Спинимося коротко на методичних питаннях.

Перед початком психодрами необхiдно пояснити єє основнi
положення членам групи, а також запропонувати Єм уявити
ситуацiє Єхнiх власних переживань, якi можна було б програти.
В класичному варiантi Морено все починауться iз запитання:

"Хто хотiв би запропонувати неприумний момент (травмуючий
випадок) або ж проблему, яку варто програти з метою подаль-
шого психологiчного аналiзуi"

1. Форма iлюстрацiє (субукт програу ситуацiю, про яку роз-
повiдав).

91

2. Схематизована форма (саму сцену по черзi програу вся
група).

3. Мимовiльна форма (гра практикууться вiд випадку до
випадку згiдно з планом керiвника).

iнодi психодрама поуднууться не тiльки з рольовою грою, а
й з нсвербальними вправами i вправами взагалi. Тому розгля-
немо кiлька структурованих драматичних прийомiв.

1. Програвання самого себе. Член групи грау самого себе в
iнтеракцiє з ким-небудь iншим (чи iншими). Протагонiст обирау
собi партнерiв для гри, якi, на його думку, близькi партнерам
iз ситуацiє "там i колись". Далi вiн моделюу ту ситуацiю, яку
хотiв би пiддати аналiзовi в групi.

2. Монолог. Член групи розповiдау свою проблему. Говорить
немовби сам iз собою, група не втручауться в цей процес. На
вiдмiну вiд програвання ролi самого себе, протагонiст намага-
уться не обмежуватися акцентуванням уваги на своєх зовнiшнiх
реакцiях, а швидше прагне проаналiзувати мотиви й iнфантиль-
нi витоки поведiнки, внутрiшнi почуття.

3. Обмiн ролями. В ситуацiє моделювання та програвання
конфлiкту протагонiста його оточенням використовууться обмiн
ролями: вiн бере на себе роль тiує особистостi, з якою конфлiк-
туу, а iнший член групи виконуу його роль. Обмiн ролями може
вiдбутися в процесi психодрами в будь-який момент, важливий
для пiзнання сутi проблеми. Такий обмiн ролями вiдбувауться
за знаком, що його подау керiвник. Обмiн ролями сприяу про-
никненню в почуття та спосiб мислення iншого, а також бачен-
ня себе нiби зi сторони його очима.

4. Дзеркало. Член групи грау протагонiста, який сидить у
групi й спостерiгау за собою наче в дзеркалi. Навiть просте
вiдтворення його конфлiкту може пiдвести його до усвiдомлення
проблемностi деяких своєх реакцiй. У "дзеркало" можна помi-
стити i "альтер Его", котре виявлятиме те, що протагонiст ду-
мау, а також внутрiшнi тенденцiє, якi протиборствують.

5. iдеальний партнер. Члени групи (по черзi) зображають
протагонiстовi його партнерiв, якими вiн хотiв би Єх бачити в
iдеалi.

6. Чарiвний магазин. Цей прийом допомагау протагонiстовi
зрозумiти його справжнi прагнення в життi. Вiн зустрiчауть-
ся з "чарiвником", який пропонуу йому все, що тiльки вiн мiг
би собi побажати, наприклад, здоровя, успiх, щастя, генiаль-
нiсть, любов, але вимагау, щоб той заплатив за це тим, що
цiнуу в життi. Цим загострюуться внутрiшнiй конфлiкт прота-
гонiста.

7. Версiє. Члени групи повторюють програвання ситуацiй у
рiзноманiтних версiях i варiантах, якi самi ж придумують, вiд-
тiняючи протагонiстовi той внесок, який, на Єхню думку, вiн

92

робить своую поведiнкою у взаумини з оточуючими людьми, й
у ту ситуацiю, яка розглядауться.

" 8. Двiйник (совiсть). Один з членiв групи виступау в ролi
"альтер Его" протагонiста, показуу його внутрiшнi переживан-
ня, стурбованiсть, тривогу, доброзичливi чи агресивнi тенденцiє,
якi вiн сам не завжди в змозi усвiдомити й проявити. Висловлюу
певнi гiпотези вiдносно сутi його особистiсних проблем. У ролi
двiйника може виступати сам психолог, який сiдау за протаго-
нiстом i вiзуально показуу "друге "Я" як його "совiсть", що
супроводжуу його дiє. "Совiсть" говорить вiд першоє особи.

Така технiка може бути використана й в iнших варiантах
психодрами, наприклад, при програваннi самого себе, а також
при використаннi прийому, який викладено нижче.

9. "Порожнiй стiлець". Ця гра як психодраматичний прийом
використовууться з рiзною метою. Робота з "порожнiм стiльцем"
може бути iндивiдуальна, а може бути групова. iндивiдуальна
часто переростау в групову у звязку з актуалiзацiую процесiв
iдентифiкацiє та необхiднiстю вiдреагувати на виниклi емоцiє.

Розглянемо кiлька варiантiв роботи з "порожнiм стiльцем":

а) протагонiст може уявляти, нiбито його партнер сидить на
порожньому стiльцi навпроти нього. Вiн розмовляу й спiлку-
уться з уявною людиною, часом мiняуться з нею мiсцями, ро-
лями. Протагонiст може спiлкуватися i сам iз собою;

б) члени групи звертаються до "порожнього стiльця", уявля-
ючи на ньому протагонiста, структуруються в залежностi вiд
його проблеми та особливостей того матерiалу, який представ-
лено в попередньому фрагментi роботи групи, особливостей по-
переднiх ситуацiй його поведiнки. При цьому практикуються
висловлення, адресованi "другому "Я", а також на адресу його
"двiйника", тобто як звертання до ... так i вiдповiдi за ... В
даному випадку звертання до "порожнього стiльця", як правило,
мас аргументований характер, тобто враховуу особливостi по-
ведiнки протагонiста, вже представленоє в групi. При цьому
протагонiст може бути або присутнiм у групi, або ж поза групою
(а iнколи й "за дверима");

в) звертання до "порожнього стiльця" доцiльно використову-
вати ситуативно з мстою опрацювання актуального матерiалу,
емоцiйноє напруженостi, створеноє поведiнкою певного члена
групи, та зниженням такоє напруженостi, можливо, спричине-
ноє його демонстративним випадом проти когось iз учасникiв
АСПН.

10. "Високi стiльцi". Протагонiст сидить на стiльцi, постав-
леному на пiдвищеннi, й звiдти намагауться висловлювати тi чи
тi фрази тим, хто його оточуу. iнший варiант цiує вправи -
"нагору". Один iз членiв групи стоєть на "височинi". До нього
по черзi пiдходять люди з запитанням: "Чому тобi добре нагорii"

93

Член групи, який стоєть високо, вiдповiдау. Якщо протаго-
нiст вiдчувау труднiсть при вiдповiдi, той, хто запитував, вис-
ловлюу своу припущення. Рукостискання реципiунта в даному
випадку у ознакою прийняття iнформацiє. Вправа завершууться
психологiчним аналiзом усього матерiалу.

4.5. МЕТОДИ НЕВЕРБАЛЬНОЄ
ВЗАтМОДiЄ

Враховуючи, що даний посiбник зорiунтований на виклад варi-
анта груповоє психокорекцiє, за якого виявляються передумови
особистiсних проблем субукта, що, як правило, повязанi зi
сферою несвiдомого, великоє ваги набувають рiзнi невербальнi
вправи та методики. Адже саме невербальна поведiнка чи не
найбiльше здатна цiлiсно виражати психологiчний змiст як свi-
домого, так i несвiдомого, втiленого в нiй.

Функцiє невсрбальних технiк величезнi, серед них видiля-
ються головнi: зближення членiв групи; взасмопiзнання; експлi-
кацiя таких аспектiв психiки людини, якi важко вербалiзувати.

Позитивною якiстю цього методу у забарвленiсть взаумодiє
учасникiв навчання та велика спонтаннiсть, правдивiсть особи-
стiсних проявiв.

Невербальнi методи - ефективний засiб оптимiзацiє соцi-
ально-перцептивноє сфери особистостi, оскiльки спрямовууться
увага на "мову тiла", а також на характеристики психiки, якi
можна розглядати в просторi й часi.

Невербальнi методи використовуються, бiльшою чи меншою
мiрою, в усiх рiзновидах груповоє корекцiє та психотерапiє.

Технiки невербальноє взаумодiє застосовуються всiма вiдо-
мими спецiалiстами соцiального навчання: Б. А. Барашем,
Ю. Н. Вюнковою, Ю. М. тмельяновим, Г. О. Ковальовим,
X. Мiккiним, Ю. Б. Некрасовою, Л. А. Петровською, Н. Д. Тво-
роговою, П. Г. Тюрiним та iн.

Засобом невербальноє комунiкацiє у експресiя руху, яка пе-
редбачау актуалiзацiю таких способiв вияву емоцiй, як мiмiка
та жест.

До засобiв невербальноє комунiкацiє вiдносять рухи тiла, ди-
станцiю, паузу. Люди рiзняться здатнiстю розумiння (та контро-
лю) комунiкативностi - своує та iнших людей, здатнiстю
експресiє та iмпресiє. Часто несвiдомим може бути той чи iнший
жест або рух, значення якого субукт не розумiу; iнодi людина
реагуу невербально (наприклад, червонiу) й не в змозi блокувати
виникнення такоє реакцiє, хоча й усвiдомлюу єє наявнiсть, та iн.

Незважаючи на численнi дослiдження, початi з 1924 р., до
цих пiр немау задовiльноє класифiкацiє експресивних рухiв.

94

У психотерапевтичнiй практицi використовууться три рiзно-
види невербальноє технiки: психомалюнок, музикотерапiя, тех-
нiка руху. В АСПН в основному ми використовуумо лише двi
з "их -"психомалюнок i психогiмнастику. До музичних вправ

удаумося рiдше, "",-,"

Психогiмнастика - допомiжний метод АСПг-1, який спира-
уться на нсвербальну експресiю, перш за все на мiмiку та жес-
_ взагалi на рух. Це дау можливiсть учасникам АСПН
глибше заглянути в переживання iнших i наблизитися до розу-
мiння цих переживань. Головна мста психогiмнастики - зняття
фiзичних блокiв та "тискiв".

У групi АСПН ми пiдтримуумо свободу невербальних спо-
собiв самовираження, й психогiмнастика часто мау характер
спонтанноє гри. З почуттям свободи рухiв повязана й свобода
прояву емоцiй та свобода внутрiшнього свiту субукта. Одна й
та сама ситуацiя в психогiмнастицi викликау рiзнi, iндивiдуаль-
но неповторнi реакцiє, кожний поводиться вiдповiдно до своує
особистостi, в цiлiсних ЄЄ проявах.

т кiлька способiв використання психогiмнастики в АСПН.
Деякi вправи можна використати з метою розслаблення й ство-
рення невимушеноє, вiльноє вiд зайвого самоконтролю обстанов-
ки. Цьому сприятимуть вправи: "Звернути на себе увагу",
"Людина та ЄЄ тiнь", "Настрiй", "Автопортрет" та iн.

Психогiмнастику ми застосовуумо ще й тодi, коли хочемо
прояснити взаумовiдносини в групi, або ж коли в групi у небез-
пека домiнування дезiнтеграцiйних процесiв. Можна запропо-
нувати "виразити почуття" (невербально) тому з членiв групи,
хто був "центром" ситуацiє. Це, як правило, психологiчно до-
помагау субуктовi й чiткiше вимальовуу психологiчну обста-
новку в групi та сутнiсть емоцiйного сприймання одним одного.

Важливий матерiал обуктивуу вправа "Перехрестя шляхiв".
Учасники АСПН по черзi отримують завдання поставити на
уявному перехрестi членiв групи, якi асоцiюються з особами,
задiяними в певному, вiдомому Єм конфлiктi, що розглядауться
в групi. Вiдстань, на якiй опиняються "учасники" конфлiкту в
тiй чи тiй Єх розстановцi, дау пiдстави робити висновки про
емоцiйне ставлення до них. У членiв групи суттувим у не лише
сам факт вирiшення конфлiкту, а й певне обсктивування сутi
внеску в цю справу кожного з учасникiв.

Геми нсихоє iмнастичних iiнрав можуть бути дуже рiзноманiтними, зокрема:

повсякденна життсва ситуацiя - "Вихiд iз дому", "Свято", "Чуйне ставлення
;ю кого-небудь" або "Яким я с", "Яким я хотiв би бути" та iн.;

вправи, що обуктивують внутрiшню суперечнiсть субукта й конфлiкти -
"Вручити подарунок", "Заборонений плiд", "Перехрестя шляхiв", "Подолати
труднощi", "Зустрiч на вузькiй стежцi" та iн.;

вiдносини в групi - "Показати своу ставлення до iнших", "Вибiр членiв
сiмє", "Перебування на безлюдному островi";

95

фантазiя та казки - "Ким iз казкових персонажiв ти мiг би бутиi", "Бал-
маскарад", "Що б ти робив, якби був чаклуномi", "Ким би ти хотiв стати, якби
чаклун урахував твоу бажанняi", "Добрий чаклун", "Злий..."

Джерелом пси хогiм насти ч них вправ може бути ставлення до
групи АСПН, до самого процесу навчання. Наприклад, теми:

"Почуття, з якими я йшов на заняття", "Ставлення до навчання
та групи", "Що робила б група, якби не було керiвника" та iн.

Виконання психогiмнастичних вправ здiйснюуться рiзними
шляхами: можна дати тему одному членовi групи, а вiн реалiзуу
єє самостiйно або з чиуюсь допомогою. Тема може стосуватися
цiлоє групи або ж окремих єє членiв.

Пiсля "програвання" теми бажано, щоб учасники обмiнюва-
лися враженнями. Ми зосереджуумо увагу на визначеннi типо-
вих лiнiй поведiнки, що характеризують особистiсну проб-
лему. Особливо цiкавими у тi тенденцiє поведiнки, якi дають
про себе знати як на вербальному, так i на невсрбальному
рiвнях. Отриманий у процесi психогiмнастики матерiал пiдда-
уться аналiзовi.

Опишемо кiлька психогiмнастичних вправ.

1. Подолання труднощiв. Члени групи по черзi зображають,
як вони переборюють життувi труднощi (як фiгурально можна
сконструювати стiлець при допомозi ящика чи iншого предмета)
на вузькiй стежцi. Накреслюуться стежка, якою йде людина до
певноє мети й натикауться на перепону. Група спостерiгау, як
кожен долау перепону.

2. Заборонений плiд. Учасники АСПН по черзi показують,
як вони поведуться в ситуацiє, коли Єхнi бажання не збiгаються
iз зовнiшнiми нормами поведiнки. Роль "забороненого плоду"
може бути надана будь-якому предметовi, що якось приваблюу.
"Заборонений плiд" кладеться на стiлець, що стоєть у центрi
кiмнати. Член групи повинен пiдiйти до стiльця й вирiшити, що
вiн зробить iз "забороненим плодом".

3. Моя сiмя. Учасник АСПН вибирау собi сiмю iз членiв
групи. Далi розмiщуу Єх так, щоб фiзична дистанцiя мiж ними
приблизно вiдповiдала ступеневi емоцiйноє близькостi мiж чле-
нами сiмє. Далi важливо "описати", за якими психологiчними
якостями вибиралися "члени сiмє" - це послужить основою
саморефлексiє тим, хто потрапив до числа вибраних.

4. "Скульптор". Члени групи роблять своу тiло "пластич-
ним", наче глина, яка пiддасться лiпленню. Змiст "лiплення"
може бути рiзним. Можна зобразити члена групи "до початку
занять i тепер", або - його минуле i майбутну, його внутрiшнiй
конфлiкт.

5. Моя група. При виконаннi даноє вправи можна змоделю-
вати динамiку групового процесу у вiдповiдностi до розвитку
емоцiйноє близькостi.

96

4.5.1. ТЕМАТИКА ПСИХОГiМНАСТИЧНИХ
ТА ПАНТОМiМiЧНИХ ВПРАВ

Загальнi теми. 1. Передати пантомiмою конфлiкт, згоду, неро-
зумiння та iн. Способи зображування iнтерпретуються та обго-
ворюються в групi. 2. Вручити подарунки, якi принесуть радiсть
данiй людинi. 3. "Мотивований бiг" ("бiжу в магазин", "бiжу вiд
грози" та iн.). 4. Привернути до себе увагу групи. 5. Людина та
єє тiнь (виконууться в парi), б.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36