Графiчний "продукт" вони зводять до двох
рiзновидiв: методу психографiчного аналiзу тексту й психодiаг-
ностичних малюнкових тестiв.

Авторки зосереджують увагу на тому, що малюнки втiлюють
багатоманiтнiсть "сигналiв", якi використовуються психологом
для побудови дiалога. Не можна не погодитися з тезою, що
графiчнi методи не варто застосовувати iзольовано вiд iнших
методiв. Важливо й те, що акцентууться увага на вiдсутностi
удностi поглядiв на iнтерпретацiю результатiв психографiчного
дослiдження. Авторки вищеназваноє книги, яка на двi третини
присвячена описовi тестових iнтерпретацiй малюнка, самi вка-
зують на Єхню обмеженiсть i вiдноснiсть у практичному вико-
ристаннi: "Найчастiше кожний iз дослiдникiв, "набиваючи
руку" на якiйсь однiй групi методик, вид iл я у своє власнi
параметри для побудови iнтерпретацiй"3.

Незважаючи на всю скрупульознiсть авторiв у викладi те-
стових пiдходiв до аналiзу малюнковоє продукцiє, Єхнiй опис
складау враження недостатньоє "психологiчностi" iнтерпретацiє.

Жодна з проаналiзованих методик не вiдповiдау вимогам
цiлiсного пiдходу до розумiння психiки в удностi єє свiдомих i
несвiдомих аспектiв. Вiдсутнiй також будь-який натяк на теорiю
розумiння особистостi, що могло б визначити певну орiунтацiю
психодiагностики. Тестовi iнтерпретацiє справляють враження

112

мозаєчностi тлумачення окремих "сигналiв" i вiдчуженостi вiд
самого субукта з його неповторною iндивiдуальнiстю та особи-
стiсними проблемами.

Важко зрозумiти, в чому виражауться "загальний пiдхiд до
аналiзу матерiалу"4 авторiв, хiба що лише в тому, що ними
проаналiзовано, як вони пишуть, 25 тисяч дитячих малюнкiв i
бiльше як 10 тисяч малюнкiв дорослих. Та це лише статистичне
сильний аргумент, але не психологiчно. Нам теж довелося про-
йти довгий шлях власного вивiльнення вiд академiзму теоре-
тичного й методичного пiдходiв до розумiння психомалюнка й
практичноє роботи з ним. i це був шлях до цiлiсного, глибинного
й системного розумiння психiки людини в єє складних перепле-
тiннях свiдомих i несвiдомих аспектiв, до розширення психодi-
агностичних можливостей малюнка в пiзнаннi несвiдомого в
його системних характеристиках. Малюнок ми використовуумо
з перших днiв становлення методу груповоє психокорекцiє3. Ро-
зроблений метод, на вiдмiну вiд iнших тренiнгових пiдходiв 6,
ставить за мету пiзнання глибинно особистiсних передумов
труднощiв спiлкування субукта. iншi тренiнговi методи "орiун-
тованi на пiзнання соцiально-перцептивних характеристик,
тобто того, що лежить на поверхнi", без особливого проникнен-
ня в несвiдоме. Можливо, саме тому в таких тренiнгах психо-
малюнок майже не використовууться, або ж йому не надауться
такоє вагомостi, як у групах АСПН. У першi роки практики в
групах АСПН кожного дня пропонувалося виконувати малюнок
"Я i група" або "Я в групi". Такi малюнки цiннi для дiагностики
емоцiйного фону в колективi та iндивiдуальних переживань
субукта, для розумiння груповоє динамiки та єє змiстових ха-
рактеристик. Ми переконанi, що така малювальна продукцiя
учасникiв АСПН особливо допомагау керiвниковi-початкiвцю у
формуваннi своує професiйноє майстерностi, вiдкриваючи мож-
ливiсть опанування глибинних групових процесiв, що проходять
певнi стадiє. Важко уявити, як довго ми могли б iти в пошуках
основних механiзмiв групових та iндивiдуальних змiн учасникiв
груповоє корекцiє (що виражаються в позитивнiй дезiнтеграцiє
i вториннiй iнтеграцiє на бiльш високому рiвнi розвитку), якби
не психомалюнок. Вiн кожного разу обуктивував прихованi у
вербальнiй продукцiє особливостi прояву динамiки iндивiдуаль-
них i групових змiн.

Якщо групова динамiка проявляуться в повсякденних ма-
люнках учасникiв АСПН (на перiод єє роботи), то для вивчення
динамiки змiн iндивiдуально-особистiсних характеристик
субукта цього виявляуться замало. Й це зрозумiло, адже в полi
зору потрiбно тримати не лише динамiчнiсть характеристик
субукта, а й Єхню iнварiантнiсть, що зумовлюуться стереотип-
нiстю поведiнки. Ось тут стау в пригодi рiзнобiчнiсть методiв

т. Яценко

113

АСПН - психомалюнок, психодрама, рольова гра, невербальнi
вправи та iншi, описанi в попереднiй главi.

Проте особливий психокорекцiйний ефект забезпечуу роз-
роблена нами методика цiлiсного аналiзу комплексу тематич-
них малюнкiв, через якi вдауться проникати в глибиннi аспекти
психiки, повязанi з обуктивуванням внутрiшнiх суперечностей
субукта. Цс знаходить вираження в логiцi несвiдомого - ког-
нiтивнiй передумовi "психологiчних захистiв". Завдяки цiлiсно-
му аналiзовi комплексу тематичних малюнкiв ми можемо вия-
вити логiку несвiдомого. А вона, як показуу наш досвiд, пiдко-
рена iнфантильним iнтересам "Я", в кожному конкретному ви-
падку у неповторною. Якщо звернутися до тестовоє iнтерпре-
тацiє, то вона обмежууться "мозаєчним" тлумаченням змiсту
малюнка й зовсiм неспроможна констатувати логiчну органiза-
цiю несвiдомого.

Аналiз малюнкiв ми будуумо, спираючися на феноменоло-
гiчний пiдхiд, який передбачау врахування розумiння малюнка
самим автором. Тому вмiння аналiзувати малюнки межуу з
мистецтвом, яким потрiбно оволодiвати в самiй практицi. iнту-
єцiя дослiдника розвивауться в процесi багаторiчноє працi, в
результатi чого виробляуться здатнiсть до бачення й прогнозу-
вання психiки в несвiдомих єє проявах, обуктивованих малюн-
ком. Феноменологiчний пiдхiд до розумiння малюнка поуд-
нууться з психоаналiтичним, який незмiнно мау справу з не-
повторним поведiнковим матерiалом пацiунта, i це виводить на
каузальнi аспекти симптомiв.

Звернiмося до iсторiє виникнення психоаналiтичноє iнтер-
претацiє комплексу малюнкiв.

В психокорекцiйних групах АСПН тематика малюнкiв, якi
виконувались учасниками занять, поступово розширювалась.
Проте аналiз малюнкiв, перебуваючи в полонi традицiй, ми
проводили за окремими темами, що не приносило бажаних ус-
пiхiв у пiзнаннi несвiдомого. Ми вiдступали вiд тестових iнтер-
претацiй i покладалися радше саме на дiалог з автором та на
пояснення малюнка самими членами групи. Це пiдтримувало
мотивацiю такоє роботи.

Пiд час аналiзу вербальна (словесна) й невербальна (малюн-
кова) продукцiє набували рiвноправностi. Ми стали помiчати,
що аналiз малюнкiв за окремими темами та ще в рiзнi днi роботи
в групi спонукав нас апелювати до тих чи тих елементiв ма-
люнкiв. Це напружувало память, хоч приносило успiх у пер-
ших спробах виводити логiчнi звязки мiж образною продукцiую
одного й того ж автора, представленою за рiзними темами.
Цьому сприяли як форма, так i колiр малюнкiв. Потреба в
цiлiсному "поздовжньому" аналiзi малюнкiв зародилася сама
собою у звязку з численнiстю малюнкiв. Нас нiколи не вабило

поелементне його тлумачення, яке фактично вiдчужувало ма-
люнок вiд iндивiдуальноє особистiсноє неповторностi автора.

Емпiричний матерiал переконував, що баченню цiлiсноє кар-
тини тенденцiй несвiдомого сприяу як тематика малюнкiв, так
i Єхня кiлькiсна динамiка, яка характеризувалася в нашiй гру-
повiй практицi зростанням: 3, 5, б, 10, 12 малюнкiв, щоправ-
да - за окремими темами. Зрозумiло, що в процесi такоє
динамiки ми не могли пiдозрювати про тi результати, яких
можемо досягти при одночасному аналiзi малюнкiв. Проте ми
невпинно продовжували цю роботу. Одного разу, суто випадко-
во, нам довелося проаналiзувати воднораз усi малюнки автора
(який не здав Єх вчасно), i ми не розклали Єх за темами до
малюнкiв усiує групи. Вiдтодi тематика малюнкiв розширилася:

тепер опрацьовууться 38 тем.

Пiд час аналiзу ми розкладаумо малюнки в однiй площинi,
аби краще бачити цiлiсну образну картину й мати можливiсть
проводити аналогiє.

Чи можуть бути введенi iншi теми, iншi Єх формулюванняi
Ми певнi, що так, але вони мають бути близькими до тих, що
вже у, бо визначальний набiр тем грунтовно й рiзнобiчне вiдо-
бражау психiку автора. Тематика комплексу малюнкiв побудо-
вана так, щоб можна було обуктивувати найрiзноманiтнiшi
аспекти психiки, повязанi з впливом сiмє, ставленням до iнших
людей, до самого себе, до професiйно-службових аспектiв влас-
ного життя, до факту власноє смертi, до пережитих драм, надiй
на щастя та свого небуття. Сила впливу пережитого досвiду, як
на лакмусовому паперi, проявляуться в малюнках з абстракт-
ними темами: "Чоловiк, жiнка i Я", "Неiснуюча тварина", "Я
серед людей". Завдяки таким малюнкам, якi всебiчно обукти-
вують власний досвiд, можна виявити силу впливу пережитого.

Ми виходимо з низки теоретичних передумов про те, що не-
свiдомому притаманна активнiсть - "угору!", тобто прагнення
виразитися в продуктах дiяльностi, особливо там, де задiяна мо-
торика, яка знижуу вербальний контроль. Про активний харак-
тер несвiдомого промовляу той факт, що в процесi графiчного
зображення теми несвiдоме нерiдко починау бiльшою мiрою ви-
значати змiст малюнка, нiж першопочаткова тема. Саме тому
ми, бувау, "переназиваумо" малюнок, у ходi аналiзу даумо йому
ще й iншу назву, адекватну насправдi вираженому змiстовi. iн-
коли автор самостiйно виконуу малюнок за назвою, якоє нема в
списку, але вона у для нього актуальною, наприклад "Бiль". От-
же, як бачимо, в процесi аналiзу назви малюнкiв поступово вiд-
суваються на заднiй план, особливо з моменту переходу на
формулювання логiки несвiдомого. На цьому етапi в центрi уваги
перебувають такi характеристики в усiує малюнковоє продукцiє,
як цiлiснiсть i логiчна послiдовнiсть, системнiсть.

За допомогою психодинамiчноє iнтерпретацiє малюнкiв, яка
передбачау iнтелектуалiзацiю зображень самим автором, маумо
змогу прослiдкувати взаумозвязки мiж його свiдомим i несвi-
домим. Процедурнi аспекти такого дослiдження будуються ли-
ше на матерiалi "тут i тепер", проте цi горизонталi
визначаються активнiстю несвiдомих аспектiв психiки, що за-
являють про себе по вертикалi. Дiагностико-корекцiй-
на процедура полягау в зосередженнi уваги на системних
характеристиках несвiдомого, якi спрямовують особистiснi про-
грами людини, що виражаються в тенденцiях поведiнки.

Хоча методика цiлiсного аналiзу комплексу психомалюнкiв
i зародилася в царинi груповоє психокорекцiє, вона дау такий
сильний психодiагностичний ефект, який починау конкурувати
з груповим психокорекцiйним. А за глибиною, цiлiснiстю й
системнiстю психодiагностичних висновкiв дуже часто навiть
перевершуу груповий ефект. Особливо це проявляуться в роботi
з людьми потайними, неконтактними, соромязливими, якi вiд-
чувають непереборнi труднощi у вербалiзацiє думок i почуттiв
та в рефлексивнiй активностi загалом. У такому випадку виру-
час малюнок. У процесi цiлiсного аналiзу комплексу тематич-
них психомалюнкiв ми несамохiть наблизилися до психоана-
лiзу в його базових концептуальних параметрах завдяки тим
результатам, якi неминуче продукувались такою роботою.

5.4. ТЕОРЕТИЧНi ПЕРЕДУМОВИ
ПСИХОАНАЛiТИЧНОГО РОЗУМiН-
НЯ КОМПЛЕКСУ ПСИХОМАЛЮНКiВ

Теоретичнi передумови iнтерпретацiє комплексу психомалюн-
кiв виросли на самому емпiричному матерiалi цiлiсного Єх ана-
лiзу. Сама емпiрика вказувала на дiувiсть певних закономiр-
ностей психiки, вiдкритих 3. Фрейдом, якi формуються у
субукта з раннього дитинства й повязанi з душевним тяжiнням
до близьких людей (вихователiв).

Сам по собi цей факт у цiкавим для психологiчноє науки,
тому якраз на роботi з вербальною (словесною) продукцiую
пацiунта вирiс ортодоксальний психоаналiз. 3. Фрейд - його
засновник - не працював iз графiчною (малюнковою) продук-
цiую пацiунта. Психоаналiтична процедура орiунтувалася на
самоусунення "Я" вiд контролю та критики вiльних асоцiацiй i
вимог логiчноє, смисловоє удностi висловлювань пацiунта. Звер-
таючись до структурних компонентiв психiки, вiдкритих
3. Фрейдом - "Над-Я", "Я" та "Воно", - можна констатувати,
що психоаналiз у процесi дослiдження передбачау нейтралiза-
цiю функцiй "Над-Я" обiцянкою приймати без критики та осуду

iiб

будь-якi прояви "Воно", тобто прояви несвiдомого. Але, по сутi,
словесна форма вираження вже нiвелюу вiльний прояв iнстинк-
тивних потягiв "Воно", бо "Слово" - це iнструмент вираження
свiдомого (хоч i не тiльки). Пiдтримуумо думку А. Фрейд, що
"таким чином ми граумо з iнстинктивними iмпульсами в по-
двiйну гру: з одного боку, заохочуючи Єхнi прояви, а з iншого -
неухильно вiдмовляумо Єм у задоволеннi" .

В нашому розумiннi психоаналiтична ситуацiя набувау та-
кого змiсту: психоаналiтик iз самого початку своую позицiую
санкцiонуу прояв "Воно", декларуючи словесну форму його ви-
явлення, забезпечуу цензорськi перешкоди. Така ситуацiя цен-
зорського контролю справедлива, як пише далi А. Фрейд, "лише
для Єх (несвiдомих iмпульсiв.- Т.Я.) переходу в словесну фор-
му; вона не дау Єм права контролю над руховим апаратом, що
у Єхньою справжньою метою".

Сказане вище однозначно вказуу на величезну роль вклю-
чення моторики в процес вираження психологiчного змiсту для
пiзнання несвiдомого. Саме в цьому допомагау малюнок, завдя-
ки рухам руки в процесi "художньоє" матерiалiзацiє психологiч-
ного змiсту. Проте нам вiдома гiпнотична практика психо-
аналiтикiв, яка, знiмаючи критику "Над-Я", забезпечувала ви-
явлення "Воно", вiд якоє вони зреклися у звязку з вiдсутнiстю
обсктивування тих складних стосункiв мiж несвiдомим i свiдо-
мим, якi, по сутi, i у предметом п сихоаналiзу.

А. Фрейд критикуу тих аналiтикiв-початкiвцiв, якi прямо-
лiнiйно розумiють "вiльнi асоцiацiє" без Єх гальмування. Це саме
пiдтверджуу своєми дослiдженнями учень 3. Фрейда К. Юнг,
який уводить в дослiдження (тести словесних асоцiацiй) набiр
слiв, якi виступали своурiдним каталiзатором вiльних асоцiацiй,
що пiддаються потiм психоаналiтичнiй процедурi аналiзу. Нам
також близька позицiя К.Юнга в пiдходi до пiзнання несвiдо-
мого завдяки його високому поцiнуванню значущостi образу як
такого для глибинного пiзнання психiки.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36