– Багато виборців вважають, що у вас сумнівна репутація. Відомі випадки, пане Бабай, що в нашому окрузі вами залякували маленьких дітей… – безстрашно виголосив глядач із зали.
– Ах, ты ж… – піднімаючись з крісла, почав було Бабай. Підвальський миттєво перетнув йому дорогу і, розряджаючи ситуацію, заторохтів:
– Пан Бабай має на увазі, що опоненти застосовують проти нього брудні піар-технології. А от за даними нашого опитування, серед дітей дошкільного віку, Бабай за популярністю значно випереджає Ягу зі ступою та Кощія Безсмертного і поступається лише Карлсону, який живе на даху!
Бабай, піддавшись чарівливості Підвальського, справді трохи заспокоївся. За хвильку він відібрав у ведучого мікрофон і, не підіймаючись із крісла, голосно, щоб геть усім було зрозуміло, промовив:
– Я не знаю, где там «крышует» этот ваш Карлсон, но у нас в городе каждый ребенок знает, что если Бабай – крыша, то… – Бабай намагався згадати слово, що означає предмет, потрібний йому для завершення думки. – Этот, как его…
Гість шоу встав із крісла і, піднявши ногу та розставивши руки, намагався зобразити глядачам, як виглядає цей «предмет».
– Аіст… – пошепки підказав йому Підвальський.
– Да! Вот!! Аист!!! – радо вигукнув Бабай вже без мікрофона.
– Аист на крыше, счастье – под крышей, мир – на земле! – несподівано почав фальшиво співати бізнесмен.
Підвальський, щоб врятувати відому пісню від наруги, підхопив останні рядки і проспівав їх разом із кандидатом. Іміджмейкер вимкнув пультом звук і, потискаючи руку своєму помічнику, пафосно привітав його з творчою перемогою:
– Поздравляю, Артур Андреевич! Как тебе удалось заучить с ним эту цитату?
– Нестор Евграфович, – исключительно благодаря вашей системе опорных сигналов. Аист – это фамилия начальника его личной охраны, а «Счастье» и «Мир» – его любимые ночные клубы! – скромно доповів Ар-турчик.
Раптом без стуку до номера увірвався розлючений Сливка. Конвульсивно тицяючи в екран рукою, він волав:
– Несторе Євграфовичу! Ви теж бачили це неподобство!! Це ж буде національною ганьбою, якщо такий Бабай стане народним обранцем!! І це тоді, коли ми будуємо виборчу кампанію на підвалинах духовності, підсиленої сучасною політтехнологією…
– Національно свідомою політтехнологією, пане Богдане! – співчутливо наголосив іміджмейкер.
– Так-так! А цей Бабай пре, як свиня на кукурудзу!! А ми ж його ще у дев'яносто першому році вигнали з Руху, бо він поряд з національною символікою та патріотичною літературою торгував на Майдані Незалежності дешевою москальською порнухою!! – не вгамовувався Сливка.
Іміджмейкер жестом дипломатично зупинив клієнта і одразу ж взявся до справи:
– Ех, Богдане Степановичу, ми ж з вами козацького роду і розуміємо, як часто в історії наш довірливий народ обманювали підступні зрадники, які спиралися на брудні космополітичні фінанси! Але ж, я сподіваюсь, ми зможемо достойно відповісти на цей зухвалий виклик?!
– Як сказав поет, – продовжував розпашілий Сливка з пафосом, – «життя триває, доки точиться війна!» Я приймаю бій!
Груди націонал-демократа розпирало почуття несправедливості. Трохи заспокоївшись, він продовжив дещо діловитим тоном:
– На щастя, вчора я отримав ґрант українсько-канадійського фонду «Пробудження» на написання своєї нової книги «Правда про Полтавську битву».
– Тобто? Вона відбулася не під Полтавою? – щиро здивувався Іміджмейкер.
Сливка поблажливо посміхнувся і зі знанням справи взявся розтлумачувати політтехнологу нові і цілком правдиві історичні факти:
– Та ні, таки під Полтавою. Але, як мені вдалося з'ясувати, комуно-імперські історики цинічно фальсифікували справжній результат цієї битви!
Гість знову не на жарт розпалювався, ущемлений несправедливістю трактування історії:
– Вони вкрали у нас цю славетну перемогу над азійською ордою Петра Першого! Насправді це гетьман Мазепа взяв Петра у полон і той помер у страшних злиднях на турецькій чужині…
Нестор Євграфович задумливо крутив у руках свої золоті окуляри. Отетерілий і зовсім збитий з пантелику Артурчик запитально подивився на шефа і закашлявся. Сливка підійшов і люб'язно почав гамселити його по спині.
– Спа… спа… спасибо… Эта историческая правда стала такой неожиданностью… – намагався вивернутися від долоні націонал-демократа Артурчик.
– Будь ласка, – сказав Сливка і замислився. – Так на чому я зупинився? Ага, на якійсь історії…
– Так-так, це була дуже цікава історія про отриманий вами ґрант, – нагадав своєму клієнтові Нестор Євграфович.
Сливка, раптом ніби похопившись, дістав із кишені конверт.
– Саме так! Ми дамо відсіч цій знахабнілій бандократії!! – вигукнув він, простягаючи конверт іміджмейкерові. Нестор Євгра-фович не кваплячись, перерахував наявні в ньому купюри.
– Я бачу, ми не тільки дамо відсіч! Ми просто звернемо шию цьому Бабаю!! – задоволено посміхаючись, рішуче промовив політ-технолог.
Втім, Сливка розгублено ляскав долонями по усіх своїх кишенях, після чого раптом несподівано схаменувся:
– Ой! Здається, я віддав вам усі гроші… Як же бути з моєю книгою? Дозвольте…
Він простягнув руку за щойно врученим іміджмейкеру конвертом. Нестор Євграфович, не звертаючи жодної уваги на руку націонал-демократа, опустив конверт у свою кишеню і міцно потиснув руку кандидата:
– Не турбуйтеся, Богдане Степановичу! Ваші просвітницькі дослідження ми візьмемо за основу рекламних роликів для телебачення, – імпровізував Нестор Євграфович. І, щоб уникнути якихось заперечень, одразу ж продовжив:
– Завтра вранці ми починаємо зйомку циклу «Історичні портрети від Богдана Сливки». Перший сценарій: «Богдан Сливка і Карл Дванадцятий допомагають гетьману Мазепі перемогти Петра Першого». Уявляєте собі: ви на білому коні скачете попереду козацького війська, поруч з вами – Богдан Ступка в ролі гетьмана Мазепи. На роль шведського короля запросимо Депард'є.
– Геніально, пане Несторе!! – захоплено, зі сльозами щастя і вдячності в очах, вигукнув Сливка.
За хвильку, трохи поміркувавши, він з деякою підозрою поцікавився:
– Але-е… хто у нас гратиме царя Петра?
Іміджмейкер продовжив свій віртуозний імпровіз:
– Ну-у, на роль Петра найкраще підійде… Михайло Жванецький! Артуре, продемонструйте, будь ласка! – діловито попросив Нестор Євграфович.
Небезталанний асистент скорчив гримасу і став дивовижно схожим на великого гумориста. Іміджмейкер, а потім і Сливка, розсміялися з його жарту. Доки лунав сміх, Артурчик вивів на монітор комп'ютера фотографію Жванецького і маніпулюючи клавіатурою та мишкою, домалював йому петровські вуса, потім – перуку і трикутний капелюх, – загримувавши відомого сатирика під карикатурне зображення Петра. Сливка, який з цікавістю спостерігав за народженням картинки, патетично вигукнув:
– Пане професоре! Нам з вами судилося виконати велику історичну місію: в процесі передвиборчої боротьби розкрити народу очі на його справжнє і славетне минуле!
Кандидат нахилився до монітора і, показуючи пальцем на карикатуру царя московитов, діловито, зі знанням справи звернувся до Артурчика:
– Друже, а ви не могли б зробити цього Петра ще й одноногим, рябим і горбатим?

3
Щойно Сливка вийшов із номера – зазвонив телефон. Іміджмейкер підняв трубку.
– Киевский офис профессора Боженко… – упізнавши голос одного зі своїх клієнтів, він радісно і бадьоро продовжив:
– Да, господин Бабай, конечно, узнал. Но все равно – богатым будете!… Ну я же говорил – при вашей телегеничности и личной харизме вы будете иметь бешеный успех у избирателей… Да, ваш рейтинг продолжает расти. Но не спешите расслабляться – враги не дремлют!… Нет, я не о прокуратуре, я – о соперниках. По нашим сведениям, для подготовки ответного удара из Ашхабада прибыла группа личных имиджмейкеров Туркмен-баши… Вас это не удивляет? Ах да, вы же занимались прямыми поставками туркменского газа… На сколько?… Да-а, за такие деньги даже он мог обидеться… Ну, ничего, я работаю над вашим имиджем по двадцать пять часов в сутки! Конкурентам не то, что Туркменшиши, сам Аллах не поможет!
Іміджмейкер натиснув клавішу телефону і, почувши неперервний гудок, одним рухом пальців, навіть не дивлячись на клавіатуру апарата, набрав наступний номер.
– Господина Подвальского, пожалуйста… – офіційним тоном промовив він і за хвильку бадьоро й оптимістично продовжив: – Але, Мишенька!… Да, ты убедителен, как всегда. Все-таки верно говорят, что правда – это атомная бомба политологов. Хорошо, что мы с тобой – гуманисты и соблюдаем конвенцию о неприменении оружия массового поражения… Да-да, все идет по плану, у меня снова есть заказчики на твою незапятнанную репутацию неподкупного аналитика.
Нестор Євграфович подав знак Артурчикові, і той дістав принесені Симорозенком пуделки та скарбничку і почав їх спаковувати.
– Сейчас к тебе подъедет Артур с последними данными. Денег, то есть… данных будет много, но ты, пожалуйста, не пугайся… Все, Мишенька, привет жене, – закінчив Іміджмейкер і, вдоволено посміхаючись, поклав трубку.
– Давай, Артур, одна нога – здесь, другая – там, – наказав він асистенту. Той взяв пакет і, накинувши дублянку, швидко вийшов.

4
Про велику гримерну кімнату Михайла Підвальського на телестудії ходили легенди. Окрім десятків нагород у різних номінаціях з усіляких телевізійних конкурсів та фестивалів та сотень сувенірів з усього світу, кімната завжди була заставлена квітами, шампанським та коробками з цукерками. Стіни між гримерними дзеркалами і навіть частина стелі були обклеєні – ніби шпалерами – плакатами всесвітньо відомих талановитих естрадних співаків та діячів мистецтва, приналежність яких до когорти сексуальних меншин не залишала жодних сумнівів. На всіх без винятку плакатах стояли автографи зображених на них гей-зірок, які різними мовами світу бажали панові Михайлу усіляких гараздів.
Зрозуміло, що всі столичні та провінційні гомоксексуалісти мріяли побувати в гостях в улюбленого ведучого. І багатьом це вдавалося. Втім, насправді Михайло Підвальський був переконаним натуралом і впродовж багатьох років без жодних зусиль йому вдавалося це приховувати. Тільки найближчі друзі та кілька сотень вродливих дівчат знали його велику таємницю. Чи точніше – страшну правду про Михайла Підвальського. Так склалося, що суспільна думка про його нетрадиційну орієнтацію та самоусвідомлення приналежності до мистецької еліти лоскотали самолюбство пана Михайла і сприяли його ствердженню як телезірки. Саме тому він навіть не хотів думати про зміну свого іміджу. Принаймні, у найближчі десяток-два років…
Після візиту Артурчика, який вручив йому пуделки та скарбничку з грошима, Михайло Підвальський, згадуючи всіх чортів та незлостиво проклинаючи свого друга-іміджмейкера, вже добрих півгодини перераховував гору пошарпаних гривневих папірців. Поруч на столі на друзках розбитого погруддя-скарбнички височіла ще одна величезна купа – але вже дрібних монет. У гримувальну пана Михайла зазирнула дівиця-адміністратор і лагідно й обережно нагадала:
– Михал Саркисович! До эфира – две минуты!
Підвальський роздратовано сплюнув. Не рахуючи, він згріб монети у шухляду стола. Припудривши перед дзеркалом обличчя та поправивши на лацкані брошку, ведучий вибіг у коридор.

5
Іміджмейкер з асистентом сиділи у своєму готельному номері, попиваючи каву з коньяком, і чекали вечірньої політично-аналітичної телепрограми. Гостем програми цього разу мав бути друг Нестора Євграфовича зірковий телеведучий рейтинг-шоу – сам Міша Підвальський. Нарешті у кадрі з'явився ведучий аналітичної програми:
– Добрий вечір, пані та панове, в ефірі розважально-аналітична програма «Факти і роздуми», – привітався він і, приязно посміхаючись у бік гостя студії, представив його глядачам: – наш сьогоднішній гість – відомий політолог та конфліктолог Михайло Підвальський. Михайло Саркісович, ви прискіпливо вивчаєте конфлікт ідеологій, що зіткнулися у Центральному виборчому окрузі нашого міста. Як ви прокоментуєте ситуацію, яка там склалася?
Підвальський намагався видаватися серйозним, поважним і розважливим. Одночасно. І це йому вдавалося. Він поважно сказав:
– У Центральному виборчому окрузі з-поміж тридцяти п'яти кандидатів виділяються три беззаперечних лідери. Це кандидат від лівих Микита Симорозенко, кандидат від правих – Богдан Сливка, а також незалежний представник ділових сфер Володимир Бабай. Якийсь час здавалося, що пан Бабай, як свіжа третя сила з неабиякими матеріальними ресурсами, зуміє скинути на узбіччя електорального поля представників традиційних ідеологій.
– А яка ситуація зараз? – зазираючи гостю у вічі і киваючи на таблиці за спинкою його стільця, запитав ведучий.
Підвальський озирнувся – дістав складені позаду наочні матеріали і поставив їх у кадрі…
– А таблицы, видать, универсальные – изготовлены один раз и на всю избирательную кампанию, – подумав про себе Нестор Євграфович.
Тим часом Підвальський вів далі:
– Останніми днями і ліві, і праві спромоглися мобілізувати додаткові ресурси, апелюючи саме до ідеологічних уподобань виборців округу. За моїми останніми даними, на перше місце трохи несподівано вийшов кандидат від націонал-демократичних сил Богдан Сливка. Впритул за ним йде єдиний кандидат від лівих сил Микита Симорозенко. Що стосується Бабая, то він опинився на третьому місці, помітно поступаючись нашим незмінним і непримиренним Монтеккі і Капулетті.
– То ж ви вважаєте, що третя сила, тобто пан Бабай, вже не зможе конкурувати за депутатський мандат? – з удаваною завзятістю дотискав гостя програми ведучий.
– Зможе, але тільки в разі, якщо ще активніше задіє той самий матеріальний ресурс, про який я казав вище, – переконливо розмірковував Михайло Підвальський.
Нестор Євграфович приглушив звук телевізора, і мовив асистенту:
– Все-таки наш Миша – гений! Понимает намеки с полуслова, даже очень мелкими купюрами!
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24