ванна bas
Саме правосуб'уктнiсть становить Яббю визнану державою можливiсть громадянина бути суб'ук-|'11(^М трудового права. Тому правосуб'уктнiсть у лише передумовою до використання права, а не саме його використання. Право ЙВ працю мають всi громадяни, що досягли встановленого вiку. Проте правового статусу працiвника набувають лише тi грома-ьДЯНИ, якi вступають в трудовi вiдносини.
Я*' В основi трудовоє правосуб'уктностi лежить здатнiсть до Працi, що обумовлюуться фiзичними i розумовими здiбностя-'Йй. Кожний громадянин мау право займатись будь-якими видами працi. Але не кожна людина здатна виконувати роботу, в ЯКiЙ суспiльство у даний час мау потребу. Для цього необхiднi професiйна пiдготовка, навики виконання певноє роботи, а досить часто навiть досвiд. Повинна бути фактична здатнiсть ДО систематичноє, регламентованоє певними правилами працi. Так, здатнiсть виконувати певну роботу може бути обмежена вiком, станом здоров'я, iнодi навiть статтю. Жiнки не можуть залучатися на пiдземнi та iншi роботи, забороненi єм вiдповiдно до обмежень, встановлених законом.
Фактична здатнiсть виконувати певну роботу або займатись певною трудовою дiяльнiстю може обмежуватися судом.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Змiстом правового статусу працiвника у комплекс прав i обов'язкiв, що наданi йому законом або на пiдставi укладеного трудового договору. В загальних рисах цi права i обов'язки закрiпленi в ст. 2 КЗпП. Це, наприклад, право на одержання роботи з оплатою працi не нижче встановленого державою мiнiмального розмiру, право на вибiр професiє, роду занять i роботи. Вiдповiдно до закону працiвники мають також право на вiдпочинок, обмеження робочого дня та робочого тижня, щорiчнi оплачуванi вiдпустки, право на здоровi i безпечнi умови працi, на об'уднання в професiйнi спiлки та на вирiшення колективних трудових спорiв (конфлiктiв) у встановленому законом порядку, на участь в управлiннi пiдприумством, установою, органiзацiую, на матерiальне забезпечення в порядку соцiального страхування в старостi, а також у разi хвороби, повноє або частковоє втрати працездатностi, на матерiальну допомогу в разi безробiття, на право звернення до суду для вирiшення трудових спорiв незалежно вiд характеру виконуваноє роботи або займаноє посади.
Держава забезпечуу рiвнiсть трудових прав усiх громадян незалежно вiд єх походження, соцiального i майнового стану, расовоє та нацiональноє приналежностi, статi, мови, полiтичних поглядiв, релiгiйних переконань, роду i характеру занять, мiсця проживання та iнших обставин.
Обов'язком працiвника визнаються сумлiнна праця, додержання трудовоє дисциплiни, дбайливе ставлення до майна власника пiдприумства, установи, органiзацiє.
Бiльш детально конкретизацiя прав i обов'язкiв працiвника дауться в Типових правилах внутрiшнього трудового розпорядку, якi, в свою чергу, знаходять вiдображення i подальшу розробку в галузевих i правилах внутрiшнього трудового розпорядку конкретного пiдприумства, установи чи органiзацiє.
Типовими правилами внутрiшнього трудового розпорядку до основних обов'язкiв працiвникiв вiднесено: працювати чесно i сумлiнно; додержуватись дисциплiни працi - основи порядку на виробництвi, тобто своучасно приходити на роботу, дотримуватись встановленоє тривалостi робочого часу, використовувати весь робочий час для продуктивноє працi, своучасно i точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу тощо; пiдвищувати продуктивнiсть працi, своучасно i ретельно виконувати роботи за нарядами та завдання-
Роздiл IV. Суб'укти трудового права Украєни
ми, норми виробiтку i нормованi виробничi завдання, добиватися перевиконання цих норм; додержуватись технологiчноє дисциплiни, не допускати браку в роботi та полiпшувати якiсть продукцiє; повнiстю додержуватись вимог з охорони працi, технiки безпеки, виробничоє санiтарiє, гiгiуни працi та протипожежноє охорони, що передбаченi вiдповiдними правилами та iнструкцiями, користуватися виданим спецодягом, спецвзуттям i запобiжними пристроями; утримувати в порядку та чистотi своу робоче мiсце, а також дотримуватись чистоти в цеху i на територiє пiдприумства, передавати працiвнику, який змiнюу, СВОт робоче мiсце, обладнання i пристроє у справному станi;
берегти i змiцнювати власнiсть, ефективно використовувати ма-станки, iнструменти, дбайливо ставитися до матерiалiв, поводитись пристойно, додержуватись правил рватися вiд дiй, шо створюють перешкоди у виконаннi, єх трудових обов'язкiв; вжи-^(МУкемиЯ причин та умов, що пере-|> НОрмаяьне виконання роботи (про-ВЖЛИВОСтi усунути цi причини своєми i про них до вiдома власника або упов-ИИМ органу; систематично пiдвищувати виробничу "iЙиiфiкацiю.
i ^,'- Коло обов'язкiв, що виконуу кожний працiвник за своую .фiецiальнiстю, квалiфiкацiую або посадою, визначауться тариф-i -НО-iiвалiфiкацiйними довiдниками робiт i професiй робiтникiв, Ийлiфiкацiйними довiдниками службовцiв, а також технiчни-i.уПравилами, посадовими iнструкцiями i положеннями, що iясерджуються у встановленому порядку. ^Трудовим договором або контрактом може передбачатися ^"Подальша конкретизацiя трудових прав i обов'язкiв працiвника З урахуванням його трудових функцiй, службового стану, повноважень, наданих працiвнику власником або уповноваженим Лим органом.
к Передбаченi нормативними актами та угодами права i обов'язки працiвникiв встановлюють межi можливоє та необхiдноє єх поведiнки. Тому при визначеннi поняття трудового договору ст. 21 КЗпП законодавче передбачау обов'язок працiвника ви-. конувати обумовлену з власником або уповноваженим ним органом роботу з пiдляганням внутрiшньому трудовому розпорядку.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
102
Разом з тим чинне законодавство про працю встановлюу гарантiє здiйснення працюючими своєх прав. Цi гарантiє проявляються в створеннi органiв по забезпеченню зайнятостi населення, встановлення квоти на роботу громадян у працездатному вiцi, якi потребують соцiального захисту i нездатнi на рiвних конкурувати на ринку працi. Норми про квоту у обов'язковими для власника або уповноваженого ним органу, який повинен видiлити визначену кiлькiсть робочих мiсць для цих громадян i заповнити цi мiсця за направленням органiв по працевлаштуванню.
Забороняуться необгрунтована вiдмова в прийняттi на роботу. В певних випадках, передбачених частиною 2 ст. 232 КЗпП, встановлена можливiсть оспорення безпосередньо в судовому порядку вiдмови в прийняттi на роботу. Переведення працiвникiв на iншу постiйну роботу можливе лише за єх згодою. Звiльнення з роботи з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу обмежууться пiдставами, вичерпний перелiк яких визначауться законом. При цьому таке звiльнення попередньо повинно бути погоджене з профспiлковим органом, уповноваженим на представництво iнтересiв трудового колективу.
Важливим чинником, що визначау змiст трудового статусу працiвникiв, у вiдповiдальнiсть за виконання трудових обов'язкiв. Якщо суб'уктивнi права вiдображають засади соцiальноє свободи, то юридичнi обов'язки i вiдповiдальнiсть вiдображають соцiальнi вимоги до працiвникiв з боку держави. В даному разi вiдповiдальнiсть слiд розумiти не тiльки як можливiсть застосування до працiвника засобiв стягнення, а як морально-правову категорiю, що покликана забезпечити виконання працiвниками своєх трудових обов'язкiв, здiйснення своєх трудових прав вiдповiдно з Єх соцiальним призначенням. Це свiдчить про високий ступiнь єх вiдповiдальностi.
Громадяниновi, який досяг встановленого законом вiку, належить право вiльно i рiвноправно вступати в трудовi вiдносини. Нiхто не може примусити його iншим чином укладати трудовий договiр. Нiхто також не може силою утримати працiвника на роботi, коли вiн цього не бажау.
Тому, щоб громадянин став суб'уктом трудових вiдносин, необхiдно погодження волi власника засобiв виробництва або уповноваженого ним органу, з одного боку, i працiвника - з другого. Працiвник повинен виявити бажання взяти на себе
Роздiл IV. Суб'укти трудового права Украєни
103
права, обов'язок i вiдповiдальнiсть за виконання певноє роботи, а у власника або уповноваженого ним органу повинна бути потреба у виконаннi цiує роботи i можливiсть сплачувати працiвнику винагороду за роботу, що виконуватиметься.
Для виконання конкретноє роботи, що визначауться сторонами, працiвник повинен мати належний стан здоров'я. Закон не встановлюу межi непрацездатностi працiвника. Маючи певнi вади здоров'я, наприклад слабкий слух, зiр, нездатнiсть вiдрiзняти кольори тощо, працiвник стау нездатним виконувати певнi роботи. Але це не виключау його здатностi до працi взагалi. т велика кiлькiсть робiт, де суворi вимоги щодо зору, слуху не ставляться. Тому до виконання таких робiт громадянин може Приступати i виконувати єх досить успiшно. Наявнiсть необхiд-i стану здоров'я визначауться висновком медичного освiд-як або уповноважений ним орган зобов'язаний за проведення попереднього (при прий-ЛКЧНИХ (протягом трудовоє дiяльностi) iiИИКiВ, зайнятих на важких роботах, єрi небезпечними умовами працi, а та-ПОТреба у професiйному доборi, наприк-(ИХ З рухом транспорту, а також щорiчного обов'яз-
iГО медичного огляду осiб вiком до 21 року. Цi медичнi ОГЛЯДИ проводяться з метою визначення придатностi працiвникiв до роботи, що єм доручауться, i запобiгання професiйних захворювань.
Працiвники пiдприумств харчовоє промисловостi, громадського харчування i торгiвлi, водопровiдних споруд, лiкувально-Профiлактичних i дитячих закладiв, а також деяких iнших пiдприумств проходять зазначенi медичнi огляди з метою охорони здоров'я населення. Перелiк професiй, працiвники яких пiддягають медичному оглядовi, термiн i порядок його проведення встановлюються Мiнiстерством охорони здоров'я Украєни за погодженням з Державним комiтетом Украєни по нагляду за охороною працi.
Для успiшного виконання певноє роботи працiвник повинен мати професiйну пiдготовку i трудовий досвiд. Професiйна пiдготовка набувауться шляхом проходження певного курсу навчання у навчальному закладi або на робочому мiсцi. Така пiдготовка буде успiшною, якщо правильно обрана професiя, саме така, яка вiдповiдау iндивiдуальнiй характеристицi людини: стану єє здоров'я, рiвню i якостi й знань, загальнiй i спецi-
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
альнiй здатностi (<можу>) iнтересам i нахилам, планам i намаганням (<хочу>). Цi якостi повинна виявити у громадянина професiйна орiунтацiя, основи якоє закладаються в сiм'є i загальноосвiтнiй школi.
Професiйна орiунтацiя - комплексна проблема, яка мау соцiальний, економiчний, психологiчний, медико-фiзiологiчний i педагогiчний аспекти. Вона повинна сприяти морально-психологiчнiй пiдготовцi учнiв до працi, розширяти єх професiйну обiзнанiсть, виховувати iнтерес до суспiльне значущих професiй, озброювати учнiв методам самостiйного пiзнання рiзних професiй.
Саме тому Законом Украєни <Про освiту> в редакцiє вiд 23 березня 1996 р. перед школою поставленi завдання забезпечити всебiчний розвиток дитини як особистостi, єє нахилiв, здiбностей, талантiв, професiйне самовизначення, формування загальнолюдськоє моралi, засвоуння визначеного суспiльними, нацiонально-культурними потребами обсягу знань про природу, людину i суспiльство.
Трудовий досвiд визначауться потребами конкретного трудового процесу, його умовами, ступенем складностi робiт або трудових завдань. Працiвник може мати тривалий трудовий стаж, досвiд роботи за певною спецiальнiстю, що свiдчить про його професiйну пiдготовку. Але вiн може не мати досвiду для виконання саме тiує роботи, що необхiдна власнику або уповноваженому ним органу. Тому при прийняттi на роботу може встановлюватись перевiрка професiйноє вiдповiдностi працiвника для виконання певноє трудовоє функцiє.
Право займатися трудовою дiяльнiстю вiдповiдно до Закону Украєни вiд 4 лютого 1994 р. <Про правовий статус iноземцiв> мають також iноземцi. Обсяг єх прав залежить вiд того, чи проживають вони в Украєнi постiйно, чи iммiгрували в Украєну для працевлаштування.
iноземцi, якi постiйно проживають в Украєнi, мають право працювати на пiдприумствах, в установах i органiзацiях або займатися iншою трудовою дiяльнiстю нарiвнi з громадянами Украєни, мають рiвнi з ними права i обов'язки.
iноземцi, якi iммiгрували в Украєну для працевлаштування на визначений термiн, можуть займатися трудовою дiяльнiстю вiдповiдно до одержаного дозволу на працевлаштування. Такий дозвiл оформляуться за умови, коли в краєнi чи певному регiонi вiдсутнi працiвники, спроможнi виконувати цей вид
Роздiл IV. Суб'укти трудового права Украєни
роботи, або у достатну обгрунтування доцiльностi використання працi iноземних фахiвцiв. Дозвiл на працевлаштування видауться Державним центром зайнятостi Мiнiстерства працi та' соцiальноє полiтики Украєни.
iноземцi не можуть призначатися на окремi посади або займатися певною трудовою дiяльнiстю, якщо вiдповiдно до законодавства Украєни призначення на цю посаду або зайняття такою дiяльнiстю пов'язане з належнiстю до громадянства Украєни.
3. Власник або уповноважений ним орган як суб'укт трудового права Украєни
ТОГО щоб iромадянин Украєни став працiвником, вiн иТрудовi вiдносини з власником засобiв ви-УйМИтими ним пiдприумствами. Саме ^ВРКiМi незалежно вiд того, чи буде це ИфiКйДська органiзацiя, громадянин чи Кiiфмо на свiй розсуд володiти, користува-ися своєм майном. Використання його ви-[ ДiЯЛЬНОСТi може здiйснюватись iз застосуванням працi i за умови, що єм будуть забезпеченi соцiальнi та еко-Лрмiчнi гарантiє, встановленi в законi.
[, ,.3 розвитком кооперацiє працi, значноє кiлькостi працюючих на пiдприумствi виникла функцiя управлiння виробництвом, яка поступово видiлилася у самостiйний вид трудовоє дiяль-г .уостi. Управлiння виробництвом здiйснюу власник безпосеред-г'р^п сам або за допомогою уповноваженого ним на управлiння "Органу - одноособового чи колегiального. Це в першу чергу стосууться держави, яка безпосередньо не може використовувати свою власнiсть, знаряддя та засоби виробництва. Держава розподiляу майно мiж своєми органами, якi для виробничоє дiяльностi у встановленому порядку можуть створювати пiдприумства, установи, органiзацiє, що набувають статусу юридичноє особи.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75
Я*' В основi трудовоє правосуб'уктностi лежить здатнiсть до Працi, що обумовлюуться фiзичними i розумовими здiбностя-'Йй. Кожний громадянин мау право займатись будь-якими видами працi. Але не кожна людина здатна виконувати роботу, в ЯКiЙ суспiльство у даний час мау потребу. Для цього необхiднi професiйна пiдготовка, навики виконання певноє роботи, а досить часто навiть досвiд. Повинна бути фактична здатнiсть ДО систематичноє, регламентованоє певними правилами працi. Так, здатнiсть виконувати певну роботу може бути обмежена вiком, станом здоров'я, iнодi навiть статтю. Жiнки не можуть залучатися на пiдземнi та iншi роботи, забороненi єм вiдповiдно до обмежень, встановлених законом.
Фактична здатнiсть виконувати певну роботу або займатись певною трудовою дiяльнiстю може обмежуватися судом.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Змiстом правового статусу працiвника у комплекс прав i обов'язкiв, що наданi йому законом або на пiдставi укладеного трудового договору. В загальних рисах цi права i обов'язки закрiпленi в ст. 2 КЗпП. Це, наприклад, право на одержання роботи з оплатою працi не нижче встановленого державою мiнiмального розмiру, право на вибiр професiє, роду занять i роботи. Вiдповiдно до закону працiвники мають також право на вiдпочинок, обмеження робочого дня та робочого тижня, щорiчнi оплачуванi вiдпустки, право на здоровi i безпечнi умови працi, на об'уднання в професiйнi спiлки та на вирiшення колективних трудових спорiв (конфлiктiв) у встановленому законом порядку, на участь в управлiннi пiдприумством, установою, органiзацiую, на матерiальне забезпечення в порядку соцiального страхування в старостi, а також у разi хвороби, повноє або частковоє втрати працездатностi, на матерiальну допомогу в разi безробiття, на право звернення до суду для вирiшення трудових спорiв незалежно вiд характеру виконуваноє роботи або займаноє посади.
Держава забезпечуу рiвнiсть трудових прав усiх громадян незалежно вiд єх походження, соцiального i майнового стану, расовоє та нацiональноє приналежностi, статi, мови, полiтичних поглядiв, релiгiйних переконань, роду i характеру занять, мiсця проживання та iнших обставин.
Обов'язком працiвника визнаються сумлiнна праця, додержання трудовоє дисциплiни, дбайливе ставлення до майна власника пiдприумства, установи, органiзацiє.
Бiльш детально конкретизацiя прав i обов'язкiв працiвника дауться в Типових правилах внутрiшнього трудового розпорядку, якi, в свою чергу, знаходять вiдображення i подальшу розробку в галузевих i правилах внутрiшнього трудового розпорядку конкретного пiдприумства, установи чи органiзацiє.
Типовими правилами внутрiшнього трудового розпорядку до основних обов'язкiв працiвникiв вiднесено: працювати чесно i сумлiнно; додержуватись дисциплiни працi - основи порядку на виробництвi, тобто своучасно приходити на роботу, дотримуватись встановленоє тривалостi робочого часу, використовувати весь робочий час для продуктивноє працi, своучасно i точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу тощо; пiдвищувати продуктивнiсть працi, своучасно i ретельно виконувати роботи за нарядами та завдання-
Роздiл IV. Суб'укти трудового права Украєни
ми, норми виробiтку i нормованi виробничi завдання, добиватися перевиконання цих норм; додержуватись технологiчноє дисциплiни, не допускати браку в роботi та полiпшувати якiсть продукцiє; повнiстю додержуватись вимог з охорони працi, технiки безпеки, виробничоє санiтарiє, гiгiуни працi та протипожежноє охорони, що передбаченi вiдповiдними правилами та iнструкцiями, користуватися виданим спецодягом, спецвзуттям i запобiжними пристроями; утримувати в порядку та чистотi своу робоче мiсце, а також дотримуватись чистоти в цеху i на територiє пiдприумства, передавати працiвнику, який змiнюу, СВОт робоче мiсце, обладнання i пристроє у справному станi;
берегти i змiцнювати власнiсть, ефективно використовувати ма-станки, iнструменти, дбайливо ставитися до матерiалiв, поводитись пристойно, додержуватись правил рватися вiд дiй, шо створюють перешкоди у виконаннi, єх трудових обов'язкiв; вжи-^(МУкемиЯ причин та умов, що пере-|> НОрмаяьне виконання роботи (про-ВЖЛИВОСтi усунути цi причини своєми i про них до вiдома власника або упов-ИИМ органу; систематично пiдвищувати виробничу "iЙиiфiкацiю.
i ^,'- Коло обов'язкiв, що виконуу кожний працiвник за своую .фiецiальнiстю, квалiфiкацiую або посадою, визначауться тариф-i -НО-iiвалiфiкацiйними довiдниками робiт i професiй робiтникiв, Ийлiфiкацiйними довiдниками службовцiв, а також технiчни-i.уПравилами, посадовими iнструкцiями i положеннями, що iясерджуються у встановленому порядку. ^Трудовим договором або контрактом може передбачатися ^"Подальша конкретизацiя трудових прав i обов'язкiв працiвника З урахуванням його трудових функцiй, службового стану, повноважень, наданих працiвнику власником або уповноваженим Лим органом.
к Передбаченi нормативними актами та угодами права i обов'язки працiвникiв встановлюють межi можливоє та необхiдноє єх поведiнки. Тому при визначеннi поняття трудового договору ст. 21 КЗпП законодавче передбачау обов'язок працiвника ви-. конувати обумовлену з власником або уповноваженим ним органом роботу з пiдляганням внутрiшньому трудовому розпорядку.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
102
Разом з тим чинне законодавство про працю встановлюу гарантiє здiйснення працюючими своєх прав. Цi гарантiє проявляються в створеннi органiв по забезпеченню зайнятостi населення, встановлення квоти на роботу громадян у працездатному вiцi, якi потребують соцiального захисту i нездатнi на рiвних конкурувати на ринку працi. Норми про квоту у обов'язковими для власника або уповноваженого ним органу, який повинен видiлити визначену кiлькiсть робочих мiсць для цих громадян i заповнити цi мiсця за направленням органiв по працевлаштуванню.
Забороняуться необгрунтована вiдмова в прийняттi на роботу. В певних випадках, передбачених частиною 2 ст. 232 КЗпП, встановлена можливiсть оспорення безпосередньо в судовому порядку вiдмови в прийняттi на роботу. Переведення працiвникiв на iншу постiйну роботу можливе лише за єх згодою. Звiльнення з роботи з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу обмежууться пiдставами, вичерпний перелiк яких визначауться законом. При цьому таке звiльнення попередньо повинно бути погоджене з профспiлковим органом, уповноваженим на представництво iнтересiв трудового колективу.
Важливим чинником, що визначау змiст трудового статусу працiвникiв, у вiдповiдальнiсть за виконання трудових обов'язкiв. Якщо суб'уктивнi права вiдображають засади соцiальноє свободи, то юридичнi обов'язки i вiдповiдальнiсть вiдображають соцiальнi вимоги до працiвникiв з боку держави. В даному разi вiдповiдальнiсть слiд розумiти не тiльки як можливiсть застосування до працiвника засобiв стягнення, а як морально-правову категорiю, що покликана забезпечити виконання працiвниками своєх трудових обов'язкiв, здiйснення своєх трудових прав вiдповiдно з Єх соцiальним призначенням. Це свiдчить про високий ступiнь єх вiдповiдальностi.
Громадяниновi, який досяг встановленого законом вiку, належить право вiльно i рiвноправно вступати в трудовi вiдносини. Нiхто не може примусити його iншим чином укладати трудовий договiр. Нiхто також не може силою утримати працiвника на роботi, коли вiн цього не бажау.
Тому, щоб громадянин став суб'уктом трудових вiдносин, необхiдно погодження волi власника засобiв виробництва або уповноваженого ним органу, з одного боку, i працiвника - з другого. Працiвник повинен виявити бажання взяти на себе
Роздiл IV. Суб'укти трудового права Украєни
103
права, обов'язок i вiдповiдальнiсть за виконання певноє роботи, а у власника або уповноваженого ним органу повинна бути потреба у виконаннi цiує роботи i можливiсть сплачувати працiвнику винагороду за роботу, що виконуватиметься.
Для виконання конкретноє роботи, що визначауться сторонами, працiвник повинен мати належний стан здоров'я. Закон не встановлюу межi непрацездатностi працiвника. Маючи певнi вади здоров'я, наприклад слабкий слух, зiр, нездатнiсть вiдрiзняти кольори тощо, працiвник стау нездатним виконувати певнi роботи. Але це не виключау його здатностi до працi взагалi. т велика кiлькiсть робiт, де суворi вимоги щодо зору, слуху не ставляться. Тому до виконання таких робiт громадянин може Приступати i виконувати єх досить успiшно. Наявнiсть необхiд-i стану здоров'я визначауться висновком медичного освiд-як або уповноважений ним орган зобов'язаний за проведення попереднього (при прий-ЛКЧНИХ (протягом трудовоє дiяльностi) iiИИКiВ, зайнятих на важких роботах, єрi небезпечними умовами працi, а та-ПОТреба у професiйному доборi, наприк-(ИХ З рухом транспорту, а також щорiчного обов'яз-
iГО медичного огляду осiб вiком до 21 року. Цi медичнi ОГЛЯДИ проводяться з метою визначення придатностi працiвникiв до роботи, що єм доручауться, i запобiгання професiйних захворювань.
Працiвники пiдприумств харчовоє промисловостi, громадського харчування i торгiвлi, водопровiдних споруд, лiкувально-Профiлактичних i дитячих закладiв, а також деяких iнших пiдприумств проходять зазначенi медичнi огляди з метою охорони здоров'я населення. Перелiк професiй, працiвники яких пiддягають медичному оглядовi, термiн i порядок його проведення встановлюються Мiнiстерством охорони здоров'я Украєни за погодженням з Державним комiтетом Украєни по нагляду за охороною працi.
Для успiшного виконання певноє роботи працiвник повинен мати професiйну пiдготовку i трудовий досвiд. Професiйна пiдготовка набувауться шляхом проходження певного курсу навчання у навчальному закладi або на робочому мiсцi. Така пiдготовка буде успiшною, якщо правильно обрана професiя, саме така, яка вiдповiдау iндивiдуальнiй характеристицi людини: стану єє здоров'я, рiвню i якостi й знань, загальнiй i спецi-
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
альнiй здатностi (<можу>) iнтересам i нахилам, планам i намаганням (<хочу>). Цi якостi повинна виявити у громадянина професiйна орiунтацiя, основи якоє закладаються в сiм'є i загальноосвiтнiй школi.
Професiйна орiунтацiя - комплексна проблема, яка мау соцiальний, економiчний, психологiчний, медико-фiзiологiчний i педагогiчний аспекти. Вона повинна сприяти морально-психологiчнiй пiдготовцi учнiв до працi, розширяти єх професiйну обiзнанiсть, виховувати iнтерес до суспiльне значущих професiй, озброювати учнiв методам самостiйного пiзнання рiзних професiй.
Саме тому Законом Украєни <Про освiту> в редакцiє вiд 23 березня 1996 р. перед школою поставленi завдання забезпечити всебiчний розвиток дитини як особистостi, єє нахилiв, здiбностей, талантiв, професiйне самовизначення, формування загальнолюдськоє моралi, засвоуння визначеного суспiльними, нацiонально-культурними потребами обсягу знань про природу, людину i суспiльство.
Трудовий досвiд визначауться потребами конкретного трудового процесу, його умовами, ступенем складностi робiт або трудових завдань. Працiвник може мати тривалий трудовий стаж, досвiд роботи за певною спецiальнiстю, що свiдчить про його професiйну пiдготовку. Але вiн може не мати досвiду для виконання саме тiує роботи, що необхiдна власнику або уповноваженому ним органу. Тому при прийняттi на роботу може встановлюватись перевiрка професiйноє вiдповiдностi працiвника для виконання певноє трудовоє функцiє.
Право займатися трудовою дiяльнiстю вiдповiдно до Закону Украєни вiд 4 лютого 1994 р. <Про правовий статус iноземцiв> мають також iноземцi. Обсяг єх прав залежить вiд того, чи проживають вони в Украєнi постiйно, чи iммiгрували в Украєну для працевлаштування.
iноземцi, якi постiйно проживають в Украєнi, мають право працювати на пiдприумствах, в установах i органiзацiях або займатися iншою трудовою дiяльнiстю нарiвнi з громадянами Украєни, мають рiвнi з ними права i обов'язки.
iноземцi, якi iммiгрували в Украєну для працевлаштування на визначений термiн, можуть займатися трудовою дiяльнiстю вiдповiдно до одержаного дозволу на працевлаштування. Такий дозвiл оформляуться за умови, коли в краєнi чи певному регiонi вiдсутнi працiвники, спроможнi виконувати цей вид
Роздiл IV. Суб'укти трудового права Украєни
роботи, або у достатну обгрунтування доцiльностi використання працi iноземних фахiвцiв. Дозвiл на працевлаштування видауться Державним центром зайнятостi Мiнiстерства працi та' соцiальноє полiтики Украєни.
iноземцi не можуть призначатися на окремi посади або займатися певною трудовою дiяльнiстю, якщо вiдповiдно до законодавства Украєни призначення на цю посаду або зайняття такою дiяльнiстю пов'язане з належнiстю до громадянства Украєни.
3. Власник або уповноважений ним орган як суб'укт трудового права Украєни
ТОГО щоб iромадянин Украєни став працiвником, вiн иТрудовi вiдносини з власником засобiв ви-УйМИтими ним пiдприумствами. Саме ^ВРКiМi незалежно вiд того, чи буде це ИфiКйДська органiзацiя, громадянин чи Кiiфмо на свiй розсуд володiти, користува-ися своєм майном. Використання його ви-[ ДiЯЛЬНОСТi може здiйснюватись iз застосуванням працi i за умови, що єм будуть забезпеченi соцiальнi та еко-Лрмiчнi гарантiє, встановленi в законi.
[, ,.3 розвитком кооперацiє працi, значноє кiлькостi працюючих на пiдприумствi виникла функцiя управлiння виробництвом, яка поступово видiлилася у самостiйний вид трудовоє дiяль-г .уостi. Управлiння виробництвом здiйснюу власник безпосеред-г'р^п сам або за допомогою уповноваженого ним на управлiння "Органу - одноособового чи колегiального. Це в першу чергу стосууться держави, яка безпосередньо не може використовувати свою власнiсть, знаряддя та засоби виробництва. Держава розподiляу майно мiж своєми органами, якi для виробничоє дiяльностi у встановленому порядку можуть створювати пiдприумства, установи, органiзацiє, що набувають статусу юридичноє особи.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75