згасност?, це призводить до одержавлення капіг^істи'зно: економіки. Держава перестає бути лише'елементом яздбудови і гіі.'регйоріоєгьс8 в елемент базтеу. Економічні функції йорікани значні) яоширюїсться і поглиблюються.
Однією з взжлпвчх функцій держави стає- функцій відтворчішіл суг-'пьоп) капіталу.' БОЇШ означає, що держава бере на ^со-з глобальне заадак'Ія розвитку^'скї економічної системи. Без з Р'-'чанкя держави А економіку е усіх сферах суспільного єілтчоргяіїя економіка капітаяЬ«у не Ім<юЬ С> «снузати. Цей факт «перше ',',-рсд науковців РІЛЗНЙЧІШ Дж. М. Кейнс.
У ц«:-і час їростас роль держави як підприсг-іші, інвестор:-!, •ір^іивчн • лскуг'.ця. кредитора та споживача. 3-І таких умов р-меус^гьсй о.цсрж&Елення процесу ^ілтворепнй робочої сили, З'К-Ік^ігі вирс5«ииг8а, НЗУКИ. фс<рм і методів організації лр^ці,
' 67
інформації тощо. Система державного втручання в господарську діяльність постійно вдосконалюється. Якию спочатку вонд включала в себе проведення надзвичайних антикризових заходів, тс потім ві заходи стали розроблятися для всіх фаз промисловогс циклу. ГОсдя другої світової війни виникли такі форми, яі ІфограмуванвяЕ і прогнозування економіки, розвиваються процесі економіки. Таким чином, в. сучасних умова) вплив поширюється; на всі сторони господарського
(виробга&ггво, торгівлю, фінанси, грошовий: обіг, міжнародн екоаанїчт відносини) і має систематичний характер.
Есоаакгша політика держави спрямована на досягненні гояовних цілей: підтримання: стабільних темпів економічною без спадів і криз;, досягнення повної зайнятості стабільності грошового обігу, недопущення інфляції забезпечення ефективності виробництва і діяльності підприємців аідгршіаша рівноваги платіжного балансу.
Серед засобів здійснення державної політики требі відзначте: заимюдавсіво по охороні та захисту навколишньоп ЮДОрожчання середовища; державні субсидії: на розвиток суспільне необхідним вцробншда; аятамонопольне законодавство.
Одот із, основних заходів втручання держави господарську діяльність є механізм! регулювання: економік». Серед елементів оито механізму слід, виділити ринкове регулюванні 5о пояапу -та иемояополізованого сектору економіки, що здійснюєтьсі тмул з допомогою механізму конкуренції, динаміки ринкових цін стихійного вирівнювання попиту та: пропозиції і встановленні Іпіталу цнмшіьного ринку. Найповніше державне регулюванні через надання державою замовлень, закупівлю нек
яоїї продукції, щог гарантує попит на неї. Найважливішими напрямками: державного регулюванні; економая і ж наслідок встановлення рівноваги національногс ряику е: аишциклічне регулювання, що має короткочасні тер і єврюнвване на послаблення: циклічних коливань інфляції^ і програмування, яке має довготривалиї
дартшер. Дяя досягнення цих цілей держава- використовує як прямі едитні (адшністратввае) регулювання, що здійснюється за допомогок Іцгшніп Іти законодавчих актів і заснованих на них: дій виконавчо влади, так і непряме регулювання шляхом використання різни; ходи фінансових важелів- (зміна ставки податків, нормі податкових пільг, та ін.). У цьому випадк) держави полягає в забезпеченні регулюванні ^регулювання сусгадиюго капіталу в цілому.
АНТИЦИКЛІЧНЄ регулювання передбачає використання таких іп. як оюджетно-податкова (фіскальна) політика. У період піднесення економіки податкові ставки зростають, а в період спадів — уменшуються. Головний важіль фіскальної політики — державний бюджет. Бюджетно-податкове регулювання доходної та витратної настин бюджету то перешкоджає економічному зростанню, то -тимулюс його. Дефіцитне фінансування послаблює інфляційні троиеси. Тому держава прагне до збалансування бюджету. ,' 90-ті рр. акцент у бюджетному регулюванні перено-Іиться на зміну структури витрат, перехід від воєнних витрат до довільних, від короткострокового до довгострокового програму-вння,
Шляхом кредитно-грошового регулювання (монетарна юлітика) центральні банки збільшують або зменшують кількість рошей в обігу і ставки позичкового процента (облікова ставка). За рівнем "рівняють" свої проценти за кредити і комерційні банки, ідвищення або зниження облікової ставки зумовлює чи здешевлення кредиту. Це дозволяє ефективно пливати на темпи економічного зростання.
Центральні банки проводять також операції на відкритому инку з метою регулювання грошової маси, а через неї і розмірів инку позичкового капіталу. Суть цих операцій полягає в продажі купівлі центральним банком країни державних облігацій. Для ювання ділової активності, навпаки, провадиться продаж йлігацій, тобто держава фактично здійснює позику приватного , вилучає вільні гроші, "зберігаючи" їх від продуктивного «користання, і сішачує підприємцям винагороду (процент по Злігаціях).
У кредитно-грошовому регулюванні широко застосовується зрма банківських резервів. Норма банківських кредитів — це Істка кредитних ресурсів банків, яку вони зобов'язані зберігати в їнтральному банку. Регулюючи розміри цієї норми, центральний , Інк має можливість впливати на > розмір ринку позичкових піталів; збільшуючи норму обов'язкових резервів, він обмежує можливості комерційних банків, сприяє стриманню ономічного зростання і навпаки.
Державне регулювання застосовує також адміністративні такі як необхідність отримання дозволу на відкриття Дпрнємств, створення умов рівності в доходах.
У 80-ті рр. в капіталістичних країнах виникло економіки": держава відмовилась від регулювання економічних важелів (тарифи на перевезення, стандарти
69
У-;;ЛС>:І; чи рсс^;і?'„ч мїсция.І. у рїс*\л»р»їі нього р«-:\»клочі г«і'.!^сиіїІ!' ринку, <соккуре)'.іик. У 90-?і рр. лея-с! країї
ВІДХОДИТЬ НІЛ ГфйЗОКОІКерааТіїаМСГ ДО О'ЛІ-ЛЇ) ІІОМІрНОЇ ПОЗИЦІЇ
державного вї;>ушгчй в економічні процеси- В перг-оріентуг-аніїя регулювання нг цілі довгострокового СІІІА — інфраструктура, людський капітал, цивільні науко] дослідні розрсГІки, захист навколишнього середовища, у Франції* культура, освіта, професійна підготовка, житлове будівню Так'ш чином, можна дійти висновку. Ідо державне рггулюї економіки — цс вплив держави на діяльність суб'еі . підпрксмиііцтва, ринкову коїгюнктуру з метою -іаоезпечеі нормальних умов для функціонування ринкового механіз| вирішення економічних та соціальних проблем.
Серед основних методів • державного регулюваї економіки треба виділити найважливіші: !) проведення рефо} оподаткуванні доходів корпорацій, державних гадприєм< підприємств немонополізованого сектору економіки; 2) держа| стимулювання науково-дослідних і дослідно-кокструктореь| розробок; 3) активна амортизаційна політика; 4) кредитно-грої політика; 5чї здійсненая структурної попітикн.
.Слід відзначити особливості планового регулюв: економіки України; Перехід зід- адмінієтративко-хоманднои плансмірно-ркнкової гистемв' мас здійснюватися еволюції шляхом. Б Україні, як і" в інших країнах колишнього -СІ поспішили дискредигувати: директивне планувати й уїсрашш Але через відсутність іншого господарсько;ї> механізму це ЗІР економіку, держави не до рин^у, а до сПІчм, хаосу, до ще бі.Т!І кризової ситуації- За цих ; умов- шдирйздшицьха діяльл сгіркймастьс0» не як свобода тсв»рс-виробняка, й як кссдсз&оленіі яко: сьогодні здамае ?, жодній розвиненій країні світу. .товгровкрсбникм праіііоють ьа свій ризик. Така,свободі,ьедй тої у, ;цп виробники,' користуючись, відсутністю. конкуренцГІ'І ьралсгукяь інтересі* суспільства. Тому споггеріш пар'ідоксадьна сигуація: ' зроЬтанІія зароОітааї її товарсвкребшїк.з гфи зяяжспя; вкробництве і продуктивності Іа рахунок ксо-5груеі-оваяо!ч> завищаннч цін, що призводи* І!осилі,-»!ня диференціації докидів населення.
В ус-'" зіЕсскоІк.'лейнєччх' країнах світу здійсню індккатианс ^реклмендацііінз) нлакувание. насамперед макрорівні. Однак «а цьому рівні значно більше, піл: їй мікрорі враховуються гакі УЇІНКОІЧ смяи, як а;я закоаіз ПОПИТУ та пролоз конкуренції тощо. Для ринкового пег»7!юаання »;а мікрорі
щоб І-,з маісрсоізкі відпсівідш служби за допомогою 'економічних важелі» вплиаили, зокрема, на договірні, ринкові ціни, 'створювалг. оптимальні умови господярюьзния. Отже, на макроршиі індикативні Ішаки, державні програми мають реялізовуватися чер«с> систему контрактів, державних замо&лвчь, закупок-тощо.
Рег\'лю8акіія економіки України 'на макрорівні повинне зводитися до планування осковких пропорцій народного господарства. '••
Плани на макрорівні в розвинених країнах складаються так, то їх реалізація поєднує; інтереси більшості товаровиробників 5 інтересами суспільства. Отже, найважливіше в економіці України — це скорочення етапу переходу від стихії, від "дикого" ринку (який виник через поспішний демонтаж планування, управління) до цивілізованого, регульованого ринку ••./.'•
На перехідному етапі до планово-ринкової економіки першочерговим завданням с роздержавлення та приватизація. Цей процес уже почався. - ' .,
Основою економічної системи є власність. Кожна стадія розвитку суспільства об'єктивно потребує різноманітності форм власності й. форм господарювання. Тривалий час^в^ е|сономіці переважала державна форма власності, яка стримувала ініціативу та підприємництво, що призвело до застою, а потім і, д^^дІЩи; .Тому зараз треба здійснити корінні перетворення відносин власності, насамперед у державному секторі, або здійснити ті^д^^лення, приватизацію через акціонерну та інші форми вдасності^ '•? >я
Основним напрямком перегворекня віднрси^^ла^ності, відновлення економічної системи є жавлення ~~ це перетворення підприємств у товариства, кооперативи та інші підприємства, формах власності.
Сіід виділити два принципи приватизації, без яких не існує ринку, а без ринку -/ роздержавлення і приватизації. В країнах Схі (першим) принципом роздержавлення та капіталізація доходів, або можливість вкладати ти в розширення виробництва, купівлю нових тизація означає рух до того, щоб провідні п0 приватному сектору, акціонерним товариствам, епїльниї|
ствам. -Польща,
Другий принцип — стабілізація. Такі країни, V-.« Словенія, Чехія та інші країни, вже пережили так ' терапію". В них акцепт був зроблений на фінансову
71
шоком, а коли встановилася відносна рівновага в економіці, перше місце були висунуті питання приватизації. В Угорщині проблеми були вирішені ще в 1960-х рр. без шоку. Наша економі суспільство зараз переживають великі шокові потрясіння.
При розгляді методів роздержавлення та приватизації виділити головні питання про платність та безплатність процесу. Як показує досвід східних країн, їх треба розумно нувати. Наприклад, Польща пішла по трьох напрямках. Перший капіталізація. Насамперед великі державні підприємі перетворюються в акціонерні товариства, акції яких вії продаються. Другий шлях стосується середніх та м; підприємств. Він реалізується через їх формальну юриді ліквідацію, в тому числі через банкрутство і розпродаж їх » аукціони. Третій — все інше, тобто інвестиційні купони, безкоштовна роздача. Цей досвід свідчить, що роздержавлення приватизація — це тривалий процес.
Однак можна вже виділити значення, форми та етапи таю процесу. Значення роздержавлення та приватизації полягає такому: 1) ліквідація монополії державної власності та держави дотацій збитковим підприємствам; 2) зміцнення валютного фо; стабілізація грошових відносин; 3) прискорення науково-техніч» прогресу; вирішення екологічних проблем; 4) зниження зростаї безробіття; 5) створення різноманітності товарної маси; 6) стабі ність в суспільстві та національна злагода тощо.
Формами приватизації є: акціонування підприєм< прямий викуп; розпродаж державних підприємств на аукшої фізичним та юридичним особам.
Слід виділити такі етапи приватизації: идприсмницма
1) створення умов для роздержавлення, формування різни систематична, суб'єктів власності, виявлення об'єктів приватизації; Іродукції виконавше» робіт,
2) розроблення методики оцінки майна; 1&шю „^„щ „«буму.
3) створення органів, які будуть здійснювати цей процес, також механізму контролю;
4) забезпечення підготовки і оформлення документів.
Держава в перехідний період має вирішувати багаї проблем і насамперед проблеми створення орієнтованої на рино правової інфраструктури, встановлення незалежної юридичж системи, забезпечення законності, проведення активної кредитні грошової та бюджетної політики.
Глава & Л ІДПРІЮЯНИЩ>КЛ ІЖОНКУШЩШ
Підприємництво преОш здошшшхн ш авіликох швєншав'жш-
них аспектах. V
Перший: п&пртєіяаарвю — ще авквнеяитай грвщрс І суспільству якай виконує Іешсу функцій ((комбінація сЦнвопірів
виробництва, інновації, вопрш& т ошрагами; знйаеаішшяшя
оптимального
максимального залгоазеша сустяаае*. І роль підприємниці»» як І рубежі XIX- XX ст. І "землю", "гаштая", І організація ви)
афкясшинив аштнвіпттдяїаянщрва
|в ринковій економі
Другий
економічної поае&акя аких умовах: •"обмежені
Змежені потреби (а підприємця певної використання обмежених ресори», цілей бізнесу.
Третій аспект: Діяльності. В Завові
шщрабує ВДя
ЩР& ОЗПВСВЙ^' ЯШНЙ ЗД§ЕЗТЮ»0(Є ДИЮЯПНВННК
— ще
72
.'шщшвивна, дашншісшь зш яіді{®нипшв.у
яиевуг іі знйнігтзо^ртііт
Підприсмннщга можна класифікувати
Критерії
ласносгі
1.
знсн&винс
2. Партнерське
власності та
Продовження табл.
Таблиця 2
/ -г "Я ——————— , ———————— ...
Юридичний статус 1. Підприємництво з утворенням юридичної оссКЇ (організації, яка має у власності. повно»! господарському веденні, оперативному керувані відокремлене майно, відповідає по своїх зобов'язання цим майном та виступає в суді, арбітражному суді і третейському суді від свого імені).
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23