Кожний етап розвитку суспільств зумовлює певні особливості функціонування ринку, певні інституті механізми ринкових відносин. Можна умовно виділити ряд етапів шляхів становлення ринкових відносин.
Перший етап — період від розпаду первісно-общинног ладу до виникнення капіталізму. Він характеризувавс формуванням ринкових відносин і простого товарного виробництв, Ринкові відносини відігравали підпорядковану роль, укорінювалис як правило, в надрах натурального господарства, потіснювали йоп Сприяючи встановленню зв'язків між раніш ізольованим суб'єктами господарювання (общинами, рабовласницьким латифундіями, феодальними помістями, селянським господарствами і т.п.), вони відкривали додаткові можливості дл розвитку виробництва і суспільства в цілому. Саме з розвита» торгівлі було пов'язане і часткове нагромадження капіталу.
Другий етап — капіталізм періоду вільної конкуренції. ВІ характеризувався розвитком ринкових відносин, їх широким глибоким проникненням у всі сфери і функції суспільної господарства. Цей етап тривав у більшості капіталістичних країн д межі XIX - XX ст. Ринок існував у своїй класичній формі, кол товар перетворюється в елементарну частку капіталістичної господарства. В цей період знімаються позаекономічні обмеженії на шляху вільного руху товарів, капіталу, робочої сили, створюєш єдиний національний, а потім і світовий ринок. За цих уме головними важелями саморегульованої ринкової економіки стал вільні ціни й конкуренція.
Третій етап — переростання капіталізму вільн конкуренції в монополістичний капіталізм, а потім в державне монополістичний. Для даного періоду характерним є підривано класичного ринку, обмеження сфер його впливу державки регулюванням.
Історичний досвід розвитку класичного ринку свідчить, ш за своєю природою він є суперечливим і здатним завдяї притаманній йому стихійності призвести не тільки до прогресу, & й до депресії, криз і навіть до повного руйнування економічн системи. Тому потрібно було знайти ефективні засоби, й допомогли б обмежити стихійні сили ринку.
Вперше обгрунтував необхідність державної дії на ринкої економіку англійський економіст Дж. М. Кейнс. У протилежнім
60
економістам XVIII - XIX ст. Дж. М. Кейнс і його послідовники довели. що забезпечити безперебійність капіталістичного відтворення без втручання держави в економіку неможливо. Державу вони розглядали як головний стимулятор попиту і чинник активізації підприємництва в господарському житті. Саме рекомендації Дж. М. Кейнса допомогли уряду Рузвельта уникнути руйнівної дії "великої депресії".
Слід відзначити, шо у зв'язку'1 з крахом соціалістичної системи в багатьох країнах почався етап переходу до ринкових відносин. Кожна країна через специфіку розвитку, використовуючи історичний досвід, йде до ринку своїм шляхом.
Якщо узагальнити історичний досвід формування ринку в західних країнах, можна зробити такі висновки.
Формування ринкових відносин становить тривалий процес, у ході якого постійно відбуваються зміни в усіх основних сферах суспільного життя і створюються національні ринки, які відзначаються великою різноманітністю. Це стосується насамперед системи мотивацій, критеріїв ефективності, виробничих і управлінських структур, господарських пропорцій та ін. До того ж, як свідчить світовий досвід, формування ринкової структури не може бути рівномірним у всіх країнах і всіх сферах господарства. Це залежить від економічних факторів розвитку, а також від історичних, соціальних, політичних тощо.
У західних країнах вже давно зрозуміли, що ринок зосереджує в собі величезну енергію (як творчу, так і руйнівну), яка, якщо її не тримати в певних рамках, здатна зруйнувати життєво важливі сфери і економічну систему в цілому. Не випадково фінансування фундаментальної науки, культури, освіти там здійснюється спеціальними фондами і асоціаціями, які не мають за мету здобуття прибутку. Економічна діяльність держави є важливим засобом подолання стихійних сил ринку й одним із елементів сучасного господарства. Держава навчилася регулювати попит і пропозицію, цю основу ринку, і, не порушуючи самої природи і механізмів на мікрорівні (підприємство), створила механізм регулювання ринку на макрорівні. Ринок став регульованим, що дає право за сучасних умов визначити моделі ринкових відносин у розвинених країнах як "соціальне ринкове господарство".
Ринок як самодостатній, автоматично діючий, саморегульований механізм — це абстракція, що якоюсь мірою відображає калії в економіці деяких країн наприкінці минулого століття.
-учасний же ринок — один із елементів іншої, значно складнішої
•истеми господарювання, елементами якої є:
61
— власне ринкові відносини, то грунтуються конкуренції економічно відокремлених виробників, вільних ціна; попиті і пропозиції і охоплюють ринок товарів та послуг, риної праці, ринок капіталу, фінансово-кредитний ринок та ін.;
— численні регулюючі інститути, в першу чергу державі головною метою яких є підтримка збалансованості попиту пропозиції, споживання і нагромадження товарної і грошової мас;
— система досконально відпрацьованого законодавства, встановлює "правила гри' на ринку, перетворює ринок із "дикого", •цивілізований: це антимонопольне (антитрестове) законодавс законодавство про власність, про угоди, договори і зобов'язані про захист споживача, про труд і соціальну захищеність;
— стан масової свідомості (культура, ідеолої правосвідомість);
— високоякісна інформаційно-аналітична база, ринкова інфраструктура (товарні біржі, біржі цінних папері служби зайнятості, інформаційні центри, рекламні агентсті служби безготівкових розрахунків тощо).
Отже, як свідчить світовий досвід, при теперішньому ріі розвитку продуктивних сил для конструктивного функціонуваї ринку і господарського механізму необхідним є контеї продуманих та взаємозв'язаних юридичних норм, компетентної дійового державного регулювання, певної суспільної свідомої моралі, культури.
Досягнення цілей ринкової економіки можливо в прої виконання ринком ряду функцій, серед яких потрібно відзначі такі:
1) інформаційна, що виявляє суспільні потреби, попит товари та послуги і дає виробникам уявлення про стан справ ринку;
2) регулююча, яка визначає структуру пропозиції виявляється у розподілі та перерозподілі ресурсів відповідно платоспроможного попиту;
3) стимулююча, що націлює виробників на зниження ві виробництва і підвищення його ефективності на осі впровадження нової техніки і технології, раціональї використання сировини і матеріалів, підвищення якості товарів послуг;
4) інтегруюча, яка забезпечує взаємодію функцій, перелічені вище, і допомагає вибору ефективних рішень діяльності підприємств;
5) контрольна, що забезпечує вплив споживачів 62
виробництво, оскільки саме на ринку визначається, наскільки необхідний суспільству вироблений продукт.
§ 2. Види, структура, інфраструктура ринку
Економіка функціонує як складна система трьох взаємозв'язаних рівнів: мікрорівень — госпв,дарські одиниці; метарі-вень — галузеві структури ринку (банки, біржі); макрорівень — органи (в основному державні) регулювання ринкових відносин.
Ця система розкриває організацію ринкових відносин. Поряд з нею важливим елементом організації виступають види і форми ринку. Розрізняють, як правило, такі види ринків: ринок товарів та послуг (споживчий ринок, ринок засобів виробництва, ринок інвестиційних ресурсів); фінансовий ринок (ринок кредитів, ринок цінних паперів, грошовий та валютний ринок); ринок праці. Важливе місце належить також ринку нерухомості та ринку природних ресурсів.
Реформа споживчого ринку в Україні передбачає: І 1) розвиток підприємництва у сфері торгівлі і демонополізацію; 2) підтримку малого і середнього бізнесу; 3) перехід до нової системи ціноутворення; 4) поступову ліквідацію дотацій збитковим Підприємствам; 5) захист ринку і споживачів від недобросовісної торгівлі; 6) ліквідацію необгрунтованих привілеїв у розподілі споживчих благ.
Ринок засобів виробництва в повному розумінні цього слова в Україні не існував. Засоби виробництва надходили до споживачів через централізовану систему матеріально-технічного постачання. Фактично ринок засобів виробництва створюється в Україні заново, і головним моментом є перехід від централізованого фондування ресурсів до оптової торгівлі ними.
Процес становлення фінансового ринку охоплює собою формування ринку кредитних ресурсів, ринку цінних паперів і ринку валюти.
Інфраструктура ринку складається із сукупності допоміжних організацій, установ, посередників, діяльність яких зумовлена прискоренням просування товарів та послуг на різних ринках. Серед елементів інфраструктури ринку центральне місце належить біржам (товарним, фондовим, валютним, нерухомості, праці тощо).
Структура ринку відображає його місце в системі організації суспільного виробництва. Щоб з'ясувати механізм рин-
63
ку, слід визначнії!, що таке попит, пропозиція, ціна, кон'юнктура рівновага (це головні параметри ринку), конкуренція, монополія олігополія ринку (це головні його атрибути).
Попит — це сума грошей, яку покупці мають намі заплатити за необхідні товари та послуги. Пропозиція — сукупністі товарів з певними цінами, які ладні продати виробники. Ринкові ціна — це фактична ціна, яка встановлюється на ринку. В сфер обігу під взаємодією різних чинників ціни можуть відхилятися ві вартості. Коливання цін є виявом дії закону вартості. Кон'юнкту ра — співвідношення попиту і пропозиції на певні види товарів аб всю товарну масу на певному ринку. Кон'юнктура змінюється пі дією різних факторів: обсягу виробництва, розміру товарни запасів, динаміки цін і грошових доходів, організації реклами торгівлі тощо. Рівновага — повний або частковий збіг попиту пропозиції. Між цими параметрами ринку існує тісна взаємозв'язок, для характеристики якого використовуються таї поняття, як "еластичність попиту", "еластичність пропозиції", "ції рівноваги". Крім того, взаємозв'язок між попитом, пропозицією ціною виявляється в законах попиту і пропозиції.
Закон попиту фіксує залежність попиту від ціни. Чим вий ціна, тим менше купують товарів. Це можна зобразити графічі (див, рис. 5), позначивши ціну літерою Р, кількість товарів, п купуються — літерою Р.
Як показує графік, більш високій ціні Р) відповідає менші попит <ЗІ, а більш низькій ціні Р2 відповідає більший попит Залежність попиту від ціни має складніший характер і може бу зображена графічно кривою попиту (рис. 6).
ОІ 02
Рис. 5
Рис. 6
64
Така крива відображає залежність попиту від ціни в загальному вигляді. Для сукупності товарів або окремого товар' ч-фактерні свої залежності, що відрізняються кривизною, нахилом кривої і т.п.
Закон попиту відображає лише одну сторону співвідношення попиту і пропозиції. Друга 'Сторона цього співвідношення відбивається законом пропозиції. Це можна зобразити графічно (див. рис. 7). Як рачимо, меншій піні РІ відповідає менша пропозиція СЬ, а більш високій ціні Р2 — біньша пропозиція. Лінія пропозиції пересікає вертикальну вісь цій у точці К. Із цього випливає, що товар вигідніше виробляти, кави дав перевищує витрати виробництва. Якщо ж ціна дорівнює витратам, зникають мотиви виробництва. Тому на ринку залежність ніж пропозицією і ціною має більш складний характер і зображається Ісривою (рис. 8).
Рис. 7
Ряс. і
Залежність між попитом, 'Пропозицією і ціною ноже бути •бражена в одній площині. При накладенні графіків №яшау і юпозиції криві пересічуться. Тому в цьому рам шва буде пиватися ціною рівноваги. За реальних ринкових, обставив шикає рух кривих попиту і пропозиції, їх переміщення можуть ~й зображені графічно (ДИБ. рис. 9).
65
РІ <3о
Рис. 9
Отже, можна дійти висновку, що зміна попиту і пропоз залежить від ншки нешкових чинників. Так, на попит вплива кількість покупців, зміна доходів, зміна смаків та перс очікування споживачів та ін.; на пропозицію — кількість прода зміни в технології і способах виробництва, ціни на ресурси та товари, податки і дотації, очікування продавців тощо, Таким чи криві попиту і пропозиції залежать від усієї сукупності факторів"
Слід також відзначити важливий вплив на формув ринкової ціни законів попиту, пропозиції та вартості. Ступінь з попиту залежно від ціни називається еластичністю попиту.
На формування ринкової ціни значно впливає і конкуренції. Конкуренція — це та сила, що вирівнює ринкові Завдяки її дії на ринку в кожний даний момент встановл
66
чг.'іі'Н-і Ць:^ на о.'.ікс<;:!>дн' юьарі; о/і.яіліч'0"! якосп- й їжі.,
;;•. уПсКИІЯ Н«]ІЯ,3 З ІІІНОК) І ".ОН'ТОПЮ урОІО аИСТУПаЮГЬ ГОЛОВНИМИ
§ 3.1'о.іь держави в у&швах формувянчя ринкових відносин.
Роздержавлення як основа переходу до рянку.
його сутність і засоби
І-
Проблема втручання держави в економіку має багаторічну історію. З моменту виникнення держави її найважливішими функціями були збереження та'зміцнення влади. Держава брала ка себе такі загальні економічні функції, як регламентація торгівлі, бушйшщтЕО нових міст, доріг, введення єдиного, грошового обігу та системи мита. Під час становлення та розвитку капіталізму роль держави а економіці значне поширюєтеся. Насамперед вона тіїдагус функцію первинного нагромадження капіталу, В цей період рияикають державні та змішані компанії для торгівлі. Держава стає власником арсеналів і верфів, лїдпрншстЬ добувної промисловості, створює горілчані, соляні, -тютюнові та інші монополії. Держава бере на себе функцію щодо збереження конкуренції, обмеження гряпливу іноземного капіталу, утримує пошту, транспортні засоби, регулюс частково відносини між працівниками та підприємцями.
З 30-х рр. XXі ст, зтруїзння держави а роз&тхж економіки роз'шфюггься. Деркачі розпочинає скстематичке регулювання ка мічяому рівні і стає одним з головних суб'єктів ОЇ діяльності вй5л*зшості країн,
Продуктивні силгі переростають вузькі, рамки монополістичне?
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23