Шеф задоволено і водночас повчально зауважив:
– Видишь, Артур, учись у настоящего профессионала! Миша прямо из телевизора намекает нашим клиентам, что в последние дни не стоит экономить на нетривиальных и неожиданных для конкурентов избирательных технологиях.

1
– Дорогие товарищи! Деньги есть! – урочисто вигукнув Симорозенко з порогу кімнати, з'явившись до політтехнологів десятьма хвилинами раніше, ніж домовлялися. Весело наспівуючи і підтанцьовуючи, він наблизився до іміджмейкера і простягнув йому доволі пухкий конверт.
Нестор Євграфович зазирнув у конверт і приємно здивувався:
– О-о, товариш, Симорозенко! Я вижу, вы все учли – даже сверхрасходы на нетри-виальность и неожиданность!
Після такого комплімента від самого Не-стора Євграфович святковий настрій лівого кандидата став ще святковішим. Ще остаточно не відхекавшись, він розкурив свою люльку і, наслідуючи акцентом великого вождя – батька народів, урочисто промовив:
– Как учит нас партия, в последние предвыборные дни необходимо максимально мобилизовать неопределившихся избирателей. А для этого мы должны – мы просто обязаны – совершать нетривиальные и неожиданные для конкурентов шаги!
Нестор Євграфович і Артурчик картинно зааплодували.
– Браво, Никита Ильич! Вы правы, одной только политической воли недостаточно – последние предвыборные дни действительно требуют очень и очень даже существенных сумм, – то есть, шагов, – не моргнувши оком, поправив себе іміджмейкер.
– Поделитесь секретом – откуда деньги? Вы что, собрали партвзносы за всю следующую пятилетку? Или нашли своего личного Савву Морозова? – приязно розпитував Симорозенка Нестор Євграфович.
Артурчикові спало на думку, що саме таким тоном лисиця Аліса випитувала у Буратіно про місцезнаходження намальованого багаття. Асистент ледве стримував сміх. Симорозенко підняв голову і гордо відповів:
– На этот раз не угадали, Нестор Евграфович! Верный ленинским заветам о новой экономической политике, я пошел на временное соглашение с компрадорской буржуазией…
– И чего они хотят «скомпрадорить» в нашем округе? – поцікавився іміджмейкер.
– Они хотят скомпрадорить… тьфу ты, черт! Они хотят приватизировать завод «Красный Арсенал» и швейную фабрику имени Клары Цеткин. Вчера мы встретились и прикинули, что когда я стану депутатом, эту проблему можно будет решить в рамках мирного сосуществования на базе социального партнерства, – розтлумачував свій хитрий задум лівий кандидат.
Нестор Євграфович, знову заглянувши в конверт, люб'язно поплескав Симорозенка по плечі:
– Дорогой Никита Ильич! Вы приняли трудное, но, безусловно, мудрое решение. Возможно, твердолобые ортодоксы и навесят на вас ярлык оппортуниста, но мы-то с вами знаем, на какое святое дело пойдут эти компрадорские деньги!
Асистент, глипнувши у відомість, одразу зауважив:
– Вот-вот, Нестор Евграфович, у нас как раз зависла проплата тиража двух плакатов – «Смерть компрадорской буржуазии!» и «Только Симорозенко защитит народ от бандитской прихватизации!».
Симорозенко поправив краватку і діловито розпорядився, звертаючись до Артурчика:
– Прекрасно! Обеспечьте сплошную заклейку районов «Красного Арсенала» и общежитий ткачих! Инвестор должен видеть, кто отстаивает и защищает его интересы. А пролетариат округа не должен забывать, кто является его последним неподкупным защитником от олигархической бандократии!… Ну, а как насчет нетривиальных и неожиданных шагов? – запитав лівий кандидат в іміджмейкера.
– Надо подумать… Что прежде всего волнует ваших избирателей? – відповів запитанням на запитання політтехнолог.
Симорозенко не зауважив цього «переведення стрілок» і з мудрим виглядом почав розмірковувати:
– Ну… классовая борьба… преступность и коррупция… восстановление Союза… А! Вспомнил! Конечно же – здоровье! Это, понимаете ли, у них возрастное…
– Здоровье? Это, действительно, нетривиально… – посміхнувся іміджмейкер і взявся переглядати газету з телепрограмою:
– Так-так-так… Вот! – 14.30 тележурнал «Будьте здорові!»! Артур, ноги – в руки, деньги – в зубы, и мигом на телевидение! А вы, Никита Ильич, быстро вспоминайте все, что знаете про медицину. У вас эфир через два часа.

2
Щойно Симорозенко вишов з кімнати – Артурчик зателефонував до Богдана Сливки і домовився з ним про зустріч у номері імідж-мейкера. Той не забарився і за півгодини вже сидів між політтехнологами і переконував їх у рішучості своїх намірів та непохитності своєї партійної позиції:
– Я розумію, панове, що ситуація складна і невизначена. Але я не втрачаю волі до перемоги, бо в критичних випадках мене завжди надихають слова великого Кобзаря: «І чужому навчайтесь, й свого не цурайтесь!».
– Тобто? Мені здається, Богдане Степановичу, що вчитися вже немає часу… – зауважив іміджмейкер, стурбовано похитуючи головою. Сливка охоче погодився з політтех-нологом:
– Справді, пане профессоре, і саме тому настав час не цуратися нетривіальних та несподіваних кроків задля мобілізації виборців, які ще не визначилися.
– Пане Сливко, можете не турбуватися. У нас для вас є чимало нетривіальних та несподіваних ідей, але ж їхня реалізація обійдеться ой як недешево! – діловито мовив Нестор Євграфович. Націонал-демократ неспокійно завовтузився на кріслі і спитав:
– Як недешево?…
– Десь, приблизно, отак: – малюючи на папірчику цифру, сказав політтехнолог.
– Невже всі оригінальні ідеї коштують таких великих грошей?
– Дев'ять з десяти, – не змигнувши оком вів далі іміджмейкер.
Сливка з надією поглянув на нього і, хитро примруживши очі, запитав:
– То, може, спробуємо цю десяту?
– Артуре Андрійовичу! – охололим голосом звернувся Нестор Євграфович до помічника: – Ознайомте нашого вельмишановного клієнта з варіантом номер десять!
Асистент натиснув на клавішу комп'ютера – із принтера виповз аркуш паперу. Артурчик взяв «варіант № 10» і офіціозно-пафосним голосом прочитав:
– Вариант номер десять – «Наедине с электоратом». Кандидат обходит все квартиры своего избирательного округа и лично убеждает каждого избирателя отдать за него свой голос.
– Пане Артуре, а чи підпадає наш випадок під цей варіант? – так само холодно, як і раніше, запитав Нестор Євграфович:
– Безуслівно, пане Нєсторе! – в черговий раз невдало спробував продемонструвати свою українську асистент, після чого продовжив пояснення вже рідною мовою:
– Исходя из нашей электорально-психологической модели округа, Богдан Степанович легко сагитирует практически каждого отдельно взятого избирателя благодаря своему интеллекту и высокому уровню национального самосознания!
Іміджмейкер рвучко підхопився з крісла і простягнувши руку розгубленому Сливці, промовив:
– Ну що ж, пане Богдане, у добрий час! Поспішайте, скоро ваші виборці почнуть повертатися з роботи – і ви їх зможете «накрити» на гарячому, я маю на увазі – під час вечері!
Сливкова шия напружилася. Він на хвилю уявив, як він ходитиме по квартирах у Центральному виборчому окрузі і вмовлятиме мешканців віддати свій голос за нього – Сливку. Націонал-демократові стало дуже-дуже сумно. Він хотів щось сказати, але не знайшовся і, тяжко зітхнувши, поліз рукою до внутрішньої кишені. Нестор Євграфович помітив Сливковий жест і витлумачивши його по-своему, заспокоїв клієнта:
– Не турбуйтеся, Богдан Степановичу, ця порада безкоштовна…
Раптом Сливка обм'як і осів у крісло. Неспроможний вимовити ані слова, він схопився за серце і тремтячою рукою показував на телевізор, що працював упродовж усієї їхньої зустрічі з вимкнутим звуком. Політ-технологи повернули голови і побачили на екрані Симорозенка. Той, зодягнений у червоні плавки зі серпом та молотом, ніжився у ванні гідромасажера. Артурчик увімкнув звук. Лівий кандидат саме звертався з екрана до глядачів:
– Товарищи! Водяные пузырьки гидромассажера фирмы «Куглер и Шмуглер» активизируют красные кровяные тельца, питающие наш организм живительным кислородом! Кстати, голосуя за красных кандидатов, вы проявите не только политическую зрелость, но и заботу о своем здоровье!
Все ще тримаючись за серце, Сливка нарешті обурено вигукнув:
– Какой ужас!!
Потім, спохопившись, він продовжив:
– Який жах!! Я буду скаржитись у Центр-виборчком!
Іміджмейкер теж видавався вельми стурбованим. Він поклав Сливці на плече руку і зі співчуттям промовив:
– Як патріот я з вами цілком згоден – це брутальне неподобство! Але як політтехнолог я вимушений визнати, що цей рекламний трюк може суттєво вплинути на ситуацію! Артуре Андрійовичу, що дає наша електорально-психологічна модель округу? – запитав у помічника Нестор Євграфович. Артурчик натиснув кілька клавіш на комп'ютері і спробував відповісти українською:
– Хвилиначку! Та-ак! Виступ кандидата за три дня до выборов в передаче «Будьте здорові!» может добавить йому до десяти процентов голосов!
Тим часом на екрані телевізора Симорозенко, зодягнений у спортивний костюм для занять аеробікою з червоною зіркою та серпом-молотом на грудях, біг по кардіо-тренажеру.
Не уповільнюючи бігу, дещо засапавшись, лівий кандидат життєрадісно звернувся до телеглядачів:
– Дорогие мои избиратели! Блок левых сил, который я представляю, с огромным вниманием относится к проблеме охраны здоровья! Сегодня только жалкая кучка толстосумов может пользоваться этими замечательными тренажерами фирмы «Куглер и Шмуглер»! Но недолго осталось жировать олигархам и коррупционерам! Нам осталось сделать последний и решительный шаг – прийти на выборы и отдать свой голос левым силам! И тогда каждая пролетарская семья сможет бесплатно поправить свое здоровье на национализированных тренажерах «Куглера и Шмуглера»!
Сливка жалібно застогнав:
– Благаю вас, вимкніть оце! Іміджмейкер клацнув дистанційкою і щиро поспівчував своєму клієнтові:
– А що тут поробиш? – сказав він і, зітхнувши, додав: – На цього комуно-фашиста працює золото партії і ціла купа московських іміджмейкерів, відряджених самим Зюга-новим!
Сливка, все ще тримаючись за серце і відчужено розхитуючись вперед-назад, відсторонено, але патетично декламував:
– Я не здамся! Я боротимуся!
За кілька хвилин, трохи отямившись, він звівся на ноги і несподівано заспівав:
«Вставай, хто живий, в кого думка
повстала…
Година для праці настала!»
Після чого – також несподівано – націонал-демократ видобув із кишені і простягнув іміджмейкеру пухкий конверт з грошима. Нестор Євграфович перевірив вміст і одразу ж пожвавився. Потираючи руки, він вигукнув:
– О! Я бачу, однією годиною не обійдеться! Тут нам з вами працювати і працювати! Що, знайшли щедрих спонсорів?
Сливка зніяковіло відвів очі:
– Скоріше, інвесторів, – тихо промовив він. – Розумієте, група солідних бізнесменів бажає приватизувати завод «Червоний Арсенал» та швейну фабрику Клари Цеткін. Ставши депутатом, я допоможу зруйнувати ці останні бастіони більшовизму в Центральному окрузі!!
Іміджмейкер ступив крок назустріч і міцно потиснув Славкову руку:
– Це – слова справжнього патріота! Мабуть, ці солідні бізнесмени – добрі діаспоряни? – приязно поцікавився він.
Сливка зніяковів ще більше:
– Це дуже добрі і, мабуть, порядні люди… Але вони не з діаспори… Вони…
Артурчика осяяв несподіваний здогад, і він поспішно – і теж приязно – запитав:
– Москвичи?!
Сливка ображено глипнув на асистента:
– Чому одразу – москалі?! Це дуже інтелігентні люди із Санкт-Петербурга…
Нестор Євграфович по-дружньому заспокоював клієнта:
– Ну, якщо із Санкт-Петербурга, то це зовсім інша справа! До праці, панове! Сядьте і розслабтеся, – сказав він Сливці, показуючи рукою на крісло.
– Уявіть себе пересічним виборцем. Уявили? Про що ви зараз мрієте?
Сливка одразу ж, не роздумуючи, випалив:
– Про велику зарплату…
– Ах, облиште цю соціальну демагогію для лівих манкуртів. Яка ваша наступна мрія? – стимулював іміджмейкер мисленнєвий процес націонал-демократа.
Сливка покрутив головою, глипаючи то на Нестора Євграфовича, то на його помічника, і невпевнено вимовив:
– Може, про вступ України до НАТО?
Обличчя Нестора Євграфовича посуворішало; холодно дивлячись клієнту у вічі, він запитав:
– Ви певні, що саме про це мріє пересічний виборець?
Сливка рішуче і категорично заявив:
– Повинен мріяти! Бо так записано у моїй передвиборній програмі!
– А що там ще записано? – скептично намагався уточнити іміджмейкер.
Націонал-демократ звів очі до стелі, намагаючись пригадати обіцянки зі своєї передвиборної програми:
– Ну, кожному виборцю – садок вишневий коло хати… – процитував він наступний пункт програми.
Нестор Євграфович пожвавився.
– Чудово! – сказав він, глипнувши на годинник. Потім взяв газету з телепрограмою і, провівши пальцем згори донизу, радісно сповістив Славкові: – О сімнадцятій тридцять – програма «Ваш сад». Богдане Степановичу, доки Артур домовлятиметься з телебаченням, у вас є дві години переглянути посібник із садівництва.

3
За дві години в номері Нестора Євгра-фовича та Артурчика з'явився Бабай, запрошений політтехнологами. Усі троє сіли в ряд дивитися телевізор. На екрані Сливка в одязі садівника і з великим тризубом на грудях стояв на розчищеній ділянці і, витираючи з чола піт та вказуючи рукою на великий пеньок, говорив:
– Викорчувавши на своїй ділянці берізки та інші бур'яни, ви зможете засадити повний сад червоної калини. До речі, віддавши голоси націонал-демократичним силам, ви проголосуєте за очищення нашої мови, нашої душі, нашої священої української землі від засилля чужинців!! І розцвіте наша держава, осяяна національною ідеєю, як ця червона калина на мінеральних добривах фірми «Сахара ЛТД»!
Після завершення свого пафосного монологу Сливка вказав для наочності пальцем спершу на калину, а потім на пакунок з добривами. Іміджмейкер клацнув дистанційкою. Політтехнологи одночасно мовчки подивилися на банкіра.
– Та-ак! – сказав обурений Бабай, стримуючи себе неймовірним зусиллям волі.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24