Одночасно починають
формуватися тенденцiє згуртованостi на основi почуття удностi
з групою, а спiвпереживання наповнюються бiльш глибоким
змiстом.

3.3. МЕТОДИЧНi ПОЛОЖЕННЯ,
ОБОВЯЗКОВi ДЛЯ КЕРiВНИКА
ГРУПИ АСПН

Представленi в попередньому параграфi положення зорiунтова-
нi на спiльне Єх виконання керiвником разом iз членами групи
АСПН. Проте iснують методичнi положення, якi в бiльшiй мiрi
адресованi керiвниковi. Єх можна подiлити на вербальнi й не-
всрбальнi. Важлива роль у досягненнi успiху в роботi групи
належить мiмiцi, жестам, тоновi голосу, емоцiйним здiбностям
керiвника й багато чому iншому. Вiн повинен чiтко знати своє
нсвсрбальнi можливостi. Та найголовнiшою в роботi групи
АСПН у вербальна взаумодiя, яка свiдомо регулюуться керiв-
ником. Ураховуючи специфiку поведiнки керiвника, можна ви-
дiлити кiлька вербальних прийомiв управлiння групою АСПН.

71

1. Заохочення групи до обговорення певноє теми.

2. Узагальнення матерiалу групового навчання шляхом ви-
дiлення зв язкiв. Керiвник повинен звертати увагу членiв групи
на iстотнi моменти (опосередкованим чи прямим шляхом), а
також представляти дану iнформацiю у прийнятнiй формi й у
принагiдний момент. Цс вимагау вiд нього вмiння iнтерпрету-
вати матерiал, спiввiдносити рiвень розвитку групи й кожного
єє члена.

3. Технiки iнтерпретацiє матерiалу навчання:

а) пiдкреслення суттувого моменту у висловлюваннi члена
групи;

б) висвiтлення керiвником iстотних аспектiв поведiнки чле-
нiв групи на пiдставi встановлення звязкiв мiж окремими ак-
тами поведiнки. Це може вiдбуватися на тлi конфронтацiє,
спiвчуття, спiвпереживання, радощiв, вiдкриття нового. Голов-
ним тут у встановлення спiльного та вiдмiнного, суперечностей
психiки, яких учасники навчання не можуть бачити без сто-
ронньоє допомоги. Найвищий рiвень професiоналiзму виявляу
той керiвник, який поступово пiдводить члена групи до само-
аналiзу своує власноє поведiнки. Керiвник не лише допомагау
учасникам АСПН перетворювати себе на обукт дослiдження, а
й формуу у них здатнiсть учитися на власному досвiдi поведiн-
ки, що у запорукою профссiиноє пiдготовки.

4. Розкриття логiки несвiдомого та спiввiднесення Єє з ло-
гiкою свiдомого. Важливо, щоб керiвник розкрив внутрiшню
нсусвiдомлювану суперечнiсть, що визначау особистiсну про-
блематику субукта, показав розбiжностi мiж його бажаннями
й стратегiую поведiнки.

5. Постановки певних завдань в групi АСПН. Це може бути
пропозицiя виконати яку-небудь вправу (гра, психодрама, пси-
хомалюнок, соцiограма); укладання договору з тим чи тим учас-
ником навчання, згiдно з яким вiн повинен уникати певних
форм поведiнки, або, навпаки, випробувати бажанi для себе
форми в групi й поза єє межами (на час навчання) з наступним
обговоренням результатiв.

6. Координацiя дискусiє. Мауться на увазi спрямування дис-
кусiє керiвником у бажане русло, а також синхронування окре-
мих ЄЄ елементiв. Керiвник зобовязаний забезпечити послiдов-
нiсть i завершенiсть розгляду важливих питань самопiзнання
без вiдхилень до побiчних явищ.

7. Забезпечення багаторiвневостi в дослiдженнi особистiс-
нiiх проблем окремих членiв групи. При цьому важливо встано-
вити взаумозвязок мiж проявами поведiнки кожного учасника
занять та динамiкою групи, рiвнем єє iнтеграцiє й особистiсним
розвитком кожного присутнього.

8. Чiткiсть i послiдовнiсть у керiвництвi, яка не допускау

72

свавiлля й водночас забезпечуу спонтаннiсть поведiнки членiв
групи АСПН.

9. Розкриття учасниками навчання внутрiшнiх особистiс-
них причин, якi породжують труднощi в спiлкуваннi та вну-
трiшнi суперечностi.

10. Умiння працювати iз захисною поведiнкою": нейтра-
лiзувати ситуативнi (периферiйнi) захисти й актуалiзувати ба-
зовi (особистiснi) прояви.

Керiвник не повинен давати захиснi реакцiє в групi, бо вони
можуть спровокувати посилення "захисту" учасникiв АСПН i
ускладнити Єхну просування до бiльш вiддалених i важливих
цiлей навчання. Крiм того, захиснi тенденцiє ускладнюють ке-
рiвниковi адекватне сприйняття взаумин у групi.

Керiвник групи АСПН повинен володiти прийомами, якi б
одночасно каталiзували iндивiдуально-особистi змiни учасни-
кiв навчання и просували взаумини в групi до багаторiвневоє
iнтсi рацiє як важливоє передумови позитивних результатiв на-
вчання.

3.4. ФАКТОРИ, ЩО СПРИЯЮТЬ
iНТЕГРАЦiЄ ГРУПИ

Розвитковi згуртованостi групи сприяу вiдкрите, щире ви-
словлення почуттiв i думок з приводу того, що вiдбувауться в
групi. При цьому важливо, щоб учасники навчання не боялися
висловлювати як позитивнi, так i негативнi реакцiє на те, що
вiдбувауться. Правдивий обмiн iнформацiую, почуттями, а та-
кож правильна реакцiя керiвника на критичнi зауваження ду-
же багато важать для розвитку вiдчуття належностi до групи.
Згуртованiсть у нiй забезпечуу таку атмосферу, коли вiд-
крите висловлювання емоцiй не порушуу почуття близькостi й
емоцiйноє теплоти, коли присутня психологiчна захище-
нiсть, а це знiмау напруженiсть, сприяу глибшому взаумо-
розумiнню.

"Розморожування". Ефективнiсть навчання великою мiрою
визначауться тим, як "скидаються маски" й послаблюуться сте-
реотипнiсть поведiнки, а також як сприймаються принципи нав-
чання в групi АСПН. Процес посилення бажання й готовностi
до н,.iвчання можна назвати "розморожуванням". Його запору-
кою виступають такi з ранiше названих принципiв: прийняття
в групi, звертання один до одного на "ти" й за iмям, вiльне
розташування по колу. зручна поза, розслаблення, вiдсутнiсть
системи покарань i заохочень. Усi перелiченi фактори послаб-
лююiь систему звичних стереотипних форм поведiнки й вiдкри-
вають можливостi для ефективного навчання.

73

Психологiчна безпека. АСПН проходить ефективнiше за
наявностi в групi психологiчноє безпеки. Ситуацiя невимуше-
ностi, незвичнiсть обстановки, своурiднiсть принципiв функцi-
онування групи, новий досвiд - усе цс справляу значне
емоцiйне навантаження на учасникiв групи. Втiм, деяка напру-
женiсть, що посилюу вразливiсть, сприяу ефективному навчан-
ню; коли ж iнтенсивнiсть єє занадто велика, це активiзуу ситуа-
тивний "психологiчний захист" i перешкоджау продуктивному
включенню в процес групового навчання. Важливо забезпечити
спонтаннiсть поведiнки присутнiх. Атмосферу психологiчноє
безпеки створюу дотримання стичних норм роботи
групи.

Атмосфера довiри й пiдтримки. Для встановлення психоло-
гiчного клiмату довiри в групi необхiдно, щоб кожен єє член
вiдчув реальну можливiсть бути самим собою, переконався в
тому, що його тут нiхто не збирауться оцiнювати й змiнювати.
В атмосферi довiри людина бiльше схильна до вiдвертостi й
щиростi, повiдомлення iншим ризикованоє для свого "Я" iнфор-
мацiє, нiж у випадку очiкування суворих оцiнок i осуду. Для
створення такоє атмосфери доводиться з самого початку пере-
борювати протидiю, яка спричинюуться внутрiшньою тривогою
членiв групи. Керiвник повинен прагнути обуктивувати й дос-
лiдити цi страхи. З цiую метою можна запропонувати учасни-
кам вибрати партнерiв, з якими вони могли б поговорити про
своє тривоги безпечнiше, нiж розповiдати про своє турботи всiй
групi. Якщо почуття довiри не буде розвинуто в групi, то в
процесi навчання можуть виникнути серйознi проблеми.

Взаумна довiра виробляуться в умовах, коли у можливiсть
висловлювати своє почуття, незалежно вiд того, позитивнi вони
чи негативнi, й не боятися критики. На противагу цьому при-
хована ворожiсть i пiдозрiливiсть, небажання говорити про своє
почуття у показником вiдсутностi довiри. iнодi це виявляуться
в спробах учасникiв заховатися за абстрактними роздумами, в
довгих обговореннях проблем iнших членiв групи, а також у
небажаннi сконцентрувати увагу на собi. На початкових стадiях
роботи групи учасники АСПН чекають, що керiвник вирiшить
за них, що Єм потрiбно робити и дослiджувати. Саморозкриття
в цей перiод мас поверховий i спланований характер, вiдкрита
поведiнка майже вiдсутня.

Розвиток здiбностi учасникiв АСПН до "прийняття" одне
одного у важливим фактором у створеннi атмосфери довiри.
Навчаючись "прийняттю", члени групи менше критикують, ви-
правляють висловлювання iнших, менш оцiнюють одне одного.
Для встановлення атмосфери довiри необхiдно, щоб хтось пер-
шим пiшов на ризик або зробив жест довiри. Коли ризикованi
дiє будуть пiдтриманi щирим прийняттям, вдячнiстю й допомо-

74

гою, цс посилить вiдчуття близькостi в групi, сприятиме зро-
станню довiри. Згуртованiсть може бути посилена з допомогою
такоє вправи: всi учасники почергово випробовують своє мож-
ливостi керувати групою.

Група АСПН передбачау нсдирективну позицiю тренера, яка
стимулюу спiвпрацю, активiзуу обговорення питань, пiднятих
членами групи з власноє iнiцiативи. Крiм того, в групi не по-
винна переважати взаумодiя "керiвник - член групи". Найкра-
щим варiантом у взаумодiя "учасник - учасник". Створення
згуртованостi членiв групи й атмосфери взаумноє довiри може
стати запорукою вирiшення суперечностей i конфлiктiв. При
цьому бажано домагатися як усвiдомлення всiма учасниками
джерел i самого факту конфлiкту, так i вiдвертоє проробки в
групi виниклих суперечностей.

Органiзовуючи групу АСПН, керiвник не ставить головною
метою зробити єє привабливою для тих, хто навчауться. Але
практика показуу: якщо людина починау вiдчувати, що єє сприй-
мають такою, якою вона у, якщо на заняттях встановлюуться
атмосфера пiдтримки, близькостi, довiри, емоцiйного тепла, то
у неє виникау вiдчуття дiловоє привабливостi групи, що пози-
тивно позначауться на результатах навчання.

Спонтаннiсть групового процесу. В групi АСПН важливо
досягти як спонтанностi, так i керованостi актуальними взауми-
нами й подiями. Бiльше того, керiвництво процедурою АСПН
мас на мстi забезпечення спонтанностi мiжособових стосункiв,
що являють собою конкретно-змiстовий аспект процесу групо-
вого навчання. Управлiння груповим процесом - цс передусiм
управлiння динамiкою АСПН.

Керiвник групи повинен мати теоретичну концепцiю розу-
мiння механiзмiв даного навчання й розвинених здiбностей
процесуальноє психодiагностики особистiсних причин трудно-
щiв у спiлкуваннi. У звязку з цим виникау необхiднiсть уточ-
нення уявлень про вiдсутнiсть формалiзованих i стандартизо-
ваних проявiв управлiння групою АСПН, особливо на перших
заняттях.

Вiдчуття невизначеностi може виникнути й у керiвника-по-
чаткiвця, якому ще важко синтезувати в одне цiле тактичну й
стратегiчну лiнiє в управлiннi групою АСПН.

Необхiдно вiдрiзняти нсдирективну позицiю керiвника, вiд-
сутнiсть авторитарних розпоряджень вiд поведiнки свавiлля,
нсксрованоє стихiє, яка загальмуу групову динамiку, спрямо-
вану на iнтеграцiю. Важливо, щоб керiвник чiтко уявляв собi
основнi стратегiчнi лiнiє розвитку групи, а також тi методичнi
прийоми та засоби, якi допоможуть досягти iндивiдуалiзованого
ефекту-навчання кожного учасника АСПН.

На самому початку занять доцiльно лише в загальних рисах

75

обговорювати можливий ефект роботи групи АСПН, але орiун-
тованi цiлi в iндивiдуально-особистому й професiйно-педагогiч-
ному планах визначити необхiдно. Якщо в групi немау чiтких
цiлей, разом обговорених i поставлених, то може зявитися
недоброзичливiсть у вiдносинах мiж Єє членами, яка призведе
до розколу, а то й до розпаду групи. Надзвичайно важливо, щоб
учасники АСПН мали змогу задовольнити своє груповi й про-
фесiйно-педагогiчнi бажання та цiлi. Група дiятиме успiшнiше,
якщо учасники навчання не прагнутимуть вирiшення всiх своєх
соцiальних проблем, певних утилiтарних цiлей; не розрахову-
ватимуть на те, що зумiють перетворити себе на готову, завер-
шену "модель".

Керiвник групи зобовязаний допомогти учасникам АСПН
зрозумiти, що процес Єхнього самовдосконалення неперервний,
i навчання в групi лише сприятиме самопiзнанню, поглибленню
власноє компетентностi в питаннях психодiагностики та прийо-
мiв оптимiзацiє психологiчних здiбностей до спiлкування й пiз-
нання iнших. Все це допомагау не лише досягти певного
результату в групi, а й оволодiти здатнiстю набувати новi реф-
лексивнi знання шляхом аналiзу ситуацiй спiлкування в по-
дальшому життi. Навчання в групi АСПН може ускладнюватися
рiзними формами поведiнки його учасникiв, про якi - нижче.

1. Спроби давати переєди. В групi прийнято говорити про
своє переживання, емоцiє, почуття, спричиненi поведiнкою того
чи iншого єє члена, але небажано давати поради. З цiую метою
можна обговорити питання: "Чим вiдрiзняуться зворотна iнфор-
мацiя вiд порадиi","Чим вiдрiзняуться поняття "надати допомо-
гу" вiд "дати пораду" в звичному розумiннii".

2. Гостри реакцiя деяких членiв групи неє негативнi емоцiє,
якi переживау хтось iнший (сльози i т.п.). Можна знизити рiвень
напруження жартом, наданням пiдтримки iншому. iнколи це
робиться у спосiб, який називауться "накладанням повязки".
Керiвниковi групи слiд диференцiювати зовнiшнi вияви жалю
("накладання повязки") й справжню турботу i спiвчуття (ем-
патiє). Члени групи повиннi зрозумiти, що "накладаючи повяз-
ку", вони, можливо, пiклуються головним чином про себе. Це
потребуу вiд керiвника досвiду, високоє емоцiйноє чутливостi
та iнструментальних засобiв роботи.

3. Можливiсть недоброзичливоє поведiнки, коригування якоє
в групi у досить важкою справою. Адже ворожiсть i недоброзич-
ливiсть рiдко виявляються вiдкрито, здебiльшого це вiдбува-
уться не прямо, а окiльно, завуальовано (гострi зауваження
членiв групи, колючий жарт, тактика "шпичакiв", пропуски
засiдань групи, запiзнення, демонстрацiя нудьги, усунення вiд
роботи групи з виглядом безмежноє ввiчливостi та доброзичли-
востi, яка заважау реалiзацiє принципiв щиростi: фiлософству-

76

вання, роздумiв на вiльнi та буденнi теми й т.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36