2) суд здiйснюу правосуддя в цивiльних справах iмям держави,
вирiшуу справи по сутi, а судовi постанови, що набрали чин-
ностi, обовязковi для всiх державних установ, пiдприумств,
колгоспiв та iнших кооперативних i громадських органiзацiй,
службових осiб, громадян i пiдлягають виконанню.
Передумовою виникнення цивiльних процесуальних право-
вiдносин прийнято вважати процесуальну правоздатнiсть. При-
чому правоздатнiсть трактууться стосовно всiх субуктiв цивiль-
ного процесуального права i, врештi-решт, визначауться як аб-
Зейдер Н. Б. Гражданские процессуальньєе правоотношения. Саратрв, Є965.
С.28.
Цивiльнi процесуальнi правовiдносини 57
страктна передумова володiти всiма правами та обовязками, до-
пустимими цивiльним процесуальним правом.
Таке трактування цивiльноє процесуальноє правоздатностi, як
i визнання єє передумовою виникнення всiх без винятку цивiльних
процесуальних правовiдносин, не вiдповiдау законодавству i мау
цивiлiстичний характер. Так, ст. 100 ЦПК <Цивiльна процесуальна
правоздатнiсть> дозволяу зробити висновок, що правоздатностi,
удиноє за змiстом для всiх субуктiв цивiльного процесуального
права, немау. Нею володiють тiльки сторони (позивач, вiдповiдач)
та третi особи, оскiльки вiдповiдно до названоє статтi здатнiсть
мати цивiльнi процесуальнi права та обовязки визнауться за всiма
громадянами Украєни незалежно вiд єх походження, соцiального
i майнового стану, расовоє i нацiональноє належностi, статi, освi-
ти, мови, ставлення до релiгiє, роду й характеру занять, мiсця про-
живання та iнших обставин, а також за державними пiдприумства-
ми, установами, єх обуднаннями, iншими громадськими органiза-
цiями, якi користуються правами юридичноє особи.
iнше становище в цивiльному правi, де правоздатнiсть -
загальна властивiсть усiх субуктiв цiує галузi права. Кожний
Субукт цивiльного права може мати будь-якi права й обовязки
та бути субуктом будь-яких цивiльних правовiдносин. На вiдмiну
вiд цього в цивiльному процесуальному правi немау правоздат-
ностi, яка була б удиною для сторiн, третiх осiб, судових представ-
никiв, прокурора, органiв державного управлiння, свiдкiв, екс-
пертiв, перекладачiв. Так, стороною, третьою особою може бути
будь-який громадянин. Свiдком же у не будь-яка особа, а та, якiй
вiдомi умови, що мають значення для справи. Експертиза призна-
чауться у випадках, коли для вирiшення справи необхiднi спе-
цiальнi знання в галузi науки, мистецтва, технiки чи ремесла;
отже, лише спецiалiст может бути експертом.
Чи можна при цьому вважати цивiльну процесуальну право-
здатнiсть передумовою всiх цивiльних процесуальних право-
вiдносинi Мабуть, нi. Єє мають тiльки громадяни та юридичнi
особи, яким надаються рiвнi та однаковi можливостi участi в
цивiльному процесi, тобто особи, якi можуть бути субуктами
цивiльних спорiв, а це - сторони й третi особи. Щоб отримати
судовий захист, треба вступити в процес i брати в ньому участь
тiльки як сторона чи третя особа.
Виходячи з названих причин, гадаумо, що як передумова ви-
никнення цивiльних процесуальних правовiдносин виступау не
58 Глава IV
процесуальна правоздатнiсть, а правосубуктнiсть. Процесуаль-
на правосубуктнiсть - це специфiчна властивiсть субуктiв ци-
вiльного процесуального права, яка дозволяу єм бути носiум прав
та обовязкiв, вступати в цивiльнi процесуальнi правовiдносини.
Таким чином, поняття <субукт цивiльного процесуального
права> i <процесуальна правосубуктнiсть> за своєм змiстом
спiвпадають, бо субукт права - це особа, яка мау правосубукт-
нiсть, тобто особа, яка потенцiйно може бути учасником цивiль-
них процесуальних правовiдносин. Правосубуктнiсть закрiплюу
коло осiб, якi можуть бути субуктами прав i обовязкiв, конкре-
тизуу тим самим коло правовiдносин, що виникають на основi
правосубектностi. Процесуальна правосубуктнiсть у ступенем
реалiзацiє норм цивiльного процесуального права, реальною пе-
редумовою виникнення цивiльних процесуальних правовiдносин,
однак абстрактноє, удиноє для всiх процесуальноє правосубукт-
ностi немау, а мау мiсце правосубуктнiсть суду, сторiн, третiх
осiб, прокурора, свiдкiв тощо.
Процесуальна правосубуктнiсть мау свiй змiст. Вiн структу-
рований i складауться з двох елементiв: по-перше, можливостi
мати права i нести обовязки (правоздатнiсть); по-друге, можли-
востi до самостiйного здiйснення прав i обовязкiв (дiуздатнiсть).
Для всiх субуктiв цивiльного процесуального права, крiм сторiн
та третiх осiб, у складi правосубуктностi процесуальна право-
здатнiсть невiддiльна вiд процесуальноє дiуздатностi, мау спе-
цiальний характер. У правосубуктностi ж сторiн i третiх осiб
мiцного звязку мiж процесуальною правоздатнiстю та дiуздат-
нiстю, як вiдомо, немау, а процесуальна правоздатнiсть являу
собою рiвну можливiсть у цивiльному процесi посiсти станови-
ще i мати процесуальнi права та обовязки сторони, третьоє осо-
би. Саме виходячи з цього формулюуться в цивiльному процесу-
альному законодавствi (статтi 100,101 ЦПК) процесуальна пра-
воздатнiсть та дiуздатнiсть сторiн i третiх осiб з єх специфiчним
змiстом. Оскiльки правоздатнiсть та дiуздатнiсть у складi право-
субуктностi iнших учасникiв процесу мау спецiальний, а не за-
гальний характер i не вiдображау загальних властивостей всiх
субуктiв цивiльного процесуального права, то i формулювати єх
змiст у спецiальних статтях закону було б зайвим з точки зору
юридичноє технiки.
Отже, цивiльна процесуальна правосубуктнiсть для кожно-
го субукта цивiльного процесуального права специфiчна., ;""
Цивiльнi процесуальнi правовiдносини 59
Вiдповiдно до закону цивiльна процесуальна правоздатнiсть
сторiн виникау вiд народження, дiуздатнiсть, як правило, нале-
жить тим громадянам, що досягли повнолiття.
Правосубуктнiсть судових представникiв визначауться по-
iншому. Вiдповiдно до ст. 116 ЦПК особи, якi не досягли повно-
лiття чи над якими встановлено опiку або пiклування; адвокати,
якi прийняли доручення про подання юридичноє допомоги з по-
рушенням правил, встановлених законодавством Украєни про ад-
вокатуру, а також особи, виключенi з колегiє адвокатiв, суддi,
слiдчi i прокурори, крiм випадкiв, коли вони дiють як батьки,
опiкуни, пiклувальники або як представники вiдповiдного суду
чи органу прокуратури, що у стороною в справi, не можуть бути
представниками в судi.
У змiстi процесуальноє правосубуктностi свiдкiв, експертiв
також у своє особливостi. Вiдповiдно до ст. 42 ЦПК не можуть
бути свiдками особи, нездатнi через своє фiзичнi або психiчнi вади
правильно сприймати обставини, що мають значення для спра-
ви, або давати про них правильнi показання, а також представ-
ники по цивiльнiй справi або захисники в кримiнальнiй справi по
обставинах, якi стали єм вiдомi у звязку з виконанням обовязкiв
представника або захисника.
Для зясування обставин, що мають значення для справи i по-
требують спецiальних знань у галузi науки, мистецтва, технiки
або ремесла, судом призначауться експертиза (ст. 57 ЦПК). Отже,
цивiльна процесуальна правосубуктнiсть експерта визначауть-
ся його спецiальними знаннями. Якщо особа не володiу такими
знаннями, то на пiдставi закону вона повинна вiдмовитися вiд
дачi висновку (ст. 59 ЦПК), оскiльки в такому випадку ця особа
не мау процесуальноє правосубуктностi i не може бути експер-
том. Цивiльна процесуальна правосубуктнiсть перекладача виз-
начауться знанням мов.
Передумовою виникнення цивiльних процесуальних право-
вiдносин крiм норм права i процесуальноє правосубуктностi е
юридичнi факти. Юридичнi факти- передбаченi в гiпотезах про-
цесуальних норм певнi життувi обставини, з якими повязують-
ся виникнення, змiни чи припинення правовiдносин, субуктив-
них прав та юридичних обовязкiв.
Як процесуальнi юридичнi факти, що породжують правовi
наслiдки, виступають дiє суду чи iнших учасникiв процесу, вчи-
ненi у певнiй послiдовностi, передбаченiй цивiльним процесуаль-


60 Глава IV
ним законодавством. Цi дiє рiзноманiтнi i здiйснюються в мiру
розвитку цивiльного процесу, утворюючи фактичний динамiч-
ний склад цивiльних процесуальних правовiдносин (подання за-
яви про порушення цивiльноє справи стороною, прийняття суд-
дею заяви про порушення цивiльноє справи, вступ у справу третiх
осiб, залучення до справи осiб, що беруть участь у справi, при-
значення експертизи, виклик до суду свiдкiв, експертiв, повiдом-
лення заiнтересованих осiб про день розгляду справи, вiдмова вiд
позову, укладення мировоє угоди сторiн тощо).
У деяких випадках до юридичних процесуальних фактiв вiд-
носиться i бездiя учасникiв цивiльного процесу. Процесуальна
бездiя - це невиконання процесуальних обовязкiв субуктами
цивiльного процесуального права. Результатом невиконання пе-
редбачених законом процесуальних обовязкiв виступають, як
правило, засоби процесуального примусу, що мають у цивiльно-
му процесi обмежений характер, - привод свiдка, штраф тощо
(статтi 44, 172, 173 ЦПК).
Викликають заперечення визначення процесуальних бездiй як
невикористання свого процесуального права. Ця думка не вiдповi-
дау закону, дозвiльному способу правового регулювання процесу-
альних вiдносин. В протилежному випадку процесуальною бездiую
- юридичним фактом -довелось би вважати неподання позовноє
заяви, скарги, невступ у справу як заiнтересованоє особи тощо.
Юридичними фактами як передумовою виникнення, змiни i
припинення процесуальних правовiдносин у i подiє, але єх особ-
ливiсть полягау в тому, що подiє самi по собi не викликають проце-
суальних наслiдкiв, вони можуть бути тiльки приводом до звершен-
ня дiй учасниками процесу. Так, наприклад, факт смертi однiує iз
сторiн не може викликати припинення провадження у справi. Про-
вадження в справах у такому випадку припиняуться через дiю суду
- ухвалу про припинення провадження в цивiльних справах.
Залежно вiд наявних умов, з якими законотворень повязуу
тi чи iншi юридичнi наслiдки, розрiзняють простi та складнi юри-
дичнi факти. Коли юридичним фактом у одна умова, то це прос-
тий юридичний факт: наприклад, притягнення судом другого
вiдповiдача (ст. 105 ЦПК), виклик свiдкiв та iнших осiб (ст. 90
ЦПК) та iн. Але найчастiше в цивiльному процесi зустрiчаються
складнi юридичнi факти. Для виникнення процесуальних право-
вiдносин, наприклад, мiж позивачем та судом першоє iнстанцiє не-
обхiдно вчинити двi дiє: позивач повинен подати позовну заяву,
Цивiльнi процесуальнi правовiдносини 61
а суддя прийняти єє в провадження. Такий юридичний факт прий-
нято називати юридичним складом.
Врештi-решт для юридичних процесуальних фактiв характер-
но i те, що закон у деяких випадках предбачау форму здiйснення
тiує чи iншоє дiє, а також єє документальне оформлення. У цьому
випадку вимоги форми, документального оформлення мають
конститутивне значення. Якщо вказанi вимоги не виконуються,
то передбаченi законом процесуальнi наслiдки не наступають.
Так, заiнтересована особа може порушити цивiльну справу
для захисту своєх прав чи iнтересiв, що охороняються законом,
тiльки шляхом подачi в суд позовноє заяви (статтi 4, 5 ЦПК).
Згiдно iз ст. 137-ЦПК позовна заява подауться до суду у пись-
мовiй формi. Вона повинна мiстити в собi: 1) назву суду, до яко-
го подауться заява; 2) точну назву позивача i вiдповiдача, єх мiсце
проживання або знаходження; 3) змiст позовних вимог; 4) вик-
лад обставин, якими позивач обгрунтовуу своє вимоги; 5) зазна-
чення доказiв, що стверджують позов, та ряд iнших реквiзитiв.
Якщо заява не вiдповiдау вимогам, то суддя вирiшуу залиши-
ти заяву без руху, про що повiдомляу позивача та надау йому строк
для виправлення недолiкiв. Якщо позивач у встановлений строк-
не виконау перерахованi в ст. 137 ЦПК вимоги, позовна заява вва-
жауться недiйсною i повертауться позивачу (ст. 139 ЦПК).
3. Елементи цивiльних процесуальних
правовiдносин
i-4,ивiльнi процесуальнi правовiдносини, як i будь-якi
iншi правовiдносини, мають визначену внутрiшню будову. До
них входять три елементи: змiст, субукти i обукти.
У теорiє цивiльного процесу питання про змiст правовiдносин
вирiшууться по-рiзному. Однi автори вважають, що змiст цивiль-
них процесуальних правовiдносин складають процесуальнi дiє суду
та учасникiв процесу. iншi гадають, що змiст правовiдносин являу
собою права та обовязки учасникiв процесу. Третi, синтезуючи цi
двi крайнi точки зору, дiйшли висновку, що змiстом цивiльних про-
цесуальних правовiдносин у субуктивнi права та обовязки учас-
никiв процесу, а також єх дiє.
Остання точка зору у найбiльш обгрунтованою. У правовiдно-
синах треба видiлити матерiальний та юридичний змiст. Юридич-
ний змiст - це субуктивнi права та обовязки, а матерiальний -
62 Глава IV
реальна поведiнка, яку правомочний може, а правозобовязаний
повинен звершити. Змiст правовiдносин у удиним, не можна виключа-
ти iз змiсту процесуальних правовiдносин субуктивнi права та обо-
вязки, оскiльки вони визначають взаумовiдносини мiж субуктами.
Не можна також виключати iз змiсту правовiдносин i дiє, в резуль-
татi яких вiдбувауться реалiзацiя субуктивних прав та обовязкiв.
Субуктний склад цивiльних процесуальних правовiдносин
досить широкий. Першу групу субуктiв цивiльних процесуаль-
них правовiдносин становлять судовi органи та єх посадовi осо-
би. В процесуальних правовiдносинах, за загальним правилом,
одним iз субуктiв завжди виступау суд.
До посадових осiб судових органiв належать: суддi - в судi
першоє iнстанцiє, головуючий - у касацiйнiй та нагляднiй iнстан-
цiях. Але слiд мати на увазi, що вiдповiдно до закону, коли суддi
чи головуючому надауться право вирiшувати окремi питання одно-
особово, то i в цьому випадку вiн дiу вiд iменi суду (ч. З ст. 16 ЦПК).
До другоє групи субуктiв цивiльних процесуальних правовiдно-
син належать особи, що беруть участь у справi: сторони, третi осо-
би, представники сторiн та третiх осiб, прокурор, органи державно-
го управлiння, профспiлки, державнi пiдприумства, установи, орга-
нiзацiє, колгоспи, iншi кооперативнi органiзацiє, єх обуднання, iншi
громадськi органiзацiє та окремi громадяни, якi захищають права i
законнi iнтереси iнших осiб (ст.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80