Отличный сайт Wodolei
По-друге, чітко визначаються справжні (істинні) інтереси обох сторін, а не вимоги, які з'являються лише зовнішнім їх проявом, тому ж не завжди відповідним (адекватним)
їм. Далі, інтереси сторін ретельно аналізуються, тобто розглядаються у різних аспектах, всестороннє. При цьому надається якісна та кількісна оцінка усіх аспектів проблеми. Отже, наприкінці, у наслідку, у процесі такого ділового підходу, а саме ділового обговорення, ділового спілкування відбувається з'ясування, усвідомлення, розуміння власних інтересів, їх переоцінка та приведення до відповідності (адекватності) вимог справжнім (істинним) інтересам обійми сторонами. При цьому більшість вимог навіть можуть відпасти зовсім.
Конструктивний метод забезпечує дійсне вирішення усунення суперечностей інтересів сторін, причому у повному обсязі і з найбільшим ефектом для обох сторін, тобто з максимальним задоволенням їх інтересіа При цьому спор як засіб реалізації даного метода цілком відсутній; єдиним же засобом з'являється ділове спілкування, яке використовується максимально.
Класичною ілюстрацією даного метода можливо використати приклад, який приводиться у книзі Фішера Р. та Юрі У.33
Дві сестри (сторони конфлікту) претендують на один й той же апельсин (об'єкт, джерело суперечностей інтересів). Процес вирішення конфлікту починається з висування вимог, причому обидві сторони претендують на цілий апельсин. У наслідку використовування конструктивного методу вирішення конфлікту, реалізації усіх його процедур з допомогою ділового спілкування вияснюється, що вимоги до повного володіння цілим апельсином кожною стороною конфлікту не відповідають їх справжнім інтересам: одній з сестер були необхідні тільки нутрощі апельсина (її томила спрага), другий — тільки шкірка (для кондитерських цілей). У результаті апельсин був поділеній у повній відповідності з істинними інтересами обох сторін, з максимальним задоволенням їх потреб, з повним вирішенням суперечностей інтересіа
Використання конструктивного методу вирішення конфліктів однак не завжди можливе; існують деякі перешкоди на його шляху: стороні говорять о різних предметах, тобто,— зовсім не про об'єкт взаємного інтересу, не про джерело суперечності інтересів; відсутність загальної культури (поінформованості, сприйманості, проникливості, винахідливості); звичка до нерівноправного (не партнерського) стилю, до методу пригнічення, переважання, а не до співробітництва, інтеграції; окремі забобони, шаблонність мислення, відсутність творчого, дослідницького, пошукового підходу, кро-піткої, рутинної праці по подоланню суперечностей; відсутність мистецтва сумісного роздуму; відсутність належного досвіду, тренування, професіоналізму.
40
Найбільша ефективність конструктивного методу (інтеграції) може бути досягнута при таких умовах: істинні інтереси (потреби) сторін різні; час для ділового спілкування необмежений; рівні повноваження (а точніше, влада) сторін; обидві сторони вміють виразити істинні інтереси, вислухати та виробити рішення.
Паліативний метод вирішення ділових конфліктів, або компроміс
Це другий метод вирішення конфліктів шляхом усунення суперечності інтересів сторін.
Термін «паліативний» французького походження (від раШаІІу); у медицині — це буквально засіб, який тимчасово або частково полегшує, але не вилікує хворобу. У переносному значенні,— це півзахід, який не усуває головну причину (у нашому випадку — не усуває суперечність інтересів).
«Компроміс» у перекладі з латинського сотрготіззит — погодження шляхом взаємних поступків; поступка заради досягнення цілі; це поступка у частки, відмова від частини, утрата частини, щоб не загубити все. Таким чином, при компромісі є й придбання, але воно менш ніж у початкових вимогах, потребах.
Вказане погодження при компромісі носить тимчасовий характер, воно лише віддаляє проблему, відсуває її.
Компроміс у нашому випадку — це тимчасове погодження сторін, яке відсуває конфлікт, а точніше, суперечність інтересів на більш пізнішій час; це й вирішення суперечностей інтересів не у повному обсязі, а тільки з частковим задоволенням інтересів обох сторін; тобто, одна сторона робить поступку у своїх інтересах, щоб задовольнити їх частково, а друга сторона робить теж саме.
Отже компроміс має значну відмінність від розглянутої вище інтеграції. Головна відмінність компромісу у тому, що аналіз не супроводжується глибинним проникненням у сутність проблеми конфлікту, у суперечність інтересів сторін; він супроводжується лише поверхневим розглядом проблеми. При цьому сторони не досліджують, не шукають істинні, часто приховані інтереси один одного. Вони розглядають тільки те, гцо як говорять, знаходиться на поверхні проблеми, тобто — вимоги, зовнішні прояви інтересів (потреб).
При паліативному методі вирішення конфліктів суперечності інтересів частково усуваються , .частково відсуваються, але частково й .«лишаються. Отже й інтереси сторін також задовольняються не
41
повністю. Ділове спілкування виконується, але у меншому ступеню, ніж в інтеграції. Однак й спори тут виключені.
Таким чином, компроміс менше ефективний метод вирішення конфлікту, ніж інтеграція. Однак, він може виконуватись у таких випадках: по-перше, коли інтереси сторін взаємовиключні, однакові (обидві сторони намагаються одного й того ж), але розуміють, що одночасно для обох сторін це не можливо (у приведеному вище прикладі з апельсином вирішення конфлікту за допомогою компромісного метода приведе до розділення апельсина пополам, на дві рівні частини); по-друге, компромісу, співробітництву видають перевагу, коли існує мало часу, відсутність сил, а також тоді, коли вас задовольняє тимчасове рішення.
§7. Вирішення конфліктів шляхом усунення контакту конфліктуючих сторін
Такий спосіб реалізується у трьох варіантах: пригнічення, вихід, ухилення, в залежності від того, як усувається контакт — повністю, або тимчасово.
Пригнічення як метод усунення контакту сторін
Пригнічення — це деструктивний засіб вирішення конфлікту. Він має певну схожість з конкуренцією (по класифікації Томаса-Кілмена); але їх усе ж таки не можливо ототожнювати — у конкуренції контакт сторін взагалі не усувається навіть частково, або тимчасово; більше того, у конкуренції інша сторона не пригнічується взагалі, а тільки пристосовується. При пригніченні ж відбувається таке: повністю усувається контакт сторін; розриваються, руйнуються, припиняються ділові відношення, зв'язки сторін; суперечності інтересів сторін не вирішуються, зберігаються, проблема загострюється, заганяється у середину, задоволення інтересів (потреб) повне, але тільки однією стороною,— інша ж сторона повністю позбавляється навіть мінімальної можливості задоволення своїх інтересів. Єдиним засобом даного метода з'являється тільки спор,— ділове спілкування повністю відсутнє; причому, спор як засіб можуть виконувати обидві сторони.
Пригнічення, або деструктивний метод вирішення конфлікту з'являється1 повною протилежністю конструктивному методу (або інтеграції): у конструктивному методі максимально виконується ділове спілкування й повністю відсутні спори; а у деструктивному,— навпаки,— повністю відсутнє ділове спілкування, а єдиним засобом є спор.
42
Вихід як метод усунення контакту сторін
Аналога даного метода не існує ні у Фоллетт, ні у Томаса та Кілмена.
Для даного метода характерно те, що контакт сторін усувається повністю, але за ініціативою однієї сторони, наприклад, у зв'язку з переключенням уваги до іншого об'єкту задоволення інтересів (потреб). Суперечність інтересів сторін також зникає.
При цьому відбувається повне задоволення інтересів другою стороною конфлікту. Ділового спілкування може й не бути. Спор також відсутній.
Ухилення як метод усунення контакту сторін
Даний метод майже повністю збігається з методом ухилення Томаса та Кілмена. Його можливо віднести до розповиту метода виходу.
По своєї сутності ухилення — це відстрочка вирішення конфлікту. У відмінність від пригнічення та виходу, де контакт усувається повністю, при ухиленні, контакт тільки переривається тимчасово, причому за ініціативою однієї сторони. Суперечності інтересів сторін зберігаються у повному обсязі. Задоволення ж інтересів відсутнє для обох сторін конфлікту; отже цей метод найменш ефективний, чим компроміс (з точки зору кінцевого результату). Ділове 'спілкування як засіб даного методу не використовується, але спор теж не буває присутнім.
Коли даний метод найбільш ефективний? Це можливо тоді, коли: проблема не настільки важлива, щоб витрачати сили і час; ситуація безнадійна і необхідно відстрочити крах, а за часом ситуація може змінитися до кращої; у вас менш повноважень, влади, щоб використати пригнічення; складний партнер; невідомо, як вирішити проблему зараз, у даний час; немає достатньої інформації; виникла висока напруга в відносинах з опонентом.
§ 8. Вирішення конфлікту шляхом усунення об'єкту інтересів сторін
Під усуненням об'єкту необхідно розуміти не тільки його фізичне знищення або пошкодження, але й будь- яку іншу дію, яка приводить його до стану, в якому він не може задовольнити потреб жодної з сторін конфлікту. Це, наприклад, може бути не тільки повне знищення об'єкту, але відмовлення від нього на користь третьої особи (сторони).
. Які ж характерні наслідки реалізації цього метода? Вони такі: із зникненням об'єкту суперечностей інтересів автоматично зникають й пов'язані з ним самі інтереси, а отож й їх суперечності; контакт сторін може й зберегтися і сприяти вже не діловому конфлікту (він вже вичерпаній), а — переростанню в емоційний конфлікт; а можливо все закінчиться розривом й контакту сторін та всіх взаємовідносин.
Вже з характеру процесу вирішення конфлікту шляхом усунення об'єкту загальних інтересів випливає, що тут ділове спілкування не існує; єдиним засобом даного метода залишається спор, який може прийняти навіть крайніх форм.
Як кваліфікувати даний метод з точки зору ступеню його ефективності? Перший висновок, який відразу можливо зробити — це те, що розглянутий метод не конструктивний, це не інтеграція, не співробітництво. По-друге, це й не пригнічення тому, що жодної стороні не вдалося задовольнити свої інтереси, навіть за пошкодженням іншої. По-третє, даний метод не містить навіть слідів й компромісу. Нема тут і ухилення та виходу. По своїм наслідкам цей метод можливо порівняти тільки з деструктивним. Але при деструктивному методі нема знищення об'єкту, причому хоча б одна сторона задовольняє свої потреби. У даному ж випадку жодна з сторін не задовольняє навіть мінімуму своїх потреб; більш того, відбувається знищення цінностей, об'єкту задоволення потреб людей. Отже, після всього сказаного можливо класифікувати даний метод як виключно деструктивний.
Отже, аналізом вирішення конфлікту шляхом усунення об'єкту закінчується розглядання проблем ділових конфліктіа Однак не менш важливою проблемою ділового спілкування з'являються так звані емоційні конфлікти.
ТЕМА 7. ЕМОЦІЙНІ КОНФЛІКТИ
Як вже відзначалося раніше поряд з діловими конфліктами значну роль у практиці ділового спілкування виграють так звані емоційні конфлікти. Вони мають зовсім іншу природу причини їх виникнення дуже складні. Але емоційні конфлікти безпосередньо впливають на ділове спілкування; цей вплив необхідно ураховувати шляхом усунення, або зменшення їх негативних наслідків. •
ІЦо'б ефективно управляти емоційними конфліктами, перш за все, необхідно вияснити їх сутність та зміст, а також деякі інші сторони (аспекти) цього складного поняття.
44
§ 1. Загальне уявлення про емоційні конфлікти; ділові та емоційні конфлікти. Взаємозв'язок понять.
Термін «емоційні конфлікти» виникає.від слова емоції, які, як відомо, присутні людям та тваринам; але відносно людини термін «емоції» можливо змінити терміном «почуття». У психології почуття — це збудження, реакції психіки людини на зовнішні та внутрішні розрахунки у формі гніву, страху, занепокоєння, ворожнечі та інших.
Емоційні конфлікти найбільш складне поняття ніж ділові,— вони мають значну відмінність. Ділові конфлікти — це конфлікти між двома суб'єктами, сторонами відносно одного спільного об'єкту задоволення потреб. Емоційний конфлікт — це конфлікт у середині особистості, це внутрішній конфлікт особистості
Однак між двома такими різними поняттями існує багато спільного. За змістом емоційній конфлікт — це теж суперечність інтересів, а точніше — потреб, тобто суперечність потреб усередині однієї особистості. (Можливо говорити й про контакт, однак цей контакт реалізується як би автоматично). По сутності, емоційній конфлікт — це теж зіткнення інтересів (а точніше — потреб) у середині однієї особистості
Отже, після сказаного можливо надати таке визначення емоційного конфлікту: емоційний конфлікт — це внутрішній конфлікт особистості між її різними потребами, або —між потребами й можливостями їх задоволення, який супроводжується негативними емоціями.
Вже з визначення емоційного конфлікту можливо навести детальний аналіз відмінностей його відділового конфлікту. По-перше, взагалі вони відрізняються як внутрішній та зовнішній конфлікт (по відношенню до особистостей, сторін, суб'єктів). По сутності, вони теж мають значні розбіжності: якщо сутність ділових конфліктів — це зіткнення інтересів двох сторін, то сутність емоційного — зіткнення різних потреб (або потреб та можливостей) у нутрі однієї особистості 3 точки зору відмінностей елементів змісту: якщо діловий конфлікт включатиме три основних елемента (суперечність інтересів сторін, контакт сторін та об'єкт задоволення спільних інтересів сторін), то в емоційному конфлікті фактично немає сенсу розглядати другий та третій елемент, тобто, контакт сторін та об'єкт спільних інтересів, тому що тут мова йде про одну сторону (особистість).
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18
їм. Далі, інтереси сторін ретельно аналізуються, тобто розглядаються у різних аспектах, всестороннє. При цьому надається якісна та кількісна оцінка усіх аспектів проблеми. Отже, наприкінці, у наслідку, у процесі такого ділового підходу, а саме ділового обговорення, ділового спілкування відбувається з'ясування, усвідомлення, розуміння власних інтересів, їх переоцінка та приведення до відповідності (адекватності) вимог справжнім (істинним) інтересам обійми сторонами. При цьому більшість вимог навіть можуть відпасти зовсім.
Конструктивний метод забезпечує дійсне вирішення усунення суперечностей інтересів сторін, причому у повному обсязі і з найбільшим ефектом для обох сторін, тобто з максимальним задоволенням їх інтересіа При цьому спор як засіб реалізації даного метода цілком відсутній; єдиним же засобом з'являється ділове спілкування, яке використовується максимально.
Класичною ілюстрацією даного метода можливо використати приклад, який приводиться у книзі Фішера Р. та Юрі У.33
Дві сестри (сторони конфлікту) претендують на один й той же апельсин (об'єкт, джерело суперечностей інтересів). Процес вирішення конфлікту починається з висування вимог, причому обидві сторони претендують на цілий апельсин. У наслідку використовування конструктивного методу вирішення конфлікту, реалізації усіх його процедур з допомогою ділового спілкування вияснюється, що вимоги до повного володіння цілим апельсином кожною стороною конфлікту не відповідають їх справжнім інтересам: одній з сестер були необхідні тільки нутрощі апельсина (її томила спрага), другий — тільки шкірка (для кондитерських цілей). У результаті апельсин був поділеній у повній відповідності з істинними інтересами обох сторін, з максимальним задоволенням їх потреб, з повним вирішенням суперечностей інтересіа
Використання конструктивного методу вирішення конфліктів однак не завжди можливе; існують деякі перешкоди на його шляху: стороні говорять о різних предметах, тобто,— зовсім не про об'єкт взаємного інтересу, не про джерело суперечності інтересів; відсутність загальної культури (поінформованості, сприйманості, проникливості, винахідливості); звичка до нерівноправного (не партнерського) стилю, до методу пригнічення, переважання, а не до співробітництва, інтеграції; окремі забобони, шаблонність мислення, відсутність творчого, дослідницького, пошукового підходу, кро-піткої, рутинної праці по подоланню суперечностей; відсутність мистецтва сумісного роздуму; відсутність належного досвіду, тренування, професіоналізму.
40
Найбільша ефективність конструктивного методу (інтеграції) може бути досягнута при таких умовах: істинні інтереси (потреби) сторін різні; час для ділового спілкування необмежений; рівні повноваження (а точніше, влада) сторін; обидві сторони вміють виразити істинні інтереси, вислухати та виробити рішення.
Паліативний метод вирішення ділових конфліктів, або компроміс
Це другий метод вирішення конфліктів шляхом усунення суперечності інтересів сторін.
Термін «паліативний» французького походження (від раШаІІу); у медицині — це буквально засіб, який тимчасово або частково полегшує, але не вилікує хворобу. У переносному значенні,— це півзахід, який не усуває головну причину (у нашому випадку — не усуває суперечність інтересів).
«Компроміс» у перекладі з латинського сотрготіззит — погодження шляхом взаємних поступків; поступка заради досягнення цілі; це поступка у частки, відмова від частини, утрата частини, щоб не загубити все. Таким чином, при компромісі є й придбання, але воно менш ніж у початкових вимогах, потребах.
Вказане погодження при компромісі носить тимчасовий характер, воно лише віддаляє проблему, відсуває її.
Компроміс у нашому випадку — це тимчасове погодження сторін, яке відсуває конфлікт, а точніше, суперечність інтересів на більш пізнішій час; це й вирішення суперечностей інтересів не у повному обсязі, а тільки з частковим задоволенням інтересів обох сторін; тобто, одна сторона робить поступку у своїх інтересах, щоб задовольнити їх частково, а друга сторона робить теж саме.
Отже компроміс має значну відмінність від розглянутої вище інтеграції. Головна відмінність компромісу у тому, що аналіз не супроводжується глибинним проникненням у сутність проблеми конфлікту, у суперечність інтересів сторін; він супроводжується лише поверхневим розглядом проблеми. При цьому сторони не досліджують, не шукають істинні, часто приховані інтереси один одного. Вони розглядають тільки те, гцо як говорять, знаходиться на поверхні проблеми, тобто — вимоги, зовнішні прояви інтересів (потреб).
При паліативному методі вирішення конфліктів суперечності інтересів частково усуваються , .частково відсуваються, але частково й .«лишаються. Отже й інтереси сторін також задовольняються не
41
повністю. Ділове спілкування виконується, але у меншому ступеню, ніж в інтеграції. Однак й спори тут виключені.
Таким чином, компроміс менше ефективний метод вирішення конфлікту, ніж інтеграція. Однак, він може виконуватись у таких випадках: по-перше, коли інтереси сторін взаємовиключні, однакові (обидві сторони намагаються одного й того ж), але розуміють, що одночасно для обох сторін це не можливо (у приведеному вище прикладі з апельсином вирішення конфлікту за допомогою компромісного метода приведе до розділення апельсина пополам, на дві рівні частини); по-друге, компромісу, співробітництву видають перевагу, коли існує мало часу, відсутність сил, а також тоді, коли вас задовольняє тимчасове рішення.
§7. Вирішення конфліктів шляхом усунення контакту конфліктуючих сторін
Такий спосіб реалізується у трьох варіантах: пригнічення, вихід, ухилення, в залежності від того, як усувається контакт — повністю, або тимчасово.
Пригнічення як метод усунення контакту сторін
Пригнічення — це деструктивний засіб вирішення конфлікту. Він має певну схожість з конкуренцією (по класифікації Томаса-Кілмена); але їх усе ж таки не можливо ототожнювати — у конкуренції контакт сторін взагалі не усувається навіть частково, або тимчасово; більше того, у конкуренції інша сторона не пригнічується взагалі, а тільки пристосовується. При пригніченні ж відбувається таке: повністю усувається контакт сторін; розриваються, руйнуються, припиняються ділові відношення, зв'язки сторін; суперечності інтересів сторін не вирішуються, зберігаються, проблема загострюється, заганяється у середину, задоволення інтересів (потреб) повне, але тільки однією стороною,— інша ж сторона повністю позбавляється навіть мінімальної можливості задоволення своїх інтересів. Єдиним засобом даного метода з'являється тільки спор,— ділове спілкування повністю відсутнє; причому, спор як засіб можуть виконувати обидві сторони.
Пригнічення, або деструктивний метод вирішення конфлікту з'являється1 повною протилежністю конструктивному методу (або інтеграції): у конструктивному методі максимально виконується ділове спілкування й повністю відсутні спори; а у деструктивному,— навпаки,— повністю відсутнє ділове спілкування, а єдиним засобом є спор.
42
Вихід як метод усунення контакту сторін
Аналога даного метода не існує ні у Фоллетт, ні у Томаса та Кілмена.
Для даного метода характерно те, що контакт сторін усувається повністю, але за ініціативою однієї сторони, наприклад, у зв'язку з переключенням уваги до іншого об'єкту задоволення інтересів (потреб). Суперечність інтересів сторін також зникає.
При цьому відбувається повне задоволення інтересів другою стороною конфлікту. Ділового спілкування може й не бути. Спор також відсутній.
Ухилення як метод усунення контакту сторін
Даний метод майже повністю збігається з методом ухилення Томаса та Кілмена. Його можливо віднести до розповиту метода виходу.
По своєї сутності ухилення — це відстрочка вирішення конфлікту. У відмінність від пригнічення та виходу, де контакт усувається повністю, при ухиленні, контакт тільки переривається тимчасово, причому за ініціативою однієї сторони. Суперечності інтересів сторін зберігаються у повному обсязі. Задоволення ж інтересів відсутнє для обох сторін конфлікту; отже цей метод найменш ефективний, чим компроміс (з точки зору кінцевого результату). Ділове 'спілкування як засіб даного методу не використовується, але спор теж не буває присутнім.
Коли даний метод найбільш ефективний? Це можливо тоді, коли: проблема не настільки важлива, щоб витрачати сили і час; ситуація безнадійна і необхідно відстрочити крах, а за часом ситуація може змінитися до кращої; у вас менш повноважень, влади, щоб використати пригнічення; складний партнер; невідомо, як вирішити проблему зараз, у даний час; немає достатньої інформації; виникла висока напруга в відносинах з опонентом.
§ 8. Вирішення конфлікту шляхом усунення об'єкту інтересів сторін
Під усуненням об'єкту необхідно розуміти не тільки його фізичне знищення або пошкодження, але й будь- яку іншу дію, яка приводить його до стану, в якому він не може задовольнити потреб жодної з сторін конфлікту. Це, наприклад, може бути не тільки повне знищення об'єкту, але відмовлення від нього на користь третьої особи (сторони).
. Які ж характерні наслідки реалізації цього метода? Вони такі: із зникненням об'єкту суперечностей інтересів автоматично зникають й пов'язані з ним самі інтереси, а отож й їх суперечності; контакт сторін може й зберегтися і сприяти вже не діловому конфлікту (він вже вичерпаній), а — переростанню в емоційний конфлікт; а можливо все закінчиться розривом й контакту сторін та всіх взаємовідносин.
Вже з характеру процесу вирішення конфлікту шляхом усунення об'єкту загальних інтересів випливає, що тут ділове спілкування не існує; єдиним засобом даного метода залишається спор, який може прийняти навіть крайніх форм.
Як кваліфікувати даний метод з точки зору ступеню його ефективності? Перший висновок, який відразу можливо зробити — це те, що розглянутий метод не конструктивний, це не інтеграція, не співробітництво. По-друге, це й не пригнічення тому, що жодної стороні не вдалося задовольнити свої інтереси, навіть за пошкодженням іншої. По-третє, даний метод не містить навіть слідів й компромісу. Нема тут і ухилення та виходу. По своїм наслідкам цей метод можливо порівняти тільки з деструктивним. Але при деструктивному методі нема знищення об'єкту, причому хоча б одна сторона задовольняє свої потреби. У даному ж випадку жодна з сторін не задовольняє навіть мінімуму своїх потреб; більш того, відбувається знищення цінностей, об'єкту задоволення потреб людей. Отже, після всього сказаного можливо класифікувати даний метод як виключно деструктивний.
Отже, аналізом вирішення конфлікту шляхом усунення об'єкту закінчується розглядання проблем ділових конфліктіа Однак не менш важливою проблемою ділового спілкування з'являються так звані емоційні конфлікти.
ТЕМА 7. ЕМОЦІЙНІ КОНФЛІКТИ
Як вже відзначалося раніше поряд з діловими конфліктами значну роль у практиці ділового спілкування виграють так звані емоційні конфлікти. Вони мають зовсім іншу природу причини їх виникнення дуже складні. Але емоційні конфлікти безпосередньо впливають на ділове спілкування; цей вплив необхідно ураховувати шляхом усунення, або зменшення їх негативних наслідків. •
ІЦо'б ефективно управляти емоційними конфліктами, перш за все, необхідно вияснити їх сутність та зміст, а також деякі інші сторони (аспекти) цього складного поняття.
44
§ 1. Загальне уявлення про емоційні конфлікти; ділові та емоційні конфлікти. Взаємозв'язок понять.
Термін «емоційні конфлікти» виникає.від слова емоції, які, як відомо, присутні людям та тваринам; але відносно людини термін «емоції» можливо змінити терміном «почуття». У психології почуття — це збудження, реакції психіки людини на зовнішні та внутрішні розрахунки у формі гніву, страху, занепокоєння, ворожнечі та інших.
Емоційні конфлікти найбільш складне поняття ніж ділові,— вони мають значну відмінність. Ділові конфлікти — це конфлікти між двома суб'єктами, сторонами відносно одного спільного об'єкту задоволення потреб. Емоційний конфлікт — це конфлікт у середині особистості, це внутрішній конфлікт особистості
Однак між двома такими різними поняттями існує багато спільного. За змістом емоційній конфлікт — це теж суперечність інтересів, а точніше — потреб, тобто суперечність потреб усередині однієї особистості. (Можливо говорити й про контакт, однак цей контакт реалізується як би автоматично). По сутності, емоційній конфлікт — це теж зіткнення інтересів (а точніше — потреб) у середині однієї особистості
Отже, після сказаного можливо надати таке визначення емоційного конфлікту: емоційний конфлікт — це внутрішній конфлікт особистості між її різними потребами, або —між потребами й можливостями їх задоволення, який супроводжується негативними емоціями.
Вже з визначення емоційного конфлікту можливо навести детальний аналіз відмінностей його відділового конфлікту. По-перше, взагалі вони відрізняються як внутрішній та зовнішній конфлікт (по відношенню до особистостей, сторін, суб'єктів). По сутності, вони теж мають значні розбіжності: якщо сутність ділових конфліктів — це зіткнення інтересів двох сторін, то сутність емоційного — зіткнення різних потреб (або потреб та можливостей) у нутрі однієї особистості 3 точки зору відмінностей елементів змісту: якщо діловий конфлікт включатиме три основних елемента (суперечність інтересів сторін, контакт сторін та об'єкт задоволення спільних інтересів сторін), то в емоційному конфлікті фактично немає сенсу розглядати другий та третій елемент, тобто, контакт сторін та об'єкт спільних інтересів, тому що тут мова йде про одну сторону (особистість).
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18