Психоаналiз стверджуу, що
така доля здебiльшого створюуться самою людиною й зумовлю-
уться впливом раннього дитинства. Вимушенiсть, яка при цьому
проявляуться, не вiдрiзняуться вiд примушеного повторення не-
вротикiв. Наприклад, однi люди нiбито приреченi на часту не-
вдячнiсть iнших людей, Єхню зраду, на розлади в iнтимних
стосунках, незалежно вiд змiни партнерiв. Тобто нiжнi почуття
таких людей проходять у стосунках з рiзними людьми однi й тi
ж самi фази й закiнчуються агресiую, недоброзичливiстю. Такi
прояви можна вiднести до "психологiчноє iмпотенцiє", коли сто-
сунки настiльки омертвляються (деструктуються), що чуттувий
контакт iз партнером стау майже неможливим. У цьому неваж-
ко розпiзнати Едiпову ситуацiю дитинства, в якiй не передба-
чалося чуттувого уднання з адресатом лiбiдо.

Виникау запитання: чому принцип насолоди, задоволення,
якому мала б пiдкоритися психiка, пiдмiнюуться протилеж-
ним - стражданнямi Ми раз вiд разу переконуумося, що провiд-
ним механiзмом, який забезпечуу цей феномен, у
"замiщення "-оживлення-витiсненоє енергiє в актуаль-
нiй життувiй ситуацiє. Цей механiзм виражау боротьбу супереч-
ливих тенденцiй та амбiвалентних почуттiв на шляху
вiдновлення можливостей реалiзувати нереалiзоване. Замiщен-
ня може набувати вираженоє тенденцiє до пошуку партнера "за
аналогiую", тобто схожого на первинний лiбiдiозний обукт, або
ж "вiд супротивного" (в разi домiнування негативних почуттiв до
первинного обукта) - пошук партнера з протилежними рисами
чи з метою забезпечення свободи в чуттувому уднаннi. В будь-
якому з наведених вище випадкiв людина потрапляу в супереч-
ливу ситуацiю. Хоч би яким чудовим було замiщення, а мiсце
первинного лiбiдiозного обукта залишауться святим (i фактично
незайманим). Разом iз тим навiть помисли про чуттуве (сексу-
альне) уднання з ним стають неможливими внаслiдок вчасного Єх
витiснення та актуалiзацiє почуття провини. Якщо ситуацiя роз-
вивауться "вiд супротивного", то у небезпека "моделювання" (а
насправдi вiдновлення) з актуальним партнером тих давнiх ан-
тагонiстичних стосункiв, вiд яких субукт страждав у дитинствi.

Здавалося б, ми торкаумося таких iнтимно-особистiсних ас-
пектiв психiки, якi далекi вiд соцiальноє ситуацiє, в котрiй пе-
ребувау субукт iз ного професiйними успiхами. Але це не так.
i не лише тому, що зазначенi вище тенденцiє несвiдомого пере-
вершують за своую силою будь-якi соцiально-службовi мотиви,
а й тому, що психiка субукта цiлiсна й живе за удиними (спiль-
ними) законами, незалежно вiд розмаєтостi його життудiяльно-
стi. В цьому нас переконують результати виконання малюнкiв
на тему "Я в службовiй обстановцi".

РОЗДiЛ

6

ПiЗНАННЯ НЕСВiДОМОГО З ДОПОМОГОЮ
ПСИХОМАЛЮНКiВ

Тривалий час поняття "несвiдоме" стосувалося тiльки таких
станiв, якi характеризуються витiсненням певних iмпульсiв, i
тому цей феномен мау бiльше теоретичну, нiж практичну вагу.
Сам 3. Фреид iз часом змiнив таку позицiю, включивши в
несвiдоме iнстинкти, вживши щодо них термiн "Воно". Визначив
також iнстанцiю "Над-Я", котра частково походила вiд усвiдом-
люваного, а частково вмiщувала витiснену колективну свiдо-
мiсть. Увiвши термiн "колективне несвiдоме", К. Юнг намагався
пiдкреслити цим загальну природу несвiдомого порiвняно з iнди-
вiдуальною. Сюди входять такi образи, що у в усiх iндивiдiв од-
наковими. Колективне несвiдоме iдентичне в усiх людей, i тому
воно за своую природою надособисте. Змiстом
його виступають так званi архетипи, тобто загальнi образи.

6.1. КОЛЕКТИВНЕ НЕСВiДОМЕ
ТА АРХЕТИПИ

Архетипи не лише виявляються в мiфах i казках, а й пiд Єхнiм
впливом формуються з дитинства. Вони вiдображають
несвiдому драму душi, тому в конкретному виявi архетип мау
iндивiдуальне забарвлення, вiдображуване символами. Вони ж
забезпечують можливiсть образного вiдтворення досвiду. Архе-
типи у вродженими. Якби вони були уявленнями, Єх можна було
б сприймати, тобто вони були б присутнi у свiдомостi вiд на-
родження. По сутi "архетип у iнстинктивним вектором, спря-
мованим трендом, точно таким, як iмпульс у птахiв вити
гнiзда" 1. т рiзниця мiж архстипом та iнстинктами. Цi останнi
стосуються фiзiологiчних процесiв i опановуються органами
чуттiв. Архетипи розкриваються лише за допомогою сим-
волiчних образiв, що спливають у снах, проступають у малюн-
ках i т.iн. Вони не мають певного походження (вiд конкретного
батька чи матерi), вiдтворюються в будь-який час i в будь-якiй
частинi свiту. Малюнки дають змогу пiзнати Єх через здатнiсть
передати складний психологiчний змiст за допомогою форм,
образiв, кольорiв. Аналiз малюнкiв констатуу виражену в них
чiтку логiку несвiдомого, яка формууться без участi в цьому

124

процесi "Я" субукта, тобто свiдомостi. Щоправда, свiдомiсть
присутня, але у виглядi своурiдних острiвцiв, а мережа логiчних
звязкiв мiж ними перебувау "пiд водою", поза свiдомiстю. Наш
цiлiсний психодинамiчнии пiдхiд до аналiзу малюнкiв дау мож-
ливiсть обуктивувати цi логiчнi звязки. Звичайно, це завдання
не пiд силу тестовим iнтерпретацiям малюнкiв.

Пiдтвердженням iснування архетипiв у психомалюнку слу-
гуу проведення судових експертиз. Особливо вражають малюн-
ки людей без освiти (початкова освiта), професiя Єхня теж не
сприяла розвитковi рефлексiє (пiчник, колгоспник i т.п.), проте
всi вони справлялися з запропонованими темами малюнкiв. Ча-
сто це вiдбувалося без використання образiв, а лише уднанням
кольорiв у виглядi Єхнiх комбiнацiй, штриховок. Малюнки 12-
13-лiтнiх дiвчат, що вiдображали пережитий драматичний дос-
вiд насильства (згвалтування), переконують в iснуваннi
архетипiв. Це зображення прiрви, кладки через неє, яка прова-
люуться, зображення скалки на стiнi прiрви, яку потрiбно ви-
тягти i т.п., що без сумнiву означау мимовiльну фiксацiю на
болiснiй i страшнiй подiє й бажання позбутися ЄЄ й захиститися
вiд неє. Всi малюнки неповторнi, але спосiб передання такого
змiсту спiльний. При цьому автор малюнка не може пояснити,
чому саме так зобразив драматичну подiю; вiн, до речi, захи-
щений iнструкцiую, яка пропонувала: "давай волю руцi, не
контролюй, орiунтуйся на чуттувий потяг малювати".

Цiкавими у малюнки й iнших людей iз "кримiнальноє хро-
нiки", з якими ми проводили психологiчну експертизу. Єм да-
вали близько 10 тем для виконання малюнкiв, i вони не лише
завжди справлялися, а й Єхнi малюнки виражали оригiнальний
змiст, який давав змогу зрозумiти суть скоуного вчинку зсере-
дини неусвiдомлюваних мотивiв.

Одного разу ми обстежували жiнку, яка розпорола кухонним
ножем живiт своуму чоловiковi, котрий щойно повернувся з
увязнення й прийшов до неє на дворище. В перiод єє малювання
за темою "Драматична подiя" цей чоловiк пiсля поранення оду-
жував у лiкарнi. Малюнок зображував зламане дерево, яке пу-
стило, на зломi, паросток, а вона (жiнка) - квiтка, голiвка якоє
повернута до цього паростка, й видау йому промiння. Жiнка
так багато розповiдала про злочин цього чоловiка, про згвалту-
вання ним єє доньки (йому нерiдноє), що даний малюнок був
несподiваним. На моу пряме запитання: "Ви досi його кохау-
теi" - вона розплакалася й зiзналася, що це так. Ми впевненi,
що без малюнка, з однiує бесiди, вийти на розумiння таких
потаумних i амбiвалентних почуттiв не вдалося б.

В iснуваннi архетипiв ми переконуумося на емпiричному ма-
терiалi, одержаному доц. О. В. Винославською в Америцi зi сту-
дентами одного з коледжiв, якi виконували тематичнi малюнки.

125

Все це засвiдчуу, що архетипи - це не лише здатнiсть пси-
хiки передавати змiст в образах, а й можливiсть пiзнавати ло-
гiчний (хоч часто й iррацiональний) змiст несвiдомого.
Примiром, як у ластiвки iнстинкти визначають послiдовнiсть ЄЄ
дiй у процесi лiплення гнiздечка, так i архетипи зумовлюють
можливiсть вираження iндивiдуально неповторноє логiки несвi-
домого через образи. Архетипи, з якими ми можемо стикатися
в продуктах дiяльностi субукта (сни, фантазiє, малюнки) знач-
но iндивiдуальнiшi, незрозумiлiшi й наєвнiшi нiж, скажiмо, мi-
фи. По сутi архетип представляу той змiст, який, змiнюючися,
стау усвiдомленим i сприйнятним. Те, що ми розумiумо пiд
архетипом, прояснюуться через спiввiднесенiсть iз мiфом, бай-
кою та казкою. Проте кожна людина настiльки вiдрiзняуться у
виборi шляхiв, якими єє несвiдоме доповнюу або компенсуу свi-
доме. "Зовсiм неможливо, - пише К. Юнг, - бути впевненим,
що сни та Єхня символiка можуть бути хоч якось класифiкова-
ними" 2.

Наш багаторiчний досвiд роботи з психомалюнком переко-
нуу: справа не в класифiкацiє символiв, а в умiннi бачити єхну
уднання в "цiлiснiй картинi", що складауться з багатьох малюн-
кiв. Важливо вичленувати тенденцiє до повторення чогось iстот-
ного в багатьох малюнках i такого, що може (при сталостi
смислу) передаватися багатьма образами. З цим повязана ло-
гiка несвiдомого, яка стоєть поза образом, поза архетипом, бо
виражау спрямованiсть психiки, життувий план конкретного
субукта. Тому ми не обмежуумося вичленуванням конкретного
змiсту малюнкiв загалом. Оскiльки логiка несвiдомого перебу-
вау поза конкретно усвiдомлюваним самим автором змiстом
кожного малюнка, то в пiзнаннi цiує логiки особливе значення
мають архетипи.

Весь процес наших наукових i методичних пошукiв слугував
тому, щоб у груповiй психокорекцiє забезпечити iндивiдуально-
неповторний ефект. i коли цс нам стало вдаватися, лише тодi
у нас вiдкрилася можливiсть бачити повною мiрою роль архе-
типiв завдяки iнварiантностi змiсту символiв у рiзних ма-
люнках i в рiзних людей. Ми переконанi, що без методу
психомалюнка нам цс зробити не вдалося б, адже саме матерiа-
лiзацiя психологiчного змiсту дау змогу бачити змiст архетипiв.
Проте для Єх розумiння необхiдно максимально наблизитися до
феноменологiє внутрiшнього свiту даного автора й до вза-
умозвязкiв образiв, до Єхнього глибинного змiсту. Цей шлях
щоразу iндивiдуально неповторний, тому формалiзованi (тесто-
вi) iнтерпретацiє можуть лише гальмувати адекватне пiзнання
несвiдомого. В разi користування тестами ми знаходимо вiдпо-
вiдь немовби в iншому мiсцi.

6.2. ПРОЯВИ НЕСВiДОМОГО
В СИМВОЛiЦi ПСИХОМАЛЮНКiВ

Слово "символ" означау "поуднання". О. Ф. Лосув, який
спецiально дослiджував мiфи в контекстi фiлософiє, пише: "Мiф
не у нi схемою, нi алегорiую, але символом: i, вже будучи
символом, вiн може вбирати в себе схематичнi, алегоричнi й
життуво-символiчнi прошарки". i далi: "Мiф у особистiсним
буттям, або вiрнiше, образ буття особистiсного, особистiсна фор-
ма, лик особистостi". Ликом особистостi у єє тiло. Тодi, згiдно
з розумiнням О. Ф. Лосува, "всяка жива особистiсть у так чи
iнакше мiф... i не тому, що вона особистiсть, але тому, що вона
осмислена й оформлена з точки зору мiфiчноє свiдомостi" . Не-
живi предмети, такi як хата, рука, нога, волосся, серце... квiтка,
дерево, нiж, камiнь i т.п., теж мiфiчнi, але не тому, що вони
особистiснi (тобто можуть бути наповненi почуттями), а ще й
тому, що вони зрозумiлi й сконструйованi з точки зору особи-
стiсно-мiфiчноє свiдомостi. О. Ф. Лосув вважау, що всяка без-
думна рiч або явище, якщо брати Єх як предмети
не абстрактно-iзольовано, а як предмети живого
людського досвiду - суть мiфи. Всi речi нашого по-
всякденного досвiду мiфiчнi, й вiд того, що звично називають
мiфом, вони вiдрiзняються, може, лише дещо меншою яскравi-
стю й меншим загальним iнтересом. З останнiм ми не зовсiм
згоднi, бо яскравiсть у малюнках може навiть згущуватися.
Якби не багаторiчний досвiд роботи з малюнком, то нам, оче-
видно, було б важко сприймати таке розширене розумiння мi-
фологiє. Адже "мiф" грецьке слово, яке означау "вiрування
давнiх народiв щодо походження свiту i явищ природи, богiв i
легендарних героєв".

На той факт, що мiф абстрагований вiд нашого мислення,
вказуу й Е. Фромм. Вiн пiдкреслюу, що ми ставимося до мiфiв
iз належною повагою (хоч i зовнiшньою) як до давньоє традицiє.
Ми також вважаумо мiфи вiдображенням дитячого рiвня мис-
лення, темних людей, якi не знали науки. Проте ми змушенi
рахуватися з тим фактом, що бiльшiсть наших сновидiнь мау
багато спiльного з мiфами як за формою, так i за змiстом.
Е. Фромм продовжуу: "...вважаючи мiфи дивними й чужими
нам удень, уночi ми набуваумо здатностi до мiфотворчостi"
Обуднуу "денну" психiчну дiяльнiсть людини з "нiчною" сим-
вол. Сновидiння сучасних людей користуються

Алегорiя - цс вираження абстрагованого поняття з допомогою
конкретного образу (наприклад, образ жiнки iз завязаними очима й вагами в
руках - правосуддя). Алегорiя використовууться в казках i байках.



тiую ж мовою, що й мiфологiя. Й саме символи уднають мiж
собою сновидiння, мiфи та психомалюнки.

Дуже важливо кожному психологовi-практику, який покла-
дау надiю на розвиток власних здiбностей цiлiсного (психоана-
лiтичного) розумiння малюнкiв, оволодiти архетипною сим-
волiкою, описаною в працi 3. Фрейда "Толкование сновидений",
К. Юнга "Архетип й символ" та "Либидо, его метаморфози й
символьє", Е. Фромма "Душа человека", "Словарь символов"
А. Менегеттi та iн.

Працюючи з малюнком, ми не вiдразу стали користуватись
iнтерпретацiую символiв, повязаною зi змiстом колективного
несвiдомого (архетипи). Ставлячись обережно до тестових iн-
терпретацiй, ми також проявили нейтральнiсть i до будь-яких
iнших iнтерпретацiй, що стоять поза феноменологiую автора
малюнка. Для нас важливим було власне розумiння автором
змiсту малюнка, використаних у ньому кольорiв i символiв.
Первинна орiунтацiя роботи з малюнком в АСПН була макси-
мально конкретизованою й вiдображала наше прагнення наб-
лизитися до iндивiдуальноє неповторностi психiки кожного
субукта, до розкриття неусвiдомлюваних детермiнант особи-
стiсноє проблеми.

Констатацiя спiльностi символiки сновидiнь i малюнкiв ста-
лася завдяки iнiцiативi самих членiв групи, якi розповiдали сни.
Завдяки цьому ми мали нагоду переконатися в спiльностi ха-
рактеру групового матерiалу (зокрема малюнкового) й змiсту
снiв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36