Качество супер, привезли быстро
жiнкам, якi мають двох i бiльше дiтей вiком до 15 рокiв або дитину-iнвалiда; одинокiй матерi (батьковi), яка виховуу дитину без батька (матерi); опiкунам, пiклувальникам або iншим самотнiм особам, якi фактично виховують одного або бiльше дiтей вiком до 15 рокiв за вiдсутнiстю батькiв; дружинам (чоловiкам) вiйськовослужбовцiв; ветеранам працi та особам, якi мають особливi трудовi заслуги перед Батькiвщиною; ветеранам вiйни, особам, якi мають особливi заслуги перед Батькiвщиною, а також особам, на яких поширюуться чиннiсть Закону Украєни <Про статус ветеранiв вiйни, гарантiє єх соцiального захисту>; батькам-вихователям дитячих будинкiв сiмейного типу;
в iнших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Керiвним, педагогiчним, науковим, науково-педагогiчним працiвникам, спецiалiстам закладiв освiти щорiчнi вiдпустки повноє тривалостi у перший та наступнi робочi роки надаються у перiод лiтнiх канiкул незалежно вiд часу прийняття єх на роботу. Порядок надання щорiчноє основноє вiдпустки тривалiстю до 56 календарних днiв керiвним, педагогiчним, науково-педагогiчним працiвникам освiти та науковим працiвникам визначено постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 14 квiтня 1897 р. № 346.
Працiвникам, якi навчаються в закладах освiти без вiдриву вiд виробництва, щорiчнi вiдпустки за єх бажанням приуднуються до часу проведення настановчих занять, виконання лабораторних робiт, складання залiкiв та екзаменiв, часу пiдготовки та захисту дипломного проекту та iнших робiт, передбачених навчальною програмою.
Працiвникам, якi навчаються в середнiх загальноосвiтнiх вечiрнiх (змiнних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвiтнiх школах, щорiчнi вiдпустки за єх бажанням надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використанi до початку навчання в цих закладах.
Працiвникам художньо-постановочноє частини i творчим працiвникам театрiв щорiчнi вiдпустки повноє тривалостi нада-
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
324
ються в лiтнiй перiод у кiнцi театрального сезону незалежно вiд часу прийняття єх на роботу.
Щорiчна вiдпустка на вимогу працiвника повинна бути перенесена на iнший перiод у разi порушення власником або уповноваженим ним органом термiну повiдомлення працiвника про час надання вiдпустки; несвоучасноє виплати власником або уповноваженим ним органом заробiтноє плати працiвниковi за час щорiчноє вiдпустки.
Щорiчна вiдпустка повинна бути перенесена на iнший перiод або подовжена в разi: тимчасовоє непрацездатностi працiвника, засвiдченоє в установленому порядку; виконання працiвником державних або громадських обов'язкiв, якщо згiдно з законодавством вiн пiдлягау звiльненню на цей час вiд основноє роботи iз збереженням заробiтноє плати; настання строку вiдпустки у зв'язку з вагiтнiстю та пологами; збiгу щорiчноє вiдпустки з вiдпусткою у зв'язку з навчанням.
Щорiчна вiдпустка з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на iнший перiод тiльки за письмовою згодою працiвника та за погодженням з профспiлковим або iншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разi, коли надання щорiчноє вiдпустки в ранiше обумовлений перiод може несприятливо вiдбитися на нормальному ходi роботи пiдприумства, та за умови, що частина вiдпустки тривалiстю не менше 24 календарних днiв буде використана в поточному робочому роцi.
У разi перенесення щорiчноє вiдпустки новий термiн єє надання встановлюуться за згодою мiж працiвником i власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення вiдпустки на iнший перiод, настали пiд час єє використання, то невикористана частина щорiчноє вiдпустки надауться пiсля закiнчення дiє причин, якi єє перервали, або за згодою сторiн переноситься на iнший перiод.
Забороняуться ненадання щорiчних вiдпусток повноє тривалостi протягом двох рокiв пiдряд, а також ненадання єх протягом робочого року особам вiком до 18 рокiв та працiвникам, якi мають право на щорiчнi додатковi вiдпустки за роботу iз шкiдливими i важкими умовами чи з особливим характером працi.
Щорiчну вiдпустку на прохання працiвника може бути подiлено на частини будь-якоє тривалостi за умови, що основна безперервна єє частина становитиме не менше 14 календарних
Роздiл IX. Робочий час i час вiдпочинку
325
днiв. Невикористану частину щорiчноє вiдпустки мау бути надано працiвнику, як правило, до кiнця робочого року, але не пiзнiше 12 мiсяцiв пiсля закiнчення робочого року, за який надауться вiдпустка.
Вiдкликання з щорiчноє вiдпустки допускауться за згодою працiвника лише для вiдвернення стихiйного лиха, виробничоє аварiє або негайного усунення єх наслiдкiв, для вiдвернення нещасних випадкiв, простою, загибелi або псування майна пiдприумства та в iнших випадках, передбачених законодавством.
За бажанням працiвника у разi його звiльнення (крiм звiльнення за порушення трудовоє дисциплiни) йому мау бути надано невикористану вiдпустку з наступним звiльненням. Датою звiльнення в цьому разi у останнiй день вiдпустки.
У разi звiльнення працiвника у зв'язку iз закiнченням строку трудового договору невикористана вiдпустка може за його бажанням надаватися й тодi, коли час вiдпустки повнiстю або частково перевищуу строк трудового договору. У цьому випадку чиннiсть трудового договору подовжууться до закiнчення вiдпустки.
У випадку звiльнення працiвника йому виплачууться грошова компенсацiя за всi невикористанi ним днi щорiчноє вiдпустки, а також додатковоє вiдпустки працiвникам, якi мають дiтей.
При переведеннi працiвника на роботу на iнше пiдприумство грошова компенсацiя за невикористанi ним днi щорiчноє вiдпустки за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок пiдприумства, на яке перейшов працiвник. , На бажання працiвника частина щорiчноє вiдпустки замi-^ нюуться грошовою компенсацiую. При цьому тривалiсть що-I рiчноє та додатковоє вiдпусток, що надаються працiвниковi, не | iiовинна бути меншою 24 календарних днiв. i^. Особам вiком до 18 рокiв замiна всiх видiв вiдпусток гро-Н|1овою компенсацiую не допускауться.
У разi смертi працiвника грошова компенсацiя за невикористанi ним днi щорiчних вiдпусток, а також додатковоє вiдпустки працiвникам, якi мають дiтей, виплачууться спадкоумцям. ",. Спори, що виникають при наданнi вiдпусток, розглядають-|5Я у порядку, встановленому законодавством про працю.
1i-
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
326
РОЗДiЛ Х
ЗАРОБiТНА ПЛАТА
1. Поняття заробiтноє плати i методи єє правового регулювання
Для того щоб жити i задовольняти своє матерiальнi i духовнi потреби, людина повинна мати необхiднi матерiальнi кошти. Цi кошти можуть набуватись рiзними шляхами: людина може займатися iндивiдуальною трудовою або пiдприумницькою дiяльнiстю, одержувати прибуток вiд цiнних паперiв у виглядi дивiдендiв. Переважна бiльшiсть людей одержують винагороду, наймаючись на роботу як робiтники i службовцi. Цю винагороду прийнято називати заробiтною платою.
Вiдрiзняються два аспекти заробiтноє плати: економiчний i правовий. З економiчноє точки зору заробiтною платою вважауться вартiсть або цiна працi в грошовiй формi як частка працiвника в нацiональному доходi, що на еквiвалентнiй основi виплачууться йому за виконану роботу.
Юридичною категорiую заробiтна плата стау тодi, коли правовими нормами визначаються розмiр та порядок єє виплати за виконану роботу. Для правового визначення заробiтноє плати мау значення обов'язок роботодавця виплачувати працiвниковi винагороду за його працю, з одного боку, i наявнiсть у працiвника суб'уктивного права на одержання цiує винагороди за попередньо встановленими нормами працi, - з другого.
Полiтика винагороди за працю органiзовууться так, щоб свiдома iнiцiатива працiвникiв була спрямована на пiдвищення продуктивностi працi, удосконалення своує квалiфiкацiє, надавала працiвнику можливiсть своую працею збiльшувати свiй трудовий доход.
За загальним правилом, заробiтна плата у винагородою в грошовому виразi, яку працiвник одержуу вiд пiдприумства чи фiзичноє особи, для яких виконуу обумовлену трудовим договором роботу. Розмiр цiує винагороди залежить вiд складностi та умов виконуваноє роботи, професiйно-дiлових якостей працiвника, результатiв його працi та господарськоє дiяльностi пiдприумства.
Заробiтну плату прийнято подiляти на основну та додаткову. Основною визнауться винагорода за виконану роботу вiдповiдно до встановлених норм працi (норми часу, виробiтку, об-
Роздiл X. Заробiтна плата
327
слуговування, посадовi обов'язки). Вона встановлюуться у виглядi тарифних ставок (окладiв) i вiдрядних розцiнок для робiтникiв та посадових окладiв для службовцiв.
Додатковою заробiтною платою у винагорода за працю понад встановленi норми, трудовi успiхи i винахiдливiсть та особливi умови працi. Вона включау доплати, надбавки, гарантiйнi та компенсацiйнi виплати, передбаченi чинним законодавством, премiє, пов'язанi з виконанням виробничих завдань i функцiй.
До iнших заохочувальних та компенсацiйних виплат належать виплати у формi винагород за пiдсумками роботи за рiк, премiє за спецiальними системами i положеннями, компенсацiйнi та iншi грошовi i матерiальнi виплати, якi не передбаченi актами чинного законодавства або якi провадяться понад встановленi зазначеними актами норми.
Винагорода, яку одержують працiвники за свою роботу, не повинна бути меншою певного рiвня, який вважауться мiнiмальним. Такою мiнiмальною заробiтною платою у законодавче встановлений розмiр заробiтноє плати за просту, неквалiфiковану працю, нижче якоє не може проводитись оплата за виконану працiвником мiсячну, годинну норму працi чи обсяг робiт.
До мiнiмальноє заробiтноє плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальнi та компенсацiйнi виплати.
Мiнiмальна заробiтна плата у державною соцiальною гарантiую, обов'язковою на всiй територiє Украєни для пiдприумств усiх форм власностi i господарювання.
Джерелом коштiв на оплату працi працiвникiв госпрозрахункових пiдприумств у частина доходу та iншi кошти, одержанi внаслiдок єх господарськоє дiяльностi.
Для установ i органiзацiй, що фiнансуються з бюджету, - це кошти, якi видiляються з вiдповiдних бюджетiв, а також частина доходу, одержаного внаслiдок господарськоє дiяльностi та з iнших джерел.
Об'уднання громадян оплачують працю найманих працiвникiв з коштiв, якi формуються згiдно з єх статутами.
Органiзацiя заробiтноє плати будууться на принципах поуднання правового регулювання, що здiйснюуться державни-;Ми органами в централiзованому порядку з галузевим, регiональним i локальним регулюванням безпосередньо на пiдприумствах. Правове регулювання оплати працi здiйснюуться на .пiдставi законодавчих та iнших нормативних актiв; генеральноє
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
328
угоди на державному рiвнi; галузевих, регiональних угод; колективних договорiв; трудових договорiв.
Суб'уктами органiзацiє оплати працi у органи державноє влади та мiсцевого самоврядування; власники, об'уднання власникiв або єх представницькi органи; професiйнi спiлки, об'уднання професiйних спiлок та єх представницькi органи; працiвники.
Держава здiйснюу регулювання працi працiвникiв установ i органiзацiй, що фiнансуються з бюджету. Це регулювання проводиться на пiдставi законодавчих та iнших нормативних актiв Украєни, генеральноє, галузевих, регiональних угод, колективних договорiв у межах бюджетних асигнувань та iнших позабюджетних доходiв.
Обсяги витрат на оплату працi працiвникiв установ i органiзацiй, що фiнансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Договiрне регулювання оплати працi працiвникiв пiдприумств здiйснюуться на основi системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регiональному (регiональна угода) та виробничому (колективний договiр) рiвнях вiдповiдно до Закону Украєни вiд 1 липня 1993 р. <Про колективнi договори i угоди>
Норми колективного договору, що допускають оплату працi нижче вiд норм, визначених генеральною, галузевою або регiональною угодою, але не нижче вiд державних норм i гарантiй в оплатi працi, можуть застосовуватися лише тимчасово на перiод подолання фiнансових труднощiв пiдприумства на термiн не бiльше як шiсть мiсяцiв.
Кооператив (об'уднання) також самостiйно визначау форми i систему оплати працi членiв кооперативу (об'уднання) i найманих працiвникiв з урахуванням норм i гарантiй, встановлених законодавством. Кооперативнi виплати i виплата часток доходу на пає членам кооперативу та асоцiйованим членам до оплати працi не вiдноситься (п.3 ст.55 Закону Украєни вiд 17 липня 1997 р. <Про сiльськогосподарську кооперацiю).
Обидва методи правового регулювання заробiтноє плати (як державно-нормативний, так i договiрний) характеризують уднiсть принципiв органiзацiє заробiтноє плати як основну форму трудових доходiв працюючих. Для одержання цих доходiв повинна бути витрачена певна мiра працi, яка може визначатись кiлькiстю проведених трудових операцiй або витратами певноє кiлькостi часу для виконання обумовленоє роботи.
Роздiл X. Заробiтна плата
329
Для того щоб правильно оплатити працю, слiд визначити розмiр витраченоє працi. Встановлення норм часу на виконання певних робiт або розмiрiв виробiтку в тоннах, кубометрах, штуках на одиницю часу прийнято називати нормуванням працi.
2. Нормування працi
Нормування працi - поняття широке i об'умне. Воно у одним з механiзмiв управлiння виробництвом, методом виявлення резервiв зростання продуктивностi працi, регулятором мiри працi робiтникiв i службовцiв. i яка б з цих сторiн не пiдкреслювалась, сутнiсть нормування працi проявляуться у розробленнi та встановленнi особливих видiв норм, якi узагальнено прийнято називати нормами витрат працi, або нормами працi.
До норм працi вiдносяться норми виробiтку, норми часу, | норми обслуговування i нормативи чисельностi робiтникiв та ; службовцiв. Вони встановлюються вiдповiдно до досягнутого > рiвня технiки, технологiє, органiзацiє виробництва i працi. i Норма виробiтку вiдображау iнтенсивнiсть працi. Норма часу \ вiдображау тривалiсть часу, протягом якого виконувалась пра-i ця. Цi норми встановлюються методом нормування, виходячи | з найбiльш рацiонального технологiчного виконання даноє ро-;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75
в iнших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Керiвним, педагогiчним, науковим, науково-педагогiчним працiвникам, спецiалiстам закладiв освiти щорiчнi вiдпустки повноє тривалостi у перший та наступнi робочi роки надаються у перiод лiтнiх канiкул незалежно вiд часу прийняття єх на роботу. Порядок надання щорiчноє основноє вiдпустки тривалiстю до 56 календарних днiв керiвним, педагогiчним, науково-педагогiчним працiвникам освiти та науковим працiвникам визначено постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 14 квiтня 1897 р. № 346.
Працiвникам, якi навчаються в закладах освiти без вiдриву вiд виробництва, щорiчнi вiдпустки за єх бажанням приуднуються до часу проведення настановчих занять, виконання лабораторних робiт, складання залiкiв та екзаменiв, часу пiдготовки та захисту дипломного проекту та iнших робiт, передбачених навчальною програмою.
Працiвникам, якi навчаються в середнiх загальноосвiтнiх вечiрнiх (змiнних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвiтнiх школах, щорiчнi вiдпустки за єх бажанням надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використанi до початку навчання в цих закладах.
Працiвникам художньо-постановочноє частини i творчим працiвникам театрiв щорiчнi вiдпустки повноє тривалостi нада-
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
324
ються в лiтнiй перiод у кiнцi театрального сезону незалежно вiд часу прийняття єх на роботу.
Щорiчна вiдпустка на вимогу працiвника повинна бути перенесена на iнший перiод у разi порушення власником або уповноваженим ним органом термiну повiдомлення працiвника про час надання вiдпустки; несвоучасноє виплати власником або уповноваженим ним органом заробiтноє плати працiвниковi за час щорiчноє вiдпустки.
Щорiчна вiдпустка повинна бути перенесена на iнший перiод або подовжена в разi: тимчасовоє непрацездатностi працiвника, засвiдченоє в установленому порядку; виконання працiвником державних або громадських обов'язкiв, якщо згiдно з законодавством вiн пiдлягау звiльненню на цей час вiд основноє роботи iз збереженням заробiтноє плати; настання строку вiдпустки у зв'язку з вагiтнiстю та пологами; збiгу щорiчноє вiдпустки з вiдпусткою у зв'язку з навчанням.
Щорiчна вiдпустка з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на iнший перiод тiльки за письмовою згодою працiвника та за погодженням з профспiлковим або iншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разi, коли надання щорiчноє вiдпустки в ранiше обумовлений перiод може несприятливо вiдбитися на нормальному ходi роботи пiдприумства, та за умови, що частина вiдпустки тривалiстю не менше 24 календарних днiв буде використана в поточному робочому роцi.
У разi перенесення щорiчноє вiдпустки новий термiн єє надання встановлюуться за згодою мiж працiвником i власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення вiдпустки на iнший перiод, настали пiд час єє використання, то невикористана частина щорiчноє вiдпустки надауться пiсля закiнчення дiє причин, якi єє перервали, або за згодою сторiн переноситься на iнший перiод.
Забороняуться ненадання щорiчних вiдпусток повноє тривалостi протягом двох рокiв пiдряд, а також ненадання єх протягом робочого року особам вiком до 18 рокiв та працiвникам, якi мають право на щорiчнi додатковi вiдпустки за роботу iз шкiдливими i важкими умовами чи з особливим характером працi.
Щорiчну вiдпустку на прохання працiвника може бути подiлено на частини будь-якоє тривалостi за умови, що основна безперервна єє частина становитиме не менше 14 календарних
Роздiл IX. Робочий час i час вiдпочинку
325
днiв. Невикористану частину щорiчноє вiдпустки мау бути надано працiвнику, як правило, до кiнця робочого року, але не пiзнiше 12 мiсяцiв пiсля закiнчення робочого року, за який надауться вiдпустка.
Вiдкликання з щорiчноє вiдпустки допускауться за згодою працiвника лише для вiдвернення стихiйного лиха, виробничоє аварiє або негайного усунення єх наслiдкiв, для вiдвернення нещасних випадкiв, простою, загибелi або псування майна пiдприумства та в iнших випадках, передбачених законодавством.
За бажанням працiвника у разi його звiльнення (крiм звiльнення за порушення трудовоє дисциплiни) йому мау бути надано невикористану вiдпустку з наступним звiльненням. Датою звiльнення в цьому разi у останнiй день вiдпустки.
У разi звiльнення працiвника у зв'язку iз закiнченням строку трудового договору невикористана вiдпустка може за його бажанням надаватися й тодi, коли час вiдпустки повнiстю або частково перевищуу строк трудового договору. У цьому випадку чиннiсть трудового договору подовжууться до закiнчення вiдпустки.
У випадку звiльнення працiвника йому виплачууться грошова компенсацiя за всi невикористанi ним днi щорiчноє вiдпустки, а також додатковоє вiдпустки працiвникам, якi мають дiтей.
При переведеннi працiвника на роботу на iнше пiдприумство грошова компенсацiя за невикористанi ним днi щорiчноє вiдпустки за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок пiдприумства, на яке перейшов працiвник. , На бажання працiвника частина щорiчноє вiдпустки замi-^ нюуться грошовою компенсацiую. При цьому тривалiсть що-I рiчноє та додатковоє вiдпусток, що надаються працiвниковi, не | iiовинна бути меншою 24 календарних днiв. i^. Особам вiком до 18 рокiв замiна всiх видiв вiдпусток гро-Н|1овою компенсацiую не допускауться.
У разi смертi працiвника грошова компенсацiя за невикористанi ним днi щорiчних вiдпусток, а також додатковоє вiдпустки працiвникам, якi мають дiтей, виплачууться спадкоумцям. ",. Спори, що виникають при наданнi вiдпусток, розглядають-|5Я у порядку, встановленому законодавством про працю.
1i-
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
326
РОЗДiЛ Х
ЗАРОБiТНА ПЛАТА
1. Поняття заробiтноє плати i методи єє правового регулювання
Для того щоб жити i задовольняти своє матерiальнi i духовнi потреби, людина повинна мати необхiднi матерiальнi кошти. Цi кошти можуть набуватись рiзними шляхами: людина може займатися iндивiдуальною трудовою або пiдприумницькою дiяльнiстю, одержувати прибуток вiд цiнних паперiв у виглядi дивiдендiв. Переважна бiльшiсть людей одержують винагороду, наймаючись на роботу як робiтники i службовцi. Цю винагороду прийнято називати заробiтною платою.
Вiдрiзняються два аспекти заробiтноє плати: економiчний i правовий. З економiчноє точки зору заробiтною платою вважауться вартiсть або цiна працi в грошовiй формi як частка працiвника в нацiональному доходi, що на еквiвалентнiй основi виплачууться йому за виконану роботу.
Юридичною категорiую заробiтна плата стау тодi, коли правовими нормами визначаються розмiр та порядок єє виплати за виконану роботу. Для правового визначення заробiтноє плати мау значення обов'язок роботодавця виплачувати працiвниковi винагороду за його працю, з одного боку, i наявнiсть у працiвника суб'уктивного права на одержання цiує винагороди за попередньо встановленими нормами працi, - з другого.
Полiтика винагороди за працю органiзовууться так, щоб свiдома iнiцiатива працiвникiв була спрямована на пiдвищення продуктивностi працi, удосконалення своує квалiфiкацiє, надавала працiвнику можливiсть своую працею збiльшувати свiй трудовий доход.
За загальним правилом, заробiтна плата у винагородою в грошовому виразi, яку працiвник одержуу вiд пiдприумства чи фiзичноє особи, для яких виконуу обумовлену трудовим договором роботу. Розмiр цiує винагороди залежить вiд складностi та умов виконуваноє роботи, професiйно-дiлових якостей працiвника, результатiв його працi та господарськоє дiяльностi пiдприумства.
Заробiтну плату прийнято подiляти на основну та додаткову. Основною визнауться винагорода за виконану роботу вiдповiдно до встановлених норм працi (норми часу, виробiтку, об-
Роздiл X. Заробiтна плата
327
слуговування, посадовi обов'язки). Вона встановлюуться у виглядi тарифних ставок (окладiв) i вiдрядних розцiнок для робiтникiв та посадових окладiв для службовцiв.
Додатковою заробiтною платою у винагорода за працю понад встановленi норми, трудовi успiхи i винахiдливiсть та особливi умови працi. Вона включау доплати, надбавки, гарантiйнi та компенсацiйнi виплати, передбаченi чинним законодавством, премiє, пов'язанi з виконанням виробничих завдань i функцiй.
До iнших заохочувальних та компенсацiйних виплат належать виплати у формi винагород за пiдсумками роботи за рiк, премiє за спецiальними системами i положеннями, компенсацiйнi та iншi грошовi i матерiальнi виплати, якi не передбаченi актами чинного законодавства або якi провадяться понад встановленi зазначеними актами норми.
Винагорода, яку одержують працiвники за свою роботу, не повинна бути меншою певного рiвня, який вважауться мiнiмальним. Такою мiнiмальною заробiтною платою у законодавче встановлений розмiр заробiтноє плати за просту, неквалiфiковану працю, нижче якоє не може проводитись оплата за виконану працiвником мiсячну, годинну норму працi чи обсяг робiт.
До мiнiмальноє заробiтноє плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальнi та компенсацiйнi виплати.
Мiнiмальна заробiтна плата у державною соцiальною гарантiую, обов'язковою на всiй територiє Украєни для пiдприумств усiх форм власностi i господарювання.
Джерелом коштiв на оплату працi працiвникiв госпрозрахункових пiдприумств у частина доходу та iншi кошти, одержанi внаслiдок єх господарськоє дiяльностi.
Для установ i органiзацiй, що фiнансуються з бюджету, - це кошти, якi видiляються з вiдповiдних бюджетiв, а також частина доходу, одержаного внаслiдок господарськоє дiяльностi та з iнших джерел.
Об'уднання громадян оплачують працю найманих працiвникiв з коштiв, якi формуються згiдно з єх статутами.
Органiзацiя заробiтноє плати будууться на принципах поуднання правового регулювання, що здiйснюуться державни-;Ми органами в централiзованому порядку з галузевим, регiональним i локальним регулюванням безпосередньо на пiдприумствах. Правове регулювання оплати працi здiйснюуться на .пiдставi законодавчих та iнших нормативних актiв; генеральноє
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
328
угоди на державному рiвнi; галузевих, регiональних угод; колективних договорiв; трудових договорiв.
Суб'уктами органiзацiє оплати працi у органи державноє влади та мiсцевого самоврядування; власники, об'уднання власникiв або єх представницькi органи; професiйнi спiлки, об'уднання професiйних спiлок та єх представницькi органи; працiвники.
Держава здiйснюу регулювання працi працiвникiв установ i органiзацiй, що фiнансуються з бюджету. Це регулювання проводиться на пiдставi законодавчих та iнших нормативних актiв Украєни, генеральноє, галузевих, регiональних угод, колективних договорiв у межах бюджетних асигнувань та iнших позабюджетних доходiв.
Обсяги витрат на оплату працi працiвникiв установ i органiзацiй, що фiнансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Договiрне регулювання оплати працi працiвникiв пiдприумств здiйснюуться на основi системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регiональному (регiональна угода) та виробничому (колективний договiр) рiвнях вiдповiдно до Закону Украєни вiд 1 липня 1993 р. <Про колективнi договори i угоди>
Норми колективного договору, що допускають оплату працi нижче вiд норм, визначених генеральною, галузевою або регiональною угодою, але не нижче вiд державних норм i гарантiй в оплатi працi, можуть застосовуватися лише тимчасово на перiод подолання фiнансових труднощiв пiдприумства на термiн не бiльше як шiсть мiсяцiв.
Кооператив (об'уднання) також самостiйно визначау форми i систему оплати працi членiв кооперативу (об'уднання) i найманих працiвникiв з урахуванням норм i гарантiй, встановлених законодавством. Кооперативнi виплати i виплата часток доходу на пає членам кооперативу та асоцiйованим членам до оплати працi не вiдноситься (п.3 ст.55 Закону Украєни вiд 17 липня 1997 р. <Про сiльськогосподарську кооперацiю).
Обидва методи правового регулювання заробiтноє плати (як державно-нормативний, так i договiрний) характеризують уднiсть принципiв органiзацiє заробiтноє плати як основну форму трудових доходiв працюючих. Для одержання цих доходiв повинна бути витрачена певна мiра працi, яка може визначатись кiлькiстю проведених трудових операцiй або витратами певноє кiлькостi часу для виконання обумовленоє роботи.
Роздiл X. Заробiтна плата
329
Для того щоб правильно оплатити працю, слiд визначити розмiр витраченоє працi. Встановлення норм часу на виконання певних робiт або розмiрiв виробiтку в тоннах, кубометрах, штуках на одиницю часу прийнято називати нормуванням працi.
2. Нормування працi
Нормування працi - поняття широке i об'умне. Воно у одним з механiзмiв управлiння виробництвом, методом виявлення резервiв зростання продуктивностi працi, регулятором мiри працi робiтникiв i службовцiв. i яка б з цих сторiн не пiдкреслювалась, сутнiсть нормування працi проявляуться у розробленнi та встановленнi особливих видiв норм, якi узагальнено прийнято називати нормами витрат працi, або нормами працi.
До норм працi вiдносяться норми виробiтку, норми часу, | норми обслуговування i нормативи чисельностi робiтникiв та ; службовцiв. Вони встановлюються вiдповiдно до досягнутого > рiвня технiки, технологiє, органiзацiє виробництва i працi. i Норма виробiтку вiдображау iнтенсивнiсть працi. Норма часу \ вiдображау тривалiсть часу, протягом якого виконувалась пра-i ця. Цi норми встановлюються методом нормування, виходячи | з найбiльш рацiонального технологiчного виконання даноє ро-;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75