Вбивство шляхом бездiяльностi мау мiсце тодi, коли винний
не вчинив дiй, якi б вiдвернули настання смертi потерпiлого, хоча
в данiй конкретнiй ситуацiє вiн мiг i повинен був такi дiє вчинити
(вiдмова вiд годування дитини з боку матерi, ухилення вiд
лiкування хворого медичним працiвником тощо).
Наслiдок у виглядi бiологiчноє смергi потерпiлого - обовязкова
ознака вбивства, коли мова йде про склад закiнченого злочину. Вiд
бiологiчноє смертi слiд вiдрiзняти клiнiчну смерть, тобто такий стан
органiзму людини, при якому хоча i вiдбуваються припинення
дихання i зупинка роботи серця, але життуздатнiсть органiзму
зберiгауться i людина може бути повернена до життя. Протиправне
посягання, що призвело до клiнiчноє смертi потерпiлого, але
останнiй в кiнцевому пiдсумку залишився живим, за вiдповiдних
умов розглядауться як замах на умисне вбивство або як заподiяння
умисного чи необережного тяжкого тiлесного ушкодження, небез-
печного для життя в момент заподiяння.
Причинний звязок мiж дiянням i наслiдком при вбивствi
означау, що дiя або бездiяльнiсть винного у необхiдною умовою
(однiую з необхiдних умов) настанни смертi потерпiлого. При
наявностi такого звязку не мау значення, який промiжок часу
пройшов мiж посяганням на життя i настанням смертi
потерпiлого. В ухвалi у справi М., засудженого за п.б" ст.93,
судова колегiя Верховного Суду Украєни вказала: "Хоча смерть
i настала на 37 добу пiсля нанесення поранень, суд, виходячи з
того, що засуджений з великою силою наносив удари ножем в
мiсця розташування хиттуво вахлвввх (фтанiв, а тахох з раху-
ванням висновкiв експертизи про те, що смерть потерпiлого
знаходиться в безпосередньому причинному звязку iз за-
подiяними бому ушкодженнями, дiбшов правильного висновку
про наявнiсть у засудженого прямого умхслу на позбавлення
життя потерпiлого. Таким чином, довiд адвоката про те, що
значний промiжок часу мiж умисним спричиненням поранень I
смертю потерпiлого сам по собi свiдчить про вiдсутнiсть умислу
на вбивство, у неспроможним" (Информадвонний бюллетень
Верховного Суда УССР. - 1974. -№12.- С.32). Не обовязхввим
також у безпосереднiй характер причинного звязку мiж дiянням
i наслiдком. На настання смертi, крiм дiяння винноє особи,
можуть впливати й iншi фактаж, в тому числi дiє третiх осiб чи
поведiнка самого потерпiлого.
5. З субуктивно! снюрони вбивство може бути вчинене ях
умисно (статтi 93, 94, 95, 96, 97, 58, 59, 60, 190\ п. "в" ст.234),
так i з необережностi (ст.98).
Вбивство визнауться вчиненим умисно, коля винна особа
усвiдомлювала, що здiйснюу посягання на жаття iншоє люданн,
передбачала, що наслiдком iє дiяння буде (може бути) смерть
потерпiлого, i бажала (прямий умасел) або свiдомо допускала
(непрямий умисел) настання такого наслiдку.
Вирiшуючи питання про наявнiсть чи вiдсутнiсть у винного
умислу на вбввстао, слiд виходити з сукупностi всiх обставин
справи i брати до уваги тi з них, якi можуть свiдчити про бажання
чи свiдоме допущення винним смертi потерпiлого. При цьому
перш за все потрiбно враховувати спосiб, знарадця та засоби
вчинення злочину, кiлькiсть, характер та локалiзацiю
спричинених тiлесних ушкоджень, причини припинення дiй з
боку винноє особи, iє взаумовiдносини з потерпiлим, поведiнку
обох, яка передувала подiє злочину. Про умисел на позбавлення
життя свiдчить умисне нанесення пошкоджень у життуво важливi
органи потерпiлого, з результатi чого настау його смерть.
Не виключауться вiдповiдальнiсть за умисне вбивствi i у
випадку спричинення смертi при так званому невизначеному
умислi, коли винний передоачау можливiсть заподiяння будь-якоє
шкоди потерпiлому, в тому числi i смертi, i бажау або свiдомо
допускау настання такоє шкоди.
Субуктивне ставлення винного до наслiдкiв свого дiдкня у
визначальним при вiдмежуваннi умисного вбивства вiд умисного
тяжкого тiлесного ушкодження, внаслiдок якого сталася смерть
потерпiлого (абз.2 п.23 постанови Пленуму Верховного Суду
Украєни вiд 1 каiтна 1994 р. №1 "Пр<э судову поактику в справах
про злочини проти життя i здоровя //Бюлетень... - С.80). При
умисному вбивствi настання смертi охоплюуться умислом ванноє
особи, в разi умисноє вини щодо заподiяння тяжких тiлесних
ушкоджень i необережностi вiдносно настання смертi потерпiлого
дiання винного мiстить склад злочину, передбаченого ч.З ст. 101
(див., наприклад, постанову президiє Тернопiльського обласного
суду в справi К. // Право Украєни.- 1992. - №1. - С.90-91).
Для вiдмежування умисного вбивства вiд заподiяння тяжкого
тiлесного ушкодження, внаслiдок якого сталася смерть
дотерпiлого, суди повиннi ретельно дослiджувати докази, що
дють значення для зясування змiсту i спрямованостi умислу
винного. Питання про умисел необхiдно вирiшувати виходячи iз
сукупностi всiх обставин вчиненого злочину, зокрема врахову-
вати спосiб, знаряддя злочину, кiлькiсть, характер i локалiзацiю
поранень та iнших тiлесних ушкоджень, причини припинення
злочинних дiй, попередню поведiнку винного i потерпiлого, єх
взаумовiдносини (абз.I п.23 постанови // Бюлетень... - С.80).
При вiдмежуваннi замаху на умисне вбивство вiд умисного
тяжкого тiлесного ушкодження, небезпечного для життя в момент
заподiяння, необхiдно враховувати спрямованiсть умислу i став-
лення винноє особи до наслiдкiв свого дiяння. При цьому слiд
мати на увазi, що замах на умисне вбивство може бути вчинено
лише з прямим умислом, коли винна особа передбачала настання
смертi потерпiлого i бажала цього, але такий наслiдок не настав
з незалежних вiд єє волi обставин (абз.4 п.23 постанови //
Бюлетень... - С.80). Iгнорування цiує обставини призводить до
судових помилок.
К. був засуджений за ст.17 i ст.94 за замах на умисне вбивство
ж., вчинене з ревнощiв за таких обставин: пiсля розпиття
спиртних напоєв з Ж. та С. вiн умисно ударив Ж. столовим ножем
у лiву половину грудноє клiтки, заподiявши тяжке тiлесне уш-
кодження, небезпечне для життя.
На судовi рiшення в президiю обласного суду було принесено
протест, в якому ставилось питання про переквалiфiкацiю дiй К.
на ч.I ст. 101. Протест був задоволений з таких пiдстав.
Суд дав неправильну юридичну оцiнку дiям К. i зробив
невiрний висновок про наявнiсть у нього умислу на позбавлення
потерпiлого життя. Це сталося через те, що, вирiшуючи питання
про змiст умислу винного, вiн виходив лише з характеру за-
подiяного потерпiлому поранення та знаряддя злочину i не
врахував причини припинення злочинних дiй, стосунки винного
з потерпiлим, єх поведiнку, що передувала злочиновi, та iнших
важливих обставин справи. К. твердив, що намiру вбивати Ж. не
мав, ударив його з ревнощiв, вважаючи, що той хоче обняти С.
Побачивши, що поранив його, поламав нiж i подбав про подання
пораненому медичноє допомоги. Цi показання К. нiчим не спро-
стованi. У справi встановлено, що вiн дiйсно вжив негайних
заходiв до подання потерпiлому медичноє допомоги. I потерпiлий
i пiдсудний визнали, що вiдносини мiж ними були нормальнi,
нiякоє сварки перед тим, як К. ударив Ж., мiж ними не було. Як
видно з висновку судово-медичного експерта, характер поранен-
ня свiдчить, що удар ножем було нанесено з невеликою силою.
За таких обставин немау достатнiх пiдстав робити висновок, що
К. мав прямий умисел вбити Ж. Оскiльки ж К., наносячи удар
ножем, свiдомо допускав, що може заподiяти Ж. тяжке тiлесне
ушкодження, його злочиннi дiє слiд переквалiфiкувати на ч. I
ст. i 01 (Рад.право. - 1990. -№10.- С.89, 95; див.також: Рад.пра-
во.- 1990. - №10. - С.85-86; Право Украєни. - 1993. - №4.-
С.35-34). Якщо характер i локалiзацiя тiлесних ушкоджень, сила
Удару, застосоване знаряддя злочину та iншi обставини свiдчать,
що винна особа усвiдомлювала неминучiсть настання смертi
потерпiлого, але вона не сталася з причiю, якi не залежать вiд
волi винноє особи, єє дiяння належить розглядати як замах на
умисне вбивство.
Важливу роль у вирiшеннi питання вiдповiдальностi за вчине-
ння умисних вбивств вiдiграють мотив i мета дiяння винноє
особи. В деяких умисних вбивствах мотив або мета у
обовязковими єх ознаками (статтi 58, 59, iш.а", "б", "в", "ж"
ст-93, ст. 190), в iнших - виступають як обставини, що помякшу-
ють чи обтяжують вiдповiдальнiсть. В окремих випадках мотив i
мета можуть бути показниками ступеня суспiльноє небезпечностi
вчиненого умисного вбивства, а також свiдчити про змiст, харак-
тер та спрямованiсть умислу винноє особи. Встановлення мотиву
i мети вчиненого умисного вбивства i вiдображення єх у вироку,
а також визначення єх кримiнально-правового значення у
обовязковим для суду при розглядi справ даноє категорiє.
Iнколи пiд час вчинення умисних вбивств мау мiсце так звана
фактична помилка, тобто невiрне сприйняття винною особою
певних обставин, що характеризують обукт i обуктивну сторону
вчинюваного нею умисного вбивства. Найчастiше таке невiрне
сприйняття повязане з помилкою в особi потерпiлого, коли
позбавляуться життя не та людина, яку винна особа мала намiр
вбити, а iнша. За загальним правилом, така помилка на
квалiфiкацiю впливати не повинна.
Якщо ж склад умисного вбивства передбачау певнi ознаки, що
характеризують потерпiлого, як обовязковi, а помилка в особi
потерпiлого призвела до позбавлення життя iншоє людини, у якоє
цi ознаки вiдсутнi, вчинене належить квалiфiкувати за су-
купнiстю злочинiв: як замах на вбивство тiує людини, яку винна
особа намагалася позбавити життя (скажiмо, за ч.2 ст.17 та пв"
- ст.93) та умисне вбивство тiує людини, яка фактично була
позбавлена життя, тобто за ст.94, а за наявностi iнших обтяжу-
ючих обставин - за вiдпрвiдним пунктом ст.93 (див., Наприклад,
абз.4 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд
I квiтня 1994 р. №1 // Бюлетень... - С.78).
Про необережнiсть як форму вини при вбивствi див. комен-
тар до СТ.98.
6. Субуктом вбивств, передбачених статтями 93-98, у осудна
особа, яка досягла 14 рокiв. Субуктом iбиiств, передбачених стат
тями 58, 59, 60, 190\ п.в" ст.234, у осудна особа, яка досягла 16
рокiв. Якщо особа у вiцi вiд 14 до 16 рокiв вчхнжла дiяння, повязаве
з посяганням на життя потерпiлого, яке мiстить ознаки злочину,
передбаченого статтями 58, 59, 60, 190 чи п.в" ст.234, вот весе
вiдповiдальнiсть за умисне iбивство, переябачене ст.93 чи ст.94.
Умисне вбивство може бути вчiнене в снмучвстi. В такому
разi необхiдно зясувати характер дiй кожного з спiвучасникiв,
його роль та ступiнь участi у злочинi. При цьому слiд мати на
увазi, що спiвучасть в умисному вбивствi може бути як у формi
спiввиконазства, так i з розподiлом ролей.
Як снiвачконавсимо слiд розглядати дiє осiб, якi безпосередньо
брали участь у позбавленнi життя потерпiлого. При цьому не
обовязково, щоб кожен iз спiввиконавцiв заподiяв смертельне
ушкодження потерпiлому, достатньо, щоб це зробив хоча 6 один
з них. В останньому випадку iншi спiввиконавцi можуть своєми
дiями позбавляти потерпiлого можливостi чинити опiр
(наприклад, тримати його за руки, звязувати) або полегшити
нанесення смертельного удару (наприклад, розвернути
потерпiлого в бiк того, хто такий удар наносить), чи iншим чином
сприяти настанню смертi потерпiлого в процесi позбавлення його
життя.
Спiввчкошвством слiд вважати i спiльнi дiє тих осiб, якi, маючи
умисел на вбивство потерпiлого, нанесли йому декiлька поранень в
життуво важливi органи, незалежно вiд того, яке з цих поранень
було безпосередньою причиною смергi потерпiлого.
Дiє спiввиконавцiв умисного вбивства необхiдно квалiфiкувати за
вiдповiдною статтею Особливоє частини КК без посилання на ст. 19.
Якщо умисне вбивство було вчинене у спiвучастi з розподiлом
ролей, то дiє пiдмовникiв, пособникiв чи органiзаторiв умисною
вбивства за умови, що вони не були одночасно його виконавцями
(спiввиконавцями), слiд квалiфiкувати за вiдповiдною частиною ст.19
i вiдповiдною статтею Особливоє частини КК (див. абз.2 п.5 постанови
Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 1 квiтня 1994 р. №1).
7. Всi умиснi вбивства за ступенем єх суспiльноє небезпечностi
подiляються на умиснi вбивства при обтяжуючих обставинах
(статтi 93, 58, 59, 60, 190\ п.в" ст.234), умиснi вбивства без
обтяжуючих i без помякшуючих обставин (ст.94) i умиснi
вбивства при помякшуючих обставинах (статтi 95, 96, 97).
Якщо вчинене умисне вбивство мiстить одночасно i обтяжуючi
i помякшуючi отетавини, наприклад, умисне вбивство двох осiб
при перевищеннi меж необхiдноє ооорони, умисне вбивство,
вчинене особливо небезпечним рецидивiстом, в станi сильного
душевного хвилювання, що раптово виникло внаслiдок тяжкоє
образи з боку потерпiлого, тощо, його слiд розглядати як умисне
вбивство при помякшуючих обставинах i квалiфiкувати за стат-
тями 95, 96 або ст.97, а не за ст.93.
Посягання на життя державного дiяча, посягання на житiя
представника iноземноє держави чи умисне вбивство начальника
або iншоє особи, що виконуу обовязки по вiйськовiй службi,
вчиненi при обставинах, зазначених в пп."г", "д", "е", "ж", "з"
ст.93, належить квалiфiкувати вiдповiдно за статтями 58, 59 чи
п.в" ст.234, а передбаченi в цих пунктах обтяжуючi обставини
враховувати при призначеннi покарання.
Посягання на життя працiвника мiлiцiє або народного
дружинника, а так само вiйськовослужбовця у звязку з єх
службовою або громадською дiяльнiстю по охоронi громадського
порядку необхiдно квалiфiкувати за ст. 190 та п.в" ст.93 чи за
ст.17 та п.в" ст.93, а за наявностi iнших обтяжуючих обставин,
i за iншими пунктами ст.93 (п. 14 постанови Пленуму Верховного
Суду Украєни вiд 26 червня 1992 р. №8 "Про застосування
судами законодавства, що передбачау вiдповiдальнiсть за пося-
гання на життя, здоровя, гiднiсть та власнiсть працiвникiв
правоохоронних органiв"// Бюлетень...- С. 144).
8. Для квалiфiкацiє умисного вбивства за ст.93 необхiдно
встановити наявнiсть хоча б однiує з обтяжуючих обставин,
передбачених єє пунктами. Якщо таких обставин декiлька i лонн
передбаченi рiзними пунктами ст.93, квалiфiкацiя мау
здiйснюватись з посиланням на всi пункти, наприклад,
пп.а", "г", "е" ст.93. В той хе час слiд мати на увазi, що
неможливо одне й те ж умисне вбивство вчинити одночасно з
корисливих i хулiганських мотивiв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150