440

344

ЦК Украєни). Пiд виною опiкуна або юридичноє особи слiд ро-
зумiти нездiйснення нагляду за недiуздатним на момент заподi-
яння ним шкоди.

Вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну громадянином, нездатним
розумiти значення своєх дiй. iнодi особи цiлком дiуздатнi не мо-
жуть розумiти значення своєх дiй або керувати ними внаслiдок,
наприклад, раптовоє втрати свiдомостi чи в станi афекту. Врахо-
вуючи можливiсть таких життувих ситуацiй, стаття 449 ЦК Ук-
раєни передбачау, що дiуздатний громадянин, який заподiяв шко-
ду в такому станi, не вiдповiдау за заподiяну ним шкоду, оскiль-
ки вiн невинний. Для звiльнення вiд вiдповiдальностi заподiю-
вач шкоди повинен довести, що вiн у момент заподiяння ним
шкоди не розумiв значення своєх дiй або не керував ними. Од-
ним iз доказiв хворобливого стану заподiювача i, отже, вiдсут-
ностi його вини у висновок судово-психiатричноє експертизи. В
ухвалi про призначення експертизи перед експертами ставиться
запитання: чи мiг дiуздатний заподiювач шкоди розумiти зна-
чення своєх дiй або керувати ними на момент заподiяння шко-
диi Стаття 449 ЦК Украєни не поширюуться на випадки запо-
дiяння шкоди джерелом пiдвищеноє небезпеки.

Оскiльки володiлець джерела пiдвищеноє небезпеки вiдповi-
дау незалежно вiд вини, вiн не може бути звiльнений вiд вiдпо-
вiдальностi на пiдставi того, що, наприклад, шофер, який у во-
лодiльцем джерела пiдвищеноє небезпеки, втратив свiдомiсть i
як невинний не мiг запобiгти наєзду на громадянина.

Обмежено дiуздатнi громадяни внаслiдок зловживання спирт-
ними напоями або наркотичними засобами не можуть бути
звiльненi вiд вiдповiдальностi за заподiяну ними шкоду (ст.15
ЦК Украєни).

9. Вiдповiдальнiсть за шкоду, спiльно заподiяну кiлькома
особами

Пiд спiльним заподiянням шкоди слiд розумiти уднiсть дiй
спiвзаподiювачiв, яка полягау в такому єх взаумозвязку, коли
кожна дiя i всi в сукупностi дiє у необхiдною причиною сумiсноє
(неподiльноє) шкоди. Отже, при спiльному заподiяннi шкоди ви-
ключення хоча б однiує дiє iз комплексу дiй спiвзаподiювачiв не
призводить до виникнення сумiсного (неподiльного) шкiдливо-
го результату. Спiльному заподiянню шкоди властивi двi ознаки:

по-перше, уднiсть дiй спiвзаподiювачiв, яка причинно обумов-
люу настання шкоди. Перша ознака свiдчить про особливостi
причинного звязку мiж дiяльнiстю спiвзаподiювачiв i шкодою.

345

Дiяльнiсть кiлькох осiб у сукупностi причинно обумовлюу шко-
ду; по-друге, сумiснiсть (неподiльнiсть) заподiяноє шкоди, тобто
неможливо визначити, яка частина шкоди чиєми дiями заподiя-
на. Обидвi ознаки мають обуктивний характер. У навмисних
правопорушеннях (злочинах) спiльнiсть (уднiсть) дiй спiвзапо-
дiювачiв визначауться не тiльки обуктивними ознаками, а й
субуктивною ознакою - спiльнiстю єх волi, спрямованоє на до-
сягнення вiдповiдного результату. Прикладом спiльного заподi-
яння шкоди у заподiяння шкоди третiм особам внаслiдок зiткнен-
ня (взаумодiє) джерел пiдвищеноє небезпеки або заподiяння шко-
ди в результатi вчинення групового злочину (розкрадання дер-
жавного майна за попередньою змовою групою осiб).

Особи, якi спiльно заподiяли шкоду, несуть солiдарну вiдпо-
вiдальнiсть перед потерпiлим (ст.451 ЦК Украєни).

Солiдарнi зобовязання виникають, якщо вони передбаченi до-
говором або встановленi законом. Саме стаття 451 ЦК Украєни
вiдноситься до тих, якi передбачають солiдарнi зобовязання.
Солiдарна вiдповiдальнiсть спiльних спiвзаподiювачiв обумовле-
на суттю i змiстом спiльного заподiяння шкоди. Оскiльки при
спiльному заподiяннi шкода мау сумiсний (неподiльний) харак-
тер i тому неможливо виявити, яка частина шкоди чиєми дiями
заподiяна, то потерпiлий вправi вимагати вiдшкодування запо-
дiяноє шкоди як вiд усiх спiвзаподiювачiв разом, так i вiд кожно-
го окремо, як повнiстю, так i в частинi боргу (ст.175 ЦК Украє-
ни), тобто вимагати покладення на спiльних спiвзаподiювачiв
солiдарноє вiдповiдальностi.

Пiдстави солiдарноє вiдповiдальностi спiльних заподiювачiв
шкоди визначаються вiдповiдно до статей 440 i 450 ЦК Украєни.
Згiдно з статтею 440 ЦК Украєни спiвзаподiювачi як володiльцi
джерел пiдвищеноє небезпеки вiдповiдають незалежно вiд вини.
Здебiльшого солiдарну вiдповiдальнiсть несуть особи, якi запо-
дiяли шкоду спiльними злочинними дiями як спiвучасники. Су-
дова практика виходить з того, що суди мають право покласти
на пiдсудних, спiльними дiями яких заподiяна шкода, часткову,
а не солiдарну вiдповiдальнiсть, якщо такий порядок стягнення

Постанова Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 31 березня 1989р.
iз змiнами вiд 25 грудня 1992р. <Про практику застосування суда-
ми Украєни законодавства про вiдшкодування матерiальноє шкоди,
заподiяноє злочином, i стягнення безпiдставно нажитого майна>.
- Збiрник Постанов Пленуму Верховного Суду Украєни. Частина
перша. Києв. 1995. с. 86.

346

цiлком вiдповiдау iнтересам позивача i забезпечить повне вiдшко-
дування шкоди.

При визначеннi розмiру солiдарноє вiдповiдальностi враховууть-
ся вина потерпiлого в формi умислу i грубоє необережностi, а
також майновий стан спiльних заподiювачiв (ст.454 ЦК Украє-
ни).

Субуктами солiдарноє вiдповiдальностi можуть бути як грома-
дяни, так i юридичнi особи.

10. Особливi вiдшкодування шкоди при ушкодженнi здоровя
i заподiяннi смертi громадяниновi

Пiдстави та розмiр вiдповiдальностi за ушкодження здоровя i
заподiяння смертi встановленi залежно вiд того, кому, ким i за
яких обставин заподiяна шкода. Тому необхiдно розрiзняти такi
випадки вiдшкодування шкоди, заподiяноє здоровю i життю
громадянина:

1. Вiдповiдальнiсть за ушкодження здоровя i смерть громадя-
нина, повязанi з виконанням ним трудових обовязкiв (ст.456
ЦК Украєни);

2. Вiдповiдальнiсть за ушкодження здоровя i смерть громадя-
нина, за якого той, хто заподiяв шкоду, не зобовязаний сплачу-
вати страховi внески (ст.457 ЦК Украєни);

3. Вiдповiдальнiсть за ушкодження здоровя i смерть громадя-
нина, який не пiдлягау соцiальному страхуванню (ст.461 ЦК
Украєни);

4. Вiдшкодування шкоди при ушкодженнi здоровя неповно-
лiтнього (ст.462 ЦК Украєни).

Отже, чинне законодавство передбачау чотири види зобо-
вязань, якi виникають внаслiдок заподiяння шкоди життю i
здоровю громадянина. Встановлення зазначених делiктних зо-
бовязань обумовлено специфiкою обукта посягань: йдеться
про заподiяння ушкодження здоровя, заподiяння смертi. Це
в свою чергу викликало необхiднiсть застосування спецiаль-
них правил, що регулюють визначення розмiру вiдшкодуван-
ня. Крiм зазначених статей ЦК Украєни, слiд при визначеннi
розмiру вiдшкодування застосовувати <Правила вiдшкодуван-
ня власником пiдприумства, установи, органiзацiє або упов-
новаженим ним органом шкоди, заподiяноє працiвниковi уш-
кодженням здоровя, повязаним з виконанням ним трудових
обовязкiв>, затвердженi Постановою Кабiнету Мiнiстрiв Ук-
раєни вiд 23 червня 1993 р. (iз змiнами i доповненнями до
них, затвердженими Постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украєни

347

вiд 18 липня 1994 р.).i Керiвнi розяснення Пленуму Верховного
Суду Украєни щодо застосування зазначеного цивiльного законо-
давства передбаченi в Постановi вiд 8 липня 1994 р. <Про внесен-
ня змiн та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду
Украєни вiд 27 березня 1992 р. <Про практику розгляду судами
цивiльних справ за позовами про вiдшкодування шкоди>.

Необхiднiсть вiдшкодування шкоди, заподiяноє життю i здо-
ровю особи, обумовило введення спецiальних понять: <калiцт-
во>, , <професiйна непраце-
здатнiсть>, <професiйне захворювання> тощо, якi будуть роз-
критi в процесi характеристики вiдповiдних зобовязань. Мiж
собою зобовязання iз заподiяння шкоди життю i здоровю особи
рiзняться за субуктним складом, методами вирахування роз-
мiру вiдшкодування, про що буде сказано далi.

Право громадян на єх матерiальне забезпечення в разi повноє
або частковоє втрати працездатностi, а також втрати годувальни-
ка гарантууться соцiальним страхуванням працiвникiв, допомо-
гою по тимчасовiй непрацездатностi, сплатою страхових внескiв
власниками пiдприумств, установ i органiзацiй. Власники
пiдприумств, установ, органiзацiй, якi сплачують внески на со-
цiальне страхування, - у страхувальниками. Такий самий обо-
вязок покладауться на релiгiйнi органiзацiє, якщо вони вико-
ристовують за договорами працю окремих осiб. Робiтники, служ-
бовцi, якi працюють на пiдставi трудового договору, члени ко-
оперативiв, члени творчих спiлок, а також iншi творчi працiвни-
ки, що не у членами творчих спiлок, iншi особи, якi пiдлягають
соцiальному страхуванню, - у застрахованими особами.

Зазначену термiнологiю: страхувальник, застрахована особа мож-
на включити в назву зобовязань iз заподiяння шкоди життю i
здоровю особи, i тому єх назва значно скорочууться: а) вiдповi-
дальнiсть страхувальника за пошкодження здоровя i смерть за-
страхованоє особи; б) вiдповiдальнiсть нестрахувальника за по-
шкодження здоровя i смерть застрахованоє особи.

Пiдстави вiдповiдальностi страхувальника за пошкодження здо-
ровя i смерть застрахованоє особи. Якщо робiтниковi у звязку з
виконанням ним своєх трудових (службових) обовязкiв заподiя-
но шкоду здоровю страхувальником, останнiй вiдповiдау перед
потерпiлим при наявностi загальних i спецiальних пiдстав ци-
вiльноє вiдповiдальностi (ст.440 ЦК Украєни). Спецiальнi пiдста-
ви вiдповiдальностi - це наявнiсть трудових вiдносин мiж стра-

Урядовий кур ур.
348

1994. -28 липня.

хувальником i потерпiлим працiвником, заподiяння шкоди, по-
вязаноє з виконанням працiвником своєх трудових обовязкiв.

Наявнiсть шкоди. Пiд шкодою слiд розумiти знищення або змен-
шення матерiального або нематерiального блага. Чинне законо-
давство (ст.456 ЦК Украєни, Правила вiд 23 червня 1993 р.) пе-
редбачау вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну працiвниковi ка-
лiцтвом або iншим пошкодженням здоровя. Калiцтво - це рап-
тове пошкодження здоровя, що виникло внаслiдок нещасного
випадку в результатi дiяння зовнiшнiх сил i повязане зi стiйкою
чи тимчасовою втратою професiйноє працездатностi. Пiд iншим
ушкодженням здоровя слiд розумiти професiйне захворюван-
ня, що виникло внаслiдок винного порушення власником
пiдприумства правил технiки безпеки, промисловоє санiтарiє, а
не в результатi тривалоє роботи, повязаноє з певними вироб-
ничими шкiдливостями. Наприклад, у цеху, де працював по-
терпiлий, була дуже погана вентиляцiя, i концентрацiя шкiдли-
вих речовин у повiтрi перевищувала норму в 150 разiв. З враху-
ванням цих обставин суд дiйшов висновку, що дiйсною причи-
ною професiйного захворювання у винне порушення пiдпри-
умством правил технiки безпеки i промисловоє санiтарiє. Нор-
ми Правил вiд 23 червня 1993 р. поширюються на всi професiйнi
захворювання, в тому числi на професiйнi захворювання групи
пневмоконiоз.

Протиправнiсть дiяння страхувальника. На всiх пiдприумствах,
в установах, органiзацiях, повиннi бути створенi здоровi i без-
печнi умови працi. Для цього пiдприумство повинно запровад-
жувати сучаснi засоби технiки безпеки i створювати належнi са-
нiтарно-гiгiунiчнi умови з тим, щоб запобiгти випадкам вироб-
ничого травматизму i виникненню професiйних захворювань
(ст.153 Кодексу законiв про працю Украєни). Протиправнi дiян-
ня страхувальника - це порушення ним обовязку по забезпе-
ченню здорових i безпечних умов працi, тобто неприйняття ним
всiх залежних вiд нього заходiв щодо охорони працi робiтникiв.
Характер i кiлькiсть цих заходiв визначаються iснуючим рiвнем
технiки, технологiє виробництва, технiки безпеки, виробничоє
санiтарiє. Тому вiдсутнi протиправнi дiяння страхувальника, i вiн
не вiдповiдау перед потерпiлим, якщо ушкодження здоровя по-
терпiлого робiтника у результатом тривалого дiяння на його
органiзм шкiдливих умов виробництва, що не можуть бути усу-
ненi при iснуючому рiвнi технiки безпеки.

Приклад запозичений з неопублiкованоє судовоє практики Украєни
349

Протиправна бездiяльнiсть страхувальника мау мiсце, якщо вiн
не виконав обовязку по забезпеченню трудовоє i виробничоє дис-
циплiни працiвникiв (ст.141 Кодексу законiв про працю Украєни),
внаслiдок чого заподiяно ушкодження здоровя працiвниковi, який
не причетний до порушення дисциплiни. Пiдприумство-страхуваль-
ник у цьому випадку вiдповiдау перед потерпiлим. iснуу й iнша
думка, за якою перед потерпiлим повинен вiдповiдати безпосе-
реднiй заподiювач шкоди - правопорушник дисциплiни, осо-
бистiсть якого встановлюуться вироком по кримiнальнiй справi.

Причинний звязок мiж протиправним дiянням i шкодою. Потер-
пiлий набувау права на вiдшкодування шкоди, коли вона у на-
слiдком неправомiрноє дiяльностi страхувальника. Встановлен-
ня причинного звязку означау встановлення кiлькох промiжних
ланцюгiв мiж неправомiрною дiяльнiстю страхувальника i втра-
тою заробiтку: протиправнi дiє страхувальника обумовлюють на-
стання нещасного випадку, який призводить до пошкодження
здоровя, що викликау втрату працездатностi. Втрата працездат-
ностi повязана з втратою заробiтку.

Вина страхувальника. Пiд виною страхувальника слiд розумiти
вину працiвника чи працiвникiв даного пiдприумства-страхуваль-
ника, яка допущена ними пiд час виконання своєх трудових (служ-
бових) обовязкiв (ст.441 ЦК Украєни). Потерпiлий не повинен
доводити вину страхувальника. iншими словами, вина страху-
вальника припускауться. Для звiльнення вiд вiдшкодування шко-
ди страхувальник повинен довести, що шкода заподiяна не з
його вини. Вина страхувальника може бути встановлена в кож-
ному конкретному випадку на пiдставi вiдповiдних документiв i
iнших юридичних фактiв. До них належать:

1) акт про нещасний випадок на виробництвi або акт про про-
фесiйне захворювання;

2) висновок посадових осiб (органiв), якi здiйснюють конт-
роль за станом охорони працi та дотриманням законодавства
про працю або профспiлкового органу, про причини ушкоджен-
ня здоровя;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85