https://wodolei.ru/catalog/smesiteli/Axor/
Сутність цієї функції Іолягає в тому, що гроші випадають із сфери обігу і икористовуються для нагромадження. За сучасних умов дана функція виконується з допомогою особливих банківських уста-Іов — ощадних банків. У країнах, що не мають вільно Інвертованої твердої валюти, функцію засобу нагромадження иконують валюти найбільш розвинених країн: американський олар, фунт стерлінгів, німецька марка.
Найбільш високий рівень розвитку товарного обміну умовлює виконання грішми функції світових грошей. Ця функція иникла в процесі формування світових економічних відносин, її оже виконувати тільки повноцінний метал — золото. В іжнародних розрахунках країни, що не мають золотого запасу, Ікористовують грошові знаки іншої держави, які визнані езервними валютами (американський долар, німецька марка та ін.), загальні умовні міжнародні розрахункові одиниць Наприклад, до
'''
долара США прикріплені 40 країн, до-французького франка — І до євро— 10.
Логічним продовженням функцій, що виконуюті грошима, є їх так звані функціональні форми.
Грошові функціональні форми відображають фун грошей при найбільш розвинутому товарному виробництві. Суч ринкові умови є досить складними, що зумовлюється ступе зрілості грошової системи. Функціональні форми є складов частинами грошової системи. Для характеристики цих найбільш прийнятним е агрегатний метод їх класифікації. широко використовується в економічній літературі більшості світу. Критерієм розрізнення функціональних форм грошей ступінь їх ліквідності.
До першої функціональної форми належать готівкові гри й трансакційні депозити. Готівкові гроші — це металеві паперові гроші (монети та банкноти), що випускаються державс Трансакційні депозити являють собою вклади фізичних юридичних осіб у комерційні та ощадні банки. Це вклади запитання. Перша функціональна форма — грошовий агрегат МІ деяких країнах світу до нього належать чекові депозити, по можна одержати певний процент доходу.
Другу функціональну форму (агрегат М2) складають п функціональна форма (агрегат МІ) та безчекові ощадні розрах; в банківських установах, що досить просто переходять в грої або чекову готівку. Грошові форми агрегату М2 — високоліквідні фінансові актини, які можуть застосовуватися виконання функції засобу нагромадження- В агрегаті розрізнюють звичайні, прості безчекові рахунки та строкові | приносять підвищений процент^ дрібні (до 100 тис, дол.) рахунк
Третя функціональна грошова форма, або агрегат включає в себе грошові форми агрегату М2 та великі депозі сертифікати (строкові вклади) вартістю більше 100 тис. дол. агрегату МЗ належать і деякі шші грошові активи.
Теорія грошових форм виділяє і ще більший грош агрегат (Ь), до якого входять агрегат МЗ та всі інші лікв цінності: банківські акцепти, окремі види державних облігацій, мають державну гарантію, векселі державної скарбниці. Агреп охоплює всю масу грошей, що є в грошовій системі.
За більш ніж тритисячолітній період свого існування гр пройшли складний шлях розвитку і мали такі форми:
а) товарні гроші — металеві зливки;
б) монетні гроші — карбовані монети; 54
в) паперові гроші — друковані банкноти;
г) електронні гроші — кредитні картки. Грошові системи формувались відповідно до історичних Іформ грошей. Спочатку виникла архаїчна форма металевих грошей, коли головним елементом їх був металевий зливок. Історія \ країнської гривні починалася з Давньої Русі, де гривнями називали Зливки срібла різної ваги: від 100 до 204,7 г — мала гривня і до 409.5 г — велика гривня. Поступово з'являлись карбовані монети, Шо витіснили важкі металеві зливки. Мйгалева грошова система існувала у формі монометалізму та біметалізму. Грошова система монометалізму використовувала як гроші один із монетарних металів — золото або срібло. Біметалізм — це система, при якій загальним еквівалентом грошей є обидва монетарні метали — золото і срібло.
Пізніше металеву грошову систему змінює паперово-кредитна система. Перші паперові гроші з'явились у Китаї, На Україні вони були введені в обіг у другій половині XVIII ст. Сучасна грошова паперово-кредитна система складається з державних банкнот, розмінної монети та депозитів до запитання або поточних рахунків національної' кредитної системи.
Зовсім недавно в незалежній Україні була сформована національна грошова система. Крім паперових банкнот в країні карбується металева розмінна монета. Невеликими тиражами карбується гривня із золота та срібла для потреб колекціонерів.
Економічна теорія визнає існування так званої "електронної" грошової системи. Головним її елементом є кредитна картка, завдяки якій і відбуваються всі безготівкові платежі за допомогою комп'ютерних систем. Це система грошових відносин майбутнього, але передові країни світу дуже активно використовують "електронну" грошову систему вже сьогодні
У загальному вигляді грошова система незалежно від форм повинна мати такі структурні елемента:
— найменування грошової одиниці та масштаб цін;
— відповідний порядок емісії національних грошових знаків;
— карбування металевих монет та порядок їх обігу;
— організація та умови безготівкового обороту,
— порядок обміну національної валюти на іноземну;
— валютні коефіцієнти;
— грошові знаки та організаційні центри грошового обігу. Ціна, як і гроші, є елементом категоріального ряду товарного виробництва. Вона сформувалась у процесі тривалого
55
ж
ціни тісно -личину ціни економіки всі товапмі навкруги ціни, /не Р РИНКОВОЇ економГки' к згадувати, лиГринОк сформувати ціну Системі велика і складі
За У"™
ціна стаїа ггошов /явломч;; про ці досить склад - то впливають сучасної ринкоц та
- це дуіі можна
вислів, що
умов про ціну
-Іезною кількістю товарів здатні категорій товарного виробництва доси
§ 3. Закони товарного виробництва,
їх сутність та функції
виробництва
регулює особли
лише
законів діють декілька з н;
Економіку товарного' сукупшсть економічних законів
•
•артості як осГвного'закон?' 3уСТрІЧається визначення зака мфою з цим можна ™;адК2с;ТН°ГО ВИр°бниЦтва- Д зв'язки між виппй„„Г™ СЬ' Закон ваРтості виражає
покупцями товарів і потреб згідно з їх вартісті
Цін від вартості в пптГ,Г^ВИЯВЛ5ТЬСЯ ЧЄРЄЗ стихійне відхилені ти- Дія його
можна пого
;~ ед„ХНоГ- ??
""""^«^•^""ів™™
Цесі обміну, виявляється
товарного
закон має назву закоі
економічний розвиток '<*г„; ЧЄРЄЗ Рух цін забезпечує^
ВИ*г,т„. ~_._\НЧ Т°К СУСПІЛЬНОГО ВИООбншІтря Чо„„„ '.І
виконує стимулюючу функцію виробництва. По-перше, продуктивності технологій та
ДІЯ
виробництва. Закон вартої і є, по суті, рушійною сило закону стимулює зростаі сприяє виникненню неї і таким чином зменшує витр; "'' також функція закону, Іічна диференціа вартості через відхилення цін ра: пропозиції виступає стихійним регулято] і. Відхилення .або коливання цін визнач; товаровиробників, які роблять висновки
56
про те, виробництво яких треба збільшити або зменшити, шоб не було їх надлишку чи дефіциту. Таким чином зменшується амплітуда коливання цін, вони стають більш стабільними.
Теорія трудової вартості досить активно використовує вартість як категорію і як економічний закон. Представники цієї теорії (У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо, К. -Маркс) у центр своїх міркувань ставили тільки затрати праці на виробництво товарів та їх вартість. У цьому один із недоліків даної концепції. Теорію трудової вартості називають затратною теорією товарних відносин, або теорією об'єктивних витрат. Крім того, недоліком теорії трудової вартості є складність або абстрактність багатьох її постулатів. На практиці категорія вартості не може бути використана як інструмент впливу на виробництво. Взагалі в сучасних наукових уявленнях про вартість підкреслюється її трансцендентна сутність. Таку позицію поділяли також представники теорії виробництва (Дж. Мілль, Н. Сеніор, Дж. Мак-Куллох та ін.) і теорії трьох факторів виробництва (Ж.Б. Сей та Ф. Бастіа).
Світова економічна думка в останній третині XIX ст. запропонувала оригінальний підхід до виявлення сутності вартості (цінності) товарів. Засновники та прихильники теорії маржиналізму (граничної корисності), зокрема У. Джевонс, Ф. Візер, К. Менгер, Е. Бем-Баверк, Дж. Б. Кларк — представники різних країн Європи та США, в основу своєї концепції поклали не затрати, а результати виробництва товарів. Ця концепція має назву суб'єктивної теорії цінності. Вище вже згадувались категорії нової концепції. Пізніше завдяки зусиллям видатного теоретика М. Туган-Барановського, В.К. Дмітрієва, Р.М. Орженецького, А.Д. Білімовича та інших вчених було зроблено спробу об'єднати досягнення об'єктивного та суб єктивного підходів до визначення сутності вартості. Найбільшого ефекту досяг родоначальник неокласичного теоретичного напрямку А. Маршалл, який у своїх дослідженнях
Результаті
_ _—————<*ь>1* 1 К
на виробництво товарів. Діє І ~аті якої відбувається соціально-І й,,.».-" ~
•з законами
активно синтезував досягнення теорії трудової вартості та теорії граничної корисності. Маршалл вважав, що ринкова економіка формується під впливом попиту та пропозиції, і поєднував динаміку попиту з результативною теорією маржиналізму, а динаміку пропозиції—з затратною концепцією трудової вартості.
В сучасних умовах перехідної економіки серед економістів 'а політиків ще має місце протиставлення і пряме заперечення таких категорій, як трудова вартість і гранична корисність, що є [Помилкою. В умовах формування нових економічних відносин ить продуктивним має бути підхід, що забезпечував би товарш|використання категорій і заковів товарного виробництва, всіх, що
57
•
допоможуть одержати вагомий кінцевий результат в економічні діяльності.
Товарне виробництво пов'язане з дією закону грошивог обігу. В країнах з різними економічними системами, використовуються гроші, необхідно знати, скільки грошової ма потрібно для нормального господаріовзння. Грошовий обіг в різн країнах залежить від впливу великої кількості чинників. У сфе грошового обігу діє економічний закон кількості гроше необхідних для грошового обігу, сформульований в XIX ст. Перш; основна умова ефективного грошового обігу — швидкість обі грошей та їх ліквідність. Чим швидше гроші будуть обслуговуваї товарні угоди, тим менше їх потрібно для обігу. Формула закої грошового обігу має такий вигляд:
Кг = ТЦ / Шо,
де Кг — кількість грошей, необхідних для обігу; ТЦ — сума товарів у суспільстві; Шо — швидкість обігу грошових одиниць.
З розвитком товарного виробництва та зміною його ти| змінюються і функції грошей, а також трансформується зак кількості грошей, необхідних для обігу. В цьому разі форл закону буде такою:
Кг = ТЦ-К + П-(ВП/Шо),
де К — сума грошей, які обслуговують кредити; П — платежі, яких настав строк виплати; ВП — сума взаємосплачених платежів
Дія закону кількості грошей, -необхідних для обі характерна як для металевої грошової системи в минулому, так і сучасної паперово-кредитної.
У країнах з розвиненою ринковою економікою, реалізується велика кількість товарів у безготівковому варіанті, грошей в економіці змінюється. Спостерігається залежність вартістю товарів в суспільстві і кількістю грошей, за допомо яких всі товари мають бути реалізовані. Ця залежність виражаєті такою формулою:
де Р — середній рівень цін; (2 — кількість товарів; М — грош^ маса; V — швидкість обігу грошових одиниць.
В умовах розвиненої паперово-кредитної грошової систе^ 58
наведена формула відображає дію закону кількості грошей. необхідних для обігу готівкою та у безготівковому вигляді. Використання цієї формули для розрахунків залежить від величин, що складають її. З цього приводу деякі наукові економічні школи Уіонстаристів та кейнсіанців досі не прийшли до спільної думки. Оскільки грошова маса, що необхідна для обігу, є неоднорідною, всі VI елементи мають різну швидкість обігу. Визначити кількість грошей, необхідних для обігу, дуже важко. Монетаристи у своїх розрахунках виходять із пропозиції гро1шей в ринковій системі, кейнсіанці ж, навпаки, основним фактором вважають попит на гроші.
Глава 7. РИНОК ЯК ЕКОНОМІЧНА ФОРМА
ОРГАНІЗАЦІЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕКОНОМІКИ.
ДЕРЖАВА ТА РИНОК
§ 1. Ринок: сутність, основи і характерні риси. Функції ринку
В економічній теорії і практиці питання про ринкові відносини та їх роль у розвитку суспільного виробництва завжди належали до найбільш складних і суперечливих. Особливу гостроту ця проблема набула сьогодні, коли багато країн почали здійснювати перехід до регульованих ринкових відносин.
У найбільш загальному розумінні ринок — це сукупність економічних відносин, що виникають між виробниками і споживачами в процесі вільного еквівалентного обміну виробленими благами (послугами), який організований за заковами товарного виробництва і грошового обігу.
З цього визначення ринку виходить, по-перше, що його можна розглядати як складову частину єдиного економічного життя підприємств, галузей, регіонів, економіки в цілому; ринок завжди обумовлюється природою виробництва, хоч йому властива значна самостійність і він активно впливає на всі відтворювані процеси, їх кінцеві результати і ефективність. По-друге, формування ринку не є самоціллю. Це не Мета, а засіб досягнення ефективності системи господарювання. По-третє, ринок означає систему саморегулювання економіки, що стимулює розвиток виробництва за його як кількісними, так і якісними параметрами. Проте такий ринок сьогодні є анахронізмом. Вільний, автоматично діючий ринок, що саморегулюється, як доведено історичним досвідом, ефективно
59
працювати не в змозі. Вже в римському праві містилися норми, яі регулювали ринкові відносини обміну.
Отже, потрібно підкреслити, що ринок є одним найбільших утворень людства.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23
Найбільш високий рівень розвитку товарного обміну умовлює виконання грішми функції світових грошей. Ця функція иникла в процесі формування світових економічних відносин, її оже виконувати тільки повноцінний метал — золото. В іжнародних розрахунках країни, що не мають золотого запасу, Ікористовують грошові знаки іншої держави, які визнані езервними валютами (американський долар, німецька марка та ін.), загальні умовні міжнародні розрахункові одиниць Наприклад, до
'''
долара США прикріплені 40 країн, до-французького франка — І до євро— 10.
Логічним продовженням функцій, що виконуюті грошима, є їх так звані функціональні форми.
Грошові функціональні форми відображають фун грошей при найбільш розвинутому товарному виробництві. Суч ринкові умови є досить складними, що зумовлюється ступе зрілості грошової системи. Функціональні форми є складов частинами грошової системи. Для характеристики цих найбільш прийнятним е агрегатний метод їх класифікації. широко використовується в економічній літературі більшості світу. Критерієм розрізнення функціональних форм грошей ступінь їх ліквідності.
До першої функціональної форми належать готівкові гри й трансакційні депозити. Готівкові гроші — це металеві паперові гроші (монети та банкноти), що випускаються державс Трансакційні депозити являють собою вклади фізичних юридичних осіб у комерційні та ощадні банки. Це вклади запитання. Перша функціональна форма — грошовий агрегат МІ деяких країнах світу до нього належать чекові депозити, по можна одержати певний процент доходу.
Другу функціональну форму (агрегат М2) складають п функціональна форма (агрегат МІ) та безчекові ощадні розрах; в банківських установах, що досить просто переходять в грої або чекову готівку. Грошові форми агрегату М2 — високоліквідні фінансові актини, які можуть застосовуватися виконання функції засобу нагромадження- В агрегаті розрізнюють звичайні, прості безчекові рахунки та строкові | приносять підвищений процент^ дрібні (до 100 тис, дол.) рахунк
Третя функціональна грошова форма, або агрегат включає в себе грошові форми агрегату М2 та великі депозі сертифікати (строкові вклади) вартістю більше 100 тис. дол. агрегату МЗ належать і деякі шші грошові активи.
Теорія грошових форм виділяє і ще більший грош агрегат (Ь), до якого входять агрегат МЗ та всі інші лікв цінності: банківські акцепти, окремі види державних облігацій, мають державну гарантію, векселі державної скарбниці. Агреп охоплює всю масу грошей, що є в грошовій системі.
За більш ніж тритисячолітній період свого існування гр пройшли складний шлях розвитку і мали такі форми:
а) товарні гроші — металеві зливки;
б) монетні гроші — карбовані монети; 54
в) паперові гроші — друковані банкноти;
г) електронні гроші — кредитні картки. Грошові системи формувались відповідно до історичних Іформ грошей. Спочатку виникла архаїчна форма металевих грошей, коли головним елементом їх був металевий зливок. Історія \ країнської гривні починалася з Давньої Русі, де гривнями називали Зливки срібла різної ваги: від 100 до 204,7 г — мала гривня і до 409.5 г — велика гривня. Поступово з'являлись карбовані монети, Шо витіснили важкі металеві зливки. Мйгалева грошова система існувала у формі монометалізму та біметалізму. Грошова система монометалізму використовувала як гроші один із монетарних металів — золото або срібло. Біметалізм — це система, при якій загальним еквівалентом грошей є обидва монетарні метали — золото і срібло.
Пізніше металеву грошову систему змінює паперово-кредитна система. Перші паперові гроші з'явились у Китаї, На Україні вони були введені в обіг у другій половині XVIII ст. Сучасна грошова паперово-кредитна система складається з державних банкнот, розмінної монети та депозитів до запитання або поточних рахунків національної' кредитної системи.
Зовсім недавно в незалежній Україні була сформована національна грошова система. Крім паперових банкнот в країні карбується металева розмінна монета. Невеликими тиражами карбується гривня із золота та срібла для потреб колекціонерів.
Економічна теорія визнає існування так званої "електронної" грошової системи. Головним її елементом є кредитна картка, завдяки якій і відбуваються всі безготівкові платежі за допомогою комп'ютерних систем. Це система грошових відносин майбутнього, але передові країни світу дуже активно використовують "електронну" грошову систему вже сьогодні
У загальному вигляді грошова система незалежно від форм повинна мати такі структурні елемента:
— найменування грошової одиниці та масштаб цін;
— відповідний порядок емісії національних грошових знаків;
— карбування металевих монет та порядок їх обігу;
— організація та умови безготівкового обороту,
— порядок обміну національної валюти на іноземну;
— валютні коефіцієнти;
— грошові знаки та організаційні центри грошового обігу. Ціна, як і гроші, є елементом категоріального ряду товарного виробництва. Вона сформувалась у процесі тривалого
55
ж
ціни тісно -личину ціни економіки всі товапмі навкруги ціни, /не Р РИНКОВОЇ економГки' к згадувати, лиГринОк сформувати ціну Системі велика і складі
За У"™
ціна стаїа ггошов /явломч;; про ці досить склад - то впливають сучасної ринкоц та
- це дуіі можна
вислів, що
умов про ціну
-Іезною кількістю товарів здатні категорій товарного виробництва доси
§ 3. Закони товарного виробництва,
їх сутність та функції
виробництва
регулює особли
лише
законів діють декілька з н;
Економіку товарного' сукупшсть економічних законів
•
•артості як осГвного'закон?' 3уСТрІЧається визначення зака мфою з цим можна ™;адК2с;ТН°ГО ВИр°бниЦтва- Д зв'язки між виппй„„Г™ СЬ' Закон ваРтості виражає
покупцями товарів і потреб згідно з їх вартісті
Цін від вартості в пптГ,Г^ВИЯВЛ5ТЬСЯ ЧЄРЄЗ стихійне відхилені ти- Дія його
можна пого
;~ ед„ХНоГ- ??
""""^«^•^""ів™™
Цесі обміну, виявляється
товарного
закон має назву закоі
економічний розвиток '<*г„; ЧЄРЄЗ Рух цін забезпечує^
ВИ*г,т„. ~_._\НЧ Т°К СУСПІЛЬНОГО ВИООбншІтря Чо„„„ '.І
виконує стимулюючу функцію виробництва. По-перше, продуктивності технологій та
ДІЯ
виробництва. Закон вартої і є, по суті, рушійною сило закону стимулює зростаі сприяє виникненню неї і таким чином зменшує витр; "'' також функція закону, Іічна диференціа вартості через відхилення цін ра: пропозиції виступає стихійним регулято] і. Відхилення .або коливання цін визнач; товаровиробників, які роблять висновки
56
про те, виробництво яких треба збільшити або зменшити, шоб не було їх надлишку чи дефіциту. Таким чином зменшується амплітуда коливання цін, вони стають більш стабільними.
Теорія трудової вартості досить активно використовує вартість як категорію і як економічний закон. Представники цієї теорії (У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо, К. -Маркс) у центр своїх міркувань ставили тільки затрати праці на виробництво товарів та їх вартість. У цьому один із недоліків даної концепції. Теорію трудової вартості називають затратною теорією товарних відносин, або теорією об'єктивних витрат. Крім того, недоліком теорії трудової вартості є складність або абстрактність багатьох її постулатів. На практиці категорія вартості не може бути використана як інструмент впливу на виробництво. Взагалі в сучасних наукових уявленнях про вартість підкреслюється її трансцендентна сутність. Таку позицію поділяли також представники теорії виробництва (Дж. Мілль, Н. Сеніор, Дж. Мак-Куллох та ін.) і теорії трьох факторів виробництва (Ж.Б. Сей та Ф. Бастіа).
Світова економічна думка в останній третині XIX ст. запропонувала оригінальний підхід до виявлення сутності вартості (цінності) товарів. Засновники та прихильники теорії маржиналізму (граничної корисності), зокрема У. Джевонс, Ф. Візер, К. Менгер, Е. Бем-Баверк, Дж. Б. Кларк — представники різних країн Європи та США, в основу своєї концепції поклали не затрати, а результати виробництва товарів. Ця концепція має назву суб'єктивної теорії цінності. Вище вже згадувались категорії нової концепції. Пізніше завдяки зусиллям видатного теоретика М. Туган-Барановського, В.К. Дмітрієва, Р.М. Орженецького, А.Д. Білімовича та інших вчених було зроблено спробу об'єднати досягнення об'єктивного та суб єктивного підходів до визначення сутності вартості. Найбільшого ефекту досяг родоначальник неокласичного теоретичного напрямку А. Маршалл, який у своїх дослідженнях
Результаті
_ _—————<*ь>1* 1 К
на виробництво товарів. Діє І ~аті якої відбувається соціально-І й,,.».-" ~
•з законами
активно синтезував досягнення теорії трудової вартості та теорії граничної корисності. Маршалл вважав, що ринкова економіка формується під впливом попиту та пропозиції, і поєднував динаміку попиту з результативною теорією маржиналізму, а динаміку пропозиції—з затратною концепцією трудової вартості.
В сучасних умовах перехідної економіки серед економістів 'а політиків ще має місце протиставлення і пряме заперечення таких категорій, як трудова вартість і гранична корисність, що є [Помилкою. В умовах формування нових економічних відносин ить продуктивним має бути підхід, що забезпечував би товарш|використання категорій і заковів товарного виробництва, всіх, що
57
•
допоможуть одержати вагомий кінцевий результат в економічні діяльності.
Товарне виробництво пов'язане з дією закону грошивог обігу. В країнах з різними економічними системами, використовуються гроші, необхідно знати, скільки грошової ма потрібно для нормального господаріовзння. Грошовий обіг в різн країнах залежить від впливу великої кількості чинників. У сфе грошового обігу діє економічний закон кількості гроше необхідних для грошового обігу, сформульований в XIX ст. Перш; основна умова ефективного грошового обігу — швидкість обі грошей та їх ліквідність. Чим швидше гроші будуть обслуговуваї товарні угоди, тим менше їх потрібно для обігу. Формула закої грошового обігу має такий вигляд:
Кг = ТЦ / Шо,
де Кг — кількість грошей, необхідних для обігу; ТЦ — сума товарів у суспільстві; Шо — швидкість обігу грошових одиниць.
З розвитком товарного виробництва та зміною його ти| змінюються і функції грошей, а також трансформується зак кількості грошей, необхідних для обігу. В цьому разі форл закону буде такою:
Кг = ТЦ-К + П-(ВП/Шо),
де К — сума грошей, які обслуговують кредити; П — платежі, яких настав строк виплати; ВП — сума взаємосплачених платежів
Дія закону кількості грошей, -необхідних для обі характерна як для металевої грошової системи в минулому, так і сучасної паперово-кредитної.
У країнах з розвиненою ринковою економікою, реалізується велика кількість товарів у безготівковому варіанті, грошей в економіці змінюється. Спостерігається залежність вартістю товарів в суспільстві і кількістю грошей, за допомо яких всі товари мають бути реалізовані. Ця залежність виражаєті такою формулою:
де Р — середній рівень цін; (2 — кількість товарів; М — грош^ маса; V — швидкість обігу грошових одиниць.
В умовах розвиненої паперово-кредитної грошової систе^ 58
наведена формула відображає дію закону кількості грошей. необхідних для обігу готівкою та у безготівковому вигляді. Використання цієї формули для розрахунків залежить від величин, що складають її. З цього приводу деякі наукові економічні школи Уіонстаристів та кейнсіанців досі не прийшли до спільної думки. Оскільки грошова маса, що необхідна для обігу, є неоднорідною, всі VI елементи мають різну швидкість обігу. Визначити кількість грошей, необхідних для обігу, дуже важко. Монетаристи у своїх розрахунках виходять із пропозиції гро1шей в ринковій системі, кейнсіанці ж, навпаки, основним фактором вважають попит на гроші.
Глава 7. РИНОК ЯК ЕКОНОМІЧНА ФОРМА
ОРГАНІЗАЦІЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕКОНОМІКИ.
ДЕРЖАВА ТА РИНОК
§ 1. Ринок: сутність, основи і характерні риси. Функції ринку
В економічній теорії і практиці питання про ринкові відносини та їх роль у розвитку суспільного виробництва завжди належали до найбільш складних і суперечливих. Особливу гостроту ця проблема набула сьогодні, коли багато країн почали здійснювати перехід до регульованих ринкових відносин.
У найбільш загальному розумінні ринок — це сукупність економічних відносин, що виникають між виробниками і споживачами в процесі вільного еквівалентного обміну виробленими благами (послугами), який організований за заковами товарного виробництва і грошового обігу.
З цього визначення ринку виходить, по-перше, що його можна розглядати як складову частину єдиного економічного життя підприємств, галузей, регіонів, економіки в цілому; ринок завжди обумовлюється природою виробництва, хоч йому властива значна самостійність і він активно впливає на всі відтворювані процеси, їх кінцеві результати і ефективність. По-друге, формування ринку не є самоціллю. Це не Мета, а засіб досягнення ефективності системи господарювання. По-третє, ринок означає систему саморегулювання економіки, що стимулює розвиток виробництва за його як кількісними, так і якісними параметрами. Проте такий ринок сьогодні є анахронізмом. Вільний, автоматично діючий ринок, що саморегулюється, як доведено історичним досвідом, ефективно
59
працювати не в змозі. Вже в римському праві містилися норми, яі регулювали ринкові відносини обміну.
Отже, потрібно підкреслити, що ринок є одним найбільших утворень людства.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23