2. Дезертирство вчинюуться з метою ухилитися вiд вiйськовоє
служби i може початися або шляхом залишення вiйськовоє
частини чи мiсця служби, або шляхом незявлення в частину чи
до мiсця служби при призначеннi, переводi, iз вiдрядження, iз
вiдпустки або лiкувального закладу. Дезертирство у триваючим
злочином, який починауться з моменту самовiльного залишення
частини або незявлення в частину при переводах, вiдрядженнях,
вiдпустках та закiнчууться затриманням дезертира чи його
явкою з повинною. Для закипеного складу злочину тривалiсть
незаконноє вiдсутностi вiйськовослужбовця у вiйськовiй часттi
або мiсцi служби значення не мау.
3. Субуктивна сторона злочину характеризууться прямим
умислом та метою ухилитеся вiд вiйськовоє служби. Цх мета може
зявитися у вiйськовослужбовця перед залишенням частини або
в процесi вчинення самовiльноє вiдлучки, самовiльного залишен-
ня частини, пiд час повернення в частину iз вiдрядження тощо.
Наявнiсть цiує мети вiдрiзняу дезертирство вiд самовiльноє
вiдлучки та самовiльвого залишення частини. Мотиви, якi спо-
нукають вiйськовослужбовця ухилитися вiд вiйськовоє служби,
можуть бути рiзноманiтними: небажання переносити тягар
вiйськовоє служби, побоювання вiдповiдальностi за вчинення
правопорушення, боягузтво у воуннiй час, небажання служити
у певнiй мiсцевостi тощо.
4. Субуктами злочiну можуть бути вiйськовослужбовцi стро-
ковоє служби (шi.а" i "б"), а також особи офiцерсдто складу,
прапорщики, мiчмани i вiйськовослужбовцi надотроiговоi слухбя
(пп.в" i "г"). Дезертирство, вчинене особами, про якi йдеться у
пп.в" i "г", являу собою пiдвищену небезпеку для вiйськового
правопорядку.
Як дезертирство квалiфiкуються дiє вiйськовослужбовцiв, якi
вiдбувають покарання у двсцжплiварному батальйонi, якщо вони
з метою ухилення вiд вiйськовоє служби скоюють втечу.
5. Добровiльна вiдмова вiд дезертирства можлива тiльки до
моменту залишення чвстiни. Повернення до мiсця служби або
явка в органi владi вiйськовослужбовця, якiй залипнiв частину
з метою ухиденнх вiд вiйськовоє служби, у не що iнше, як явка
з повинною, i па квалiфiкацiю не вплiвау.
6. Якщо дезертирство вчiнюуться пiд час вiконанй>
вiйськовослужбовцем спецiальнiх обовязкiв по вiйськовi
служСЯ (у складi караулу, вiд час несення бойоюго чергування,
I.

Л
"?
л
в складi нараду по охоронi державного кордону тощо), скоуне
слiд квалiфiкувати за сукупнiстю злочинiв, тобто ва ст. 241 i
вiдповiдно статтями 249, 250, 251 чи 252.
Коли ж при дезертирствi була взята з собою зброя, то дiє
винного треба квалiфiкувати за статтями 241, 222 i 223.
Дезертирство, повязане iз втечею вiйськовослужбовця за кор-
дон, за наявностi ознак державноє зради квалiфiкууться за ст.56,
а iз незаконним перетинанням кордону без ознак державноє
зради - за ст.241 та 75.
7. Про поняття "воунний час" див. п.8 коментаря до ст.232.
Стаття 242. Самовiльне змиштня частини
бойовiй обстановцi
Самовiльне залишення частини або мiсця служби в
бойовiй обстановцi, незалежно вiд тривалостi, -
карауться смертною карою або позбавленням волi на
строк вiд трьох до десяти рокiв.
1. Самовiльне залишення вiйськовослужбовцем частини або
мiсця служби в бойовiй обстановцi у проявом боягузства, невико-
нання вiйськового обовязку в бою, свiдчить про прагнення
винного уникнути вiйськовоє служби у найбiльш вiдповiдальний
час. Такi дiє можуть негативно позначитися на виконаннi
вiйськовою частиною (пiдроздiлом) бойового завдання.
2. Злочин виражауться у самовiльному, без дозваду командира
(начальника), залишеннi частини або мiсця служби пiд час
знаходження єх в бойовiй обстановцi (про поняття бойовоє
обстановки див. п.9 коментаря до ст.232). Для складу-
закiнченого злочину достатньо одного факту самовiльного
залишення частини або мiсця служби, незалежно вiд тривалостi
самовiльноє вiдсутностi, мотивiв злочину, добровiльноє явки з
повинною або затримання.
3. Важливою ознакою цього злочину у знаходження частини в
момент самовiльного єє залишення вiйськовослужбовцем в умовах
бойовоє обстановки. Оскiльки бойова обстановка можлива не
тiльки у воунний, але i в мирний час, то ст.242 може застосову-
ватися як в мирнiй, так i у воунний час.
4. Незявлення в строк без поважнiх прiчiн у вiйськову
частину, яка знаходиться в бойовiй обстановцi, при призначеннi,
переводi, поверненнi iз вiдпустки або вiдрядження чи iз
лiкувального закладу не можна розглядатi як злочин, передба-
чений ст.242. Подiбнi дiє слiд квалiфiкуватi, залежно вiд конк-
ретних обставин, за статтями 239, 240 або 241.
5. Вчинення дезертирстяа в бойовiй обстаиовцi квалiфiкууться
за ст.242, оскiльки вона охоплюу всi спадки еамовiльного
залишення щетини в бойовй обстановцi.
6. Самовiльне залишення частини в бойовiй обстановцi iз
намiром перейти на сторону ворога з метою сприяння йому
утворюу склад державноє зради i квалiфiкууться за ст.56.
7. Субуктивна сторона злочину характеризууться прямим
умислом. При цьому винний усвiдомлюу, що вiйськова частина,
яку вiн самовiльно залишау, знаходиться у бойовiй обстановцi.
8. Субуктом злочину може бути будь-який
вiйськовослужбовець, а також вiйськовозобовязанi, якi були
призванi на учбовi чи перевiрочнi збори.
Стаття 243.
Ухилення вiд вiйськовоє
служби шляхом членоушкод-
ження або iншим способом
а) Ухилення вiйськовослужбовця вiд несення
обовязкiв вiйськовоє служби шляхом заподiяння собi
якогось покалiчення (членоушкодження) або шляхом
симуляцiє хвороби, пiдробки документiв чи iншого
обману, а так само вiдмова вiд несення обовязкiв
вiйськовоє служби -
караються позбавленням волi на строк вiд трьох до
семи рокiв.
б) Тi самi дiяння, вчиненi у воунний час або в бойовiй
обстановцi, -
караються смертною карою або позбавленням волi на
строк вiд пяти до десяти рокiв.
1. Стаття передбачау вiдповiдальнiсть за кiлька способiв
ухилення вiд вiйськовоє служби - шляхом спричинення собi
якого-небудь членоушкодження або шляхом симуляцiє хвороби,
пiдлогу документiв чи iншого обману, а так само шляхом вiдмови
вiд несення обовязкiв вiйськовоє служби.
2. Обуктом злочинiв, передбачених ст.243, у всДЬовлений
законом порядок несення вiйськовоє служби.
3. Ухилення вiйськовослужбовця вiд несення обовязкiв
вiйськовоє служби шляхом спричинення собi якогось
покалiчення (членоушкодження) полягау в тому, що винний
шляхом штучного заподiяння шкоди своуму здоровю створюу
пiдстави для звiльнення вiд вiйськовоє служби, оскiльки
вiйськовослужбовцi, що мають фiзичнi недолiки або хворiють,
пiдлягають звiльненню вiд виконання обовязкiв вiйськовоє
служби у звязку з лiкуванням або визнаються непридатними до
вiйськовоє служби i звiльнюються вiд неє. Членоушкодхення
може бути вчинене шляхом штучного пошкодження будь-яких
органiв чи тканин тiла або захворювання, загострення чи
посилення хвороби, яка вже була у винного.
Характер знарядь та засобiв, що застосовуються для вчинення
членоушкодження, а також спосiб його скоуння не мають зна-
чення для квалiфiкацiє злочину. Штучний характер
спричинених ушкоджень установлюуться рiзними доказами, в
тому числi судово-медичною експертизою, яка обовязково
призначауться в справах про членоушкодження для визначення
характеру i походження ушкодження.
В справах про членоушкодження необхiдно також одержати
висновок вiйськово-лiкарськоє комiсiє про придатнiсть винного до
несення вiйськовоє служби.
На квалiфiкацiю дiяння не впливають i наслiдки одержаних
ушкоджень. Внаслiдок членоушкодження вiйськовослужбовець
може бути визнаний непридатним до вiйськовоє служби, а також
може бути тимчасово звiльнений вiд несення всiх чи окремих
вiйськових обовязкiв.
Членоушкодження може бути вчинене самостiйно або за допо-
могою iнших осiб. Виконавцем злочину у всiх випадках
визнауться особа, якiй спричинене ушкодження i яка ухиляуться
вiд вiйськовоє служби. Особа, яка спричинила
вiйськовослужбовцю за його проханням ушкодження, пiдлягау
вiдповiдальностi за пособництво за ч.б ст.19 i ст.243. Умисне
заподiяння пособником вiйськовослужбовцю тяжкого тiлесного
ушкодження потребуу додатковоє квалiфiкацiє за ст. 101.
4. Ухилення вiд несення обовязкiв вiйськовоє служби шляхом
симуляцiє полягау в неправдивому удаваннi хвороби або окремих єє
симптомiв вiйськовослужбовцем, який в дiйсностi на це не. хворiу.
Можлива симуляцiя як фiзичних, так i психiчних захворювань.
В справах про симуляцiю, захворювання обовязкове проведення
судово-медичноє експертизи. У багатьох випадках вимагауться по
таких справах проведення i судово-психiатричноє експертизи, яка,
зокрема, повинна визначити, чи не у симуляцiя одним iз симптомiв
захворювання, яке мауться у хворого (патологiчна симуляцiя). В
останньому випадку кримiнальна вiдповiдальнiсть виключауться.
5. Ухилення вiд несення обовязкiв вiйськовоє служби шляхом
пiдробки документiв полягау в тому, що вiйськовослужбовець
подау вiдповiдному начальнику документ, в якому мiстяться
неправдивi вiдомостi, i на пiдставi цього документа одержуу
постiйне або тимчасове звiльнення вiд вiйськовоє
служби.Пiдроблений документ може бути виготовлений самим
вiйськовослужбовцем або iншою особою.
Злочин вважауться закiнченим з моменту одержання
звiльнення вiд виконання вiйськових обовязкiв на пiдставi
пiдробленого документа.
Подання пiдробленого документа для приховання вчиненоє са-
мовiльноє вiдлучки чи самовiльного залишення частини квалiфiкууться
за сукупнiстю злочинiв за ст. 194 i вiдповiдно ст.239 або 240.
6. Ухилення вiд несення обовязкiв вiйськовоє служби шляхом
iншого обману може виражатися в повiдомленнi начальнику
завiдомо неправдивих вiдомостей про обставини, якi обумовлю-
ють тимчасове чи постiйне звiльнення вiйськовослужбовця вiд
вiйськовоє служби. Як iнший обман розглядаються, наприклад,
випадки пiдкупу службових осiб з метою ухилення вiд несення
обовязкiв по вiйськовiй службi. В цьому випадку дiє винного
квалiфiкуються за статтями 243 та 170.
7. Пiд вiдмовою вiд несення обовязкiв вiйськовоє служби
розумiуться виражене в уснiй, письмовiй або iншiй формi неба-
жання вiйськовослужбовця виконувати обовязки вiйськовоє
служби. Вiдмова супроводжууться фактичним припиненням
виконання цих обовязкiв. Вiдмова вiд несення обовязкiв
вiйськовоє служби може бути виконана i в формi явного,
фактичного припинення несення обовязкiв вiйськовоє служби
без заяви особи про небажання служити. Вiдмову пiдлеглого
виконувати конкретнi вказiвки командира не можна розглядати
як вiдмову вiд несення обовязкiв вiйськовоє служби. В подiбних
випадках мова може йти про вiдповiдальнiсть за непокору.
8. Будь-який iз злочинiв, передбачених ст.243, вважауться
закiнченим з моменту припинення несення обовязкiв вiйськовоє
служби, фактичного ухилення вiд виконання цих обовязкiв.
9. Субуктивна сторона злочину характеризууться прямим
умислом. При цьому особа мау на метi зовсiм або тимчасово ухилитися
вiд виконання всiх або деяких обовязкiв вiйськовоє служби.
10. Субуктом ухилення i вiдмови вiд несення обовязкiв
вiйськовоє служби може бути як особа рядового i сержантського
складу строковоє служби, так i особа офiцерського складу, пра-
порщик, мiчман i вiйськовослужбовець надстроковоє служби, а
також вiйськовозобовязанi, призванi на учбовi або перевiрочнi
збори. Для квалiфiкацiє дiй особи за ст.243 не мау значення i
факт несення вiйськовоє служби за контрактом.
11. Спричинення вiйськовослужбовцем собi якого-небудь
тiлесного ушкодження при замаху покiнчити життя самогубством
не у злочином.
воунний час" i "бойова обцановка" див.
9 коментаря до ст. 232.
12. Про поняття
вiдповiдно пл. 8
Стаття 244.
Промотання або втрата вiйськового
майна
а) Продаж, застава або передача в користування
вiйськовослужбовцем строковоє служби виданих йому
для особистого користування предметiв обмундируван-
ня чи спорядження (промотання), а так само втрата або
зiпсування цих предметiв внаслiдок порушення правил
єх зберiгання -
караються направленням у дисциплiнарний батальй-_
он на строк вiд трьох мiсяцiв до одного року. ;,
б) Тi самi дiяння при помякшуючих обставинах -
тягнуть застосування правил Дисциплiнарного стату-
ту Збройних Сил.
в) Дiяння, передбаченi пунктом "а" ц1вчиненi у воунний час або в бойовiй обстановцi, -
караються позбавленням волi на строк вiд одного
року до пяти рокiв.
г) Втрата або зiпсування ввiрених для службового
користування зброТ, босприпасiв, засобiв пересуван-
ня, предметiв технiчного постачання або iншого
вiйськового майна внаслiдок пору-миня правил єх
зберiгання -
караетьоя позбавленням волi ма отрок вiд одного року
до трьох рокiв.
д) Дiяння, передбаченi пунктом "г" цiу воунний час або в бойовiй обстановцi,
караються позбавленням волi на строк вiд двох до
семи рокiв.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня Ю83 р. i Зако-
ном вiд 17 червня 1992 р. //Вiдомостi Верхоммя Ради УРСР.
- 1983. - №4. - Ст. 50; Вiдомостi Верховна Ради Украйни. -
1992. -№35. -Ст. 511).
1. Важливим статутним обовязком кожного
вiйськовослужбовця у збереження вiбсьхового махва (див.,
наприклад, статтi 35, 43, 55, 79 та iншi Тiмчасового статуту
внутрiшньоє служби 3бр<йних Сил Украєни / Тимчасовi статути
Зброкних Сил Украєни. - Кив, 1993). Вiйськовим мабном у
майно, що знаходиться у вiданнi Збройних Сил, Нацiональноє
гвардiє. Прикордонних вiйськ тощо i перебувау на балансi
вiйськовоє частини та може бути використане для ведеяня бой-
ових дiй, бойовоє пiдготовки або єх забезпечення. Порядок
використання цього майна визначауться вiдповiдними
вiйськовими статутами, порадниками, iнструiцiямi.
Порушення установленого порядку охорони,зберiгання,
використання або вiдчуження вiйськового майна становить
вiйськове правопорушення.
Ст. 244 передбачау три види злочинiв проти порядку
викорiстання вiвськового майна i його збереження: i) промотан-
ня предметiв обмундирування чи спорядження; 2) втрата або
псування цих предметiв внаслiдок порушення правил єх
з6ерiгання;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150