Переживаючи
певний тяжкий стан, не кожен вiдважиться зробити подiбну
заяву.

В групi АСПН, як уже було сказано, принцип "тут i тепер",
а це означау, що найважливiший дослiдницький матерiал - це
той, що е в даний момент. Усе, що людина може бачити, чути,
мау величезне значення в процесi навчання. Дiє людини, вчинки
говорять набагато бiльше, нiж слова. Тому основою пiзнання у
поведiнка, а не розповiдь про неє. Тут необхiдно включатися в
ситуацiю всiм своєм уством, щоб набути не тiльки новi знання,
а й новий досвiд. Можна уявити рiзнi ситуацiє з педагогiчноє,
особистоє й побутовоє сфер. Треба довести до вiдома членiв
групи, що чим бiльше задiяно рiзних аспектiв життя, тим легше
й чiткiше видiлятимуть якiсь усталенi особистiснi характери-
стики, якi впливають на стосунки i в професiйнiй, i в побутовiй
сферах.

Керiвник груповоє психокорекцiє не повинен жорстко регла-
ментувати процес групового навчання. Стандартний стиль ке-
рiвництва тут неприйнятний. Хоч подiбнi очiкування учасникiв
навчання природнi, але найкращим пiзнавальним матерiалом у
невимушена, спонтанна поведiнка. Небажано розповiдати про
явища, якi виходять за рамки груповоє роботи (кiно, побутовi
iсторiє, сни), бо це може бути своурiдним "виходом iз групи".
Важливо всiм разом у групi вчитися довiряти собi, власнiй спон-
танностi й набувати свободи поведiнки.

3.2. МЕТОДИЧНi ВИМОГИ,
СПiЛЬНi ДЛЯ УЧАСНИКiВ
i КЕРiВНИКА АСПН

Враховуючи, що керiвник групи АСПН у водночас i єє членом
(принцип рiвностi), на нього поширюються основнi груповi нор-
ми взаумодiє. Керiвник повинен своую поведiнкою в групi пред-
ставляти iдеальну модель члена групи, тобто вiн мау
пiдкорятися певним спiльним з членами групи вимогам. Спи-
нимося на таких вимогах докладнiше.

Зворотний звязок. Бажано говорити iншому членовi групи
про те, як емоцiйно сприймауться контакт iз ним, якi почуття
викликау його поведiнка. Зворотний звязок мас стосуватися

66

тих властивостей особистостi субукта, якi вiн спроможний змi-
нити; буде досягнуто великого навчального ефекту, якщо вис-
-ювлення стосуватимуться тих почуттiв, якi викликау поведiнка
iншого. Зворотний звязок прийнятний тiльки за вiдсутностi
оцiнок, порад.

Учасникiв АСПН необхiдно навчати розумiнню того, що
вiдбувауться не лише в групi, а й у ник самих у процесi нав-
чання. Цс сприяу глибокому самодослiдженню. Важливо, щоб
учасники зрозумiли: групова психокорекцiя - цс не мiсце
приумного, бездумного приведення часу, а лабораторiя, яку
можна використати для самодослiдження, й головним у роботi
групи е оптимiзацiя загальних та професiйних здiбностей спiл-
кування. Якщо керiвник не придiлятиме увагу цим питанням,
члени групи можуть працювати без ентузiазму над особистими
змiнами, i Єм важко буде визначити потрiбний напрям, вони
обмежуватимуться ситуативним почуттям емоцiйного пiдне-
сення.

Прийоми ефективноє поведiнки в групi демонструються по-
ведiнкою керiвника. Цс пiдтримка, блокування (конфронтацiя),
постановка питань, активне слухання, оцiнювання, спiвпере-
живання та iн.

Необхiдно привчати членiв групи бути активними учасни-
ками групового процесу, а не його спостерiгачами. Активно
слухати - означау бути уважним до iнших людей у процесi
спiлкування, л цс бiльше, нiж просто прислуховуватися до слiв
того, хто говорить. Цс не лише "слухання", а й "бачення", це
врахування жестiв, мiмiки, змiн iнтонацiй голосу, виразу об-
личчя, вловлювання психологiчного (й семантичного) пiдтек-
сту, iнтуєтивне вiдчуття того, про що людина не може або не
хоче сказати. Бажано прояснити кожному учасниковi причини,
якi заважають йому придiляти певну увагу iншiй людинi. Ось
деякi з таких причин: неповне слухання, заглиблення в обду-
мування вiдповiдi, надмiрна заклопотанiсть собою або тим, яке
треба справити враження в данiй ситуацiє, оцiнка спiвбесiдника,
невмiння поставити себе на його мiсце, вiдсутнiсть здатностi до
спiвпереживання та iн.

Належить також знати, що може гальмувати активну участь
у роботi групи АСПН. Передусiм це побоювання вiдкрити перед
iншими своє негативнi сторони. Тому надзвичайно важливо до-
помогти учасникам АСПН вiдiйти вiд оцiнки категорiй i вiдкри-
ти в собi новi позитивнi сторони, що стимулюватиме Єхну
саморозкриття. Характерною особливiстю груповоє психокорек-
цiє у те, що робота проходить в умовах центрацiє уваги на
позитивному потенцiалi особистостi. Поряд iз цим ставиться й
така вимога до поведiнки членiв групи, як здатнiсть iти на
конфронтацiю.



Конфронтацiя - важливий момент у роботi групи. Прак-
тика показуу, шо необхiдно навчати вмiнню йти на зiткнення,
але зi збереженням взаумоповаги. В групi часто з осторогою
йдуть на конфронтацiю, боячися скривдити когось, наштовхну-
тися на негативний зворотний звязок (це стосууться як членiв
групи, так i деяких, особливо початкуючих, керiвникiв груп).
Трапляуться, що окремi учасники АСПН намагаються атакува-
ти чи критикувати iнших. Таку поведiнку зобовязаний блоку-
вати керiвник Конфронтацiя - один iз найважливiших
специфiчних факторiв поетесу спiлкування й розвитку як окре-
мих учасникiв, так i групи в цiлому. Завдання керiвника -
навчити своєм прикладом iти на конфронтацiю. Звичайно, це
вимагау певного стилю поведiнки, iстинноє доброзичливостi,
чуйностi, уважностi й майстерностi.

Конфронтацiя доцiльна в тому випадку, коли поведiнка
субукта порушуу принципи функцiонування групи або у де-
монстративною. Керiвник мау враховувати, що мотивом кон-
фронтацiє в групi не завжди виступау бажання надати допомогу.
Приводом може стати нудьга, прагнення домiнувати, бажання
помститися комусь або вихiд з обговорення власноє проблема-
тики.

Керiвник може блокувати занадто частi питання зондуючого
характеру, "плiтки", рiзке, безцеремонне втручання в iнтимний
свiт iншоє людини. розголошення таумницi групи - порушення
принципу конфiленцiєiностi - та окремих єє членiв. При цьому,
одначе, необхiдно зберiгати загальне позитивне ставлення до
особистостi. Треба памятати, що мстою конфронтацiє у розви-
ток субукта, а не обуктивування його недолiкiв.

Умiння ставити запитання. Запитання часто бувають фор-
мою вiдвертання вiд власних переживань i можуть заважати
роботi iнших членiв групи. Цс слiд упередити, бо саме безосiб-
ний спосiб звертання може виступати своурiдним захисним щи-
том своує "безпеки й проявом непродуктивноє форми поведiнки.
Питання можуть заважати процесовi групового навчання, якщо
єх ставлять у невiдповiдний момент, аби зясувати подробицi чи
причини того. чому людина переживау те чи iнше почуття. Таку
поведiнку бажано дослiдити в групi й дати зрозумiти людинi,
що єє стиль може бути продиктований бажанням заховатися,
залишитися для групи непiзнаним i бути "в безпецi". Члени
групи повиннi зрозумiти, що тi, кому адресуються запитання,
можуть через них утратити гостроту емоцiйних переживань,
оскiльки запитання стимулюють до роздумiв.

Умiння надавати пiдтримку полягау, передусiм, у визначен-
нi моменту єє доречностi. Лише за цiує умови вона може мати
навчальний ефект. Загальною помилкою може бути поспiшнiсть
надання пiдтримки, перш нiж учасник АСПН устигне пережити

внутрiшнiй конфлiкт, або якусь емоцiю. Така пiдтримка, по-
роджена добрими мотивами, може завалити регулюванню емо-
цiй за якими мають постати певнi висновки. Друга небезпека
полягау в закрiпленнi демонстративно-iгровоє поведiнки, яка
може закрiпити деякi непродуктивнi тенденцiє в групi. Пiдтрим-
ка доцiльна V випадку кризового стану або коли учасники нав-
чальноє групи вiдважуються на психологiчно ризикований для

них крок.

Невиправдана пiдтримка закрiплюу iнфантильнiсть, нездат-
нiсть до самостiйностi.

Встановлення взаумного звязку. В групi АСПН заохочу-
уться звязок мiж членами групи, а не мiж ними и керiвником.
При цьому учасники АСПН розвивають у собi здатнiсть спiв-
вiдносити дiє одного члена групи з реакцiями (турботами, хви-
люваннями) iншого. Розумiння того, що в учасникiв АСПН е
спiльнi турботи й хвилювання, змiцнюу звязок мiж учасника-
ми й тим самим сприяу згуртованостi групи.

Спiвпереживання. Розвиток цiує якостi полягау в умiннi вiд-
чувати й розумiти свiт iншого, значною мiрою сприяу процесовi
групового навчання. Для цього членiв групи слiд активно слу-
хати, виявляти взаумну увагу й турботу, повагу один до одного,
а також дешифрувати як невербальнi безсловеснi сигнали, так
i вербальнi повiдомлення.

Керiвник групи повинен остерiгатися розчинення" своує
особистостi в групових проблемах, а також обтяження групи
своєми власними проблемами. Мистецтво спiвпереживання по-
лягау в той же час у здiбностi зберiгати власну iндивiдуаль-
нiсть. Вiльна емоцiйна експресiя як форма емоцiйного реагу-
вання не у самоцiллю. Варто назвати деякi основнi ознаки згур-
тованостi в групi АСПН: високий рiвень довiри, регулярнi вiдвi-
дування занять, пунктуальнiсть, ступiнь емоцiйноє пiдтримки,
пiдбадьорювання й пiклування про iнших в процесi взаумодiє,
iнiцiатива в поведiнцi, широта спiвробiтництва мiж членами
групи та iн.

Пiзнавальна обробка досвiду, набутого в групi АСПН. Важ-
ливо, щоб члени групи усвiдомлювали необхiднiсть iнтегруван-
ня функцiй мислення й почуттiв у процесi групового пiзнання.
Останну вiдрiзняуться вiд традицiйного насамперед своєм емо-
цiйним аспектом, i деякi керiвники занадто пiдкреслюють цю
специфiку. В результатi можуть залишитися в тiнi пiзнавальнi
аспекти, забезпечити якi можна лише через мислення й розви-
ток здiбностей до аналiзу, синтезу й прийняття рiшення. Розг-
ляд цього питання доцiльно проводити в груш. Бажано, щоб у
процесi навчання учасники АСПН оволодiли новими пiзнаваль-
ними поняттями, якi б допомогли Єм проникнути в глибиннi
аспекти психiки.



У груповiй психокорекцiє важливо, щоб учасники не лише
переживали та вiдчували емоцiє, а й розумiли причини Єх ви-
никнення. Цьому сприяу такий прийом, як iнтерпретацiя, тобто
пояснення поведiнки. Якщо знайти розяснення, адекватнi про-
блемам, котрi переживають члени групи, це може виявитися
дуже корисним для них. Крiм того, своу припущення керiвник
може висловити у виглядi передчуття, припущення, яке надалi
(якщо воно правильне) обовязково спонукатиме членiв групи
до роздумiв.

Близьким до iнтерпретацiє у вмiння пiдводити пiдсумок гру-
пового процесу навчання. Складнiсть, багатограннiсть i багато-
значнiсть потребують перiодичного пiдведення пiдсумкiв, узагаль-
нення, що сприяу визначенню напрямiв подальшоє роботи.

Навчившiєся розумiти психологiчну суть того, що вiдбува-
уться в групi, учасники вмiтимуть бачити ситуацiю спiлкування
й у життi. Оцiнюючи своє рацiональнi висновки, досягнення,
члени групи зможуть визначити змiни, якi мають бути здiйсненi
надалi в Єхнiй псикiцi, зрозумiти, наскiльки вони необхiднi. В
цьому надау Єм допомогу керiвник, його приклад теж мау зна-
чення. Важливо, щоб вiн пiсля кожного заняття аналiзував "для
себе" результати навчання, фiксував змiни в особистiсному "порт-
ретi" окремих членiв групи, Єхнiх стосунках, змiни в динамiцi
групи в цiлому, визначав, що необхiдно зробити на наступному
заняттi або в перспективi роботи.

Групова психокорекцiя буде успiшною лише за умови ана-
лiзу того, що вiдбувауться, аналiзу, який би оптимально iнте-
грувався з почуттями. Коли член групи аналiзуу, виходячи
лише з iнтелектуальноє зацiкавленостi, виникау небезпека "гри
в iнтелектуальнiсть". Важливо, щоб учасники АСПН усвiдоми-
ли те, чим вони займаються. Тут керiвник повинен виявити
велику компетенцiю, щоб не переплутати "гру в iнтелектуаль-
нiсть" з феноменом iнтелектуального розвитку, корисного для
навчання. Початкуючий керiвник, звiсно, не завжди мау повну
модель групового процесу АСПН, тому обмежууться простим,
прямолiнiйним, "луноподiбним" вiдображенням. У своуму край-
ньому виявленнi вiдображення може обернутися на позбавле-
ний усякого змiсту дзвiн. Професiйне "вiдлуння" допомагау
людинi по-новому поглянути на деякi сторони своує поведiнки
завдяки тому, що була звернута увага на якийсь важливий, але
мало усвiдомлюваний нею змiст єє власного висловлювання.

Участь у заняттях i водночас спостереження за тим, що
вiдбувауться довкола - одне з найтяжчих i найважливiших для
керiвника завдань у групi АСПН. На початкових етапах роботи
члени групи або здатнi брати участь в ситуацiях, або заглиб-
люються в себе ("вiдхiд вiд групи"). В процесi ж навчання вони
поступово набувають умiння бути активними учасниками про-

70

цесу групового навчання АСПН i заразом спостерiгачами своує
поведiнки й поведiнки iнших людей. Складнiсть набуття такого
вмiння повязана з тим, що в повсякденних мiжособових сто-
сунках "свiт дiй" i "свiт пiзнання" для субукта, як правило,
роздiленi. В групi АСПН виникау симультаннiсть цих процесiв,
завдяки постiйному аналiзовi безпосереднiх актiв повсякчасного
спiлкування. Це розвивау спостережливiсть, оскiльки перед
членом групи постiйно виникау проблема висловлення своєх
вражень i почуттiв, викликаних тим, що вiдбувауться.

Члени групи повиннi навчитися брати на себе вiдповiдаль-
нiсть за самостiйне вирiшення своєх ускладнень, проблем, а
також за використання досвiду, набутого на заняттях у групi.
Цс значною мiрою сприяу зростанню соцiальноє зрiлостi iндивiда.

Вмiння сприймати людину такою, якою вона у. Керiвник
зобовязаний (передусiм на прикладi власноє поведiнки) вста-
новити безумовне позитивне ставлення до особистостi учасника
АСПН у цiлому, навiть при конфронтацiє з окремими проявами
ного поведiнки, якi пiдлягають змiнi; орiунтуватися на те, якою
людина може стати, незалежно вiд того, з якими проблемами
вона сьогоднi стикауться. Оскiльки самооцiнка (й ставлення до
себе) у залежними вiд одержаних оцiнок, безпосереднiм наслiд-
ком прийняття людини групою стане пiдвищення ступеня
адекватностi єє самооцiнки, що, в свою чергу, зумовлюу змiну
єє ставлення до решти членiв групи, готовнiсть до взауморо-
зумiння, спiвпрацi та взаумодопомоги.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36