Водночас матимемо змогу постiйно пiдтримувати радiозв'язок. Будову з конструкцiями я дослiджу сам, щоб не всi наражались на небезпеку, - сказав Навратiл. - А ви тим часом огляньте селище.
Вченi розiйшлися в рiзнi боки.
Северсон i Алена з навушниками на головах напружено чекали на першi повiдомлення.
- Нам пощастило проникнути в одну з пiрамiд, - почувся нарештi голос Мадараша. - Будинок не без вiкон, як ми спочатку гадали. В кiлькох мiсцях стiни пропускають ультрафiолетовi та iнфрачервонi променi. З цього можна зробити висновок, що квартяни бачать цi променi простим оком, - тобто що їхнi зоровi органи побудованi зовсiм iнакше, нiж наше око. Примiщення без меблiв, i здається, що в ньому вже давно нiхто не живе ..
- Говорить Навратiл... Надзвичайно! Будова з спiралями, власне кажучи, є дуже досконалою атомною електростанцiєю. Досi менi не вдалось з'ясувати, за яким принципом вона працює. Я встановив тiльки, що в примiщення надходить вода i розкладається з допомогою сонячної енергiї на водень i кисень. Обидва гази йдуть до атомного котла, розташованого посеред сферичного залу. Лишається загадкою, чому простiр навколо реактора позбавлений сили тяжiння...
- Незрозумiло! - продовжував Навратiл за хвилину. - Атомний котел створено з антиречовини, з вiд'ємної речовини. Як це можливо?.. Антиречовина i речовина при зiткненнi вибухають i перетворюються на випромiнювання... Цiлком iмовiрно, що вони тут iзольованi якимись невiдомими променями або штучно створеним речовинним полем... Але звiдки тут взагалi взялась антиречовина?.. Високорозвиненi квартяни володiють, мабуть, атомною енергiєю краще за нас, однак ми досi, крiм цих будов, не помiтили нiякої промисловостi... Може, вона в них мiститься пiд землею?.. Щойно я виявив струм високої напруги, що його надсилає котел в кiлькох напрямах до розташованих на стiнах збирачiв. Один з цих променiв, мабуть, i забив Грубера, бо в просторi мiж котлом i стiною вiльно плаває його кишеньковий лiхтарик. Але як вiн потрапив назад до коридора - не уявляю...
- Яку потужнiсть має електростанцiя? - запитав Навратiла Северсон.
- Значно бiльшу, нiж може вимiряти мiй прилад, а вiн показує понад шiстсот тисяч кiловат... Розумiю, на що ви натякаєте. Ви правi. Ця електростанцiя може дати енергiю не менш як трьом металургiйним заводам.
- Я - Ватсон... В будовi немає жодної живої iстоти, зате повно прозорих моделей тварин i крилатих примiтивних квартян. Почуваю себе тут, як у музеї... Всерединi мiститься великий рельєфний глобус Кварти. Зроблений вiн дуже старанно. Це селище на ньому позначено також... А бiля моря Данте ще якась рельєфна позначка, схожа на лiлiю. Там, мабуть, розташоване ще одне селище. Бiльш нiчого особливого на глобусi немає.
...Ватсон торкнувся великої кулi, що вiльно плавала у просторi, щоб дiзнатись, чи зрушить вона з мiсця, його рука занурилась у глобус з такою легкiстю, наче той був створений з рiдкої грязюки.
Вчений одсмикнув руку i почав уважно її оглядати. Рука була чиста, без найменших слiдiв незвичайної речовини. Поверхня глобуса в тому мiсцi, куди занурилась рука, теж не мала на собi нiякого слiду пошкодження.
Ватсон повторив дослiд. Цього разу вiн занурив усю руку, аж по плече, втратив при цьому рiвновагу i всiм своїм тiлом пролетiв через глобус, нi на що не наштовхнувшись.
- Я - Ватсон... Таємниця за таємницею! Глобус зроблено... з всепроникної речовини...
- Нiсенiтниця! - рiзко вiдказав Навратiл... Це суперечить основному, найголовнiшому закону, який ми знаємо.
- В такому разi йдiть погляньте самi!
За хвилину бiля чудного глобуса зiбрались усi троє. Ватсон повторив свiй дослiд. Мадараш старанно дослiджував кулю найрiзноманiтнiшими приладами.
- Цiкаво! - сказав вiн задумливо. - Жоден з апаратiв не реагує на речовину кулi!..
- Дослiдiть ще раз, чудес на свiтi не iснує! - вимагав Навратiл.
- Все ясно! - раптом вигукнув Мадараш, показуючи на один з приладiв. Глобус виготовлено з нейтронiв, виключно з нейтронiв.
- Гм... - похитав головою Навратiл. - Справдi, матерiю робить непроникною речовинне поле атомiв; коли б мiж ними не iснувало сил взаємодiї, ми пересувалися б у кожному твердому тiлi, немов у лiсi, в якому дерева стоять одне вiд одного не менш як за вiсiмдесят кiлометрiв... Це шкiльна iстина - всепроникна речовина може бути створена тiльки з нейтронiв, якi не взаємодiють мiж собою... Але таємниця цим не розкрита... Незбагненного тут бiльш нiж досить. Як удалося квартянам утворити цю нейтронну речовину? Навiщо вони зробили з неї глобус?
- Можливо, вони дадуть на це вiдповiдь самi, коли ми зустрiнемося з ними, - сказав Ватсон. - А зараз краще ходiмо звiдси. Кожної хвилини квартяни можуть повернутись, i як вони зустрiнуть нас - не знаю...
Але минала година за годиною, а нiхто не з'являвся. Вченi заходились дослiджувати дивнi конструкцiї та музей бiльш старанно.
Висновок був одностайний: селище залишено цими днями; квартяни перебувають зараз десь у iншому мiсцi,- може, у селищi бiля моря Данте. Атомна електростанцiя працює автоматично. Подача пального здiйснюється з допомогою сонячної енергiї. Її збирають великi параболоїди на пiрамiдах.
- Атомну електростанцiю ми не можемо використати доти, доки не дiстанемо на це згоду квартян,- сказав Навратiл. - Негайно, завтра ж, вирушимо до них, у селище бiля моря Данте.
Роздiл XX
Море
Данте
- Я ситий цим триклятущим життям вже по самiсiньку зав'язку! досадливо сказав Краус, коли вертолiт з ученими залишив селище. - Вони живуть, як люди, а ми... Не хочу гинути, як тварина! Не хочу, розумiєш!.. Повернусь до них, здамся добровiльно!
- А вони тебе добровiльно застрелять! Ти - член "Братства сильної руки", з тобою панькатись не будуть.
- Членом "Братства" я був, але злочинiв на своїй совiстi не маю, як ти! - вигукнув Краус. - Я спiймався на вашi обiцянки. Тепер я розумiю, що повстати проти всього людства - безумство!.. Ти тут пануй собi на Квартi, прошу, але я повернусь. Голову менi, можливо, не вiдiрвуть, а коли навiть i так, то швидше настане кiнець. Хочеш - пiдемо разом?
- Зараз?.. Негайно? - запитав здивовано Мак-Гардi, коли Краус пiшов до берега, де в очеретi було заховано гумовий човен.
Краус не вiдповiв. Енергiйними рухами вiн звiльняв човен з заростей.
- Ти сказився?! - зарепетував Мак-Гардi й побiг слiдом за ним.
Пролунав пострiл. Потiм ще один...
Краус схопився за плече й захитався. Однак зразу ж випростався, схопив з кишенi пiстолет i вистрелив теж.
Мак-Гардi зробив кiлька крокiв i звалився в болото за очеретом. Голова його занурилась у рiдке жовте багно.
Краус дивився на нього з хвилину; побачивши, що той не ворушиться, скочив у човен i вiдштовхнувся вiд берега.
Човен поплив по течiї.
***
Над морем Данте клубочилися хмари диму й пари. Вода в ньому вирувала й кипiла, - так, нiби його дно було жерлом велетенського вулкана. Береги моря становили собою кам'яний хаос. Все свiдчило про те, що тут вiдбулось кiлька вулканiчних вибухiв такої сили, яких на нашiй Землi, мабуть, не траплялось нiколи.
Вертолiт кружляв пошматованим узбережжям вже не першу годину, а вченi все не могли вiдшукати селище квартян.
- Там! Там! - вигукнув раптом Ватсон. - Погляньте, на обрiї виднiється силует лiлiї!
Вертолiт швидко наближався до незвичайної будови. Вона височiла на скелястому стрiмчаку, схожа скорiше на пам'ятник, нiж на жиле примiщення.
Вертолiт повис у повiтрi. Навратiл з Ватсоном розсувною драбиною зiйшли на землю. Пiдiйшли до споруди i застигли в скорботному мовчаннi.
Мабуть, це й справдi був пам'ятник. Бiля його пiднiжжя лежало кiлька металевих покручених плит, якi мали на собi слiди вибуху чи рiзкого зiткнення.
- Це, безперечно, рештки якогось лiтального апарата. Ось уламок крила...
- Ви правi, Навратiл, - кивнув головою Ватсон.
На середньому листку лiлiї на пам'ятнику була прикрiплена маленька модель космiчного корабля чудної форми з кулястим тулубом. Пiд кораблем було зображено вогонь.
На протилежному боцi пам'ятника видiлявся барельєф якоїсь планети, схожої на Сатурн з його кiльцем.
Навратiл сiв на скелю i, задумавшись, дивився у просторiнь.
- Пам'ятник розповiдає красномовно... - сказав вiн повiльно... - На цьому мiсцi зазнав аварiї мiжпланетний корабель; ось чому це полум'я i ця планета. Менi здається, ми марно шукаємо тут iстот, якi володiють атомною енергiєю... На Квартi їх немає.
- Чому ви так гадаєте?
- Гадаю, що так само, як i ми, Кварту вiдвiдали люди з якоїсь далекої зоряної системи. При аварiї деякi з них врятувались, а може, їхнiй корабель не був знищений повнiстю. Вони оселились бiля Нової Волги, де з часом поставили атомну електростанцiю, щоб вiдремонтувати зорелiт або побудувати новий. Зрештою їм це вдалось, i вони повернулись додому...
- Можливо, - погодився Ватсон. - Ваше припущення пiдтверджує i барельєф крилатих квартян. Люди, якi вирiзьбленi бiля загадкової атомної електростанцiї, певно, i є гостями з невiдомої планети, тому вони в скафандрах. Цим пояснюється також, чому покинуто селище бiля Нової Волги... Одне тiльки не йде менi з думки: новий корабель вони не могли побудувати без металургiйного заводу, а ми досi нiчого схожого не виявили.
- Хiба ми оглянули селище з усiєю стараннiстю? - посмiхнувся Навратiл. - Хто знає, чи не ходили ми бiля заводу, як слiпi?
- А може, вони повезли його з собою?
- Навiщо?.. Певно, вони захочуть прилетiти сюди не раз, а ливарня їм ще може придатися. Тому й електростанцiю вони лишили на ходу. Вона виробляє енергiю постiйно, так що нею можна буде скористатись в першу-лiпшу мить. Але як би там не було, ми повиннi подякувати їм вiд щирого серця. З допомогою незнайомих людей з невiдомого свiту ми вiдремонтуємо "Промiнь" значно ранiше, нiж надiйде допомога з Землi. Це конче необхiдно: вулканiчна дiяльнiсть дедалi посилюється; незабаром земля у нас горiтиме пiд ногами.
Звiдкись здалеку почулось протяжне: "Гуiii..." - i над обрiєм знялась зграя крилатих квартян.
- Мабуть, ми перешкодили їм тут понишпорити... - засмiявся Ватсон. Можливо, вони прилiтали по новi експонати для особистих колекцiй... Пригадуєте лупу та уламки, якi ми знайшли в їхнiх печерах?
***
У просторому клубi мiжзоряного корабля "Фотон" кiнчається лекцiя для молодих астронавтiв. Начальник рятiвної експедицiї академiк Хотенков каже на прощання:
- Сподiваюсь, що питання навiгацiї в мiжзоряному просторi ми розiбрали досить грунтовно, - насамперед завдяки багатющому досвiду героїчного екiпажу "Променя". Наступнi кiлька лекцiй ми присвятимо питанням технiки мiжзоряного зв'язку. Читати лекцiї буде доктор Заяц - великий вчений, який вiдкрив абсолютно новий принцип передачi сигналiв на практично необмежену вiдстань...
Погляди кiлькох слухачiв зупинились на смаглявому обличчi молодого Заяца. Юрко збентежено опустив очi и почервонiв: батькова слава хоч i радує його, але говорити про це вiн не любить.
Юрко швидко склав свої учбовi посiбники до портфеля й вибiг з клубу. Зупинився бiля великого круглого вiкна, яке з'єднує їхнiй штучно створений летючий свiт з безмежним Всесвiтом. Притиснув чоло до холодного скла i задивився в зоряне небо. При поглядi на сузiр'я Андромеди його серце стиснулось вiд страху: та невже ж ота маленька зiрочка i є наше любе золоте Сонце?
Вiн одвернувся од вiкна i попрямував у робочий кабiнет батька, мугикаючи смутну народну пiсню з Бiлих Карпат, яку колись давним-давно спiвали бiдолахи, що працювали вiд зорi до зорi:
Сiдай, сонечку, сiдай
За високу гору...
Як не хочеш ти сiдати,
Стягнемо за ногу...
- Так, стягнемо за ногу, це правильно! - жартiвливо пiдхопив доктор Заяц. - Та не одно сонце, а всi три зразу, як це зробили на Квартi люди з чужої зоряної системи...
Юрко був здивований несподiваною радiстю батька, а ще бiльше - його словами.
- Як це?.. Ти хочеш, може, перемiстити кудись тi сонця?
Доктор Заяц щиро засмiявся:
- Нi, любий, ми ще не сягнули так далеко, щоб гратись сонцями, як тенiсними м'ячиками! Але ми можемо їх запрягти далеко краще, нiж робили це досi. Ми навчилися поки що використовувати величезну теплову енергiю, яку наше Сонце посилає Землi. Його притягання, гравiтацiя, для нас досi тiльки кайдани, якi намагаються ув'язнити людину в межах одної сонячної системи... А от незнайомi люди на Квартi зумiли зробити дещо iнше. Молодцi!.. Прочитай уважно оце повiдомлення! - подав вiн Юрковi густо списаний блокнот.
Юрко швидко прочитав усе i розчаровано знизав плечима.
- Але ж це тiльки детальний опис атомної електростанцiї, яку нашi вченi виявили на Квартi?
- Кажеш, "тiльки"? - пiдвiв брови доктор. - А чи знаєш ти, що ця електростанцiя означає?.. За всiма прикметами, незнайомi люди стягнули за ноги всi три сонця i примусили їх розщеплювати атоми!.. Щось подiбне я намагаюсь зробити вже протягом кiлькох рокiв. Скидається на те, що квартяни показали менi шлях...
Доктор узяв Юрка за руку i повiв до столу, на якому лежало кiлька аркушiв паперу з нашвидкуруч накиданими формулами.
- Ми не тiльки розкрили й вивчили таємницi гравiтацiї, а вже частково й оволодiли ними, - наслiдком цього є використання гравiтацiйного поля для мiжзоряного зв'язку. Силу тяжiння ми навчились усувати. А от створити гравiтацiю штучно, як ми створюємо магнетизм з допомогою електромагнiтiв, досi не вмiємо. Коли б нам пощастило це зробити, ми б тепер не пересувались по "Електрону" з допомогою електромагнiтної пiдлоги, яка притримує нас за металевi пiдошви, як мух на стелi, а ходили б вiльно, як на Землi... I ще одне ми не зумiли: сконцентрувати гравiтацiю в однiй точцi, як концентрують свiтло з допомогою лупи... А незнанi люди на Квартi цю проблему розв'язали. Тi загадковi спiралi на електростанцiї, якi постiйно повертаються до сонць, i є тими лупами, що концентрують гравiтацiю всiх трьох свiтил всерединi реактора i таким чином вивiльняють з атома невичерпну енергiю. Увесь оцей хитромудрий агрегат не якийсь там перпетуум-мобiле, як здається на перший погляд. Його приводить в рух сонячна енергiя.
Доктор Заяц посмiхнувся i махнув рукою:
- От бачиш, як трапляється... Я сушу собi голову над цiєю проблемою справдi давно, - i раптом знаходжу її розв'язання... Не можеш навiть уявити, як мене приголомшила ця звiстка... Все, що я тобi зараз розповiдаю, поки що тiльки припущення. Пiдтвердить їх грунтовно вивчення квартянської електростанцiї.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26