Закон зобов'язуу власника або уповноважений ним орган попереджувати працiвника про змiни в органiзацiє виробництва i пращ i про наступне звiльнення не менш нiж за два мiсяцi. Тобто працiвника можна попереджувати за три-чотири та бiльше мiсяцiв. Визначено мiнiмальний, а не максимальний термiн попередження. Звiльнити працiвника можна, якщо додержанi iишi умови, передбаченi законодавством, тiльки пiсля того, як мине двомiсячний строк. До цього строку зараховуються всi без обмежень календарнi днi.
Тому законодавством i не передбачена необхiднiсть повторного попередження працiвника пiсля того, як минув двомiсячний строк попередження, а працiвника не було вiдразу пiсля цього чи пiзнiше звiльнено з роботи.
Пiдставою припинення трудового договору може бути вирок суду, що набрав законноє сили, яким працiвника засуджено (крiм випадкiв умовного засудження i вiдстрочки виконання вироку) до позбавлення волi, виправних робiт не за мiсцем роботи або до iншого покарання, яке виключау можливiсть продовження даноє роботи. Арешт працiвника не може бути пiдставою припинення трудового договору. Такою пiдставою може бути i не будь-який вирок, а тiльки такий, котрим працiвник засуджений до мiри покарання, яка виключау можливiсть продовження даноє роботи.
' Див.: Рад. право. 1990. № 3. С. 85.
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
Якщо ж працiвник засуджений до виправних робiт за мiсцем роботи або до умовного засудження, то навiть за наявностi вироку, що набрав законноє сили, це не перешкоджау працiвнику виконувати свою роботу. Тому за цiую пiдставою працiвника звiльняти не можна.
Власник або уповноважений ним орган, тiльки одержавши вирок суду, що набрав законноє вили, може видати наказ про припинення трудового договору з даним працiвником на пiдставi п. 7 ст. 36 КЗпП. Днем звiльнення працiвника при припиненнi чи розiрваннi трудового договору вважауться останнiй день його роботи.
Таким чином, працiвник звiльняуться з роботи з останнього дня, коли вiн був на роботi. Тому час, поки тривало слiдство i суд розглядав справу, до трудового стажу цього працiвника не включауться, хоча трудовий договiр i не був припинений.
Контракт, про що вже зазначалося вище, у особливим видом трудового договору, який укладауться в письмовiй формi. В контрактi визначаються строк його дiє, права, обов'язки i вiдповiдальнiсть сторiн та деякi iншi умови. Серед них сторонами можуть бути передбаченi умови розiрвання контракту, що не встановленi чинним законодавством.
Кабiнет Мiнiстрiв Украєни, наприклад, рекомендував мiнiстерствам i вiдомствам пiд час укладення контрактiв з керiвниками пiдприумств передбачати можливiсть розiрвання контрактiв за приховання iнформацiє про об'укти незавершеного будiвництва, якi пiдлягають приватизацiє (п.8 постанови Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 1 листопада 1993 р. № 894 в редакцiє вiд 7 грудня 1995 р.).
Якщо контракт припиняуться за пiдставою, передбаченою законом, у такому випадку використовууться саме ця пiдстава Це може бути угода сторiн, закiнчення строку контракту, призов до армiє тощо.
При припиненнi контракту з пiдстав, не передбаченних в законi, але обумовлених сторонами в контрактi, звiльнення проводиться за п. 8 ст. 36 КЗпП, про що в трудовiй книжцi робиться вiдповiдний запис.
Припинення трудових вiдносин може мати мiсце i за умови, що працiвник направляуться на лiкування до лiкувально-трудового профiлакторiю за постановою суду.
Роздiл VIII. Трудовий договiр
Особа, яка направлена на примусове лiкування вiд алкоголiзму, хоча i за постановою суду, але в психоневрологiчну лiкарню системи Мiнiстерства охорони здоров'я Украєни, а не в лiкувально-трудовий профiлакторiй Мiнiстерства внутрiшнiх справ Украєни, не може бути звiльнена з роботи за ст. 37 КЗпП.
У випадку тривалого лiкування трудовий договiр з такою особою може бути розiрваний з пiдстав, передбачених п. 5 ст. 40 КЗпП, тобто у разi нез'явлення на роботу протягом бiльш як чотирьох мiсяцiв пiдряд внаслiдок тимчасовоє непрацездатностi1;
Пiдставою припинення трудового договору може бути прийняття на роботу з порушенням встановленого порядку (ст. 7 КЗпП). Це, зокрема, прийняття на роботу осiб, якi позбавленi вироком суду права займати певнi посади або займатись певною дiяльнiстю протягом визначеного судом строку; прийняття на роботу, що пов'язана з матерiальною вiдповiдальнiстю осiб, якi ранiше були засудженi за крадiжки, хабарництво та iншi корисливi злочини, коли судимiсть не знята i не погашена; прийняття на роботу службовцiв, якi перебувають мiж собою в близькiй спорiдненостi чи свояцтвi (батьки, подружжя, брати, сестри, сини, дочки, а також брати, сестри, батьки i дiти подружжя), якщо єх служба пов'язана з безпосередньою пiдпорядкованiстю або пiдконтрольнiстю одного з них iншому, крiм випадкiв, коли вiдповiдно до чинного законодавства наявнiсть близькоє спорiдненостi чи свояцтва не у перешкодою для укладення трудового договору; укладення трудового договору з молодими спецiалiстами або молодими робiтниками пiсля закiнчення ними навчальних закладiв з порушенням встановленого порядку направлення єх на роботу.
Крiм загальних пiдстав, передбачених КЗпП, державна служба може припинятись у разi порушення умов реалiзацiє права на державну службу (ст. 4 Закону Украєни <Про державну службу>); недотримання пов'язаних iз проходженням державноє служби вимог, передбачених ст. 16 Закону; досягнення державним службовцем граничного вiку проходження державноє служби (ст. 23 Закону); вiдставки державних службовцiв, якi займають посади першоє або другоє категорiє (ст. 31 Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державнiй службi (ст. 12 Закону);
Див.: Информ. бюл. Верхов. Суда УССР. 1980. № 36. С. 59.
244
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
вiдмови державного службовця вiд прийняття або порушення присяги; неподання або подання державним службовцем неправдивих вiдомостей щодо його доходiв.
Повноваження суддi припиняються органом, який його обрав, у випадках, передбачених ст. 15 Закону Украєни вiд 15 грудня 1992 р. <Про статус суддiв>'.
Адвокатська дiяльнiсть може бути припинена рiшенням квалiфiкацiйно-дисциплiнарноє комiсiє адвокатури, а видане свiдоцтво анульоване у випадках, зазначених в ст.17 Закону Украєни вiд 19 грудня 1992 р. <Про адвокатуру>2.
Серед пiдстав припинення трудового договору п.4 ст.36 КЗпП передбачау розiрвання трудового договору з iнiцiативи працiвника; з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу; на вимогу профспiлкового чи iншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу.
Кожна з цих пiдстав розiрвання трудового договору потребуу окремого висвiтлення.
 7. Розiрвання трудового договору з iнiцiативи працiвника
Законодавство про працю Украєни забезпечуу право вiльного вибору мiсця роботи, роду занять, а також безперешкодного переходу на будь-яку iншу роботу. Тому працюючим надауться можливiсть розiрвати трудовий договiр за своую iнiцiативою, що досить часто називають звiльненням за власним бажанням.
Розiрвання трудового договору з iнiцiативи працiвника можливе у випадку, коли трудовий договiр укладено на невизначе-ний строк (ст. 38 КЗпП). Такому розiрванню трудового договору повинне передувати письмове попередження власника або уповноваженого ним органу, що здiйснюуться працiвником за два тижнi про намiр звiльнитися з роботи.
Двотижневий строк попередження встановлюуться для власника i уповноваженого ним органу, з тим щоб вони могли пiдшукати на робоче мiсце чи посаду, що звiльнюуться, iншого працiвника. При цьому необхiдно наголосити, що обов'язок забезпечення пiдприумства кадрами покладауться на власника або уповноважений ним орган. Тому цей обов'язок не може перекладатись на працiвника шляхом вимоги знайти для себе замiну на робоче мiсце, що звiльняуться.
Див.:
Див.:
Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1993. № 8. Ст. 56. Там же. № 9. Ст. 62.
Роздiл VIII. Трудовий договiр
245
Право на розiрвання трудового договору за власним бажанням належить усiм без винятку працiвникам, незалежно вiд посад, якi вони займають. Службове становище працiвника не змiнюу загального правила про свободу розiрвання трудового договору з iнiцiативи працiвника.
У заявi, якою працiвник попереджуу власника або уповноважений ним орган про намiр припинити трудовi вiдносини, зазначення причин такого звiльнення у не обов'язковим. Усе залежить вiд розсуду працiвника. Тому власник або уповноважений ним орган не мають права вiдмовити у прийняттi заяви за мотивами вiдсутностi в нiй вказiвки про причини звiльнення i вимагати вiд працiвника, щоб вiн цi причини зазначив.
Заява про звiльнення може бути подана як у перiод роботи, враховуючи й час випробування, так i при вiдсутностi на роботi, наприклад у перiод вiдпустки чи тимчасовоє непрацездатностi у зв'язку з хворобою. Але в усiх випадках заява повинна бути добровiльним волевиявленням працiвника. При примушеннi працiвника подати заяву про розiрвання трудового договору вiн мау право звернутися до районного (мiського) суду з позовною заявою.
Протягом двотижневого строку попередження трудовий договiр зберiгау свою силу для обох сторiн. Власник або уповноважений ним орган не мау права звiльнити працiвника до закiнчення строку попередження. Це не означау, що власник або уповноважений ним орган до закiнчення не може видати наказ про звiльнення, вказавши датою звiльнення наступний день пiсля закiнчення строку попередження. Така практика у доцiльною, оскiльки для проведення розрахунку з працiвником бухгалтерiя пiдприумства повинна мати певний час. Затримка розрахунку може викликати вiдповiдальнiсть власника або уповноваженого ним органу на пiдставi ст.117 КЗпП.
До закiнчення двотижневого строку працiвник також не мау Права залишити роботу. Дострокове залишення працiвником роботи дау право власнику або уповноваженому ним органу розiрвати трудовий договiр за своую iнiцiативою як за прогул без поважних причин.
В межах двотижневого строку працiвнику належить право вiдкликати свою заяву або в iншiй формi повiдомити власника або уповноважений ним орган про змiну свого намiру розiрвати трудовий договiр. В разi вiдмови працiвника вiд ранiше по-
246
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
даноє ним заяви про звiльнення власник або уповноважений ним орган не мають права звiльнити працiвника з посиланням на його iнiцiативу про припинення трудових вiдносин. Виняток зроблено (ч. 2 ст. 38 КЗпП) лише для випадкiв, коли на мiсце працiвника, який виявив бажання звiльнитись, запрошено iншого працiвника, якому вiдповiдно до законодавства не може бути вiдмовлено в укладеннi трудового договору. Пленум Верховного Суду Украєни в п.12 постанови вiд 6 листопада 1992 р. № 9 <Про практику розгляду судами трудових спорiв> уточнив, що це може бути тодi, коли на мiсце працiвника, що звiльняуться, запрошена особа в порядку переведення з iншого пiдприумства (ч. 2 ст. 24 КЗпП).
Чинним законодавством про працю встановлено примiрний перелiк випадкiв, коли заява працiвника про звiльнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливiстю продовження подальшоє роботи. У цих випадках згода власника або уповноваженого ним органу на дострокове припинення трудових вiдносин не потрiбна, бо це питання вирiшено в законодавчому порядку (ч. 1 ст. 38 КЗпП).
Але можлива ситуацiя, коли на прохання працiвника про припинення трудових вiдносин з певноє дати у згода власника або уповноваженого ним органу. На можливiсть такоє ситуацiє вказуу Пленум Верховного Суду Украєни в п. 8 ч. 2 постанови вiд 6 листопада 1992 р. Пленум вважау, що <сама по собi згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працiвника на звiльнення до закiнчення строку попередження не означау, що трудовий договiр припинено за п. 1 ст. 36 КЗпП, якщо не було домовленостi сторiн про цю пiдставу припинення трудового договору. В останньому випадку звiльнення вважауться проведеним з iнiцiативи працiвника (ст. 38 КЗпП)>.
З такою позицiую важко погодитись. Ставити пiдставу припинення трудового договору в залежнiсть вiд того, чи обумовив цю пiдставу працiвник при подачi заяви про звiльнення, про iснування якоє бiльшiсть працюючих навiть не знають, навряд чи у правильним. Пiдстава припинення трудових вiдносин повинна визначатись фактичними обставинами, що склалися мiж сторонами, а не залежно вiд того, чи знають про цю пiдставу працюючi i чи враховують вони єє при звiльненнi з роботи.
Коли працiвник за вiдсутностi поважних причин просить власника або уповноважений ним орган звiльнити його з робо-
247
Роздiя VIII. Трудовий договiр
ти до закiнчення двотижневого строку i власник або уповноважений ним орган вважау за можливе задовольнити прохання працiвника, сторони так само, як вони ранiше досягли угоди при укладеннi цього трудового договору, можуть досягти угоди про його припинення.
При цьому мiж сторонами досягауться угода не тiльки про строки, а й про саме припинення трудового договору. Угода про строк тут у похiдною вiд угоди про звiльнення. Якщо вiдсутня угода про припинення трудового договору, угода про строк припинення втрачау змiст.
Тому за наявностi угоди про припинення трудового договору до закiнчення двотижневого строку з дня подачi працiвником заяви про звiльнення припинення трудового договору з працiвником повинно бути здiйснено на пiдставi п.1 ст.36 КЗпП з наведенням в наказi формулювання цiує пiдстави припинення трудових вiдносин.
За вiдсутностi чiтко вираженоє згоди власника або уповноваженого ним органу на прохання працiвника про припинення трудового договору працiвник, крiм випадкiв, передбачених ч. 1 ст. 38 КЗпП, мау право вимагати звiльнення тiльки по закiнченнi двотижневого строку попередження. Звiльнення у таких випадках здiйснюуться з посиланням на ст. 38 КЗпП i формуванням причин звiльнення за цiую статтею.
По закiнченнi двотижневого строку попередження власник або уповноважений ним орган видау наказ, i працiвник припиняу виконання своєх трудових обов'язкiв. Якщо працiвник пiсля закiнчення строку попередження не залишив роботи i не вимагау розiрвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не мають права звiльнити його за поданою ранiше заявою, крiм випадкiв, коли на його мiсце запрошено iншого працiвника, якому вiдповiдно до законодавства не може бути вiдмовлено в укладеннi трудового договору.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75