Ве-
дучий пiдкреслюу: "Вилiпiть його таким, щоб скульптура передавала якiсь iстот-
нi його риси й стиль поведiнки". Грубi дотики до "глини" забороненi. Бажаючи
надати "скульптурi" гiг.є чи iншоє форми-пози, скульнгор це робить лише ле-
генькими дотиками. "Матерiал" - "глина" при цьому податливий i терплячий
до певних незручностей.

"Скульптор" не повинен допускати спроби принизити протагонiста. Сам вiн
зобовязаний захистити протагонiста вiд реакцiє групи. Проте характерно, шо в
разi ворожого, насгорожепого ставлення до "скульптора" протагонiст наперед
нриписуг: йому такi намiри, шо викликау мязову скутiсть, тодi як "скульпто-
ровi", якому довiряють, легше впоратися iз завданням, навiть якщо неп образ
пийпiов дещо незвичайним, що даг: пiдстави для жартiв в аудиторiє.

5

РОЗДiЛ

ПСИХОАНАЛiТИЧНИЙ ПiДХiД
ДО iНТЕРПРЕТАЦiЄ ПСИХОМАЛЮНКiВ

Наближення до психоаналiзу вiдбулося не вiдразу. Довгий час
методика АСПН розроблялась в руслi гуманiстичноє теорiє. Гли-
бинно-психологiчний крен методика АСПН набула з часу впро-
вадження цiлiсного аналiзу комплексу тематичних малюнкiв.

Спочатку увага бiльше зосереджувалась на механiзмах (за-
кономiрностях) керування груповим процесом АСПН та особи-
стiсними змiнами його учасникiв. Це призвело до розкриття
механiзмiв позитивноє дезiнтеграцiє та вторинноє iнтеграцiє i
"психiчних захистiв". Пiзнiше нами була розкрита методика
цiлiсного аналiзу комплексу тематичних малюнкiв. Зясувало-
ся, що взаумозвязки мiж окремими елементами малюнкiв най-
бiльш значущi для пiзнання несвiдомого. Методика цiлiсного
аналiзу комплексу тематичних малюнкiв дала можливiсть
обуктивувати iнфантильнi формування тих чи iнших характе-
ристик психiки, що потребують корекцiє. Цей звязок з дитин-
ством найбiльше виражауться у феноменi Едiпового комплексу
та механiзмi "замiщення" нереалiзованих потягiв дитинства в
актуальнiй ситуацiє. Все цс й стало уднати психодинамiчну
теорiю, що виросла на методицi АСПН, з психоаналiзом.

5.1. ОСОБЛИВОСТi
ВИКОРИСТАННЯ КОМПЛЕКСУ
ТЕМАТИЧНИХ МАЛЮНКiВ

- - - = -"- - ">є-/-г/-\i->г-i/-

У ГРУПОВiЙ ПСИХОКОРЕКЦiЄ

Малюнок дау можливiсть людинi вiдтворювати в образах дiйс-
нiсть i проектувати змiст психiки в символах. Сильна сторона
малюнка полягау в можливостях поуднати зовнiшнiй i внутрiш-
нiй свiти в образах i певних символах, а це дау змогу спостерi-
гачевi проникати у внутрiшнi самохарактеристики психiки
субукта. Отже, малюнковi методи гармонiзуються загалом iз
цiлями АСПН, спрямованими на виявлення каузальних пере-
думов особистiсних проблем субукта.

Навчання в групi АСПН вiдрiзняуться вiд традицiйних його
форм. Хоч малюнковi методики й використовуються в iнших
Т-групах, про шо вже йшлося в попередньому роздiлi, проте вiд

107

прийомiв АСПН самi пiдходи до аналiзу малюнка значно рiз-
няться. Нашому пiдходу властива цiлiснiсть та орiунтацiя на
каузальнiсть спостережуваних явищ, що явно зближуу АСПН
з психоаналiзом.

Навчання в групi АСПН позначене нестандартнiстю одер-
жуваних знань, Єхнiм рефлексивним характером. А це стау мож-
ливим за цiлiсного включення особистостi субукта в процес
самопiзнання та пiзнання iнших людей. Є такий процес не пе-
редбачау традицiйно поширених рекомендацiй, порад, мораль-
них настанов i т.п.

АСПН грунтууться на удностi всiх методичних прийомiв, що
каталiзують процес розширення самосвiдомостi субукта. Гру-
пова форма занять, створення умов психологiчноє захищеностi
спонукають до "розкриття" змiсту "Я" й дають можливiсть ви-
пробувати модернiзованi форми поведiнки у звязку з орiунта-
цiую на пiзнання внутрiшнiх механiзмiв. Для адекватноє дiаг-
ностики в групi дуже важливою у актуалiзацiя спонтанноє по-
ведiнки. Це вiдкривау перспективу пiзнання внутрiшньоє детер-
мiнованостi особистiсних проблем. Малюнок вiдповiдау таким
iнтересам, бо процес психологiчного зображення у внутрiшньо
детермiнований. Не можна сказати, що цiлiсне пiзнання психi-
ки, на яке зорiунтована групова психокорекцiя у варiантi
АСПН, виграло б, якби ми обмежилися тiльки психомалюнком.
Дуже iнформованими у також топографiчнi моделi, якi допома-
гають пiзнати ригiднi форми вияву взаумин iз близькими про-
тагонiстовi людьми. Якщо взяти психодраму, то вона сприяу
проясненню "болючих вузлiв" психiки протагонiста, забезпечуу
катарсис i встановлення характеру викривлень процесу спiлку-
вання субукта. Рольова гра вiдкривау труднощi зiткнення вну-
трiшнiх детермiнант психiки з соцiальними умовами життя та
професiйноє дiяльностi. Ось тому метод АСПН створюу конти-
нiум рiзноманiтних прийомiв, використання яких у запорукою
адекватностi психодiагностики та психокорекцiє.

Робота з психомалюнками в роботi групи не обмежууться
реалiзацiую лише психодiагностичних цiлей - вона завжди
поуднууться з психокорекцiйними завданнями. Бiльше того, тут
присутня синергiя цих двох процесiв, яка вiдображуу симуль-
таннiсть злиття в малюнку свiдомого й несвiдомого аспектiв
психiки. Малювання створюу також позитивне емоцiйне тло
роботи групи, сприяу мязовому розкрiпаченню учасникiв, фор-
муу у них уважнiсть до, здавалося б, дрiбязкових деталей по-
ведiнки й розвивау здатнiсть бачити в них психологiчний змiст.
Результативнiсть психодiагностичного та психокорекцiйного про-
цесiв великою мiрою залежить вiд активностi членiв групи,
iхньоє здатностi вербалiзувати власнi переживання й рефлексу-
вати стан iншоє людини. Таке завдання, особливо в початковий

108

перiод роботи групи, для багатьох бувау надто складним. Ма-
люнок спрощуу ситуацiю, дуже допомагау в усiх випадках труд-
нощiв вербального вираження психологiчного змiсту.

Графiчна продукцiя, завдяки єє символiчностi, виражау
обумний, багатогранний змiст, який вiдразу важко навiть роз-
пiзнати. Малюнок дау почуття психологiчноє безпеки й можли-
вiсть "захисту" в ситуацiє одержання "ризикованоє" для себе
iнформацiє.

Рiзноманiтнiсть методичних прийомiв використання психо-
малюнкiв зорiунтована на пошук таких прийомiв, якi б дали
змогу пiзнавати особливостi несвiдомоє сфери психiки. Цьому й
слугуу вiльне малювання (кожен малюу, що хоче), додаткове
малювання (аркуш iде по колу, й кожен учасник вносить свою
деталь у малюнок), спiльне малювання, коли вся група малюу
на одному аркушi. Кожен iз прийомiв використовууться в за-
лежностi вiд потреб актуальноє ситуацiє. Малюнок допомагау
дослiдити значущi етапи життя субукта, вiдрефлексувати вну-
трiшну самовiдчуття й виразити його символами через форму
та колiр. Ми помiтили, що малюнки мiстять образи, якi розкри-
вають характер стосункiв автора з довколишнiм свiтом (з людь-
ми, предметами, природою).

Окремi образнi елементи можуть повторюватися в рiзних
малюнках одного й того ж автора, що дау змогу осягнути ригiднi
тенденцiє несвiдомого. Мова символiв дуже багата, як i реаль-
нiсть, котра оточуу нас. Будь-який предмет навколишнього свi-
ту, будучи значущим для субукта, може стати символом
вираження його внутрiшнього свiту. Символiчний змiст унiвер-
сальний не лише в окремих елементах, а й у взаумозвязках
мiж ними, й у кожного субукта вiн неповторний, специфiчний.

Теми малюнкiв пiдiбрано так, щоби при Єх виконаннi акту-
алiзувалися емоцiйнi аспекти досвiду, -ставлення до пережитих
ситуацiй, субуктивне бачення себе та власних стосункiв з iн-
шими людьми.

Комплекс (33 теми) тематичних малюнкiв такий:

Чоловiк, жiнка i я.

Неiснуюча тварина.

Сприймання минулого, яке вже не

можна виправити.
Сприймання близькими й оточенням

мого неiснування.
Людина, яку я люблю.
Людина, яку я не люблю.
Людина, яку я поважаю.


Драматична подiя мого життя.
Я - реальне, Я - iдеальне.
Звичайний психiчний стан близьких

менi людей.
Як мене бачать (бачили в минулому)

батьки i я сам.

Як мене бачать люди, як я бачу сам
себе.
Радiсний день у сiмє.

109

Людина, яку я вiдчужую.
Людина, яка психологiчно не iснуу.
Найбiльш значуща для мене людина.
Мiй звичайний день.
Мiй звичайний емоцiйний стан.
Моє бажання.
Конфлiкт.

Людина, якоє я боюся.
Моя сiмя тепер.
iдеальна сiмя.
Я в сiмє батькiв.

Сiмя в мою вiдсутнiсть. Я поза
сiмую.


Криза й етани виходу з неє.
Моя мрiя.
Моу минуле.
Моу майбутну.
Шлях мого життя.

Як мене бачать у службовiй ситуацiє.
Я йду назустрiч бiдi.
Сприймання нещастя.
Сприймання щастя.

Сприймання близькими (рiдними)
один одного.

Набiр тематичних малюнкiв подiбний до художнього моза-
єчного полотна, яке мас вiдобразити своурiдну iндивiдуально-
психологiчну iсторiю життя субукта.

Однiую iз заслуг нашоє багаторiчноє практики у вiдкриття
того факту, що чисельнiсть малюнкiв одного й того ж автора
допомагау пiзнати такi внутрiшнi механiзми психiки й тенденцiє
його поведiнки, якi зумовлюються логiкою несвiдомо-
г о, що не розкривауться зi змiстом кожного зокрема малюнка.
Змiст цей виражауться через взаумозвязки мiж окремими ма-
люнками й через спiльнi характеристики Єх усiх загалом.

Це спонукау переглянути дiагностичну спроможнiсть тесто-
вих iнтерпретацiй окремих малюнкiв, уважнiше поставитися
до пропонованоє тематики малюнкiв учасникам груповоє ко-
рекцiє.

5.2. ПСИХОДiАГНОСТИЧНА

СПРОМОЖНiСТЬ

ПСИХОМАЛЮНКА

Вченi давно помiтили, що графiчна продукцiя дозволяу пiзнати
внутрiшнi характеристики особистостi людини. Для цього було
розроблено спецiальнi графiчнi психодiагностичнi тести, що ду-
же поширились на Заходi на початку 50-х рокiв. Це, зокрема,
тест "Будинок-дерево-людина", "Малюнок сiмє", "Автопорт-
рет" i багато iнших, котрi стали по-своуму класичними.

Континуум указаних методик i сфер Єх використання досить
багатий, проте розробка й дослiдження Єхнiх дiагностичних
можливостей представленi в психологiчнiй лiтературi дуже ма-
ло.

Найгострiше питання iнтерпретацiє одержаних за допомогою
малюнкових методик результатiв розглядауться рiзними авто-
рами в тестовому ключi. Наприклад, Г.Т. Хоментаускас 1, до-
слiджуючи малюнок сiмє для вивчення внутрiшньосiмейних

110

вiдносин, в iнтерпретацiє матерiалу посилауться на такi показ-
ники: структуру малюнка, особливостi намальованих членiв
сiмє, розмiщення фiгур (як показник емоцiйноє близькостi чи
вiдчуженостi персонажiв), а також сам процес малювання.
Г.Т. Хоментаускас вважау показовими графiчнi презентацiє зо-
бражених обуктiв, якi виражають почуття дитини до них. За
iнтерпретацiє процесу малювання акцентууться увага на послi-
довностi зображення фiгур, iнтервали перемальовування, над-
мiрна штриховка й т.п. Наявна однозначнiсть iнтерпретацiй
конкретних особливостей процесу малювання (так, витирання
малюнка часто означау амбiвалентнiсть почуттiв i т.iн.).

Проблемi застосування графiчних методiв у психологiчнiй
дiагностицi присвячена праця т.С. РомановоЄ та О. Ф. Потьом-
кiноє2.

5.3. ПСИХОКОРЕКЦiЯ

В КОНТЕКСТi ЦiЛiСНОГО

АНАЛiЗУ МАЛЮНКiВ

Психологiя нинi вийшла з-пiд металевих прокомунiстичних ле-
щат, коли не залишалося мiсця для вивчення несвiдомих аспек-
тiв психiки субукта. Це, звiсно, гальмувало розвиток психологiє
загалом, а тим бiльше практичноє, яка грунтууться на цiлiснос-
тi сприймання та розумiння психiки в ситуацiє спiлкування.
Сьогоднi психологiя набирау темпiв у подоланнi цiує прогалини,
проте найгострiшi проблеми постають у сферi пошукiв адекват-
них методiв, якi б забезпечили вивчення психiки в єє свiдомих
i несвiдомих проявах.

Як ми вже зазначали, психодiагностика та психокорекцiя в
груповiй роботi функцiюють симультанне, нероздiльно. Проте
психокорекцiйний ефект, ясна рiч, залежить вiд теоретичних
та методичних пiдходiв керiвника групи.

Однiую з найзнамсннiших подiй у галузi освiти останнiх рокiв
у введення психологiчноє служби в рiзних навчальних закладах.

У перiод перебудови освiти важливим у єє спрямування на
гуманiзацiю. Реалiзацiє гуманiстичних цiлей сприяу практична
психологiя. Вданому контекстi проблема "особистостi" й узагалi
"субукта" стау центральною в гуманiтарних, суспiльних та су-
мiжних iз ними науках.

Гуманiстичне трактування людини як субукта протистоєть
розумiнню його як "гвинтика" дсржавно-виробничоЄ машини,
як продукту (тобто як обукта) розвитку суспiльства. Гуманi-
стичний пiдхiд дау змогу розкрити вплив не лише суспiльства
на iндивiда, а й iндивiда на суспiльство. Цьому великою мiрою
допомагау теоретичне розумiння особистостi як основи єє уза-

111

гальнених i цiлiсних осооливостей, що проявляються в якiй-не-
будь конкретнiй дiяльностi та життудiяльностi в цiлому.

У перiод кризи iдеологiє марксизму-ленiнiзму, яка абсолю-
тизувала силу слова, особливого значення набувають методи,
що слугують цiлiсним проявам психiки субукта. До таких ме-
тодiв належить психомалюнок, або ж, як його iнколи в лiтера-
турi називають, проективний малюнок. Безсумнiвно, психома-
люнок iстотно вiдрiзняуться вiд малюнка загалом, зокрема ху-
дожнього. Останнiй не виконууться з прямою метою вираження
психологiчного змiсту згiдно з указаною темою. Психологiчний
змiст художнього малюнка не е центральним у його iнтерпре-
тацiє - вiн у лише супровiдним феноменом художнього смислу,
заради якого вiн i виконувався. Художнi полотна створюються
з натхнення, невимушене, а психомалюнок зумовлюуться спо-
чатку формальною спонукою (темами), якi "не створюються"
(як художну полотно), а виконуються в короткий час згiдно з
iнструкцiую. Вона ж намагауться зблизити психомалюнок iз
малюнком загалом у планi спонтанностi та невимушеностi в
процесi малювання.

Нинi iснуу багато описiв психомалюнкових методик та Єхнiх
тестових iнтерпретацiй. Це засвiдчуу й згадана книга т.С. Ро-
мановоє, О.Ф. ПотьомкiноЄ, в якiй авторки докладно висвiтлю-
ють графiчнi методи та Єхнi можливостi в iдентифiкацiє
особливостi людини.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36