодоє людини виявиться повязаною з iнцсстуозними обук-
тами й фiксуватиметься на вiдповiдних Єм фантазiях, а також
пiдживлюватиме Єхнiй розвиток. Наслiдком буде приглушений
стан статевоє активностi таких осiб, а психiчнi iмпульси, що
стоять за нею, функцiонуватимуть не в повному обсязi. Ство-
рюуться суперечнiсть: з одного боку зберiгауться потяг - нiж-
нiсть до iнцестуозних людей, а водночас iде пошук обуктiв,
якi б нагадували (або не нагадували) заборонених iнцестуоз-
них осiб. Тут на допомогу приходить механiзм "замiщення"
через позитивну чи негативну валентнiсть. Тобто або пошук
схожоє людини, що може ускладнювати чуттувий (сексуаль-
ний) контакт, або людини, здатноє компенсувати душевнi
страждання, яких довелося "натерпiтись" у сiмє батькiв. В
останньому випадку у небезпека, що субукт неусвiдомлено,
мимохiть моделюватиме ту ж саму ситуацiю, в якiй перебував
у дитинствi, тодi можна сказати, що почуття, котрi уднали

173

субукта з табуйованим обуктом, у фетишем. Едiпова ситуацiя
дитинства прирiкау на внутрiшну розщеплення у двох напря-
мах: "небесна" та "земна" любов. Психологiчна iмпотенцiя не-
рiдко проявляуться в регресивнiй поведiнцi, у психiчному при-
ниженнi обукта кохання, в той час як переоцiнка (iдеалiзацiя)
адресууться iнцсстуозному обуктовi (матерi, батьковi) та його
раннiм (першим) замiщенням.

3. Фрейд пише: "Було б справедливо зробити висновок, що
психiчна iмпотенцiя у загальним стражданням культурного
людства, а не хворобою окремих осiб"23. Далi 3. Фрейд доходить
думки, яка стоєть поза мораллю: "Нехай це звучить неприумно
й парадоксально, проте слiд сказати, що той, хто в любовному
життi хоче бути вiльним i щасливим, той повинен перебороти
рсспскт перед жiнкою й примиритися з уявленням про крово-


змiшення з матiр ю чи сестрою .

Дуже великий внесок у прояснення питання психiчноє iм-
потенцiє зробила К. ХорнГ. Вона формуу найтиповiший не-
вротичний конфлiкт нашоє культури - як конфлiкт мiж
бажанням бути завжди першим i прагненням бути всiма лю-
бимим \

К. Хорнi також констатуу наявнiсть iще з дитинства розуд-
нання тенденцiй нiжностi та чуттувостi й аналiзуу паралiзу-
ючий вплив цього факту на жiночу психологiю. В своєй книзi
вона детально пiддау аналiзовi чинники, що призводять до "пси-
хiчноє iмпотенцiє", а точнiше до фригiдностi у жiнок. Знову-
таки, повязуючи це явище з "Едiповим комплексом", дослiд-
ниця надау великого значення почуттю тривожностi й засобам
уникнення єє. "Едiпiв комплекс" завжди продукуу тривогу, не-
залежно чи мова йде про дiвчинку, чи про хлопчика. Й повя-
зано це з розвитком почуттiв ворожостi, що виникають
паралельно з потягом до кого-небудь iз батькiв. Базальна три-
вога - цс почуття безсилостi в чужому i всесильному свiтi.
Очевидно, вона штовхау дитину до затримання, капсулювання
себе "в родинному колi", що, звичайно ж, спричинюу вiдставан-
ня у психiчному розвитку. К. Хорнi пише: "... ми стикаумося з
одним i тим же явищем: у трiадi "мати-батько-дитина" наш
субукт зрiсся з роллю дитини"29.

Якщо взяти ш л ю б , то вiн не вiдповiдау тим умовам кохан-
ня, якi субукт переносить у нього з дитинства, "що й сприяу
виникненню "психiчноє iмпотенцiє". Обукт кохання
для дитини був повязаний iз чуттувою забороною, а в шлюбi
те, що заборонялося, перетворюуться на обовязок. Суперницт-
во, присутну в сiмейнiй трiадi (мати-батько-дитина), виклю-
чауться самою природою моногамного шлюбу: монополiя в
ньому захищена законом. Тому ця прихована тенденцiя до су-
перництва, яка склалася в Едiповiй ситуацiє, шукатиме можли-

174

востi заявити про себе, й це, безсумнiвно, руйнуватиме взауми-
ни (психiчна iмпотенцiя).

Треба мати на увазi, що iнцсстуознi тяжiння часто сприяють
розвитковi гомосексуальних тенденцiй. Це не лише вiчна но-
стальгiя у дiвчинки (а потiм жiнки) по сестрi чи матерi. Вона
може проявитися й у вiдчуттях комфорту в спiлкуваннi з жiн-
кою як такою, але дискомфорту з чоловiком. Витоки цього
можуть критися в дитячiй фiксацiє страху iнцесту (з чоловiком-
батьком). Гомосексуальнi тенденцiє виражаються нерiдко у жiн-
ки опосередковано - у пiдштовхуваннях чоловiка до звязку з
iншою жiнкою (мiж iншим, це близьке до родинноє трiади), щоб
потiм з нею "мати справу" ("може через вияснення стосункiв").

В таких випадках, де дисоцiацiя почуття любовi не здiйсню-
уться (тобто не вiдбувауться синтез чуттувоє й духовноє любовi),
субукт змушений зосередити своє нiжнi (романтичнi) почуття
на iншому обуктi, помимо обукта його чуттувих потягiв. Це
можуть бути власнi дiти, колеги, абстрактний iдеал вимрiяного
партнера, якого нiколи не було, або закоханiсть в акторiв тощо.

Едiпова ситуацiя, що набувау розвитку в дитинствi, настiль-
ки "паралiзуюче" впливау на психiку людини, що кожний iз нас
несе в собi нарцистичний шрам, породжений дитячим
розчаруванням. Це проявляуться зокрема в тому, що чоловiки
бiльше стурбованi своєм статусом, нiж любовю, й передусiм
потребою вiдчувати безпеку, захищенiсть, пiклування жiнки,
анiж єє любов. Недарма таким популярним у вислiв "шлях до
серця чоловiка лежить через шлунок", бо й першi контакти з
матiрю - через годування (Єжу). Поширеним супутником
шлюбних стосункiв у садистськi посягання на iншу людину як
на власнiсть, що виражауться у вiчнiй пiдозрiливостi
та ревнощах. Цс вiдповiдау iнфантильнiй позицiє дитини
вiдносно матерi й батька, якi єє зраджували в своєх чоловiчо-жi-
ночих стосунках, кидають єє, виявляючи увагу одне до одного.

Постiйна пiдозрiливiсть спричинюу постiйнi муки партнера.
Ми бачимо, що витоки тенденцiє до моногамiє беруть початок у
переживаннях Едiпового характеру - в iнфантильнiй потребi,
"щоб любили тiльки мене". Якщо згадати, що така потреба в
дитинствi у потребою виключно егоцентричноє позицiє, пород-
женоє любовю батька чи матерi, й що вона закiнчууться фруст-
рацiую в стосунках поза сiмую, то стау зрозумiлим, що за
вимогою монополiє завжди приховууться недовiря, ворожiсть i
готовнiсть до розчарування. Цс й зумовлюу "психiчну iмпотен-
цiю" стосункiв.

Таке обумне усвiдомлення механiзмiв, на яких грунтуються
вимоги монопольного володiння обуктом кохання, допомагау
розумiти перешкоди "безхмарностi" моногамноє любовi. Й цi
перешкоди у досить соцiальне поширеними. Вважауться, що

175

вiрнiсть - цс передусiм обовязок жiнки. А люди, чия вiрнiсть
мас характер одержимостi, виявляються занадто обтяжсними
почуттями провини через власне iнцсстуозне тяжiння й тому
все, що не санкцiоноване законом, викликау у них патологiчний
страх (подiбно страху кровозмiшення). В цих же людей, у рам-
ках вiрностi, теж може квiтнути психiчна iмпотенцiя, бо чут-
тува (сексуальна) любов для них у табуйованою, залежною вiд
"Едiпових хвилювань".

Говорячи про витоки "психiчноє iмпотенцiє", не можна об-
минути неусвiдомленс прагнення людей вiдчувати себе нещас-
ними, страждати. Груповий матерiал, одержаний нами, вмiщуу
яскравi докази звязку цього явища з iнцестуозними обуктами
дитячого тяжiння, що породжуу страх покарання. Останну
пiдштовхуу дiвчинку на роль мужчини, вона шукау прихисток
у ролi чоловiка, вiдступаючи вiд ролi жiнки й ховаючися вiд
небезпеки iнцссту за почуттям провини й тривоги.

Комплекс малюнкiв надзвичайно часто показуу прагнення
людей повернутись в лоно матерi (рiдше - батька), в малюн-
ках бувау присутня яйцсклiтинка, через яку дитина по-справж-
ньому уднауться з батьками, й таким чином перебувау у повнiй
безпецi, вiдчувау себе захищеною, а тому пасивною. Всi цi
атрибути прагнень дитини дорослий змушений витiснити й за-
мiнити на вiдсторонснiсть, дистанцiювання вiд батькiв через
прагнення до самостiйностi, смiливостi, сили, коли непотрiбнi
пiдпiрки (милицi), до здатностi захищати iнших (зокрема дi-
тей). Цi прагнення не викликають тривоги, вони зявляються у
обуктивного спостерiгача, якщо вiн констатуу факт викривлен-
ня реальностi з допомогою "захистiв", аби завершити справи
дитинства.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36