Проблема завжди потребуу розвязку, який тут ускладню-

сться деякими невiдомими, iмплiцитно прихованими вiд субук-
та даними. Єх неусвiдомлення унеможливлюу єє розвязання.
Часом постають економiчнi, соцiальнi, академiчнi й т. п. про-
блеми, розвязання яких залежить вiд обiзнаностi субукта, вiд
його компетенцiє в цих питаннях. i успiх стау доступним у мiру
набуття досвiду, розширення знань за рахунок переведення да-
них з iмплiцитного стану в експлiцитний.

Розвязання особистiсноє проблеми потребуу розширення й
поглиблення рефлексивних знань, якi включають зiставлення
намiрiв до дiє iз самими дiями субукта. Йдеться про те, що
субукт часто не в змозi адекватно усвiдомлювати свою особи-
стiсну проблему, бо перебувау в полонi iлюзiй, породжуваних
викривленнями свiдомостi, що потребуу "захистiв". Це, мабуть,
головна, специфiчна характеристика особистiсноє проблеми,
психологiчна суть якоє або зовсiм не усвiдомлюуться субуктом,
або усвiдомлюуться викривлено, або ж фрагментарне. Тому так
важливо допомогти субуктовi вичленувати власну особистiсну
проблему. Здебiльшого в поле його свiдомостi потрапляють нас-
лiдки єє дiє: вiдчуття напруженостi, тривоги, очiкування невдачi,
пiдвищена агресивнiсть або пасивнiсть, апатiя та iн. Тобто
субукт швидше може усвiдомлювати ситуативнi наслiдки дiє
особистiсних проблем, не розумiючи Єхнiх особистiсних першо-
причин та бiльш уразливих наслiдкiв для всiує його психiчноє
життудiяльностi. Каузальний аспект особистiсноє проблеми по-
вязаний з iсторiую життя й, особливо, з дитинством субукта,
з наявнiстю у людини внутрiшньоє стабiлiзованоє суперечностi,
яка маскууться в психiцi й iнтегрууться через процес субуктив-
ноє iнтеграцiє системою "психологiчних захистiв".

2.5. ПОНЯТТЯ "ПСИХiЧНОГО
ЗАХИСТУ". ЙОГО РiЗНОВИДИ
Й ФУНКЦiЄ

Поняття "психiчного захисту" було введене 3. Фрей-
дом як засiб розвязання конфлiкту мiж свiдомим i несвiдомим.
Основну функцiю "захистiв" 3. Фрейд убачав у зниженнi емо-
цiйноє напруженостi, що провокувалася тривогою за здiйснення
соцiальне значущих цiлей, яким суперечили потяги, що йшли
вiд "iд". Саме таке трактування "психологiчних захистiв" пануу
в психоаналiтичнiй лiтературi. грунтовнi дослiдження цього фе-
номена були проведенi дочкою 3. Фрейда - Анною Фрейд

iншi хоч i вказують на поняття "психiчних
захистiв" як досить вагоме явище для розумiння психiки, проте



спецiально його не дослiджували. Все це зумовило розумiння
"психiчних захистiв" як окремих механiзмiв, шо iснують авто-
номно. Це - рацiоналiзацiя, проекцiя, перенесення, регресiя,
катарсис, iдентифiкацiя, замiщення та iн.

Наш багаторiчний досвiд проведення груповоє психокорек-
цiйноє роботи показав, що "психiчнi захисти" функцiонують у
певнiй цiлiснiй i досить динамiчнiй системi, iндивiдуально не-
повторнiй для кожного субукта. Системнiсть у провiдною ха-
рактеристикою "психiчних захистiв", яка здасться головним,
центральним механiзмом: "в iд слабкостi до сили". Та-
кий пiдхiд до функцiйноє органiзацiє всiує захисноє системи до-
помагау зрозумiти iнтегруюче ядро захистiв у всiх його проявах.
Аналiз одержаного нами емпiричного матерiалу показуу, що
завдання захистiв може трактуватися двояким шляхом: з одного
боку, зберегти незмiнними й задовольнити iн-
фантильнi iнтереси "Я", а з iншого - забезпе-
чити захист "Я" в сучасних умовах житту-
дiяльностi субукта. У звязку з цим ми вбачаумо пiд-
стави видiлити два дуже важливi види захистiв (невiдомi в
психологiчнiй лiтературi): ба з о в i захисти й ситуатив-
нi (периферiйнi) захисти.

Як випливау з вищесказаного, в базових захистах осiдау весь
iнфантильний емоцiйно значущий досвiд субукта, повязаний
iз "людьми дитинства". Цi люди визначаються наявнiстю до них
первинних лiбiдiозних потягiв (або, навпаки, мортидiозних
вiдштовхувань), якi невидиме програмують актуальну поведiн-
ку. Ця система виражауться в певнiй логiцi несвiдомого, яка у
когнiтивною базою "психiчних захистiв". Когнiтивний рiвень
захистiв характеризууться системними якостями, що не усвi-
домлюються субуктом. Вони пiдкоряються удиному механiзмо-
вi: "вiд слабкостi до сили". Поняття психiчноє слабкостi й сили
ми розумiумо в загальноприйнятому Єх трактуваннi у психоло-
гiє, хоч у кожного субукта вони досить iндивiдуалiзованi.

iндивiдуальна неповторнiсть мас вираження в системi "умов-
них цiнностей", в Єх ЄурархiзацiЄ за силою значущостi для субук-
та, оригiнальнiй у кожному конкретному випадку. "Умовнi
цiнностi" лежать ближче до базових захистiв, нiж "захиснi"
засоби, повязанi з ситуацiую. "Умовнi цiнностi" та пери-
ферiйнi захисти здiйснюють функцiє промiжного ланцюга мiж
базовими захистами та обуктивною реальнiстю. Вiдомостi про
умовнi цiнностi та засоби захистiв представленi в монографiє .

Наш багаторiчний досвiд ведення груп АСПН переконуу у
важливостi обуктивування несвiдомого, яка й виражау когнi-
тивну основу базових захистiв. Ця логiка кожного разу iндивi-
дуально неповторна, тому зрозумiло, що класифiкувати
ситуативнi захисти й форми Єх прояву недоцiльно, бо вони у

невичерпними через iндивiдуальну варiативнiсть. Механiзми
захистiв, вiдкритi 3. Фрейдом, можна вiднести до форм прояву
периферiйних захистiв. Що ж до базових захистiв, то вони
взагалi не пiдлягають будь-якiй категоризацiє. Кожний випадок
показуу, що Єм властива неповторнiсть, зумовле-
на логiкою несвiдомого, яка визначау гло-
бальнi захиснi настановлення субукта. Логiка
несвiдомого у дуже чiткою, незмiнною, неповторною й iмпера-
тивною у впливi на поведiнку субукта. Базовi захисти односто-
ронньо здiйснюють бачення ситуацiє "назовнi", залишаючись не-
видимими для свiдомостi. Тому несвiдоме "мудрiше" за свiдоме.

Завдяки цьому логiка несвiдомого зберiгауться недоторка-
ною з боку критики свiдомостi, а ригiднiсть захисних настанов-
лень - нерушимою.

Аналiз емпiричного матерiалу дау пiдстави висловити ще
одне вагоме твердження: логiка несвiдомого удина,
вона у цiлiсною, завершеною, Єй властива по-
слiдовнiсть i чiткiсть i вона виражауться в кожному
поведiнковому актi, хоч i не лежить на його поверхнi. Пiзнання
єє краще проводити на конкретному матерiалi, що розгортауться
в часових параметрах. В одноактнiй поведiнцi свiдоме й несвi-
доме виражаються симультанне. Дискретнiсть у Єх розмежуван-
нi може бути досягнута лише шляхом цiлiсного аналiзу
поведiнкового матерiалу субукта протягом тривалих групових
занять.

2.5.1. ОСОБЛИВОСТi ВИВЧЕННЯ
"ПСИХiЧНИХ ЗАХИСТiВ"

Феномен "психiчних захистiв" став предметом спецiальних дос-
лiджень А. Фрейд. Вона пояснюу обмеженiсть гiпнотичного спо-
собу вивчення несвiдомого, за якого "Я" заважало дослiдниковi,
й тому вiн послаблював його дiувiсть гiпнотичним впливом. "Я"
субукта не брало участi в гiпнотичному процесi. Коли психо-
терапевт уводив у свiдомiсть данi, одержанi шляхом самостiй-
ного вторгнення у "Воно" (несвiдоме), то "Я" починало
"бунтувати" й чинити опiр - вести боротьбу проти навязаного
йому елемента "Воно", й терапевтичний ефект згасав.

Пiдхiд до "Я" як до такого, що може заважати в роботi з
несвiдомим, певною мiрою зберiгауться й при застосуваннi ме-
тоду вiльних асоцiацiй", коли "Я" бiльше не усувауться насиль-
но. Йому "пропонують" не стримуватися вiд потоку плинних
асоцiацiй i не вимагати вiд висловлювань логiчних взаумозвяз-
кiв.

Те, що вимога може бути досягнута лише до певноє межi, й
дау змогу вивчати "психiчнi захисти", бо вони якраз лежать у



площинi опорiв, якi вiдображають складнiсть вiдношень мiж
свiдомим i несвiдомим. Потiк вiльних, асоцiацiй може пору-
шуватися "захисними" механiзмами. Ця ситуацiя, коли
субукт (клiунт, пацiунт) не виконуу основне правило психо-
аналiзу - "говорити все, що приходить у голову", повязана з
обуктуванням "опорiв".

Лiнiя взаумодiє "Я" та "Воно" i у предметом дослiдження
феномена "психiчних захистiв".

А. Фрейд пiдкреслюу, що несвiдоме мау спонтанну тенден-
цiю "досягти поверхнi", тенденцiю "вгору". При аналiзi
захисних операцiй "Я" такоє спiльностi мети. звичайно ж, не-
мау" . З цим положенням важко погодитися, оскiльки емпi-
ричний матерiал груповоє психокорекцiє показуу, що "захисти"
"Я" iнтегруються генеральним "захисним" механiзмом: "вiд
слабкостi до сили.

Психоаналiтичне бачення захистiв перебувало в полонi
окремих, локальних механiзмiв, як от: рацiоналiзацiя, проек-
цiя, вимiшення, катарсис, iдентифiкацiя й т. п. Названi психо-
аналiзом механiзми "захистiв" ми вiдносимо до форм "захистiв".
єхнiй характер вiдображау уднання свiдомого з несвiдомим у
кожного субукта. Наша позицiя в цьому близька до висловленоє
А. Фрейд думки: "Лише тодi, коли спостереження спрямоване
почергово, то на "Воно", то на "Я", iнтерес роздвоуний унаслiдок
охоплення обох сторiн людини, яка перед нами, ми можемо
говорити про психоаналiз". Це висловлювання долау односто-
роннiсть погляду на психоаналiз як методику роботи з несвiдо-
мим. По-перше, ця робота з несвiдомим проводиться в удностi
зi свiдомiстю, по-друге, вона нiколи не виступау самоцiллю й
не передбачау його вiдторгнення, а, навпаки, його наступне
органiчне входження у свiдомiсть.

Практика груповоє психокорекцiє, в основу якоє покладена
цiннiсть свободи поведiнки, не обмежууться ситуацiую "тут i
тепер", а передбачау як результат гармонiзацiю свiдомого й
несвiдомого в поведiнцi субукта. Шлях до цього пролягау через
процес вивчення системних характеристик "психiчних захистiв"
учасникiв АСПН, котрi функцiйно уднають у собi такi Єхнi
рiзновиди, як базовi та "периферiйнi захисти". Цей шлях веде
до збiльшення сили "Я" через опанування логiки власного не-
свiдомого i зняття тим самим суперечностей зi свiдомiстю. Енер-
гiя, що витрачалася на iррацiональнi явища, набувау здатностi
каналiзацiє в продуктивному рацiональному руслi.

Тому методика АСПН виступау водночас у ролi психокорек-
цiйного та дослiдницького методiв. Наукова спроможнiсть зга-
даного методу виявляуться в тому, що вся його внутрiшня
органiзацiя посилюуться орiунтацiую на пiзнання базових
(особистiсних) проявiв "психiчних захистiв". Для цього в групi

АСПН максимально нiвелюуться зовнiшня стимуляцiя
породження ситуативних захистiв. Останну стау
можливим завдяки введенню таких групових принципiв, якi
створюють атмосферу доброзичливостi, щиростi, взаумностi,
психологiчноє безпеки та пiдтримки гiдностi власного "Я" й iн-
шоє людини. За такого структурування груповоє взаумодiє в
процесi АСПН вiдкриваються можливостi для вивчення харак-
теру внутрiшньоє зумовленостi "захисних" дiй. Звичайно, чим
бiльшою мiрою нiвелюються зовнiшнi детермiнанти "захистiв",
тим ширшi можливостi вивчення особливостей Єхньоє внутрiш-
ньоє зумовленостi. Це здiйснюуться шляхом виявлення логiки
несвiдомого, яка зумовлюу настановлення субукта на тi чи тi
"захиснi" дiє.

Наша психокорекцiйна робота в групi повязана з послiдов-
ними процесами груповоє iнтеграцiє, яка у пiдгрунтям позитив-
ноє дезiнтеграцiє деструктивних утворень психiки учасникiв
АСПН. Ми далекi вiд гадки, нiбито група повинна пройти
етап поляризацiє, конфронтацiє з керiвником, перiод фрустрацiє
тощо. Все цс може спричинити небажану негативну дезiнтегра-
цiю. Початковому етаповi роботи групи властивий дезiнтеграль-
ний емоцiйний фон завдяки необхiднiй (згiдно з груповими
принципами) ситуацiє невизначеностi, вiдсутностi регламента-
цiйних вказiвок i т. п. Проте ситуативна дезiнтеграцiя не по-
винна набути характеристик негативноє, якiй притаманна
конкуренцiя, агресiя та взаумна неприязнь, неприйняття один
одного в стосунках учасникiв (членiв) групи. Якщо ж цього не
трапиться, то ситуативна (емоцiйна) дезiнтеграцiя швидко пе-
реросте в iнтеграцiю групи на платформi глибинного взаумопiз-
нання. Груповi iнтеграцiйнi процеси не у для нас самоцiллю, а
виступають лише передумовою психологiчноє безпеки в глибин-
ному самопiзнаннi, яка передбачау дiю механiзмiв позитивноє
дезiнтеграцiє та вторинноє iнтеграцiє.

Процес вивчення логiки несвiдомого не простий, хоч i мож-
ливий. Враховуючи симультанне уднання в поведiнцi свiдомого
й несвiдомого, Єх можна "розвести" лише шляхом повздовжнього
аналiзу групового матерiалу. Проблема для дослiдника й про-
фесiонала-практика полягау в його психоаналiтичних (iнстру-
ментальних) можливостях вичленення неповторного характеру
логiки несвiдомого.

Важливим у специфiчний характер iндивiдуальноє поведiн-
ки. Потрiбно розумiти, що логiка несвiдомого у iррацiональним,
позадосвiдним феноменом у психiцi субукта, який краще обук-
тивууться в образах, нiж у словах. Тому численнi прийоми
АСiЄН розрахованi на такс цiлiсне й невербальне вiдображення
змiсту психiки.

Свiдоме значною мiрою обслуговуу деструктивнi тенденцiє



захисноє системи, що виражауться в певних його викривленнях,
iлюзiях, специфiчних для кожного iндивiда. Ми швидше схильнi
констатувати одностороннiй вплив несвiдомого на свiдоме, нiж
навпаки.

Односторонну вiдображення ситуацiє в повному єє обсязi не-
свiдомим робить його функцiювання (та iнформування) незрiв-
нянно обумнiшим i мудрiшим (за типом компютера) порiвняно
зi свiдомим. У тiй мiрi, в якiй функцiє свiдомого у вузькими,
обмеженими й деформованими несвiдомим, свiдоме обтяжене
вiдступом вiд реальностi. Тому дослiдження вiдсту-
пiв вiд соцiально-перцептивноє реальностi у
центральним у психокорекцiйнiи роботi, бо
саме в них криуться змiст особистiсноє про-
блеми субукта, породжуваноє його "захис-
ною системою". А цс повязане з логiкою несвiдомого, яка
вступау в суперечнiсть iз логiкою свiдомого. Потрiбно розумiти,
що обусктивуванни логiки несвiдомого - це один iз найважли-
вiших способiв надання допомоги субуктовi з метою самостiй-
ного розвязання ним власних особистiсних проблем. В резуль-
татi зростау психологiчна сила субукта за рахунок розширення
поля його свiдомостi та вивiльнення енергiє, яку поглинали ви-
тiснення.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36