сидение для унитаза
Як вiдомо, корекцiя - це внесення поправок не в
процес, а в явище, якому притаманна статичнiсть. Спостерiгауть-
ся незбiг процесу виховання з процесом психокорекцiє, покли-
каним нiвелювати деформацiє особистостi, оптимiзувати єє СТО-
СУНКИ з оточенням. Проте и психокорекцiя, й виховання зорi-
унтованi на розвиток особистостi, хоча вони й рiзняться в ме-
тодах i засобах досягнення цiлей. Виховання ближче до прямого
внесення поправок у поведiнку, й лише побiчно позначауться
на структурних особливостях психiки вихованцiв, таких, як
настановлення, переконання й т. п. Результативнiсть виховання
перебувау в залежностi вiд пластичностi психiчних процесiв.
Психокорекцiйний же процес мас вiдродити пластичнiсть,
мобiльнiсть психiчноє органiзацiє субукта й тому зорiунтований
на вивчення статичних якостей психiки та виявлення Єхнiх лис-
функцiй. Психокорекцiя слугуу вiдродженню та розвитковi
лабiльностi й пластичностi особистiсних якостей субукта.
Там, де виховання наштовхууться на необхiднiсть перероб-
ки. "перековки" певних особливостей психiки, воно уднауться
з процесом психокорекцiє. Таке зближення iлюструу теорiя
"вибуху" А. С. Макаренка. Механiзми цих явищ вiдображау
теорiя позитивноє дезiнтеграцiє та вторинноє iнтеграцiє в кон-
текстi АСПН. Хоча треба памятати, що поняття "виховання"
стосууться передовсiм дiтей, а психокорекцiя - дорослих.
Ще одна суттува вiдмiннiсть психокорекцiє вiд виховання
полягау в тому, шо виховний процес у цiлому повязаний зi
впливом на субукта, психокорекцiя ж передбачау процес "ра-
зом iз субуктом" - взаумодiю та рiвнiсть позицiй. Останнiм
часом щоправда, педагогiчною практикою взято курс на збли-
ження позицiй У моделi "вчитель - учень" шляхом украплю-
вання в Єхнi стосунки iдей гуманiзацiє та гуманiтаризацiє.
Нашi дванадцятирiчнi дослiдження переконують у тому, що
успiшна психокорекцiя передбачау уднання зусиль у пошуку
причин труднощiв спiлкування та взаумин мiж людьми. Власнi
розробки питань груповоє психокорекцiє мають напрям на за-
безпечення пiзнання першопричин тих проблем, якi вiдчувау
людина у спiлкуваннi з iншими, а не наведення поверховоє
"косметики". Ми переконанi, що без дослiдження цих причин i
без внесення корективiв у диспозицiйнi утворення неможливо
добитися довготривалого успiху.
1.2.1. ПРИРОДА ПСИХiЧНИХ ЯВИЩ.
ЯКi ПiДЛЯГАЮТЬ ПСИХОКОРЕКЦiЄ
Групова психокорекцiя потребуу розумiння особливостей де-
струкцiй психiки. Якщо розглядати питання з практичноє точки
зору, то аналiзовi пiдлягау поведiнка субукта в групi, яка по-
роджуу в нього внутрiшнiй дискомфорт, напруження й труднощi
в стосунках з iншими людьми. В групi АСПН складаються умо-
ви для вивчення особливостей внутрiшньоє детермiнацiє пове-
дiнки субукта, яка iмперативне позначауться на поведiнцi в
будь-якiй ситуацiє спiлкування (чи то побутовiй, чи службовiй).
Вивченню внутрiшньоє зумовленостi поведiнки сприяу атмосфе-
ра спонтанностi и невимушеностi стосункiв i поведiнки в групi.
Завдяки цьому вiдкриваються можливостi обуктивування
неконтрольованих внутрiшнiх настановлень, якi активно впли-
вають на характер i змiст спiлкування. Отже, точками уваги
професiйного психолога у факти розбiжностi мiж свiдомо дек-
ларованими устремлiннями до дiє та самою дiую (поведiнкою)
субукта. Важливо також розрiзняти справжню поведiнку, яка
суперечить декларованiй мстi й змiст якоє прихований вiд
субукта, вiд навмисноє демонстративноє поведiнки.
Якщо йдеться про глибинну психокорекцiю, повязану з осо-
бистiсними передумовами труднощiв у спiлкуваннi, то вона тор-
кауться цiлiсних явищ психiки в удностi свiдомого з несвiдомим.
Саме це вимагау вiд психолога високого професiоналiзму, який
би допомiг розумiти труднощi психокорекцiиного процесу, по-
вязаного з подоланням опорiв субукта, породжуваних його
"захисною системою". З цим завданням не впоратися без розу-
мiння функцiйних та iндивiдуально неповторних захисних про-
цесiв, особливостей Єхньоє системноє органiзацiє, яка визначау
логiку несвiдомого, що суперечить свiдомостi.
1.2.2. СПРЯМОВАНiСТЬ
ПСИХОКОРЕКЦiЙНОГО ПРОЦЕСУ АСПН
В цiлому психокорекцiя слугуу полiпшенню взаумовiдносин
субукта з iншими людьми та нiвелюванню труднощiв його спiл-
кування. Виникау питання: чи iснуу точний перелiк критерiєв
оцiнки якостi оптимальних стосункiв мiж людьми. Теоретично
цс можливо, проте наш досвiд показуу, що наявнiсть суворих
критерiєв оцiнки якостi людських контактiв мало допомагау в
змiнi Єх на краще. Надiйнiший шлях - це практичне вивчення
труднощiв спiлкування та Єхнiх iнфантильних першопричин.
повязаних з iсторiую життя субукта. Цс передбачау опануван-
ня основ процесуальноє психодiагностики та психоаналiзу.
Користуючися формалiзованими критерiями, ми в змозi ли-
ше дати вiдповiдь на питання: "добре" чи "погано"i тднаючися
з клiунтом у психодiагностицi, ми осягаумо змiст вiдносин i
проникаумо в причини того, що вiдбувауться в ситуацiє спiлку-
вання з метою змiни на краще.
Одним iз важливих показникiв полiпшення вiдносин у наяв-
нiсть спiльного з партнером пошуку розвитку контактiв, послаб-
лення намагання пiдiгнати себе та iнших до певних моделей чи
зразкiв; зменшення бажання знайти когось винного в своєх не-
вдачах; нiвелювання взаумних докорiв, гострих жартiв, претен-
зiй та впливу минулого на ситуацiю спiлкування "тут i тепер".
Треба враховувати, що надзвичайно складно контролювати
своє й чужi думки, переживання, емоцiє пiд час спiлкування,
тому такий шлях тренажу не сприяу Єх оптимiзацiє.
В групi АСПН важливою у повторюванiсть особливостей по-
ведiнки, що забезпечууться б;iгаторiвневiстю групового проце-
су, його тривалiстю.
В процесi психодiагностики береться до уваги повторюва-
нiсть характеру розладу стосункiв iз рiзними членами групи й
у рiзних ситуацiях.
Ригiднiсть форм поведiнки, якi суперечать свiдомим, просо-
цiальним намiрам людини, перебувау в центрi уваги психолога.
Ситуацiя в групi АСПН мас подвiйну спрямованiсть: реалiзацiя
загальнолюдських цiнностей у стосунках мiж людьми (щирiсть,
прийняття iншого таким, яким вiн у, взасмопiдтримка, взасмо-
прийняття одним одного, психологiчна безпека контактiв, вза-
уморозумiння та iн.) й наближення до iндивiдуально неповтор-
ноє проблематики кожного з учасникiв навчання.
Бiльше того, у пiдстава сказати, шо психодiагностика та
психокорекцiиний процес у групi АСПН симультанне злива-
ються й постають як нероздiльне цiле.
Неповторна, iндивiдуально-особистiсна проблематика вияв-
ляу себе вже при реалiзацiє загальнолюдських цiнностей спiл-
кування, що виражауться в труднощах прийняття певних
принципiв роботи групи АСПН.
1.2.3. ПОНЯТТЯ ОСОбИСТiСНОЄ
ДЕСТРУКЦiЄ ТА ОСОбИСТiСНОЄ
ПРОбЛЕМИ СПiЛКУВАННЯ
До особистiсних деструкцiй ми вiдносимо такi стабiлiзованi ут-
ворення психiки субукта, якi породжують барури в його кон-
тактах з iншими людьми та ускладнюють тим самим реалiзацiю
його власних потреб та цiлей.
Труднощi спiлкування спостерiгаються тодi, коли взаумодiя
мiж учасниками спiлкування не сприяу Єхньому психiчному
розвитковi й негативно позначауться на Єхньому емоцiйному
самопочуттi. В окремих випадках цс може стосуватися лише
одного з партнерiв по спiлкуванню. Зокрема, спостерiгауться в
таких дисфункцiйних стратегiях спiлкування, як iмперативна
й манiпулятивна, котрi породжують особистiснi деструкцiє.
При iмперативнiй стратегiє ефект досягауться завдяки меха-
нiзмам пiдкрiплення и покарання. На рiвнi поведiнки це вира-
жауться в тенденцiє пiдкорення iнтересiв партнера власним
бажанням i потребам. Такс спiлкування не зачiпау внутрiшньо
особистiсний аспект, який ретельно охороняуться "психологiч-
ними захистами".
Манiпулятивна стратегiя не менш дисфункцiйна, але вiдрiз-
няуться прихованiстю засобiв психологiчного впливу на iншу
людину з мстою задоволення власних потреб.
Обидвi стратегiє порушують принципи рiвностi, партнерства,
гуманiзму, що спричинюуться наявнiстю особистiсноє проблеми
субукта.
Особистiсна проблема - цеи така, яку субукт сам не може
розвязати внаслiдок неусвiдомлюваностi єє передумов, каузаль-
них аспектiв, повязаних iз внутрiшньою, стабiлiзованою супе-
речнiстю.
Опишемо коротко вищеназванi деструкцiє спiлкування.
Так, вампiризм - це передусiм питання енергiє. Саме осо-
бистiсна проблематика субукта створюу умови втрати енергiє.
Перш за все цс спричинюуться внутрiшньою стабiлiзованою
суперечнiстю й неможливiстю ЄЄ розвязання. Особистiсна
проблема породжуу ходiння по хибному колу, що призводить
до великоє, але непродуктивноє розтрати енергiє. А це, без сум-
нiву, повязане з феноменом "психiчних захистiв", ригiднiстю
Єхньоє спрямованостi й стереотипнiстю вживаних засобiв. Мож-
на знайти аналогiю з блювотним рефлексом, який лише до
певноє межi може захищати органiзм вiд отруйних речовин, а
далi - призводить до зневоднення органiзму. Подiбним чином
"психологiчнi захисти" призводять субукта до енергетичного
спустошення. Зрозумiло, що такий деструктивний процес iз
необхiднiстю зумовлюу потребу поповнення енергiє. Вищеска-
зане дау пiдставу стверджувати, що психологiчно невiдкориго-
вана людина, обтяжена внутрiшнiми, стабiлiзованими
суперечностями, несе в собi потребу поповнення енергiє. Таке
енергетичне живлення у спiлкуваннi з iншими може набувати
характеристик вампiризму, коли "енерговiдсмоктування"
вiд iнших людей у неминучим. Тому можна вважати, що вам-
пiризм - це загальна глобальна характеристика будь-якоє лю-
дини, яка мас особистiсну проблему, тобто невiдкоригованоє
людини.
iндивiдуальнi вiдмiнностi особистiсноє проблематики пород-
жують якiснi вiдмiнностi специфiки й характеру механiзмiв
"енерговiдсмоктування". Воно може вiдбуватися навiть за позiр-
ноє доброти, гуманностi, близькостi, душевностi. Краще за все
така ситуацiя вiдображена в прислiвє "ласкаве телятко двi мат-
ки ссе". Отже, рiзними засобами створюуться середовище "жив-
лення".
т люди, якi своую добротою "витягують" iз оточуючих слова
вдячностi. Один iз неприумних аспектiв таких стосункiв - при-
вязування iнших до себе шляхом здiйснення Єм "добра". Вини-
кау живлення iмпульсами любовi, й тодi про безкорисливiсть
говорити не можна. Та найнебезпечнiшим варiантом вампiриз-
му у поглинання енергiє життя та смертi. Неприхованим спосо-
бом цього у злочин.
Поглинання енергiє партнера може бути завуальоване, проте
воно сприяу розвитковi його хвороби.
Групова психокорекцiя допомагау субуктовi стати енерге-
тичне сильною особистiстю й, таким чином, нiвелювати тенден-
цiє вампiризму.
Вiдкоригована особистiсть захищена достатньо глибоким са-
моусвiдомленням, вона володiу власним емоцiйним станом i
поведiнкою.
Зупинимося коротко на характеристиках психiчно вiдкори-
гованих особистостей.
Людинi, яка пройшла курс психокорекцiє, властивi: внутрiш-
нiй спокiй, рiшучiсть, вiдкритий погляд, постiйна ввiчливiсть,
вiдсутнiсть метушливостi й вампiризму, тверезiсть розуму й
послiдовнiсть поведiнки. Це ознаки психiки людини, котра
змогла розвязати своє особистiснi проблеми, тобто позбутися
стабiлiзованоє внутрiшньоє суперечливостi й набути врiвнова-
женостi. Характернi риси невiдкоригованоє особистостi: вiдсут-
нiсть помiркованостi (тверезостi, розуму), iмпульсивнiсть,
роздратованiсть, нестриманiсть, агресивнiсть, потреба в допо-
мозi iззовнi, прагнення до авторитарностi, яке може
бути реалiзоване в найрiзноманiтнiших формах.
Будь-яка запрограмована поведiнка, що у супутником осо-
бистiсноє проблеми, зорiунтована лише на iнтереси власного
"Я", без урахування iнтересiв iнших людей, обмежуу свободу
розвитку особистостi, перетворюу єє на механiзм, робить Єє не-
цiкавою й "читабельною" для оточення. В чому ж проявляуться
така ригiднiсть поведiнки особистостi при авторитарних праг-
ненняхi
Е. фромм визначау авторитаризм "як тенденцiю злиття свого
"Я" з чиєм-небудь (зовнiшнiм), щоб таким чином набути силу,
якоє недiстау самому iндивiдовi". Чiтко даний механiзм вияв-
ляуться в прагненнi до поневолення iнших, панування над ни-
ми, домiнування.
З перших же хвилин життя людина пiдпадау пiд вплив тен-
денцiє поневолення. iнтереси дитини, що зявляються вперше,
селекцiонуються категоричними "можна" чи "не можна", якi
диктуються батьками та суспiльством. Уже з перших крокiв
людина мимовiльно "йде по життю" з певними обмеженнями
поведiнки й не може радiсно вливатися в середовище, бо зразу
ж пiдлягау дiє закону пiдкорення однiує людини iншiй. З дитин-
ства у субукта виробляуться терпiння до ситуацiє, коли вiн
вважау себе власнiстю iншоє людини, або ж потiм iншого робить
своєм здобутком. У цьому можна вбачати витоки такоє риси, як
авторитарнiсть.
Авторитарна особистiсть здатна на дотепнiсть, турботу й
навiть на любов ("вона любить тих, над ким вiдчувау владу").
Вона не здатна лише на тс, щоб забезпечити iншiй людинi
свободу й незалежнiсть.
Стосунки домiнування проявляються й у сiмейнiй ситуацiє
пiд виглядом "природного пiклування" (природноє турботи), що
може виливатися в спорудження "золотоє клiтки".
В деяких випадках вiд такого прояву любовi батьками до
дитини у неє може наростати тривожнiсть, оскiльки любов для
неє може означати полон i увязнення.
Особистiсна деструкцiя субукта, яка визначау дисфункцiє
спiлкування, може виражатися в замаскованих невротичних
симптомах, якi часто не розпiзнаються субуктом. При цьому
в поведiнцi починають домiнувати iррацiональнi компо-
ненти.
iррацiональнiсть поведiнки зумовлюу дiє, спрямованi люди-
ною на тс, щоб позбутися нестерпного для неє емоцiйного стану,
але - без можливостi прогнозувати результати. Така поведiнка
хибуу iлюзорнiстю щодо вирiшення тих чи iнших питань, а
засоби спiлкування та взаумодiє з оточенням насправдi супере-
чать свiдомим намiрам.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36
процес, а в явище, якому притаманна статичнiсть. Спостерiгауть-
ся незбiг процесу виховання з процесом психокорекцiє, покли-
каним нiвелювати деформацiє особистостi, оптимiзувати єє СТО-
СУНКИ з оточенням. Проте и психокорекцiя, й виховання зорi-
унтованi на розвиток особистостi, хоча вони й рiзняться в ме-
тодах i засобах досягнення цiлей. Виховання ближче до прямого
внесення поправок у поведiнку, й лише побiчно позначауться
на структурних особливостях психiки вихованцiв, таких, як
настановлення, переконання й т. п. Результативнiсть виховання
перебувау в залежностi вiд пластичностi психiчних процесiв.
Психокорекцiйний же процес мас вiдродити пластичнiсть,
мобiльнiсть психiчноє органiзацiє субукта й тому зорiунтований
на вивчення статичних якостей психiки та виявлення Єхнiх лис-
функцiй. Психокорекцiя слугуу вiдродженню та розвитковi
лабiльностi й пластичностi особистiсних якостей субукта.
Там, де виховання наштовхууться на необхiднiсть перероб-
ки. "перековки" певних особливостей психiки, воно уднауться
з процесом психокорекцiє. Таке зближення iлюструу теорiя
"вибуху" А. С. Макаренка. Механiзми цих явищ вiдображау
теорiя позитивноє дезiнтеграцiє та вторинноє iнтеграцiє в кон-
текстi АСПН. Хоча треба памятати, що поняття "виховання"
стосууться передовсiм дiтей, а психокорекцiя - дорослих.
Ще одна суттува вiдмiннiсть психокорекцiє вiд виховання
полягау в тому, шо виховний процес у цiлому повязаний зi
впливом на субукта, психокорекцiя ж передбачау процес "ра-
зом iз субуктом" - взаумодiю та рiвнiсть позицiй. Останнiм
часом щоправда, педагогiчною практикою взято курс на збли-
ження позицiй У моделi "вчитель - учень" шляхом украплю-
вання в Єхнi стосунки iдей гуманiзацiє та гуманiтаризацiє.
Нашi дванадцятирiчнi дослiдження переконують у тому, що
успiшна психокорекцiя передбачау уднання зусиль у пошуку
причин труднощiв спiлкування та взаумин мiж людьми. Власнi
розробки питань груповоє психокорекцiє мають напрям на за-
безпечення пiзнання першопричин тих проблем, якi вiдчувау
людина у спiлкуваннi з iншими, а не наведення поверховоє
"косметики". Ми переконанi, що без дослiдження цих причин i
без внесення корективiв у диспозицiйнi утворення неможливо
добитися довготривалого успiху.
1.2.1. ПРИРОДА ПСИХiЧНИХ ЯВИЩ.
ЯКi ПiДЛЯГАЮТЬ ПСИХОКОРЕКЦiЄ
Групова психокорекцiя потребуу розумiння особливостей де-
струкцiй психiки. Якщо розглядати питання з практичноє точки
зору, то аналiзовi пiдлягау поведiнка субукта в групi, яка по-
роджуу в нього внутрiшнiй дискомфорт, напруження й труднощi
в стосунках з iншими людьми. В групi АСПН складаються умо-
ви для вивчення особливостей внутрiшньоє детермiнацiє пове-
дiнки субукта, яка iмперативне позначауться на поведiнцi в
будь-якiй ситуацiє спiлкування (чи то побутовiй, чи службовiй).
Вивченню внутрiшньоє зумовленостi поведiнки сприяу атмосфе-
ра спонтанностi и невимушеностi стосункiв i поведiнки в групi.
Завдяки цьому вiдкриваються можливостi обуктивування
неконтрольованих внутрiшнiх настановлень, якi активно впли-
вають на характер i змiст спiлкування. Отже, точками уваги
професiйного психолога у факти розбiжностi мiж свiдомо дек-
ларованими устремлiннями до дiє та самою дiую (поведiнкою)
субукта. Важливо також розрiзняти справжню поведiнку, яка
суперечить декларованiй мстi й змiст якоє прихований вiд
субукта, вiд навмисноє демонстративноє поведiнки.
Якщо йдеться про глибинну психокорекцiю, повязану з осо-
бистiсними передумовами труднощiв у спiлкуваннi, то вона тор-
кауться цiлiсних явищ психiки в удностi свiдомого з несвiдомим.
Саме це вимагау вiд психолога високого професiоналiзму, який
би допомiг розумiти труднощi психокорекцiиного процесу, по-
вязаного з подоланням опорiв субукта, породжуваних його
"захисною системою". З цим завданням не впоратися без розу-
мiння функцiйних та iндивiдуально неповторних захисних про-
цесiв, особливостей Єхньоє системноє органiзацiє, яка визначау
логiку несвiдомого, що суперечить свiдомостi.
1.2.2. СПРЯМОВАНiСТЬ
ПСИХОКОРЕКЦiЙНОГО ПРОЦЕСУ АСПН
В цiлому психокорекцiя слугуу полiпшенню взаумовiдносин
субукта з iншими людьми та нiвелюванню труднощiв його спiл-
кування. Виникау питання: чи iснуу точний перелiк критерiєв
оцiнки якостi оптимальних стосункiв мiж людьми. Теоретично
цс можливо, проте наш досвiд показуу, що наявнiсть суворих
критерiєв оцiнки якостi людських контактiв мало допомагау в
змiнi Єх на краще. Надiйнiший шлях - це практичне вивчення
труднощiв спiлкування та Єхнiх iнфантильних першопричин.
повязаних з iсторiую життя субукта. Цс передбачау опануван-
ня основ процесуальноє психодiагностики та психоаналiзу.
Користуючися формалiзованими критерiями, ми в змозi ли-
ше дати вiдповiдь на питання: "добре" чи "погано"i тднаючися
з клiунтом у психодiагностицi, ми осягаумо змiст вiдносин i
проникаумо в причини того, що вiдбувауться в ситуацiє спiлку-
вання з метою змiни на краще.
Одним iз важливих показникiв полiпшення вiдносин у наяв-
нiсть спiльного з партнером пошуку розвитку контактiв, послаб-
лення намагання пiдiгнати себе та iнших до певних моделей чи
зразкiв; зменшення бажання знайти когось винного в своєх не-
вдачах; нiвелювання взаумних докорiв, гострих жартiв, претен-
зiй та впливу минулого на ситуацiю спiлкування "тут i тепер".
Треба враховувати, що надзвичайно складно контролювати
своє й чужi думки, переживання, емоцiє пiд час спiлкування,
тому такий шлях тренажу не сприяу Єх оптимiзацiє.
В групi АСПН важливою у повторюванiсть особливостей по-
ведiнки, що забезпечууться б;iгаторiвневiстю групового проце-
су, його тривалiстю.
В процесi психодiагностики береться до уваги повторюва-
нiсть характеру розладу стосункiв iз рiзними членами групи й
у рiзних ситуацiях.
Ригiднiсть форм поведiнки, якi суперечать свiдомим, просо-
цiальним намiрам людини, перебувау в центрi уваги психолога.
Ситуацiя в групi АСПН мас подвiйну спрямованiсть: реалiзацiя
загальнолюдських цiнностей у стосунках мiж людьми (щирiсть,
прийняття iншого таким, яким вiн у, взасмопiдтримка, взасмо-
прийняття одним одного, психологiчна безпека контактiв, вза-
уморозумiння та iн.) й наближення до iндивiдуально неповтор-
ноє проблематики кожного з учасникiв навчання.
Бiльше того, у пiдстава сказати, шо психодiагностика та
психокорекцiиний процес у групi АСПН симультанне злива-
ються й постають як нероздiльне цiле.
Неповторна, iндивiдуально-особистiсна проблематика вияв-
ляу себе вже при реалiзацiє загальнолюдських цiнностей спiл-
кування, що виражауться в труднощах прийняття певних
принципiв роботи групи АСПН.
1.2.3. ПОНЯТТЯ ОСОбИСТiСНОЄ
ДЕСТРУКЦiЄ ТА ОСОбИСТiСНОЄ
ПРОбЛЕМИ СПiЛКУВАННЯ
До особистiсних деструкцiй ми вiдносимо такi стабiлiзованi ут-
ворення психiки субукта, якi породжують барури в його кон-
тактах з iншими людьми та ускладнюють тим самим реалiзацiю
його власних потреб та цiлей.
Труднощi спiлкування спостерiгаються тодi, коли взаумодiя
мiж учасниками спiлкування не сприяу Єхньому психiчному
розвитковi й негативно позначауться на Єхньому емоцiйному
самопочуттi. В окремих випадках цс може стосуватися лише
одного з партнерiв по спiлкуванню. Зокрема, спостерiгауться в
таких дисфункцiйних стратегiях спiлкування, як iмперативна
й манiпулятивна, котрi породжують особистiснi деструкцiє.
При iмперативнiй стратегiє ефект досягауться завдяки меха-
нiзмам пiдкрiплення и покарання. На рiвнi поведiнки це вира-
жауться в тенденцiє пiдкорення iнтересiв партнера власним
бажанням i потребам. Такс спiлкування не зачiпау внутрiшньо
особистiсний аспект, який ретельно охороняуться "психологiч-
ними захистами".
Манiпулятивна стратегiя не менш дисфункцiйна, але вiдрiз-
няуться прихованiстю засобiв психологiчного впливу на iншу
людину з мстою задоволення власних потреб.
Обидвi стратегiє порушують принципи рiвностi, партнерства,
гуманiзму, що спричинюуться наявнiстю особистiсноє проблеми
субукта.
Особистiсна проблема - цеи така, яку субукт сам не може
розвязати внаслiдок неусвiдомлюваностi єє передумов, каузаль-
них аспектiв, повязаних iз внутрiшньою, стабiлiзованою супе-
речнiстю.
Опишемо коротко вищеназванi деструкцiє спiлкування.
Так, вампiризм - це передусiм питання енергiє. Саме осо-
бистiсна проблематика субукта створюу умови втрати енергiє.
Перш за все цс спричинюуться внутрiшньою стабiлiзованою
суперечнiстю й неможливiстю ЄЄ розвязання. Особистiсна
проблема породжуу ходiння по хибному колу, що призводить
до великоє, але непродуктивноє розтрати енергiє. А це, без сум-
нiву, повязане з феноменом "психiчних захистiв", ригiднiстю
Єхньоє спрямованостi й стереотипнiстю вживаних засобiв. Мож-
на знайти аналогiю з блювотним рефлексом, який лише до
певноє межi може захищати органiзм вiд отруйних речовин, а
далi - призводить до зневоднення органiзму. Подiбним чином
"психологiчнi захисти" призводять субукта до енергетичного
спустошення. Зрозумiло, що такий деструктивний процес iз
необхiднiстю зумовлюу потребу поповнення енергiє. Вищеска-
зане дау пiдставу стверджувати, що психологiчно невiдкориго-
вана людина, обтяжена внутрiшнiми, стабiлiзованими
суперечностями, несе в собi потребу поповнення енергiє. Таке
енергетичне живлення у спiлкуваннi з iншими може набувати
характеристик вампiризму, коли "енерговiдсмоктування"
вiд iнших людей у неминучим. Тому можна вважати, що вам-
пiризм - це загальна глобальна характеристика будь-якоє лю-
дини, яка мас особистiсну проблему, тобто невiдкоригованоє
людини.
iндивiдуальнi вiдмiнностi особистiсноє проблематики пород-
жують якiснi вiдмiнностi специфiки й характеру механiзмiв
"енерговiдсмоктування". Воно може вiдбуватися навiть за позiр-
ноє доброти, гуманностi, близькостi, душевностi. Краще за все
така ситуацiя вiдображена в прислiвє "ласкаве телятко двi мат-
ки ссе". Отже, рiзними засобами створюуться середовище "жив-
лення".
т люди, якi своую добротою "витягують" iз оточуючих слова
вдячностi. Один iз неприумних аспектiв таких стосункiв - при-
вязування iнших до себе шляхом здiйснення Єм "добра". Вини-
кау живлення iмпульсами любовi, й тодi про безкорисливiсть
говорити не можна. Та найнебезпечнiшим варiантом вампiриз-
му у поглинання енергiє життя та смертi. Неприхованим спосо-
бом цього у злочин.
Поглинання енергiє партнера може бути завуальоване, проте
воно сприяу розвитковi його хвороби.
Групова психокорекцiя допомагау субуктовi стати енерге-
тичне сильною особистiстю й, таким чином, нiвелювати тенден-
цiє вампiризму.
Вiдкоригована особистiсть захищена достатньо глибоким са-
моусвiдомленням, вона володiу власним емоцiйним станом i
поведiнкою.
Зупинимося коротко на характеристиках психiчно вiдкори-
гованих особистостей.
Людинi, яка пройшла курс психокорекцiє, властивi: внутрiш-
нiй спокiй, рiшучiсть, вiдкритий погляд, постiйна ввiчливiсть,
вiдсутнiсть метушливостi й вампiризму, тверезiсть розуму й
послiдовнiсть поведiнки. Це ознаки психiки людини, котра
змогла розвязати своє особистiснi проблеми, тобто позбутися
стабiлiзованоє внутрiшньоє суперечливостi й набути врiвнова-
женостi. Характернi риси невiдкоригованоє особистостi: вiдсут-
нiсть помiркованостi (тверезостi, розуму), iмпульсивнiсть,
роздратованiсть, нестриманiсть, агресивнiсть, потреба в допо-
мозi iззовнi, прагнення до авторитарностi, яке може
бути реалiзоване в найрiзноманiтнiших формах.
Будь-яка запрограмована поведiнка, що у супутником осо-
бистiсноє проблеми, зорiунтована лише на iнтереси власного
"Я", без урахування iнтересiв iнших людей, обмежуу свободу
розвитку особистостi, перетворюу єє на механiзм, робить Єє не-
цiкавою й "читабельною" для оточення. В чому ж проявляуться
така ригiднiсть поведiнки особистостi при авторитарних праг-
ненняхi
Е. фромм визначау авторитаризм "як тенденцiю злиття свого
"Я" з чиєм-небудь (зовнiшнiм), щоб таким чином набути силу,
якоє недiстау самому iндивiдовi". Чiтко даний механiзм вияв-
ляуться в прагненнi до поневолення iнших, панування над ни-
ми, домiнування.
З перших же хвилин життя людина пiдпадау пiд вплив тен-
денцiє поневолення. iнтереси дитини, що зявляються вперше,
селекцiонуються категоричними "можна" чи "не можна", якi
диктуються батьками та суспiльством. Уже з перших крокiв
людина мимовiльно "йде по життю" з певними обмеженнями
поведiнки й не може радiсно вливатися в середовище, бо зразу
ж пiдлягау дiє закону пiдкорення однiує людини iншiй. З дитин-
ства у субукта виробляуться терпiння до ситуацiє, коли вiн
вважау себе власнiстю iншоє людини, або ж потiм iншого робить
своєм здобутком. У цьому можна вбачати витоки такоє риси, як
авторитарнiсть.
Авторитарна особистiсть здатна на дотепнiсть, турботу й
навiть на любов ("вона любить тих, над ким вiдчувау владу").
Вона не здатна лише на тс, щоб забезпечити iншiй людинi
свободу й незалежнiсть.
Стосунки домiнування проявляються й у сiмейнiй ситуацiє
пiд виглядом "природного пiклування" (природноє турботи), що
може виливатися в спорудження "золотоє клiтки".
В деяких випадках вiд такого прояву любовi батьками до
дитини у неє може наростати тривожнiсть, оскiльки любов для
неє може означати полон i увязнення.
Особистiсна деструкцiя субукта, яка визначау дисфункцiє
спiлкування, може виражатися в замаскованих невротичних
симптомах, якi часто не розпiзнаються субуктом. При цьому
в поведiнцi починають домiнувати iррацiональнi компо-
ненти.
iррацiональнiсть поведiнки зумовлюу дiє, спрямованi люди-
ною на тс, щоб позбутися нестерпного для неє емоцiйного стану,
але - без можливостi прогнозувати результати. Така поведiнка
хибуу iлюзорнiстю щодо вирiшення тих чи iнших питань, а
засоби спiлкування та взаумодiє з оточенням насправдi супере-
чать свiдомим намiрам.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36