– з неприхованим задоволенням сказав іміджмейкер і, доливаючи собі коньяку, продовжував розмірковувати:
– Но главное – деньги. Ты же помнишь мой принцип: честно заработанное должно быть надежно укрыто!
– Все в порядке, Нестор Евграфович! Позавчера я положил наши деньги на «Виза-карточку», – радісно прозвітував Артурчик.
Нестор Євграфович з награною тривогою поцікавився:
– Я надеюсь, не в «Бабай-банке»?!
– Ну, что вы, Нестор Евграфович! – образився помічник і, простягаючи шефові картку з чеком, пояснив:
– Это золотая карточка «Каравай-банка» – очень надежного банка с иностранным капиталом!
Іміджмейкер уважно роздивився чек. До нього несподівано повернувся вже забутий ним ліричний настрій, і він задоволено констатував:
– Да-а, неплохо мы тут наработали! Правду говорят о сказочном плодородии украинского чернозема!
– Ткни палку в землю – вырастет яблоня с золотыми яблоками… – піддакнув йому помічник.
Нестор Євграфович заховав карточку з чеком у внутрішню кишеню і діловито зауважив:
– Зеленые, в смысле – яблоки, тоже неплохо. Все дело в количестве и в возможности их благополучно унести! Кстати, как у нас с билетами? – запитав він помічника.
– Самолет на Кипр – завтра рано утром. Билеты доставят через пару часов, – лаконічно відзвітував той.

1
Час у номері політтехнологів минав повільно. По телевізору почалася чергова програма новин. Кореспондент вів репортаж на тлі виборчої дільниці Центрального виборчого округу:
– Ми продовжуємо слідкувати за перебігом сьогоднішнього голосування. На цій виборчий дільниці голосують відразу декілька кандидатів по Центральному виборчому округу. Щойно проголосував єдиний кандидат лівих сил Микита Ілліч Симорозенко…
Симорозенко, який вже, очевидно, проголосував, спускався сходами в оточенні своєї групи підтримки – у всіх були радісні обличчя, білі сорочки, червоні банти. Побачивши камеру, ліві підняли руки у вітанні «Рот Фронт». Кореспондент з мікрофоном навперейми кинувся до Симорозенка.
– Товарищ Симорозенко! Как вы оцениваете ход выборов? – запитав він у кандидата від лівих. Той зупинився – група підтримки зупинилася разом із ним. Симорозенко не приховував свого задоволення від чергового прояву уваги ЗМІ до його персони. Він пригладив рукою голову, позуючи перед камерою, підняв руку в ленінському жесті і урочисто вигукнув:
– Меня радует высокая явка на избирательных участках нашего округа! Это означает, что рабочий класс в едином порыве…
– Простите, Никита Ильич, но сегодня агитация запрещена законом… – з повагою попередив журналіст Симорозенка, але той невдоволено і голосно продовжував:
– Ох уж эти буржуазно-националистические законы!… Гм-гм… Лично я сегодня голосовал за согласие в обществе, социальный прогресс и за счастливое будущее наших детей! – патетично завершив лівий кандидат і поважно рушив зі своєю групою підтримки далі.
Тим часом журналіст, угледівши іншого кандидата, що наближався до будівлі виборчої дільниці, повернувся до камери обличчям і випалив:
– А ось до виборчої дільниці прямує кандидат від об'єднання націонал-демократичних сил округу Богдан Степанович Сливка…
Журналіст з таким самим завзяттям, як і до Симорозенка, кинувся навперейми до Сливки. Націонал-демократ – теж в оточенні групи підтримки – піднімався сходами будівлі виборчої дільниці, У всіх були радісні обличчя, вишиванки під піджаками і жовто-блакитні значки. Побачивши журналістів, вони підняли у вітанні руки, склавши пальці у «Тризуб».
– Пане Богдане! А якої думки ви про виборчі перегони? – поцікавився кореспондент у Сливки.
Сливці також було важко приховати, що увага ЗМІ йому дуже до вподоби. Зрештою, він і не приховував. Кандидат поправив кашкета і з готовністю радо поділився своєю особистою думкою:
– У мене викликає щире задоволення висока активність виборців. Це означає, що усі національно свідомі виборці…
– Пробачте, Богдане Степановичу, але сьогодні агітація заборонена законом! – обірвав журналіст Сливку, але той – щоправда, вже з неприхованим невдоволенням – все ж таки продовжив:
– Скільки можна жити за комуно-олігар-хічними законами!… Гм-гм… Особисто я сьогодні віддаю свій голос за злагоду в суспільстві, соціальний прогрес та щасливе майбутнє наших дітей!
Націонал-демократ таки завершив своє послання електоратові і поважно рушив зі своєю групою підтримки голосувати. Кореспондент знову повернувся обличчям до камери:
– Перед виборами усі рівні! Кого тільки не зустрінеш сьогодні на дільниці. Ось до нас організовано наближається згуртований загін виборців.
Із міліцейського мікроавтобуса вискочила група спецназівців з автоматами і в масках і рішуче рушили в напрямку виборчої дільниці. Кореспондент навперейми підбіг до офіцера-спецназівця:
– Здравія желаю, пане капітане! Я бачу, дорогою на якесь завдання ви заїхали виконати свій громадський обов'язок і проголосувати?!
Капітан зупинився, позуючи перед камерою, він поправив свій берет та кобуру з пістолетом, і впершись поглядом просто в об'єктив, чітко відрапортував:
– Свій громадський обов'язок ми вже виконали на іншій виборчій дільниці. А на цій дільниці ми сподіваємось знайти кандидата Бабая, який вже дві доби перебуває у загальнонаціональному розшуку.
Капітан спецпідрозділу взяв рукою під козирок і дав знак своєму загону продовжувати виконання їхнього міліцейського обов'язку. Журналіст знову повернувся обличчям до камери і на завершення свого репортажу сказав:
– Час нашого включення закінчується, тому, на жаль, ми не маємо можливості дочекатися, доки на цю дільницю прийде голосувати кандидат Володимир Бабай… Наступні новини про перебіг голосування – у спеціальних випусках протягом дня, а підсумки виборів дивіться у нічному ефірі нашого каналу!
У номері іміджмейкера задзеленькотів телефон. Асистент приглушив звук телевізора, взяв трубку і ліниво промовив:
– Киевский офис профессора Боженко!…
Раптом Артурчик, немов ошпарений, скочив на ноги і продовжив, мимоволі іншим тоном та змінившись на обличчі:
– Да-да, господин Бабай! А разве вас еще не… гм-гм… не избрали?… Конечно, конечно, Владимир Михайлович, – не мое собачье дело! Уже даю! – розгублено промовив Артурчик, простягаючи трубку шефові.
Нестор Євграфович – як завжди, перед вирішальною розмовою – за звичкою концентруючись, надягнув окуляри і почав говорити спокійно і, водночас, дивовижно впевнено:
– Рад вас слышать, Владимир Михайлович! Я как раз хотел найти вас, чтобы предупредить: не ходите на избирательный участок!… А-а, уже знаєте?… Ну, что вы, для беспокойства нет никаких оснований! Вы же слышали, как выросла явка? Совершенно очевидно, что к избирательным урнам двинулись толпы ваших избирателей, возмущенных произволом властей!… Так что нам с вами еще, как говорится, хе-хе, только день простоять да ночь продержаться! А там – депутатская неприкосновенность у вас в кармане!… Конечно, конечно, господин депутат, завтра днем вы заскочите в избирком за мандатом, а вечером мы вместе отметим ваше избрание!
Іміджмейкер поклав трубку і тяжко опустився у крісло. У двері позвонили – політтехнологи завмерли в очікуванні недобрих сюрпризів. Артурчик навшпиньки підійшов до дверей, подивився у вічко і полегшено зітхнувши, клацнув замком.
– Нестор Евграфович, билеты на Кипр доставили, – приходячи до тями, відзвітував він.
– Рейс в шесть тридцать утра. Такси заказывать на вечер или на утро?
– Заказывай прямо на сейчас! – не роздумуючи, розпорядився іміджмейкер. За хвильку він задумливо додав: – Опыт и имидж-мейкерская интуиция подсказывают мне, что дальнейший ход нашего эксперимента безопаснее наблюдать из аэропорта…

2
П'ятдесят дві хвилини потому іміджмей-кер з асистентом уже сиділи у валютному барі аеропорту.
– Ну что, Артурчик, приступим к процессу адаптации? – оптимістично запитав Нестор Євграфович помічника і, подавши знак барменові, зробив замовлення:
– Два бокала кипрского вина, пожалуйста.
– А на Кипре будем ностальгировать горилкой с перцем… – у тон шефові промовив асистент і мрійливо додав: – Там хорошо. Снимем виллу у лагуны – с пальмами, бассейном, дельфинами и парочкой умелых массажисток…
Іміджмейкер, поблажливо посміхаючись, поплескав помічника по плечі:
– Ишь, размечтался… Ладно – на Кипре отдыхаем – никакой политики, никаких выборов, никакой социологии. А потом… Что там у нас в следующем году?
Артурчик дістав свого записника – точніше, один з його томів – і почав вишукувати у своїх нотатках потенційні місця для застосування їхніх авангардних політтехнологій у не такій уже й далекій перспективі:
– Десяток местных выборов в России…
– Гм-гм… – зморщився іміджмейкер і тяжко зітхнувши, промовив:
– Мы уже убедились, что нет пророка в своем Отечестве.
Асистент перегорнув кілька аркушів свого нотатника-конспекта і продовжив:
– Есть еще несколько парламентских выборов в Средней Азии…
Нестор Євграфович пожвавився і потер долоні.
– Та-ак, уже теплее! – сказав він. Артурчик перегорнув ще кілька листків і
вів далі:
– Ну и в Африке у парочки диктаторов перевыборы. Разумеется, демократические, под контролем международных наблюдателей…
Іміджмейкер багатозначно підняв догори вказівний палець і радісно оголосив своє, як завжди, правильне рішення:
– Вот! На остальные мелочи даже не будем отвлекаться. Ничто не стоит так дорого, как демократическое избрание диктатора на очередной срок… – За нашу новую жизнь!!! – підвівши риску під старою, виголосив тост Нестор Євграфович. Політтехно-логи цокнулися принесеними їм бокалами.
Артурчик, погойдуючись у такт із музикою, повернув голову в бік телевізора, де саме починалося рейтинг-шоу.
– Сделайте, пожалуйста, погромче! – вигукнув він барменові.
На трибунах шаленіли глядачі, на подіумі пританцьовував Михайло Підвальський. Оркестр грав бравурний марш. На сцену вибігли грайливі дівиці у бальних сукнях. Вони по черзі танцювали з Підвальським вальс і співали на мотив мелодії «На сопках Манчжурії»:
«Тихо вокруг, лишь кандидатыне спят.
Избирком голоса продолжает считать,
Кто же получит мандат?»
Підвальський, відпускаючи у вільний танець останню з дівиць, широко розвів руки і розпочав свою завершальну передвиборну шоу-програму:
– Шановні телеглядачі! В ефірі – передвиборне шоу Михайла Підвальського! Останнє у нинішньому політичному сезоні! Цієї ночі усім нам справді не до сну! Ми разом з телеглядачами і гостями студії будемо в найживішому з усіх живих ефірів стежити за підрахунком голосів у виборчій комісії!
Кружляючи в танці, одна з дівиць наблизилася до ведучого і подала йому запечатаний конверт.
– Отже, ми маємо перші результати по Центральному виборчому округу нашого міста! – виголосив Підвальський і, розкривши конверт, урочисто виголосив:
– У результаті підрахунку п'ятдесяти відсотків бюлетенів лідирує відомий підприємець, жертва політичних переслідувань Володимир Бабай! – не випускаючи з рук аркуша з проміжним результатом підрахунків голосів, Підвальський завзято зааплодував. За прикладом улюбленого ведучого, студія також вибухнула аплодисментами. Перекрикуючи власноруч розпалену публіку, ведучий намагався продовжити своє шоу:
– Ми пишаємося вами, шановний Володимире Михайловичу! Ми віримо, що і до вашого глибокого політичного підпілля долетіла звісточка про всенародну підтримку вашої героїчної боротьби за економічні реформи!!
Раптом в іміджмейкеровій кишені задзе-ленкотів його мобільний телефон. Нестор Євграфович поглянув на номер, що висвітився на табло, дістав з іншої кишені й одягнув свої золоті окуляри. Іміджмейкер не поспішаючи підніс слухавку до вуха і оптимістично та дуже впевнено почав розмову:
– Так. Слухаю вас, пане Сливка! Я також дещо здивований. Але не турбуйтеся – все під контролем!… Ні, я не в студії… і не в виборчкомі… Де? У барі… Ні, я в жодному разі не знущаюся над вами. Гаразд. Тільки вам, як патріот – патріоту, відкрию таємницю вашого майбутнього успіху. Зараз ми п'ємо за ваше здоров'я разом із головою Центрвиборчкому… І він вас також щиро вітає… Так-так! Завтра зранку ви йдете у виборчком за депутатським посвідченням, а ввечері відсвяткуємо вашу перемогу!… Шануймося!
Політтехнолог поклав мобільник у кишеню і зняв окуляри.
– Выходит, что я теперь – глава Центризбиркома? – іронічно зауважив Артурчик, пригублюючи вино.
Шеф загадково посміхнувся і, піднявши свій бокал, інтригуюче промовив:
– Ах, Артурчик, сегодня ведь ночь чудес. Ты готовься – то ли еще будет!
Тим часом по телевізору продовжувалося рейтинг-шоу Підвальського. Оркестр скінчив «Ріо-Ріту». Ведучий теребив у руках новий – ще невідкритий конверт, нагнітаючи нетерплячість та інтригу аудиторії. Нарешті Підвальський, цього разу дуже неголосно, але з майстерно награною таємничістю, повідомив:
– Щойно нам доставили із виборчкому свіжі дані…
Некваплячись, він розірвав конверт і, поступово збільшуючи силу голосу, речитативом виголосив:
Після підрахунку сімдесяти відсотків бюлетенів у лідери вийшов… – після цих слів Підвальський витримав тривалу паузу, -…кандидат від об'єднання націонал-демократичних сил округу Богдан Степанович Сливка… – ведучий, а за ним і вся студія вибухнули аплодисментами. Перекрикуючи в мікрофон овації, Підвальський продовжував:
– Виборці округу не піддалися на популістські гасла, на дрібні та цинічні подачки пана Бабая, який сподівався сховати свої злочини за депутатською недоторканністю!!! Усі справжні патріоти щиро бажають Богдану Степановичу перемоги і сподіваються, що він продовжить свою героїчну боротьбу за духовне відродження нації вже в якості народного депутата!!!
Студія знову захлинулася в аплодисментах.
Артурчик був вражений. У захваті він мимоволі вигукнув на весь бар:
– Это действительно ночь чудес, Нестор Евграфович! А вы – просто волшебник!
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24