Змiст сновидiння сам по собi давав змогу впевненiше й
глибиннiше розумiти iнварiантнi характеристики несвiдомого й
особливостi взаумозвязкiв зi свiдомим.

У мiру накопичення досвiду роботи зi сновидiннями ми вiдчу-
ли певний вагомий крок у напрямi цiлiсного розумiння систем-
них характеристик несвiдомого й багатозначностi "семантич-
них картинок" малюнка, наявностi мiж ними взаумозвязкiв i ло-
гiчноє iнтегрованостi. З часом досвiд уднання символiки "колек-
тивного несвiдомого" дав нам глибше вiдчути й зрозумiти
функцiйнi характеристики iндивiдуального несвiдомого, забарв-
леного власним досвiдом субукта. Вираження логiки несвiдомого
наближауться до досконалостi компютера за вмiстимiстюй упо-
рядкованiстю iнформацiє, а також здатнiстю до саморегуляцiє.

Значущiсть архстипiв не порушуу характеру первинного Єх
аналiзу, який ми, звичайно, починаумо дiалогом з автором,
зясуванням розумiння ним змiсту малюнкiв та окремих єхнiх
елементiв. i лише вторинний цiлiсний аналiз усiх малюнкiв ми
наважуумося наповнювати "вiдчуженим" вiд автора змiстом,

i оворячи про малюнок, ми кожного разу маумо на увазi малювання за
типом "вiльних асоцiацiй", якi все ж органiзовуються присутнiстю теми.

128

iiичлснування якого можливе завдяки.врахуванню змiсту архе-
типноє символiки.

Вiльне вираження графiчних (образних) асоцiацiй сприяу
адекватному обумному та системному прояву несвiдомого. Се-
ред комплексу пропонованих тем лише декiлька стосуються
прямого вираження "лiбiдо", примiром, "Людина, яку я люблю",
всi ж iншi теми стосуються рiзних аспектiв життувого досвiду
субукта й. iсторiє його життя.

Важливо, що теми малюнкiв сприяють рефлексiє дитинства не
прямо, а опосередковано - через тематику сiмє, сприйняття бать-
кiв (i батьками дитини), дорогу життя та iн. Проте в малюнках
ми чимдалi бiльше маумо "матерiалiзованi" пiдстави прослiдку-
вати глобальну роль лiбiдо (й протилежноє Єй енергiє м о р -
т i д о ) У формуваннi логiки несвiдомого та єє спрямованостi.

Емпiрична картина вйазус на важливiсть несвiдомого у фор-
муваннi логiки, факту табуйованостi (заборони) первинних, iн-
фантильних потягiв субукта до близьких людей, а у звязку з
цим Єх чуттувоє н с р е а л i з о в а н о с т i . Саме в цьому мо-
ментi ми вбачаумо джерело енергiє, яка починау свою "подорож"
у свiт по "шпалах" замiщень. Спрямованiсть дороги, як показуу
нам досвiд, визначауться генеральним (базовим) механiзмом
"психологiчних захистiв" "вiд слабкостi до сили".
Тим-то прагнення до задоволення не лише пiдкоряуться даному
iнтеграцiйному механiзмовi, а й набувау соцiального забарвлен-
ня. Цьому сприяу специфiчнiсть нашого мислення. Енергiю, яку
ми вiддаумо науцi й технiцi, антична людина здебiльшого вноси-
ла в мiфологiю, рсалiзуючи таким чином прагнення пристосува-
ти субуктивнi фантазiє й надiє до навколишнього свiту.

Завдяки 3. Фрсйдовi, ми знаумо, що сновидiння грунту-
ються саме на такому мисленнi, яке зорiунтоване в зворотному
напрямку, до матерiалу спогадiв i нереалiзованих надiй дитин-
ства. Згiдно з цим поглядом,- пише К. Юнг, - сновидiння
може бути назване замiною iнфантильноє сцени, яка ви-
дозмiнилася внаслiдок єє перенесення на свiже переживання .
На вiдмiну вiд сновидiнь, де "Супер-Его" намагауться не втра-
тити своує пильностi, тематика малюнкiв мовби послаблюу єє,
санкцiонуу актуалiзацiю вiльних асоцiацiй пiд "прикриттям те-
ми малюнка". Насправдi ж його змiст бiльшою мiрою виражау
характер i силу стримуваноє в несвiдомому енергiє, анiж "до-
годжау" темi.

Аналiз, який обмежууться малюнковою продукцiую, не дау
пiдстав для порiвняння того. що сприяу вивченню системних
характеристик несвiдомого (його логiки), малюнка чи сновидiн-
ня. Для нас ця проблема асоцiюуться з феноменом "психологiч-
них захистiв" у Єхнiх базових проявах. А це, на наш погляд, у
"снтрпльною проблемою практичноє психологiє. Емпiрика вка-

Т. Яценко

129

зуу на звязок базових "захистiв" з колективним несвiдомим,
зокрема, уднiсть Єхнього когнiтивного аспекту з логiкою несвi-
домого. Для психолога-практика важливо розумiти значення
архетипних символiв, змiст яких повязаний з образами мiфiв,
казок i т.п. й опрацьований психоаналiтиками в роботi зi сно-
видiннями.

Ми згоднi з К. Юнгом, що в практичнiй психологiє (чи те-
рапiє) недопустима поз ицi я дослiдника в моральних
окулярах, у якого природничо-науковий iнтерес до пiзнання
каузальних передумов поведiнки людини пiдмiнюуться почут-
тям огиди у звязку з морально-етичною оцiнкою такоє по-
ведiнки. Подiбна морально-етична оцiнка може виникати через
примiтивне розумiння самоє психологiчноє сутi iнцестуозних
потягiв, що мають iнфантильну сутнiсть. Впадають у помилку
всi, хто вбачау в Едiповiй ситуацiє грiховнiсть помислiв дитини
та єє готовнiсть до аморального вчинку. Як правило, "кухня"
складних взаумовiдносин моралi iз забороненими (iнцестуозни-
ми) потягами залишауться на пiдсвiдомому рiвнi. Й лише окре-
мими острiвцями (й то - в опосередкованому виглядi) може
пробиватися в свiдомiсть. Примiром, мала дiвчинка може заяв-
ляти, що татко (чи братик) - єє жених. Доросла дiвчина може
усвiдомлювати наявнiсть прагнення порiвнювати своєх женихiв
iз батьком. Едiповi потяги мають деструктивне значення зага-
лом для психiки людини через тi механiзми, якi складаються
ще в дитинствi пiд впливом витiсненоє енергiє, повязаноє з
тяжiнням. Якщо звернутися до наслiдкiв такоє ситуацiє, то вони
найбiльше виражаються в блокуваннi лiбiдiозноє ак-
тивностi субукта в iнтимних стосунках.

Серед мiфiчних сюжетiв Едiпова ситуацiя найбiльш поши-
рена. ЄЄ психологiчне тлумачення: потяги не лише прагнуть
залишитися невидимими, а й з б ер i га ют ь здатнiсть не-
покори вимогам соцiуму. Шлях до здiйснення iнфан-
тильних надiй i бажань дитинства лежить у численних замi-
щеннях, у межах яких дiють проекцiя, перемiщення, перене-
сення, компенсацiя та iншi захисти. При цьому така компенса-
торно-замiщуюча дiяльнiсть проходить на фонi покори гене-
ральному (iнтегруючому) механiзмовi: "Вiд слабкостi до
сили". Цей механiзм iнтегруу захисну дiяльнiсть, а шляхи
уднання з лiбiдiозними обуктами дитинства пролягають через
присвоуння певних рис характеру та умовних цiнностей. Такий
процес невпинно супроводжууться численними витiсненнями.
Витiснення перемiщуу Едiпову драму на пiдводний рiвень.
Примiром, мати, яка домiнуу над батьком, може задати

Тут ми розумiумо як "комплекс Едiпа", так i "комплекс Електри", для
зручностi будемо вживати лише "Едiп..."

130

iна логiчну програму дочцi. Тут ми знаходимо витоки амбiва-
тентних почуттiв у "дiтей до рiдних: люблю й не люблю одно-
часно (вони переносяться також i на власне "Я").

Все це говорить про тс, що внутрiшньому мiфовi несвiдомого
того чи iншого субукта завжди притаманна суперечливiсть, яка
й зумовлюу його особистiсну проблему.

6.2.1. СИМВОЛiКА "ЛiБiДО"
У ПСИХОМАЛЮНКАХ

Жодна з теоретичних орiунтацiй, вiдомих у психологiє, не мау
таких здобуткiв у глибинному розумiннi психiки субукта як
психоаналiз, якии змiг поставити на недосяжну височiнь роль
символу в цьому процесi. Завдяки символу ми насамперед
спостерiгаумо ощадливiсть психiки при "виборi" засобiв вира-
ження дуже складного (багатомiрного) змiсту. Тому розумiння
символiчностi сновидiння чи психомалюнка полягау передусiм
у готовностi до сприймання багатозначностi психологiчного змi-
сту. Будь-який символ уднау в собi рiзнi й навiть дiаметрально
протилежнi значення, що вiдповiдають рiзноманiтним потягам,
тому символи не можна розумiти анатомiчне - Єх потрiбно
розумiти психологiчно, як образи "л i б i д о ".

Термiн "лiбiдо" був уведений 3. Фрсйдом i трактувався як
статевий потяг. Сила цього потягу виражауться в його здатностi
надавати специфiчного забарвлення й нестатевим потягам. Це
мау пряме вiдношення до символiки тому, що тi предмети,, якi
в життi, за звичайних умов. не мають до "статсвостi жодного
вiдношення, в символах можуть виражати "лiбiдо". Так, дерево
можна розумiти як фалiчний смисл через його схожiсть за фор-
мою, але разом з тим дерево також може означати й жiнку, або
матку, чи матiр (якщо сконцентрувати увагу на кругли кронi).
тднiсть значень утiлюуться в образи "лiбiдо". У символiцi за-
кiнчууться непохитнiсть (незрушнiсть), незмiннiсть значень ре-
чей (предметiв).

К. Юнг пише: "Якби ми захотiли в кожному даному випадку
визначити, що ось цей символ, поставлений замiсть матерi, а
той другий - замiсть чоловiчого статевого органа, то потрапили
б iз одного глухого кута в iнший" 11). Ми солiдарнi з К.Юнгом,
що не потрiбно забувати: "В царствi фантазiє почуття
у все".

Символ дау змогу психiцi iнтегруватися тому, що вiн у iр-
рацiональним утворенням, вiн у образ, а не поняття, котре не
допускау алогiчностей. К. Юнг звертав увагу на те, що символ
виражау ще непiзнане, невиразне, тс, що вiдчувауться, але не

о

" 12. Отже,

проговорюуться. Внаслiдок свого образного багатства символ не
мау чiтко окреслених рацiональних меж. Проте його життуве
значення для психiки важко переоцiнити - вiн виконуу iнте-
груючу функцiю, сприяу примиренню непримиренного. З цього
випливау, що символ здатний уднати в собi свiдомi й несвiдомi
змiсти, логiка яких перебувау в суперечностi.

Тут не можна не згадати про тестовi iнтерпретацiє малюнкiв,
якi фактично знiмають багатомiрнiсть значень символiв, вони
Єх роблять одномiрними й нiвелюють можливiсть бачення в
малюнку декiлькох семантичних картинок, важливих для ро-
зумiння несвiдомого. Тестова iнтерпретацiя "забирау" можли-
вiсть прояснення специфiки поуднання свiдомих i несвiдомих
аспектiв психiки в символ, можливостей створення мозаєчноє
картини образу несвiдомого шляхом комбiнування малюнкiв.
Фсноменологiчнщi пiдхiд бiльшою мiрою сприяу актуалiзацiє
структурно складних образiв несвiдомого, якi. у звязку з забо-
роною, не можуть пробити собi шлях у поведiнку й реалiзува-
тися.

Ми цiлком солiдарнi з Е. Керлотом. який указуу, що "сим-
волiзм у динамiчною й полiсемантичною реальнiстю" 12. Отже,
змiст символу не можна розумiти буквально, тобто за ним кри-
уться певний смисл, що не лежить на поверхнi й часто розкри-
вауться лише в поуднаннi з iншим малюнком.

Якщо поставити запитання про смисл символiчностi снови-
дiнь i малюнкiв, то спiльним буде те, що символiчнiсть завжди
вуалюу певний змiст, який потрiбно ще розкрити. Та що гово-
рити про сон чи малюнок, коли мова загалом теж символiчна -
це у система знакiв або символiв, шо позначають реальну дiйс-
нiсть або душевнi стани.

К. Юнговi вдалося встановити звязок мiж психологiую сну
й психологiую мiфу. Сон сягау в дитинство, мiф створювала
епоха, що мислила по-дитячому. Якщо ж звернутися до психо-
малюнка, то малювання вважауться дитячим заняттям, i часто
люди, котрi ШУТЬ в АСПН, говорять, що вони навiть забули,
коли малювали. Не викликау сумнiву факт опосередкованого
вираження того чи iншого психологiчного змiсту малюнком.
Рiдше трапляуться безпосередну вiдображення в малюнках яко-
єсь конкретноє ситуацiє (й то в образнiй формi), нiж опосеред-
коване викладення змiсту. Поряд iз цим малюнок виражау
змiст, про який його автор не збирався розповiдати, а iнколи
для нього самого цей змiст у вiдкриттям у звязку з його неус-
вiдомлюванiстю до цього часу.

Проiлюструумо згадане вище аналiзом малюнкiв Анi (32 ро-
ки) в контекстi використання лiбiдiозноє символiки.

Дуже нечасто ми можемо спостерiгати в малюнках суто фа-
лiчнi образи, якi за напрямом спiввiдносяться з лiбiдо. Ось,

132

Мол. 3. Чоловiк, жiнка i Я

примiром, мал. З, в якому фалiчний образ уплетений в сюжетну
канву Едiпового змiсту. З цього малюнка ми можемо бачити
наявнiсть iдентифiкацiє авторки малюнка з матiрю (справа єє
око на постатi матерi), увага до батька як чоловiка та злиття з
його фалiчною суттю представляу лiва частина малюнка (око
та повiка над ним зливауться з фалосом батька ). Око авторки
злiва явно вказуу на єє увагу до чоловiчо-жiночих стосункiв мiж
матiрю та батьком. Така вiдкрита iнформацiя, як у даному
випадку, хоч i пiд покривом загальноє теми "Чоловiк, жiнка i
Я", не часто виражауться в малюнках.

Частiше "лiбiдiозна" символiка, на перший погляд, зовсiм не
у такою, єє вiдношення до "лiбiдо" зясовууться шляхом аналiзу
малюнкового матерiалу, який щоразу однозначно вказуу на
силу впливу сiмейноє ситуацiє, особливостей дитячих (душев-
них) тяжiнь до близьких людей. За таких обставин символiка
лiбiдо виводить нас на стабiлiзовану внутрiшню суперечнiсть
суб скта, яка уднау iнстинкт життя, творчостi (енергiю лiбiдо)
з iнстинктом смертi-танатос (енергiя мортiдо).

Хоча тема .малюнка "Чолонiк, жiнка i Я", сама авторка малюнка визна-
л, iiiо фiтурка з.-iiка - батько, справа - мати.

133

Мил. 4. "Я" - реальне, "Я" - iдеальне

Кожного разу комплекси тематичних малюнкiв, незалежно
вiд неповторностi зображень i кольорiв, засвiдчують, що особи-
стiсна проблематика субукта виражауться в деструктивних тен-
денцiях - "психологiчноє iмпотенцiє" та "психо-
логiчноє смертi". Тому, говорячи про символiку "лiбiдо",
в полi зору практичного психолога мають бути системнi харак-
теристики малюнкiв, якi вкажуть на тенденцiє, що зашкоджу-
ють повноцiнним контактам субукта з оточенням, тенденцiям
"розпаду" ii "омертвiння" близьких людей. За цим може стояти
власне почуття неповноцiнностi, провини та самопокарання.

Якщо звернутися всього до кiлькох малюнкiв, виконаних
однiую учасницею АСПН, можна побачити, що мал. З, який

134


Мил. 5. Як мене бачать люди, як я бачу сама себе

нам дав пiдставу констатувати факт табуйованого iнтересу до
батька-чоловiка, до Єхнiхiз матiрю стосункiв, мау послiдовне
продовження в мал. б "Значуща для мене ситуацiя", в якому
авторка (що прояснив дiалог з нею) зобразила своє стосунки з
батьком. Вона Єх назвала - омертвiлими.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36