Матеріально-речове середовище складається з засобів виробництва і предметів, необхідних для життя людини під час виробництва. Це середовище натуральне, природне й середовище. створене самими людьми, їх співвідношення залежить від
специфіки виробництва
Соціальне знутрішньофірмове середовище — це сукупність чідносин, що склалися у фірмі, соціальні норми поведінки, рівень суспільної свідомості. В літературі соціальне середовище часто
моральним або психологічним кліматом. Організації, як правило, складаються з більшої або меншої :і соціальних гр-гі/ Вони створюються на основі як ьмого. так І неформального принципів. З урахуванням того, і.зідн є членами не тільки організації в цілому, але й своєї
фірми. П|
параметрів!
соціальної групи, > внутрппньомх середовищі фірмі: виділити мікросередовище того або іншого працівника, тієї або іншої соціальної групи.
Внутрішнє середовище значною мірою формується! керівництвом фірми. Воно вибирає метЧ діяльності завдання, технологію, структуру і багато інших діяльності організації. Разом з тим можливості керівництва, я відомо, не є необмеженими. Вибір технології визначається рівнем! розвитку продуктивних сил, значна частина елементів соціальне середовища фірми формується поза нею і лише привноситься фірму зовні.
Зовнішнє середовище фірми — це сукупність чинників і умов, що існують поза фірмою, але здатні впливати на ї| функціонування.
Подібно внутрішньому зовнішнє середовище фірми те: являє собою систему певних елементів. Насамперед, вон поділяється на середовище прямого і непрямого впливу. Д першого належать зовнішні чинники, що безпосередньо впливаюті на діяльність фірми, до другого — чинники, що не мають негайної і прямої дії на фірму, але так або інакше впливають на неї, її функції.
До чинників середовища прямого впливу належать! постачальники матеріальних, трудових ресурсів і капіталу, споживачі і конкуренти, закони та органи державного регулювання. Залежність фірми від цих чинників очевидна. Без необхідних ресурсів жодна діяльність взагалі неможлива, а без попиту створюваний продукт вона не має сенсу.
Певний вплив на фірму мають і конкуренти. Боротьба з ними за споживачів і постачальників визначає тактику фірми, рівень її прибутків, а в цілому, і життєздатність.
Правила гри встановлюються не тільки конкуренцією, але й | законодавством. Залежать вони і від розпоряджень державних-! органів.
Чинники середовища непрямого впливу — це рівень розвитку продуктивних сил в країні, стан економіки, політичні обставини, соціокультурні фактори.
§ 3. Ресурси фірми. Основний і оборотний капітал. Знос основного капіталу і амортизація
Для здійснення виробництва фірмі несолідні капітал, земля, праця.
96
11 а п;:-чді к\ :;.;. '.-.%:І 'п\ :111; ^. . .; ; -..;. І.... :..-. • .. . .•^••бів шіробнііц'вл. : >ч>:л-л'. ро.ч;<>и-.'. >;•->-, ,к ;•: :.
•-.Ідьчост! фірмі; д:І скдзпч 'V г.т;"'" Ьі-дк •;-:•--,
Т(ОД>КЦІЯ.
Джерелами первісного копіті.^ • г— :.ог: :• -Ісски засновників, кошти від продаху лк-ІІ.'- І с: 'іг.-,
•!.!;,чів. капітальні вкладення і дотації з бюджету, ге Р'ІІІИХ осіб та ін При злійснемкі госгіодарської діяті д керелсм капіталу стають одержувані не;<-Співвідношення власного і позичкового к=м:іт
•^еіламентується законодавством ^л.г-,о-< м.німального розміру статутного каїгга:;:-.
Особистий чинник — це персона;: фірми, н-оі її постійних працівників, які набули необхідної підготовки, мають досвід практичної діяльності
Персонал поділяється на працівників основне.'1 Діяльності ффми. нз промйслозо-чирооничий І не
алв
і чеос
ночної
СЛСБІиі
Залежно від характеру функ'.пн. :І!О виконую :ьси персоналом фірми, виділяготь чотири кагсіорн: ксрічникч. ф-І -;ііші. ' "іч'.кбовці, працівники
Фірма закупов>х ресурси, здійснює виробництво га !)салізацію продукції'. При ньому її капітал послідовно насуває ! ролевої, продуктивної та товарної форм, проходить сфери обігу і
•нробнмцтва. Такий послідовний рух називається кругообігом
капіталу.
Кругообіг капіталу —- одноразовий акт. Але відомо, ще суспільство не може зупинити виробництво, бо в цьому разі припинить і своє існування. Капітал повинен здійснювати кругообіг безперервно. Кругообіг капіталу як процес, що повторюється, створює оборот капітал;.-.
Оборот капіталу здійснюється протягом певного часу. Чим швидше або повільніше обертається капітал, тим більше або менше прибутків одержує фірма (підприємство) за певний період. 1 Інидкість оборот', капіталу вимірюється кількістю його оборотів за
• вн:ч> період або тривалістю одного обороту:
50ГІ» за пік. О - - гдинн
ця виміру (рік).
— час
ооороту даного каппалч.
Час оборот^ капіки\ складається 'і час\: виробництва і час\ обігу.
Час виробництва, в свою черіл. включас в себе робочим час. час впливу природних чинників, організаційні перерви в процесі праці, час перебування засобів виробництва \ виробничих запасах.
Час обігу складається з часу купівлі засобів виробництва і робочої сили, часу транспортування товарів від виробника до споживача, часу перебування продукції в товарних запасах. час> продажу готової продукції.
Час обороту капіталу залежить від низки чинників і в тому числі від співвідношення основного і оборотного капіталу.
Основним капітаном називається та частина капіталу, що тривалий час (більше року) бере участь у процесі виробництва. До основного капіталу належать будинки, споруди, машини. обладнання, прилади та ін. Вартість основного капіталу переноситься на готовий продукт частинами протягом декількох кругообігів, у міру його використання.
Оборотний капітал — це та частина капіталу фірми. елементи якої короткий час беруть участь в русі капіталу, а тому швидко змінюють свою форму. До оборотного капіталу належать сировина, матеріали, напівфабрикати, паливо, які повністю споживаються протягом одного виробничою циклу, інша частина оборотного капіталу існує в товарній та грошовій формах. Всі елементи оборотного капіталу за короткий час змінюють свою первинну форму: сировина перетворюється у готовий продукт (товар); товар реалізується і стає грошима; гроші витрачаються на купівлю засобів виробництва і праці для поновлення виробництва.
Згодом основний капітал зношується. Економічна суттєвість зносу основного капіталу полягає в тому, що відбувається знецінення капіталу, втрата ним частини вартості, а разом з тим втрата її споживної вартості. Залежно від причин цих втрат розрізняють дві форми зносу: фізичний і моральний.
При фізичному зносі знеціненая засобів виробництва відбувається внаслідок їхнього використання, а також під впливом сил природи (корозія металевих частин, вивітрювання та зруйнування бетону та ін.). Фізичний знос — це втрата засобами праці їх споживної вартості.
Моральний знос основного капіталу — це його зїіеціксн.'-ія, що відбувається у зв'язку з його здешевленням або з псякою більі'^ досконалих засобів праиі.
98
•Знецінення .хноїжоц. кап:;а.іч є днох видів. Перший ви ; знецінення нибуваиьс.-! в разі, коли засоби праці тієї ж конструкції по закінченні деякого час > стають дешевшими. В результаті 'вартість старих маниш, шл мають такі ж технічні характеристики, що І нові, визначається новою, меншою піною, тобто вони знецінюються. Другий вид морального зносу засобів праці настає, коли типовим стає використання у виробництві більш досконалих засобів праиі. що зумовлює зниження відносної корисності старих машин І обладнання, вартість їх зменшується, вони частково знецінюються. З переходом до випуску нових видів товарів, при виробництві яких старі засоби прані не застосовані, останні знецінюються повністю
Для відновлення основного капіталу створюється амортизаційний фонд — грошові кошти, призначені для відшкодування зносу основного капіталу. Цей фонд акумулюється в процесі амортизації. Амортизація — це процес перенесення вартості основного капіталу на нову продукцію.
інтенсивність переносу вартості основного капіталу розкриває норма амортизації:
де НА — норма амортизації, АО — амортизаційні відрахування (величина перенесеної вартості) протягом певного часу (за рік); К —
основний капітал.
Амортизаційні відрахування і фонд амортизації в цілому поділяються на дві частини: одна частина коштів призначена для капітального ремонту, модернізації; друга — для реновації, тобто для повного відновлення частини основного капіталу, що вибуває з
експлуатації.
Існують три основних методи амортизації.
Метод лінійної амортизації означає списання вартості елементів основного капіталу на вартість готового товару рівними частинами протягом усього періоду їх використання. -
Метод прискореної амортизації — це прискорене списання вартості основного капіталу на створюваний продукт. Прискорена амортизація стимулює поновлення основного капіталу за рахунок прискореного формування амортизаційного фонду.
Депресивний метод амортизації характеризується уповільненим списанням вартості основного капіталу^ на створюваний продукт Базою для розрахунку річних амортизаційних відрахувань, що скорочуються, є залишкова вартість основного ка-
99
рг '
'•Л "<М\ч ;\' \.:!'_ :-*•',
'Ьс;''м ^г
:.'; 'у''' ІІ"Г>"а в':'с^і- ^^с.ч»: ,-руг!у8:Іннй окремих ;• 7 '-'" ' •ПР---ІІ.!.І,Я ^.їпгімом.
.^;; Гіе;°'° ; Х55ІІ.:"!'ЄР04 ^^"ьності ф:рми поділяються нг
•^- І ьексмсгиіи:;-
^Лїжно нід ,ІІ!ЛІ- господарської діяльності і характеру
•;«>. опфацн. Ф,РМІ! (:,;ДПрИі;мстза) можхть бутн 1Т_ОМ^СЛ0^
уд.зельні та іН.
діяльносгі Ф!РМИ
оутн промислові,
мсті;ау) поліляюті.ся на ю чергу, мають такі діють тільки на одній стадії промислового Ай деяких стадіях промислового ладіях промислового
.
1і.^1 від територіально-національних масштабів Д-гьност, вс, ффми :Юд,ляк,т,ся на національні і транснац,, " ^Г Для транснацюнальни, фірм характерні міжнародні м.-іігабн л,яльносТ! За належністю капіт^ фірми (піяпри'-„ств,^ "С^І національні. Іноземні, спільні. ' "'/^««ють
Залежно віл розміру фірми класифікуються на в-іикі І-реднІ дршні. Нормативи для віднесення фірми до якок-ь іТгих категор.и в різних країнах різні. Як правило, фірм, ч ' , ,!"" працюючих менше і 00 чоловік вважається Ірк'Рои. ', : К;-;ЬК^ТЮ більше 500 чоловік - великою. ' ' М-"К'!С 1Ю
За формою власності розрізняють приватні к-<
100 ' ' ' 'ЛСКТі;вні-
:;:•;:^ приватній фірмі нллсниксім основних засобів, майнового
• " .:::Ь^'. І ОЛН.1 І^І'ІИЧН-І ОСООЗ
ічс. Іектинні не такі фірми (підприємства), в яких
; "'..і: <І ьи іпла;м дібрали ^;*ій ч-апіга.'! в Ідилйй майновий комплекс.
; т.І пі.иіі.місмсіза нього типу називають колективно-приватними.
Згідно з Законом України "Про підприємства в Україні"
•. ,кна виділити такі форми колективних підприємств: колективне
трнгмство. засноване на власності трудового колективу
І...ІІфиклад, створене в ході приватизації); господарське товариство
• , • .і:ог>ерне. товариства з обмеженою матеріальною і Іпоп-ідальністю, з додатковою відповідальністю, повні товариства, кі'<аьдитні товариства); підприємство, що засноване на власності <-іЄднання громадян. До цієї групи підприємств можна віднести і орендні підприємства.
Державне підприємство засноване на державній формі
р;:аеності.
У країнах з ринковою економікою існує значна кількість Інчприемств державного сектора, бс основна частина їх акціонерною капіталу належить державі. Це в основному суспільні (публічні) корпорації і змішані акціонерні товариства з переважанням державного капіталу.
Комунальне підприємство — це підприємство, засноване на власності певної територіальної громади.
Спільне підприємство — підприємство, засноване на різних
•' >рмах власності. Як правило, ці підприємства мають форму І,: сподарських товариств.
Глава 11. ВИТРАТИ І ДОХОДИ ФІРМИ. МЕХАНІЗМ ЦІНОУТВОРЕННЯ
§ 1. Економічні витрати підприємства: сутність та види. Собівартість продукції
Здійснення підприємством його функцій потребує певних витрат на придбання економічних ресурсів. Це економічні витрати. Ними є виплати, які підприємство зобов"язано зробити, або ті
•• Іходи. які підприємство змушено забезпечити постачальникам "осчрсів. щоб отримати можливість використовувати їх у своїх "Нробничих цілях і не допустити їх використання в альтернативних
.-'."І ;/; •:'---!-а-'=.-і..1:.-:г.: і н^иі;^
_• _"_ : ! ' - ••"••:'- ;'М;|! •'< «•!'ЬЧ/.!ЬНИТ| "'""•>"' •- - «V .:;:;• ..; 1;,,,..( ,.,. Г3а| рс;н. :1 , ;у ;:<к--|
1-І !і'; ф.'-Г!! ПОДІЛЯЙ.;'! І-:,:- НЛ Н;-\ ГріШНІ 'і я ЗОВНІШНІ.
•/ <рсів альтернативним виробництвам, то^ нестримані доходи. Гак. внутрішні втрати підприємця п використанні власного приміщення — нестримана орендна пла Внутрід'ж витрати підприємця при використанні власне підприємницького ресурсу — нестримана зарплата менеджера. ЦІ вид внутрішніх витрат має назву " нормальний (Ье'іумовни\ прибуток", що г платою за підприємницький ресурс, як самостійно використовує підприємець у власному бізнесі.
Зовнішні витрати —це витрати на оплату ресурсів, що належать підприємцю. Це оплачувані витрати, які відображають*;, бухгалтерському обліку фірми, так звані бухгалтерські витрати, бувають постійними та перемінними.
Постійні витрати — витрата, розмір яких не залежить
ЗСЯГУ ВИПОбмимткп /Т,,-.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23