https://wodolei.ru/catalog/smesiteli/dlya_vanny/Vidima/ 
А  Б  В  Г  Д  Е  Ж  З  И  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Э  Ю  Я  AZ

 

ОСНОВИ ЕКОНОМ.1Ч.НО1 TEOPIi Части на J
Навчальний пос!бник
\арк!в 1999
УДК 330 (075.8)
Основи економічної теорії / О.О. Мамалуй, О.С. Марченко. Л.С. Шевченко та ін. За ред. О.О. Мамалуя. - Навч. посібник: У 2 ч. Ч. 1. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 1999. - 155 с.
Реформування економіки України та становлення нових ринкових відносин потребують постійного оновлення економічних знань, для чого • необхідним є вивчення основ економічної теорії, яка містить все прогресивне, чого досягли світова економічна наука та практика господарювання розвинутих країн.
У посібнику розглядаються економічні категорії, закономірності та моделі господарювання на таких рівнях, як мікро- та макроекономіка, а також на рівні міжнародних економічних відносин. Автори використали наукові досягнення відомих представників різних економічних напрямків, досвід викладання цієї дисципліни в юридичній академії та опубліковану навчальну літературу.
Проблематика, зміст, структура посібника тісно пов'язані з профілем юридичної академії, формування правових знань потребує розвитку загального економічного мислення.
Для студентів, аспірантів та тих, хто бажає самостійно вивчати економічну теорію.
Автори: канд. екон. наук О.О. Мамалуй (гл. 1, 15, 17, 21), канд. екон. наук О.С. Марченко (гл. 5, § 3; гл. 8, § 1; гл. 11, § 1, 2; гл. 22), д-р екон. наук Л.С. Шевченко (гл. 5, 12, 18), канд. екон. наук О.А. Гриценко (гл. 4; гл. 8, § 2, 3, 4; гл. 11, § 3, 4; гл. 19), канд. екон. наук Л.В. Гриценко (гл. 20, § 1, 2), канд. екон. наук В.П. Халін (гл. 7), канд. екон. наук О.В. Роздайбіда (гл. 2, 13), канд. екон. наук С.М. Макуха (гл. 14, 24, 25), А.М. Задихайло (гл. З, 9, 15), Г.Ю. Дар-нопих (гл. 20, § 3; гл. 23), В.А. Лизогуб (гл. 6, 16), О.А. Камериста (гл. 10).
Рецензент й: В. М. Бережний, канд. екон. наук, проф. Харк. держ. автомоб.-дор. техн. ун-ту; С.В. Тютюннікова, канд. екон. наук, доц. Харк. держ. ун-ту.
Рекомендовано до видання редакційно-видавничою радою академії (протокол № 2 від 25.11.1998 р.)
Видання здійснено при технічній допомозі консорціуму "Верховенство права".
Контракт Агентства Міжнародного розвитку США. Адреса: Україна, 252033, Київ, вул. Саксаганського, 6.
© Національна юридична академія України, 1999
РОЗДІЛ І ВСТУП ДО ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ
Глава 1. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ ЯК НАУКА ТА НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА
§ 1. Предмет курсу "Основи економічної теорії"
Економічна теорія — багатопланова суспільна теоретична наука, яка послідовно протягом всього свого існування набула цілісну систему наукових поглядів та уявлень про економічне життя суспільства, закономірності розвитку народного господарства, його суб'єктів в умовах ринкових відносин. Економічна теорія, як і всі науки, має свої об'єкт дослідження та предмет вивчення, які в процесі розвитку господарської діяльності людини та суспільства постійно набувають нових характерних рис і особливостей. Людина виступає активним учасником і суб'єктом економічного життя суспільства, виробником матеріальних благ, які необхідні для задоволення його потреб та інтересів. Згодом виникають нові потреби, забезпечити які можна тільки шляхом організації ефективної діяльності в рамках сім'ї, колективу, фірми, підприємства, галузі, регіону, країни або всього світу. Тому економічна теорія має складний предмет, що постійно формується
та розвивається.
Існує багато визначень економічної науки та її предмета: економіка (IV - III ст. до н.е.) — це економічні погляди про мистецтво ведення домашнього господарства; політична економія (XVII - XX ст.) — наука, що вивчає економічні відносини, які виникають між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання; економікс (XIX — XX ст.) — наука про ефективне використання обмежених ресурсів з метою досягнення максимального задоволення матеріальних потреб людини та суспільства. Сучасне розуміння терміну "економічна наука" охоплює визначення таких елементів її предмета: господарська діяльність; закономірності розвитку економічних систем; відносини, що виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ; відносини власності та ринку; використання людьми рідкісних чи обмежених ресурсів для виробництва різних товарів та послуг і розподіл їх між членами суспільства з метою задоволення їх потреб; механізми вирішення головних економічних проблем (що, як, для кого, скільки виробляти
•>
'і:е:лкт -.'К'Ліо1 і-.чпої'.еС!;;: 'й:::".-;-'.-і'.' ::г комічних яіппя • хпс'і!уа6\ с;;у •"'.'.і'С1!'. IV.! Іалну оаг.:ч>лр;. сн;. стр\ к>>ру''рсс. і:.
Макроекономіка (національна економіка)
Мезоекономіка
(економіка окремих сфер
та галузей народного ;оеподар'_тва)
(економіка фірім, підприємств, сімейного господарства та ін.)
Об'єктом вивчення економічної теорії на рінні мікроекономіки виступає окремий економічний суб'єкт господарська діяльність людини, сім'ї, фірми, підприємства, яка є конкретною і доступною для сприйняття.
Об'єкт вивчення макроекономіки — національна економіка як єдине ціле, її предмет має комплексний, узагальнений, агріговалий характер, погребує глибокого наукового дослідження та державного регулювання.
Економіка має галузі народного господарств.:-системи та комплекси (зоєшю-промисловий, агрОін;о енергетичний та ж.), які складають мезоекономіку.
Економічна теорія вивчає економічні яг -..м , також на рівні міжнародної економіки як -.• ч-ми господарства, міжнародних економічних відног;-.,. , •• супермакроекономіку.
Усі пі рівні економіки є складовим;* час ;:н:ім.г економічної
4
'ІНІЖНІ
ьроцеси
"ЗІТОВОГО кі,:. ТООТО
І.К'н:. ••; І на теі;р;>і
..••'::.єн . :.о'іитив!і\ І нормативні'. Позитивна економічна
... пі-а:;1/ "І а прогнозу оо'гктпвн; економічні я зліла, формує
. ;;. систему наукова поглядів, гіпотез та концепцій.
: ;,>-,:.;м;ч!;а теорія як навчальна дисципліна взагалі має позитивний
• :-;-:;ер Вчений економіст, досліджунЧчи факти господарського
•.лггя, ко'с'І;-.тує стан економіки, формулює характерні риси,
• •>>:,<;ск їх природу та зміст, робить висновки про майбутнє її
Нормативна економічна теорія — це наука про раціональну '.-.оедінку людей і діяльність економічних інститутів. Вона 1.1>.-.тукана відповідати на запитання про те, що треба робити, що і'.чіі.нно бути, як слід діяти для досягнення бажаних кінцевих результатів. Ідо треба мати.
Економічна теорія як теоретична наука і навчальна .ії'сцнпліна містить позитивні висновки і узагальнення, але практика господарювання, особливо на рівні макроекономіки. потребує конкретних рекомендацій, нормативних вказівок про те, як
•.-імі'.ншіїтн дефіцит державного бюджету, рівень інфляції, як подолати кризу та ін.
Обидва ці напрямки застосування економічної теорії мають працювати ефективно і сприяти вивченню її предмета та формуванню у людини економічного мислення, ринкової економічної поведінки.
Економічне мислення у людини формується в процесі її діяльності як суб'єкта господарського життя і набуття знань про еч.ічомічні поняття, явища та закони. Економічне мислення — це процес відображення, відтворення свідомості людей, їх економічних відносин у формі уявлень, понять, теорій або засвоєння людьми іі.:бутих суспільством економічних знань, перероблення інформації. і зму ••.•кономічне мислення є двох типів: буденне та наукове.
аудечнв економічне мислення — це мислення людини на мил; її життєвого досвіду, практики виробництва та споживання Н'заріь. Таке мислення, як правило, має суб'єктивний, поверховий.
• лчобічниГІ характер і може супроводжуватися низькою : :-льта7нвністю. Таке мислення особливо недопустиме для к--;чвннків макроекономіки.
Наукове економічне мислення — це мислення людини, яка "•""Нузала набуті суспільством і економічною наукою знання та їх на професійному рівні з використанням понятійного. 5
категоріального апарату. Людина, яка має наукове мислення, пізнає всі ланки розвитку економіки, об'єктивно оцінює економічну дійсність та свідомо користується системою наукових економічних категорій, концепцій і законів.
Економічне мислення дозволяє суб'єктам економіки більш свідомо реалізовувати свої здібності, ціннісні орієнтири, ефективну
економічну поведінку.
Економічна поведінка — це певні вчинки суб'єкта економіки, його діяння стосовно навколишнього середовища, реакція на конкретні цілі, цінності та завдання. Економічна поведінка суб'єктів ринкової економіки має керуватися відкритими економічною наукою принципами обмеженості (рідкісності) ресурсів, необмеженості потреб, альтернативності та свободи
економічного вибору.
Розвиток економіки потребує ресурсів (матеріальних, людських, природних, інвестиційних), які мають властивість бути обмеженими, по-перше, природою або територією країни; по-друге, неможливістю їх відтворення; по-третє, зростанням кількості населення, виробництва товарів та послуг, необмеженим збільшенням різноманітності, кількості та рівнів потреб. Обмеженість ресурсів, постійна потреба в них для виробництва матеріальних благ та послуг зумовлюють необхідність вибору шляхів раціонального, результативного використання цих ресурсів, тобто досягнення ефективності. Економічна ефективність як мета діяльності потребує врахування зв'язку між кількістю рідкісних ресурсів, потрібних для виробництва (витрат), і отриманими результатами (випуском). Ефективність економічної діяльності має місце, коли витрати зменшуються або є незмінними при зростанні обсягу випуску потрібних матеріальних благ. Тому характерною рисою економічної поведінки всіх суб'єктів господарського життя є їх діяльність щодо ефективного використання рідкісних ресурсів
для задоволення потреб.
Обмеженість ресурсів гостро відчувається людиною та суспільством, бо економічні потреби постійно зростають. Економічна теорія вивчає потреби, які виступають рушійним мотивом діяльності людини щодо ліквідації нестатків у чомусь. Поняття потреби означає особливий психологічний стан людини, усвідомлення умов, необхідних для життя. Щоб жити, люди повинні виробляти матеріальні блага, обмінювати їх і задовольняти не тільки свої фізіологічні потреби (в їжі, одязі, житлі, відпочинку тощо), але й потреби, обумовлені їх становищем у даному соціальному оточенні (в освіті, культурі, спорті та ін.).
6
Потреби класифікуються на певні види залежно від критеріїв:
— за суб'єктом: індивідуальні, групові, колективні, суспільні;
— за об'єктом: матеріальні, духовні, культурні тощо;
— за сферою діяльності: у труді, відпочинку та ін.;
— за ступенем реалізації: абсолютні (зумовлені сучасним рівнем розвитку світової економіки), дійдні (які відповідають рівню розвитку економіки певної країни), платоспроможні (які людина може задовольнити відповідно до власних доходів та рівня цін);
— за значущістю: первинні (фізіологічні, потреби у безпеці та захищеності) і вторинні (інтелектуальні, соціальні).
Економічні потреби — це частина людських потреб, для задоволення яких необхідні виробництво, розподіл, обмін і споживання матеріальних благ та послуг. Існування людини тісно пов'язано з задоволенням всіх потреб, але насамперед первинних, матеріальних (в їжі, воді, повітрі тощо). Економіка розвинених країн створює економічний потенціал, що дає можливість задовольнити потреби більш високого рівня (інтелектуальні), які є необмеженими.
Необмеженість економічних потреб означає, що їх неможливо повністю задовольнити, вони мають здатність збільшуватися і відтворюватися. Потреби тісно пов'язані з економічним інтересом: останній виникає, коли задоволення потреби усвідомлюється як конкретна мета. Економічні інтереси знаходять своє виявлення в цілях та діях, спрямованих на задоволення потреб.
Людина (фірма, держава) не може мати все, що забажає, їй треба вибирати з існуючих можливостей та приймати рішення про витрати рідкісних ресурсів з метою задоволення певної потреби. Наприклад, економіка не може збільшити виробництво якогось конкретного блага, якщо не відмовиться від іншого. Тому розвиток економіки пов'язаний з вибором найбільш раціонального використання рідкісних ресурсів та задоволення потреб.
Альтернатива — це вибір одного рішення (варіанта) з двох можливих, що виключають один одного. Альтернативний вибір в економіці повинен супроводжуватись ефективністю виробництва та зростанням рівня задоволення потреб. Так, розвиток економіки можна забезпечити, виробляючи з металу як обмеженого ресурсу гармати чи верстати. Якщо виробляти гармати, бракуватиме металу на виробництво верстатів. Тому уряд повинен зробити правильний альтернативний вибір між цими виробництвами. Оптимальний вибір забезпечить зростання вигоди та зниження витрат.
7
§ 2. Методологія економічної теорії: менші пізнання, категорії, закони і моделі
Методологія економічної теорії --це сукупність мег^ан пізнання економічних явиш і процесів, категорій і закони;.
Метод — система засобів, заходів, підходів та шляхів, :кі допомогою яких здійснюється пізнання категорій, законів та тенденцій господарського життя. Який предмет науки, такий і його метод дослідження: предмет породжує особливості методу, а останній виробляє інструментарій пізнання, за допомогою я кето економісти проникають в сутність економічних явищ і прсц:сІ!з, формулюють поняття, відкривають нові закони, особливості розвитку суспільного виробництва, таким чином формують предмет економічної теорії.
Метод економічної теорії використовує досягнення багатьох наук (формальної логіки, філософії, статистики, істерії. математики) і виробляє свої засоби вивчення господарського життя.
Які характеристики, засоби і способи притаманні метолу економічної теорії?
Метод економічної теорії може мати суб'єктивнії!5 чи об'єктивний характер. Суб'єктивний підхід означає, що вчешім вивчає економічні явища, робить висновки та оцінює їх з позиції своїх інтересів і переконань. За допомогою такого методу, як правило, економіка досліджується однобічно, висновки та теорії робляться викривленими.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23


А-П

П-Я