За своую силою й часовими параметра-
ми процеси дезiнтеграцiє й iнтеграцiє повиннi мати зворотний
взаумозвязок, при цьому iнтеграцiя групи трохи випереджау
особистiсну дезiнтеграцiю. Цс мас враховувати керiвник групи.

iз вищесказаного ясно, що глибинне саморозкриття членiв
групи у небажаним ранiш, анiж група готова сприймати й ана-
лiзувати iнтимний матерiал, та и сама людина (протагонiст) не



повинна потрапити в
ситуацiю, коли з часом
пожалкуу про свою по-
ведiнку (усоромиться
єє). Дуже важливо, щоб
у першi днi роботи гру-
пи, коли вiдбувауться
процес "розморожуван-
ня", керiвник не сприй-
мав присутнiх крiзь
призму деяких власних
гiпотез (вiдносно Єхнiх
особистiсних проблем)
або завершених психо-
дiагностичних виснов-
кiв, зроблених на

пiдставi тестового обстеження. Психодiагностичнi прогнози ма-
ють народжуватися в групi в результатi аналiзу поведiнкового
матерiалу єє членiв, який звертатиме увагу логiкою несвiдомого
та фактами вiдступу вiд реальностi, якi зумовлюються "психо-
логiчними захистами.

З моменту виникнення перших гiпотетичних припущень
управлiння групою набуватиме iндивiдуально виправданоє (для
того чи iншого єє члена) спрямованостi на розкриття першопри-
чин особистiсних проблем учасникiв. Треба також памятати,
що процеси дезiнтеграцiє й iнтеграцiє досягають у групi найбiль-
шоє iнтенсивностi через 5-6 днiв (при роботi по 10-12 год. на
добу), i тодi у пiдстави вважати, шо група перебувау у найпро-
дуктивнiшому перiодi - робочiй стадiє (яка прийшла на змiну
початковiй стадiє - "розморожуванню").

Ми спробували графiчно зобразити теоретичну модель функ-
цiйних особливостей механiзмiв позитивноє дезiнтеграцiє та вто-
ринноє iнтеграцiє на бiльш високому рiвнi розвитку та
взаумозвязкiв мiж ними.

На мал. 1 зроблено спробу вiдобразити взаумозворотну за-
лежнiсть мiж процесами, що вiдбуваються в групi й в iндивiду-
ально-особистiсному планi. Як видно з графiка, тенденцiє
особистiсноє дезiнтеграцiє особливо зростають до середини робо-
чоє стадiє, а далi натомiсть починають домiнувати iнтеграцiйнi
процеси. Це зовсiм не означау, що десь, у якийсь перiод iнте-
грацiя чи дезiнтеграцiя iснують автономно одна вiд одноє: вони
завжди йдуть у парi. Проте у всi пiдстави говорити про домiну-
вання (чи провiдну роль) одного або iншого, а також про рiз-
ницю в iнтенсивностi цих процесiв.

Якщо iндикатором дезiнтеграцiє е емоцiйнi стани субукта
(подив, тривожнiсть, сором, смуток, вiдчуття "втрати грунту пiд

ногами", ефект "душноє ночi", невдоволенiсть собою та iн.), то
показником iнтеграцiє на бiльш високому рiвнi розвитку у роз-
ширення самосвiдомостi, здатнiсть до самоаналiзу, до рефлексiє,
сензитивностi, розумiння ролi дитинства у визначеннi глобаль-
них життувих настановлень, здатнiсть до аутопсихокорекцiє

тощо.

При цьому дуже важливо забезпечувати позитивний харак-
тер дезiнтеграцiє и уникати негативного єє характеру. Найчастi-
ше це спричинюуться актуалiзацiую ситуативних форм
"захисту". Цьому може сприяти ситуацiя, коли керiвник умисно
намагауться викликати агресiю на себе. Й бiльшiсть присутнiх
переконанi, що групова поляризацiя у необхiднiстю. За таких
умов вони не усвiдомлюють важливiсть спiльностi цiлей групи
и керiвника. Вся психокорекцiя послiдовно мау пробуджувати
конструктивнi прояви енергiє (лiбiдо), а не деструктивнi, руй-
нiвнi (мортiдо)- В групах, зорiунтованих на поляризацiю вза-
умин, недостатньо розумiють функцiйнi особливостi "психоло-
гiчних захистiв", якi легко актуалiзують недоброзичливiсть у
взауминах.

Д\же важливою у послiдовнiсть дiй керiвника групи, спря-
мованих на позитивну дезiнтеграцiю, що виключау
провокування негативноє реакцiє в групi (на кого б то не було).
Добре, коли з самого початку члени групи прилучаються до
процесу дослiдження, зорiунтованого на пiзнання себе та iншо-
го, шо вимагау здатностi обернути себе на обукт вивчення.
тднання ЗУСИЛЬ керiвника та групи в пiзнаннi субуктивних
труднощiв спiлкування сприяу iнтеграцiє, а не поляризацiє. Для
цього дуже важливо, щоб присутнi навчилися знiмати з себе
ситуативнi "захиснi" реакцiє завдяки переважанню групових
цiнностей, навчилися взаумоприйняттю субукта таким, яким
вiн у, взаумопiдтримцi. Психологiчна захищенiсть нейтралiзуу
емоцiйний рiвень переживань учасникiв занять. Розвиток умiнь
обуктивного аналiзу групового матерiалу та самопiзнання
зближуу керiвника групи та єє членiв. Тому iнтеграцiя групи,
згiдно з методичними засадами АСПН, виражауться в гармонi-
зацiє зусиль усiх членiв групи в опануваннi специфiкою та
особливостями проявiв периферiйноє захисноє системи субукта
и логiкою несвiдомого, яка у когнiтивною основою базових (осо-
бистiсних) "захистiв", шо впливають на магiстральнi життувi
його настановлення. Опанування учасниками навчання основ
психологiчного аналiзу матерiалу потрiбне як для забезпечення
результативностi в АСПН, так i для того. щоб навички аналiзу
збереглися й допомагали в життувiй ситуацiє спiлкування, спри-
яли постiйному розширенню рефлексивних знань. Тому понят-
тя кiнцевого результату роботи групи АСПН у вiдносним.



1.5. ПРО РЕЗУЛЬТАТИВНiСТЬ
ПСИХОКОРЕКЦiЙНОГО
ПРОЦЕСУ В ГРУПi АСПН

Вся психокорекцiина робота АСПН спрямовууться на поглиб-
лення й розширення соцiальноє компетентностi учасникiв нав-
чання, дослiдження детермiнованостi Єхнiх особистiсних
проблем попереднiм життувим досвiдом, що в кожного субукта
залишив свiй слiд, вiдбиток на несвiдомiй сферi. До загальних
змiн належать:

розвиток здатностей до аутопсихотерапiє й сензитивних здiб-
ностей сприймання iнформацiє, важливоє для розумiння себе та
iнших (iдеться про вмiння видiляти "фiгуру" i "тло" в соцiаль-
но-перцептивному матерiалi);

засвоуння оптимальних умiнь спiлкування, а саме - вмiння
приймати людину (й себе) такою, якою вона у, розумiти когнi-
тивнi передумови виникнення рiзних емоцiйних станiв, коре-
лювати Єх iз базовими формами захисту, адекватно визначати
свiй внесок у виникнення непорозумiнь з iншими людьми, ба-
чити стереотипно-деструктивнi тенденцiє поведiнки, якi не у
продуктивними для спiлкування, i зясовувати для себе причини
"збоєв", звязанi з тим, що було закладене в дитинствi, особли-
востями процесу соцiалiзацiє;

набуття лабiльностi нервових процесiв та гнучкостi пове-
дiнки;

вмiння адекватно поцiновувати ситуацiю спiлкування, про-
гнозувати тенденцiє єє розвитку та управляти нею;

розвиток психологiчноє вiдповiдальностi за свою поведiнку;

вiдмова вiд "пiдпiрок" - психологiчних "милиць", вироб-
лення здатностi психологiчноє захищеностi, що базууться на
глибинному розумiннi своєх захисних (автоматизованих) тен-
денцiй, нейтралiзацiє Єхнього iмперативного впливу на пове-
дiнку;

розвиток умiння перетворити себе на обукт дослiдження та
психологiчних умiнь вiдчуття й аналiзу значущоє для себе си-
туацiє спiлкування, здатностi до глибинноє рефлексiє iнфантиль-
них витокiв особистiсноє проблематики, вмiння ретроспектив-
ного аналiзу iсторiє власного життя та минулого досвiду спiлку-
вання з людьми;

вмiння обуктивувати "запрограмованiсть" власноє психiки;

розумiння власного (неусвiдомлюваного до АСПН) "житту-
вого плану" й разом iз тим - вихованню здатностi втримувати
себе вiд рабського слiдування "програмам дитинства".

Все цс сприяу розвитковi можливостей V розумiннi себе та
взаумин з людьми.

Психокорекцiйний процес у групi АСПН мау свою суттуву
специфiку, яка виражауться в цiлiсностi та удностi всiх мето-
дичних прийомiв, в пiзнаннi цiлiсних проявiв психiки учасникiв
навчання своую емоцiйною, когнiтивною та бiхевiоральною
сферами. Оскiльки АСПН орiунтууться на глибиннi аспекти
психiки людини, єє несвiдомi прояви, особливоє цiнностi набувау
спонтаннiсть i невимушенiсть поведiнки, коли пiзнауться вну-
трiшня детермiнованiсть учинкiв. Тому в групi АСПН мiнiмi-
зууться формальна структурованiсть усiх процедур, прийомiв
та пропозицiй керiвника. Учасник такого навчання дiстау мож-
ливiсть вивчення когнiтивно-семантичних передумов власноє
особистiсноє проблеми й розвивау вмiння скористатися набути-
ми рефлексивними знаннями для самопiзнання в реальнiй дiйс-
ностi та внесення бажаних корективiв у власну поведiнку.

Процес АСПН допомагау субуктовi рефлексувати iлюзорнi
потреби власного "Я" та засоби Єх досягнення, а також апробу-
вати новi форми поведiнки на завершальному етапi роботи гру-
пи у вiдповiдностi з набутими знаннями. Таке навчання
пiдвищуу психологiчну культуру субукта, психологiчну захи-
щенiсть i психологiчну силу. Проходження тренiнговоє групи
субуктом загалом сприяу збагаченню соцiально-перцептивного
iнтелекту, розширюу компетентнiсть у галузi спiлкування, роз-
вивау емпатiю та сензитивнiсть, група ж АСПН iще навчау
способам психоаналiзу та глибинного пiзнання психiки - влас-
ноє та iншоє людини.

ТЕОРЕТИЧНi ПЕРЕДУМОВИ
ПСИХОКОРЕКЦiЙНОЄ ПРАКТИКИ

Психологiчна практика - не специфiчна галузь пiзнання, яка
потребуу:

самостiйного теоретичного осмислення й цiлiсного пiдходу
до реалiзацiє феноменологiчного наближення до проблем клi-
унта;

професiйних умiнь психоаналiтичного цiлiсного аналiзу як
вербального, так i невербального матерiалу (психоаналiз);

структурно-цiлiсного пiдходу до методичноє органiзацiє гру-
повоє та iндивiдуальноє роботи (гештальт-теорiя);

майстерностi в дозуваннi психокорекцiйних впливiв на
субукта й забезпечення поступального характеру його зусиль
самозмiн (бiхевiоризм);

забезпечення максимальноє матерiалiзацiє всiх виявiв психi-
ки субукта з мстою подальшого Єх аналiзу (академiчний пiдхiд).

Звiдси випливау, що професiоналовi в галузi психологiчноє
практики недоцiльно дотримуватися якоєсь однiує теорiє з тих,
що вже утвердилися в науковому свiтi. Адже психiка людини
у цiлiсною, й усi здобутки рiзних теорiй щодо неє мають допо-
могти психологовi використати вiдкритi ними закономiрностi
впливу на клiунта з метою актуалiзацiє власного потенцiалу та
психокорекцiйних зусиль у саморозвитку та самовдоскона-
леннi.

Керiвник групи з бiхевiорпстичними поглядами проводитиме
заняття не так, як керiвник з екзистенцiальною спрямованiстю,
й не так, як керiвник з гештальт-орiунтацiсю. Завдяки теоре-
тичнiй орiунтацiє складатимуться неповторнi характеристики
групового процесу, збiльшуватимуться чи зменшуватимуться
можливостi глибинно-психологiчного пiзнання психiки. Та не-
залежно вiд них група мау й спiльнi характеристики. Передусiм
цс сам факт динамiки групи, хоча вiдмiннiсть може бути в
характерi ного використання рiзними спецiалiстами з психоко-
рекцiйною метою.



2.1. ТЕОРЕТИЧНi МОДЕЛi
ПСИХОКОРЕКЦiЙНОЄ ПРАКТИКИ

2.1.1. ПСИХОАНАЛiТИЧНА МОДЕЛЬ

У цiй моделi акцент робиться на переживаннях досвiду дитин-
ства, травмуюча функцiя якого повязууться з характером (та
успiхом) розвязання проблем психосексуальних стадiй розвит-
ку. Мстою групового процесу у переведення несвiдомих конф-
лiктiв субукта в свiдомi й створення умов для повторного
переживання ним травмуючого досвiду дитинства з мстою ана-
лiзу та глибшого розумiння його ролi в долi людини.

Керiвник групи при цьому привертау увагу до проявiв "пе-
ренесення" та Єх актуалiзацiє на груповiй моделi, до "оживлен-
ня" минулого конфлiкту на сучаснiй ситуацiє тут i тепер". У
полi зору опиняються захисти, шо обуктивують витiсненi фiк-
сацiє. Дуже активно практикуються спонтаннi вербальнi асоцi-
ацiє, завдяки психоаналiзовi вiдкривауться можливiсть
проникнути в сутнiсть травмуючих вражень дитинства, що
спричиняють затримку в розвитку (iнфантильну фiксацiю).

Психоаналiтичний пiдхiд у контекстi нашоє груповоє прак-
тики АСПН на основi iнтерпретацiє малюнкiв проаналiзовано в
розд. 5 i 6.

2.1.2. ЕКЗИСТЕНЦiЙНО-ГУМАНiСТИЧНА
МОДЕЛЬ

У вiдповiдностi з цiую моделлю стан людини мас розглядатися
з точки зору мети, вибору свободи й вiдповiдальностi. Представ-
ники цiує моделi вважають, що люди визначають себе. вiдчува-
ють свою гiднiсть у залежностi вiд наявностi можливостей
вибору i його реалiзацiє в дiях.

Вихiдна позицiя полягау в тому, що люди потенцiйно мають
здатнiсть розширити свою самосвiдомiсть, а цс веде Єх до бiльшоє
свободи й вiдповiдальностi через переборення екзистенцiйних
тривог i страхiв. У цiй моделi пiдкреслюуться, що тривога у
функцiую усвiдомлюваного вибору, пошуку значень i цiнно-
стей. У контекстi даноє теорiє визнаними у факти, що людина
самотня, фокусууться увага на актуальностi звязку людини з
людиною, на важливостi розумiння смертi для пiдкреслення
значущостi життя, важливостi самоактуалiзацiє (самореалiза-
цii), на субуктивностi внутрiшнього свiту людини.

Роль керiвника такоє групи в стимулюваннi єє членiв до
рефлексiє та розумiння субуктивного, неповторного свiту iншоє
людини й до встановлення аутентичних (справжнiх) контактiв.
Керiвник акцентуу увагу на актуальному, на тому, що екзи-

стенцiально-гуманiстичнi теорiє iменують принципом "тут i те-
пер". Психотерапiя грунтууться на змiнi ставлення до травму-
ючих факторiв, на визначеннi мсти життя,

2.i.З. МОДЕЛЬ ГРУПИ, ЦЕНТРОВАНОЄ
НА КЛiтНТi

Ця модель грунтууться на припущеннi, що люди мають урод-
женi прагнення до повноє реалiзацiє свого потенцiалу. В групi
створюються максимально сприятливi умови для самодослiд-
ження в собi таких аспектiв, в якi ранiше не сягала свiдомiсть.
Атмосфера такоє групи характеризууться вiдкритiстю, чеснiстю,
можливiстю вираження будь-яких почуттiв, незалежно вiд Єх-
ньоє валентностi, взаумною увагою, пiдтримкою, щирiстю, що
iменууться теоретиками безумовним позитивним ставленням.

Роль керiвника такоє групи, перш за все, полягау у вироб-
леннi психологiчноє захищеностi и пiдтримки членiв групи, у
створеннi умов для ефективного спiлкування на площинi спон-
танностi, щиростi та взаумоприйняття одним одного без осуду
и оцiнок.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36