https://wodolei.ru/catalog/garnitury/s-verhnim-dushem/
Законодавство встановлюу найнижчi, мiнiмальнi гарантiє для найманих працiвникiв на територiє всiує держави.
Колективнi угоди укладаються з тим, щоб допомогти трудовим колективам визначитись при укладеннi колективних договорiв. Вiдповiдно колективний договiр у результатом процесу прийняття рiшень мiж власником або уповноваженим ним органом i представницьким органом трудового колективу. З урахуванням надбання колективних угод колективним договором
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
132
встановлюуться сукупнiсть правил, що визначають умови пращ, досягнутi на переговорах мiж сторонами.
Регульованi колективним договором взаумовiдносини грунтуються на тому, що встановленi законодавчими та iншими нормативними актами положення у мiнiмальними. Стаття 9' КЗпП надау право пiдприумствам, установам, органiзацiям в межах своєх повноважень i за рахунок власних коштiв встановлювати додатковi порiвняно з законодавством трудовi i соцiально-побутовi пiльги для працiвникiв.
Разом з тим колективний договiр не становить удиного способу фiксацiє умов працi. Поряд з колективним iснуу iндивiдуальний трудовий договiр, яким визначаються умови найму. Але щоб цi умови були сприятливими для працiвника, взаумо-обумовленими, а не встановленими односторонну власником, вони мають бути визначенi колективним договором.
2. Загальна характеристика мiжнародних правових норм, що регулюють порядок укладення колективних договорiв
Сприяння колективним переговорам займау важливе мiсце в дiяльностi МОП. В декларацiє про мету i завдання МОП, що прийнята у Фiладельфiє 10 травня 1944 р., визнауться <урочисте зобов'язання Мiжнародноє Органiзацiє Працi сприяти прийняттю краєнами свiту програм, що мають метою (серед iнших) дiйсне визнання права на колективнi переговори>.
Пiсля закiнчення другоє свiтовоє вiйни МОП виступила з багатьма iнiцiативами, цю були спрямованi на розвиток практики колективних переговорiв. На мiжнародних конференцiях, регiональних конференцiях i засiданнях галузевих комiтетiв МОП було прийнято ряд резолюцiй i рiшень. Мiжнародне Бюро Працi опублiкувало декiлька дослiджень з колективних переговорiв, провело численнi наради з цього питання.
Разом з тим МОП прийняла порiвняно невелику кiлькiсть мiжнародних актiв, що безпосередньо вiдносяться до колективних переговорiв. Найбiльш важливими з них у Конвенцiя 1949 р. № 98 про право на органiзацiю i на ведення колективних переговорiв. Конвенцiя 1981 р. № 154 про сприяння колективним переговорам, Рекомендацiя 1951 р. № 91 про колективнi договори, Рекомендацiя 1952 р. № 94 про консультацiє та спiвробiтництво мiж пiдприумцями i трудящими на рiвнi пiдприумства, Рекомендацiя 1981 р. № 163 про сприяння колективним переговорам.
Роздiл V. Колективний договiр
133
Питання ведення колективних переговорiв зустрiчаються i в iнших нормативних актах МОП, що присвяченi регулюванню iнших питань трудових вiдносин. Так, питання колективних переговорiв зустрiчаються в Конвенцiє 1948 р. № 87 про свободу асоцiацiє i захист права на органiзацiю. Конвенцiє 1971 р. № 135 про представникiв трудящих, Конвенцiє 1978 р. № 150 про регулювання питань працi. Конвенцiє 1978 р. № 151 про захист права на органiзацiю i процедуру визначення умов зайнятостi на державнiй службi, Рекомендацiє 1951 р. № 92 про добровiльне примирення i арбiтраж, Рекомендацiє 1952 р. № 94 про спiвробiтництво на рiвнi пiдприумства. Рекомендацiє 1960 р. № 113 про спiвробiтництво в галузевому i нацiональному масштабi, Рекомендацiє 1967 р. № 129 про зв'язки мiж адмiнiстра-11 трудящими на пiдприумствi, Рекомендацiє 1967 р. № 130 РКОМендацiє 1971 р. № 143 про представши 1978 р. № 158 про регулювання 1978 р. № 159 про трудовi вiдноси-
!^>iГ(,
iп!кiсть актiв МОП з колективних пе-ражае рiзкого кiлькiсного i якiсного зрушен-Цей розвиток знайшов вираз перш за все у числа колективних договорiв i категорiй трудящих, ЯКi охюпяювались цими договорами, в рiзноманiтностi питань, що вирiшувались у цих договорах.
Пiсля закiнчення другоє свiтовоє вiйни в багатьох краєнах були змiцненi органiзацiйнi i процедурнi рамки переговорiв. ДiЯТвердженням цього може бути встановлення в багатьох краєни процедури визнання профспiлок: створення органiв переговорiв на рiзних рiвнях, заборона деяких видiв практики, що перешкоджала ходу переговорiв, та ряд iнших заходiв, метою яких було надання сторонам необхiдноє iнформацiє, яка б дозволяла єм вести переговори з повним знанням сутi питання.
Колективнi переговори з урахуванням єх розвитку протягом останнього пiвстолiття, вiдiграють ключову роль в правовому стулюваннi працi. Вони виконують важливу нормативну функцiю, оскiльки разом iз законодавством у основним джерелом положень, якi регулюють питання заробiтноє плати, умов працi та трудових вiдносин. Разом з тим, хоча завдяки колективним переговорам й стало можливим урегулювання ряду розбiжностей, самi вони неодноразово також призводили до конфлiктiв.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Мiжнародними правовими нормами досить докладно урегульованi питання ведення переговорiв i укладення колективних договорiв. Так, ст. 4 Конвенцiє 1949 р. № 98 передбачено, що <там, де це необхiдно, вживаються заходи, що вiдповiдають умовам краєни, з метою заохочення i сприяння повному розвитку переговорiв на добровiльних засадах мiж пiдприумцями або органiзацiями пiдприумцiв, з одного боку, i органiзацiями трудящих, з другого боку, з метою регулювання умов працi шляхом укладення колективних договорiв>.
Рекомендацiую 1951 р. № 91 колективним договором визнауться <будь-яка письмова угода щодо умов працi та найму, що укладауться, з одного боку, мiж пiдприумцем, групою пiдприумцiв або однiую чи декiлькома органiзацiями пiдприумцiв i, з другого боку, однiую чи декiлькома представницькими органiзацiями трудящих або, в разi вiдсутностi таких органiзацiй, представниками самих трудящих, якi належним чином обранi i уповноваженi вiдповiдно до законодавства краєни>.
Рекомендацiя далi вказуу на обставини, що випливають з колективних договорiв, умови поширення єх дiє не тiльки на тих, хто пiдписав єх, i на необхiднiсть вiдповiдноє процедури колективного договору. Умови трудових договорiв, якi проти-рiчать колективному договору, повиннi вважатись недiйсними i автоматично замiнятись вiдповiдними положеннями колективного договору.
В 60-тi роки було прийнято ряд актiв, що вiдносились до певних аспектiв трудових вiдносин, якi могли впливати на колективнi переговори. Серед них - Рекомендацiя 1960 р. № 113 про спiвробiтництво в галузевому i нацiональному масштабi, в 2 якоє зазначалось, що <консультацiє i спiвробiтництво не повиннi порушувати нi свободи об'уднання, нi права органiзацiй пiдприумцiв i трудящих, у тому числi єх права на колективнi переговори>; Рекомендацiя 1967 р. № 129 про зв'язки на пiдприумствi, в п. З 15 якоє вмiщено положення, що надана адмiнiстрацiую iнформацiя, <коли йдеться про питання, що у предметом переговорiв мiж пiдприумцем i трудящими або єх представниками на пiдприумствi або предметом колективного договору...>, повинна ясно вказувати на це; Рекомендацiя 1967 р. № 130 про розгляд скарг, де в 5 вказууться: <В тих випадках, коли процедура розгляду скарг встановлюуться колективним
Роздiл V. Колективний договiр
договором, учасникiв такого договору необхiдно заохочувати до включення в нього положення про те, що протягом дiє даного договору вони сприятимуть врегулюванню скарг у рамках передбаченоє процедури i намагатимуться утримуватися вiд усяких дiй, якi здатнi утруднити ефективне застосування передбаченоє процедури>.
Пряме вiдношення до сприяння веденню колективних переговорiв мау Рекомендацiя 1978 р. № 158 про регулювання питань працi, в п. 2 5 якоє вказано, що компетентнi органи, якi займаються регулюванням питань працi, повиннi <надавати послуги органiзацiям пiдприумцiв i трудящих... з метою сприяння регулюванню умов зайнятостi шляхом колективних переговорiв>. Цi компетентнi органи <повиннi брати участь у визначеннi i застосуваннi таких заходiв, якi можуть бути потрiбни-iПСЧбННЯ вiльного здiйснення пiдприумствами i Н* Об'уднання> ( 7); <повиннi бути наявни-iВМанкя питань працi, спрямованi на ство-ii Трудових вiдносин, якi сприяють поступо-умов Працi та трудового життя i в яких виз-i на органiзацiю i ведення колективних переговорiв> 8); компетентнi органи повиннi <сприяти в полiпшеннi' трудових вiдносин шляхом створення або змiцнення консультативних служб для пiдприумств, органiзацiй пiдприумств i органiзацiй трудящих, якi звертаються за такими послугами> (п. 2 8), вони повиннi також сприяти повному розвитку i використанню механiзму добровiльних переговорiв ( 9). Вiдповiдно до 10 цього акта органи по регулюванню питань працi повиннi <надавати за погодженням iз зацiкавленими органiзацiями пiдприумцiв i трудящих примирчi та посередницькi послуги, що вiдповiдають нацiональним умовам>.
Нарештi, на 67-й сесiє МОП в червнi 1981 р. були прийнятi Конвенцiя i Рекомендацiя про сприяння колективним переговорам - результат багаторiчноє роботи МОП в цiй галузi. Як визначено в п. i ст. 1 цiує Конвенцiє, вона поширюуться на всi галузi економiчноє дiяльностi, за винятком державноє служби, збройних сил та полiцiє, вiдносно яких <нацiональне законодавство, правила або практика можуть встановлювати особливi способи застосування> положень Конвенцiє.
Вiдповiдно до ст. 2 Конвенцiє поняття <колективнi переговори> означають будь-якi переговори, що проводяться мiж
136
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
пiдприумцем, групою пiдприумцiв або однiую чи декiлькома органiзацiями пiдприумцiв, з одного боку, i однiую чи декiлькома органiзацiями трудящих, - з другого, з метою визначення умов працi, регулювання вiдносин мiж пiдприумцями i трудящими або єх органiзацiями.
Усi зазначенi акти МОП складають групу норм, що мiстять основнi керiвнi принципи для урядiв i зацiкавлених сторiн щодо профспiлкових прав та iнших аспектiв трудових вiдносин i створюють необхiднi умови для ведення колективних переговорiв. Вони були пiдтриманi низкою резолюцiй, прийнятих МОП, наприклад резолюцiями 1955 та 1958 рр. про трудовi вiдносини, в яких пропонувалось розширити дiяльнiсть з боку МОП в галузi трудових вiдносин i сприяння колективним переговорам, зокрема шляхом збирання i поширення iнформацiє та дiяльностi в галузi пiдготовки як адмiнiстрацiє, так i трудящих; резолюцiями про розвиток нормальних трудових вiдносин, зокрема в краєнах, що розвиваються; про консультацiє мiж органiзацiями пiдприумцiв i трудящих, в якiй Адмiнiстративнiй Радi МОП пропонувалось внести в порядок денний трьохсто-роннiх нарад питання, що вiдносяться до рiзних аспектiв трудових вiдносин, i скликати науковi конференцiє на регiональному рiвнi для пiдприумцiв та трудящих.
Регiональнi конференцiє МОП також свiдчать про значний iнтерес до питань колективних переговорiв.
Колективнi переговори одержали значний розвиток в краєнах Захiдноє твропи. В деяких краєнах практика єх проведення iснуу понад 100 рокiв, а система проведення колективних переговорiв перебувау у станi постiйноє еволюцiє. Виникли новi форми переговорiв, а вiдповiдно i новi договори, наприклад з питань продуктивностi працi у Великобританiє, по контролю за якiстю в Японiє.
iнодi термiном <колективнi переговори> позначають дискусiє мiж пiдприумцями i трудящими, що проводяться з метою вирiшення певних соцiально-економiчних проблем. Такi дискусiє проводяться, наприклад, в економiчнiй i соцiальнiй радi в Нiдерландах, в радах, що розглядають питання оплати працi у Великобританiє, у виробничих комiтетах Францiє тощо. Мета таких переговорiв мау одну спiльну основу: вирiшення економiчних i соцiальних проблем за допомогою дiалогу та компромiсу мiж пiдприумцями i трудящими, а в рядi випадкiв - i урядом.
137
Роздiл V. Колективний договiр
Норми МОП у юридичне обов'язковими лише для тих краєн, якi ратифiкували певну конвенцiю. У той же час слiд визнати, що принципи, проголошенi конвенцiями 1948 р. № 87 <Про свободу асоцiацiє i захист права на органiзацiю> та 1949 р. № 98 <Про право на органiзацiю i на ведення колективних переговорiв> мають досить широкий вплив не тiльки при єх ратифiкацiє, а й через рiшення органiв, якi розв'язують питання додержання норм МОП.
Розробка МОП конвенцiй i рекомендацiй про колективнi переговори мау важливе значення для всiх краєн. У прийнятих МОП правових актах розроблено низку загальних положень з питань колективних переговорiв, таких як: сприяння колективним переговорам; про поширення переговорiв майже на всi узi дiяльностi; про створення i розвиток на добровiльних органiзацiй трудящих; про заборону едення переговорiв; про забезпеченая у переговорах, необхiдною для пе-\\н.
яи вiдображення в законодавствi або : переговорiв багатьох краєн i були вiдпо-чииом конкретизованi в нацiональному законодавствi.
3. Поняття колективного договору
В усiх краєнах колективний договiр традицiйно розглядауться ЯК бажаний засiб фiксацiє заробiтноє плати та iнших умов най-МУ, регулювання вiдносин мiж пiдприумцями i працiвниками. Сiнуякiсть i пристосованiсть колективних договорiв давно пiдтвердженi практикою, бо єх результати вiдповiдають життувим iнтересам соцiальних партнерiв та єх представникiв.
Як вже вiдзначалося, колективнi договори в бiльшостi краєн свiту у переважним засобом регулювання трудових вiдносин. При цьому досить часто колективний договiр залежить вiд полiтики уряду i одержуу законодавче обгрунтування. Успiх колективних договорiв полягау i в тому, що в них закрiплюються поняття, широко вживанi в життi, тому вони стали основним засобом реалiзацiє соцiальноє справедливостi i гуманного ставлення до людини працi.
Фiксуючи нормальнi умови працi, колективний договiр дозволяу трудящим брати участь у прийняттi рiшень. Вiн нiби по-
138
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
слаблюу абсолютну владу власника або уповноваженоє ним особи в питаннях, що ранiше вирiшувались виключно в нормативному порядку.
При удинiй формi власностi на засоби виробництва - державнiй - роль колективного договору в регулюваннi трудових вiдносин була приниженою. Протягом тривалого часу працiвники байдуже ставилися до колективного договору, не вбачаючи в ньому практичноє користi, оскiльки була вiдсутньою можливiсть будь-що змiнити в полiпшеннi умов працi та пiдвищеннi заробiтноє плати.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75
Колективнi угоди укладаються з тим, щоб допомогти трудовим колективам визначитись при укладеннi колективних договорiв. Вiдповiдно колективний договiр у результатом процесу прийняття рiшень мiж власником або уповноваженим ним органом i представницьким органом трудового колективу. З урахуванням надбання колективних угод колективним договором
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
132
встановлюуться сукупнiсть правил, що визначають умови пращ, досягнутi на переговорах мiж сторонами.
Регульованi колективним договором взаумовiдносини грунтуються на тому, що встановленi законодавчими та iншими нормативними актами положення у мiнiмальними. Стаття 9' КЗпП надау право пiдприумствам, установам, органiзацiям в межах своєх повноважень i за рахунок власних коштiв встановлювати додатковi порiвняно з законодавством трудовi i соцiально-побутовi пiльги для працiвникiв.
Разом з тим колективний договiр не становить удиного способу фiксацiє умов працi. Поряд з колективним iснуу iндивiдуальний трудовий договiр, яким визначаються умови найму. Але щоб цi умови були сприятливими для працiвника, взаумо-обумовленими, а не встановленими односторонну власником, вони мають бути визначенi колективним договором.
2. Загальна характеристика мiжнародних правових норм, що регулюють порядок укладення колективних договорiв
Сприяння колективним переговорам займау важливе мiсце в дiяльностi МОП. В декларацiє про мету i завдання МОП, що прийнята у Фiладельфiє 10 травня 1944 р., визнауться <урочисте зобов'язання Мiжнародноє Органiзацiє Працi сприяти прийняттю краєнами свiту програм, що мають метою (серед iнших) дiйсне визнання права на колективнi переговори>.
Пiсля закiнчення другоє свiтовоє вiйни МОП виступила з багатьма iнiцiативами, цю були спрямованi на розвиток практики колективних переговорiв. На мiжнародних конференцiях, регiональних конференцiях i засiданнях галузевих комiтетiв МОП було прийнято ряд резолюцiй i рiшень. Мiжнародне Бюро Працi опублiкувало декiлька дослiджень з колективних переговорiв, провело численнi наради з цього питання.
Разом з тим МОП прийняла порiвняно невелику кiлькiсть мiжнародних актiв, що безпосередньо вiдносяться до колективних переговорiв. Найбiльш важливими з них у Конвенцiя 1949 р. № 98 про право на органiзацiю i на ведення колективних переговорiв. Конвенцiя 1981 р. № 154 про сприяння колективним переговорам, Рекомендацiя 1951 р. № 91 про колективнi договори, Рекомендацiя 1952 р. № 94 про консультацiє та спiвробiтництво мiж пiдприумцями i трудящими на рiвнi пiдприумства, Рекомендацiя 1981 р. № 163 про сприяння колективним переговорам.
Роздiл V. Колективний договiр
133
Питання ведення колективних переговорiв зустрiчаються i в iнших нормативних актах МОП, що присвяченi регулюванню iнших питань трудових вiдносин. Так, питання колективних переговорiв зустрiчаються в Конвенцiє 1948 р. № 87 про свободу асоцiацiє i захист права на органiзацiю. Конвенцiє 1971 р. № 135 про представникiв трудящих, Конвенцiє 1978 р. № 150 про регулювання питань працi. Конвенцiє 1978 р. № 151 про захист права на органiзацiю i процедуру визначення умов зайнятостi на державнiй службi, Рекомендацiє 1951 р. № 92 про добровiльне примирення i арбiтраж, Рекомендацiє 1952 р. № 94 про спiвробiтництво на рiвнi пiдприумства. Рекомендацiє 1960 р. № 113 про спiвробiтництво в галузевому i нацiональному масштабi, Рекомендацiє 1967 р. № 129 про зв'язки мiж адмiнiстра-11 трудящими на пiдприумствi, Рекомендацiє 1967 р. № 130 РКОМендацiє 1971 р. № 143 про представши 1978 р. № 158 про регулювання 1978 р. № 159 про трудовi вiдноси-
!^>iГ(,
iп!кiсть актiв МОП з колективних пе-ражае рiзкого кiлькiсного i якiсного зрушен-Цей розвиток знайшов вираз перш за все у числа колективних договорiв i категорiй трудящих, ЯКi охюпяювались цими договорами, в рiзноманiтностi питань, що вирiшувались у цих договорах.
Пiсля закiнчення другоє свiтовоє вiйни в багатьох краєнах були змiцненi органiзацiйнi i процедурнi рамки переговорiв. ДiЯТвердженням цього може бути встановлення в багатьох краєни процедури визнання профспiлок: створення органiв переговорiв на рiзних рiвнях, заборона деяких видiв практики, що перешкоджала ходу переговорiв, та ряд iнших заходiв, метою яких було надання сторонам необхiдноє iнформацiє, яка б дозволяла єм вести переговори з повним знанням сутi питання.
Колективнi переговори з урахуванням єх розвитку протягом останнього пiвстолiття, вiдiграють ключову роль в правовому стулюваннi працi. Вони виконують важливу нормативну функцiю, оскiльки разом iз законодавством у основним джерелом положень, якi регулюють питання заробiтноє плати, умов працi та трудових вiдносин. Разом з тим, хоча завдяки колективним переговорам й стало можливим урегулювання ряду розбiжностей, самi вони неодноразово також призводили до конфлiктiв.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Мiжнародними правовими нормами досить докладно урегульованi питання ведення переговорiв i укладення колективних договорiв. Так, ст. 4 Конвенцiє 1949 р. № 98 передбачено, що <там, де це необхiдно, вживаються заходи, що вiдповiдають умовам краєни, з метою заохочення i сприяння повному розвитку переговорiв на добровiльних засадах мiж пiдприумцями або органiзацiями пiдприумцiв, з одного боку, i органiзацiями трудящих, з другого боку, з метою регулювання умов працi шляхом укладення колективних договорiв>.
Рекомендацiую 1951 р. № 91 колективним договором визнауться <будь-яка письмова угода щодо умов працi та найму, що укладауться, з одного боку, мiж пiдприумцем, групою пiдприумцiв або однiую чи декiлькома органiзацiями пiдприумцiв i, з другого боку, однiую чи декiлькома представницькими органiзацiями трудящих або, в разi вiдсутностi таких органiзацiй, представниками самих трудящих, якi належним чином обранi i уповноваженi вiдповiдно до законодавства краєни>.
Рекомендацiя далi вказуу на обставини, що випливають з колективних договорiв, умови поширення єх дiє не тiльки на тих, хто пiдписав єх, i на необхiднiсть вiдповiдноє процедури колективного договору. Умови трудових договорiв, якi проти-рiчать колективному договору, повиннi вважатись недiйсними i автоматично замiнятись вiдповiдними положеннями колективного договору.
В 60-тi роки було прийнято ряд актiв, що вiдносились до певних аспектiв трудових вiдносин, якi могли впливати на колективнi переговори. Серед них - Рекомендацiя 1960 р. № 113 про спiвробiтництво в галузевому i нацiональному масштабi, в 2 якоє зазначалось, що <консультацiє i спiвробiтництво не повиннi порушувати нi свободи об'уднання, нi права органiзацiй пiдприумцiв i трудящих, у тому числi єх права на колективнi переговори>; Рекомендацiя 1967 р. № 129 про зв'язки на пiдприумствi, в п. З 15 якоє вмiщено положення, що надана адмiнiстрацiую iнформацiя, <коли йдеться про питання, що у предметом переговорiв мiж пiдприумцем i трудящими або єх представниками на пiдприумствi або предметом колективного договору...>, повинна ясно вказувати на це; Рекомендацiя 1967 р. № 130 про розгляд скарг, де в 5 вказууться: <В тих випадках, коли процедура розгляду скарг встановлюуться колективним
Роздiл V. Колективний договiр
договором, учасникiв такого договору необхiдно заохочувати до включення в нього положення про те, що протягом дiє даного договору вони сприятимуть врегулюванню скарг у рамках передбаченоє процедури i намагатимуться утримуватися вiд усяких дiй, якi здатнi утруднити ефективне застосування передбаченоє процедури>.
Пряме вiдношення до сприяння веденню колективних переговорiв мау Рекомендацiя 1978 р. № 158 про регулювання питань працi, в п. 2 5 якоє вказано, що компетентнi органи, якi займаються регулюванням питань працi, повиннi <надавати послуги органiзацiям пiдприумцiв i трудящих... з метою сприяння регулюванню умов зайнятостi шляхом колективних переговорiв>. Цi компетентнi органи <повиннi брати участь у визначеннi i застосуваннi таких заходiв, якi можуть бути потрiбни-iПСЧбННЯ вiльного здiйснення пiдприумствами i Н* Об'уднання> ( 7); <повиннi бути наявни-iВМанкя питань працi, спрямованi на ство-ii Трудових вiдносин, якi сприяють поступо-умов Працi та трудового життя i в яких виз-i на органiзацiю i ведення колективних переговорiв> 8); компетентнi органи повиннi <сприяти в полiпшеннi' трудових вiдносин шляхом створення або змiцнення консультативних служб для пiдприумств, органiзацiй пiдприумств i органiзацiй трудящих, якi звертаються за такими послугами> (п. 2 8), вони повиннi також сприяти повному розвитку i використанню механiзму добровiльних переговорiв ( 9). Вiдповiдно до 10 цього акта органи по регулюванню питань працi повиннi <надавати за погодженням iз зацiкавленими органiзацiями пiдприумцiв i трудящих примирчi та посередницькi послуги, що вiдповiдають нацiональним умовам>.
Нарештi, на 67-й сесiє МОП в червнi 1981 р. були прийнятi Конвенцiя i Рекомендацiя про сприяння колективним переговорам - результат багаторiчноє роботи МОП в цiй галузi. Як визначено в п. i ст. 1 цiує Конвенцiє, вона поширюуться на всi галузi економiчноє дiяльностi, за винятком державноє служби, збройних сил та полiцiє, вiдносно яких <нацiональне законодавство, правила або практика можуть встановлювати особливi способи застосування> положень Конвенцiє.
Вiдповiдно до ст. 2 Конвенцiє поняття <колективнi переговори> означають будь-якi переговори, що проводяться мiж
136
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
пiдприумцем, групою пiдприумцiв або однiую чи декiлькома органiзацiями пiдприумцiв, з одного боку, i однiую чи декiлькома органiзацiями трудящих, - з другого, з метою визначення умов працi, регулювання вiдносин мiж пiдприумцями i трудящими або єх органiзацiями.
Усi зазначенi акти МОП складають групу норм, що мiстять основнi керiвнi принципи для урядiв i зацiкавлених сторiн щодо профспiлкових прав та iнших аспектiв трудових вiдносин i створюють необхiднi умови для ведення колективних переговорiв. Вони були пiдтриманi низкою резолюцiй, прийнятих МОП, наприклад резолюцiями 1955 та 1958 рр. про трудовi вiдносини, в яких пропонувалось розширити дiяльнiсть з боку МОП в галузi трудових вiдносин i сприяння колективним переговорам, зокрема шляхом збирання i поширення iнформацiє та дiяльностi в галузi пiдготовки як адмiнiстрацiє, так i трудящих; резолюцiями про розвиток нормальних трудових вiдносин, зокрема в краєнах, що розвиваються; про консультацiє мiж органiзацiями пiдприумцiв i трудящих, в якiй Адмiнiстративнiй Радi МОП пропонувалось внести в порядок денний трьохсто-роннiх нарад питання, що вiдносяться до рiзних аспектiв трудових вiдносин, i скликати науковi конференцiє на регiональному рiвнi для пiдприумцiв та трудящих.
Регiональнi конференцiє МОП також свiдчать про значний iнтерес до питань колективних переговорiв.
Колективнi переговори одержали значний розвиток в краєнах Захiдноє твропи. В деяких краєнах практика єх проведення iснуу понад 100 рокiв, а система проведення колективних переговорiв перебувау у станi постiйноє еволюцiє. Виникли новi форми переговорiв, а вiдповiдно i новi договори, наприклад з питань продуктивностi працi у Великобританiє, по контролю за якiстю в Японiє.
iнодi термiном <колективнi переговори> позначають дискусiє мiж пiдприумцями i трудящими, що проводяться з метою вирiшення певних соцiально-економiчних проблем. Такi дискусiє проводяться, наприклад, в економiчнiй i соцiальнiй радi в Нiдерландах, в радах, що розглядають питання оплати працi у Великобританiє, у виробничих комiтетах Францiє тощо. Мета таких переговорiв мау одну спiльну основу: вирiшення економiчних i соцiальних проблем за допомогою дiалогу та компромiсу мiж пiдприумцями i трудящими, а в рядi випадкiв - i урядом.
137
Роздiл V. Колективний договiр
Норми МОП у юридичне обов'язковими лише для тих краєн, якi ратифiкували певну конвенцiю. У той же час слiд визнати, що принципи, проголошенi конвенцiями 1948 р. № 87 <Про свободу асоцiацiє i захист права на органiзацiю> та 1949 р. № 98 <Про право на органiзацiю i на ведення колективних переговорiв> мають досить широкий вплив не тiльки при єх ратифiкацiє, а й через рiшення органiв, якi розв'язують питання додержання норм МОП.
Розробка МОП конвенцiй i рекомендацiй про колективнi переговори мау важливе значення для всiх краєн. У прийнятих МОП правових актах розроблено низку загальних положень з питань колективних переговорiв, таких як: сприяння колективним переговорам; про поширення переговорiв майже на всi узi дiяльностi; про створення i розвиток на добровiльних органiзацiй трудящих; про заборону едення переговорiв; про забезпеченая у переговорах, необхiдною для пе-\\н.
яи вiдображення в законодавствi або : переговорiв багатьох краєн i були вiдпо-чииом конкретизованi в нацiональному законодавствi.
3. Поняття колективного договору
В усiх краєнах колективний договiр традицiйно розглядауться ЯК бажаний засiб фiксацiє заробiтноє плати та iнших умов най-МУ, регулювання вiдносин мiж пiдприумцями i працiвниками. Сiнуякiсть i пристосованiсть колективних договорiв давно пiдтвердженi практикою, бо єх результати вiдповiдають життувим iнтересам соцiальних партнерiв та єх представникiв.
Як вже вiдзначалося, колективнi договори в бiльшостi краєн свiту у переважним засобом регулювання трудових вiдносин. При цьому досить часто колективний договiр залежить вiд полiтики уряду i одержуу законодавче обгрунтування. Успiх колективних договорiв полягау i в тому, що в них закрiплюються поняття, широко вживанi в життi, тому вони стали основним засобом реалiзацiє соцiальноє справедливостi i гуманного ставлення до людини працi.
Фiксуючи нормальнi умови працi, колективний договiр дозволяу трудящим брати участь у прийняттi рiшень. Вiн нiби по-
138
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
слаблюу абсолютну владу власника або уповноваженоє ним особи в питаннях, що ранiше вирiшувались виключно в нормативному порядку.
При удинiй формi власностi на засоби виробництва - державнiй - роль колективного договору в регулюваннi трудових вiдносин була приниженою. Протягом тривалого часу працiвники байдуже ставилися до колективного договору, не вбачаючи в ньому практичноє користi, оскiльки була вiдсутньою можливiсть будь-що змiнити в полiпшеннi умов працi та пiдвищеннi заробiтноє плати.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75