https://wodolei.ru/catalog/napolnye_unitazy/
лоніальної залежності.
Англія розглядала заморські володіння насамперед як сировини для своєї промисловості і ринок збуту для своїх' панівні класи всіляко намагалися стримати економічний ] лоній. З цією метою вживали різноманітних заходів. Було, на заборонено виготовляти в колоніях тонкі сукна, капелюхи, І зики і т.ін., а на товари, що вироблялися, накладалася вис оплата. Заборонялося вивозити в колонії з Англії машини, і вправних майстрів. Усе це викликало загальне незадоволення!! сти колоністів, прискорювало початок буржуазної революції, «$
Безпосереднім поштовхом до революційного вибуху літика посиленого натиску, яку почала провадити Англія мирічної війни з Францією. В 1763 році була заборонена І земель, розташованих на захід від Алеганських гір, а 1765 ] лійський парламент видав закон, за яким накладалися ге{ на всю судову і комерційну документацію, періодичні в* Натиск метрополії ставав нестерпним. У 1774 році І Контині ний конгрес, який зібрався у Філадельфії, прийняв Деклар і кривд, де перелічувалися права колоній, які їм належать «наі права природи і хартій та основ англійської конституції».'] жуючи вірність колоній королю, Декларація вимагала скас протиправних законів короля і парламенту, закликала до , англійських товарів. Англійський уряд відповів на це звернев кою нових утисків і репресій. І тому колоністам залишалось І ритися, або вступити в боротьбу. Вони вибрали друге. Так Англії прискорив початок революції.
Перед буржуазною революцією у Північній Америці І завдання:
1) утвердження капіталістичного ладу в результаті ліквії докапіталістичних форм експлуатації;
2) скасування англійського панування, звільнення від І ної залежності, політичне об'єднання колоній, створення само держави.
Наявність цих двох завдань зумовила й особливу фор люції у вигляді війни за незалежність, адже все, що заважало]
ові капіталізму в колоніях, було зв'язане з метрополією, підтримувалось і насаджувалось Англією.
революція 1848-1849 років у Німеччині —*- одна з більш пізніх буржуазних революцій — проходила в дуже своєрідних умовах. На початку XIX століття пишна назва «Священну Римська імперія» приховувала наявність і збереження в країні політичної роздробленості. Німеччина не була єдиною державою, а становила суму самостійних феодальних володінь .з князівським абсолютизмом.
У 1805-1806 роках Наполеон Бонапарт розгромив німецькі князівства і примусив австрійського імператора Франца II відмовитися від титулу німецького імператора. «Священна Римська імперія» припинила своє існування. Однак сподівання німців на те, що Наполеон допоможе об'єднанню Німеччини, не виправдалися. Надалі німці підтримували боротьбу проти Наполеона, але і це не допомогло їм покінчити з роздробленістю. У 1815 році за рішенням Віденського конгресу був створений Німецький союз у складі тридцяти чотирьох самостійних держав і чотирьох вільних міст. У Союзі не було ні єдиного уряду, ні загального законодавства, ні єдиних збройних сил. Кожна держава, що входила у Німецький союз, зберігала свій уряд, армію, грошову систему, митні тарифи. Політичний устрій цих держав був украй реакційним, здебільшого це були різновиди абсолютизму.
Все це гальмувало економічний розвиток, створюьало перешкоди ремеслу, промисловості, торгівлі. У німецьких державах, зокрема Прусії та Австрії, все ще панували феодальні відносини, економічна І політична влада належала дворянству. Розкріпачення селян, яке почалося після походів Наполеона. йшло дуже повільно, право викупу Феодальних повинностей надавалося лише заможному селянству.
У зв'язку з цим в ході революції в Німеччині слід було вирішити Д*а завдання:
1) знищення феодального ладу, встановлення економічного і полі-панування буржуазії;
2) ліквідація роздробленості, політичне об'єднання країни.
Порівняльний аншііз розвитку Англії, Франції. Північної Аме-
№ки і Німеччини напередодні революції показує, як конфлікт між
Уржуазними продуктивними сипами і феодальними виробничими
•Дносинами у кожній з цих країн діставав свій конкретний і часто
^Рідний вияв. Відмінності в соціально-економічній структурі й
язичній організації напередодні революцій, зрештою, розкрива-
156
157
Частина третя
Історія держави і Нового часу
лися в тих завданнях, що стояли перед ними. Якщо перед І кою і англійською революціями було лише одне завдання —; феодалізм й утвердити буржуазний лад, то революції в Північ риці та Німеччині мали вирішувати не тільки соціально-е» а й політичне питання — для однієї країни звільнення від І ної залежності, для другої — політичне об'єднання країни.
§ 2. Рушійні сили буржуазних революї
чиновні проблеми революції вирії класи, соціальні групи, котрі через те і називають рушійними! революції. Боротьба буржуазії за своє економічне і політичне г ня була підтримана народними масами — селянством, низа» І від того, наскільки сильним був натиск народних мас, яку ролі | вали вони в революційній боротьбі, залежав не тільки розм~'ЄІ рактер, кінцеві результати буржуазних революцій. Там, де І виступала в союзі з народом, революція досягала успіху, мала І ний характер. Якщо ж буржуазія йшла на компроміс з фе~* елементами, хоч якоюсь мірою зв'язаними з капіталістичг ми виробництва, революція набувала консервативного ха мала змоги повністю розв'язати завдання, що стояли перед І
Цю закономірність підтверджує історія французької ної революції. Революція 1789-1794 років була найсміливіщі; рішучішою з усіх буржуазних битв. І залежало це передусім І що народні маси брали в ній якнайактивнішу участь.
У французькій буржуазній революції діяли такі руідійвд|
1) селянство (близько 22 мільйонів чоловік), основна г™* люції, кровно зацікавлена в ліквідації феодалізму. Селянг віддано боролося за повне знищення всіх феодальних поі дворянського землеволодіння. Не випадково аграрне питанняї ло в революції провідне місце; ;
2) міські низи: ремісники, дрібні торговці, підмайстри, ки — зародок майбутнього робітничого класу, їх на той ча$| валося близько 1,5-2 мільйонів чоловік. Вони билися в їм—* вах революційних сил, посідали тут особливе місце, поі найрадикальнішою, найреволюційнішою силою;
3) буржуазія, до складу якої входили фінансисти, верхі власники мануфактур, промислових підприємств та ін. На ви попередніх учасників революції буржуазія виступала як «ч
158;
Розділ І
група,
що мала свою програму. Вона була найорганізованішою си-
'*& жадібно рвалася до влади. Я Конкретні умови й обставини привели до -бойового союзу цих керівником якого виступала буржуазія. Характеризуючи розста-вк'у класових сил під час французької буржуазної революції, слід 'якреслити, що 1789 року буржуазія в союзі з народом боролася „поти монархії, дворянства і панівної церкви. У Франції буржуазія була тим класом, який справді очолював революційний рух.
Своєрідність англійської буржуазної революції була зумовлена особливим політичним і класовим складом табору революції. В Англії на відміну від французької буржуазної революції буржуазія в союзі з новим дворянством боролася проти монархії, проти феодального дворянства і проти панівної церкви. Буржуазія знайшла тут собі союзника в особі джентрі. В цьому компромісі, таким чином, і була суть усіх особливостей революції. Отже консервативний характер англійської революції пояснюється тривалим союзом між буржуазією і більшою частиною великих землевласників, союзом, що становить істотну відмінність англійської революції від французької.
Це зовсім не означало, що народні маси Англії були усунуті від боротьби. Селянство і міська біднота Англії брали активну участь у революції. Робітники, ремісники, незаможні селяни й орендарі, дрібні торговці та інші верстви населення винесли на собі основний тягар боротьби. Селянство і в Англії було основною бойовою силою революції. Але підкорити революцію сво'їм інтересам, реалізувати свої вимоги в процесі революційної боротьби, очолити революцію вони не змогли.
У північноамериканській революції також була своєрідною розстановка класових сил. Основною рушійною силою боротьби за розв'язання завдань революції були народні маси. На боці революції билися Фермери, ремісники, робітники, дрібна буржуазія міст, зобов'язані слуги. Допомагали у війні за незалежність і раби-негри. Але керівниц-'йо опинилося в руках національної буржуазії і частини плантаторів-Р*>овласників, які виступали в єдиному блоці. Наявність такого союзу (буржуазія плюс плантатори) пояснює, чому лідери американсь-4)1 Революції були дуже близькими до лідерів англійської рево-^ЦІЇ і більш стриманими, ніж вожді буржуазної революції у Франції. . Табір контрреволюції був представлений панівними класами Анг-1 так званими лоялістами—тими елементами колоністів, які були зв'я-
своїми інтересами і добробутом з Англією, виступали прихильни-ританського панування, підтримували англійського короля та його '. Це були передусім великі плантатори на півдні, багате купецт-
159!
Частина третя
Історія держави і І Нового часу
\
Розліл І
во, що підгримувало економічні тісні зв'язки з Лондоном та Ост-І компанією, королівські чиновники, духівництво Англіканське»] великі землевласники та представники родовитої аристократи, Щ
У буржуазної революції 1848-1849 років у Німеччині < особливості. Глибокий відбиток на склад і характер р> революції наклали міжнародна обстановка, успіхи проле руху, загострення класової боротьби між буржуазією і класом. Усе це ускладнювало і без того напружену сит волюції в Німеччині рушійними силами були:
1) робітничий клас, що був більш розвинутим, ніж у І буржуазних революціях. Робітники Німеччини вже мали пев боротьби за свої права і визволення. У 1844 році вибухнуло І ткачів у Сілезії, яке показало, незважаючи на стихійність здатність робітничого класу до революційної боротьби, ничий клас Німеччини був ще нечисленний, роз'єднаний, І політичної партії;
2) селянство, що було кровно зацікавлене в знищенні їй кріпацтва і феодального ладу. Селянські повстання про* всій Німеччині, однак у них не було розмаху, властивого І му рухові у Франції, через те що розшарування, яке вже п| у німецькому селі, і політична роздробленість Німеччині зменшували силу цих виступів;
3) буржуазія, яка виступала як керівник революції, алеї язкою, схильною до зради, компромісу, побоювалася пре була зв'язана з юнкерством. Вона очолила революцію не тс нею стояв народ, а тому, що народ штовхав її поперед < ка буржуазія з самого початку була схильна до зради. Вона І змову з юнкерством, старими феодальними силами, вступі з монархією і дворянством проти народу.
Саме ці особливості розстановки сил у трьох західноєв| ких і американській революціях і визначали їх характер.' давали можливість зрозуміти, чому процес становлення б) держави і права в різних країнах проходив різними шляхами^ наковими темпами.
§ 3. Основні етапи революцій
ч_/гже, в ході1 буржуазних революцій; ся союз класових сил, керівна роль у якому належала буржу
і(. ті.11") •'."' < "днати ці сили, надати споїм вузькоклаеовпм Інтересам о/о характеру, буржуазія висунула г?сла, здатні привернути
до боротьбі! народ.
Наприклад, за часів французької буржуазної революції і 789- 1 794 таким закликом, підтриманим учасниками революції, став '«Сво-
бод?- рівність, братерство'». Однак у міру того, як розгорталася ре-волю'Ііч стаїзаіо очевидно, що кожний з її учасників розумів пі слова по-своєму. Буржуазія трактувала їх як свободу від феодальних обмежень і перешкод, формальну рівність перед законом, свободу приватної власності, свободу експлуатації. Народні маси прагнули під цим прапором досягти іншого результату: фактичної рівності і свободи від експлуатації, зрівняльного розподілу землі і т.ін. Тому з розвитком революції, в міру того, як вона підносилася на все вищий щабель, зростали і поглиблювалися суперечності між її учасниками. Все це призводило до того, що на якийсь .момент буржуазія, намагаючись припинити революцію, сама ставала контрреволюційною силою, а народні маси, навпаки, прагнули вести революцію далі, поглиблюва-, ти її, справедливо вважаючи, що вони не здобули ще від революції істотних результатів. Виникав розкол у самому таборі революції.
Так ставала очевидною загальна закономірність усіх буржуазних революцій: неможливість тривалого союзу промислової й торгової буржуазії, яка виступала гегемоном революційного табору, із основною р> шійкою силою революції — народом, бо існували розбіжності в питанні про зміст і способи здійснення соціально-економічних; політичних та інших суспільних перетворень.
До того ж треба зважити на те, що й сама буржуазія не була Цілком однорідною. До її складу входили аристократична верхівка. середі;' ьерсгви у вигляді торгово-промислової буржуазії і, нарешті, Дрібна буржуазія. Кожна з цих груп мала свої власні інтереси, які часте- не збігалися, а. навпаки, суперечили один одному.
Всі мі причини зумовили те, що всередині єдиної спочатку маси учас-
ників революції з її розвитком і розв'язанням поставлених перед нею
3аДдаш. відбувалося розмежування, змінювалося співвідношення класо-
вих сил. Окремі групи буржуазії відходили від резолюції, намагалися
'"Тримлгн її подальший розвиток, припинити поступальний рух уперед,
еРе'ус;іили до контрреволюційного табору, а на зміну їм приходили ті
Шалььі сили, які ще не вичерпали своєї революційної енергії.
. ! '• зс гатювка класових сил, їх співвідношення, яке змінювалося у
"У РО'згорїання буржуазної революції, були покладені в основу ви-
160
161
Частина третя
'
Історія держави ____ Нового час
ділення найважливіших етапів розвитку буржуазних революцій, підхід дає можливість визначити основні закономірності прої
Аналіз головних етапів розвитку буржуазної революції но розпочати з Франції. Тут революція була найбільш рішучі слідовною, тут вона пройшла всі етапи, досягла кульмін піднесення у своєму розвитку.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
Англія розглядала заморські володіння насамперед як сировини для своєї промисловості і ринок збуту для своїх' панівні класи всіляко намагалися стримати економічний ] лоній. З цією метою вживали різноманітних заходів. Було, на заборонено виготовляти в колоніях тонкі сукна, капелюхи, І зики і т.ін., а на товари, що вироблялися, накладалася вис оплата. Заборонялося вивозити в колонії з Англії машини, і вправних майстрів. Усе це викликало загальне незадоволення!! сти колоністів, прискорювало початок буржуазної революції, «$
Безпосереднім поштовхом до революційного вибуху літика посиленого натиску, яку почала провадити Англія мирічної війни з Францією. В 1763 році була заборонена І земель, розташованих на захід від Алеганських гір, а 1765 ] лійський парламент видав закон, за яким накладалися ге{ на всю судову і комерційну документацію, періодичні в* Натиск метрополії ставав нестерпним. У 1774 році І Контині ний конгрес, який зібрався у Філадельфії, прийняв Деклар і кривд, де перелічувалися права колоній, які їм належать «наі права природи і хартій та основ англійської конституції».'] жуючи вірність колоній королю, Декларація вимагала скас протиправних законів короля і парламенту, закликала до , англійських товарів. Англійський уряд відповів на це звернев кою нових утисків і репресій. І тому колоністам залишалось І ритися, або вступити в боротьбу. Вони вибрали друге. Так Англії прискорив початок революції.
Перед буржуазною революцією у Північній Америці І завдання:
1) утвердження капіталістичного ладу в результаті ліквії докапіталістичних форм експлуатації;
2) скасування англійського панування, звільнення від І ної залежності, політичне об'єднання колоній, створення само держави.
Наявність цих двох завдань зумовила й особливу фор люції у вигляді війни за незалежність, адже все, що заважало]
ові капіталізму в колоніях, було зв'язане з метрополією, підтримувалось і насаджувалось Англією.
революція 1848-1849 років у Німеччині —*- одна з більш пізніх буржуазних революцій — проходила в дуже своєрідних умовах. На початку XIX століття пишна назва «Священну Римська імперія» приховувала наявність і збереження в країні політичної роздробленості. Німеччина не була єдиною державою, а становила суму самостійних феодальних володінь .з князівським абсолютизмом.
У 1805-1806 роках Наполеон Бонапарт розгромив німецькі князівства і примусив австрійського імператора Франца II відмовитися від титулу німецького імператора. «Священна Римська імперія» припинила своє існування. Однак сподівання німців на те, що Наполеон допоможе об'єднанню Німеччини, не виправдалися. Надалі німці підтримували боротьбу проти Наполеона, але і це не допомогло їм покінчити з роздробленістю. У 1815 році за рішенням Віденського конгресу був створений Німецький союз у складі тридцяти чотирьох самостійних держав і чотирьох вільних міст. У Союзі не було ні єдиного уряду, ні загального законодавства, ні єдиних збройних сил. Кожна держава, що входила у Німецький союз, зберігала свій уряд, армію, грошову систему, митні тарифи. Політичний устрій цих держав був украй реакційним, здебільшого це були різновиди абсолютизму.
Все це гальмувало економічний розвиток, створюьало перешкоди ремеслу, промисловості, торгівлі. У німецьких державах, зокрема Прусії та Австрії, все ще панували феодальні відносини, економічна І політична влада належала дворянству. Розкріпачення селян, яке почалося після походів Наполеона. йшло дуже повільно, право викупу Феодальних повинностей надавалося лише заможному селянству.
У зв'язку з цим в ході революції в Німеччині слід було вирішити Д*а завдання:
1) знищення феодального ладу, встановлення економічного і полі-панування буржуазії;
2) ліквідація роздробленості, політичне об'єднання країни.
Порівняльний аншііз розвитку Англії, Франції. Північної Аме-
№ки і Німеччини напередодні революції показує, як конфлікт між
Уржуазними продуктивними сипами і феодальними виробничими
•Дносинами у кожній з цих країн діставав свій конкретний і часто
^Рідний вияв. Відмінності в соціально-економічній структурі й
язичній організації напередодні революцій, зрештою, розкрива-
156
157
Частина третя
Історія держави і Нового часу
лися в тих завданнях, що стояли перед ними. Якщо перед І кою і англійською революціями було лише одне завдання —; феодалізм й утвердити буржуазний лад, то революції в Північ риці та Німеччині мали вирішувати не тільки соціально-е» а й політичне питання — для однієї країни звільнення від І ної залежності, для другої — політичне об'єднання країни.
§ 2. Рушійні сили буржуазних революї
чиновні проблеми революції вирії класи, соціальні групи, котрі через те і називають рушійними! революції. Боротьба буржуазії за своє економічне і політичне г ня була підтримана народними масами — селянством, низа» І від того, наскільки сильним був натиск народних мас, яку ролі | вали вони в революційній боротьбі, залежав не тільки розм~'ЄІ рактер, кінцеві результати буржуазних революцій. Там, де І виступала в союзі з народом, революція досягала успіху, мала І ний характер. Якщо ж буржуазія йшла на компроміс з фе~* елементами, хоч якоюсь мірою зв'язаними з капіталістичг ми виробництва, революція набувала консервативного ха мала змоги повністю розв'язати завдання, що стояли перед І
Цю закономірність підтверджує історія французької ної революції. Революція 1789-1794 років була найсміливіщі; рішучішою з усіх буржуазних битв. І залежало це передусім І що народні маси брали в ній якнайактивнішу участь.
У французькій буржуазній революції діяли такі руідійвд|
1) селянство (близько 22 мільйонів чоловік), основна г™* люції, кровно зацікавлена в ліквідації феодалізму. Селянг віддано боролося за повне знищення всіх феодальних поі дворянського землеволодіння. Не випадково аграрне питанняї ло в революції провідне місце; ;
2) міські низи: ремісники, дрібні торговці, підмайстри, ки — зародок майбутнього робітничого класу, їх на той ча$| валося близько 1,5-2 мільйонів чоловік. Вони билися в їм—* вах революційних сил, посідали тут особливе місце, поі найрадикальнішою, найреволюційнішою силою;
3) буржуазія, до складу якої входили фінансисти, верхі власники мануфактур, промислових підприємств та ін. На ви попередніх учасників революції буржуазія виступала як «ч
158;
Розділ І
група,
що мала свою програму. Вона була найорганізованішою си-
'*& жадібно рвалася до влади. Я Конкретні умови й обставини привели до -бойового союзу цих керівником якого виступала буржуазія. Характеризуючи розста-вк'у класових сил під час французької буржуазної революції, слід 'якреслити, що 1789 року буржуазія в союзі з народом боролася „поти монархії, дворянства і панівної церкви. У Франції буржуазія була тим класом, який справді очолював революційний рух.
Своєрідність англійської буржуазної революції була зумовлена особливим політичним і класовим складом табору революції. В Англії на відміну від французької буржуазної революції буржуазія в союзі з новим дворянством боролася проти монархії, проти феодального дворянства і проти панівної церкви. Буржуазія знайшла тут собі союзника в особі джентрі. В цьому компромісі, таким чином, і була суть усіх особливостей революції. Отже консервативний характер англійської революції пояснюється тривалим союзом між буржуазією і більшою частиною великих землевласників, союзом, що становить істотну відмінність англійської революції від французької.
Це зовсім не означало, що народні маси Англії були усунуті від боротьби. Селянство і міська біднота Англії брали активну участь у революції. Робітники, ремісники, незаможні селяни й орендарі, дрібні торговці та інші верстви населення винесли на собі основний тягар боротьби. Селянство і в Англії було основною бойовою силою революції. Але підкорити революцію сво'їм інтересам, реалізувати свої вимоги в процесі революційної боротьби, очолити революцію вони не змогли.
У північноамериканській революції також була своєрідною розстановка класових сил. Основною рушійною силою боротьби за розв'язання завдань революції були народні маси. На боці революції билися Фермери, ремісники, робітники, дрібна буржуазія міст, зобов'язані слуги. Допомагали у війні за незалежність і раби-негри. Але керівниц-'йо опинилося в руках національної буржуазії і частини плантаторів-Р*>овласників, які виступали в єдиному блоці. Наявність такого союзу (буржуазія плюс плантатори) пояснює, чому лідери американсь-4)1 Революції були дуже близькими до лідерів англійської рево-^ЦІЇ і більш стриманими, ніж вожді буржуазної революції у Франції. . Табір контрреволюції був представлений панівними класами Анг-1 так званими лоялістами—тими елементами колоністів, які були зв'я-
своїми інтересами і добробутом з Англією, виступали прихильни-ританського панування, підтримували англійського короля та його '. Це були передусім великі плантатори на півдні, багате купецт-
159!
Частина третя
Історія держави і І Нового часу
\
Розліл І
во, що підгримувало економічні тісні зв'язки з Лондоном та Ост-І компанією, королівські чиновники, духівництво Англіканське»] великі землевласники та представники родовитої аристократи, Щ
У буржуазної революції 1848-1849 років у Німеччині < особливості. Глибокий відбиток на склад і характер р> революції наклали міжнародна обстановка, успіхи проле руху, загострення класової боротьби між буржуазією і класом. Усе це ускладнювало і без того напружену сит волюції в Німеччині рушійними силами були:
1) робітничий клас, що був більш розвинутим, ніж у І буржуазних революціях. Робітники Німеччини вже мали пев боротьби за свої права і визволення. У 1844 році вибухнуло І ткачів у Сілезії, яке показало, незважаючи на стихійність здатність робітничого класу до революційної боротьби, ничий клас Німеччини був ще нечисленний, роз'єднаний, І політичної партії;
2) селянство, що було кровно зацікавлене в знищенні їй кріпацтва і феодального ладу. Селянські повстання про* всій Німеччині, однак у них не було розмаху, властивого І му рухові у Франції, через те що розшарування, яке вже п| у німецькому селі, і політична роздробленість Німеччині зменшували силу цих виступів;
3) буржуазія, яка виступала як керівник революції, алеї язкою, схильною до зради, компромісу, побоювалася пре була зв'язана з юнкерством. Вона очолила революцію не тс нею стояв народ, а тому, що народ штовхав її поперед < ка буржуазія з самого початку була схильна до зради. Вона І змову з юнкерством, старими феодальними силами, вступі з монархією і дворянством проти народу.
Саме ці особливості розстановки сил у трьох західноєв| ких і американській революціях і визначали їх характер.' давали можливість зрозуміти, чому процес становлення б) держави і права в різних країнах проходив різними шляхами^ наковими темпами.
§ 3. Основні етапи революцій
ч_/гже, в ході1 буржуазних революцій; ся союз класових сил, керівна роль у якому належала буржу
і(. ті.11") •'."' < "днати ці сили, надати споїм вузькоклаеовпм Інтересам о/о характеру, буржуазія висунула г?сла, здатні привернути
до боротьбі! народ.
Наприклад, за часів французької буржуазної революції і 789- 1 794 таким закликом, підтриманим учасниками революції, став '«Сво-
бод?- рівність, братерство'». Однак у міру того, як розгорталася ре-волю'Ііч стаїзаіо очевидно, що кожний з її учасників розумів пі слова по-своєму. Буржуазія трактувала їх як свободу від феодальних обмежень і перешкод, формальну рівність перед законом, свободу приватної власності, свободу експлуатації. Народні маси прагнули під цим прапором досягти іншого результату: фактичної рівності і свободи від експлуатації, зрівняльного розподілу землі і т.ін. Тому з розвитком революції, в міру того, як вона підносилася на все вищий щабель, зростали і поглиблювалися суперечності між її учасниками. Все це призводило до того, що на якийсь .момент буржуазія, намагаючись припинити революцію, сама ставала контрреволюційною силою, а народні маси, навпаки, прагнули вести революцію далі, поглиблюва-, ти її, справедливо вважаючи, що вони не здобули ще від революції істотних результатів. Виникав розкол у самому таборі революції.
Так ставала очевидною загальна закономірність усіх буржуазних революцій: неможливість тривалого союзу промислової й торгової буржуазії, яка виступала гегемоном революційного табору, із основною р> шійкою силою революції — народом, бо існували розбіжності в питанні про зміст і способи здійснення соціально-економічних; політичних та інших суспільних перетворень.
До того ж треба зважити на те, що й сама буржуазія не була Цілком однорідною. До її складу входили аристократична верхівка. середі;' ьерсгви у вигляді торгово-промислової буржуазії і, нарешті, Дрібна буржуазія. Кожна з цих груп мала свої власні інтереси, які часте- не збігалися, а. навпаки, суперечили один одному.
Всі мі причини зумовили те, що всередині єдиної спочатку маси учас-
ників революції з її розвитком і розв'язанням поставлених перед нею
3аДдаш. відбувалося розмежування, змінювалося співвідношення класо-
вих сил. Окремі групи буржуазії відходили від резолюції, намагалися
'"Тримлгн її подальший розвиток, припинити поступальний рух уперед,
еРе'ус;іили до контрреволюційного табору, а на зміну їм приходили ті
Шалььі сили, які ще не вичерпали своєї революційної енергії.
. ! '• зс гатювка класових сил, їх співвідношення, яке змінювалося у
"У РО'згорїання буржуазної революції, були покладені в основу ви-
160
161
Частина третя
'
Історія держави ____ Нового час
ділення найважливіших етапів розвитку буржуазних революцій, підхід дає можливість визначити основні закономірності прої
Аналіз головних етапів розвитку буржуазної революції но розпочати з Франції. Тут революція була найбільш рішучі слідовною, тут вона пройшла всі етапи, досягла кульмін піднесення у своєму розвитку.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67