IЗ. За ч.4 ст.123 квалiфiкуються захоплення або трямання
особи як заложника з метою спонукання державноє, громадсь-
коє установи або органу чи службовоє особи вчинити або
утриматися вiд вчинення будь-якоє дiє як умови звiльнення
заложника. За ч.5 квалiфiкуються тi ж дiє, вчиненi щодо
працiвника правоохоронного органу чи представника влади, а
так само щодо його близьких родичiв. Таким чином, при захоп-
леннi або триманнi заложникiв - злочинi, передбаченому ст. 123,
вимога вчинити певну дiю або утриматися вiд вчинення певноє
дiє звернена до юрвдвчвих або фiзичних осiб, вказаних в самому
законi про вiдповiдальнiсть за даний злочин. За цiую ознакою
захоплення заложникiв вiдрiзняуться вiд розбою, деяких Йдiв
вимагательства, незаконного позбавлення волi, викрадення чу-
жоє дитини, пiд час вчинення яких певнi вимоги завжди звернеш
до фiзичних осiб.
14. Вiдповiдно до п. 10 постанови Пленуму Верховного
Суду Украєни вiд 26 березня 1993 р. № 2 "Про судову
практику в справах про злочини, повязанi з порушенням
режиму вiдбування покарання в мiсцях позбавлення волi"
дiє осiб, якi вчинили захоплення заложникiв при нападi на
адмiнiстрацiю виправно-трудовоє установи, квалiфiкуються
за сукупнiстю злочинiв, передбачених ст. 69 i вiдповiдно
за ч.4 або ч.5 ст. 123
15. Захоплення заложникiв i наступна злiсна непокора вимо-
гам адмiнiстрацiє виправно-трудовоi установи про єх звiльнення,
за наявностi iнших необхiдних ознак злочину, передбаченого ст.
183, пiдлягають квалiфiкацiє за ст.123 та 18 (п.11 зазначене>
постанови).
16. Субвктивна сторона злочину, передбаченого ст. 123\
карактеризуеться прямхм умислом щодо захоплення або тряман-
ня особи як заложвкка, а щодо наслiдкiв (ч.2 та ч.5 ст. 123) -
умислом або необережнiстю. При умисному заподiяннi смертi
потерпiлому вчинене квалiфiкууться також за ст.93 чи ст.94.
17. Субвкмам злачяну може бути громадянин Украєни, iно-
земний громадянин або особа без громадянства, якi досягай
загального вiку кримiнальноє вiдповiдальностi. Дiя ч. I i ч.2
ст. 123 не поширюуться ва <чтрпртн вчинення злочину на
територiє Украєни, коли особа, яка захопила або тримау за-
ложника, перебувау на територiє Украєни, i ця особа, а також
заложник е громадянами Украєни.
Стаття 123. Незаконне помiщення в психiа-
тричну лiкарню
Помiщення в психiатричну лiкарню завiдомо психiчно
здоровоє особи -
карасться позбавленням волi на строк до двох рокiв
або виправними.роботами на той же строк з позбавлен-
ням права займати певнi посади або займатись певною
дiяльнiстю на строк вiд одного року до трьох рокiв чи
без такосо.
(Ст. Є2У Кодекс доповнено Указом вiд Ю лютого 1988 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. -1988. -№8. -Ст. 212).
1. Незаконне помiщення в психiатричну лiкарню у
спецiальним видом незаконного позбавлення волi.
2. З обвкпшвиоє сторони злочин полягау в помiщеннi у
психiатричну лiкарню завiдомо психiчно здоровоє людини або в
утриманнi в психiатричнiй лiкарнi людини, яка вилiкувалася.
3. Незаконне помiщення в психiатричну лiкарню (вiддiлення) за
наявностi ознак ч.2 ст.123 квалiфiкууться за цiую нормою i ст.123.
4. Субуктивна сторона даного злочину характеризууться
прямим умислом: винний знау, що помiщау в психiатричну
лiкарню психiчно здорову людину або утримуу в нiй вже
психiчно здорову людину.
Мотиви даного злочину можуть бути рiзними - бажання одержати
матерiальну вигоду, заволодiти житлом потерпiлого, подбавигвся
присутносп людини i т.п., але на квалiфiкацiю злочину не вплива-
ють. Вони можуть враховуватися при -призначеннi покарання.
Помилка лiкаря в оцiнцi психiчного стану потерпiлого, що
призвела до його помiщення в психiатричну лiкарню, не утворюу
складу злочину, передбаченого ст. 123.
5. Субуктами злочину у лiкарi, якi прийняли рiшення про
помiщення в психiатричну лiкарню вiддiлення) завiдомо для
них психiчно здоровоє людини або про тримання в нiй людини,
котра вилiкувалася: лiкар-псикiатр, члени комiсiє лiкарiв-
психiатрiв, головний психiатр.
Якщо для вчввення цього злочину службова особа використо-
вуу своу службове становище, яiдiювiдяльн єсть настау ще i за ст.
166-за перевищення влада або службових повповажень.
Родичi потерпiлого, працiвники органiв охорони здоровя,
внутрiшнiх справ, iншi особи, яхi сприяли помiщенню в
психiатричну лiкарню завiдомо для них психiчно здоровоє
дiрдiпiи у спiвучасниками злочину.
Стаття 124. Викрадення чужоє дитини
В-крадмия або пiдмiна чужоє дитини з корисливою
метою, помсти або з Iнших особистих мотивiв -
карауться позбавленням волi на строк до пяти рокiв.
1. Мвкишяну сторону злочину, передбаченого ст. 124, скла-
дають викрадення або пiдмiна чужоє дитини.
ВнкраЗення - це таумне або вiдкрите завододiння дитиною без
вiдома або згоди батькiв, опiкунiв або дитячих закладiв, якi
здiйснюють виховання або лiкування дiтей.
Викрадення може бути вчинене i шляхом обману або
зловживанням довiрям.
Якщо викрадення поуднууться з вчиненням iншого злочину
(наприклад, з заподiянням тiлесних ушкоджень особi, у якоє
викрадено дитину), все вчинене квалiфiкууться за правилами про
сукупнiсть злочинiв.
Пiдмiна дитини полягау в замiнi однiує новонародженоє або
грудноє дитини iншою.
2. Дитиною слiд вважати особу, яка не досягла чотирнад-
цятирiчного вiку. Згода такоє особи на викрадення не виключау
вiдповiдальностi винного.
Викрадення дiтей старте чотирнадцяти рокiв утворюу неза-
конне позбавлення волi i тягне вiдповiдальнiсть за ст. 23.
Викрадення батьками своує власноє дигшiи (наприклад, батысом
у матерi, яка виховуу дитину, безпосередньо з дитячого будинку
або iншого мiсця, в якому тимчасово перебувау дитина) навiть
при позбавленнi єх судом батькiвських прав не утворюу розгля-
дуваного злочину. Вказанi дiє за наявнiстю всiх ознак самоуп-
равства можуть квалiфiкуватися заст. 198.
3. Субуктивна сторона злочину характеризууться прямим
умислом (винний усвiдомлюу, що викрадау або пiдмiняу чужу
дитину, i бажау цього), корисливою метою, мотивом помсти або
iнтим особистим мотивом.
Ввкраданнядитинвпi>вiдсутностiвказанххвст. 124метиабо
мотивiв не утворюу складу розглядуваного злочину (наприклад,
викрадання дитини з метою усиновлення або передачi на вихо-
вання дитячому закладу, викликане тим, що батьки дитинк
знущаються над нею, примушують займатися жебрацтвом,
крадiжками).
Пiдмiна новонародженоє дитини, допущена з необережностi
особою медичного персоналу пологового будинку, також не
утворюу складу злочину, передбаченого ст. 124. Такi дiє можуть
за певних умов розглядатися як халатнiсть (ст. 167) або як
дисциплiнарний проступок.
4. Субястом злочину може бути особа, яка досягла
шiстнадцятирiчного вiку.
Стаття 125. Наклеп
Наклеп, тобто поширення завiдомо неправдивих
вигадок, що ганьблять Iншу особу, -
карааться позбавленням волi на строк до одного року,
або виправними роботами на той же строк, або штра-
фом у розмiрi до двохсот карбованцiв, або громадсь-
кою доганою.
Наклеп удрукованому або Iншим способом розмноже-
ному творi, в анонiмному листi, а так само вчинений
особою, ранiше судимою за наклеп, -
карауться позбавленням волi на строк до трьох рокiв,
або виправними роботами на строк до двох рокiв, або
штрафом у розмiрi вiд ста до трьохсот карбованцiв.
Наклеп, поуднаний з обвинуваченням у вчиненнi де-
ржавного або Iншого тяжкого злочину, -
карауться позбавленням волi на строк до пяти рокiв.
(В редакцiє Указу вiд 12 сiчня 1983 р. //Вiдомостi Верхов-
ноє Ради УРСР. -1983. -№4. -Ст. 50).
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 10 грудня 1985 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. - 1885. -№52. -Ст. 1224).
I. Честь i гiднiсть людини як члена суспiльства i громадянина
у сукупнiстю його моральних якостей i вiдносяться до числа
основних моральних цiнностей. Право громадян Украєни на
судовий захист вiд посягань на єх честь i гiднiсть зафiксоване в
Конституцiє (ч.2 ст.55). Посягання на честь i гiднiсть особи
можуть тягти цивiльну (ст.7 ЦК) або кримiнальну
вiдповiдальнiсть, яка настау за наклеп (ст. 125) та образу
(ст. 126).
Справи про злочини, передбаченi ч. I ст. 125 та ст. 126, пору-
шуються не iнакше, як за скаргою потерпiлого (ч.I ст.27 КПК).
При прийняттi вiд скаржника заяви суду слiд зясувати, в якому
порядку-- кримiнальному чи цивiльно-правовому - вiн просить
захистити його iнтереси.
2. Обуктом наклепу у честь i гiднiсть людини як и невiдумнi
особистi цiнностi, повязанi з оцiнкою особи суспiльством та
почуттям самою особою своує суспiльноє значимостi.
Потерпiлими у будь-якi фiзичнi особи, в тому чвслi померлi,
душевнохворi та дiти.
3. Засобом вчинення злочину у неправдивi вигадки, що гань-
блять iншу особу. Йдеться про начебто вчинений потерпiлим
протиправний чи аморальний вчинок та iншi вiдомостi, що
ганьблять потерпiлого (наприклад, про венеричне захворю-
вання, оскiльки його наявнiсть передбачау, як правило,
ведення розпусного способу хиття). Ознака ганебностi
вiдомостей у питанням встановлення факту судом в кохвому
окремому випадку i по сутi своєй у такою, що принихуу
честь i гiднiсть громадянина в громадськiй думцi з точки
зору додерхання законiв, загальновизнаних правил
спiвжиття та принципiв людськоє моралi. Поширення
дiйсних вiдомостей, хоча б вони i ганьбили потерпiлого, ве
у наклепом (див. справи Г. // Рад.право. - 1968. -№12.-
С.85-86 та К. // Рад.право. - 1979. - М> 9. - С.87-88).
Завiдомо неправдивi вигадки, що ганьблять iншу особу, мохуть
бути засобом наклепу, якщо в них йдеться про "факти" минулого
чи теперiшнього, а ве гаданi майбутнi.
4. Обуктивна сторона злочину характеризууться
поширенням завiдомо неправдивих вигадок, що ганьблять
iншу особу. Пiд поширенням таких вiдомостей розумiються
повiдомлення єх винним невизначенiй кiлькостi осiб, кiльком
особам або хоча б однiй особi, крiм самого потерпiлого. При
повiдомленнi таких вигадок самому потерпiлому винний мохе
нести вiдповiдальнiсть за ст. 126 за наявностi всiх ознак цього
злочину (див. абз.I та 2 п.II постанови Пленуму Верховного
Суду Украєни вiд 28 вересня 1990 р. №7 "Про застосування
судами законодавства, що регулюу захист честi i гiдностi
громадян та органiзацiй" // Бюлетень...- С.92).
Поширення мохе вирахатися в рiзних формах: уснiй (в роз-
мовi, публiчному виступi в аудиторiє, по радiо тощо), письмовiй
(у листi, статтi в газетi, шляхом демонстрацiє плакатiв, iнших
творiв у громадських мiсцях тощо).
Злочин у закiнченим з моменту поширення вiдомостей, що
ганьблять потерпiлого.
5. Субвктшма сторона злочину характеризууться умисною
формою вини: винний знау про неправдивiсть поширюваних
вигадок, що ганьблять iншу особу, усвiдомлюу такий характер
цих вигадок i бахау єх поширювати.
Не у наклепом поширення неправдивих вiдомостей, якi гань-
блять iншу особу, якщо винний не усвiдомлюу того факту, що
вони не вiдповiдають дiйсностi. В такому випадку у вiдповiдностi
зi СТ.7 ЦК (в редакцiє Закону вiд 6 травня 1993 р.) потерпiлий
вправi вимагати вiд суду спростування таких вiдомостей, а такох
вiдшкодування майновоє i моральноє (немайновоi) шкоди, завда-
ноє єх поширенням.
Президiя Чернiгiвського обласного суду в своєй постановi
у справi Т. зазначила: "Якщо особа сумлiнно помиляуться
щодо неправдивого характеру поширюваних нею
вiдомостей або висловила офiцiйним органам припущення
про незаконнi дiє певноє особи з проханням перевiрити,
повязанi з цим обставини, кримiвальна вiдповiдальнiсть за
наклеп виключауться" (Практика... - С.151).
6. Субскт - особа, яка досягла шiстнадцятирiчного вiку.
7 Яволiiкючмим> ознаками наклепу у вчинення його
у друкованому або iншими способами розмнохеному
м)рi, в анонiмному листi або особою, ранiше судимою за
наклеп (ч.2 ст. 125), а такох наклеп, поуднаний з обвину-
дацевням у вчиненнi дерхавного або iншого тяхкого
злочину (ч.З ст. 125).
Друкованим або iншим способом розмноженим твором у
твiр, втiлений у матерiалiзовану форму книги, статтi, листiвки,
оголошення тощо будь-яким способом (надрукований дру-
карським способом, на машинцi, знятий на вiдеокасету,
написаний вiд руки тощо). Розмнохеними творами визнаються
й одиничнi примiрники тексту чи зобрахення, призначенi для
читання або огляду багатьма людьми (скахiмо, листiвка, на-
клеуна на парканi).
Анонiмним у лист, автор якого невiдомий (без позначення
вiдправника, з нерозбiрливим пiдписом тощо) або вказаний
неправильно.
Особа, ранiше судима за наклеп, - та, судимiсть якоє за
будь-якою частиною ст. 125 не погашена i не знята в установле-
ному законом порядку на момент вчинення злочину.
Державний злочин - це злочин, передбачений будь-якою
статтею глави I КК "Злочини проти дерхавн". Тяжкий злочин
- той, що названий в ст.7.
8. Наклеп слiд вiдрiзняти вiд образи (див.п.4 коментаря до
ст. 126) та вiд завiдомо неправдивого доносу (ст. 177), "при
якому дiє винного полягають у повiдомленнi суду, прокурору,
слiдчому або органу дiзнання завiдомо неправдивих
вiдомостей про начебто вчинений або пiдготовлюваний злочин
з метою незаконного притягнення громадянина до
кримiнальноє вiдповiдальностi" (п. 12 постанови Пленуму Вер-
ховного Суду Украєни вiд 28 вересня 1990 р. № 7).
Стаття 126. Образа
Образа, тобто умисне приниження честi 1 гiдностi
особи, виражене в непристойнiй формi, -
карауться виправними роботами на строк до одного
року, або штрафом у розмiрi до двохсот карбованцiв,
або громадською доганою.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. - 1983. -№4. -Ст.50).
1. Обуктивна сторона злочину полягау у вчиненнi дiй, Якi
принижують честь i гiднiсть iншоє особи i здiйснюються в
непристойнiй формi.
Приниження честi i гiдностi являу собою негативну оцiнку
особи (єє якостей чи поведiнки), що пiдривау єє авторитет перед
iншими членами суспiльства, зачiпау почуття самоповаги. Однак
сама по собi негативна оцiнка, хоча б вона 6 була невiрною по
сутi, не дау обухтпаоi сторони образа. Для налвностi останньоє
при н <тяня честi i гiдностi мау бути зроблене в непристойнiй
форм. Остання у питанням факту, яке вирiшууться судом у кох-
ному окремому випадку з врахуванням прийшiнх у суспiльствi
праввл слiдкування.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150