https://wodolei.ru/catalog/rakoviny/uglovye/
Это и была последняя земля, о которой мы сказали вначале.
В год 6623, индикта 8, собрались братья, русские князья, 1115 Владимир, зовомый Мономахом, сын Всеволодов, и Давыд Святославич и Олег, брат его, и решили перенести мощи Бориса и Глеба, ибо построили им церковь каменную, в похвалу и в честь и для погребения тел их. Сначала они освятили церковь каменную мая 1, в субботу; наутро же 2-го дня перенесли святых. И было собрание великое народа, сшедшегося отовсюду: митрополит Никифор со всеми епископами — с Феокти-стом черниговским, с Лазарем переяславским, с попом Никитою белогородским и с Данилою юрьевским — и с игуменами — с Прохором печерским и Сильвестром святого Михаила — и Сава святого Спаса, и Григорий святого Андрея, Петр кловский и прочие игумены. И освятили церковь каменную. И, отпев им обедню, все обедали у Олега и пили, и было выставлено угощение великое, и накормили нищих и странников в течение трех дней. И вот наутро (2 мая) митрополит, епископы, игумены облачились в святительские ризы и, возжегши свечи и кадилы благовонные, пришли к ракам святых и взяли раку Борисову
26 Повесть временных лет, ч.1.
и поставили ее на возила, и поволокли их за веревки князья и бояре; впереди шли чернецы со свечами, за ними попы и игумены и епископы перед самою ракою, а князья шли с ракою между переносными оградами. И нельзя было везти из-за множества народа: поломали переносную ограду, а иные облепили городские стены и помосты, так что страшно было смотреть на такое множество народа. И повелел Владимир нарезанные куски паволоки, шерстяной материи, беличьи шкурки разбрасывать народу, а в других местах бросать серебряные монеты людям, сильно налегавшим; и легко внесли раку в церковь, и поставили раку посреди церкви, и пошли за Глебом. Таким же способом и его привезли и поставили рядом с братом. И произошла ссора между Владимиром, с одной стороны, и Давыдоы и Олегом, с другой: Владимир хотел раки поставить посреди церкви и терем серебряный поставить над ними, а Давыд и Олег хотели поставить их под сводом, „где отец мой наметил", на правой стороне, где и устроены были им своды. И сказали митрополит и епископы: „Киньте жребий, и где угодно будет мученикам, там их и поставим", и князья согласились. И положил Владимир свой жребий, а Давыд и Олег свой жребий на святую трапезу; и вынулся жребий Давыда и Олега. И поставили их под свод тот, на правой стороне, где и теперь лежат. Принесены же были святые мученики, 2 мая, из деревянной церкви в каменную в Вышгороде. Слава они князей наших и заступники земли Русской, ибо славу мира втогоони попрали, а Христа возлюбили, по стопам его решились иттн. Овцы христовы добрые, они не противились, когда влекли их на заклание, не уклонились от насильственной смерти! Потому-то и с Христом воцарились в вечной радости и дар исцеления приняли от спаса нашего Иисуса Христа, обильно подавая это исцеление больным, с верою приходящим во святой храм их, поборников отечества своего. Князья же и бояре и все люди праздновали три дня, и воздали хвалу богу и святым мученикам, И затем разъехались каждый во-свс>Хси. Владимир же оковал раки серебром и золотом и украсил гробы их,
403
Перевол (1115—1116 г.)
VH своды оковал серебром и золотом, и поклоняются им прощения грехов, год было знамение: погибло солнцу и стало как
ъ « ал как меся*° к°т°Рый невежды говорят—-'объеденное солнце. В го\ год скончался Олег Святославич, месяца августа в I .а во второй был погребен у святого Спаса, у гроба отца ;ГО Святослава. В том 1Л году (Владимир) построил мост 3 Днепр.
Ly.b-B/ 6624. Ходил Владимир походом на Глеба (Всесла-), Глс^ ведь воевал с дреговичами, Случеск пожег, и не
1116
|на
DM
[а/у * "^ Т jjwuis wwuarfv \s fjtf ч,* vrun-гашп, '^sj\y Ч*5\>Л IIUACU ,
[лея в этом и не выражал покорности, но еще больше ис^с-[ Владимиру, укоряя его. Владимир же, надеясь на бога .да правду, noibeA к Минску с сыновьями своими и с Давы-м Святославичем'> и Ольговичами. И взял Вячеслав Оршу Копысу, а Давыд с Ярополком взяли Дрютск на щит, Владимир сам поше. ч к Смоленску; и затворился Глеб городе. Владимир же н« ал ставить избу в своей стоянке ротив города. Глеб же, увидев это, пришел в ужас и стал лать к Владимиру послов с мольбами. Владимир же пожалел [роливать кровь в дни великого поста и помирился с ним. Глеб же, выйдя из города с детьми и с дружиною, поклонился Владимиру, и договорились с ним о мире, и обещался Глеб •о всем слушаться Владимира. Владимир же, дав мир Глебу и дав Ь, л "тавление обо всем, дал ему Минск, а сам возвратился (Лх.'хшолк же построил деревянный город Желди для •ючан, кс^'ых он взял в плен. В этот же год Мстислав •\тта >диА на Чюдь с новгородцами и псковичами "—"- Медвежья голова, и погостов
И ИП.ЧВОЯТИАИЛЬ 7ГПМПЙ Р. бОЛЬ"
1лладй«шривич ^дил на пюдь с новгородцами и псков 'и взял город чюдской по имени Медвежья голова, и noi~w.w ^счисленное множество взяли, и возвратились домой с большой добычей. В этот же год ходил Леон царевич, зять Влади-юра, на Алексея царя, и сдалось ему несколько дунайских р>родов; и в Дерестре городе хитростью убили его два сара-jiffla, подосланные царем, месяца августа 15. В тот же год шяаь великий Владимир послал Ивана Войтишича, и тот по-[сажал посадников по Дунаю. В тот же год послал Владимир 26*
404
Повесть временных лет
сына своего Ярополка, а Давыд сына своего
Дон, и взяли они три города: Сугров, Шарукан и Валик 'у ^.1
Ярополк взял себе жену очень красивую — пледа ^ ', ' С1
ского князя. В том же году и Предславна, моь-^" в'
j^j
Святослава скончалась. В том же году ходил Ь"1' Дунай с Фомою Ратиборичем и, прийдя к Дереетру*** ни Б чем, вернулись обратно. В тот же год был мира) с половцами и с горками, и с печенегам^ и бились два дня к две ночи, и пришли на Русь к торки и печенеги. В тот же год скончался Роман/ В тот же год скончался Мстислав, 'внук Игор&в. В году Владимир выдал дочь свою Агафью за Вг/еволодка. Р ///7 В год 6625. Привел Владимир Мстисл^йа из Hoi и дал ему отец Белгород, а в Новгороде ^ел Мстиславич, его, внук Владимиров. В том же году -^дил Владимир на слава к городу Владимиру, с Давы'*,* и Ольговичами, и дарем, и Васильком, и окружили оь Jt его во Владимире, и ст дней шестьдесят и заключили мир с Ярославом. Когда слав покорился и ударил челом дяде своему Владимиру, В. мир дал ему наказ обо всем, повелев ему приходить к „когда тебя позову". И так мирно разошлись всяк во-св< Тогда приходили половцы к болгарам, и выслал им князь бо; ский питье с отравою, и, выпив, Аепа и прочие князья i вецкие все умерли. В том же году скончался Лазарь, переяславский, сентября 6. В том же году пришли бе-на Русь. В тот же год взял Владимир за Андрея внучк; горканову. В тот же год тряслась земля сентября 26. В то; году вывел Глеба из Минска Владимир, и церковь зал< на Льте мученику... Владимир же послал сына Роман Владимир княжить. В том же году умер царь Алексей, и рился сын его Иван.
СОДЕРЖАНИЕ Повесть временных лет по Лавревтьевской летописи 1372 г.
[Текст (подготовил к печати Д. С. Л и х а ч е в) . . . . . Перевод (с начала и до 1016 г. Д. С. Лихачева, с конца Б. А. Р о м а н о в а). . . . . . . . . . . .
1016
г. и до
Стр. 7
205
Печатается по постановлению
Редакционно-издагельского совета
Академии Наук СССР
*
Редактор издательства А. А. Воробьева
Технический редактор Р. С. Певанер
Корректор Н. А. Малевич
*
РИСО АН СССР № 4050. Подписано к печати 25/IV 1950 г. Бумага 70 X 921/1в-Бум. л. 12,75. Печ. л. 29,83 + 48 вклеек. Уч.-изд. л. 24.6. М— Г 349. Тираж 10000. Зак. № 1625. Цена . переплете 20 руб.
1-я Типография Изд?"гльства Академии Наук СССР. Ленинград, В. О.. 9 лин., д. 12.
Міністерство освіти і науки України Харківський національний університет їм. В.Каразіна Кафедра історії української літератури
Історія укрАЇнської літерАтурн: Середньовіччя, РЄНЄСАНС,
БАроко
Програма для студентів 1 курсу за фахом "Журналістика" Упорядник: архиєпископ Ігор Ісіченко
Харків - 2001
1. Становлення та розвиток української літератури в Х-ХУІІІ ст.: обсяг поняття «українська література» в в Х-ХУІІІ ст.; типологія літературних текстів; періодизація літературного процесу; фольклор як чинник літературного життя;
суспільний і побутовий контекст функціонування писемних пам'яток; релігійний контекст функціонування писемних пам'яток.
2. Епоха Середньовіччя: загальний огляд:
суспільно-культурні параметри;
епічний стиль;
монументальний стиль;
орнаментальний стиль;
ритуал і поетична організація тексту;
Біблія як великий код літератури.
3. Ораторська й учительна проза. «Слово о полку Ігоревім»: перекладні проііоьіді; «Слово про закон і благодать» Іларіона; творчість прп.Теодосія Печерського; Климент Смолятич як письменник; проповіді свт. Кирила Туровського; «Повчання» князя Володимира Мономаха: «Слово о полку Ігоревім».
4. Літописання:
перекладні хроніки; перші українські літописи
прп.Нестор літописець як упорядник «Повісті временних літ»; «Повість временних літ»; Київський літопис; Галицько-Волинський літопис; літописні зведення;. Семінар І: «Повість временних літ».
5. Житійна проза:
перекладна агіографія;
житійні сюжети в «Повісті временних літ»;
житія свв.Бориса і Гліба;
сюжети про свв.рівноап.Ольгу й Володимира;
«Житіє прп.Теодосія Печерського» прп.Нсстора Літописця:
Києво-Печерський патерик.
6. Епоха Ренесансу в Україні:
гуманізм як історико-культурне явище;
українська література в європейське^ контексті;
Реформація і Контрреформація;
братства;
літературні осередки України;
поети-гуманісти в Україні.
7. Міжконфесійна полеміка:
Станіслав Оріховський; Петро Скарга і Бенедикт Гербест;
«Юпоч Царства Небесного» і «Календар римський новий» Герасіша Смотрицького.
«Алокрюїа» Христофора Філалета; твори Івана Вишенського. Семінар 2: Творчість Івана Вишенського.
8. Історико-культурні параметри епохи Бароко:
• XVII - XVIII ст в, історії української культури;
• міжнародні орієнтації барокового письменства;
• особливості барокової поетики;
• напрямки еволюції жанрово-стильової системи;
• періодизація епохи.
9. Барокова полемічна й проповідницька культура:
• творчий шлях Мелетія Смотрицького;
• «ПаХІлюбІо» Захарії Копистенського;
• «Лібоо» Євсевія Пиміна;
• творчість Іоаникія Ґаяятовського;
• проповіді Антонія Радивиловського;
• байки і притчі Григорія Сковороди.
10. Житійна література ХУП-ХУШ ст.:
• канонізаційні процеси ХУП-ХУШ ст.;
• барокові редакції Києво-Печерського патерика;
• житія новопрославлених святих;
• збірки богородичних оповідань;
• «Книги житій святих» свт. Димитрія Туптала (Ростовського).
11. Історико-мемуарна проза:
• «козацькі літописи» як етап історичного самоусвідомлення нації;
• «ЕІ/уоцна» (1674);
• літопис Самовидця;
• «Сказання про війну козацьку з поляками» Самійла Величка: . , .
• ЛІГОШІС Г}ті'о^;і>ї і рай янк<і;
• «Історія Русів».
12. Барокова поезія:
• теоретична поетика в українській школі ХУП-ХЧ7!!! ст.;
• «Вірші на жалосний погреб гетьмана Сагайдачного» Касіяна Саковича;
• «Еихсірг|сгсг|ріоу» Софронія Почаського:
• поезія Івана Величковського;
• збірка «Богогласник»;
• «Сад божествених пісень» Григорія Сковороди;
• історичні вірші про Хмельниччину;
• Феофан Прокопович як поет. Семінар 3: Поетична творчість Григорія Сковороди.
13. Гумористичне віршування:
• «мандровані дяки» як соціокультурний феномен;
• бурлескно-травестійна поезія. Різдвяні та великодні вірші-орації;
• гумористичні віршовані оповідання. Вірші про попа Негребецького. про Марка Пекельного, про Кирика;
• соціальна сатира. «Доказательства Хама Данилея Кукси потомственні», «Плач київських монахів»;
• творча спадщина Івана Некрашевича.
14. Шкільна драма:
• драми-містерії. «Слово про збурення пекла»;
• міраклі. «Володимир» Феофана Прокоповича;
• мораліте. «Милість Божа», «Воскресіння мертвих» Георгія Кониського.
15. Декламації, діалоги, інтермедії:
• ранні декламації та діалоги;
• «Разговор Великороссии с Малоросснею» Семена Дівовича;
• інтермедії до драми Якуба Ґаватовича «Тга§е<1іа аІЬо \уігешпек апіегсі Іапа СЬггсісіеІа, ргге$1апса Богемо»;
• вертепна драма.
Тексти
Книги Буття, Вихід, Ісуса Навина, Суддів, Псалмів (50, 90), Проповідника (Еклезіяст), пророка Ісайї, євангелія від Матея, Марка, Луки, Іоана, Діяння святих апостолів, І і П послання св.ап.Павла до коринтян // Біблія (Святе Письмо)
Свята Літургія Іоана Золотоустого // Служебник або Молитвослов.
Акафіст до Пресвятої Богородиці // Молитвослов або Акафістник.
Великий канон прп.Андрія Критського // Постова Тріодь.
Повість временних літ.
Іларіон. Слово про закон і благодать.
Кирило Туровський. Слово на неділю нову по Пасці.
Володимир Мономах. Повчання.
Сказання про Бориса і Гліба.
Нестор. Житіє прп.Феодосія Печерського.
Києво-Печерський патерик.
Слово о полку Ігоревім.
*? *К ^
Станіслав Оріховський. Про турецьку загрозу.
Павло Русин з Кросна. Пісні.
Герасим Смотрицький. Вірші. Ключ Царства Небесного. Календар римський новий.
Іван Вишенський. Послання до всіх, в лядській землі живущих, Послання до єпископів, Обличеніє диявола миродержця .
Ґаватович Якуб. Інтермедії до дцашм<Тгае!ае<На аІЬо \уігепіпе1<: чтіргеі ,1ап» СЬггсЬсісісІа, рггс5Іапса Воге^о» // Українська література ХУП ст. - К.: Наук, ду\осч. 1987. - С.375-389.
Сакович Касіян. Вірші на жалосний потреб Петра Конашевича Сагайдачного // Українська література XVII ст. - С.220-238..
Смотрицький Мелетій . 0рт|УО<;(уривки) // Українська література XVII ст. -С.67-92.
Величко Самійло. Літопис / Пер. з кн.укр. Валерія Шевчука. - К.: Дніпро, 1991. - Т.1-2.
Величковський Іван. Твори. - К.: Наук, думка, 1972.
Вірші про Хмельниччину // Українська література XVII ст. - С.277-283.
Ґалятовський Іоаникій. Ключ розуміння. - К.: Наук, думка, 1985.
Климентій Зіновіїв. Вірші. Приповісті посполиті. - К.: Наук, думка, 1971, -390 с.
Літопис Самовидця.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30
В год 6623, индикта 8, собрались братья, русские князья, 1115 Владимир, зовомый Мономахом, сын Всеволодов, и Давыд Святославич и Олег, брат его, и решили перенести мощи Бориса и Глеба, ибо построили им церковь каменную, в похвалу и в честь и для погребения тел их. Сначала они освятили церковь каменную мая 1, в субботу; наутро же 2-го дня перенесли святых. И было собрание великое народа, сшедшегося отовсюду: митрополит Никифор со всеми епископами — с Феокти-стом черниговским, с Лазарем переяславским, с попом Никитою белогородским и с Данилою юрьевским — и с игуменами — с Прохором печерским и Сильвестром святого Михаила — и Сава святого Спаса, и Григорий святого Андрея, Петр кловский и прочие игумены. И освятили церковь каменную. И, отпев им обедню, все обедали у Олега и пили, и было выставлено угощение великое, и накормили нищих и странников в течение трех дней. И вот наутро (2 мая) митрополит, епископы, игумены облачились в святительские ризы и, возжегши свечи и кадилы благовонные, пришли к ракам святых и взяли раку Борисову
26 Повесть временных лет, ч.1.
и поставили ее на возила, и поволокли их за веревки князья и бояре; впереди шли чернецы со свечами, за ними попы и игумены и епископы перед самою ракою, а князья шли с ракою между переносными оградами. И нельзя было везти из-за множества народа: поломали переносную ограду, а иные облепили городские стены и помосты, так что страшно было смотреть на такое множество народа. И повелел Владимир нарезанные куски паволоки, шерстяной материи, беличьи шкурки разбрасывать народу, а в других местах бросать серебряные монеты людям, сильно налегавшим; и легко внесли раку в церковь, и поставили раку посреди церкви, и пошли за Глебом. Таким же способом и его привезли и поставили рядом с братом. И произошла ссора между Владимиром, с одной стороны, и Давыдоы и Олегом, с другой: Владимир хотел раки поставить посреди церкви и терем серебряный поставить над ними, а Давыд и Олег хотели поставить их под сводом, „где отец мой наметил", на правой стороне, где и устроены были им своды. И сказали митрополит и епископы: „Киньте жребий, и где угодно будет мученикам, там их и поставим", и князья согласились. И положил Владимир свой жребий, а Давыд и Олег свой жребий на святую трапезу; и вынулся жребий Давыда и Олега. И поставили их под свод тот, на правой стороне, где и теперь лежат. Принесены же были святые мученики, 2 мая, из деревянной церкви в каменную в Вышгороде. Слава они князей наших и заступники земли Русской, ибо славу мира втогоони попрали, а Христа возлюбили, по стопам его решились иттн. Овцы христовы добрые, они не противились, когда влекли их на заклание, не уклонились от насильственной смерти! Потому-то и с Христом воцарились в вечной радости и дар исцеления приняли от спаса нашего Иисуса Христа, обильно подавая это исцеление больным, с верою приходящим во святой храм их, поборников отечества своего. Князья же и бояре и все люди праздновали три дня, и воздали хвалу богу и святым мученикам, И затем разъехались каждый во-свс>Хси. Владимир же оковал раки серебром и золотом и украсил гробы их,
403
Перевол (1115—1116 г.)
VH своды оковал серебром и золотом, и поклоняются им прощения грехов, год было знамение: погибло солнцу и стало как
ъ « ал как меся*° к°т°Рый невежды говорят—-'объеденное солнце. В го\ год скончался Олег Святославич, месяца августа в I .а во второй был погребен у святого Спаса, у гроба отца ;ГО Святослава. В том 1Л году (Владимир) построил мост 3 Днепр.
Ly.b-B/ 6624. Ходил Владимир походом на Глеба (Всесла-), Глс^ ведь воевал с дреговичами, Случеск пожег, и не
1116
|на
DM
[а/у * "^ Т jjwuis wwuarfv \s fjtf ч,* vrun-гашп, '^sj\y Ч*5\>Л IIUACU ,
[лея в этом и не выражал покорности, но еще больше ис^с-[ Владимиру, укоряя его. Владимир же, надеясь на бога .да правду, noibeA к Минску с сыновьями своими и с Давы-м Святославичем'> и Ольговичами. И взял Вячеслав Оршу Копысу, а Давыд с Ярополком взяли Дрютск на щит, Владимир сам поше. ч к Смоленску; и затворился Глеб городе. Владимир же н« ал ставить избу в своей стоянке ротив города. Глеб же, увидев это, пришел в ужас и стал лать к Владимиру послов с мольбами. Владимир же пожалел [роливать кровь в дни великого поста и помирился с ним. Глеб же, выйдя из города с детьми и с дружиною, поклонился Владимиру, и договорились с ним о мире, и обещался Глеб •о всем слушаться Владимира. Владимир же, дав мир Глебу и дав Ь, л "тавление обо всем, дал ему Минск, а сам возвратился (Лх.'хшолк же построил деревянный город Желди для •ючан, кс^'ых он взял в плен. В этот же год Мстислав •\тта >диА на Чюдь с новгородцами и псковичами "—"- Медвежья голова, и погостов
И ИП.ЧВОЯТИАИЛЬ 7ГПМПЙ Р. бОЛЬ"
1лладй«шривич ^дил на пюдь с новгородцами и псков 'и взял город чюдской по имени Медвежья голова, и noi~w.w ^счисленное множество взяли, и возвратились домой с большой добычей. В этот же год ходил Леон царевич, зять Влади-юра, на Алексея царя, и сдалось ему несколько дунайских р>родов; и в Дерестре городе хитростью убили его два сара-jiffla, подосланные царем, месяца августа 15. В тот же год шяаь великий Владимир послал Ивана Войтишича, и тот по-[сажал посадников по Дунаю. В тот же год послал Владимир 26*
404
Повесть временных лет
сына своего Ярополка, а Давыд сына своего
Дон, и взяли они три города: Сугров, Шарукан и Валик 'у ^.1
Ярополк взял себе жену очень красивую — пледа ^ ', ' С1
ского князя. В том же году и Предславна, моь-^" в'
j^j
Святослава скончалась. В том же году ходил Ь"1' Дунай с Фомою Ратиборичем и, прийдя к Дереетру*** ни Б чем, вернулись обратно. В тот же год был мира) с половцами и с горками, и с печенегам^ и бились два дня к две ночи, и пришли на Русь к торки и печенеги. В тот же год скончался Роман/ В тот же год скончался Мстислав, 'внук Игор&в. В году Владимир выдал дочь свою Агафью за Вг/еволодка. Р ///7 В год 6625. Привел Владимир Мстисл^йа из Hoi и дал ему отец Белгород, а в Новгороде ^ел Мстиславич, его, внук Владимиров. В том же году -^дил Владимир на слава к городу Владимиру, с Давы'*,* и Ольговичами, и дарем, и Васильком, и окружили оь Jt его во Владимире, и ст дней шестьдесят и заключили мир с Ярославом. Когда слав покорился и ударил челом дяде своему Владимиру, В. мир дал ему наказ обо всем, повелев ему приходить к „когда тебя позову". И так мирно разошлись всяк во-св< Тогда приходили половцы к болгарам, и выслал им князь бо; ский питье с отравою, и, выпив, Аепа и прочие князья i вецкие все умерли. В том же году скончался Лазарь, переяславский, сентября 6. В том же году пришли бе-на Русь. В тот же год взял Владимир за Андрея внучк; горканову. В тот же год тряслась земля сентября 26. В то; году вывел Глеба из Минска Владимир, и церковь зал< на Льте мученику... Владимир же послал сына Роман Владимир княжить. В том же году умер царь Алексей, и рился сын его Иван.
СОДЕРЖАНИЕ Повесть временных лет по Лавревтьевской летописи 1372 г.
[Текст (подготовил к печати Д. С. Л и х а ч е в) . . . . . Перевод (с начала и до 1016 г. Д. С. Лихачева, с конца Б. А. Р о м а н о в а). . . . . . . . . . . .
1016
г. и до
Стр. 7
205
Печатается по постановлению
Редакционно-издагельского совета
Академии Наук СССР
*
Редактор издательства А. А. Воробьева
Технический редактор Р. С. Певанер
Корректор Н. А. Малевич
*
РИСО АН СССР № 4050. Подписано к печати 25/IV 1950 г. Бумага 70 X 921/1в-Бум. л. 12,75. Печ. л. 29,83 + 48 вклеек. Уч.-изд. л. 24.6. М— Г 349. Тираж 10000. Зак. № 1625. Цена . переплете 20 руб.
1-я Типография Изд?"гльства Академии Наук СССР. Ленинград, В. О.. 9 лин., д. 12.
Міністерство освіти і науки України Харківський національний університет їм. В.Каразіна Кафедра історії української літератури
Історія укрАЇнської літерАтурн: Середньовіччя, РЄНЄСАНС,
БАроко
Програма для студентів 1 курсу за фахом "Журналістика" Упорядник: архиєпископ Ігор Ісіченко
Харків - 2001
1. Становлення та розвиток української літератури в Х-ХУІІІ ст.: обсяг поняття «українська література» в в Х-ХУІІІ ст.; типологія літературних текстів; періодизація літературного процесу; фольклор як чинник літературного життя;
суспільний і побутовий контекст функціонування писемних пам'яток; релігійний контекст функціонування писемних пам'яток.
2. Епоха Середньовіччя: загальний огляд:
суспільно-культурні параметри;
епічний стиль;
монументальний стиль;
орнаментальний стиль;
ритуал і поетична організація тексту;
Біблія як великий код літератури.
3. Ораторська й учительна проза. «Слово о полку Ігоревім»: перекладні проііоьіді; «Слово про закон і благодать» Іларіона; творчість прп.Теодосія Печерського; Климент Смолятич як письменник; проповіді свт. Кирила Туровського; «Повчання» князя Володимира Мономаха: «Слово о полку Ігоревім».
4. Літописання:
перекладні хроніки; перші українські літописи
прп.Нестор літописець як упорядник «Повісті временних літ»; «Повість временних літ»; Київський літопис; Галицько-Волинський літопис; літописні зведення;. Семінар І: «Повість временних літ».
5. Житійна проза:
перекладна агіографія;
житійні сюжети в «Повісті временних літ»;
житія свв.Бориса і Гліба;
сюжети про свв.рівноап.Ольгу й Володимира;
«Житіє прп.Теодосія Печерського» прп.Нсстора Літописця:
Києво-Печерський патерик.
6. Епоха Ренесансу в Україні:
гуманізм як історико-культурне явище;
українська література в європейське^ контексті;
Реформація і Контрреформація;
братства;
літературні осередки України;
поети-гуманісти в Україні.
7. Міжконфесійна полеміка:
Станіслав Оріховський; Петро Скарга і Бенедикт Гербест;
«Юпоч Царства Небесного» і «Календар римський новий» Герасіша Смотрицького.
«Алокрюїа» Христофора Філалета; твори Івана Вишенського. Семінар 2: Творчість Івана Вишенського.
8. Історико-культурні параметри епохи Бароко:
• XVII - XVIII ст в, історії української культури;
• міжнародні орієнтації барокового письменства;
• особливості барокової поетики;
• напрямки еволюції жанрово-стильової системи;
• періодизація епохи.
9. Барокова полемічна й проповідницька культура:
• творчий шлях Мелетія Смотрицького;
• «ПаХІлюбІо» Захарії Копистенського;
• «Лібоо» Євсевія Пиміна;
• творчість Іоаникія Ґаяятовського;
• проповіді Антонія Радивиловського;
• байки і притчі Григорія Сковороди.
10. Житійна література ХУП-ХУШ ст.:
• канонізаційні процеси ХУП-ХУШ ст.;
• барокові редакції Києво-Печерського патерика;
• житія новопрославлених святих;
• збірки богородичних оповідань;
• «Книги житій святих» свт. Димитрія Туптала (Ростовського).
11. Історико-мемуарна проза:
• «козацькі літописи» як етап історичного самоусвідомлення нації;
• «ЕІ/уоцна» (1674);
• літопис Самовидця;
• «Сказання про війну козацьку з поляками» Самійла Величка: . , .
• ЛІГОШІС Г}ті'о^;і>ї і рай янк<і;
• «Історія Русів».
12. Барокова поезія:
• теоретична поетика в українській школі ХУП-ХЧ7!!! ст.;
• «Вірші на жалосний погреб гетьмана Сагайдачного» Касіяна Саковича;
• «Еихсірг|сгсг|ріоу» Софронія Почаського:
• поезія Івана Величковського;
• збірка «Богогласник»;
• «Сад божествених пісень» Григорія Сковороди;
• історичні вірші про Хмельниччину;
• Феофан Прокопович як поет. Семінар 3: Поетична творчість Григорія Сковороди.
13. Гумористичне віршування:
• «мандровані дяки» як соціокультурний феномен;
• бурлескно-травестійна поезія. Різдвяні та великодні вірші-орації;
• гумористичні віршовані оповідання. Вірші про попа Негребецького. про Марка Пекельного, про Кирика;
• соціальна сатира. «Доказательства Хама Данилея Кукси потомственні», «Плач київських монахів»;
• творча спадщина Івана Некрашевича.
14. Шкільна драма:
• драми-містерії. «Слово про збурення пекла»;
• міраклі. «Володимир» Феофана Прокоповича;
• мораліте. «Милість Божа», «Воскресіння мертвих» Георгія Кониського.
15. Декламації, діалоги, інтермедії:
• ранні декламації та діалоги;
• «Разговор Великороссии с Малоросснею» Семена Дівовича;
• інтермедії до драми Якуба Ґаватовича «Тга§е<1іа аІЬо \уігешпек апіегсі Іапа СЬггсісіеІа, ргге$1апса Богемо»;
• вертепна драма.
Тексти
Книги Буття, Вихід, Ісуса Навина, Суддів, Псалмів (50, 90), Проповідника (Еклезіяст), пророка Ісайї, євангелія від Матея, Марка, Луки, Іоана, Діяння святих апостолів, І і П послання св.ап.Павла до коринтян // Біблія (Святе Письмо)
Свята Літургія Іоана Золотоустого // Служебник або Молитвослов.
Акафіст до Пресвятої Богородиці // Молитвослов або Акафістник.
Великий канон прп.Андрія Критського // Постова Тріодь.
Повість временних літ.
Іларіон. Слово про закон і благодать.
Кирило Туровський. Слово на неділю нову по Пасці.
Володимир Мономах. Повчання.
Сказання про Бориса і Гліба.
Нестор. Житіє прп.Феодосія Печерського.
Києво-Печерський патерик.
Слово о полку Ігоревім.
*? *К ^
Станіслав Оріховський. Про турецьку загрозу.
Павло Русин з Кросна. Пісні.
Герасим Смотрицький. Вірші. Ключ Царства Небесного. Календар римський новий.
Іван Вишенський. Послання до всіх, в лядській землі живущих, Послання до єпископів, Обличеніє диявола миродержця .
Ґаватович Якуб. Інтермедії до дцашм<Тгае!ае<На аІЬо \уігепіпе1<: чтіргеі ,1ап» СЬггсЬсісісІа, рггс5Іапса Воге^о» // Українська література ХУП ст. - К.: Наук, ду\осч. 1987. - С.375-389.
Сакович Касіян. Вірші на жалосний потреб Петра Конашевича Сагайдачного // Українська література XVII ст. - С.220-238..
Смотрицький Мелетій . 0рт|УО<;(уривки) // Українська література XVII ст. -С.67-92.
Величко Самійло. Літопис / Пер. з кн.укр. Валерія Шевчука. - К.: Дніпро, 1991. - Т.1-2.
Величковський Іван. Твори. - К.: Наук, думка, 1972.
Вірші про Хмельниччину // Українська література XVII ст. - С.277-283.
Ґалятовський Іоаникій. Ключ розуміння. - К.: Наук, думка, 1985.
Климентій Зіновіїв. Вірші. Приповісті посполиті. - К.: Наук, думка, 1971, -390 с.
Літопис Самовидця.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30