https://wodolei.ru/catalog/bide/napolnie/
Уся діяльність ФБР суворо централізована. Воно має п'ятдесят вісім відділень в усіх п'ятдесяти штатах. Формально ФБР повинно вести розслідування злочинів, які передбачені Федеральним законодавством. Однак поступово ФБР перетворюється на знаряддя боротьби з політичними супротивниками. Компетенція ФБР розширюється, зростають його права. За законом 1951 року агенти ФБР отримали право заарештовувати без пред'явлення ордера на арешт за «будь-який проступок проти Сполучених Штатів, який було скоєно в їх присутності, або за будь-яку фелонію (тяжкий злочин)». Основною функцією ФБР стає забезпечення внутрішньої безпеки.
Окрім ФБР до системи федеральної поліції входять: І) секретна поліція, яка забезпечує охорону вищих установ і посадових осіб,
II Гтоах.'н 321
Частина четверта
Історія держави і права Новітнього часу
Федеральна судова система
Судова система США
Судова система штатів
Верховний суд США
Вищий суд
Апеляційний суд
Проміжний апеляційний суд
Районний(окружний) суд
Суд першої інстанції
Нижчий суд
(мирові, поліцейські,
муніципальні суди)
2) федеральне бюро боротьби з наркотиками, 3) федеральне імміграційне бюро, 4) поліція охорони національних парків, 5) поліція охорони мостів і тунелів, 6) поліція федерального агентства авіації. Працює також військова поліція.
До поліції штатів входять різні організаційні структури. Керівництво поліцією штату перебуває в руках губернатора.
Місцева поліція охоплює поліцейські формування окремих міст і графств. Кожна міська або сільська громада має право утримувати місцеву поліцію, на чолі якої стоїть шеф-інспектор поліції. У більшості сільських населених пунктів є констебль, який обирається на два-чо-тири роки. Працюють констеблі під керівництвом обраного шерифа.
Особливе місце в системі поліцейських установ займає приватна поліція, яка складається з загонів зовнішньої служби і численних розшукних агентств.
Судова система в США була досить своєрідною. Практично існувало дві судові системи: федеральні суди і суди штатів. Звичайно судові справи вирішуються в судах окремих штатів відповідно до законів цих штатів. Якщо одна із сторін вважає, що суд порушив її конституційні права, вона може подати через вищі судові інстанції штатів апеляцію до Верховного суду США.
Верховний суд Сполучених Штатів призначається президентом «за порадою і за згодою сенату» в кількості дев'яти довічних членів.
Верховний суд як вищий орган судової системи здійснює ряд важливих функцій: виступає як суд першої інстанції, здійснює су-
Розвитон буржуазної дерзісавч в XX столітті
л
Розділ І
довий нагляд, проводить перевірки конституційності законодавчих актів та ін.
Відповідно до американської правової доктрини Верховний суд США має право тлумачити конституцію і оголошувати закони неконституційними тільки в процесі розгляду судових справ, коли він виступає як суд першої або апеляційної інстанції.
Загострення соціальних протиріч після Першої світової війни обумовило зміни в політичному режимі, викликало наступ сил реакції на демократичні права і свободи американських громадян.
Для боротьби з робітничим рухом використовувалися закони 1917-1918 років про шпигунство, про заколот. У штатах приймаються закони про злочинну анархію, про злочинний синдикалізм, що суворо карали за пропаганду революційних ідей.
Нова антидемократична хвиля підіймається після закінчення Другої світової війни, коли розпочинається наступ на професійні спілки.
У 1947 році був прийнятий Закон Тафта-Хартлі, який фактично скасував основні положення закону Вагнера. Новий закон поставив у жорсткі рамки діяльність профспілок. Він забороняв страйки солідарності, страйки, що порушували умови контракту, не дозволяв державним службовцям брати участь у страйках тощо.
У 1959 році Закон Лендрама-Гріффіна поставив профспілки під іще суворіший контроль з боку державних органів. Відтепер профспілки були зобов'язані подавати до Міністерства праці свою фінансову звітність, копії своїх постанов, списки службових осіб тощо.
Ще одним напрямом післявоєнної антидемократичної політики стало переслідування комуністичної партії США. Для цього використовувався, наприклад, Акт про реєстрацію іноземців 1940 року (Закон Сміта), який вводив поняття організації, що знаходилася під контролем іноземної держави. Була створена постійна комісія палати представників конгресу з розслідування антиамериканської діяльності, видається серія антикомуністичних законів.
У 1950 році був прийнятий Закон про внутрішню безпеку (Закон Маккарена-Вуда), відповідно до якого утворювалося Управління з контролю за підривною діяльністю. Управління розподіляло «підривні» організації на організації комуністичної дії і організації комуністичного фронту і вимагало їх реєстрації у міністерстві юстиції, яке визначало їх долю. Прийнятий невдовзі у 1954 році Закон Хемфрі-Батлера про контроль над комуністичною діяльністю проголосив компартію США поза законом. На цій основі розгорнулася
322
323
Частина четверта
У Історія держави і права / __ __ Новітнього часу___
«перевірка лояльності», під час якої зазнавали переслідування не тільки комуністи, але і демократично мислячі інтелігенти. Пізніше ця кампанія була припинена.
Глава II ВЕЛИКОБРИТАНІЯ
§ 1. Соціально-політична структура
Р. , озвиток державно-монополістичного капіталізму. Великобританія належить до держав, які були переможцями в першій світовій війні. Однак після війни її фінансово-економічні позиції похитнулися. Втрата промислової монополії, занепад старих галузей промисловості, зріст політичної активності робітничого класу — все це примушувало правлячі кола шукати нових шляхів економічного розвитку. Труднощі посилилися внаслідок світової економічної кризи 1929-1933 років і ще більше загострилися після Другої світової війни.
Вихід було знайдено в поширенні державного втручання в економіку і сферу соціальних відносин з метою їх стабілізації. Свій вияв це знайшло як у проведеній лейбористами в повоєнні роки націоналізації вугільної промисловості, сталеливарної промисловості, транспорту, зв'язку і т.д., так і у створенні у націоналізованих галузях публічних корпорацій, що були підпорядковані загальному керівництву з боку відповідних міністерств. Поширення набули державно-монополістичні змішані органи, до керівництва яких входили і державні посадові особи, і представники крупних компаній. Відбувається втручання держави і в сферу соціальних відносин.
Ситуація змінилася на початку 80-х років, коли уряд консерваторів обрав політику обмеження втручання держави в економіку, політику, спрямовану на підтримку вільного ринкового господарства і особистої ініціативи. Така політика отримала назву «народного капіталізму».
Еволюція партійної системи. У XX столітті у Великобританії зберігалася двопартійна система. Дві провідні партії — консерваторів і лібералів — навперемінно приходили до влади. Однак розвиток державно-монополістичного капіталізму, поляризація соціальних сил внесли певні зміни в партійно-політичну систему Великобританії.
Розвиток буржуазної держачи V ________в XX сіпо.гіїнті __ \
Розділ І
Консервативна партія (колишні торі) є партією великої монополістичної буржуазії і земельної аристократії. Вона відкрито виступала за підтримку реакційних режимів в Європі та Азії, за наступ на елементарні права робітничого класу, за придушення національно-визвольного руху, за збереження феодальних пережитків у державному ладі і праві Великобританії, її лідери сприяли встановленню фашистського режиму в Італії і Німеччині. У XX столітті консервативна партія зберегла свою силу і авторитет.
Лібершіьна партія (колишні вігі) — це партія торговельно-промислової буржуазії. Ліберальну партію підтримували дрібна буржуазія і якась частина робітничого класу. У XX столітті програма партії, де основною тезою була «свобода торгівлі», застаріла. Розпочинається її розклад. Певна частина рядових членів залишає ліберальну партію. У 1930 році все це завершується розколом ліберальної партії.
Двопартійна система у зв'язку з цим була порушена, але збереглася. Місце ліберальної партії в цій системі зайняла партія лейбористів.
Створена в 1906 році лейбористська партія швидко набирала сили. Відразу після закінчення Першої світової війни лейбористи провели реорганізацію своєї партії. Готуючись до боротьби за владу, вони вносять зміни до партійної програми. Лейбористи заявляють про необхідність побудови нового суспільства, встановлення системи народовладдя. Основним методом досягнення цієї мети повинна була стати, яквважали вони, трансформація капіталістичного суспільства.
На парламентських виборах 1923 року лейбористи стали другою партією. За порадою консерваторів, які хоч і перемогли, однак втратили значну частину місць у парламенті, король доручив лідеру лейбористів Р. Макдональду сформувати уряд. Це був перший в історії Великобританії лейбористський уряд. Однак ні перший (1924 р.), ні другий (1929-1931 рр.), ні наступні уряди лейбористів ніяких суттєвих заходів не вжили. Ідея «конструктивного соціалізму», з якою виступали на виборах лейбористи, була нежиттєздатною.
Остаточне становлення нинішньої двопартійної системи в тому вигляді, у якому вона діє у Великобританії сьогодні, відбулося лише після виборів 1945 року і визначної перемоги на них лейбористів.
Таким чином, у Великобританії зберігається двопартійна система, сутність якої полягає в пануванні на виборах двох основних партій — консерваторів і лейбористів.
Ще однією впливовою політичною силою у Великобританії була комуністична партія.
324
т
Частина четверта
Історія держави і права Новітнього часу
Підсумки виборів до парламенту Англії в 1979 році
Партія Виборці : Відсоток ь
Консерватори 13,7млн. ! 44
Лейбористи ; 11,5млн. і 37
Ліберали 4,3 млн. і 14
Національний фронт і 191 тис. | 0,6
Комуністи ; 17 тис. ! 0,05
Вибори 1987 року
Консерватори — 42 % Лейбористи — ЗО %
Після Першої світової війни в країні виникають перші комуні^ стичні групи. У 1920 році на установчому з'їзді було створено кому4 ністичну партію Великобританії. Розвивалася компартія досить пс вільно і лише після Другої світової війни активізувала свою ди ність. У 1951 році комуністична партія Великобританії прийняла нов програму «Шлях Британії до соціалізму». На сьогоднішній день ком-Ц партія втратила велику кількість своїх членів і відіграє незначну роль в суспільстві.
На початку 20-х років в Англії почали виникати фашистськії організації, серед яких виділялася створена 1923 року група британсь ких фашистів. У 1930 році фашистські організації об'єднуються в| єдиний союз. Лідером британських фашистів стає колишній члей| виконкому лейбористської партії Освальд Мослі.
Британські фашисти переймали «досвід» нацистів Німеччини, 5 створювали власні штурмові загони. У червні 1934 року була зроб- ] лена спроба фашистського перевороту. Фашисти зчинили бійку з* робітниками в залі Олімпія, організували мітинг у Гайд-парку, наї якому були присутніми 2500 фашистів. Виступи робітників, антифа- а шистські демонстрації, у яких брали участь більш ніж 150 тисяч чо-; ловік, зірвали спробу фашистського перевороту.
Збереглися фашистські організації і після Другої світової війни. Сьогодні у Великобританії участь у політичному житті бере Націо^ нальний фронт — угруповання фашистського напряму.
Розвиток буржуазної держави в XX столітті
\
Розділ І
§ 2. Зміни державного ладу
Великобританія у XX столітті залишається конституційною монархією, яка ґрунтується на принципі розподілу влади. Характерною рисою державного ладу 'е також відсутність писаної конституції у вигляді єдиного документу.
Великобританії, як і США, властива стабільність політичних інститутів і установ. Тому еволюція державного ладу відбувалась або шляхом помірних часткових реформ конституційного характеру, або шляхом модифікації давніх інститутів неписаної конституції (прецедентів, угод). '
Парламент, як і раніше, складається з двох палат: палати общин і палати лордів.
Палата общин обирається на основі мажоритарної системи відносної більшості відповідно до Акту про парламент 1911 року терміном на п'ять років (раніше термін повноважень дорівнював семи рокам). Всього в палаті общин засідає 635 депутатів.
У XX столітті було проведено серію реформ виборчого права. Перша з них відбулася відразу після Першої світової війни. Акт про народне представництво 1918 року надавав виборчі права чоловікам, які досягли повноліття, тобто двадцяти одного року, і відповідали вимогам цензу осілості (шість місяців) або мали «приміщення для ділових занять» (ст. 1). Жінки мали право голосу, якщо вони були не молодші за тридцять років і мали нерухомість з річним прибутком не менш п'яти фунтів стерлінгів або перебували у шлюбі з особою, яка задовольняла останній умові (ст. 4). Отже, новий виборчий закон вводив загальне виборче право для чоловіків і часткове виборче право для жінок.
Акт про народне представництво 1928 року надав жінкам рівні з чоловіками'виборчі права.
Наступний етап у демократизації виборчого права відбувся вже після Другої світової війни. Акт про народне представництво 1948 року вніс зміни в розподіл виборчих округів і скасував подвійний вотум. Віднині кожен громадянин мав лише один голос на виборах. І, нарешті, Актом про народне представництво 1969 року віковий ценз було знижено з двадцяти одного до" вісімнадцяти років.
У XX столітті Великобританія зберігає такий архаїчний інститут, як палата лордів. Право засідати в палаті лордів, за даними 1978 року, мало 1143 пери королівства. Звичайно з'являється на засідання
326
327
Частина четверга
Історія держави і права ___Новітнього ча<у_____
приблизно десята частина лордів. Але, коли потрібно «загальмувати» якийсь законопроект палати общин, приходять 300—400 перів і одностайно голосують «проти».
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
Окрім ФБР до системи федеральної поліції входять: І) секретна поліція, яка забезпечує охорону вищих установ і посадових осіб,
II Гтоах.'н 321
Частина четверта
Історія держави і права Новітнього часу
Федеральна судова система
Судова система США
Судова система штатів
Верховний суд США
Вищий суд
Апеляційний суд
Проміжний апеляційний суд
Районний(окружний) суд
Суд першої інстанції
Нижчий суд
(мирові, поліцейські,
муніципальні суди)
2) федеральне бюро боротьби з наркотиками, 3) федеральне імміграційне бюро, 4) поліція охорони національних парків, 5) поліція охорони мостів і тунелів, 6) поліція федерального агентства авіації. Працює також військова поліція.
До поліції штатів входять різні організаційні структури. Керівництво поліцією штату перебуває в руках губернатора.
Місцева поліція охоплює поліцейські формування окремих міст і графств. Кожна міська або сільська громада має право утримувати місцеву поліцію, на чолі якої стоїть шеф-інспектор поліції. У більшості сільських населених пунктів є констебль, який обирається на два-чо-тири роки. Працюють констеблі під керівництвом обраного шерифа.
Особливе місце в системі поліцейських установ займає приватна поліція, яка складається з загонів зовнішньої служби і численних розшукних агентств.
Судова система в США була досить своєрідною. Практично існувало дві судові системи: федеральні суди і суди штатів. Звичайно судові справи вирішуються в судах окремих штатів відповідно до законів цих штатів. Якщо одна із сторін вважає, що суд порушив її конституційні права, вона може подати через вищі судові інстанції штатів апеляцію до Верховного суду США.
Верховний суд Сполучених Штатів призначається президентом «за порадою і за згодою сенату» в кількості дев'яти довічних членів.
Верховний суд як вищий орган судової системи здійснює ряд важливих функцій: виступає як суд першої інстанції, здійснює су-
Розвитон буржуазної дерзісавч в XX столітті
л
Розділ І
довий нагляд, проводить перевірки конституційності законодавчих актів та ін.
Відповідно до американської правової доктрини Верховний суд США має право тлумачити конституцію і оголошувати закони неконституційними тільки в процесі розгляду судових справ, коли він виступає як суд першої або апеляційної інстанції.
Загострення соціальних протиріч після Першої світової війни обумовило зміни в політичному режимі, викликало наступ сил реакції на демократичні права і свободи американських громадян.
Для боротьби з робітничим рухом використовувалися закони 1917-1918 років про шпигунство, про заколот. У штатах приймаються закони про злочинну анархію, про злочинний синдикалізм, що суворо карали за пропаганду революційних ідей.
Нова антидемократична хвиля підіймається після закінчення Другої світової війни, коли розпочинається наступ на професійні спілки.
У 1947 році був прийнятий Закон Тафта-Хартлі, який фактично скасував основні положення закону Вагнера. Новий закон поставив у жорсткі рамки діяльність профспілок. Він забороняв страйки солідарності, страйки, що порушували умови контракту, не дозволяв державним службовцям брати участь у страйках тощо.
У 1959 році Закон Лендрама-Гріффіна поставив профспілки під іще суворіший контроль з боку державних органів. Відтепер профспілки були зобов'язані подавати до Міністерства праці свою фінансову звітність, копії своїх постанов, списки службових осіб тощо.
Ще одним напрямом післявоєнної антидемократичної політики стало переслідування комуністичної партії США. Для цього використовувався, наприклад, Акт про реєстрацію іноземців 1940 року (Закон Сміта), який вводив поняття організації, що знаходилася під контролем іноземної держави. Була створена постійна комісія палати представників конгресу з розслідування антиамериканської діяльності, видається серія антикомуністичних законів.
У 1950 році був прийнятий Закон про внутрішню безпеку (Закон Маккарена-Вуда), відповідно до якого утворювалося Управління з контролю за підривною діяльністю. Управління розподіляло «підривні» організації на організації комуністичної дії і організації комуністичного фронту і вимагало їх реєстрації у міністерстві юстиції, яке визначало їх долю. Прийнятий невдовзі у 1954 році Закон Хемфрі-Батлера про контроль над комуністичною діяльністю проголосив компартію США поза законом. На цій основі розгорнулася
322
323
Частина четверта
У Історія держави і права / __ __ Новітнього часу___
«перевірка лояльності», під час якої зазнавали переслідування не тільки комуністи, але і демократично мислячі інтелігенти. Пізніше ця кампанія була припинена.
Глава II ВЕЛИКОБРИТАНІЯ
§ 1. Соціально-політична структура
Р. , озвиток державно-монополістичного капіталізму. Великобританія належить до держав, які були переможцями в першій світовій війні. Однак після війни її фінансово-економічні позиції похитнулися. Втрата промислової монополії, занепад старих галузей промисловості, зріст політичної активності робітничого класу — все це примушувало правлячі кола шукати нових шляхів економічного розвитку. Труднощі посилилися внаслідок світової економічної кризи 1929-1933 років і ще більше загострилися після Другої світової війни.
Вихід було знайдено в поширенні державного втручання в економіку і сферу соціальних відносин з метою їх стабілізації. Свій вияв це знайшло як у проведеній лейбористами в повоєнні роки націоналізації вугільної промисловості, сталеливарної промисловості, транспорту, зв'язку і т.д., так і у створенні у націоналізованих галузях публічних корпорацій, що були підпорядковані загальному керівництву з боку відповідних міністерств. Поширення набули державно-монополістичні змішані органи, до керівництва яких входили і державні посадові особи, і представники крупних компаній. Відбувається втручання держави і в сферу соціальних відносин.
Ситуація змінилася на початку 80-х років, коли уряд консерваторів обрав політику обмеження втручання держави в економіку, політику, спрямовану на підтримку вільного ринкового господарства і особистої ініціативи. Така політика отримала назву «народного капіталізму».
Еволюція партійної системи. У XX столітті у Великобританії зберігалася двопартійна система. Дві провідні партії — консерваторів і лібералів — навперемінно приходили до влади. Однак розвиток державно-монополістичного капіталізму, поляризація соціальних сил внесли певні зміни в партійно-політичну систему Великобританії.
Розвиток буржуазної держачи V ________в XX сіпо.гіїнті __ \
Розділ І
Консервативна партія (колишні торі) є партією великої монополістичної буржуазії і земельної аристократії. Вона відкрито виступала за підтримку реакційних режимів в Європі та Азії, за наступ на елементарні права робітничого класу, за придушення національно-визвольного руху, за збереження феодальних пережитків у державному ладі і праві Великобританії, її лідери сприяли встановленню фашистського режиму в Італії і Німеччині. У XX столітті консервативна партія зберегла свою силу і авторитет.
Лібершіьна партія (колишні вігі) — це партія торговельно-промислової буржуазії. Ліберальну партію підтримували дрібна буржуазія і якась частина робітничого класу. У XX столітті програма партії, де основною тезою була «свобода торгівлі», застаріла. Розпочинається її розклад. Певна частина рядових членів залишає ліберальну партію. У 1930 році все це завершується розколом ліберальної партії.
Двопартійна система у зв'язку з цим була порушена, але збереглася. Місце ліберальної партії в цій системі зайняла партія лейбористів.
Створена в 1906 році лейбористська партія швидко набирала сили. Відразу після закінчення Першої світової війни лейбористи провели реорганізацію своєї партії. Готуючись до боротьби за владу, вони вносять зміни до партійної програми. Лейбористи заявляють про необхідність побудови нового суспільства, встановлення системи народовладдя. Основним методом досягнення цієї мети повинна була стати, яквважали вони, трансформація капіталістичного суспільства.
На парламентських виборах 1923 року лейбористи стали другою партією. За порадою консерваторів, які хоч і перемогли, однак втратили значну частину місць у парламенті, король доручив лідеру лейбористів Р. Макдональду сформувати уряд. Це був перший в історії Великобританії лейбористський уряд. Однак ні перший (1924 р.), ні другий (1929-1931 рр.), ні наступні уряди лейбористів ніяких суттєвих заходів не вжили. Ідея «конструктивного соціалізму», з якою виступали на виборах лейбористи, була нежиттєздатною.
Остаточне становлення нинішньої двопартійної системи в тому вигляді, у якому вона діє у Великобританії сьогодні, відбулося лише після виборів 1945 року і визначної перемоги на них лейбористів.
Таким чином, у Великобританії зберігається двопартійна система, сутність якої полягає в пануванні на виборах двох основних партій — консерваторів і лейбористів.
Ще однією впливовою політичною силою у Великобританії була комуністична партія.
324
т
Частина четверта
Історія держави і права Новітнього часу
Підсумки виборів до парламенту Англії в 1979 році
Партія Виборці : Відсоток ь
Консерватори 13,7млн. ! 44
Лейбористи ; 11,5млн. і 37
Ліберали 4,3 млн. і 14
Національний фронт і 191 тис. | 0,6
Комуністи ; 17 тис. ! 0,05
Вибори 1987 року
Консерватори — 42 % Лейбористи — ЗО %
Після Першої світової війни в країні виникають перші комуні^ стичні групи. У 1920 році на установчому з'їзді було створено кому4 ністичну партію Великобританії. Розвивалася компартія досить пс вільно і лише після Другої світової війни активізувала свою ди ність. У 1951 році комуністична партія Великобританії прийняла нов програму «Шлях Британії до соціалізму». На сьогоднішній день ком-Ц партія втратила велику кількість своїх членів і відіграє незначну роль в суспільстві.
На початку 20-х років в Англії почали виникати фашистськії організації, серед яких виділялася створена 1923 року група британсь ких фашистів. У 1930 році фашистські організації об'єднуються в| єдиний союз. Лідером британських фашистів стає колишній члей| виконкому лейбористської партії Освальд Мослі.
Британські фашисти переймали «досвід» нацистів Німеччини, 5 створювали власні штурмові загони. У червні 1934 року була зроб- ] лена спроба фашистського перевороту. Фашисти зчинили бійку з* робітниками в залі Олімпія, організували мітинг у Гайд-парку, наї якому були присутніми 2500 фашистів. Виступи робітників, антифа- а шистські демонстрації, у яких брали участь більш ніж 150 тисяч чо-; ловік, зірвали спробу фашистського перевороту.
Збереглися фашистські організації і після Другої світової війни. Сьогодні у Великобританії участь у політичному житті бере Націо^ нальний фронт — угруповання фашистського напряму.
Розвиток буржуазної держави в XX столітті
\
Розділ І
§ 2. Зміни державного ладу
Великобританія у XX столітті залишається конституційною монархією, яка ґрунтується на принципі розподілу влади. Характерною рисою державного ладу 'е також відсутність писаної конституції у вигляді єдиного документу.
Великобританії, як і США, властива стабільність політичних інститутів і установ. Тому еволюція державного ладу відбувалась або шляхом помірних часткових реформ конституційного характеру, або шляхом модифікації давніх інститутів неписаної конституції (прецедентів, угод). '
Парламент, як і раніше, складається з двох палат: палати общин і палати лордів.
Палата общин обирається на основі мажоритарної системи відносної більшості відповідно до Акту про парламент 1911 року терміном на п'ять років (раніше термін повноважень дорівнював семи рокам). Всього в палаті общин засідає 635 депутатів.
У XX столітті було проведено серію реформ виборчого права. Перша з них відбулася відразу після Першої світової війни. Акт про народне представництво 1918 року надавав виборчі права чоловікам, які досягли повноліття, тобто двадцяти одного року, і відповідали вимогам цензу осілості (шість місяців) або мали «приміщення для ділових занять» (ст. 1). Жінки мали право голосу, якщо вони були не молодші за тридцять років і мали нерухомість з річним прибутком не менш п'яти фунтів стерлінгів або перебували у шлюбі з особою, яка задовольняла останній умові (ст. 4). Отже, новий виборчий закон вводив загальне виборче право для чоловіків і часткове виборче право для жінок.
Акт про народне представництво 1928 року надав жінкам рівні з чоловіками'виборчі права.
Наступний етап у демократизації виборчого права відбувся вже після Другої світової війни. Акт про народне представництво 1948 року вніс зміни в розподіл виборчих округів і скасував подвійний вотум. Віднині кожен громадянин мав лише один голос на виборах. І, нарешті, Актом про народне представництво 1969 року віковий ценз було знижено з двадцяти одного до" вісімнадцяти років.
У XX столітті Великобританія зберігає такий архаїчний інститут, як палата лордів. Право засідати в палаті лордів, за даними 1978 року, мало 1143 пери королівства. Звичайно з'являється на засідання
326
327
Частина четверга
Історія держави і права ___Новітнього ча<у_____
приблизно десята частина лордів. Але, коли потрібно «загальмувати» якийсь законопроект палати общин, приходять 300—400 перів і одностайно голосують «проти».
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67