Постiйний контроль за додержанням працiвниками вимог нормативних актiв про охорону працi покладауться на власникiв або уповноважених ними органiв. Трудовi колективи через обраних ними уповноважених, професiйнi спiлки в особi своєх виборних органiв i представникiв контролюють додержання всiма працiвниками приписiв нормативних актiв про охорону працi на пiдприумствах, в установах, органiзацiях.
Принцип участi трудових колективiв i профспiлок у вирiшеннi питань встановлення умов працi i здiйсненнi контролю за додержанням законодавства про працю. Соцiальнi аспекти умов працi визначенi органiзацiую працi та єє характером. Вони включають такi чинники, як режим роботи, єє характер, що повторюуться, роботу змiнами, вночi тощо. При зростаючiй швидкостi i складностi виробничих процесiв збiльшууться виробниче навантаження. Саме воно обумовлюу потребу в постiйному регулюваннi умов працi.
Поняття умов працi не у однозначним. Воно мiстить основнi елементи трудовоє дiяльностi з точки зору єє захисту. Правове регулювання умов працi здiйснюуться централiзованим i локальним методами. За допомогою локального регулювання конкретизууться загальна норма з урахуванням специфiки конкретного пiдприумства.
Локальну нормотворчу дiяльнiсть по встановленню умов працi здiйснюу власник або уповноважений ним орган з участю трудових колективiв i профспiлкових комiтетiв даного | '' пiдприумства. Особливiстю цих локальних актiв у те, що прийнятi норми зверненi не до конкретних, а до невизначених осiб, тобто до всiх i до кожного, хто працюу на цьому пiдприумствi на вiдповiдних роботах.
Локальнi норми, що приймаються власником або уповноваженим ним органом спiльно чи за погодженням з представ-
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
ницьким органом трудового колективу, не можуть погiршувати становище працюючих у порiвняннi з чинним законодавством про працю або суперечити цьому законодавству.
Умови працi на пiдприумствi встановлюються за допомогою рiзних правових форм: колективним договором, iнструкцiями по охоронi працi, положеннями про премiювання, положеннями про виплату винагороди за результатами рiчноє роботи пiдприумства, правилами внутрiшнього трудового розпорядку та iншими угодами.
Принцип участi трудового колективу i профспiлок у вирiшеннi питань встановлення умов працi доповнюуться наданням цим громадським утворенням права здiйснення контролю за додержанням чинного законодавства про працю i ранiше встановлених умов працi. В процесi реалiзацiє цього права певнi норми застосовуються до конкретних фактiв органiзацiє працi i виробничоє дiяльностi пiдприумства. Законодавство про працю у багатьох випадках встановлюу правило, згiдно з яким власник або уповноважений ним орган може застосувати певну норму лише пiсля одержання на це згоди комiтету профспiлковоє органiзацiє. Такий порядок у важливою гарантiую проти суб'уктивiзму i свавiлля в застосуваннi норм трудового права.
Так, власник або уповноважений ним орган може звiльнити працiвника з роботи за своую iнiцiативою лише одержавши попередню згоду профспiлкового комiтету (ст. 43 КЗпП); встановлення пiдсумованого облiку робочого часу (ст. 61 КЗпП), надурочнi роботи (ст. 64 КЗпП), залучення окремих працiвникiв до роботи у вихiднi днi (ст. 71 КЗпП) та iнше допускаються тiльки з дозволу профспiлкового комiтету.
Контрольнi функцiє за додержанням законодавства про працю трудовий колектив здiйснюу й за допомогою комiсiє по трудових спорах. Вiдповiдно до ст. 223 КЗпП трудовi колективи пiдприумств, установ, органiзацiй з числом працюючих не менш як 15 чоловiк на загальних зборах чи конференцiях обирають комiсiє по трудових спорах, якi у первинним органом по розгляду трудових спорiв, що виникають на пiдприумствах.
Комiсiя в усiх випадках повинна вирiшити спiр по сутi, виконання єє рiшення забезпечууться примусовою силою держави через судового виконавця (ст.230 КЗпП).
Роздiл II. Основнi принципи трудового права Украєни
Принцип свободи об'уднання для здiйснення i захисту своєх прав i свобод. Такi об'уднання можуть бути по професiє - професiйнi спiлки, кооперативнi об'уднання, молодiжнi органiзацiє, спортивнi i обороннi органiзацiє, культурнi, творчi та науковi товариства.
Професiйнi спiлки визнаються представницькими органами трудящих у питаннях виробництва, працi, побуту та культури. Право на єх створення належить працюючим на пiдприумствi, в установi, органiзацiє i гарантууться Конституцiую Украєни. Дiють професiйнi спiлки вiдповiдно до статутiв, якi вони самi приймають, без реустрацiє в державних органах.
Обсяг i змiст прав, наданих профспiлкам, вiдображаються в основних напрямках дiяльностi i функцiях цих добровiльних Громадських органiзацiй. Прийнято видiляти такi основнi функцiє профспiлок: захисну - представництво i захист прав трудящих; виробничо-економiчну - турбота про економiчний i соцiальний розвиток; виховну - сприяння зростанню культурно-технiчного i загальноосвiтнього рiвня трудящих. ^iш&Ц^ТОiрДННiСТЬ функцiй профспiлок свiдчить про широке ННiiЯУФПiЛЬНИХ вiдносин, в яких органи профспiлок беруть ^РРiЄЯК НОСiЄ певних повноважень. Для єх здiйснення держава зобов'язала пiдприумства надавати профспiлковим комiтетам безоплатно необхiднi примiщення з усiм обладнанням, опаленням, освiтленням, охороною для роботи самого комiтету i проведення зборiв працiвникiв; власник або уповноважений ним Орган надау профспiлковому комiтету безоплатно транспорт i Засоби зв'язку (ст. 249 КЗпП).
Принцип матерiального забезпечення у разi непрацездатностi, Настання старостi, при хворобi i у зв'язку з материнством. Важливим засобом здiйснення прав громадян Украєни на соцiальне забезпечення у система соцiального страхування, яка спрямована на пiдтримання гiдного для людини життя. За рахунок коштiв соцiального страхування забезпечууться виплата допомоги у разi хвороби, по вагiтностi i пологах, при народженнi Дитини, по догляду за нею, а також пенсiй за вiком, по iнвалiдностi, у разi втрати годувальника.
21 грудня 1993 р. Верховна Рада схвалила Концепцiю соцiального забезпечення Украєни, яка повинна послужити базою розвитку законодавства про соцiальне страхування i соцiальне Забезпечення. 14 сiчня 1998 р. Верховна Рада прийняла Основи
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
законодавства Украєни про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування.
Соцiальному страхуванню пiдлягають особи, якi працюють за наймом на пiдприумствах, в установах та органiзацiях незалежно вiд форм власностi, тi, хто навчауться у вищих навчальних закладах з денною формою навчання, особи, якi проходять альтернативну (невiйськову) службу та деякi iншi категорiй громадян.
Управлiння обов'язковим державним соцiальним страхуванням здiйснюють страховi фонди, якi проводять збiр та акумулюють страховi внески, контролюють використання коштiв, забезпечують фiнансування виплат за загальнообов'язковим державним соцiальним страхуванням. Страховi фонди у неко-мерцiйними самоврядними органiзацiями. Вони управляються на паритетнiй основi державою та представниками суб'уктiв соцiального страхування.
Соцiальний захист населення у розвинутому суспiльствi повинен виконувати двi основнi функцiє: лiкувальну та матерiального забезпечення. Перша пов'язана з полiпшенням здоров'я кожного громадянина, забезпеченням активноє дiяльностi системи охорони здоров'я, створенням для населення широко доступноє квалiфiкованоє медичноє допомоги. Друга, превентивна функцiя пов'язана з вiдверненням бiдностi шляхом надання громадянам можливостi пiд час свого активного життя здобути право на соцiальне забезпечення в разi хвороби, нещасного випадку, iнвалiдностi, настання похилого вiку тощо.
Система соцiального страхування побудована на принципi обов'язковостi страхування всiх працюючих за наймом на умовах трудового договору чи контракту, а також тих, хто виконуу службовi обов'язки на iнших передбачених законодавством умовах. Законами Украєни вiд 26 червня 1997 р. <Про збiр на обов'язкове державне пенсiйне страхування> та <Про збiр на обов'язкове соцiальне страхування> пiдприумства, установи, органiзацiє повиннi перераховувати страховi платежi на соцiальне страхування i пенсiйне забезпечення, що обчислюються на заробiтну плату працюючих у розмiрах, визначених законодавством.
Парадоксальнiсть ситуацiє при створеннi страхових фондiв полягау в тому, що соцiальний захист тих, хто його потребуу, залежить вiд збiльшення коштiв за рахунок посилення i без
Роздiл II. Основнi принципи трудового права Украєни
того надзвичайно важкого податкового пресу. Це призводить до розширення кiлькостi знедолених за рахунок самих платникiв податкiв. Знижууться життувий рiвень бiльшостi населення Украєни, особливо людей, якi перейшли на пенсiю, яка у для них основним засобом iснування.
Тож з новою силою постау питання про забезпечення вiдповiдних матерiальних гарантiй громадянам, якi внаслiдок рiзних причин втратили можливiсть заробляти власною працею кошти для свого iснування.
Проблему реформування правовоє бази соцiального захисту населення можна вирiшити шляхом накопичення страхових внескiв, вiд розмiру яких повинен залежати розмiр матерiального забезпечення на надання соцiальних послуг населенню з державного та мiсцевого бюджетiв для громадян, якi з об'уктивних причин не спромоглися нагромадити належну пенсiю на Старiсть. Подiбнi системи досить успiшно застосовуються в краєнах Заходу.
у^,, - , ш- ..- iЙИ>'"1'.1'
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
РОЗДiЛ III
ДЖЕРЕЛА ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЄНИ
 1. Поняття джерел трудового права Украєни, єх класифiкацiя
Суспiльнi вiдносини, що виникають при використаннi працi, потребують правового регулювання, яке здiйснюуться прийняттям вiдповiдних юридичних норм, що знаходять вираз у формi державних актiв органiв законодавчоє влади, актiв вищих органiв державного управлiння, уповноважених видавати такi акти в межах єх компетенцiє, актiв управлiння конкретних пiдприумств, установ, органiзацiй за погодженням з трудовими колективами або єх представницькими органами, актiв застосування чинного законодавства.
Конкретнi форми виразу права залежать вiд ступеня важливостi суспiльних вiдносин, що ними регулюються, галузевоє незалежностi, компетенцiє органу, що здiйснюу правотворчiсть. Це можуть бути закони, укази, постанови, iнструкцiє, накази, iншi нормативно-правовi акти (такi, як положення, наприклад, про премiювання), правила (такi, як правила внутрiшнього трудового розпорядку) тощо.
Термiн <джерело права> мау двояке значення. По-перше, це тi матерiальнi умови, що iснують у суспiльствi за наявних матерiальних i виробничих вiдносин. По-друге, це тi конкретнi форми виразу правових приписiв, що виходять вiд органiв державноє влади, якi видають нормативнi акти в межах своує компетенцiє, на пiдставi i на виконання чинного законодавства, за допомогою яких тому чи iншому правилу поведiнки надауться
обов'язкова сила.
Право - це дiалектична сукупнiсть суб'уктивних прав i об'уктивних правил поведiнки людини в суспiльствi, якi iсторично склались i визначенi соцiальними та матерiальними умовами життя суспiльства. Тому допустиме розумiння права як у широкому, так i у вузькому сенсi. Законодавство ж становить собою сукупнiсть обов'язкових правил поведiнки, що санкцiонуються i забезпечуються державою або встановленими нею суб'уктами нормотворчостi i одержують зовнiшнiй вираз у формально-визначеному видi. Як i право, законодавство подiляуться на вiдповiднi галузi та iнститути.
Трудове право, що регулюу суспiльнi трудовi вiдносини, мау соцiальний характер. Як соцiальне право воно у сукупнiстю
Роздiл Нi. Джерела трудового права Украєни
правил суспiльного захисту людей, що визначауться матерiальними умовами життя даного суспiльства.
З врахуванням сказаного джерела трудового права Украєни можна визначити як спосiб вираження норм права, що приймаються компетентними на те органами держави i призначенi регулювати трудовi вiдносини в процесi застосування працi i суспiльного захисту людей працi.
Державно-правове регулювання трудових вiдносин в Украєнi було розпочато з розвалом Росiйськоє iмперiє. Спочатку це регулювання було пiдкорене завданню створення власного законодавства. Але вже на початку 20-х рокiв, коли загрозу iноземноє iнтервенцiє в Росiє було лiквiдовано, а нацiонально-визвольний рух придушено, правове регулювання в Украєнi було .фактично поставлене в залежнiсть вiд змiсту нормативних актiв вГосiє, хоч формально вони приймались органами державноє (єлади Украєни. Таке становище створилося внаслiдок того, що, i^о-першс, Росiя пiдкорила Украєну шляхом <спiвробiтництва> галузi управлiння народним господарством, транспортом, "*' Щиiiвiв> 8 також в галузi регулювання питань працi, iЩВвЗпечення i продовольства. По всiй Украєнi гос-iГ Продовольчi загони <московськоє обжорки>, що обурення i навiть збройнi виступи селянського на-МЛення Украєни (батько Махно, отамани Григор'ув, Божко, i Волинець, отаманша Маруся Соколiвська та iн.). Ь>, По-друге, ще в березнi 1919 р. III з'єзд КП(б)У розглянув роект конституцiє Украєнськоє РСР i постановив прийняти за вазок конституцiю Росiйськоє федерацiє iз змiнами i допов-<инями, визначеними мiсцевими умовами. Коли конституцiя 'ОСiЄ стала <зразком> для Украєни, решта законодавчих актiв ВКОЖ приймались пiсля того, як вони видавалися в Росiє, без iєдь-якого вiдхилення в змiстi. В окремих випадках не прово-| ДИЛОСЬ навiть дублювання законодавчих актiв Росiє. Спецiаль-iМКМИ постановами вони поширювались на територiю Украєни. i Прикладом цього може служити постанова Наркомпрацi Росiє | ВiД 4 березня 1921 р. <Про граничнi норми перенесення i пере-| Сування важких речей пiдлiтками>, яка була визнана <обов'яз-| КОВОЮ>, поширена на всi союзнi республiки, а в Украєнi дiу
г й зараз.
i>: Вiковi чаяння украєнського народу про створення своує не-
| валежноє держави з перемогою бiльшовикiв у громадянськiй вiйнi
60
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
були розвiянi. Формально, ще не будучи об'уднаною з Росiую, Украєна також розпочала вiдновлення народного господарства. Заводи, фабрики, земля стали власнiстю держави. Навiть проголошена В. Ульяновим (Ленiним) нова економiчна полiтика, яка пожвавила виробництво i торгiвлю, в питання власностi змiн не внесла.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75