Оголошення про конкурс повинно широко повiдомлятися у
газетах, журналах, у наказах вiдповiдного вiдомства, на радiо,
телебаченнi. Умови конкурсу повиннi бути сформульованi чiтко,
ясно i, звичайно, мають бути незмiнними, в противному разi
немау можливостi єх виконати.

Вiдповiдно до частини першоє статтi 436 ЦК Украєни, як ви-
няток, допускауться змiна умов конкурсу в межах строку, вста-
новленого для подання робiт. Змiна умов конкурсу допустима
лише за умови, коли в учасникiв конкурсу залишауться достат-
ньо часу для виконання робiт вiдповiдно до змiнених умов кон-
курсу. Якщо змiна умов конкурсу мала мiсце незадовго до закiн-
чення строку, встановленого для подання робiт, i учасники кон-
курсу позбавленi змоги виконати роботи вiдповiдно до змiнених
умов, то влаштовувач конкурсу зобовязаний вiдшкодувати збит-
ки, викликанi змiною умов конкурсу.

Щодо змiни умов конкурсу повинно бути повiдомлено в тому
самому порядку,, в якому був оголошений конкурс.

Сам по собi факт обiцяння винагороди (премiє) за краще ви-
конання вiдповiдноє роботи породжуу обовязок влаштовувача
конкурсу сплатити обiцяну винагороду особi, робота якоє вiдпо-
вiдау умовам конкурсу.

Обiцяння винагороди за краще виконання певноє роботи мау
публiчний характер, тобто обiцяння дауться невизначенiй
кiлькостi осiб, iншими словами, всiм особам, роботи яких бу-
дуть визнанi гiдними винагороди вiдповiдно до умов конкурсу.

300

У звязку з цим конкурс, що регулюуться главою 39 ЦК Украє-
ни, називауться ще вiдкритим на вiдмiну вiд закритого конкур-
су. Останнiй у рiзновидом договору замовлення. Замовлення на
створення твору (проекту будови, памятника) на одну й ту саму
тему iнодi дауться кiльком конкретним особам.

Якщо обiцяння винагороди за виконання роботи дауться пев-
ним особам, то це обiцяння слiд розглядати як пропозицiю ук-
ласти договiр.

Для того щоб скористатися правами, що виникають з умов
оголошеного конкурсу, його учасники повиннi вчинити ряд дiй:

а) досягти розвязання завдання (технiчного, наукового, ху-
дожнього тощо), передбаченого умовами конкурсу. Творча
дiяльнiсть учасника конкурсу - юридичний факт, який пород-
жуу винахiдницькi або авторськi правовiдносини, що iснують
незалежно вiд правовiдносин, якi випливають з конкурсу;

б) подати роботу на конкурс у призначений строк i вiдповiдно
до умов конкурсу. Подання роботи на конкурс у односторон-
ньою угодою з боку учасника конкурсу.

Подання робiт на конкурс породжуу обовязки влаштовувача
конкурсу. Зокрема, останнiй зобовязаний забезпечити оцiнку
робiт i винесення рiшення щодо присудження винагороди (премiє)
вiдповiдним учасникам конкурсу в строки i в порядку, встанов-
ленi в оголошеннi про конкурс. Зазначене рiшення у адмiнiстра-
тивно-правовим актом, у якому виконууться обiцяння влашто-
вувача конкурсу про виплату винагороди.

В тому випадку, коли влаштовувач конкурсу не виконуу зазна-
ченого обовязку, учасники конкурсу вправi звернутися з позо-
вом до суду щодо примушення його до виконання свого обо-
вязку.

Рiшення жюрi або конкурсноє комiсiє судовому оскарженню
не пiдлягау. Воно може бути оскаржене учасниками конкурсу в
адмiнiстративному порядку, наприклад, поданням скарги у ви-
щестоящий орган по вiдношенню до влаштовувача конкурсу.

Коли винесено рiшення про сплату винагороди (премiє), воно
повинно бути виконано влаштовувачем конкурсу. У разi його
вiдмови вiд сплати винагороди премiйованi учасники можуть
здiйснити належне єм право на одержання винагородив судово-
му порядку.

Винагорода переможцю конкурсу за своєм розмiром не у еквi-
валентною досягненому результату i мау в основному заохочу-
вальний характер. У звязку з цим одержання премiє за конкур-
сом не перешкоджау сплатi авторськоє винагороди за викорис-
тання премiйованоє роботи.

ЗОЄ

Водночас необхiдно враховувати, що кiнцевою метою конкур-
су у використання найкращих робiт. Ось чому при оголошеннi
конкурсу на твори лiтератури, науки i мистецтва влаштовувач
набувау права використання премiйованих робiт. Спосiб єх ви-
користання передбачауться в оголошеннi про конкурс. Отже,
переможець конкурсу зобовязаний уступити частину своєх ав-
торських повноважень влаштовувачевi. У звязку з цим виникау
питання, що не знаходить одностайного розвязання в юридичнiй
лiтературi, а саме: чи переходить до влаштовувача право влас-
ностi на рiч, в якiй втiлений премiйований i використовуваний
за конкурсом твiрi Очевидно, це питання повинно вирiшувати-
ся на пiдставi оголошення про конкурс або вiдповiдно до загаль-
них правил, встановлених законом чи типовим договором для
даного виду авторських договорiв.

Одержання премiє i уступка частини авторських повноважень
не позбавляу переможця конкурсу решти авторських прав, в тому
числi i права на одержання авторського гонорару за використан-
ня твору. Проте в цiй частинi стаття 438 ЦК Украєни, що регу-
люу названi вiдносини, у диспозитивною i застосовууться ост-
iльки, оскiльки iнше не встановлено оголошенням про конкурс.
Отже, в умовах конкурсу може бути зазначено, що використан-
ня влаштовувачем премiйованого твору не пiдлягау оплатi за став-
ками авторського гонорару.

Правовiдносини за конкурсом припиняються, якщо виконано
обiцяння про винагороду. Щодо осiб, роботи яких не одержали
винагороди (премiє), то винесення рiшення про оцiнку цих робiт
породжуу обовязок влаштовувача повернути єх учасникам кон-
курсу. У випадку невиконання цього обовязку з боку влаштову-
вача учасник конкурсу вправi предявити до нього вiндикацiй-
ний позов, а при неможливостi останнього - позов про вiдшко-
дування збиткiв. Це правило теж мау диспозитивний характер. В
оголошеннi про конкурс може бути передбачено, що влаштову-
вач не повертау робiт, якi не одержали премiє за конкурсом.

302

РОЗДiЛ III

Позадоговiрнi зобовязання

Глава 18

Зобовязання, що виникають внаслiдок заподiяння
шкоди

1. Поняття та елементи зобовязань, що виникають
внаслiдок заподiяння шкоди

Однiую з пiдстав виникнення зобовязань, згiдно з ст.440 ЦК
Украєни, у заподiяння шкоди iншiй особi. На вiдмiну вiд iнших
зобовязань, якi виникають з правомiрних актiв (наприклад, до-
говору, односторонньоє угоди, адмiнiстративного акта), цей вид
зобовязань виникау з неправомiрних актiв, яким у правопору-
шення, тобто протиправне, винне заподiяння шкоди делiкто-
здатною особою. Зобовязання внаслiдок заподiяння шкоди на-
зивають делiктними (вiд лат. гiеiiсiит - правопорушення). За-
подiяння шкоди iншiй особi не завжди породжуу делiктне зобо-
вязання. Воно виникау там, де заподiювач шкоди i потерпiлий
не перебували мiж собою у зобовязальних вiдносинах або шко-
да виникла незалежно вiд iснуючих мiж сторонами зобовязаль-
них вiдносин.

Вiдсутнiсть мiж потерпiлим i заподiювачем зобовязальних вiдно-
син до заподiяння шкоди не означау, що мiж ними не iснувало
нiяких цивiльно-правових вiдносин. Вони перебували в абсолют-
них цивiльних правовiдносинах, змiстом яких у абсолютне субук-
тивне цивiльне право та абсолютний субуктивний цивiльний обо-
вязок. Абсолютнiсть субуктивного цивiльного права полягау в
тому, що воно охороняуться вiд усiх i кожного, хто пiдпорядкова-
ний даному правовому режиму. До абсолютних прав належать:

право власностi, прво на недоторканiсть життя i здоровя, честi
та гiдностi, особистоє свободи, право на охорону здоровя тощо.
Якщо абсолютне субуктивне право охороняуться вiд усiх i кож-
ного, то кореспондуючий юридичний обовязок також покладауть-
ся на всiх i кожного. Абсолютний юридичний обовязок характе-
ризууться пасивнiстю, його змiстом у необхiднiсть утримуватись
вiд порушення чужого абсолютно субуктивного права. Невико-
нання такого обовязку завжди призводить до порушення чужого
субуктивного права i при наявностi передбачених законом iнших
пiдстав породжуу делiктне зобовязання.

303

Делiктне зобов язання - це зобовязання, в якому особа, що
протиправне i виновно заподiяла шкоду особистостi громадяни-
на або його майну чи майну органiзацiє, зобовязана єє вiдшкоду-
вати, а потерпiлий мау право на вiдшкодування заподiяноє шко-
ди у повному обсязi. Делiктне зобовязання - це рiзновид ци-
вiльно-правових зобовязань i тому йому властивi тi самi струк-
турнi особливостi, що характеризують кожне зобовязання. Та-
кими структурними елементами у субукт, обукт, змiст.

Субуктами делiктних зобовязань можуть бути будь-якi учас-
ники цивiльних правовiдносин. Як i в iнших цивiльно-правових
зобовязаннях, єх називають кредитором i боржником.

Кредитор - це особа, якiй заподiяно шкоду (потерпiлий). Ним
може бути будь-який громадянин (дiуздатний, недiуздатний, не-
повнолiтнiй, який не досяг 15 рокiв) Украєни, iноземець та осо-
ба без громадянства. Ним може бути також i органiзацiя, неза-
лежно вiд того, чи користууться вона правами юридичноє особи
чи нi.

Боржник - це особа, яка вiдповiдау за заподiяну шкоду. Як
правило, нею у заподiювач шкоди. В деяких випадках, передба-
чених законодавством, боржником виступау не заподiювач шко-
ди, а особа, винна за поведiнку заподiювача. Так, згiдно з стат-
тею 446 ЦК Украєни, за шкоду, заподiяну неповнолiтнiм, який
не досяг 15 рокiв, несуть вiдповiдальнiсть його батьки (усинови-
телi), опiкун або учбовi, виховнi чи лiкувальнi заклади, пiд на-
глядом яких знаходився неповнолiтнiй, якщо не доведуть, що
шкода сталася не з єх вини. При заподiяннi шкоди недiуздатною
особою боржником у його опiкун або органiзацiя, що зобовя-
занi здiйснювати за ним нагляд (ст.448 ЦК Украєни).

Громадянин виступау в особi боржника за умови, що вiн у
делiктоздатним, тобто здатним вiдповiдати за своє дiє. Делiкто-
здатнiсть громадян за чинним цивiльним законодавством Украє-
ни наступау з 15 рокiв (ст.13, 447 ЦК Украєни). Наведене прави-
ло поширюуться не лише на громадян Украєни, а й на iноземцiв
(тих, що не користуються екстериторiальнiстю) та осiб без гро-
мадянства.

Органiзацiя вважауться делiктоздатною за умови, що вона ко-
ристууться правами юридичноє особи. На вiдмiну вiд кредитора
(потерпiлого), яким може бути будь-яка органiзацiя, незалежно
вiд наявностi в неє прав юридичноє особи, боржником у делiкт-
них зобовязаннях може бути лише органiзацiя, що у юридич-
ною особою: пiдприумства, громадськi обуднання, спiльнi
пiдприумства, релiгiйнi органiзацiє тощо, якi згiдно з частиною
першою i другою статтi 2 ЦК Украєни можуть бути учасниками

304

цивiльних правовiдносин. Боржником може бути також Украєн-
ська держава.

Обуктом делiктних зобовязань у вiдшкодування, яке борж-
ник зобовязаний надати потерпiлому. Воно полягау, вiдповiдно
до статтi 453 ЦК Украєни, в поновленнi майновоє сфери потер-
пiлого в натурi (надати рiч того ж самого роду i якостi, виправи-
ти пошкоджену рiч i таке iнше) або в повному вiдшкодуваннi
заподiяних збиткiв. При ушкодженнi здоровя та заподiяннi смертi
вiдшкодування здiйснюуться у формi грошовоє компенсацiє втра-
ченого заробiтку, а також iнших витрат.

Змiст делiктного зобовязання складають право кредитора та
обовязок боржника. Згiдно з статтею 440 ЦК Украєни обовяз-
ком боржника у вчинення дiй, за допомогою яких була б понов-
лена майнова сфера до такого рiвня, в якому вона знаходилась
до єє порушення, а право кредитора - одержати таке вiдшкоду-
вання.

2. Особливостi позадоговiрноє вiдповiдальностi та єє функцiє

Делiктне зобовязання - це правоохороннi вiдносини, в яких
реалiзууться цивiльна позадоговiрна або делiктна вiдповiдальнiсть.
Позадоговiрнiй вiдповiдальностi властивi риси, що притаманнi
договiрнiй вiдповiдальностi. Вона, як i договiрна, - це завжди
юридичний обовязок примусового характеру, реалiзацiя якого
викликау у правопорушника негативнi майновi наслiдки. Разом
з тим, позадоговiрна вiдповiдальнiсть мау своє особливостi, що
зумовлюють субукт вiдповiдальностi, обсяг вiдповiдальностi,
пiдстави звiльнення вiд вiдповiдальностi.

Договiрна вiдповiдальнiсть - це вiдповiдальнiсть за порушен-
ня iснуючого мiж сторонами вiдносного зобовязання, i тому
вона як юридичний обовязок мау характер додаткового, що при-
уднууться до невиконаного. Наприклад, на постачальника, що
вчинив прострочення виконання юридичного обовязку, змiстом
якого у постачання певноє кiлькостi продукцiє у передбачений
договором строк, покладауться обовязок сплатити неустойку i
вiдшкодувати завданi кредиторовi збитки. Такий обовязок борж-
ника, порiвнюючи з договiрним, не замiнюу останнього, а лише
приуднууться до нього i мау характер додаткового.

Повьiшение роли гражданско-правовой ответственности в ох-
ране прав й интересов граждан й организаций / Под ред. Я.Н.Шев-
ченко - К.: Наук. думка, 1988. - С. 142-154.

305

позадоговiрна вiдповiдальнiсть наступау за порушення юри-
дичного обовязку, що мау абсолютний характер, входить в аб-
солютне правовiдношення, змiстом якого у необхiднiсть утри-
муватися вiд порушення субуктивного права чи особистого блага.
Його порушення щодо конкретного носiя права породжуу но-
вий обовязок замiсть невиконаного - вiдшкодувати завдану шко-
ду. Внаслiдок цього позадоговiрна вiдповiдальнiсть - це завжди
новий юридичний обовязок, який покладауться на правопоруш-
ника замiсть невиконаного.

Як договiрна вiдповiдальнiсть, так i позадоговiрна за змiстом у
майновими. Проте форми єх вираження рiзнi.

Договiрна вiдповiдальнiсть подiляуться на двi форми: загальну
i спецiальну. Загальна форма - це стягнення збиткiв. Вона за-
стосовууться в усiх випадках, за винятком тих, де закон виклю-
чау єє. Спецiальнi форми, навпаки, можуть застосовуватися там,
де це передбачено законом або договором. Неустойка, сплата чи
втрата завдатку, позбавлення субуктивного цивiльного права -
спецiальнi форми договiрноє вiдповiдальностi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85