Пiдтвердженням цього
у його своурiдний пiдхiд до сновидiнь - через аналiз малюнкiв,
у яких пацiунти вiдображають своє сния.

Символи малюнкiв можна вважати посланцями вiд несвiдо-
мого до свiдомого, а Єх iнтерпретацiя збагачуу (змiцнюу) свiдо-
ме. Ми теж дотримуумося думки, що важливим у не символ сам
по собi, а вибiр субуктом саме цього символу серед численноє
кiлькостi аналогiчних. Саме цi моменти зближують нашу робо-
ту з психомалюнком до психоаналiтичних дослiджень, що опо-
середковано вказуу на спроможнiсть методики цiлiсного аналiзу
комплексу малюнкiв у пiзнаннi несвiдомих аспектiв психiки.
Важливо й тс, що робочими для нас у такi феномени несвiдо-
мого, вiдкритi 3. Фрейдом, як "опори" та "психологiчнi захисти".
"Опiр" сигналiзуу про те, що щось "не стикууться"9. А. Фрейд

117

розумiу "опiр" як активнiсть "Я" (контратаку) проти "Воно". i,
як правило, ця контратака здiйснюуться засобами "психологiч-
ного захисту".

Щоправда, ми не згоднi з тим, що завдяки такiй актуалiзацiє
ранiше непомiтних "захистiв" знаходимо предмет дослiдження.
У нас свiй погляд на "психологiчнi захисти", який сформувався
в психокорскцiйнiй практицi з психiчно здоровими людьми,
коли важливим у видiлення двох видiв "захистiв", а саме: пе-
риферiйнi (чи ситуативнi) i базовi (або особистiснi),
про що ми вже писали. В разi прояву "опорiв" маумо справу з
ситуативними "захистами", якi послаблюумо в групi якомога
бiльше, а значить, i знiмаумо, розсуваумо "опори" з метою за-
безпечення необхiдних можливостей психокорекцiє.

В цьому одна з переваг психомалюнка, який знижуу загрозу
неприйняття субукта iншими учасниками групи в разi пред-
ставлення особистiсно ризикованого матерiалу: в малюнку вiн
виражауться символiчно. Крiм того, малюнки виконуються, як
правило, вдома й тому особливо сприяють пiзнанню внутрiш-
ньоє детермiнованостi "захистiв", оскiльки вплив групи виклю-
чауться.

5.5. ПСИХОМАЛЮНОК
i СНОВИДiННЯ

В методичному аспектi наш пiдхiд до аналiзу малюнкiв
поуднууться з психоаналiтичним, адже ми прагнемо цiлiсного
Єх розумiння, щоб мати системнi характеристики, якi визнача-
ють логiку несвiдомого - когнiтивноє пiдструктури базових "за-
хистiв".

Аналiз психомалюнкiв засвiдчив неймовiрно велику роль у
визначеннi спiльних аналогiй та системних характеристик -
архетипiв. Саме вони i уднають психомалюнок зi сновидiнням,
за словами К. Юнга, створюють "базовi схеми" несвiдомого 10.
3. Фрейд, а потiм i К. Юнг убачали в снах основу, вихiдну точку
процесу вiльних асоцiацiй. К. Юнг пише: "3. Фрейд зробив
просте, але глибоке спостереження, - якщо заохотити того, хто
бачив сон, продовжувати розповiдь про нього в думках, на якi
вiн наводить, то пацiунт пiде досить далеко..."ii Сон так само
ефективний, як i будь-яка iнша подiя, що стосууться безпосе-
редньо дiй субукта.

Нашi дослiдження з малюнками поуднуються з роботою ана-
лiтика зi сновидiннями в тому планi, що вiн тримауться ближче
до сну, а в дiалозi з автором ми намагаумося бути якомога
ближче до малюнка. Нашi опоненти в цьому вбачають вiдступ
вiд психоаналiтичноє методики пiзнання несвiдомого, оскiльки

118

ми пропонуумо теми малюнкiв. Та ми лише рекомендуумо теми,
якi можна перефразувати або доповнити новими, а люди вико-
нують Єх спонтанно, даючи волю руцi. Спонтаннiсть визначау
характер i змiст зображень. Саме це уднау тематичний малюнок
з вiльними асоцiацiями, якi дослiджував К. Юнг, пропонуючи
пацiунтам "тести словесних асоцiацiй", або ж з малюнками, в
яких пацiунти вiдображали своє сновидiння, що фактично ста-
вало визначенням теми малюнка. Треба зауважити, що проти
визначеностi тематики малюнкiв може заперечувати лише лю-
дина, яка професiйно нiколи не дослiджувала несвiдому сферу
субукта. Адже визначенiсть теми - це уднання свiдомого з
проявом несвiдомого, що забезпечууться спонтанним виконан-
ням малюнка. Предметом же практичноє психологiє якраз i у
взаумозвязок мiж свiдомою й несвiдомою сферами психiки
субукта.

У контекстi вищесказаного можна констатувати спiльнiсть
мiж сновидiнням i психомалюнком, хоч вони й вiдрiзняються
характером виникнення та внеском свiдомого й несвiдомого в
змiст зображення (в кiнцевий результат). Єх уднау образ-
нiсть. Психоаналiтики пiдкреслювали, що образи, якi зяв-
ляються у снах, набагато життувiшi й живописнiшi, нiж вiд-
повiднi Єм поняття й переживання наяву. "Увi снi поняття мо-
жуть виражати своу несвiдоме значення" 12. У психомалюнку
домiнують образи над поняттями, але сама технiка виконання
малюнка сприяу вiдображенню в символах "несвiдомого значен-
ня", що мау iррацiональну природу. Кожний iз нас сприймау
абстрактнi й загальнi положення по-своуму. Причиною цього
може бути те, що будь-яке поняття мау власне забарвлення в
особистому контекстi, тому й iндивiдуально неповторне.

Цiннiсть малюнка вiдчув ще К. Юнг, який пропонував па-
цiунтам "намалювати те, що явилося Єм у снi чи в фантазiє" 13.
Вiн пiдкреслював, що тут йдеться не про мистецтво малювання,
а про щось iнше. Якраз малювання в його розумiннi сприяу
активностi тих аспектiв психiки (повязаних iз дитинством), якi
були бездiяльними. Людина не лише говорить про це, а
й робить це. iснуу велика рiзниця мiж бесiдою й багатого-
динною працею, повязаною з малюванням. Якби це було для
людини беззмiстовним, вона вiдчула б непереборну вiдразу до
таких занять i не виконувала б Єх. Завдяки малюнку в фантазiю
проникау елемент реальностi, й тепер цi картини почина-
к-гь справляти самостiйний реальний вплив. Малюнок мау пси-
хокорекцiйну функцiю. "Вiдображаючи сам себе, вiн стау
здатним сам себе й формувати" . Вiдбуваються такi змiни по-
зицiй i цiнностей, такi змiщення центру ваги особистостi, пере-
дати якi дуже важко.

Ми подiляумо високу оцiнку К. Юнгом психомалюнка,

119

бо наше власне дослiдження переконуу в Єх цiнностi, хоч ми
працювали з тематичними малюнками в Єх наборi (комплексi),
а не з малюнками сновидiнь. т пiдстави констатувати збiг на-
ших пiдходiв до малюнка як надзвичайно важливого психоло-
гiчного засобу проникнення в змiст iррацiональних явищ
психiки.

Сам по собi малюнок у "мертвим" вiдбитком чогось живого,
функцiонуючого. Такий "вiдбиток" потрiбно зробити "говiрли-
вим". До цього веде тривалий дiалог з автором малюнка. Тут
ми знаходимо збiг нашого розумiння обмеженостi можливостей
малюнка, що зумовлюу необхiднiсть його уднання з вербальною
роботою, висловлену К. Юнгом, який писав: "малювання недо-
статну... потрiбно ще iнтелектуально й емоцiйно збагнути обра-
зи, завдяки чому вони не лише стають зрозумiлими, а й мораль-
но iнтегруються свiдомiстю"1.

В роботi з комплексом малюнкiв ми намагаумося синтезова-
но пiзнати логiку несвiдомого. К. Юнг також указуу, що образи
сновидiнь "потрiбно пiддавати синтетичному тлумаченню". Пе-
реконуючись у можливостях системного пiзнання несвiдомого
через аналiз комплексу малюнкiв, гадаумо, що К. Юнг тiльки
виграв би в своєх аналiтичних пошуках, якби практикував од-
ночасний (цiлiсний) аналiз серiє малюнкiв сновидiнь одного й
того ж автора, виконаних за тривалий промiжок часу, а не
обмежувався поодиноким Єх аналiзом. Проте йому вдалося вло-
вити деякi важливi моменти, а саме, що в малюнку актуальне
"Я" вiдступау на периферiю, оскiльки вiдбувауться "перемiщен-
ня вгору iстотноє частини душi". Й цьому процесовi властива
доцiльнiсть, пiзнання якоє торкауться несвiдомих аспек-
тiв психiки. Зокрема, про логiку несвiдомого К. Юнг пише:

"Той, хто збирауться вивчати душу, не повинен сплутувати ЄЄ
зi свiдомiстю, iнакше вiн сам приховуу предмет свого дослiд-
ження вiд власного погляду"16.

Наша практика показуу важливiсть розумiння психiчноє ре-
альностi через дiувiсть того чи iншого єє компонента: реальне
те, що дiу (що активне). К. Юнг теж на це звертау увагу: "В
душевному досвiдi, як i в будь-якому iншому, дiувi речi у ре-
альностями"17. Вiн зазначав, що малюнок не може бути пояс-
нено лише "рацiональними поняттями свiдомостi, тому навiть
моє пацiунти обгрунтовано вiддають перевагу символiчному вi-
дображенню та його iнтерпретацiє 18. Збiг наших висновкiв з
психоаналiтичним поглядом на можливостi малюнка в контек-
стi iнтерпретацiє сновидiнь пiдводить до проблеми архетипiв та
Єхньоє важливоє ролi в пiзнаннi психiки субукта.

В групах АСПН ми часто практично стикаумося з ситуацiую
поуднання групового процесу (та психомалюнкiв) зi сновидiн-
нями. Групова психокорекцiя часто актуалiзуу сновидiння. Не-

120

рiдко сновидiння сприяу здiйсненню катарсису або ж уночi, в
процесi сну, або ж пiд час розповiдi в групi. Найважливiшим у
даному випадку було те, що ми незмiнне констатували
спiльнiсть змiсту несвiдомого, який пiзнавали на груповому ма-
терiалi i який виражали сновидiння та психомалюнок.

5.6. СИМВОЛiКА СНОВИДiНЬ
i ПСИХОМАЛЮНКiВ

При розглядi даного питання потрiбно врахувати, що сни й ма-
люнки - це феномени, якi розрiзняються за участю свiдомостi
в створеннi Єхнiх образiв. Якщо процес сновидiння за своую при-
родою виключау участь свiдомостi, то у випадку психомалюнка
ми лише намагаумося (своєми пропозицiями) знизити єє контро-
люючу функцiю. Для нас важливим у пiзнання несвiдомого на
матерiалi, який одержано за дiяльного стану свiдомостi. Й такими
у психомалюнки. Якщо сновидiння пiдноситься над повсякденнi-
стю людини, то, створюючи малюнки, людина перебувау в нiй.

У сновидiннi зникау память на впорядкований змiст свiдо-
мостi. В малюваннi вона присутня бiльшою мiрою. тднау пси-
хомалюнок i сновидiння те, що вони беруть свiй матерiал
(засоби створення) з дiйсностi, якою у душевний свiт людини.

iще одна вiдмiннiсть мiж сновидiннями та психомалюнками по-
лягау в тому, що в сновидiннях усе, походячи вiд реальноє дiйсностi,
пiдлягау процесовi вiдтворення, згадування. В малюнках же мо-
жуть бути присутнi якiсь актуальнi образи, побаченi в даний мо-
мент по телевiзору, в журналi або почутi. Проте й у малюнках цi
образи, якщо й присутнi, то виражають "актуальне минуле". По-
няття "актуальне минуле" придумане нами для окреслення енерге-
тичне сильних (активних) точок пережитого минулого, що
залишило сильний слiд, який зберiгау тенденцiю до повторення в
кожнiй бiльш-менш пiдходящiй для цього ситуацiє. Рiзноманiт-
нiсть тем малюнкiв створюу таку сприятливу ситуацiю для про-
яву активних "точок" несвiдомого. Участь свiдомостi в цьому
процесi лише пiдтверджуу Єхню iнтенсивнiсть i селекцiонуу про-
цес вираження, вiдсiваючи слабкий за iнтенсивнiстю змiст. Пси-
хомалюнки обуктивують глибинно-психологiчний змiст
несвiдомого завдяки вiдкритому ще 3. Фрейдом феномену "в й -
мушсного повторення "(С. Рязанцсв, 3. Фрейд 19).

Свого часу 3. Фрейд звернув увагу на суперечнiсть психiки,
яка, з одного боку, "всю свою активнiсть спрямовуу на до-
сягнення н а с о л о д й ", а з iншого спостерiгауться
вимушене повторення" всього того, що спричи-
няу "Я" - невдоволення, страждання. Ми переконанi, що
субуктивна iнтеграцiя в цьому разi досягауться завдяки дiє унi-

121

версального механiзму "захисноє системи" - "вiд слаб-
костi до сили". Бiда в тому, що "захисти" забезпечують
реалiзацiю таких тенденцiй завдяки перекрученням реальностi.
Й це спричинюу феномен "вимушеного повторення". "Вимуше-
не повторення" викликау з минулого такi переживання, якi
викликають можливiсть насолоди й ранiше не мали шансу на
вдоволення, а тому витiснилися.

iнфантильнi нiжнi потяги дитини були приреченi на вiдторгнен-
ня свiдомiстю через несумiснiсть бажань iз можливостями Єх реалi-
зацiє через недостатнiсть дитячого розвитку. Втрата надiє на любов
i "невдача" порушують почуття власноє гiдностi, що зумовлюу нар-
цистичний рубець, який сприяу розвитковi "по-
чуття н еповноцiнностi". Сексуальна допитли-
вiсть дитини, якiй ставить межi не лише соцiальне "табу", а й рi-
вень власного фiзичного розвитку, не перебувала в ситуацiє ус-
пiшного завершення. Ми переконанi, що це сприяу розвитковi
тенденцiє "уникнення невдачi", яка може навiть
конкурувати з iншою "захисною" тенденцiую - "досягати успi-
ху". Якщо ця остання передбачау активнiсть, то перша часто по-
роджуу пасивнiсть, вiдмову вiд чогось бажаного. За цим стоєть
острах, тривога, що виражауться у невпевненостi в своєх силах,
переконаннi: "Я нiчого не можу довести до кiнця", "Менi нiчого
не вдауться". "Захисна система" у своєй основi характеризууться
прагненням й, а не вiдповiдними результатами. Пояснен-
ня цьому, знову ж таки, можна знайти в Едiповiй ситуацiє -
субукт переживау сильний iнцестуозний потяг без бажання ре-
зультатiв. Фiксацiя цього факту закрiплюуться на рiвнi механiз-
му. За таких обставин результат нiби вiдходить у "тло", а в
центрi уваги - сам потяг, вiн у "ф i г у р о ю ".

"Нiжнi почуття, котрi, як правило, сильнiшi до одного з
батькiв, вичерпуються через розчарування вiд даремного "очi-
кування" задоволення ("насолоди"), або ж через ревнощi з при-
воду народження новоє дитини, що потрактовууться як зрада
"коханого" чи "коханоє". Створюуться картина прояву енерге-
тичноє сили лiбiдiозного потягу з "усiченим" (тобто нереалiзо-
ваним) кiнцем. За такоє ситуацiє вiдбувауться капсулювання
нереалiзованоє енергiє (єє нагромадження), яка природно поси-
люуться в перiод чуттувого визрiвання (сексуальноє спромож-
ностi). Саме ця витiснена енергiя (iнцестуозного походження)
назавжди зберiгау прагнення насолоди в поуднаннi з неможли-
вiстю єє досягнення. Цс виражауться потiм у блокуваннi власноє
активностi за наявностi енергiє, котра шукау виходу.

Працюючи тривалий час iз людьми, якi перебувають у ме-
жах психiчного здоровя, ми мали пiдстави переконатися в спра-
ведливостi висловлювання 3. Фрейда про те, що феномен
"вимушеного повторення" можна спостерiгати й у психiчно здо-

122

рових людей. Вiн пише, що в життi окремих iз них у якась
демонiчна риса, притаманна долi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36