! Як же це трапилось?
- Його пошкодив метеорит. "Промiнь" тепер править за спостережний пункт i станцiю зв'язку з Землею... Злочинцi втекли i ховаються десь на планетi.
- Отже, Навратiл таки побудував гравiтацiйний передавач... - задумливо сказав академiк.
Доктор Заяц мовчки кивнув, поклав на стiл кiлька густо списаних аркушiв:
- Це точний текст першого повiдомлення, яке прийняв наш астрогравiметр на Петржалцi.
Академiк швидко перебiг очима рядки повiдомлення:
- Зазнали аварiї в незнайомому закутку Всесвiту, за мiльярди кiлометрiв вiд своєї домiвки... - прошепотiв вiн пiсля тривалої мовчанки. А на довершення всього - небезпечнi злочинцi за спиною... Жахливо!
Заяц пiдiйшов до вiдеофону i набрав номер.
- Зачекайте, - попросив Хотенков. - Перш нiж передамо повiдомлення президiї, я хочу прослухати все.
- "...Не турбуйтесь про нас, ми всi живi й здоровi... - читав доктор Заяц. - Ми твердо переконанi, що нам удасться побудувати примiтивну ливарню, в якiй виготовимо пошкодженi частини "Променя". Поки що будуємо нове житло, бо печера, в якiй живемо зараз, загрожує обвалом. Будинок поставимо з гранiту, якого тут цiлком досить. Вчора закiнчили фундамент, сьогоднi монтуємо пiдйомнi крани. Сподiваємось, що до перiоду дощiв (за нашими пiдрахунками, вiн почнеться приблизно через пiвроку i триватиме мiсяцiв зо два) закiнчимо всю будову, аж до внутрiшнього обладнання. Пiсля дощiв розпочнемо будiвництво нової атомної електростанцiї та ливарнi. Всi креслення, за винятком кiлькох, уже готовi... Життя на планетi, наскiльки ми його вивчили, опишемо в докладному повiдомленнi, яке надiшлемо пiзнiше. На цьому нашу сьогоднiшню передачу закiнчуємо. Сердечно вiтаємо всiх близьких i далеких. Завтра, коли за нашим прогнозом стоятиме гарна погода з усiма трьома сонцями на ясному небi, викличемо вас знову.
Дослiдницька станцiя "Кварта".
- Вiдважнi люди! Справжнi вченi! - сказав з полегкiстю Хотенков. - I все-таки я за них боюсь. Пробачте, тепер уже не можна гаяти часу.
Вiн швидко набрав номер. На екранi вiдеофону з'явилось обличчя людини з високим чолом i пишною сивою бородою.
- Пробачте, товаришу президент, що турбуємо вас пiд час вiдпустки... Чи можемо ми з доктором Заяцом вiдвiдати вас? Ми одержали важливе повiдомлення з "Променя".
- Чекаю на вас, - коротко вiдповiв президент Академiї. - Коли приїдете?
- Вирушаємо негайно.
- Тодi - до зустрiчi.
Хотенков поквапливо засунув текст повiдомлення в портфель, i обидва вченi пiднялися лiфтом на дах лiвого крила палацу, де стояло кiлька вертольотiв. Сiли в перший з них i через десять хвилин приземлились бiля невеликої мальовничої вiлли в долинi поблизу Великих Павловiц, у моравськiй Словаччинi.
Повiдомлення з Кварти президент вислухав з напруженою увагою.
- Треба дiяти негайно! - сказав вiн рiшуче, коли Хотенков дочитав останню фразу.
Один натиск на кнопку загального виклику - i ось ввiмкнулись автомати радiорелейних лiнiй свiту. Поступово оживали численнi екрани перед робочим столом президента Академiї. На сивобородого вченого уважно дивились чоловiки й жiнки усiх рас i нацiональностей.
- Друзi, ми повиннi негайно зiбратись у палацi Академiї, - повiльно сказав президент. - Корабель мiжзоряної експедицiї зазнав аварiї на четвертiй планетi системи Альфа Центавра А...
Опiвночi, на надзвичайному засiданнi президiї Всесвiтньої Академiї наук, вченi одностайно ухвалили термiново органiзувати рятувальну експедицiю i одночасно просити всi народи свiту спiвробiтничати з ними в будiвництвi двох нових мiжзоряних кораблiв, подiбних до пошкодженого "Променя".
Звiстка про експедицiю, прийнята астрогравiметром Заяца, схвилювала увесь свiт.
Через кiлька годин на заклик Всесвiтньої Академiї вiдгукнулись сто тисяч працiвникiв з усiх галузей промисловостi. Найбiльшi заводи всього свiту вступили в змагання за право виготовлення деталей зоряних кораблiв.
Роздiл XV
Ненадiйний
грунт
За європейським календарем був мiсяць лютий, а на Квартi в цей час лiто сягало своєї вершини. Жовте сонце немилосердно пекло романтичний край, оранжеве також було яснiшим i пекучiшим, анiж у попереднi мiсяцi. Кривава Проксима, як богиня стихiй, щодня з розкiшшю розряджала атмосферну електрику у громохких бурях з бенгальськими вогнями блискавиць.
Разом iз спекою, яка добре-таки дошкуляла людям, усе повiтря заповнили незлiченнi рої великих лiтаючих комах. Хоч-не-хоч, довелося знову надiти скафандри.
Група Алени Свозилової одразу ж вступила в бiй з усiєю цiєю нечистю. Однак тiльки-но поляризатори радiоактивного випромiнювання знищили одну хмару, як прилетiла друга, ще густiша.
- Скорiше за все цей подарунок нам надсилають сусiднi болота! гнiвався Фратев. - Насамперед слiд було б напасти на ворога там.
- Не знаю, чи допоможе оте радикальне втручання, - задумливо сказав Навратiл. - В кращому разi можемо провести дезинсекцiю тiльки найближчих болiт, а вiддаленiший одразу ж вихлюпнуть новi мiльярди непроханих гостей. Зрештою ми навiть не знаємо, з якої вiдстанi цi комахи прилiтають. Гадаю, що ефективнiше було б встановити навколо будiвництва радiоактивну заслону. Випромiнювання не повинно бути надто iнтенсивним, щоб не знищувати марно вищих iстот, якi випадково перелетять через захисний рубiж.
Другого дня на Накритому столi працювали вже без неприємних компаньйонiв. Про них нагадували тiльки мерехтливi тiнi, що роїлись в повiтрi за невидимою стiною випромiнювання.
Один ворог був переможений. Але наприкiнцi лютого з'явився ще один, набагато небезпечнiший, - тектонiчнi зрушення.
Мадараш, який вартував однiєї ночi бiля входу в пiдземелля, раптом вiдчув пiд ногами легке тремтiння. Перш нiж вiн встиг натиснути на кнопку, щоб дати сигнал тривоги, в печерi розлiгся пронизливий трiск i скрипiння, тим страшнiшi, що до них приєдналось i тоскне завивання сирени.
Мадараш стрiмголов помчав до лабiринта. Як завгосп, вiн насамперед хотiв зазирнути до майна експедицiї. Але недалеко вiд головного складу вiн мусив на мить зупинитись: пiдлога печери трiснула. Не довго думаючи, Мадараш перестрибнув через глибочезну вузьку розколину i помчав далi.
Головному складу небезпека поки що не загрожувала. Склепiння й стiни печери лишились неушкодженими, - лише кiлька ящикiв упали на пiдлогу.
Мадараш уважно оглянув кожен закуток, - адже тут було складено найцiннiше: апаратура, обладнання та запаснi частини "Променя", без яких робiнзони на Квартi навряд чи побудували б нову електростанцiю та ливарню. Подеколи йому вчувались крики людей, але вiн не звертав на це уваги, знаючи, що склад далеко вiд житла.
Та ось раптом Мадараш серед хаосу звукiв, що виходили iз надр скелi, цiлком виразно почув своє iм'я.
"Друзi в небезпецi!" - майнула в нього думка, i вiн помчав назад.
Бiля знайомої вже йому розколини вчений зупинився, спантеличений. Головний коридор перед ним бiльш як до половини загороджений гладенькою кам'яною стiною, що повiльно пiднiмалась вгору. Близько стелi, в отворi, який невблаганно зменшувався, стояв на колiнах Навратiл i розгойдував змотану в кiльце вiрьовку, щоб кинути йому до нiг:
- Швидше! Швидше! Отвiр може щосекунди закритись.
Мадараш схопився за вiрьовку i кiлькома спритними рухами видерся вгору. Тiльки тепер учений усвiдомив, якої небезпеки уникнув: коридор все пiднiмався i пiднiмався, його наглухо перетинала стiна.
- Склад! - вигукнув Мадараш i, напружуючи всi сили, вчепився в скелю, немов бажаючи затримати її невблаганний рух.
Навратiл мiцно схопив його за плечi:
- Схаменiться! Тiкаймо звiдси!
Мадараш опам'ятався тiльки на Накритому столi, куди його притягли майже силомiць.
- Навiщо ви туди полiзли?! - гнiвався Фратев. - Чи ви хотiли голими руками затримати гору?! Добре, хоч менi спало на думку, де вас шукати. Ще б трохи - i ви лишилися б там назавжди!
Трiск i скрипiння поступово затихали, аж поки нарештi замовкли зовсiм.
Всiм було моторошно. Сумовитою тiсною групкою сидiли вони на недавно випиляних гранiтних плитах i дивились на вхiд у печеру, який зяяв зловiсними проваллями посеред залитих багряним свiтлом Проксими скель. Нiхто не наважувався поткнутись у пiдземелля, i не так од страху, - бо вся подорож у Всесвiт була суцiльною небезпекою, - як тому, що скелi, можливо, поховали все: житло, склад, атомну електростанцiю. В такому разi мандрiвники лишилися б зовсiм безпорадними серед незнайомої природи, повної несподiванок, а до того ж ще й вiч-на-вiч з трьома добре озброєними злочинцями.
А природа, немов бажаючи пiдтвердити, що вона справдi немилосердна, приготувала їм новий "сюрприз".
Небо огорнули густi хмари. Разом з ними прилетiв крижаний вiтер. На принишклу землю ринули потоки води.
Хоч-не-хоч, довелось шукати сховища у печерi.
- Електростанцiю знищено... - показала Молодiнова на згаслi лампочки пiд стелею головного коридора.
- Ну, то ходiмо хоч подивимось, - запропонував Фратев. - Ми не боягузи. До того ж ще нiколи й нiкому не бувало так зле, щоб не могло бути гiрше.
Вiн скерував прожектор у темряву i рiшуче пiшов коридором. Iншi приєднались до нього.
Схвильовано заходили вченi до пiдземної електростанцiї. Але на них чекала приємна несподiванка: вийшов з ладу тiльки один реактор, а всi iншi працювали на повну потужнiсть.
Навратiл нiжно провiв рукою по гладенькiй поверхнi щита управлiння:
- Поки ми володiємо атомною енергiєю, нам нiчого боятись! Все, що ми втратили, вiдновимо. Це буде, правда, не за тиждень i не за мiсяць, але куди нам поспiшати? Часу в нас вистачить! - посмiхнувся вiн невесело.
Ще бiльше пiднiс настрiй вчених огляд жилого примiщення. Нiби чудом спальня, вiтальня, допомiжний склад i лабораторiя лишились неушкодженими. Отже, можна було жити й боротись, як i досi.
I тiльки Мадараш не подiляв загального захоплення.
- Рано радiєте, друзi! - сказав вiн роздратовано. - Не забувайте, що головний склад поховано. Я завгосп i сьогоднiшнiй черговий, а тому зараз пiду на розвiдку.
- Одному йти не слiд, - затримала його Молодiнова. - Пiдемо всi разом.
- За всiма ознаками, опустилась тiльки задня частина пiдземного лабiринта, - мiркував Цаген дорогою. - Коридор загалом не пошкоджено.
Бiля тiєї кам'яної стiни, що перетнула тунель кiлька годин тому, вченi на мить замовкли, прислухаючись; у мертвiй тишi тiльки чувся шум води, що долiтав звiдкись з глибини.
- Насамперед ми повиннi визначити, яке зниження вiдбулось при перемiщеннi, - промовила Молодiнова, показуючи на щiлину, що лишилась мiж двома зсунутими масивами.
Фратев посвiтив у тiсне глибоке провалля i бадьоро кивнув головою:
- Трошки акробатики - i я пролiзу цiєю щiлиною.
- Я худорлявий, то зумiю це проробити i без акробатики, - заперечив Мадараш. - До того ж я сьогоднi чергую, - додав вiн, оперiзуючись тросом.
За мить вiн зник у темрявi розколини.
- Десять метрiв... - повiдомив Цаген, який стежив за тросом бiля провалля...
Ще два червоних кружки, що позначали на тросi метри, зникли пiд ногами вчених, а Мадараш все ще опускався.
- Стоп! - глухо долинув нарештi його голос з глибини. Трос загойдався. - Увага, стою вже в коридорi... Звiльняю трос... Iду до складу...
Люди, що схилились над розколиною, з напруженням чекали на повернення Мадараша. До вiддаленого шуму води приєднувалось тiльки їхнє нервове уривчасте дихання.
- Тягнiть! - почувся через якийсь час голос з провалля.
Трос знову натягнувся.
Коли Мадараш вилiз iз розколини, його одяг був мокрий до рубця.
- У склад проникла вода? - стурбовано запитала Молодiнова.
Мадараш кивнув:
- Треба щось робити, i негайно, бо позбудемось всього. Завдання було нелегке: щоб пройти в коридор, який опустився, треба було прорубати похилу шахту в суцiльнiй скелi. Навiть бурова машина витратила б на це кiлька днiв. Але в наших робiнзонiв на Квартi була далеко могутнiша технiка. Протягом якоїсь години вони перетягли до коридора i змонтували високочастотний випромiнювач; концентрований потiк енергiї врiзався в твердий гранiт; у бездонне провалля з гуркотом посипались уламки гiрської породи.
Менш як за добу похила шахта з'єднала обидвi частини коридора. Ще пiвдня довелось витратити на те, щоб перетягти з допомогою портативних пiдйомникiв усi ящики й деталi з колишнього складу в ближчi до виходу примiщення. А коли з цим упорались, Молодiнова скликала всiх до "вiтальнi" на термiнову нараду.
Обставини для експедицiї склались дуже несприятливо. Всi турботи збiглися водночас, i невiдомо було, за що братися в першу чергу: чи будувати нове житло, чи монтувати гравiтацiйний передавач, чи дослiджувати сусiднiй вулкан, який завдав стiльки лиха, чи виступити на боротьбу з злочинцями, якi здатнi в першу-лiпшу мить заподiяти їм шкоди.
Не можна було зволiкати бодай з однiєї з цих справ, отож i вирiшили воювати на кiлькох фронтах одночасно. Як завжди, експедицiя розбилась на групи, що виконували свої завдання цiлком самостiйно.
Отак у надлюдськiй виснажливiй роботi минув березень, пробiг i квiтень. На щастя, погода сприяла нашим робiнзонам. Короткочаснi дощi не перешкоджали їм, а тiльки приносили приємну свiжiсть.
П'ятого травня заговорив гравiтацiйний передавач, змонтований групою Мадараша поблизу екватора Кварти, досить далеко вiд Накритого столу.
Дванадцятого травня були закладенi першi гранiтнi блоки майбутнього жилого будинку.
Погода все ще стояла чудова. Однак чотирнадцятого травня настала несподiвана змiна: примчала буря з градом, а вночi випала легка пороша явище на Квартi досi не бачене. Вранцi на будiвництво на Накритому столi обрушився циклон,- тодi як за прогнозом мала бути тепла, хмарна погода. Метеорологiчний спостережний пункт на "Променi" просто збрехав.
- Це не повинно нас дивувати, -зiтхнула Молодiнова. - Апарати при всiй своїй досконалостi змушенi вести спостереження з дуже великої вiдстанi i тiльки на однiй пiвкулi. Нiчого не вдiєш, - звернулась вона до Северсона, доведеться-таки вам з Аленою вирушити в дорогу, щоб встановити автоматичнi метеостанцiї по всiй планетi.
- План подорожi в мене вже готовий, можемо вилiтати хоч зараз,сказала Свозилова, розгортаючи на столi велику карту обох пiвкуль планети. - Оце й є маршрут польоту, - пройшлась вона пальцем по червонiй лiнiї, яка складною кривою перетинала всi континенти.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26